Минуле завжди з людиною — гострими кігтями проникає в серце та ятрять його спогадами… Спогадами, яких молодший паладин Олівіо волів би не мати. Але є те, що є, і з цим треба якось жити. І якось це долати. Можна загнати спогади якомога глибше в пам’ять… Проте іноді вони повертаються. І тоді нема іншого шляху, окрім як знову поринути в боротьбу — і перемогти. Завдяки друзям і собі. Заради тих, кого любиш, і заради справедливості.
Усі одноголосно кажуть, що ця частина жорсткіша за другу — ну, трохи є. Зовсім трохи. Тут однією з провідних тем є тема сексуального насильства, і до того ж щодо одного з головних персонажів, тому сприймається гостро. Але описано це все настільки обережно, що навіть людина, яка подібне пережила, гадаю, зможе читати. Цього разу в центрі уваги — не ті паладини, що були в першій книзі, а їхні товариші, Олівіо та Робертіно. Хоча й решта, звісно, з’являться. Буде чимало пригод, юнацького розбишацтва, з’явиться навіть любовна лінія. І, як завжди, у вельми легкій, розважальній формі з нами поговорять про важливі речі: — про насильство в родинному колі та за його межами; — про те, що людина, яка чинить зло, щиро вірить, що всі решта такі самі; — про магію крови та чим вона аж настільки погана; — про те, як корупційні зв’язки покривають різну бридоту. Загалом тема родини, родинних стосунків тут вельми важлива і також є однією з центральних. Нам показують різні схеми, різне ставлення батьків до своїх дітей. І ще під час читання мене не полишала думка про те, як же вийшло, що в тому суспільстві рівень зла загалом не такий, як у нашому. Тобто воно є, зло, та проте не таке системне, його завзято виявляють, із ним борються. Як же так сталося, що в них це вийшло? Для себе я знайшла таку відповідь: якщо боротися з ним постійно, якщо справді взоруватися на моральні цінності, то загалом суспільство здоровішає, а полоти ті бур’яни стає легше. Але для цього потрібно, щоб на всіх щаблях, і зокрема горішніх, слідування моральним принципам було не пустим звуком. Щоб не існувало «правил для простолюду і вседозволености для шляхти». Що ж, така схема мені видається цілком робочою. Із превеликим задоволенням прочитала цю книжку і залюбки читатиму ще стільки продовжень, скільки напишуть співавтори. Щиро рекомендую!
Мені сподобалося, дуже комфортна для мене пригодницька серія. Я готова читати по тому про кожного з головних паладинів.
Невеличкий спойлер, але історія Олівіо може бути тригерною, оскільки він є жертвою публічних зґвалтувань. На щастя, автори не вдаються в детальні описи, оскільки це відбувалося в його минулому і зараз герой переживає наслідки цієї травми і намагається повернути собі себе, поміж інших речей, які тут відбуваються.
Але тим не менше, історія дуже добра ти емпатійна, де герої завжди знаходять підтримку друзів та близьких і усіх негідників обов'язково покарають.
Мені, можливо, ця частина сподобалася трохи менше за першу, але тільки за рахунок того, що тут було більше подрібнених пригод і не було однієї великої основної. Я спочатку думала, що нею буде історія з кузиною, але її якось дуже швидко позбулися і Олівіо повернувся до міста. Знову ж таки, сюжетно воно працює, але мені хотілося більше саме пригодницької частини.
А от історія про візит до маєтку тітки, рибалку та крадіжки була моєю улюбленою в цій частині ❤️
Люблю цю серію, чекаю на продовження. Навіть не цікавлюся скільки тут взагалі має бути частин, ці книжки для мене дуже розслабляючі, давайте якомога більше)
Друга книга з циклу «Вартові кордонів і меж» цілком може читатися як самостійний твір, бо, як і перша, складається з кількох частин-оповідань, об’єднаних одним героєм і однією наскрізною темою. Якщо в першій частині розповідь ішла головним чином про пригоди Жоана, то тут в центрі уваги – молодший паладин Олівіо Альбіно і його пригоди. А також минуле, як можна побачити навіть із назви 😊 Слід визнати, що ця книга, на відміну від першої, більш жорстка. Ні, грандіозної бійки Добра і Зла із великих літер тут все одно не трапиться 😉 Взагалі, як і в першій книзі, паладини (на мою думку, звісно) якраз і б’ються, аби цієї великої та нищівної бійки не сталося. Підтримують рівновагу між світами, порядок, винищують єресі й демонопоклонництво тощо. Бо величезна битва зазвичай стається, коли протиріччя накопичуються і стають уже нестерпними. Ну або коли злу потурають, і воно нахабніє. Або і те, й інше, і ще кілька факторів. Тож величезної бійки не буде – буде низка малих. І буде розповідь про минуле, в якому – і це показано, хай не натуралістично (як для мене; для інших то може бути інакше, зважайте), було сексуальне насильство. Яке – і про це я теж не втомлюся повторювати – в закритому закладі для підлітків та юнацтва може траплятися неодноразово лише за байдужості, а то й відвертого сприяння цьому дорослих. Отих самих, які буцімто мусять берегти, підказувати, вчити... І в книзі це теж показано дуже добре. А ще – це книга про зцілення. Про те, що навіть роз’ятрені рани при дбайливому лікуванні й дружній підтримці (тільки справжній підтримці, а не оце ось все) – ні, не зникають. Перетворюються на шрами, з якими, втім, можна жити. Так, не так добре, як без них, проте можна. А ще тут про стосунки між батьками й дітьми. Про те, що інколи оце «так треба, аби ти подорослішав» іде не від справжньої турботи, а від небажання втручатися, захищати. І про різні види насильства, еге ж. Утім, у книзі не тільки це. Нікуди не дівся фірмовий авторський гумор і подекуди кумедні пригоди паладинів. А чого лишень варти назви творів, що демонструються в оперному та іншому театрах! Мені більш за інші «Страждання юного Йоганна» і «Джуліо та Ромінетта» сподобались 😊 Зрештою, паладини – ще юнаки, і в їхніх пригодах знайдеться місце і вкраденим чоботам, і першому коханню (яке, втім, не перейде в плотські задоволення, бо їм не можна), і справжній дружбі, і навіть спостереженню за здоровими стосунками – родинними, дружніми тощо. Книга структурованіша за попередню. Оповідання, хоча й більш-менш незалежні, все ж краще пов’язані між собою: наскрізна лінія чіткіша. Видно, що автор, так би мовити, «набиває руку». Та як і в попередній книзі, в цій бомбезні ілюстрації. От просто бомбезні! Власне, про якість ілюстрацій можна судити і подивившись на обкладинку. Їх багато, вони розташовані по-різному – коротше, насолода для очей тих, кому подобається візуалізувати персонажів. Книга рекомендується юнацтву і дорослим, кому подобаються здорові стосунки і веселі (та не дуже) пригоди, поміж якими автор ненав’язливо, проте серйозно поговорить про серйозні речі. А ще – любителям візуалізацій 😊
Одна з моїх найулюбленіших книг. Ця серія - просто неперевершена.
Книги легкі для прочитання, але в той же час змушують замислитися і відчувається ретельна робота авторів над історією та логікою світу.
Дуже сподобалося, що кожна книга з цієї серії має логічний кінець. І вони пов'язані персонажами та світом. Тобто, можна спокійно чекати продовження)
Книг подібних до цих, на українському ринку немає і навряд чи буде.
Автори майстерно передають атмосферу та дух їх світу. Неймовірні виконані ілюстрації доповнюють враження від прочитання. А шикарні обкладинки не дають сховати книги на дальню поличку, бо хочеться всім показати таку красу)
Всім та кожному буду рекомендувати цю серію для прочитання) Дякую авторам та видавництву за їх плідну роботу) Чекатиму на продовження цієї неймовірної історії)