What do you think?
Rate this book
Ігри верховних правителів #2
Лісітея. Звабливі ігри
Дагона успішно пройшла випробування Моракса і повернулася до світу, якому завжди належала. Тепер вона — не просто донька королівського генерала та цілителька, а королева, якій доведеться навчитися виживати серед хижаків, за чиїми усмішками й компліментами ховаються маніпуляції та інтриги.
Поруч із державними справами на Дагону чекають глибоке кохання, спокуси, пристрасть і страх втратити себе в новій ролі. Завоювати повагу та довіру верховних правителів Лісітеї — новий виклик, який вона має прийняти, щоб не стати пішаком у грі, де кількість гравців постійно змінюється.
Поруч із нею — той, хто кохає й підтримує, але чи усвідомлює Дагона, наскільки сильна його темна сторона? І чи не поглине ця темрява її саму?
«Звабливі ігри» — це нова подорож у світ таємниць і пасток, турнірів, отрут і чудовиськ, чарівних садів і палаців, де дають пишні бали, а в альтанках забуваються клятви вірності та сором. Це продовження історії кохання, у якій тісно переплелися пристрасть, політичні інтриги й небезпека.
Поруч із державними справами на Дагону чекають глибоке кохання, спокуси, пристрасть і страх втратити себе в новій ролі. Завоювати повагу та довіру верховних правителів Лісітеї — новий виклик, який вона має прийняти, щоб не стати пішаком у грі, де кількість гравців постійно змінюється.
Поруч із нею — той, хто кохає й підтримує, але чи усвідомлює Дагона, наскільки сильна його темна сторона? І чи не поглине ця темрява її саму?
«Звабливі ігри» — це нова подорож у світ таємниць і пасток, турнірів, отрут і чудовиськ, чарівних садів і палаців, де дають пишні бали, а в альтанках забуваються клятви вірності та сором. Це продовження історії кохання, у якій тісно переплелися пристрасть, політичні інтриги й небезпека.
- GenresFantasy
834 pages, Hardcover
Published January 10, 2026
About the author
Наталі Івер
5 books41 followersАвторка першого українського циклу роментезі про фейрі «Ігри верховних правителів»
Том 1. «Лісітея. Витончені ігри», 1 серпня 2025
Том 2. «Лісітея. Звабливі ігри», 15 березня 2026
Том 3. «Лісітея. Спокусливі ігри», 14 вересня 2026
Дарк роман «Діамант у попелі», 22 серпня 2026
Різдвяна повість «Сонце в інеї», 1 грудня 2025
Фанфіки по "Лісітеї" https://novelklo.com/fandom/lisiteia
Том 1. «Лісітея. Витончені ігри», 1 серпня 2025
Том 2. «Лісітея. Звабливі ігри», 15 березня 2026
Том 3. «Лісітея. Спокусливі ігри», 14 вересня 2026
Дарк роман «Діамант у попелі», 22 серпня 2026
Різдвяна повість «Сонце в інеї», 1 грудня 2025
Фанфіки по "Лісітеї" https://novelklo.com/fandom/lisiteia
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 19 of 19 reviews
April 4, 2026
Ця авторка пише сама собі дописи в тредс й сама ж на них відповідає, а інколи навіть залишає собі відгуки з різних акаунтів на 5 ⭐️
Цю частину я так і не дочитала. Сюжет розтягнутий немає напруги емоцій і очікування що ж буде далі. Величезний мінус це ціна за книгу яка розпадається при читанні.
Сцен 18 багато вони перестають викликати будь-які емоції. Усе лишається на поверхні і не заглиблюється.
У тексті забагато води. Краще менший обсяг, зате глибший і насиченіший. З цією серією я прощаюся
Цю частину я так і не дочитала. Сюжет розтягнутий немає напруги емоцій і очікування що ж буде далі. Величезний мінус це ціна за книгу яка розпадається при читанні.
Сцен 18 багато вони перестають викликати будь-які емоції. Усе лишається на поверхні і не заглиблюється.
У тексті забагато води. Краще менший обсяг, зате глибший і насиченіший. З цією серією я прощаюся
February 19, 2026
«Кохання — як магія: неосяжне та не до кінця зрозуміле»
В цій частині Дагона вчиться новому, ознайомлюється зі своїми обовʼязками королеви. Проявляючи терплячість, розуміння і підтримку народу. Були моменти, які особливо мене вразили, пробуджуючи сильні емоції. Такі, де тобі власноруч хочеться щось зробити одному з героїв. Але загалом я відчувала гнів, ревнощі та безмежне тепло Тіарнана.
«Тільки от вдома чекає мій ревнивий повелитель блискавок»
Звісно, що читачі не залишаться без жартів з сарказмом і ніжностей героїв. Та й назва має маленький спойлер. Хтиві сценки не можуть не тішити.
Особливо мені сподобався опис пелюсток (значення варто дізнатись самостійно). Авторка перенесла мене в інший казковий світ і граючи на струнах моєї душі змогла досягнути її глибше.
А ще, ближче познайомила нас з оточенням короля. Розкривши другорядних героїв з іншої сторони, доповнюючи намальовану картину першого тому.
Гарна книжка- така, що подарувала емоції.
«Звабливі ігри» саме така книга.
January 11, 2026
✨ 1. Загальне враження
Це вже друга книга Наталі, яку я читаю як ARC, і знову — суцільне задоволення.
Книга ковтається легко, світ розширюється, персонажі ростуть, а атмосфера — просто неймовірна. Мене вкотре вразила фантазія авторки: деталі, назви, побудова світу, характери персонажів — усе настільки продумано, що хочеться пожити там хоча б день.
⸻
🌍 2. Світобудова
Світ Лісітеї у цій частині стає ширшим, глибшим і складнішим.
Мені страшенно сподобалися моменти, коли Дагона випитує про дари, уміння та обмеження інших фейрі — це настільки додає життя світові, наче тобі показують механіку чарів ізсередини.
Авторка розширює королівства й домінії, вводить другорядних персонажів, які реально рухають сюжет, а не просто стоять у тіні. Інтриги, секрети, маніпуляції — усе це тримає в напрузі.
У якийсь момент хотілось уже й справді малювати карту та генеалогічне дерево з ниточками 😅
⸻
🧚♂️ 3. Герої
Тіарнан
Бусінка. Алмаз. Суцільний зелений прапорець.
Його поведінка — золоте правило здорових стосунків:
без маніпуляцій, без образ, відкрито, чітко, ніжно, поважно.
І при цьому він не втрачає свого характеру: сарказм, гумор, колючість — усе на місці.
Я кайфувала від кожної сцени з ним.
Дагона
У цій частині дуже помітний її ріст.
Як персонажка, як правителька, як жінка.
Вона обережна, але не слабка; насторожена, але не закрита. Після стількох маніпуляцій і хитросплетінь навколо її рішення важать удвічі більше.
Інші персонажі
Аррон, Моракс, другорядні фейрі — усі вони як спеції у складній страві: точні, яскраві і доречні.
Гумор Аррона, іронія Моракса, їхні коментарі — це те, від чого я усміхалася щоразу, коли вони з’являлись.
⸻
❤️🔥 4. Романтична лінія
Тіарнан і Дагона — «двоє проти світу, а не проти одне одного».
Це сказано авторкою й ідеально потрапляє в самісіньке серце.
Я читаю багато токсичних історій і люблю їх — але здорові стосунки, виписані так грамотно, ще більше гріють душу.
Підтримка, взаємодопомога, чесність, близькість.
Без істерик, без драм, без гойдалок — і при цьому дуже пристрасно.
Усі інтимні сцени — атмосферні, чуттєві, живі.
⸻
📝 5. Стиль та атмосфера
Книга відчувається глибшою за першу частину.
Багато описів, багато деталей, але вони не перевантажують — усе на своєму місці.
Гумор не нав’язливий, а дуже органічний.
І найбільше хочеться похвалити:
фантазію авторки щодо світу, архітектури, назв, магії, компліментів і навіть лайки.
Мене реально цікавлять курси Аррона 😭🔥
⸻
🔥 6. Що особливо зачепило
• сукні зі стихій (ефектно й унікально)
• маніпуляції довкола Дагони
• політичні ігри та інтриги
• розвиток другорядних персонажів
• гумор та діалоги
• розширення світу
• Тіарнан як зразок здорової любові
• дружба між хлопцями (неймовірно атмосферна)
⸻
🎯 7. Висновок
Ця книга — рівно все те, що я люблю:
атмосфера, гумор, інтриги, романтика, сексі-сцени, магічні дрібниці, сильні герої та неймовірний світ.
Друга частина вийшла об’ємнішою, глибшою і світлішою, ніж перша, і я щиро отримала колосальне задоволення від читання.
Мені подобається тут буквально ВСЕ.
Це вже друга книга Наталі, яку я читаю як ARC, і знову — суцільне задоволення.
Книга ковтається легко, світ розширюється, персонажі ростуть, а атмосфера — просто неймовірна. Мене вкотре вразила фантазія авторки: деталі, назви, побудова світу, характери персонажів — усе настільки продумано, що хочеться пожити там хоча б день.
⸻
🌍 2. Світобудова
Світ Лісітеї у цій частині стає ширшим, глибшим і складнішим.
Мені страшенно сподобалися моменти, коли Дагона випитує про дари, уміння та обмеження інших фейрі — це настільки додає життя світові, наче тобі показують механіку чарів ізсередини.
Авторка розширює королівства й домінії, вводить другорядних персонажів, які реально рухають сюжет, а не просто стоять у тіні. Інтриги, секрети, маніпуляції — усе це тримає в напрузі.
У якийсь момент хотілось уже й справді малювати карту та генеалогічне дерево з ниточками 😅
⸻
🧚♂️ 3. Герої
Тіарнан
Бусінка. Алмаз. Суцільний зелений прапорець.
Його поведінка — золоте правило здорових стосунків:
без маніпуляцій, без образ, відкрито, чітко, ніжно, поважно.
І при цьому він не втрачає свого характеру: сарказм, гумор, колючість — усе на місці.
Я кайфувала від кожної сцени з ним.
Дагона
У цій частині дуже помітний її ріст.
Як персонажка, як правителька, як жінка.
Вона обережна, але не слабка; насторожена, але не закрита. Після стількох маніпуляцій і хитросплетінь навколо її рішення важать удвічі більше.
Інші персонажі
Аррон, Моракс, другорядні фейрі — усі вони як спеції у складній страві: точні, яскраві і доречні.
Гумор Аррона, іронія Моракса, їхні коментарі — це те, від чого я усміхалася щоразу, коли вони з’являлись.
⸻
❤️🔥 4. Романтична лінія
Тіарнан і Дагона — «двоє проти світу, а не проти одне одного».
Це сказано авторкою й ідеально потрапляє в самісіньке серце.
Я читаю багато токсичних історій і люблю їх — але здорові стосунки, виписані так грамотно, ще більше гріють душу.
Підтримка, взаємодопомога, чесність, близькість.
Без істерик, без драм, без гойдалок — і при цьому дуже пристрасно.
Усі інтимні сцени — атмосферні, чуттєві, живі.
⸻
📝 5. Стиль та атмосфера
Книга відчувається глибшою за першу частину.
Багато описів, багато деталей, але вони не перевантажують — усе на своєму місці.
Гумор не нав’язливий, а дуже органічний.
І найбільше хочеться похвалити:
фантазію авторки щодо світу, архітектури, назв, магії, компліментів і навіть лайки.
Мене реально цікавлять курси Аррона 😭🔥
⸻
🔥 6. Що особливо зачепило
• сукні зі стихій (ефектно й унікально)
• маніпуляції довкола Дагони
• політичні ігри та інтриги
• розвиток другорядних персонажів
• гумор та діалоги
• розширення світу
• Тіарнан як зразок здорової любові
• дружба між хлопцями (неймовірно атмосферна)
⸻
🎯 7. Висновок
Ця книга — рівно все те, що я люблю:
атмосфера, гумор, інтриги, романтика, сексі-сцени, магічні дрібниці, сильні герої та неймовірний світ.
Друга частина вийшла об’ємнішою, глибшою і світлішою, ніж перша, і я щиро отримала колосальне задоволення від читання.
Мені подобається тут буквально ВСЕ.
October 5, 2026
Ця книга стала тією, під яку я засинала тричі. Тією, яку я читала майже місяць, настільки важко мені давалося це читання. Я відкладала її, поверталася до неї, паралельно читала інші книги — і щоразу було дуже складно знову зануритися в цю історію.
Перш за все хочу сказати, що це лише моя особиста думка і мої відчуття під час читання цієї книги. А вони, на жаль, залишилися невтішними.
Наперед хочу одразу сказати: книга аж ніяк не «попала не в настрій». Ні. Бо я мала певні очікування, особливо після того, як мені сказали, що друга частина значно краща за першу.
Тому на цій історії я однозначно ставлю крапку. Можливо, я просто не її цільова аудиторія, і це нормально. Але особисто для мене занадто багато моментів у цій книзі вплинуло на загальне враження.
Навіть після прочитання 641 сторінок, я так і не відчула, що по-справжньому захопилася цією історією, при тому, що весь обсяг книги 834 сторінки. Не виникло тієї емоційної прив’язаності до героїв, на яку я очікувала. Мені часто здавалося, що сюжет надто розтягується, а окремі моменти забирали більше уваги, ніж мені хотілося б.
Отож, починаю.
1. Перший розділ, перший абзац — а в мене вже дуже багато запитань і так мало відповідей.
Цитата: «Ритуал проходив у храмі й, на відміну від того, який ми провели в січні, цього разу він відчувався приємно, навіть трохи лоскотно».
І тут я просто зависла: як це — «лоскотно»? Я кілька разів перечитала це речення, намагаючись зрозуміти, що саме мається на увазі. Для мене слово «лоскотно» в цьому контексті прозвучало настільки незвично, що замість атмосфери ритуалу я почала думати саме про це. І це буквально перший абзац книги.
2. А далі — ватажок ос.
Цитата: «Ватажок ос тужився-тужився — й усе одно відвів погляд».
І тут у мене питання: як саме він тужився? Чому він тужився? 😂
Бо якщо малося на увазі, що він сумував, переживав, жалкував, то, можливо, мало бути «тужив»?
Тому що «тужився-тужився» в моїй голові одразу намалювало зовсім іншу картину.
Я, звісно, перепрошую, але перша асоціація була приблизно: «А він часом не намагається сходити в туалет?»
І після цього моменту я вже не могла сприймати речення серйозно. Можливо, слово цілком мало інше значення, але саме в моєму читанні воно спрацювало ось так.
3. «Довелося випити еліксир бадьорості».
І тут я подумала: чесно, я б сама не відмовилася від такого еліксиру, поки читала цю книгу.
Бо, здається, мені він був потрібен навіть більше, ніж героям.
4. «Тіарнан завжди скромничає».
І тут я таки полізла в Гугл, бо це слово мене зачепило. «Скромничає» — для мене воно звучить дуже незвично й якось зовсім не вписується в цей текст.
Можливо, воно й має право на існування, але особисто мені тут значно природніше звучало б «соромиться».
І знову одне слово, яке змусило мене зупинитися під час читання.
5. Далі моя уява знову зловила ерор.
Цитата: «О, на що ви заклалися? — поцікавилася я».
«На мереживну куртку», — відповіла Дабойя.
І тут я така: стоп. Мереживну куртку?
Я щиро намагалася уявити, як вона виглядає, але моя фантазія просто відмовилася це малювати.
Можливо, такі куртки й існують, але після цього епізоду слово «мереживна» ще довго не виходило в мене з голови.
6. «А яку музику люблять колючки? — На диво, ніжну».
І тут у мене знову завис мозок.
Колючка — це рослина. Так? Так.
А рослина може любити музику? Та ще й ніжну?
Цікаво. Дуже цікаво.
7. Далі — інтимна сцена (сторінка 114), яка не викликала в мене взагалі жодних емоцій.
Я, чесно кажучи, чекала хоча б якогось захоплення чи напруги, але мені було просто нудно. Ні хвилювання, ні метеликів, ні навіть цікавості. Ніби сцена просто була — ну, був у них секс, і все.
Мені не зайшов ні сам епізод, ні його опис. Із тих сцен, які читаєш і думаєш: «Ну окей… а далі що?»
8. Далі взагалі крінж. І нагадую: це виключно моя особиста реакція.
Дагона приходить до Тіарнана й каже: «Нам треба серйозно поговорити».
Я така: ооо, ну все. Зараз буде розмова. Таємниці, одкровення, можливо, навіть сюжет нарешті зрушить із місця.
І тут: «Я не можу тобі сказати, але я намалюю це».
…Вибачте, ЩО?
Ти прийшла поговорити чи відкривати художню студію?
«Тема нашої сьогоднішньої серйозної розмови — акварельний живопис. Пензлики на столі».
А потім вона ще: «Маю кращу ідею — сідай на диван, я тобі намалюю».
Все. Я вже уявляю, як наступного разу хтось приходить повідомити про кінець світу й каже: «Не можу тобі сказати. Але зараз я зроблю презентацію в Canva».
І тут Тіарнан теж не підводить: «Давай краще поїмо».
Ну звісно. Серйозна розмова не склалася — зате вечеря за розкладом.
У мене це вже перетворилося на індійське кіно: "Я вб'ю тебе, але спочатку станцюю".
І я просто сиджу й думаю: люди, ви можете хоча б один раз нормально поговорити?
9. Далі — ще більший крінж.
Тіарнан, як верховний правитель, розповідає Дагоні, що проводить страти — не направо й наліво, а за конкретні злочини: зраду, поширення брехні про правителя, контрабанду, жорстоке вбивство. І окремо зазначає, що взагалі робить це нечасто.
І що робить Дагона? Засуджує його. Свого чоловіка. Свого правителя. За сам факт того, що в його державі існує смертна кара.
Я сиджу й думаю: а ти щойно дізналася, що монархія не працює за принципом «усім по обіймашках»?
Але найкраще попереду. У розмові Дагона видає про Моракса: «І кінчав у штани прямо під час страти».
І тут я просто: СТОП.
Ми щойно серйозно обговорювали смертну кару, державну владу й моральність страт… і раптом — оце?
Я навіть не знала, що саме мене більше здивувало: сама репліка чи те, наскільки недоречно вона прозвучала в цій розмові.
Що я щойно прочитала?
10. А продовження їхньої розмови — це взагалі окрема пісня.
Дагона починає розпитувати, навіщо на місці страти столи. Виявляється, там лежать документи — раптом когось помилують. Далі питання одне за одним: а як часто бувають помилування? А скількох ти стратив за 20 років?
І тут я цілком розумію Тіарнана, коли він не витримує й каже: «Коли повернемось до палацу, я дам списки. Порахуєш, якщо тобі так це муляє».
Бо Дагона вже не просто цікавиться — вона, здається, проводить інвентаризацію страт. Ще трохи — і з'явиться табличка Excel: «Страчено / помилувано / причина / примітки».
А далі між ними починається суперечка, і я вже просто сиджу з думкою: люди, ви серйозно зараз сваритеся через те, що у вашій державі існує смертна кара?
При цьому Дагона поступово підводить розмову до того, що засуджених можна було б урятувати. І Тіарнан, схоже, взагалі не очікував такого повороту.
А я в цей момент уже остаточно загубилася: Дагона, ти дружина правителя чи адвокатка всіх засуджених?
11. І тут ще один момент, який мене добряче розвеселив.
Тіарнан після всієї цієї розмови про страти й смертну кару веде Дагону до ліжка, щоб продовжити розмову. І тут його думка: «Дагона, певно, вирішила, що я надумав кохатися з нею».
СЕРЙОЗНО?
Тобто ви щойно обговорювали смертну кару, сперечалися через страти, напруга між вами така, що її можна ножем різати — і Тіарнан такий: «Цікаво, вона зараз не подумала, що я її на секс повів?»
Лол. А коли ще, як не після обговорення страт?
Я просто уявила цю ситуацію й подумала: чоловіче, у вас тут серйозна розмова, а ти вже переймаєшся, що вона неправильно зрозуміла твоє запрошення на ліжко.
12. А от тут Тіарнан мені сподобався.
Його фраза «Не хотіла бути правителькою-декорацією? Доведеться бачити й таке» — дуже влучна.
Бо, як на мене, це чи не один із небагатьох моментів у цій розмові, де я повністю розуміла його позицію. Якщо Дагона не просто дружина правителя, а ще й сама має бути правителькою, то разом із красивим титулом приходять і не дуже красиві сторони влади. І страти — одна з них.
13. А от далі мені взагалі не зрозуміла реакція Дагони.
Вона образилася на те, що Тіарнан говорив із нею суворо. Ну а якою має бути розмова, коли ви обговорюєте страти? Він що, мав це все обговорювати веселим голосочком і з усмішкою?
Не розумію цих образ, які виникли буквально з нічого. А потім Дагона ще й вимагає від нього обіцянку, що він більше так із нею не говоритиме.
А як тоді? Сюсі-пусі? Мусі-пусі?
Бо якщо тема розмови — страти й смертна кара, то я якось не очікую там особливої ніжності й рожевих сердечок.
14. А от момент із рослинами мене просто втомив.
Дагона переміщується до змій і починає вивчати рослини та їхнє значення. І я чесно ледь не заснула на цих п’яти аркушах. Це приблизно 10 сторінок про рослини, їхні властивості та значення.
Я розумію, що, можливо, це важливо для світу книги, але читалося воно для мене так, ніби я відкрила підручник з біології, а не романтичне фентезі. 😂
П’ять аркушів. Десять сторінок. Рослини.
Моя концентрація на цьому моменті просто сказала: «Ну все, я пішла».
15. «Інша статуя теж уособлювала фейку, у якої нижче пояса була медуза, а вище — звичайне голе тіло».
Кхм. Мені здається, нижче пояса має бути якась нижня частина тіла, нє? Бо я щось зовсім не зрозуміла, як це має виглядати.
16. Далі до них у гості має приїхати Салерна, яка привезе із собою аж десять коханців.
І це, звісно, шокувало Дагону. Але найбільше мене розвеселило її питання: а вони часом не будуть ходити голяка?
І тут я така: Дагона, ти що, заздриш?
Бо з усіх питань, які можна було поставити про десятьох коханців, саме це чомусь виявилося найважливішим.
17. А от тут Тіарнан мені сподобався.
Коли Дагона почала засуджувати Моракса за його вподобання, Тіарнан її поставив на місце — і я з ним тут повністю погодилася.
У людей можуть бути абсолютно різні смаки та вподобання, і це нормально. Не твоє — окей. Але навіщо засуджувати те, що подобається іншій людині?
Тому цей момент у книзі мені, навпаки, сподобався.
18. А от ревнощі Дагони мені взагалі були незрозумілі.
Постійні перепалки на рівному місці, образи там, де я їх взагалі не побачила. Наприклад, Салерна сказала Дагони, що їй пощастило, що Тіарнан на ній одружився.
І я така: а що тут поганого? 😅 Це ж, по суті, комплімент. Ну прийми його й живи далі.
А Дагона у відповідь починає сичати на Салерну точно як змія.
Я просто не зрозуміла, звідки стільки ревнощів і напруги там, де, на мою думку, можна було просто сказати «дякую».
19. Деякі моменти взагалі залишаю без коментарів.
20. І все-таки — що я можу сказати про цю книгу в підсумку?
Я справді намагалася її прочитати. Не кинула після перших ста сторінок, не відклала назовсім, не вирішила одразу, що «це не моє». Я поверталася до неї знову й знову, дала їй майже місяць свого часу і дочитала всі 834 сторінки.
Але, на жаль, цього разу ми з книгою так і не знайшли спільної мови.
У мене було занадто багато моментів, на яких я зупинялася не тому, що мені було цікаво, а тому, що я не розуміла, що саме зараз відбувається або навіщо це взагалі тут. Десь мене смішило, десь дивувало, десь я просто закривала книгу й ішла спати без цікавості.
І, мабуть, найважливіше — я не відчула цієї історії. Не було того бажання скоріше повернутися до книги, не було переживання за героїв, не було моменту «ще одну сторіночку — і все». Навпаки, іноді я дивилася на товщину книги й думала: «Ми це коли-небудь закінчимо?»
При цьому я не хочу казати, що книга погана чи що вона не має своїх читачів. Можливо, саме той стиль, гумор, динаміка стосунків і подача, які мене відштовхнули, для когось будуть навпаки родзинкою.
Просто не моя історія. Не мої герої. Не мої емоції.
І, напевно, це теж нормально. Не кожна книга має ставати улюбленою, не кожна історія має чіпляти, і не кожне продовження серії хочеться читати далі.
Тому з «Лісітеєю» я ставлю крапку. ✋
Без злості, без образ і без бажання переконати когось, що треба думати так само, як я. Це просто мій читацький досвід, мої емоції й ті моменти, які залишилися в мене після цих 834 сторінок.
А тепер я з величезним задоволенням закриваю цю книгу й переходжу до наступної.
Бо іноді найкращий фінал історії — це не остання сторінка, а момент, коли ти нарешті кажеш:
«Ну все. Дякую. Далі я вже без тебе».
Перш за все хочу сказати, що це лише моя особиста думка і мої відчуття під час читання цієї книги. А вони, на жаль, залишилися невтішними.
Наперед хочу одразу сказати: книга аж ніяк не «попала не в настрій». Ні. Бо я мала певні очікування, особливо після того, як мені сказали, що друга частина значно краща за першу.
Тому на цій історії я однозначно ставлю крапку. Можливо, я просто не її цільова аудиторія, і це нормально. Але особисто для мене занадто багато моментів у цій книзі вплинуло на загальне враження.
Навіть після прочитання 641 сторінок, я так і не відчула, що по-справжньому захопилася цією історією, при тому, що весь обсяг книги 834 сторінки. Не виникло тієї емоційної прив’язаності до героїв, на яку я очікувала. Мені часто здавалося, що сюжет надто розтягується, а окремі моменти забирали більше уваги, ніж мені хотілося б.
Отож, починаю.
1. Перший розділ, перший абзац — а в мене вже дуже багато запитань і так мало відповідей.
Цитата: «Ритуал проходив у храмі й, на відміну від того, який ми провели в січні, цього разу він відчувався приємно, навіть трохи лоскотно».
І тут я просто зависла: як це — «лоскотно»? Я кілька разів перечитала це речення, намагаючись зрозуміти, що саме мається на увазі. Для мене слово «лоскотно» в цьому контексті прозвучало настільки незвично, що замість атмосфери ритуалу я почала думати саме про це. І це буквально перший абзац книги.
2. А далі — ватажок ос.
Цитата: «Ватажок ос тужився-тужився — й усе одно відвів погляд».
І тут у мене питання: як саме він тужився? Чому він тужився? 😂
Бо якщо малося на увазі, що він сумував, переживав, жалкував, то, можливо, мало бути «тужив»?
Тому що «тужився-тужився» в моїй голові одразу намалювало зовсім іншу картину.
Я, звісно, перепрошую, але перша асоціація була приблизно: «А він часом не намагається сходити в туалет?»
І після цього моменту я вже не могла сприймати речення серйозно. Можливо, слово цілком мало інше значення, але саме в моєму читанні воно спрацювало ось так.
3. «Довелося випити еліксир бадьорості».
І тут я подумала: чесно, я б сама не відмовилася від такого еліксиру, поки читала цю книгу.
Бо, здається, мені він був потрібен навіть більше, ніж героям.
4. «Тіарнан завжди скромничає».
І тут я таки полізла в Гугл, бо це слово мене зачепило. «Скромничає» — для мене воно звучить дуже незвично й якось зовсім не вписується в цей текст.
Можливо, воно й має право на існування, але особисто мені тут значно природніше звучало б «соромиться».
І знову одне слово, яке змусило мене зупинитися під час читання.
5. Далі моя уява знову зловила ерор.
Цитата: «О, на що ви заклалися? — поцікавилася я».
«На мереживну куртку», — відповіла Дабойя.
І тут я така: стоп. Мереживну куртку?
Я щиро намагалася уявити, як вона виглядає, але моя фантазія просто відмовилася це малювати.
Можливо, такі куртки й існують, але після цього епізоду слово «мереживна» ще довго не виходило в мене з голови.
6. «А яку музику люблять колючки? — На диво, ніжну».
І тут у мене знову завис мозок.
Колючка — це рослина. Так? Так.
А рослина може любити музику? Та ще й ніжну?
Цікаво. Дуже цікаво.
7. Далі — інтимна сцена (сторінка 114), яка не викликала в мене взагалі жодних емоцій.
Я, чесно кажучи, чекала хоча б якогось захоплення чи напруги, але мені було просто нудно. Ні хвилювання, ні метеликів, ні навіть цікавості. Ніби сцена просто була — ну, був у них секс, і все.
Мені не зайшов ні сам епізод, ні його опис. Із тих сцен, які читаєш і думаєш: «Ну окей… а далі що?»
8. Далі взагалі крінж. І нагадую: це виключно моя особиста реакція.
Дагона приходить до Тіарнана й каже: «Нам треба серйозно поговорити».
Я така: ооо, ну все. Зараз буде розмова. Таємниці, одкровення, можливо, навіть сюжет нарешті зрушить із місця.
І тут: «Я не можу тобі сказати, але я намалюю це».
…Вибачте, ЩО?
Ти прийшла поговорити чи відкривати художню студію?
«Тема нашої сьогоднішньої серйозної розмови — акварельний живопис. Пензлики на столі».
А потім вона ще: «Маю кращу ідею — сідай на диван, я тобі намалюю».
Все. Я вже уявляю, як наступного разу хтось приходить повідомити про кінець світу й каже: «Не можу тобі сказати. Але зараз я зроблю презентацію в Canva».
І тут Тіарнан теж не підводить: «Давай краще поїмо».
Ну звісно. Серйозна розмова не склалася — зате вечеря за розкладом.
У мене це вже перетворилося на індійське кіно: "Я вб'ю тебе, але спочатку станцюю".
І я просто сиджу й думаю: люди, ви можете хоча б один раз нормально поговорити?
9. Далі — ще більший крінж.
Тіарнан, як верховний правитель, розповідає Дагоні, що проводить страти — не направо й наліво, а за конкретні злочини: зраду, поширення брехні про правителя, контрабанду, жорстоке вбивство. І окремо зазначає, що взагалі робить це нечасто.
І що робить Дагона? Засуджує його. Свого чоловіка. Свого правителя. За сам факт того, що в його державі існує смертна кара.
Я сиджу й думаю: а ти щойно дізналася, що монархія не працює за принципом «усім по обіймашках»?
Але найкраще попереду. У розмові Дагона видає про Моракса: «І кінчав у штани прямо під час страти».
І тут я просто: СТОП.
Ми щойно серйозно обговорювали смертну кару, державну владу й моральність страт… і раптом — оце?
Я навіть не знала, що саме мене більше здивувало: сама репліка чи те, наскільки недоречно вона прозвучала в цій розмові.
Що я щойно прочитала?
10. А продовження їхньої розмови — це взагалі окрема пісня.
Дагона починає розпитувати, навіщо на місці страти столи. Виявляється, там лежать документи — раптом когось помилують. Далі питання одне за одним: а як часто бувають помилування? А скількох ти стратив за 20 років?
І тут я цілком розумію Тіарнана, коли він не витримує й каже: «Коли повернемось до палацу, я дам списки. Порахуєш, якщо тобі так це муляє».
Бо Дагона вже не просто цікавиться — вона, здається, проводить інвентаризацію страт. Ще трохи — і з'явиться табличка Excel: «Страчено / помилувано / причина / примітки».
А далі між ними починається суперечка, і я вже просто сиджу з думкою: люди, ви серйозно зараз сваритеся через те, що у вашій державі існує смертна кара?
При цьому Дагона поступово підводить розмову до того, що засуджених можна було б урятувати. І Тіарнан, схоже, взагалі не очікував такого повороту.
А я в цей момент уже остаточно загубилася: Дагона, ти дружина правителя чи адвокатка всіх засуджених?
11. І тут ще один момент, який мене добряче розвеселив.
Тіарнан після всієї цієї розмови про страти й смертну кару веде Дагону до ліжка, щоб продовжити розмову. І тут його думка: «Дагона, певно, вирішила, що я надумав кохатися з нею».
СЕРЙОЗНО?
Тобто ви щойно обговорювали смертну кару, сперечалися через страти, напруга між вами така, що її можна ножем різати — і Тіарнан такий: «Цікаво, вона зараз не подумала, що я її на секс повів?»
Лол. А коли ще, як не після обговорення страт?
Я просто уявила цю ситуацію й подумала: чоловіче, у вас тут серйозна розмова, а ти вже переймаєшся, що вона неправильно зрозуміла твоє запрошення на ліжко.
12. А от тут Тіарнан мені сподобався.
Його фраза «Не хотіла бути правителькою-декорацією? Доведеться бачити й таке» — дуже влучна.
Бо, як на мене, це чи не один із небагатьох моментів у цій розмові, де я повністю розуміла його позицію. Якщо Дагона не просто дружина правителя, а ще й сама має бути правителькою, то разом із красивим титулом приходять і не дуже красиві сторони влади. І страти — одна з них.
13. А от далі мені взагалі не зрозуміла реакція Дагони.
Вона образилася на те, що Тіарнан говорив із нею суворо. Ну а якою має бути розмова, коли ви обговорюєте страти? Він що, мав це все обговорювати веселим голосочком і з усмішкою?
Не розумію цих образ, які виникли буквально з нічого. А потім Дагона ще й вимагає від нього обіцянку, що він більше так із нею не говоритиме.
А як тоді? Сюсі-пусі? Мусі-пусі?
Бо якщо тема розмови — страти й смертна кара, то я якось не очікую там особливої ніжності й рожевих сердечок.
14. А от момент із рослинами мене просто втомив.
Дагона переміщується до змій і починає вивчати рослини та їхнє значення. І я чесно ледь не заснула на цих п’яти аркушах. Це приблизно 10 сторінок про рослини, їхні властивості та значення.
Я розумію, що, можливо, це важливо для світу книги, але читалося воно для мене так, ніби я відкрила підручник з біології, а не романтичне фентезі. 😂
П’ять аркушів. Десять сторінок. Рослини.
Моя концентрація на цьому моменті просто сказала: «Ну все, я пішла».
15. «Інша статуя теж уособлювала фейку, у якої нижче пояса була медуза, а вище — звичайне голе тіло».
Кхм. Мені здається, нижче пояса має бути якась нижня частина тіла, нє? Бо я щось зовсім не зрозуміла, як це має виглядати.
16. Далі до них у гості має приїхати Салерна, яка привезе із собою аж десять коханців.
І це, звісно, шокувало Дагону. Але найбільше мене розвеселило її питання: а вони часом не будуть ходити голяка?
І тут я така: Дагона, ти що, заздриш?
Бо з усіх питань, які можна було поставити про десятьох коханців, саме це чомусь виявилося найважливішим.
17. А от тут Тіарнан мені сподобався.
Коли Дагона почала засуджувати Моракса за його вподобання, Тіарнан її поставив на місце — і я з ним тут повністю погодилася.
У людей можуть бути абсолютно різні смаки та вподобання, і це нормально. Не твоє — окей. Але навіщо засуджувати те, що подобається іншій людині?
Тому цей момент у книзі мені, навпаки, сподобався.
18. А от ревнощі Дагони мені взагалі були незрозумілі.
Постійні перепалки на рівному місці, образи там, де я їх взагалі не побачила. Наприклад, Салерна сказала Дагони, що їй пощастило, що Тіарнан на ній одружився.
І я така: а що тут поганого? 😅 Це ж, по суті, комплімент. Ну прийми його й живи далі.
А Дагона у відповідь починає сичати на Салерну точно як змія.
Я просто не зрозуміла, звідки стільки ревнощів і напруги там, де, на мою думку, можна було просто сказати «дякую».
19. Деякі моменти взагалі залишаю без коментарів.
20. І все-таки — що я можу сказати про цю книгу в підсумку?
Я справді намагалася її прочитати. Не кинула після перших ста сторінок, не відклала назовсім, не вирішила одразу, що «це не моє». Я поверталася до неї знову й знову, дала їй майже місяць свого часу і дочитала всі 834 сторінки.
Але, на жаль, цього разу ми з книгою так і не знайшли спільної мови.
У мене було занадто багато моментів, на яких я зупинялася не тому, що мені було цікаво, а тому, що я не розуміла, що саме зараз відбувається або навіщо це взагалі тут. Десь мене смішило, десь дивувало, десь я просто закривала книгу й ішла спати без цікавості.
І, мабуть, найважливіше — я не відчула цієї історії. Не було того бажання скоріше повернутися до книги, не було переживання за героїв, не було моменту «ще одну сторіночку — і все». Навпаки, іноді я дивилася на товщину книги й думала: «Ми це коли-небудь закінчимо?»
При цьому я не хочу казати, що книга погана чи що вона не має своїх читачів. Можливо, саме той стиль, гумор, динаміка стосунків і подача, які мене відштовхнули, для когось будуть навпаки родзинкою.
Просто не моя історія. Не мої герої. Не мої емоції.
І, напевно, це теж нормально. Не кожна книга має ставати улюбленою, не кожна історія має чіпляти, і не кожне продовження серії хочеться читати далі.
Тому з «Лісітеєю» я ставлю крапку. ✋
Без злості, без образ і без бажання переконати когось, що треба думати так само, як я. Це просто мій читацький досвід, мої емоції й ті моменти, які залишилися в мене після цих 834 сторінок.
А тепер я з величезним задоволенням закриваю цю книгу й переходжу до наступної.
Бо іноді найкращий фінал історії — це не остання сторінка, а момент, коли ти нарешті кажеш:
«Ну все. Дякую. Далі я вже без тебе».
January 14, 2026
Дочитавши другу частину Лісітеї Наталі Івер, я можу сказати лише: вау! Мені бракує слів передати всі ті емоції, які я відчула, захват, який пронизував мене із кожною новою сторінкою. Мені не просто випала честь стати ARC-читачем. Я одна з перших прочитала незабутню історію, за що дякую талановитій авторці.
Це не просто історія із тривіальним сюжетом. Звабливі ігри - це про тремтіння у пальцях, політичні ігри, де кожен персонаж - або пішак, або - королева.
Всі хочуть отримати свою вигоду, захопити владу і використати один одного, щоб урвати шматок посоковитіше. Головна героїня Дагона вимушена швидко вчитися вести свою гру, щоб навіть її коханий чоловік не зміг використати її на своїй шаховій дошці.
Звабливі ігри - це історія про підтримку найближчих друзів, про палке кохання, на якому будується всесвіт Лісітеї, про зілля, битви на мечах, підступність, дорогоцінності, бали та сутички. Ніхто із героїв не залишиться осторонь - хтось порушить обітниці, хтось буде вимушений наражатись на смертельну небезпеку. По венах одних потече зміїна отрута, а хтось заплутається у павучих тенетах.
Дагоні, як ніколи, доведеться відрощувати гострі ікла, в чому їй допоможе її коханий. Від палких сцен доведеться зашарітися, а деякі події змусять здригатися від злості та здивування. Між рядків приховано болючі спогади та події, що викликають щиру усмішку.
Та найголовніше - Лісітея затягує в себе описами природи, балів, коштовних прикрас та одягу, характерів персонажів, а ще - дуже неочікуваною кінцівкою.
Наприкінці скажу - «Лісітея: Звабливі ігри» це захват! Це любов! Це бах!
Це не просто історія із тривіальним сюжетом. Звабливі ігри - це про тремтіння у пальцях, політичні ігри, де кожен персонаж - або пішак, або - королева.
Всі хочуть отримати свою вигоду, захопити владу і використати один одного, щоб урвати шматок посоковитіше. Головна героїня Дагона вимушена швидко вчитися вести свою гру, щоб навіть її коханий чоловік не зміг використати її на своїй шаховій дошці.
Звабливі ігри - це історія про підтримку найближчих друзів, про палке кохання, на якому будується всесвіт Лісітеї, про зілля, битви на мечах, підступність, дорогоцінності, бали та сутички. Ніхто із героїв не залишиться осторонь - хтось порушить обітниці, хтось буде вимушений наражатись на смертельну небезпеку. По венах одних потече зміїна отрута, а хтось заплутається у павучих тенетах.
Дагоні, як ніколи, доведеться відрощувати гострі ікла, в чому їй допоможе її коханий. Від палких сцен доведеться зашарітися, а деякі події змусять здригатися від злості та здивування. Між рядків приховано болючі спогади та події, що викликають щиру усмішку.
Та найголовніше - Лісітея затягує в себе описами природи, балів, коштовних прикрас та одягу, характерів персонажів, а ще - дуже неочікуваною кінцівкою.
Наприкінці скажу - «Лісітея: Звабливі ігри» це захват! Це любов! Це бах!
May 21, 2026
Спочатку було дуже і дуже 🌶️🔥
Я навіть ловила себе на думці, що хочу, аби вони вже нарешті розійшлися й роз’їхалися — просто щоб це припинилося 😂
(Це мій особистий смак: я не люблю такі сцени. Але авторка прописує їх справді майстерно — поціновувачам точно сподобається 🤭).
Другий том знайомить нас ближче з героями, показує жорстоку реальність правління в Лісітеї та характери її правителів. Тут немає романтизації влади. Тіарнан власним прикладом демонструє важливість дотримання законів — і саме за це його поважають.
Дагона надихає, вражає, захоплює. Я мрію мати таку подругу. Доброта, щирість, гострий розум — це все про неї. Вона не стала правителькою просто так: вона вибудовує своє місце на троні, щодня навчається, здобуває довіру.
Їхнє шалене кохання та взаємопідтримка — це ті стосунки, з яких хочеться брати приклад. Одна з причин, чому я так полюбила цю пару, — у багатьох моментах вони нагадують мені нас із чоловіком. Хоча мудрості Дагони мені ще точно не завадило б набратися 😁 Тут дякую авторці – я зробила деякі висновки й для себе.
Як на мене, ця частина — про почуття, заглиблення в політичні інтриги, знайомство із законами та етикетом.
Якщо в першій частині ви закохуєтеся у світ Лісітеї, то в другій — офіційно стаєте його частиною.
Закінчення книги мене вразило й запалило бажання читати далі 🔥
Я навіть ловила себе на думці, що хочу, аби вони вже нарешті розійшлися й роз’їхалися — просто щоб це припинилося 😂
(Це мій особистий смак: я не люблю такі сцени. Але авторка прописує їх справді майстерно — поціновувачам точно сподобається 🤭).
Другий том знайомить нас ближче з героями, показує жорстоку реальність правління в Лісітеї та характери її правителів. Тут немає романтизації влади. Тіарнан власним прикладом демонструє важливість дотримання законів — і саме за це його поважають.
Дагона надихає, вражає, захоплює. Я мрію мати таку подругу. Доброта, щирість, гострий розум — це все про неї. Вона не стала правителькою просто так: вона вибудовує своє місце на троні, щодня навчається, здобуває довіру.
Їхнє шалене кохання та взаємопідтримка — це ті стосунки, з яких хочеться брати приклад. Одна з причин, чому я так полюбила цю пару, — у багатьох моментах вони нагадують мені нас із чоловіком. Хоча мудрості Дагони мені ще точно не завадило б набратися 😁 Тут дякую авторці – я зробила деякі висновки й для себе.
Як на мене, ця частина — про почуття, заглиблення в політичні інтриги, знайомство із законами та етикетом.
Якщо в першій частині ви закохуєтеся у світ Лісітеї, то в другій — офіційно стаєте його частиною.
Закінчення книги мене вразило й запалило бажання читати далі 🔥
May 26, 2026
Одразу хочу відмітити, що форзац став набагато кращим - можна спокійно прочитати назви міст/доміній та не зламати при цьому очі) потішило, бо про це я писала у відгуку на першу книгу.
Мої емоції щодо цієї книги дуже такі… складні. Оповідь стала наповненою, бо зʼявилось більше опису. Але мені всеодно подекуди не вистачало буквально по 1-2 речень на дію для рефлексії, більш глибоких почуттів персонажа. Діалогів все так само багато і саме вони двигун сюжету, а не хвилювання та дії навколо героїв. Усі події стаються саме там де діалоги.
Сам світ – величезний. В цьому томі у мене не було відчуття, що я вже схоже читала (як у першому з ДШІТ). Тут усе абсолютно інше.
Як же мене бісила книжка до так сторінки 120-130, здається. Знову забагато нових імен, ОДРАЗУ, а ти вже і старі забути встиг, бо читав давно. Це наче лавина, від якої ти здриснути ніяк не можеш, тебе просто закидають новими іменами, академіями тощо. Це усе було цікаво читати, але НАВІЩО стільки інформації, яка не вплинула на подальший сюжет? Це усе одно, що винести зайвий реквізит на сцену і він просто буде там знаходитись і жодної користі від нього. Принаймні, в цьому томі.
Я хотіла головою битися просто. У мене виникало багато запитань стосовно фізіології (його руки під моїми грудьми, я її поцілувала - у мене одразу в голові картина голуба в три погибелі скоцюрбленого).
Але та перша сварка, та сцена - вона змінила загалом подальшу оповідь, навіть стиль, я би сказала. У мене склалось відчуття, що до цього моменту вичитувала одна редактор, а потім взялась інша і вийшло прям ТОП.
Хочу відзначити, що усі важкі розмови персонажів вийшли дійсно глибокими, болючими, травмованими. На мій погляд, саме такими, якими і мають бути, коли стосується болючих тем.
Коли залишалось 200 сторінок, я ж така «ну, очікуємо на епічну подію». А її все нема і нема, нема і нема… не дочекалась я її. Мене це розчарувало. Навіть, якось образливо стало. Бо фактично це вийшла історія не про якусь боротьбу з антагоністами, бо їх тут фактично таких яскравих і немає, а просто історія про як воно, бути королевою Лісітеї.
У процесі читання у мене виникло запитання: а Дагона взагалі носить труси під сукнями? 🤔
А ще, було би добре, якби Україну так швидко прийняли в ЄС, як інших в Лісітею))
Читати третю книгу я буду, бо я бачу прогрес. Тож буду очікувати, що третій том буде ще кращим за попередні :)
Мої емоції щодо цієї книги дуже такі… складні. Оповідь стала наповненою, бо зʼявилось більше опису. Але мені всеодно подекуди не вистачало буквально по 1-2 речень на дію для рефлексії, більш глибоких почуттів персонажа. Діалогів все так само багато і саме вони двигун сюжету, а не хвилювання та дії навколо героїв. Усі події стаються саме там де діалоги.
Сам світ – величезний. В цьому томі у мене не було відчуття, що я вже схоже читала (як у першому з ДШІТ). Тут усе абсолютно інше.
Як же мене бісила книжка до так сторінки 120-130, здається. Знову забагато нових імен, ОДРАЗУ, а ти вже і старі забути встиг, бо читав давно. Це наче лавина, від якої ти здриснути ніяк не можеш, тебе просто закидають новими іменами, академіями тощо. Це усе було цікаво читати, але НАВІЩО стільки інформації, яка не вплинула на подальший сюжет? Це усе одно, що винести зайвий реквізит на сцену і він просто буде там знаходитись і жодної користі від нього. Принаймні, в цьому томі.
Я хотіла головою битися просто. У мене виникало багато запитань стосовно фізіології (його руки під моїми грудьми, я її поцілувала - у мене одразу в голові картина голуба в три погибелі скоцюрбленого).
Але та перша сварка, та сцена - вона змінила загалом подальшу оповідь, навіть стиль, я би сказала. У мене склалось відчуття, що до цього моменту вичитувала одна редактор, а потім взялась інша і вийшло прям ТОП.
Хочу відзначити, що усі важкі розмови персонажів вийшли дійсно глибокими, болючими, травмованими. На мій погляд, саме такими, якими і мають бути, коли стосується болючих тем.
Коли залишалось 200 сторінок, я ж така «ну, очікуємо на епічну подію». А її все нема і нема, нема і нема… не дочекалась я її. Мене це розчарувало. Навіть, якось образливо стало. Бо фактично це вийшла історія не про якусь боротьбу з антагоністами, бо їх тут фактично таких яскравих і немає, а просто історія про як воно, бути королевою Лісітеї.
У процесі читання у мене виникло запитання: а Дагона взагалі носить труси під сукнями? 🤔
А ще, було би добре, якби Україну так швидко прийняли в ЄС, як інших в Лісітею))
Читати третю книгу я буду, бо я бачу прогрес. Тож буду очікувати, що третій том буде ще кращим за попередні :)
May 22, 2026
Оукееей
Це знову буде чесний відгук , або Прийнамні, я постараюсь бути чесною. Одразу попереджаю, що не зважаючи на подібність до чогось іншого, я даю оцінку як окремому проєкту. Моя думка є субʼєктивною і цілком може відрізнятися від вашої.
Отже. Лісітея. Звабливі ігри. Том 2. Автор
Почнемо з мінусів.
Мене підібішує головна героїня . Хоча я навіть не знаю плюс чи мінус це, в будь-якому разі вона викликає емоції. Просто уявіть назойливу комаху, яка є усюди і ви не можете від неї відмахнутися 😬Також від кількості «солодкої зефірності» в стосунках між Тіарнаном і Дагоною , я дуже часто закочувала очі. Особисто для мене - ту матч. По відчуттям , ніби я наперлась солодкої цукрової вати і потім полізла на карусель 🥴
Тепер до плюсів ☺️
Друга частина циклу пішла мені легше.
По-перше помітна робота видавничої команди. Діалоги вже не такі сухі і кострубаті, і їх легше читати.
По-друге. Основна лінія сюжету розвивається в приємному для мене темпі. Я люблю динамічний сюжет, але коли це доцільно. Тут було доцільно. Взаємодія героїв одне з одним вже дійсно набагато краще. Також віддаю належне авторці за таку кількість персонажів. Прописан кожен, вони зустрічаються протягом всієї книги.
По-третє. Інтимні сцени, або як я називаю хтиві , були доволі соковитими. Це дуже важливо. Нудний секс нецікаво читати . ( так, отака я жінка, що любить читати цікавий секс)
І наостанок , але не погане, а дуже крутезне - я зацінила лайку від Ароона. Вона була смішною. Та і в цілому гумор в книзі присутній гарний. Особливо сцена з бокалом після дзеркальної зали ( це вам натяк на дещо роз₴обне 😆)
В цілому ця книга для мене відчувається збориськом родини на посиденьки. Уявіть, ви зібрались на шашлики, сидите собі тихенько, але обов’язково чиїсь підлітки будуть один одного облизувати і мімімішнічати, а якась тьотка через три п&₴ди коліна буде розповідати як і що краще. І буде оцей дід, який накатив 150 грам свого власного виробництва і розповідатиме яке все ж таки вайбове життя 😌 і є ви, які думаєте , як під₴&бати ту тьотку, щоб вона нарешті закрила свого писка і ви з дідом накатили ще по 50 грам
Це знову буде чесний відгук , або Прийнамні, я постараюсь бути чесною. Одразу попереджаю, що не зважаючи на подібність до чогось іншого, я даю оцінку як окремому проєкту. Моя думка є субʼєктивною і цілком може відрізнятися від вашої.
Отже. Лісітея. Звабливі ігри. Том 2. Автор
Почнемо з мінусів.
Мене підібішує головна героїня . Хоча я навіть не знаю плюс чи мінус це, в будь-якому разі вона викликає емоції. Просто уявіть назойливу комаху, яка є усюди і ви не можете від неї відмахнутися 😬Також від кількості «солодкої зефірності» в стосунках між Тіарнаном і Дагоною , я дуже часто закочувала очі. Особисто для мене - ту матч. По відчуттям , ніби я наперлась солодкої цукрової вати і потім полізла на карусель 🥴
Тепер до плюсів ☺️
Друга частина циклу пішла мені легше.
По-перше помітна робота видавничої команди. Діалоги вже не такі сухі і кострубаті, і їх легше читати.
По-друге. Основна лінія сюжету розвивається в приємному для мене темпі. Я люблю динамічний сюжет, але коли це доцільно. Тут було доцільно. Взаємодія героїв одне з одним вже дійсно набагато краще. Також віддаю належне авторці за таку кількість персонажів. Прописан кожен, вони зустрічаються протягом всієї книги.
По-третє. Інтимні сцени, або як я називаю хтиві , були доволі соковитими. Це дуже важливо. Нудний секс нецікаво читати . ( так, отака я жінка, що любить читати цікавий секс)
І наостанок , але не погане, а дуже крутезне - я зацінила лайку від Ароона. Вона була смішною. Та і в цілому гумор в книзі присутній гарний. Особливо сцена з бокалом після дзеркальної зали ( це вам натяк на дещо роз₴обне 😆)
В цілому ця книга для мене відчувається збориськом родини на посиденьки. Уявіть, ви зібрались на шашлики, сидите собі тихенько, але обов’язково чиїсь підлітки будуть один одного облизувати і мімімішнічати, а якась тьотка через три п&₴ди коліна буде розповідати як і що краще. І буде оцей дід, який накатив 150 грам свого власного виробництва і розповідатиме яке все ж таки вайбове життя 😌 і є ви, які думаєте , як під₴&бати ту тьотку, щоб вона нарешті закрила свого писка і ви з дідом накатили ще по 50 грам
October 18, 2026
«Я вперше відчула радість та задоволення від того, що я королева. І теж не через титул. Мене поважали за те, якою я була й чого змогла досягти власними силами та старанням.»
Оце було справді повне занурення! 🏊♀️
На відміну від першої частини, ця більш повільна й розмірена. Вона сповнена описів, цікавих фактів і традицій цього фентезійного світу. Ми вирушимо за Бурштиновий океан та побуваємо в нових домініях Лісітеї. На героїв чекають неочікувані зустрічі й підступні правителі. І кому ж тут справді можна довіряти, покаже лише час...
Насправді з розширенням світу на мене чекала й велика кількість персонажів. Інколи я навіть не розуміла: «хто всі ці люди?» Але великим плюсом виявилася додаткова карта наприкінці, тож можна було хоч трохи зорієнтуватися.
У цій книзі дуже детально описано становлення Дагони як правительки. Вона не самостверджується за рахунок коханого, а здатна брати відповідальність на себе й відстоювати власну позицію. Вона вміє постояти за себе та постійно вчиться. Особливо мені сподобалися розділи про сад Обрієтти. Це чарівне місце, де кожна рослинка має свою історію.
Ще більше уваги приділено дружбі та взаємодії між Тіарнаном, Мораксом, Арроном та Едерісом. Персонажі поступово розкриваються через свої вчинки. Відзначу, що моїм фаворитом так і залишився Рузеттин, тому для кажанчика мені теж хотілося б якоїсь інтригуючої любовної лінії.
А чого в цій частині справді багато, то це балів, турнірів і, звісно, зваблення. Назва книги повністю виправдана! Сцени 18+ максимально насичені, тож я інколи навіть забувала, що читаю про фейрі.
Продовження вже чекає на мене на полиці. Та мені справді хотілося б, щоб у наступній частині нам більше розповіли про стосунки Едеріса й Аврори, а також підібрали гарні пари іншим хлопцям. У другорядних персонажів є дуже гарний потенціал для власних історій у світі Лісітеї 🫰
Оце було справді повне занурення! 🏊♀️
На відміну від першої частини, ця більш повільна й розмірена. Вона сповнена описів, цікавих фактів і традицій цього фентезійного світу. Ми вирушимо за Бурштиновий океан та побуваємо в нових домініях Лісітеї. На героїв чекають неочікувані зустрічі й підступні правителі. І кому ж тут справді можна довіряти, покаже лише час...
Насправді з розширенням світу на мене чекала й велика кількість персонажів. Інколи я навіть не розуміла: «хто всі ці люди?» Але великим плюсом виявилася додаткова карта наприкінці, тож можна було хоч трохи зорієнтуватися.
У цій книзі дуже детально описано становлення Дагони як правительки. Вона не самостверджується за рахунок коханого, а здатна брати відповідальність на себе й відстоювати власну позицію. Вона вміє постояти за себе та постійно вчиться. Особливо мені сподобалися розділи про сад Обрієтти. Це чарівне місце, де кожна рослинка має свою історію.
Ще більше уваги приділено дружбі та взаємодії між Тіарнаном, Мораксом, Арроном та Едерісом. Персонажі поступово розкриваються через свої вчинки. Відзначу, що моїм фаворитом так і залишився Рузеттин, тому для кажанчика мені теж хотілося б якоїсь інтригуючої любовної лінії.
А чого в цій частині справді багато, то це балів, турнірів і, звісно, зваблення. Назва книги повністю виправдана! Сцени 18+ максимально насичені, тож я інколи навіть забувала, що читаю про фейрі.
Продовження вже чекає на мене на полиці. Та мені справді хотілося б, щоб у наступній частині нам більше розповіли про стосунки Едеріса й Аврори, а також підібрали гарні пари іншим хлопцям. У другорядних персонажів є дуже гарний потенціал для власних історій у світі Лісітеї 🫰
This entire review has been hidden because of spoilers.
June 2, 2026
«Кохання схоже на зоряне небо: чим довше на нього дивишся, тим більше таємниць відкриваєш. І тим легше програти йому всі свої ігри.» 🌙
@nataliehiver "Лісітея. Звабливі ігри"🍒 Том 2. Видавництво @mirabilis_book
⭐️ 10/10 ⭐️
Ця книга проковтнула мене з перших сторінок і не відпустила до самого кінця! 😍📖✨
«Лісітея. Звабливі ігри» подарувала мені саме те, чого я чекала від продовження: ще більше інтриг, ще більше емоцій, ще більше персонажів, які змушують переживати за них усім серцем. ❤️
Найбільше мені сподобалося те, як змінюється Дагона. Спостерігати за її шляхом було неймовірно цікаво. Вона дорослішає, вчиться приймати складні рішення та поступово освоюється у світі, де кожне слово й кожен крок можуть мати значення. 👑✨
Окреме задоволення — нові персонажі! 😍 Деякі одразу підкорили моє серце, деякі дивували, а деякі змушували сидіти з виразом обличчя: «Ну і що ти ще вигадаєш?» 🤣
Авторці чудово вдалося поєднати магію, гумор, небезпеку, романтику та придворні ігри в одну захопливу історію. Я то усміхалася, то хвилювалася, то затримувала подих під час особливо напружених моментів. 😱❤️
Дуже люблю книги, у яких персонажі не стоять на місці, а ростуть і розкриваються з нових сторін. Саме тому ця частина залишила після себе стільки емоцій. 🥹✨
Після цієї книги я офіційно стала учасницею зомбі-апокаліпсису. Щоправда, є нюанс: зомбі тут я сама. За останні три доби я спала приблизно 8 годин, зате дізналася, що відкладати книгу вчасно — це міф. 😅📖
Якщо ви любите фейрі, сильних героїнь, харизматичних персонажів, магію та історії, які затягують настільки, що непомітно зникає пів ночі — вам точно сюди. 🌙📚
Без сумнівів — 10/10 ⭐️
І тепер я ще сильніше закохана у світ Лісітеї. ❤️✨
@nataliehiver "Лісітея. Звабливі ігри"🍒 Том 2. Видавництво @mirabilis_book
⭐️ 10/10 ⭐️
Ця книга проковтнула мене з перших сторінок і не відпустила до самого кінця! 😍📖✨
«Лісітея. Звабливі ігри» подарувала мені саме те, чого я чекала від продовження: ще більше інтриг, ще більше емоцій, ще більше персонажів, які змушують переживати за них усім серцем. ❤️
Найбільше мені сподобалося те, як змінюється Дагона. Спостерігати за її шляхом було неймовірно цікаво. Вона дорослішає, вчиться приймати складні рішення та поступово освоюється у світі, де кожне слово й кожен крок можуть мати значення. 👑✨
Окреме задоволення — нові персонажі! 😍 Деякі одразу підкорили моє серце, деякі дивували, а деякі змушували сидіти з виразом обличчя: «Ну і що ти ще вигадаєш?» 🤣
Авторці чудово вдалося поєднати магію, гумор, небезпеку, романтику та придворні ігри в одну захопливу історію. Я то усміхалася, то хвилювалася, то затримувала подих під час особливо напружених моментів. 😱❤️
Дуже люблю книги, у яких персонажі не стоять на місці, а ростуть і розкриваються з нових сторін. Саме тому ця частина залишила після себе стільки емоцій. 🥹✨
Після цієї книги я офіційно стала учасницею зомбі-апокаліпсису. Щоправда, є нюанс: зомбі тут я сама. За останні три доби я спала приблизно 8 годин, зате дізналася, що відкладати книгу вчасно — це міф. 😅📖
Якщо ви любите фейрі, сильних героїнь, харизматичних персонажів, магію та історії, які затягують настільки, що непомітно зникає пів ночі — вам точно сюди. 🌙📚
Без сумнівів — 10/10 ⭐️
І тепер я ще сильніше закохана у світ Лісітеї. ❤️✨
January 11, 2026
Після прочитання першої частини я вже знала, що друга частина буде більш динамічною. Але щоб настільки то я точно не очікувала.😅
В другій частині ми бачимо як Дагона починає правити королівством. 😍 Як вона навчається і старанно працює.
Ця історія має дуже багато напружених та динамічних подій.
Також зʼявились нові герої. Деякі надзвичайно мене дратували і так як я ARC-читач, то я обовʼязково буде ще раз перечитувати першу і другу частину в паперовому варіанті і виписувати герої, бо щось мені підказує в третій частині ми будемо часто з ними зустрічатися ☺️
В моментах було там смішно з їхніх перепалок,ігор та інтриг, що сміх не можливо було зупинити. 😅
Дуже сподобалось як авторка нам розкрила Дагону в новому титулі.
Як боролася з усіма випробуваннями. Я навіть не могла думати, що побачу зовсім не ту Дагону, яка було в першій частині.
Багато нового ми дізнаємось також і про інших герої.
Рада, що в цій частині ми змогли побачити Тіарнана як правителя, а їхні спайсі сцени з Дагоною це окремий вид задоволення. 😏
«Ти для мене цілий незвіданий світ»- Тіарнан
Книга дала відповіді на питання, які мене цікавили. Деякі поступки інших герої мене розчаровували хоч і я розуміла чому вони так поступи.Та після епілогу в мене залишилось ще більше питань. Я тут писала б ще багато чого про книгу але тут було б дуже багато спойлерів😅
Тому швидко біжіть робити передзамовлення на другий том.❤️
В другій частині ми бачимо як Дагона починає правити королівством. 😍 Як вона навчається і старанно працює.
Ця історія має дуже багато напружених та динамічних подій.
Також зʼявились нові герої. Деякі надзвичайно мене дратували і так як я ARC-читач, то я обовʼязково буде ще раз перечитувати першу і другу частину в паперовому варіанті і виписувати герої, бо щось мені підказує в третій частині ми будемо часто з ними зустрічатися ☺️
В моментах було там смішно з їхніх перепалок,ігор та інтриг, що сміх не можливо було зупинити. 😅
Дуже сподобалось як авторка нам розкрила Дагону в новому титулі.
Як боролася з усіма випробуваннями. Я навіть не могла думати, що побачу зовсім не ту Дагону, яка було в першій частині.
Багато нового ми дізнаємось також і про інших герої.
Рада, що в цій частині ми змогли побачити Тіарнана як правителя, а їхні спайсі сцени з Дагоною це окремий вид задоволення. 😏
«Ти для мене цілий незвіданий світ»- Тіарнан
Книга дала відповіді на питання, які мене цікавили. Деякі поступки інших герої мене розчаровували хоч і я розуміла чому вони так поступи.Та після епілогу в мене залишилось ще більше питань. Я тут писала б ще багато чого про книгу але тут було б дуже багато спойлерів😅
Тому швидко біжіть робити передзамовлення на другий том.❤️
September 24, 2026
Якщо ви любите магію, чуттєвість та політичні інтриги, то другий том Лісітеї точно для вас 🔥
Найбільше мені сподобалася взаємодія між героями — вона така ніжна, мила, наповнена легкими жартами та справжньою хімією. Тут немає надуманої ненависті чи штучних конфліктів — навпаки, їхні стосунки виглядають дуже злагодженими й живими. Через це й сам сюжет читається спокійно та приємно, але при цьому в книзі вистачає й гарячих сцен, які заполонять ваші серденька 🤭❤️🔥
Окремо хочу відзначити, як авторка описує різні домінії — усе настільки детально та яскраво, що під час читання ніби переносишся прямо в цей світ. Саме через велику кількість описів книга така об’ємна, але це зовсім не мінус — видно, яка колосальна робота була зроблена ✨
Було дуже цікаво ближче познайомитися й з іншими героями, дізнатися більше про їхні характери. Навіть Моракс став для мене значно приємнішим персонажем.
Мені було неймовірно цікаво спостерігати за всіма героями, подругами Дагони, а також за тим, як вона змінюється, стає сильнішою та ще більш добродушною.
А кінцівка шокуюча 🙈, після такого закінчення дуже хочеться продовження.
Найбільше мені сподобалася взаємодія між героями — вона така ніжна, мила, наповнена легкими жартами та справжньою хімією. Тут немає надуманої ненависті чи штучних конфліктів — навпаки, їхні стосунки виглядають дуже злагодженими й живими. Через це й сам сюжет читається спокійно та приємно, але при цьому в книзі вистачає й гарячих сцен, які заполонять ваші серденька 🤭❤️🔥
Окремо хочу відзначити, як авторка описує різні домінії — усе настільки детально та яскраво, що під час читання ніби переносишся прямо в цей світ. Саме через велику кількість описів книга така об’ємна, але це зовсім не мінус — видно, яка колосальна робота була зроблена ✨
Було дуже цікаво ближче познайомитися й з іншими героями, дізнатися більше про їхні характери. Навіть Моракс став для мене значно приємнішим персонажем.
Мені було неймовірно цікаво спостерігати за всіма героями, подругами Дагони, а також за тим, як вона змінюється, стає сильнішою та ще більш добродушною.
А кінцівка шокуюча 🙈, після такого закінчення дуже хочеться продовження.
May 30, 2026
"Лісітея: Звабливі ігри" залишила після себе дуже сильне враження.
Особливо сподобався розширений світоустрій — він і раніше не обмежувався однією локацією, але саме в цій частині відчувається ще глибше занурення у різні домінії, їхню специфіку та взаємодію між собою. Це додає історії масштабу й робить її значно багатограннішою.
Ми вже розуміємо відносини Дагони та Тіарнана, тому їх взаємодії більше витончені та сповнені любові та безмежної довіри. Але ігри не завершуються, адже є ще багато доміній у королівстві, в яких люблять плести свої інтриги.
Проте це не означає, що книга не тримає в напрузі — навпаки, деякі сцени змушували буквально завмирати. Особливо ситуація з Рузентином… бо як це взагалі сприймати?! Ми ж його любимо!
Окремо хочеться відзначити Дагону — її розвиток просто захоплює. Вона росте, змінюється і поступово стає тією правителькою, за якою хочеться спостерігати ще більше.
Загалом — сильне продовження, яке розширює світ і тримає в напрузі. Дуже цікаво, що буде далі.
Особливо сподобався розширений світоустрій — він і раніше не обмежувався однією локацією, але саме в цій частині відчувається ще глибше занурення у різні домінії, їхню специфіку та взаємодію між собою. Це додає історії масштабу й робить її значно багатограннішою.
Ми вже розуміємо відносини Дагони та Тіарнана, тому їх взаємодії більше витончені та сповнені любові та безмежної довіри. Але ігри не завершуються, адже є ще багато доміній у королівстві, в яких люблять плести свої інтриги.
Проте це не означає, що книга не тримає в напрузі — навпаки, деякі сцени змушували буквально завмирати. Особливо ситуація з Рузентином… бо як це взагалі сприймати?! Ми ж його любимо!
Окремо хочеться відзначити Дагону — її розвиток просто захоплює. Вона росте, змінюється і поступово стає тією правителькою, за якою хочеться спостерігати ще більше.
Загалом — сильне продовження, яке розширює світ і тримає в напрузі. Дуже цікаво, що буде далі.
November 2, 2026
Друга книга полонила мене з перших сторінок і не відпускала до самого фіналу!
«Лісітея. Звабліві ігри» — Це про тремтіння у пальцях, політичні інтриги й жорстоку реальність правління, де кожен персонаж або грає свою гру, або стає пішаком на чужій дошці. Тут немає романтизації влади, зате є магія, зілля, битви на мечах, розкішні бали, підступність і неймовірна атмосфера, яка затягує настільки, що непомітно розумієш, що зустрічаєш світанок разом з героями .
Окреме задоволення — спостерігати за героями. Дагона дорослішає, вчиться приймати складні рішення, вибудовує своє місце на троні й відрощує гострі ікла, щоб навіть коханий чоловіk не зміг використати її у власних цілях. Їхні стосунки, палке кохання та взаємопідтримка — це щось неймовірне (а від деяких сцен іронічно зашарітися чи просто сидіти з думкою «ну коли ж ви вже роз'їдетеся, щоб це припинилося» ).
Нові персонажі — любов: одні підкорюють одразу, інші дивують, а деякі бісять аж немає сил. В мене однозначно є свій фаворит серед чоловіків😍 Гарний, непередбачуваний але який веселий 🤭.
Авторка геніально поєднала все: емоції, гумор, небезпеку, опис розкішного одягу й прикрас та дуже неочікувану кінцівку, яка тримала мене в роздумах ще кілька днів. Після цієї книги я хочу потрапити в цей світ до героїв і існувати там. Тепер потрібно згадати, що таке сон і трошки прийти до тями в очікуванні на третю частину. Боже дай сил витерпіти і дочекатись.
Любите сильних героїв, магію, придворні ігри, які не відпускають ні на секунду і непередбачувані повороти сюжету— вам точно сюди. ❤️
«Лісітея. Звабліві ігри» — Це про тремтіння у пальцях, політичні інтриги й жорстоку реальність правління, де кожен персонаж або грає свою гру, або стає пішаком на чужій дошці. Тут немає романтизації влади, зате є магія, зілля, битви на мечах, розкішні бали, підступність і неймовірна атмосфера, яка затягує настільки, що непомітно розумієш, що зустрічаєш світанок разом з героями .
Окреме задоволення — спостерігати за героями. Дагона дорослішає, вчиться приймати складні рішення, вибудовує своє місце на троні й відрощує гострі ікла, щоб навіть коханий чоловіk не зміг використати її у власних цілях. Їхні стосунки, палке кохання та взаємопідтримка — це щось неймовірне (а від деяких сцен іронічно зашарітися чи просто сидіти з думкою «ну коли ж ви вже роз'їдетеся, щоб це припинилося» ).
Нові персонажі — любов: одні підкорюють одразу, інші дивують, а деякі бісять аж немає сил. В мене однозначно є свій фаворит серед чоловіків😍 Гарний, непередбачуваний але який веселий 🤭.
Авторка геніально поєднала все: емоції, гумор, небезпеку, опис розкішного одягу й прикрас та дуже неочікувану кінцівку, яка тримала мене в роздумах ще кілька днів. Після цієї книги я хочу потрапити в цей світ до героїв і існувати там. Тепер потрібно згадати, що таке сон і трошки прийти до тями в очікуванні на третю частину. Боже дай сил витерпіти і дочекатись.
Любите сильних героїв, магію, придворні ігри, які не відпускають ні на секунду і непередбачувані повороти сюжету— вам точно сюди. ❤️
January 11, 2026
«Я б дихав нею, якби це було можливо.»
Продовження, яке мене точно не розчарувало, а
подарувало море ніжності та усмішки.Ця книга просто ідеально підходить до теплих та затишних вечорів, бо саме така вона і є надзвичайно ніжна та чуттєва.
Тут ми спостерігаємо величезний ріст головної героїні
Дагони від дівчинки до королеви, ми проходимо разом із
нею цей нелегкий шлях на якому вона невпинно
продовжує навчатись і ставити тисячу питань і я Вам
скажу це було неймовірно
Але й Тіарнан не відставав, адже саме тут від максимально
розкрився як чудовий правитель, його
упередження, рішення і стійкість просто обезброюють, а любов до Дагони не залишить нікого байдужим.
Сцени 18+ дуже гарячі,їх тут багатенько і назва книги повністю підходить змісту
А фінал ,вимагає продовження негайно
Ну й звичайно неймовірно красивий дизайн
Оцінка:10/10
Продовження, яке мене точно не розчарувало, а
подарувало море ніжності та усмішки.Ця книга просто ідеально підходить до теплих та затишних вечорів, бо саме така вона і є надзвичайно ніжна та чуттєва.
Тут ми спостерігаємо величезний ріст головної героїні
Дагони від дівчинки до королеви, ми проходимо разом із
нею цей нелегкий шлях на якому вона невпинно
продовжує навчатись і ставити тисячу питань і я Вам
скажу це було неймовірно
Але й Тіарнан не відставав, адже саме тут від максимально
розкрився як чудовий правитель, його
упередження, рішення і стійкість просто обезброюють, а любов до Дагони не залишить нікого байдужим.
Сцени 18+ дуже гарячі,їх тут багатенько і назва книги повністю підходить змісту
А фінал ,вимагає продовження негайно
Ну й звичайно неймовірно красивий дизайн
Оцінка:10/10
June 2, 2026
Якщо перша книга лише відкрила двері у цей світ, то друга буквально затягнула мене всередину. «Звабливі ігри» — це історія, де напруга не відпускає ні на хвилину. Тут стало більше емоцій, більше небезпеки, більше пристрасті та ще більше моментів, від яких серце починає битися швидше.
Особливо сподобалося, як авторка розкриває персонажів. Вони не ідеальні, помиляються, борються зі своїми почуттями та страхами, і саме тому їм віриш. Хімія між героями настільки відчутна, що деякі сцени буквально неможливо читати байдуже.
Окремо хочу відзначити атмосферу книги: магія, таємниці, інтриги та постійне відчуття, що за наступною сторінкою тебе чекає щось несподіване. Фінал змусив мене одразу тягнутися до продовження.
Книга для тих, хто любить романтичне фентезі з темною атмосферою, сильними емоціями та героями, яких неможливо забути.
Особливо сподобалося, як авторка розкриває персонажів. Вони не ідеальні, помиляються, борються зі своїми почуттями та страхами, і саме тому їм віриш. Хімія між героями настільки відчутна, що деякі сцени буквально неможливо читати байдуже.
Окремо хочу відзначити атмосферу книги: магія, таємниці, інтриги та постійне відчуття, що за наступною сторінкою тебе чекає щось несподіване. Фінал змусив мене одразу тягнутися до продовження.
Книга для тих, хто любить романтичне фентезі з темною атмосферою, сильними емоціями та героями, яких неможливо забути.
October 15, 2026
Якщо перша частина цієї історії не була для мене такою яскравою, як перший том, то потім… я просто була в захваті! 🤌
Мене неймовірно зачепило те, як авторка описує деталі: атмосферу, емоції, погляди, дотики й, звісно, пікантні сцени😏Усе настільки яскраве, чуттєве й деталізоване, що ти буквально поринаєш у цю історію та проживаєш її разом із героями. 🔥
Тіарнан - це просто чоловік мрія! У ньому є щось таке, що змушує закохуватися в персонажа дедалі сильніше.
Ця частина залишила після себе саме ті емоції, заради яких я люблю такі історії: пристрасть, напругу, метеликів у животі й бажання ще трохи побути у світі героїв.
Мій вердикт: якщо спочатку історія розкручувалася для мене повільніше, то згодом я отримала справжнє читацьке задоволення. 😈🍒
Мене неймовірно зачепило те, як авторка описує деталі: атмосферу, емоції, погляди, дотики й, звісно, пікантні сцени😏Усе настільки яскраве, чуттєве й деталізоване, що ти буквально поринаєш у цю історію та проживаєш її разом із героями. 🔥
Тіарнан - це просто чоловік мрія! У ньому є щось таке, що змушує закохуватися в персонажа дедалі сильніше.
Ця частина залишила після себе саме ті емоції, заради яких я люблю такі історії: пристрасть, напругу, метеликів у животі й бажання ще трохи побути у світі героїв.
Мій вердикт: якщо спочатку історія розкручувалася для мене повільніше, то згодом я отримала справжнє читацьке задоволення. 😈🍒
October 7, 2026
Мені складно ось так згадати цикл, де світоустрій подавався б так цікаво й захоплююче, так глибоко і багатогранно. Я читала цей том довше, ніж перший, але це було таке смакування процесом, таке занурення! Не вірю, що такий шедевр написала наша авторка. Дуже високий рівень!
January 18, 2026
Продовження першої частини 🥰🥰🥰
Ще більше таємниць, ще більше битв і ще більше 🌶️⭐
Ще більше таємниць, ще більше битв і ще більше 🌶️⭐
Displaying 1 - 19 of 19 reviews