Облити водою чи навіть штовхнути в річку, обдарувати писанками, вишитими хустинками та сорочками — так починався шлях до шлюбу в наших пращурів.
Як можна було відмовити сватам, окрім піднести гарбуза? Чому прохання напитися води зовсім не таке невинне, як може видатися на перший погляд? Що віщує молодятам тріснутий коровай і що таке весільне деревце? Скільки калачів знадобиться для автентичного весілля і кого молодій запрошувати до танцю першими? А ще навіщо наречена мусила розпрягати коней або пити з решета?
Етнологиня Леся Горошко-Погорецька у своїй книжці описує всі етапи автентичного українського весілля — від залицяння й сватання до переїзду молодої в дім молодого та повʼязування жіночого головного убору. Ви не лише дізнаєтеся, як відбувалося традиційне українське весілля, а й зможете відтворити окремі його звичаї.
Мені не вистачило інформації про інші регіони України, бо все було подане переважно з традицій заходу України. Тобто для Київщини мало що з цього було актуальним. Слобожанщина теж здається мало показана. Досі не знаю навіщо тещі миють ноги і проводять різні екзекуції над нею.
В цій книзі зібрані автентичні обряди, традиції. Не лише давні, а й ті, що залишаються й повторюються у сучасності. Завдяки книзі можна подивитись на обряди, побачити ілюстрації, світлини, зберегти памʼять різних регіонів.
📖 Такі книги для мене про памʼять та збереження культурної спадщини, ідентичності.
Це видання — дослідження української етнологині та кандидатки історичних наук 🌿 • мені сподобалось зазирати у минуле, тут багато світлин • читати про випікання короваю та різні прикмети • дізнаватись нові, автентичні слова { «віріжяли», «прирінджували» — збирали } • знайомитись зі співанками { і дізнатись, що наречена та дружки впродовж святкувань мали спати у спеціальних діжках, аби не пошкодити вінки }
✍🏻 особливо приємно бачити наприкінці книги джерела ілюстрацій, адже завдяки ним можна продовжити дослідження найцікавішого для себе або роздивитись картини й фото детальніше