Нова збірка оповідань Руслана Горового певною мірою стала рефлексією на повномасштабне вторгнення росії на територію України. Перемелені жорнами війни долі українців, пропущені крізь серце і просіяні через сито власного досвіду, перетворилися на оповідання, які спершу залізуть під шкіру болючими скабками, а потім розіллються по тілу цілющими ліками.
Історії від Горового вони такі: можна поплакати, можна посміятися. І читаючи кожну наступну ти ніколи не знаєш, що це буде - сльози чи щирий сміх. Я дуже люблю Горового і його книги. Оці невеликі замальовки з реального життя - вони наче переносять тебе туди. Все-таки знає він як складати докупи букви в слова, а слова і речення і так далі.