Що відбувається за зачиненими дверима керівників держави? Політичні інтриги й боротьба за владу без жодних правил і обмежень. Таємниці Революції, яка змінила країну, і початок тотальної війни, що поставила Україну на межу існування… Про все це читайте в захопливій і шокуючій книзі «Революція» — першій книзі історико-документальної трилогії Олександра Турчинова.
Що далі читала, то більше була вдячна батькам, що я не відчувала політичної кризи у 2007-2009 роках, коли закінчувала школу і повністю себе приділяла заняттям)
Насправді охоплює відчуття п****я, що тоді ТАКЕ коїлось
Складалося враження, що Турчинов намагався обілити Тимошенко, усі її вчинки та дії. Але як дійшли до Революції самої, то вже цього не було. Ну і прям бажання Юлі зберегти президентсько-парламентську республіку каже про неї набагато більше, ніж усе інше.
«Судити нас буде Господь, а не Печерський суд» - в цій фразі для мене більше не про релігію, а про відчуття справедливості. Що треба працювати на совість.
Книга читається дуже легко, цікаві короткий замальовки по основним подіям тих років.
Коли дійшла до подій квітня 2010 і далі - відчула дикий сором, що ДЕ Я БУЛА, коли була така срака в країні. Мені вже було 18 років, я ж могла, я мусила… але ні, мене там не було. Бо це був другий курс і нове місто…
Про революцію було читати важко, відверто. Тому що я тоді повністю абстрагувалась від подій в країні, хоч і вивчала політологію. А на Хрещатику була рази три на тиждень по роботі.
Важко це. Ці спогади, згадуєш себе в тому моменті. І поглинає сум, злість на себе за інертність у той час.
Книжка абсолютно варта уваги і буде у моєму топі цього року.
Книга дуже гарно описує події зростання молодої демократії. Іноді, слухаючи її, я ставив собі запитання: «Чи справді це відбувалося з нами?» Так, хтось скаже: ти був малим, але дитячими очима часто можна помітити набагато більше. А найголовніше — більшість тоді дорослих людей навколо не сприймали ці події як відступ від норми. Сумно від розуміння, що демократична коаліція не змогла консолідувати свої дії й зробити стрімкий ривок, а все це не сталося лише через їхню дріб’язковість та неготовність приймати непопулярні рішення. Події Майдану описані неймовірно, деталізація подекуди вражає, а з тексту аж пилає сила духу бажаної справедливості. У цій книзі заважають тільки дві речі: вставки проповідей та неймовірна містифікація деяких подій, які автор нібито передбачив або побачив уві сні.
Чудові мемуари у публіцистичному стилі з елементами релігійної містики, трохи політично упереджені, але як інакше. Легко сприймається текст, багато цікавих спостережень та деталей тих років. Події спочатку розгортаються задовго до Революції Гідності. Фінал ніби як обривається, відчувається як незавершеність.
Важлива і цікава книга , у ретроспективі споглядаєш події , які ти проживала школяркою і не впливала на них. Читаєш про події, де я була студенткою - і ходила на мітинги, які начеб-то впливали на зміни в державі . Події майдану, які назавжди змінили мене , державу і навчили бути волонтеркою. Про те ,як часто успіх багатоьох місій , цілей та задач тримається на одній людині. Про бруд політиків , про приховані інтереси і про те , що вірити політикам не можна, скоріше всього автору теж.