What do you think?
Rate this book
Земля молодих
Фейт Гелен — студентка-антропологиня, яка знає: кістки ніколи не брешуть. Коли вона отримує запрошення долучитися до розкопок двохсотлітнього склепу на острові Мен, то не вагається ані миті.
Разом із командою музею дівчина спускається під землю — і швидко розуміє: щось не збігається. Люди, поховані одночасно, загинули в різні століття! І що глибше дівчина занурюється в місцеву історію, то виразніше вимальовується зв’язок із кривавими кельтськими ритуалами.
Поки Фейт шукає відповіді в рештках, хтось наполегливо приховує істину й плете за спиною моторошну змову. Їй доведеться пройти крізь потаємні ходи, випробування й власні страхи, щоб знайти світло серед мороку. Та як обрати правильні двері, коли Тір на Ноґ має їх тисячі — і кожні стереже Кат Потойбіччя.
Разом із командою музею дівчина спускається під землю — і швидко розуміє: щось не збігається. Люди, поховані одночасно, загинули в різні століття! І що глибше дівчина занурюється в місцеву історію, то виразніше вимальовується зв’язок із кривавими кельтськими ритуалами.
Поки Фейт шукає відповіді в рештках, хтось наполегливо приховує істину й плете за спиною моторошну змову. Їй доведеться пройти крізь потаємні ходи, випробування й власні страхи, щоб знайти світло серед мороку. Та як обрати правильні двері, коли Тір на Ноґ має їх тисячі — і кожні стереже Кат Потойбіччя.
448 pages, Hardcover
First published May 1, 2026
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 113 reviews
July 9, 2026
Мені не сподобалось жодне із творчих рішень, використаних авторкою у тексті (окрім невеликих коментарів про дату та місце переходу персонажів). Книга написана від третьої особи, але перша особа продирається між рядків з усією силою. Авторка вплітає внутрішній монолог героїні в основну розповідь, але це лише стопорить читача.
Речення занадто перевантажені монструозними вставними конструкціями. Не можу зрозуміти, чому не замінити їх на складносурядні речення. Невідповідність виду дієслів постійно збиває з пантелику під час читання. Присудки найчастіше стосуються не істот, а саме неживих предметів та абстрактних понять. Авторка використовує синтаксичні конструкції, котрі невластиві для української мови, тому складається враження, що ми читаємо незугарний автопереклад з англійської. Маю величезні претензії до редакторської та коректорської роботи.
Авторська метафорика видає посягання на поетичну прозу, але у поетичній прозі текст має струменіти. ТУТ ВІН НАПАДАЄ НА ЧИТАЧА. Складається враження, що авторка навмисно ускладнює мову твору, обирає стилістично невдалі синоніми до слів та перефразовує сталі вирази, аби текст став ні на що не схожим.
Щоб не бути голослівною, наводжу конкретні приклади речень:
«Вона наситила легені пряною ваніллю з одягу Лоґана»
«Зелень очей тьмяніла в металевих отворах зіниць»
«Вона зачепилася за неї та змусила видряпатися Послідовницю під стегнами на стовбур»
«Сміх примножила знелюднена вулиця»
«Тріумф окислив повітря довкола»
«Адреналін, що вирував у душі, підсилював можливості»
«Невинна схилила голову до плеча та стулила рот, який неконтрольовано роззявився в шоку»
«Прогалини в пам'яті зоставили ниці спогади моїх зізнань лікарю, що я хотів би працювати в цирку»
«...промовив юнак до Фейт, блиск відчаю в очах якої м'яко підсвічувала лампа»
«Стоячи в спідній білизні, відчула, як приємно огортає в обійми нова інформація»
«Малий крок, що невинна ступила назад, фанатики витлумачили як заклик до дії»
«Невинна задкувала, тримаючи в полі зору згущення напруги
поперед себе»
«Покручі одвічних страждань повзали над стелею, гелґотіли під помостом, у закутках завивали нерозбірливі молитви»
Є розвороти, де серед графічних особливостей використано чотири-п'ять різноманітних шрифтів. Дякую за оздоблення, звісно, але краще було попрацювати над обважнілою стилістикою.
Сетинг — то, напевно, найменш вдала частина оповіді. Не завжди зрозуміло, хто куди пішов, що зробив, навіщо... Сцени не тримаються купи, діалоги перериваються і звертають не туди. І коли починається введення в лор — легко втратити думку, за яку тримаєшся. Деталізація зовнішнього світу тут мінімальна: немає ні візуалу, ні кінестетики, ні натяку на особливості Ірландії. Замість острову Мен або Дубліна локацією можна було обрати будь-яку іншу точку світу.
У другій частині книги клубок неймінга максимально заплутується. До головної героїні звертаються «Невинна», причому роблять це не лише інші персонажі під час взаємодії, а й авторка. От і спробуй після перекручених речень продертися крізь Непробудних, Послідовниць, Осяйних, Забутих.
А втім, роботи у створення книги було вкладено надзвичайно багато, і це неможливо не помітити. Я чудово розумію, що від ідеї до реалізації минуло декілька років, за які авторка писала історію, редакторка та коректорка допрацьовували текст. Ілюстраторка (чия робота просто неймовірна!) буквально ПРОДАЛА читачам книгу самою лише обкладинкою. Та і оформлення такого ми напевно не бачили на українському ринку. І від цього ще сумніше, адже стилістика не дає навіть перейти на рівень перебування у сюжеті, змушуючи читача борюкатися у складних конструкціях.
Речення занадто перевантажені монструозними вставними конструкціями. Не можу зрозуміти, чому не замінити їх на складносурядні речення. Невідповідність виду дієслів постійно збиває з пантелику під час читання. Присудки найчастіше стосуються не істот, а саме неживих предметів та абстрактних понять. Авторка використовує синтаксичні конструкції, котрі невластиві для української мови, тому складається враження, що ми читаємо незугарний автопереклад з англійської. Маю величезні претензії до редакторської та коректорської роботи.
Авторська метафорика видає посягання на поетичну прозу, але у поетичній прозі текст має струменіти. ТУТ ВІН НАПАДАЄ НА ЧИТАЧА. Складається враження, що авторка навмисно ускладнює мову твору, обирає стилістично невдалі синоніми до слів та перефразовує сталі вирази, аби текст став ні на що не схожим.
Щоб не бути голослівною, наводжу конкретні приклади речень:
«Вона наситила легені пряною ваніллю з одягу Лоґана»
«Зелень очей тьмяніла в металевих отворах зіниць»
«Вона зачепилася за неї та змусила видряпатися Послідовницю під стегнами на стовбур»
«Сміх примножила знелюднена вулиця»
«Тріумф окислив повітря довкола»
«Адреналін, що вирував у душі, підсилював можливості»
«Невинна схилила голову до плеча та стулила рот, який неконтрольовано роззявився в шоку»
«Прогалини в пам'яті зоставили ниці спогади моїх зізнань лікарю, що я хотів би працювати в цирку»
«...промовив юнак до Фейт, блиск відчаю в очах якої м'яко підсвічувала лампа»
«Стоячи в спідній білизні, відчула, як приємно огортає в обійми нова інформація»
«Малий крок, що невинна ступила назад, фанатики витлумачили як заклик до дії»
«Невинна задкувала, тримаючи в полі зору згущення напруги
поперед себе»
«Покручі одвічних страждань повзали над стелею, гелґотіли під помостом, у закутках завивали нерозбірливі молитви»
Є розвороти, де серед графічних особливостей використано чотири-п'ять різноманітних шрифтів. Дякую за оздоблення, звісно, але краще було попрацювати над обважнілою стилістикою.
Сетинг — то, напевно, найменш вдала частина оповіді. Не завжди зрозуміло, хто куди пішов, що зробив, навіщо... Сцени не тримаються купи, діалоги перериваються і звертають не туди. І коли починається введення в лор — легко втратити думку, за яку тримаєшся. Деталізація зовнішнього світу тут мінімальна: немає ні візуалу, ні кінестетики, ні натяку на особливості Ірландії. Замість острову Мен або Дубліна локацією можна було обрати будь-яку іншу точку світу.
У другій частині книги клубок неймінга максимально заплутується. До головної героїні звертаються «Невинна», причому роблять це не лише інші персонажі під час взаємодії, а й авторка. От і спробуй після перекручених речень продертися крізь Непробудних, Послідовниць, Осяйних, Забутих.
А втім, роботи у створення книги було вкладено надзвичайно багато, і це неможливо не помітити. Я чудово розумію, що від ідеї до реалізації минуло декілька років, за які авторка писала історію, редакторка та коректорка допрацьовували текст. Ілюстраторка (чия робота просто неймовірна!) буквально ПРОДАЛА читачам книгу самою лише обкладинкою. Та і оформлення такого ми напевно не бачили на українському ринку. І від цього ще сумніше, адже стилістика не дає навіть перейти на рівень перебування у сюжеті, змушуючи читача борюкатися у складних конструкціях.
May 28, 2026
«Земля молодих» — це книга з дуже сильною і незвичною ідеєю, яка справді чіпляє атмосферою, потойбічними мотивами й візуальною естетикою. Малюнки, концепт світу та загальна задумка — мабуть, найсильніше, що тут є. Саме через це історію хочеться читати далі, навіть коли виникають претензії до виконання.
Втім, реалізація для мене виявилась значно слабшою за сам задум.
Стиль написання місцями здається сирим: описи локацій нечіткі, через що важко уявити простір навколо героїв — кімнати, тунелі, так звані свідоцтва, музей чи навіть будинок. У тексті багато незвичних порівнянь і формулювань, а деякі речення доводилось перечитувати по кілька разів, щоб зрозуміти, що нам намагаються описати і як виглядає. Через це занурення в історію часто збивалося. Атмосфера ніби є, але картинка в уяві не складається.
Темп теж стрибає: десь історія тягнеться, а десь починається хаотична суєта та нерозбірлива біганина.
Фейт… Хотілося б більше розкриття головної героїні саме як антропологині. Її професія могла стати справжньою родзинкою історії: додати наукового мислення, спостережень, професійного аналізу чи унікального погляду на події. Але фактично ця деталь майже не впливає на сюжет і виглядає радше як спосіб «підселити» персонажа до потойбічної тематики, ніж справді важлива частина її особистості.
Не до кінця переконливим для мене був і розвиток самої героїні. Спочатку її подають як розумну, цілеспрямовану молоду жінку, але її вчинки та поведінка часто виглядають нелогічними й інфантильними. Вона постійно застрягає у власних страхах і тривогах, хоча в її віці це вже або переростають, або хоча б частково пропрацьовують. Особливо дивувала її сліпота до очевидних «червоних прапорців» у стосунках. Вона мені нагадувала ту овечку, що сліпо мекає і йде на заклання. А згодом її мислення та поведінка змінюються надто різко, з моменту попадання в Тір на Ноґ, вона стає рішучою та сміливою, прям з ноги вривається в нове своє амплуа борчині за права стражденних, через що розвиток персонажа здається неприродним — ніби між двома станами просто не вистачило поступового переходу.
О! Ледь не забула! Кохання😅
Воно виникло буквально з повітря — чотири зустрічі, нуль нормального розвитку почуттів, а під кінець нам продають «кохання до гробу». Я в якийсь момент взагалі була в шоці типу, а вони закохані? Коли це сталось?!😅
Фінал - «кіношний» хепі-енд, що не пасував до загальної концепції історії, на мою думку.
У підсумку для мене це книга з величезним потенціалом і дуже класною ідеєю, але з посередньою реалізацією. За атмосферу, концепт і божественні ілюстрації — великий плюс. За стиль, темп, персонажів і розкриття світу — суттєвий мінус. Тому загальна оцінка — 3*.
Втім, реалізація для мене виявилась значно слабшою за сам задум.
Стиль написання місцями здається сирим: описи локацій нечіткі, через що важко уявити простір навколо героїв — кімнати, тунелі, так звані свідоцтва, музей чи навіть будинок. У тексті багато незвичних порівнянь і формулювань, а деякі речення доводилось перечитувати по кілька разів, щоб зрозуміти, що нам намагаються описати і як виглядає. Через це занурення в історію часто збивалося. Атмосфера ніби є, але картинка в уяві не складається.
Темп теж стрибає: десь історія тягнеться, а десь починається хаотична суєта та нерозбірлива біганина.
Фейт… Хотілося б більше розкриття головної героїні саме як антропологині. Її професія могла стати справжньою родзинкою історії: додати наукового мислення, спостережень, професійного аналізу чи унікального погляду на події. Але фактично ця деталь майже не впливає на сюжет і виглядає радше як спосіб «підселити» персонажа до потойбічної тематики, ніж справді важлива частина її особистості.
Не до кінця переконливим для мене був і розвиток самої героїні. Спочатку її подають як розумну, цілеспрямовану молоду жінку, але її вчинки та поведінка часто виглядають нелогічними й інфантильними. Вона постійно застрягає у власних страхах і тривогах, хоча в її віці це вже або переростають, або хоча б частково пропрацьовують. Особливо дивувала її сліпота до очевидних «червоних прапорців» у стосунках. Вона мені нагадувала ту овечку, що сліпо мекає і йде на заклання. А згодом її мислення та поведінка змінюються надто різко, з моменту попадання в Тір на Ноґ, вона стає рішучою та сміливою, прям з ноги вривається в нове своє амплуа борчині за права стражденних, через що розвиток персонажа здається неприродним — ніби між двома станами просто не вистачило поступового переходу.
О! Ледь не забула! Кохання😅
Воно виникло буквально з повітря — чотири зустрічі, нуль нормального розвитку почуттів, а під кінець нам продають «кохання до гробу». Я в якийсь момент взагалі була в шоці типу, а вони закохані? Коли це сталось?!😅
Фінал - «кіношний» хепі-енд, що не пасував до загальної концепції історії, на мою думку.
У підсумку для мене це книга з величезним потенціалом і дуже класною ідеєю, але з посередньою реалізацією. За атмосферу, концепт і божественні ілюстрації — великий плюс. За стиль, темп, персонажів і розкриття світу — суттєвий мінус. Тому загальна оцінка — 3*.
May 3, 2026
Один з найкращих дебютів, який я взагалі читала!
Як сказано в післямові від видавчині — це набагато краще багатьох розпіарених робіт, і я повністю згодна!
Проковтнула за два дні, не могла зупинитися, книжка буквально з перших сторінок так захопила, що позбавила спокою, поки я не дочитала (та і після відчуваю буду думати про неї ще місяць-другий).
Мені подобається як авторка змішала горор/трилер та кельтську мітологію, це додало такого саспенсу в історію. А від епілогу я взагалі в захваті🫠
А ще я не вгадала жодного повороту, хоча теорій було просто десятки під час читання.
Одночасно, хоч і маємо таку кількість напруги і загадок, маємо і багато сенсів. Думаю кожен знайде тут свій, але мені ця історія і про втрату, і про пошук (себе понад усе, але ще близьких або сенс), і про те, як часто нам треба відпускати людей, які вже пішли тощо…
А мова яка, яка ж гарна мова написання🫠
Неймовірна книга, як я щаслива, що прочитала це і що ми в українській літературі тепер маємо такий чудовий здобуток у вигляді авторки Катерини Шильпп
Як сказано в післямові від видавчині — це набагато краще багатьох розпіарених робіт, і я повністю згодна!
Проковтнула за два дні, не могла зупинитися, книжка буквально з перших сторінок так захопила, що позбавила спокою, поки я не дочитала (та і після відчуваю буду думати про неї ще місяць-другий).
Мені подобається як авторка змішала горор/трилер та кельтську мітологію, це додало такого саспенсу в історію. А від епілогу я взагалі в захваті🫠
А ще я не вгадала жодного повороту, хоча теорій було просто десятки під час читання.
Одночасно, хоч і маємо таку кількість напруги і загадок, маємо і багато сенсів. Думаю кожен знайде тут свій, але мені ця історія і про втрату, і про пошук (себе понад усе, але ще близьких або сенс), і про те, як часто нам треба відпускати людей, які вже пішли тощо…
А мова яка, яка ж гарна мова написання🫠
Неймовірна книга, як я щаслива, що прочитала це і що ми в українській літературі тепер маємо такий чудовий здобуток у вигляді авторки Катерини Шильпп
Read
May 20, 2026Шкода, але це виявилася не моя книжка.
Загалом написано дуже гарно і атмосферно, авторка дуже вміло занурує читача в свій світ. Перша частина, мені особисто дуже сподобалася. Там ми знайомимося з персонажами, починає з'являтись загадка, яку головна героїня намагається розгадати і все це на фоні дощової, холодної Ірландії. Ну кайф, я прям зачитувалася цими розділами. А от в другій частині у нас відбувається свого роду зміна локації і спочатку мені ще було цікаво, ознайомлюватися з цим новим місцем і його мешканцями, але потім дуже швидко стало нудно.
Я думаю, моя найбільша проблема із "Землею молодих" полягає в тому, що мене зовсім емоційно не зачепили герої. Тому я й не переживала за них і тому велика частина напруги для мене втрачалася. Так само повз мене пройшла любовна лінія і якщо чесно, то Кат мені подобався більше, коли я читала його короткі замітки на початках розділів першої частини, ніж коли ми зустріли його вживу (?). Знову ж таки, я не можу сказати, що він мені чимось активно не подобався, просто залишив байдужою.
Думаю, це дійсно той випадок, коли проблема в мені, а не в книжці. Стиль авторки мені дуже сподобався, тому планую спробувати ще якісь її наступні історії.
Загалом написано дуже гарно і атмосферно, авторка дуже вміло занурує читача в свій світ. Перша частина, мені особисто дуже сподобалася. Там ми знайомимося з персонажами, починає з'являтись загадка, яку головна героїня намагається розгадати і все це на фоні дощової, холодної Ірландії. Ну кайф, я прям зачитувалася цими розділами. А от в другій частині у нас відбувається свого роду зміна локації і спочатку мені ще було цікаво, ознайомлюватися з цим новим місцем і його мешканцями, але потім дуже швидко стало нудно.
Я думаю, моя найбільша проблема із "Землею молодих" полягає в тому, що мене зовсім емоційно не зачепили герої. Тому я й не переживала за них і тому велика частина напруги для мене втрачалася. Так само повз мене пройшла любовна лінія і якщо чесно, то Кат мені подобався більше, коли я читала його короткі замітки на початках розділів першої частини, ніж коли ми зустріли його вживу (?). Знову ж таки, я не можу сказати, що він мені чимось активно не подобався, просто залишив байдужою.
Думаю, це дійсно той випадок, коли проблема в мені, а не в книжці. Стиль авторки мені дуже сподобався, тому планую спробувати ще якісь її наступні історії.
June 6, 2026
Дебютна робота, яка подає надії на майбутнє авторки. Якщо говорити про плюси - то звісно це промо книги перед виходом, оформлення (арти це просто нереальна краса) та певні гачки які чіпляли увагу та змушували замислитись.
Тепер більш детально скомпулюю власні думки та невдоволення. Головна моя проблема був темп оповіді. Я звикла до того, що тексти емоційно насичені та події мають структурно-логічний зв'язок. В книзі ж періодично сцени були заради сцен та не несли ніякого навантаження. Я промовчу що початок книги виглядав наче планер та не стимулював читати далі. Та й чекати 100+ сторінок щоб закінчились оці уривчасті потоки думок та хоч щось почалось це занадто.
Якщо говорити про персонажів, то я не встигла емоційно до них прив'язатись, бо темп книги нагадував купу коротких відео в тіктоці, де я наче щось побачила і почула але це зовсім не зафіксувалось в моїй голові. Запитайте мене про героїню... а я не можу сформувати думки, бо у мене лише питання. Почнаючи від стосунків з батьками (ну це дивно пропихувати лінію контролюючих батьків, коли Фейт 25 років та вона досить таки незалежна) і закінчуючи її романтичними лініями. Кожне з її "захоплень" викликає питання. Логан - суцільний червоний прапорець, який не нехтує і подомагаться до неї і виявитись мутним тіпом. Кат - "роза серед навоза" точніше наш ідеальний мутний загадковий пекельний мен. Знов таки, я не дуже повірила в оце "чисте кохання" бо якось усе занадто швидко розгорнулось та зрештою виникають лише питання "чому вона?".
Підсумовуючи усе - це непоганий дебют. Не найсильніша книга в заявлених жанрах але й далеко не найгіша
Тепер більш детально скомпулюю власні думки та невдоволення. Головна моя проблема був темп оповіді. Я звикла до того, що тексти емоційно насичені та події мають структурно-логічний зв'язок. В книзі ж періодично сцени були заради сцен та не несли ніякого навантаження. Я промовчу що початок книги виглядав наче планер та не стимулював читати далі. Та й чекати 100+ сторінок щоб закінчились оці уривчасті потоки думок та хоч щось почалось це занадто.
Якщо говорити про персонажів, то я не встигла емоційно до них прив'язатись, бо темп книги нагадував купу коротких відео в тіктоці, де я наче щось побачила і почула але це зовсім не зафіксувалось в моїй голові. Запитайте мене про героїню... а я не можу сформувати думки, бо у мене лише питання. Почнаючи від стосунків з батьками (ну це дивно пропихувати лінію контролюючих батьків, коли Фейт 25 років та вона досить таки незалежна) і закінчуючи її романтичними лініями. Кожне з її "захоплень" викликає питання. Логан - суцільний червоний прапорець, який не нехтує і подомагаться до неї і виявитись мутним тіпом. Кат - "роза серед навоза" точніше наш ідеальний мутний загадковий пекельний мен. Знов таки, я не дуже повірила в оце "чисте кохання" бо якось усе занадто швидко розгорнулось та зрештою виникають лише питання "чому вона?".
Підсумовуючи усе - це непоганий дебют. Не найсильніша книга в заявлених жанрах але й далеко не найгіша
Read
May 10, 2026Книга, яка прочиталась дуже швидко! Тут цікаве та витончене Потойбіччя, тому сцени у Свідоцтвах читались легко та динамічно, та й взагалі сам Тир на Ног виглядає дуже цікаво. Атмосфера на Землі молодих прям дуже вайбує, ілюстрації круто її передають! Власне як і все оформлення ❤️
Класно придумано з Коренем, я собі досі не придумала свій, але варто таки обрати, бо мало лі, що може трапитися в житті ☺️ Ритуали я теж люблю!
Особисто мені не дуже сподобались деякі мовні звороти, але це вже мої загони, бо я ще й
прихильник довших речень.
Хотілося ще взаємодії між Катом та Фейт, щоб більше повірити в ці стосунки, але що ж…
Однозначно можу сказати, що Кат справді дуже харизматичний чоловік, а Фейт… ну її маска підійшла їй ідеально)
В будь-якому випадку це непоганий дебютний роман, тому бажаю авторці купу натхнення на нові цікаві історії ❤️
Класно придумано з Коренем, я собі досі не придумала свій, але варто таки обрати, бо мало лі, що може трапитися в житті ☺️ Ритуали я теж люблю!
Особисто мені не дуже сподобались деякі мовні звороти, але це вже мої загони, бо я ще й
прихильник довших речень.
Хотілося ще взаємодії між Катом та Фейт, щоб більше повірити в ці стосунки, але що ж…
Однозначно можу сказати, що Кат справді дуже харизматичний чоловік, а Фейт… ну її маска підійшла їй ідеально)
В будь-якому випадку це непоганий дебютний роман, тому бажаю авторці купу натхнення на нові цікаві історії ❤️
March 5, 2026
Якби мене запитали про взірець книжки, з якою має дебютувати авторка, я без вагань указала б на «Землю молодих».
А якщо б запитали: «Хто твоя улюблена авторка?» — я, не замислюючись, сказала б: Катя.
До найдрібніших деталей пропрацьована історія, обрамлена прекрасною авторською мовою і приправлена добірним гумором, — «Земля молодих» для мене стала квінтесенцією всього, що я обожнюю в літературі. Любите Ірвінга з його винятковими персонажами? У Каті такі є — не лише живі, а й мертві. Любите Тартт із її відшліфованою та вивіреною мовою? Катя пише так, що доводиться затамовувати подих. Любите Винниченка за психологізм і симбіоз чорного й білого в межах одного персонажа? Катя зробила це так, що провести чіткий поділ на протагоністів і антагоністів ой як складно.
До чого це я? Авторці вдалося написати текст, у якому я — прискіплива читачка — знаходжу щось від улюблених письменників і письменниць, але водночас вона змогла в цьому дебюті викристалізувати власний голос, який неможливо сплутати.
Для мене ця книжка унікальна тим, що під час кожного перечитування (робота така) я відшукувала нові сенси, які лише доповнювали, поглиблювали й краще розкривали історію. А це все, панове, завдяки письменницькій майстерності. (І так, вам теж раджу поринати в Потойбіччя не один раз.)
Дякую авторці за насолоду й емоції, а ще — за нагадування, чому я так люблю читати та що таке справді якісний твір 💔
До найдрібніших деталей пропрацьована історія, обрамлена прекрасною авторською мовою і приправлена добірним гумором, — «Земля молодих» для мене стала квінтесенцією всього, що я обожнюю в літературі. Любите Ірвінга з його винятковими персонажами? У Каті такі є — не лише живі, а й мертві. Любите Тартт із її відшліфованою та вивіреною мовою? Катя пише так, що доводиться затамовувати подих. Любите Винниченка за психологізм і симбіоз чорного й білого в межах одного персонажа? Катя зробила це так, що провести чіткий поділ на протагоністів і антагоністів ой як складно.
До чого це я? Авторці вдалося написати текст, у якому я — прискіплива читачка — знаходжу щось від улюблених письменників і письменниць, але водночас вона змогла в цьому дебюті викристалізувати власний голос, який неможливо сплутати.
Для мене ця книжка унікальна тим, що під час кожного перечитування (робота така) я відшукувала нові сенси, які лише доповнювали, поглиблювали й краще розкривали історію. А це все, панове, завдяки письменницькій майстерності. (І так, вам теж раджу поринати в Потойбіччя не один раз.)
Дякую авторці за насолоду й емоції, а ще — за нагадування, чому я так люблю читати та що таке справді якісний твір 💔
September 1, 2026
🌟Мої враження🦴
Як книга-дебют, ця робота для мене є досить сильною. Мене легко підкупити гарним текстом і стилем, навіть якщо сюжет мені не до душі. Одразу скажу, це не мій улюблений жанр та сюжет, але мені було цікаво, хоч ця книга далась важкувато.
Перша частина книги дуже інтригувала, бо є така купка персонажів, які щось явно щось замислили. Логан так взагалі кидав явні червоні прапорці, але героїня їх не помічала. Було багато загадкового і таємничого, бо видно, що дехто між собою мають секрети, які ми не бачимо чи не бачить героїня. Тому я чекала, що ж буде у другій частині.
Попри те, що текст для мене гарний і я прям бачу, яка пророблена робота, я відверто засинала чомусь. Через невеликий досвід читання подібного жанру, мені нагадувало «Я бачу вас цікавить пітьма» чи «Зайчик», і в другій частині я дуже переживала, чи всі відсилки та натяки я зрозуміла. Так як я не цікавилась міфологією і, зокрема, не знала, що таке Земля молодих, Тір на Ног, Самайн, то все злилось для мене просто в одну назву — Потойбіччя.
Друга частина мені відверто була нуднуватою. Оця біганина з відчиненням дверей і зустрічі з Незрячими та Непробудними. Краще б ми заглибилися у діалоги персонажів, зокрема у взаємодію з Катом, хотілось більше його пізнати.
Чомусь я вирішила, що дуже важливі всі Непробудні та Невинні, які нам з’являються, і треба знайти той підтекст та зрозуміти значення їхніх Коренів. І до сих пір не знаю, чи було то дійсно важливе. Не дуже люблю відчуття, коли прочитала і лишилась із присмаком: «Чи точно я все зрозуміла?»
Тобто хотілось, аби все було так розказано, щоб такого відчуття не виникало.
Сюжетно мені сподобалась причина, чому Логан був із героїнею, і він падлюка, як і його сімейка. Щодо сім’ї Фейн я так і не зрозуміла, як маю до них ставитись. Я вже запідозрила їх, що вони знали, хто такий Логан, і тим самим вирішила, що це не велика плата за те, що сталось у минулому. Але, скоріше, ні — і тут я знову додумала щось сама.
Плюс другої частини, що дійсно був дуже зворушливий момент із Катом, і я мала очі на мокрому місці. Таке я ціную у книгах.
Любовна лінія виникла дуже різко і мені не вистачило глибини цих стосунків.
Але от завершилась друга частина, і я така: «Ну і шо це було? Які висновки я маю зробити?»
Третя частина пролетіла занадто швидко. Було цікаво спостерігати, як героїня намагається прийти до тями та бореться за свою свободу з батьками. Але от знову: як я, як читач, маю ставитись до її батьків? Я так і не зрозуміла.
Фінал — що це було? Хотілось більше інформації і можливо не так кіношно.
Я аж пішла шукати інтерв’ю з авторкою, аби почитати ці глибокі сенси та зачіпки у книзі, щоб переконатись, чи точно я нічого не пропустила.
Загалом це хороша дебютна книга, з гарним текстом і цікавою ідеєю. Але, можливо, хотілось більше росту героїні та детальнішого фіналу.
Як книга-дебют, ця робота для мене є досить сильною. Мене легко підкупити гарним текстом і стилем, навіть якщо сюжет мені не до душі. Одразу скажу, це не мій улюблений жанр та сюжет, але мені було цікаво, хоч ця книга далась важкувато.
Перша частина книги дуже інтригувала, бо є така купка персонажів, які щось явно щось замислили. Логан так взагалі кидав явні червоні прапорці, але героїня їх не помічала. Було багато загадкового і таємничого, бо видно, що дехто між собою мають секрети, які ми не бачимо чи не бачить героїня. Тому я чекала, що ж буде у другій частині.
Попри те, що текст для мене гарний і я прям бачу, яка пророблена робота, я відверто засинала чомусь. Через невеликий досвід читання подібного жанру, мені нагадувало «Я бачу вас цікавить пітьма» чи «Зайчик», і в другій частині я дуже переживала, чи всі відсилки та натяки я зрозуміла. Так як я не цікавилась міфологією і, зокрема, не знала, що таке Земля молодих, Тір на Ног, Самайн, то все злилось для мене просто в одну назву — Потойбіччя.
Друга частина мені відверто була нуднуватою. Оця біганина з відчиненням дверей і зустрічі з Незрячими та Непробудними. Краще б ми заглибилися у діалоги персонажів, зокрема у взаємодію з Катом, хотілось більше його пізнати.
Чомусь я вирішила, що дуже важливі всі Непробудні та Невинні, які нам з’являються, і треба знайти той підтекст та зрозуміти значення їхніх Коренів. І до сих пір не знаю, чи було то дійсно важливе. Не дуже люблю відчуття, коли прочитала і лишилась із присмаком: «Чи точно я все зрозуміла?»
Тобто хотілось, аби все було так розказано, щоб такого відчуття не виникало.
Сюжетно мені сподобалась причина, чому Логан був із героїнею, і він падлюка, як і його сімейка. Щодо сім’ї Фейн я так і не зрозуміла, як маю до них ставитись. Я вже запідозрила їх, що вони знали, хто такий Логан, і тим самим вирішила, що це не велика плата за те, що сталось у минулому. Але, скоріше, ні — і тут я знову додумала щось сама.
Плюс другої частини, що дійсно був дуже зворушливий момент із Катом, і я мала очі на мокрому місці. Таке я ціную у книгах.
Любовна лінія виникла дуже різко і мені не вистачило глибини цих стосунків.
Але от завершилась друга частина, і я така: «Ну і шо це було? Які висновки я маю зробити?»
Третя частина пролетіла занадто швидко. Було цікаво спостерігати, як героїня намагається прийти до тями та бореться за свою свободу з батьками. Але от знову: як я, як читач, маю ставитись до її батьків? Я так і не зрозуміла.
Фінал — що це було? Хотілось більше інформації і можливо не так кіношно.
Я аж пішла шукати інтерв’ю з авторкою, аби почитати ці глибокі сенси та зачіпки у книзі, щоб переконатись, чи точно я нічого не пропустила.
Загалом це хороша дебютна книга, з гарним текстом і цікавою ідеєю. Але, можливо, хотілось більше росту героїні та детальнішого фіналу.
May 15, 2026
Нещодавно, як ви знаєте, я перечитувала "Землю молодих" знову. В четвертий раз (рукопис, верстка, свіжа книга вживу і ось ще раз, освіжити деталі перед клубами).
🔥 Дуже люблю цю історію. За безнадію (в чомусь), за надію (в загальному), за життєвість (особливо серед мертвих), за вигадку (і хвала богам!), за складність (але не в рішеннях), за наївність (не з нашим щастям).
📖 Вкотре відмічала для себе, що всі нестиковки, якими вони здаються на початку, знаходять відповіді в подальшому. А коли читаєш текст не вперше, помічаєш це особливо яскраво.
📖 Вкотре посміювалася, згадуючи ті відгуки, де фігурує щось на кшталт "важко читати", бо мені ця історія залітає (і залітала зразу). Вкотре сумувала з того, що просять робити простіше — от тільки нащо?
🔥 Але знаєте, я досі не можу придумати, на що ж вона схожа, з чим її можна порівняти? І ні, звісно мова не йде про абсолютну й неповторну унікальність в світі літератури, але от поставити поруч щось, аби сказати "любиш А? бери В" — ніяк не можу придумати! Хіба це буде цілий ряд творів.
Дозволю собі процитувати саму себе з післямови:
"Отже, що це? Похмура класично-готична історія – маєток, кладовища, загадкові смерті, постійне відчуття задухи (а спробуй подихай у склепі, а ну, давай, на повні груди! Не виходить? Ну це і не дивно – ти давно вмер) та прихованої загрози від невизначеності, не детермінованості та суцільної Жаги.
Жаги життя, жаги смерті, жаги помсти, жаги відплати. Ба навіть жаги печивка.
Але це тільки на перший погляд! Бо це також і тужлива історія про неможливість відпустити когось, хто давно не з тобою, в багатьох сенсах: фізично, ментально, чуттєво. Про століття безнадійного очікування на диво із повним усвідомленням цієї Безнадії – Безнадьоги! – з великої літери. Про марні спроби знову відчути бодай краплину життя, коли втрачена сама ідея його. І про Вибух чуттєвості, коли все навколо – здавалося б – давно і міцно закостеніло.
Найіронічніше, що найбільше життя та жаги до нього проявляють безнадійно мертві персонажі. Але так буває у світі потойбіччя, де рамки нормальності давно спорохнявіли разом із догматами моральності. Це окремий шалений світ пристрастей – от тільки не людських, вже пробач нам, пане метре.
І знову ж таки, що це? Меланхолійна оповідь про віднайдене через сотні років кохання? Бадьора історію про активну життєву позицію навіть після смерті? Повчальна притчу про те, що не варто ламати чужі речі, навіть якщо вони вам здаються дріб’язковим непотребом? Лихо закручена детективна пригода із торжеством справедливості? Нагадування про те, що ніщо не зникає нікуди, а за божевільними мамашками краще пильно спостерігати, поки не станеться непоправного?
Мені здається, що кожен прочитає тут щось своє.
Катя створила напрочуд живого персонажа на ґрунті напрочуд мертвих легенд. Уточнення: напрочуд живих персонажів, бо їх багато. Це дивовижно, насправді, адже вдихнуте життя у вигаданих істот буквально обпікає читачів (якщо вас не попікло, перевірте, будь ласка, налаштування чутливості, здається, рівень впав занизько). І так, на дива рівня цього здатні тільки справжні Деміурги".
Люблю цю історію, дуже.
🔥 Дуже люблю цю історію. За безнадію (в чомусь), за надію (в загальному), за життєвість (особливо серед мертвих), за вигадку (і хвала богам!), за складність (але не в рішеннях), за наївність (не з нашим щастям).
📖 Вкотре відмічала для себе, що всі нестиковки, якими вони здаються на початку, знаходять відповіді в подальшому. А коли читаєш текст не вперше, помічаєш це особливо яскраво.
📖 Вкотре посміювалася, згадуючи ті відгуки, де фігурує щось на кшталт "важко читати", бо мені ця історія залітає (і залітала зразу). Вкотре сумувала з того, що просять робити простіше — от тільки нащо?
🔥 Але знаєте, я досі не можу придумати, на що ж вона схожа, з чим її можна порівняти? І ні, звісно мова не йде про абсолютну й неповторну унікальність в світі літератури, але от поставити поруч щось, аби сказати "любиш А? бери В" — ніяк не можу придумати! Хіба це буде цілий ряд творів.
Дозволю собі процитувати саму себе з післямови:
"Отже, що це? Похмура класично-готична історія – маєток, кладовища, загадкові смерті, постійне відчуття задухи (а спробуй подихай у склепі, а ну, давай, на повні груди! Не виходить? Ну це і не дивно – ти давно вмер) та прихованої загрози від невизначеності, не детермінованості та суцільної Жаги.
Жаги життя, жаги смерті, жаги помсти, жаги відплати. Ба навіть жаги печивка.
Але це тільки на перший погляд! Бо це також і тужлива історія про неможливість відпустити когось, хто давно не з тобою, в багатьох сенсах: фізично, ментально, чуттєво. Про століття безнадійного очікування на диво із повним усвідомленням цієї Безнадії – Безнадьоги! – з великої літери. Про марні спроби знову відчути бодай краплину життя, коли втрачена сама ідея його. І про Вибух чуттєвості, коли все навколо – здавалося б – давно і міцно закостеніло.
Найіронічніше, що найбільше життя та жаги до нього проявляють безнадійно мертві персонажі. Але так буває у світі потойбіччя, де рамки нормальності давно спорохнявіли разом із догматами моральності. Це окремий шалений світ пристрастей – от тільки не людських, вже пробач нам, пане метре.
І знову ж таки, що це? Меланхолійна оповідь про віднайдене через сотні років кохання? Бадьора історію про активну життєву позицію навіть після смерті? Повчальна притчу про те, що не варто ламати чужі речі, навіть якщо вони вам здаються дріб’язковим непотребом? Лихо закручена детективна пригода із торжеством справедливості? Нагадування про те, що ніщо не зникає нікуди, а за божевільними мамашками краще пильно спостерігати, поки не станеться непоправного?
Мені здається, що кожен прочитає тут щось своє.
Катя створила напрочуд живого персонажа на ґрунті напрочуд мертвих легенд. Уточнення: напрочуд живих персонажів, бо їх багато. Це дивовижно, насправді, адже вдихнуте життя у вигаданих істот буквально обпікає читачів (якщо вас не попікло, перевірте, будь ласка, налаштування чутливості, здається, рівень впав занизько). І так, на дива рівня цього здатні тільки справжні Деміурги".
Люблю цю історію, дуже.
August 7, 2026
“Ким мала бути людина за Життя, щоб її Коренем у Тір на Нозі став шкіряний кляп?”
Дебютна книга української авторки. Я бачила тіктоки ще задовго до релізу книги і була заінтригована вайбом, який авторка має в своїх відео. Історія обіцяла нам бути таким собі темним фентезі-горором. Та чому ж в мене така низька оцінка?
Хочу також наголосити: я обожнюю сучукрліт і з нетерпінням чекаю і намагаюся слідкувати за усіма можливими книгами українських авторів. Я щиро захоплена і поважаю те, що ця індустрія наразі так розвивається, і ми можемо насолоджуватися власним продуктом. Та не всі українські історії мені щиро подобаються, і я вважаю їх якісними.
Ось тепер поговоримо безпосередньо про Землю молодих. Перше, що нам вкидають, — це купа персонажів, в яких просто неможливо розібратися, та згодом розумієш, що головною героїнею все ж лишається Фейт; всі інші персонажі другорядні. Та при цьому я не можу відрізнити в діалогах їх один від одного, бо про них ми практично нічого не дізнаємося протягом всієї історії. І це заходить настільки далеко, що навіть смерть персонажів ніяк емоційно не відгукується. Друге — наскільки ця історія хотично переходить зі сцени в сцену. Мені доводилося перечитувати деякі місця, щоб зрозуміти, чому і як ми опинилися тут. Хоча загальна ідея історії мені дійсно імпонує.
Тепер хочеться окремо виділити редактуру. Мені здається, що тут було сильне недопрацювання тексту. Дуже складно читати сам текст. Часом фрази настільки перекручені, що втрачають якийсь сенс. Купа метафор, епітетів, різних описів одних і тих самих речей, при цьому упускаючи дійсно важливі моменти, які вимагали більше уваги (як-от опис смерті персонажа, на який виділили всього 3 речення). Все це можна було допрацювати на рівні тексту, і історія значно краще б виглядала загалом.
Хоч яка ця книга гарна в оформленні, це ніяк не впливає на зміст. Нам (читачам) продали її маркетингом і вдалим оформленням, завищили очікування, і вони розбилися об реальність. Я, на жаль, не можу рекомендувати цю історію, оскільки після неї я просто змушувала себе спробувати почитати щось інше.
Дебютна книга української авторки. Я бачила тіктоки ще задовго до релізу книги і була заінтригована вайбом, який авторка має в своїх відео. Історія обіцяла нам бути таким собі темним фентезі-горором. Та чому ж в мене така низька оцінка?
Хочу також наголосити: я обожнюю сучукрліт і з нетерпінням чекаю і намагаюся слідкувати за усіма можливими книгами українських авторів. Я щиро захоплена і поважаю те, що ця індустрія наразі так розвивається, і ми можемо насолоджуватися власним продуктом. Та не всі українські історії мені щиро подобаються, і я вважаю їх якісними.
Ось тепер поговоримо безпосередньо про Землю молодих. Перше, що нам вкидають, — це купа персонажів, в яких просто неможливо розібратися, та згодом розумієш, що головною героїнею все ж лишається Фейт; всі інші персонажі другорядні. Та при цьому я не можу відрізнити в діалогах їх один від одного, бо про них ми практично нічого не дізнаємося протягом всієї історії. І це заходить настільки далеко, що навіть смерть персонажів ніяк емоційно не відгукується. Друге — наскільки ця історія хотично переходить зі сцени в сцену. Мені доводилося перечитувати деякі місця, щоб зрозуміти, чому і як ми опинилися тут. Хоча загальна ідея історії мені дійсно імпонує.
Тепер хочеться окремо виділити редактуру. Мені здається, що тут було сильне недопрацювання тексту. Дуже складно читати сам текст. Часом фрази настільки перекручені, що втрачають якийсь сенс. Купа метафор, епітетів, різних описів одних і тих самих речей, при цьому упускаючи дійсно важливі моменти, які вимагали більше уваги (як-от опис смерті персонажа, на який виділили всього 3 речення). Все це можна було допрацювати на рівні тексту, і історія значно краще б виглядала загалом.
Хоч яка ця книга гарна в оформленні, це ніяк не впливає на зміст. Нам (читачам) продали її маркетингом і вдалим оформленням, завищили очікування, і вони розбилися об реальність. Я, на жаль, не можу рекомендувати цю історію, оскільки після неї я просто змушувала себе спробувати почитати щось інше.
June 16, 2026
3,5 ⭐
Якби “Землю молодих” взялися екранізувати, вона точно стала б головним осіннім хітом Netflix. Текст навіть не треба адаптувати. Просто бери й знімай. Для ідеальної картинки вартувало б тільки запросити нашого Мирослава Джоновича Кувалдіна на роль Ронні та використати пісню “Тебе це може вбити” Скай як саундтрек.
Перед нами - готичне романтичне фентезі за мотивами кельтської міфології про студентку-антропологиню Фейт, яка добре знається на кістках, але геть не розбирається в живих людях.
Зав’язка відсилає до впізнаваних готичних мотивів: старого маєтку із потаємними дверима, трагічної загибелі родини, яка там жила, згадок про криваві ритуали та культи. А ще, ексцентричної команди музею, що шушукається по закутках про свої справи, демонстративно приховуючи щось від героїні.
Авторка вдало вибудувала напругу, яка просто-таки гнала мене далі й далі. І хоча наміри персонажів - очевидні. Загрози - очевидні. Головна інтрига - очевидна. Я, попри все, з великою цікавістю стежила за всім, що там відбувалося.
Після того, як сюжет змінює головну локацію, на жаль, саспенс оповіді спадає. Здавалось би, Фейт опиняється у моторошному місці, де на неї чекає зустріч зі страшним катом та інші, куди гірші небезпеки. Але відчуття того, що на героїню підстерігає щось жахливе або вона може відчутно постраждати, залишилося позаду.
Через певні сюжетні рішення на зміну тривожним мотивам приходить романтичний азарт, а вся головна інтрига вибудовується навколо зближення головних персонажів. І знаєте, це виглядало вельми непогано, хоч знову трохи передбачувано.
Також мене збила з пантелику швидка трансформація героїні з тихої миші на безстрашну бійчиню. І те, що авторка намагалася виставити її аж надто хорошою. Насправді, другорядні персонажки мені сподобалися куди більше, ніж Фейт. Вони мають меншу сюжетну вагу, але їхні арки значно трагічніші та драматичніші, якщо порівнювати з лінією головної героїні. Історії Морін та Рут відчутно збагатили книжку, це однозначно плюс.
А от що я зарахую для себе до мінусів - це епілог та бонусну сцену. Пригадуєте період, коли після Marvel ледь не всі почали додавати сцени після титрів, навіть там, де в цьому не було особливої потреби? От мені здається, що ці додаткові сцени із “Землі молодих” виглядають саме так і вони применшили весь драматизм фіналу. Але це виключно питання мого читацького смаку.
Найбільшою перевагою цієї книжки є атмосфера, художність та робота з візуальною складовою. Особисто я мало можу згадати творів, де естетика є головною візитівкою історії, але у “Землі молодих” це працює бездоганно. Вона немов написана для того, щоб створювати колажі в Рinterest, робити атмосферні нарізки для тik тok чи малювати ілюстрації.
В авторки яскравий кінематографічний стиль: короткі розділи, короткі абзаци, короткі речення. Книжка наче розділена на кадри. Чесно кажучи, я не дуже люблю таку манеру письма, адже мені сильно не вистачало описових елементів. Проте ближче до фіналу відчувається, що авторка розписалася, текст стає об'ємнішим, і, відповідно, сприйняття історії покращується. Тому я була б не проти почитати наступні роботи авторки. Вважаю “Землю молодих” вдалим дебютом.
Якби “Землю молодих” взялися екранізувати, вона точно стала б головним осіннім хітом Netflix. Текст навіть не треба адаптувати. Просто бери й знімай. Для ідеальної картинки вартувало б тільки запросити нашого Мирослава Джоновича Кувалдіна на роль Ронні та використати пісню “Тебе це може вбити” Скай як саундтрек.
Перед нами - готичне романтичне фентезі за мотивами кельтської міфології про студентку-антропологиню Фейт, яка добре знається на кістках, але геть не розбирається в живих людях.
Зав’язка відсилає до впізнаваних готичних мотивів: старого маєтку із потаємними дверима, трагічної загибелі родини, яка там жила, згадок про криваві ритуали та культи. А ще, ексцентричної команди музею, що шушукається по закутках про свої справи, демонстративно приховуючи щось від героїні.
Авторка вдало вибудувала напругу, яка просто-таки гнала мене далі й далі. І хоча наміри персонажів - очевидні. Загрози - очевидні. Головна інтрига - очевидна. Я, попри все, з великою цікавістю стежила за всім, що там відбувалося.
Після того, як сюжет змінює головну локацію, на жаль, саспенс оповіді спадає. Здавалось би, Фейт опиняється у моторошному місці, де на неї чекає зустріч зі страшним катом та інші, куди гірші небезпеки. Але відчуття того, що на героїню підстерігає щось жахливе або вона може відчутно постраждати, залишилося позаду.
Через певні сюжетні рішення на зміну тривожним мотивам приходить романтичний азарт, а вся головна інтрига вибудовується навколо зближення головних персонажів. І знаєте, це виглядало вельми непогано, хоч знову трохи передбачувано.
Також мене збила з пантелику швидка трансформація героїні з тихої миші на безстрашну бійчиню. І те, що авторка намагалася виставити її аж надто хорошою. Насправді, другорядні персонажки мені сподобалися куди більше, ніж Фейт. Вони мають меншу сюжетну вагу, але їхні арки значно трагічніші та драматичніші, якщо порівнювати з лінією головної героїні. Історії Морін та Рут відчутно збагатили книжку, це однозначно плюс.
А от що я зарахую для себе до мінусів - це епілог та бонусну сцену. Пригадуєте період, коли після Marvel ледь не всі почали додавати сцени після титрів, навіть там, де в цьому не було особливої потреби? От мені здається, що ці додаткові сцени із “Землі молодих” виглядають саме так і вони применшили весь драматизм фіналу. Але це виключно питання мого читацького смаку.
Найбільшою перевагою цієї книжки є атмосфера, художність та робота з візуальною складовою. Особисто я мало можу згадати творів, де естетика є головною візитівкою історії, але у “Землі молодих” це працює бездоганно. Вона немов написана для того, щоб створювати колажі в Рinterest, робити атмосферні нарізки для тik тok чи малювати ілюстрації.
В авторки яскравий кінематографічний стиль: короткі розділи, короткі абзаци, короткі речення. Книжка наче розділена на кадри. Чесно кажучи, я не дуже люблю таку манеру письма, адже мені сильно не вистачало описових елементів. Проте ближче до фіналу відчувається, що авторка розписалася, текст стає об'ємнішим, і, відповідно, сприйняття історії покращується. Тому я була б не проти почитати наступні роботи авторки. Вважаю “Землю молодих” вдалим дебютом.
July 14, 2026
Дебют українською авторки.
Продовжую свою еру горрорів, тому..
Ідея
Ідея нагадала мені суміш фільму «Париж, місто мертвих», книги «Фантазма» (бо були моменти на кшталт: «Поклич мене — і я прийду. Ти прийшов. Ти кликала», потойбіччя, дівчина, яка намагається врятуватися), а також відверто списаного Каза Брекера в образі Ката (sorry not sorry).
Але, якщо чесно, сама ідея створити історію про потойбіччя, пройти ритуал, померти й спробувати знайти вихід — справді цікава. Тут є над чим подумати, є простір для розвитку світу, можна було показати більше потойбіччя, більше темряви, страху, зробити щось справді моторошне й незабутнє.
Але, на жаль, виконання слабке. Брати настільки багатий світ кельтської міфології, настільки цікавий пласт легенд і міфічних істот... і дати що? Тір на нОг, який, по суті, є Землею Вічної Молодості — світом молодих, здорових, щасливих фейрі, куди люди можуть потрапити лише за їхнім запрошенням.
Що ж ми отримали? Я й сама не знаю. Але точно знаю, що показане в книзі потойбіччя не має нічого спільного з Тір на нОгом. Воно більше нагадує лімб, у якому блукають неприкаяні душі, загублені в тумані й постійно шукають, чим би поживитися.
Мотивація персонажів
Єдину зрозумілу мотивацію я побачила в Логана та його хворій одержимості. Яким би огидним Логан не був як людина, його ціль була чіткою — повернути померлого брата. І він справді йшов до цієї мети: вивчав ритуали, досліджував документи, проводив розкопки. Зрештою, саме він і здійснив ритуал. Його мотивація мені зрозуміла.
А ось мотивація Фейт... Яка вона взагалі? Позбутися контролю батьків? Вибачте, але я цього в тексті не побачила. Флешбеки з батьками не створювали враження, що вони настільки контролювали її життя чи вирішували все за неї.
Її змушували залишитися з Логаном? Та ні. Батьки лише один раз сказали, що їй варто бути з ним, бо він забезпечений. І все. Натомість сама Фейт усюди бігла за Логаном. Навіть коли їй прямо казали тікати, вона все одно поверталася до нього.
Із персонажів мені сподобалися лише Ронні та Балор.
В принципі, це не поганий дебют, не найгірше, що могло бути.
Продовжую свою еру горрорів, тому..
Ідея
Ідея нагадала мені суміш фільму «Париж, місто мертвих», книги «Фантазма» (бо були моменти на кшталт: «Поклич мене — і я прийду. Ти прийшов. Ти кликала», потойбіччя, дівчина, яка намагається врятуватися), а також відверто списаного Каза Брекера в образі Ката (sorry not sorry).
Але, якщо чесно, сама ідея створити історію про потойбіччя, пройти ритуал, померти й спробувати знайти вихід — справді цікава. Тут є над чим подумати, є простір для розвитку світу, можна було показати більше потойбіччя, більше темряви, страху, зробити щось справді моторошне й незабутнє.
Але, на жаль, виконання слабке. Брати настільки багатий світ кельтської міфології, настільки цікавий пласт легенд і міфічних істот... і дати що? Тір на нОг, який, по суті, є Землею Вічної Молодості — світом молодих, здорових, щасливих фейрі, куди люди можуть потрапити лише за їхнім запрошенням.
Що ж ми отримали? Я й сама не знаю. Але точно знаю, що показане в книзі потойбіччя не має нічого спільного з Тір на нОгом. Воно більше нагадує лімб, у якому блукають неприкаяні душі, загублені в тумані й постійно шукають, чим би поживитися.
Мотивація персонажів
Єдину зрозумілу мотивацію я побачила в Логана та його хворій одержимості. Яким би огидним Логан не був як людина, його ціль була чіткою — повернути померлого брата. І він справді йшов до цієї мети: вивчав ритуали, досліджував документи, проводив розкопки. Зрештою, саме він і здійснив ритуал. Його мотивація мені зрозуміла.
А ось мотивація Фейт... Яка вона взагалі? Позбутися контролю батьків? Вибачте, але я цього в тексті не побачила. Флешбеки з батьками не створювали враження, що вони настільки контролювали її життя чи вирішували все за неї.
Її змушували залишитися з Логаном? Та ні. Батьки лише один раз сказали, що їй варто бути з ним, бо він забезпечений. І все. Натомість сама Фейт усюди бігла за Логаном. Навіть коли їй прямо казали тікати, вона все одно поверталася до нього.
Із персонажів мені сподобалися лише Ронні та Балор.
В принципі, це не поганий дебют, не найгірше, що могло бути.
This entire review has been hidden because of spoilers.
May 8, 2026
Земля молодих - непоганий дебютний роман, у якому відчувається потенціал авторки та цікава ідея світу. Проте більшу частину книги сюжет для мене розвивався надто повільно, через що читання місцями ставало нудним і хотілося дочекатися бодай якогось сильнішого поштовху в подіях.
Стиль написання також видався доволі важким: у тексті багато незвичних порівнянь і формулювань, а деякі речення доводилося перечитувати по кілька разів, щоб зрозуміти думку авторки.
Також хотілося б більше розкриття головної героїні саме як антропологині. На початку книги їй бракує наукового мислення, професійного аналізу чи спостережень, які б підкреслювали її фах і робили персонаж більш унікальним.
Не до кінця переконливо для мене виглядав і розвиток самої героїні. Спочатку вона подається доволі нелогічною, а згодом її мислення й поведінка змінюються дуже різко. Через такий контраст ріст персонажа сприймається дещо неприродно, ніби між цими двома станами не вистачило поступового розвитку.
Окремо не вистачило розвитку взаємин із Катом - їх було замало, тому емоційна прив’язаність героїні до нього здалась занадто швидкою й не до кінця переконливою.
Водночас фінальна частина книги сподобалась значно більше: напруга й динаміка нарешті з’явилися, а завершення залишило після себе сильніше враження, ніж основна частина роману.
Вдячна авторці за цю історію та бажаю їй подальшого розвитку й нових сильних книг у майбутньому.
Стиль написання також видався доволі важким: у тексті багато незвичних порівнянь і формулювань, а деякі речення доводилося перечитувати по кілька разів, щоб зрозуміти думку авторки.
Також хотілося б більше розкриття головної героїні саме як антропологині. На початку книги їй бракує наукового мислення, професійного аналізу чи спостережень, які б підкреслювали її фах і робили персонаж більш унікальним.
Не до кінця переконливо для мене виглядав і розвиток самої героїні. Спочатку вона подається доволі нелогічною, а згодом її мислення й поведінка змінюються дуже різко. Через такий контраст ріст персонажа сприймається дещо неприродно, ніби між цими двома станами не вистачило поступового розвитку.
Окремо не вистачило розвитку взаємин із Катом - їх було замало, тому емоційна прив’язаність героїні до нього здалась занадто швидкою й не до кінця переконливою.
Водночас фінальна частина книги сподобалась значно більше: напруга й динаміка нарешті з’явилися, а завершення залишило після себе сильніше враження, ніж основна частина роману.
Вдячна авторці за цю історію та бажаю їй подальшого розвитку й нових сильних книг у майбутньому.
September 1, 2026
Два місяці я мучила цю книгу, а вона мене.
Мені не сподобалось. Я повелась на цікаву анотацію, купу позитивних відгуків і нереально красивезне оформлення книги.
Наскільки цікавезна анотація була і я настільки ж хотіла, щоб історія мені сподобалось.
Ці важкі побудови речень, формулювання по типу: «ноги вростають в нижню сходинку або схопила книгу під плече руки» і ще багато інших. Відчуття було, що я продираюсь крізь текст, а він на мене нападає.
Другорядні герої, для мене, були нецікаві, що я навіть імена їх майже не запам’ятала.
Дякую за Рут, в неї персоналіті навіть цікавіше, ніж у головної героїні було.
Головна героїня, здавалось відчуття що вона завжди робить так як їй сказали не робити і її постійно рятують.
Зі мною напевно, ще зіграло жарт – очікування з анотації якихось фактів про антропологію, історію місцевості і кельтів, дослідження склепу, а того було ну дуже мало.
Мені не сподобалось. Я повелась на цікаву анотацію, купу позитивних відгуків і нереально красивезне оформлення книги.
Наскільки цікавезна анотація була і я настільки ж хотіла, щоб історія мені сподобалось.
Ці важкі побудови речень, формулювання по типу: «ноги вростають в нижню сходинку або схопила книгу під плече руки» і ще багато інших. Відчуття було, що я продираюсь крізь текст, а він на мене нападає.
Другорядні герої, для мене, були нецікаві, що я навіть імена їх майже не запам’ятала.
Дякую за Рут, в неї персоналіті навіть цікавіше, ніж у головної героїні було.
Головна героїня, здавалось відчуття що вона завжди робить так як їй сказали не робити і її постійно рятують.
Зі мною напевно, ще зіграло жарт – очікування з анотації якихось фактів про антропологію, історію місцевості і кельтів, дослідження склепу, а того було ну дуже мало.
July 28, 2026
Неприємне враження загалом. Окремо відзначу невдалу репрезентацію острова Мен та його культури.Точніше, відсутність репрезентації. Змальований тут Тір на Ног це як Сократ у штанях із кожзаму, куплених на Шейні. Було б легше, як би тут не було б спроб приплести реально існуючі місця, відсилки до історії, вірувань і такого іншого. Але добре не було б. Персонажі недоладні, їхні дії мутні і невнятні. І неприємно, і не віриться
July 25, 2026
«Боятися не завжди страшно.»
Наскільки ж захопливу історію я прочитала! Просто було неможливо відірватися, а ще і враховуючи що це ДЕБЮТНИЙ роман авторки - то я була в повному шоці.
Настільки шикарно пророблена робота, книга тримає в напрузі з першою і до останньої сторінки. Залишає приємний післясмак, закриває всі арки, всі питання (і це все в одній книзі, не в серії на 100500 книжок!).
Тут було все: і детективна історія, і любовна лінія, і цікаві персонажі і напруга, що може довести до задухи. Я закохана була в оформлення цієї книги, воно додавало атмосфери до читання, тому окреме дякую видавництву «Уроборос».
Я хочу і буду її всім рекомендувати, бо мені дуже сподобалась ця книга.
Наскільки ж захопливу історію я прочитала! Просто було неможливо відірватися, а ще і враховуючи що це ДЕБЮТНИЙ роман авторки - то я була в повному шоці.
Настільки шикарно пророблена робота, книга тримає в напрузі з першою і до останньої сторінки. Залишає приємний післясмак, закриває всі арки, всі питання (і це все в одній книзі, не в серії на 100500 книжок!).
Тут було все: і детективна історія, і любовна лінія, і цікаві персонажі і напруга, що може довести до задухи. Я закохана була в оформлення цієї книги, воно додавало атмосфери до читання, тому окреме дякую видавництву «Уроборос».
Я хочу і буду її всім рекомендувати, бо мені дуже сподобалась ця книга.
August 20, 2026
Земля молодих - книга, якій вдалося викликати абсолютно протилежні враження стосовно до її структури. Якщо перша частина мені дуже сподобалась, бо тут мова йшла про Ірландію, науковців-археологів, ритуали, музеї та розкопки, то друга, в якій події відбуваються в світі померлих, що зветься Тір на Ног, постійно змушувала мене нудьгувати. Було таке враження, що сюжет різко загальмував, і все почало поволі рухатись по колу, незважаючи на різноманітні локації та їхніх мешканців і спроби зробити якусь моторошну атмосферу.
Є ще й загальний мінус, який характерний для всієї книги - це стиль (або ж форма) переважної частини тексту. Бажання авторки зробити речення вишуканим одночасно ускладнювало його, через що читати було дуже важко, і я буквально продирався через текст, читаючи одне й те саме речення два-три рази. От, наприклад,
З іншого боку, сподобалось те, що авторка вкрапляла пряму мову / думки Фейт в основний текст (який було написано від третьої особи), виділяючи їх курсивом. Я теж бачив згадки про це тут у відгуках, але те, що було зазначено як недолік, на мою думку, було, навпаки, цікавим інструментом оповіді, і дещо пожвавило процес читання, який постійно гальмував через заплутаність форми.
До плюсів також можна віднести гарне оформлення книги - малюнки, обкладинку, ілюстрований зріз, оригінальну подачу сторінок щоденника тощо.
Є ще й загальний мінус, який характерний для всієї книги - це стиль (або ж форма) переважної частини тексту. Бажання авторки зробити речення вишуканим одночасно ускладнювало його, через що читати було дуже важко, і я буквально продирався через текст, читаючи одне й те саме речення два-три рази. От, наприклад,
“Жовна напружились, а погляд, попри глибоку порожнечу, зосередився на клітці”або
“Укриті мохом стіни відбили скрип петель, сповнений безнадії”.Начебто гарно, але швидко такий текст не прочитаєш, особливо коли намагаєшся повсякчас генерувати в голові картинку того, що описується. Я спочатку думав, що то лише мої враження, але на спільних читаннях дівчата зазначали те саме, та й у відгуках на гудрідзі я теж натрапляв на подібні згадки.
З іншого боку, сподобалось те, що авторка вкрапляла пряму мову / думки Фейт в основний текст (який було написано від третьої особи), виділяючи їх курсивом. Я теж бачив згадки про це тут у відгуках, але те, що було зазначено як недолік, на мою думку, було, навпаки, цікавим інструментом оповіді, і дещо пожвавило процес читання, який постійно гальмував через заплутаність форми.
До плюсів також можна віднести гарне оформлення книги - малюнки, обкладинку, ілюстрований зріз, оригінальну подачу сторінок щоденника тощо.
July 30, 2026
Земля молодих 🔥🔥🔥
5 ⭐️
Неймовірна дебютна книга української авторки✨, мітологічно-горорне фентезі, яке зацікавлює з першої сторінки😈.
Особливою додатковою деталлю до книги став плей-лист💅, особисто я завжди слухаю музику коли читаю, тому і тут не пройшла повз і вмикала його під час читання, він для мене 100% попадання в атмосферу книги, якщо ви любите слухати музику коли читаєте, рекомендую спробувати плей-лист.
Тепер перейдемо до самого сюжету, це була моя перша історія повʼязана з Потойбіччям і вона була вдала🥰. Дуже цікаво був описаний Тір на Ноґ(сказати детальніше не можу, бо не хочу спойлерити🤓). Не знайома з кельтською міфологією, але після цієї книги обов’язково почитаю більше. Наша головна героїня за певних обставин потрапляє в потойбіччя, де вона дивиться в очі своїм страхам, проходить різні випробування та відкриває двері в невідомість🤭✨
В авторки дуже гарний стиль написання, от справді написано дуже круто. В моїй голові всі описи і будова світу склались в дуже крутий фільм(повірте мені на слово, бо показати вам свої думки фізично не можливо🤣). Хочу щоб колись цю книгу екранізували 🙈
Любовна лінія в цій книзі хоч і не на першому плані, але яка ж вона класна, ці маленькі моменти, ця напруга між героями😍✨
Також хочу звернути увагу на фантастичні ілюстрації у цій книзі, як творча людина, я у величезному захваті від них, видно, що була пророблена велика робота та вкладена душа в ці малюнки)
Загалом авторка велика молодець, вона подарувала нам таку чудову історію, що зачаровує❤️🥺
5 ⭐️
Неймовірна дебютна книга української авторки✨, мітологічно-горорне фентезі, яке зацікавлює з першої сторінки😈.
Особливою додатковою деталлю до книги став плей-лист💅, особисто я завжди слухаю музику коли читаю, тому і тут не пройшла повз і вмикала його під час читання, він для мене 100% попадання в атмосферу книги, якщо ви любите слухати музику коли читаєте, рекомендую спробувати плей-лист.
Тепер перейдемо до самого сюжету, це була моя перша історія повʼязана з Потойбіччям і вона була вдала🥰. Дуже цікаво був описаний Тір на Ноґ(сказати детальніше не можу, бо не хочу спойлерити🤓). Не знайома з кельтською міфологією, але після цієї книги обов’язково почитаю більше. Наша головна героїня за певних обставин потрапляє в потойбіччя, де вона дивиться в очі своїм страхам, проходить різні випробування та відкриває двері в невідомість🤭✨
В авторки дуже гарний стиль написання, от справді написано дуже круто. В моїй голові всі описи і будова світу склались в дуже крутий фільм(повірте мені на слово, бо показати вам свої думки фізично не можливо🤣). Хочу щоб колись цю книгу екранізували 🙈
Любовна лінія в цій книзі хоч і не на першому плані, але яка ж вона класна, ці маленькі моменти, ця напруга між героями😍✨
Також хочу звернути увагу на фантастичні ілюстрації у цій книзі, як творча людина, я у величезному захваті від них, видно, що була пророблена велика робота та вкладена душа в ці малюнки)
Загалом авторка велика молодець, вона подарувала нам таку чудову історію, що зачаровує❤️🥺
May 6, 2026
Ця книга стала моєю римською імперією. Чи очікувала я, що так станеться? Зовсім ні, бо повсякчас, як читала про неї у Каті на сторінці, ловила себе на думці що це не зовсім моя історія.
Виявилась, що ще й як моя❤️🩹
Поєднання міфології, магічного реалізму, темряви, складних людських відносин та рішень, горору та таємниць – повністю мене підкорило, буквально з перших рядків. А ще – одна лінія кохання, що потрапила у саме сердечко, бо там було зібране все-все, як я люблю. Тепер хочу окрему історію про них🥹
Я була налякана, злилася, матюкала персонажів, бажала їхньої смерті, вболівала за них, плакала і вірила. Абсолютно у кожного, в їх історії, вчинки та слова. Іноді мені здавалось що вони дійсно існують☠️
Атмосфера, яку створила авторка відчувалась такою живою, що я періодично стукала в особисті і питала кому вона продала за це душу. Мені не хотілось відриватися від тексту, а одразу після прочитання – відкрити книгу спочатку і перечитати📖
Я дуже чекала на видання цієї історії, бо вона абсолютно варта того щоб бути на поличках і вкрасти серця людей. Це так свіжо, яскраво, цікаво, захопливо, сенсово та глибоко, що я досі думаю про текст, переживаю цю історію знову і знову✨
Виявилась, що ще й як моя❤️🩹
Поєднання міфології, магічного реалізму, темряви, складних людських відносин та рішень, горору та таємниць – повністю мене підкорило, буквально з перших рядків. А ще – одна лінія кохання, що потрапила у саме сердечко, бо там було зібране все-все, як я люблю. Тепер хочу окрему історію про них🥹
Я була налякана, злилася, матюкала персонажів, бажала їхньої смерті, вболівала за них, плакала і вірила. Абсолютно у кожного, в їх історії, вчинки та слова. Іноді мені здавалось що вони дійсно існують☠️
Атмосфера, яку створила авторка відчувалась такою живою, що я періодично стукала в особисті і питала кому вона продала за це душу. Мені не хотілось відриватися від тексту, а одразу після прочитання – відкрити книгу спочатку і перечитати📖
Я дуже чекала на видання цієї історії, бо вона абсолютно варта того щоб бути на поличках і вкрасти серця людей. Це так свіжо, яскраво, цікаво, захопливо, сенсово та глибоко, що я досі думаю про текст, переживаю цю історію знову і знову✨
May 15, 2026
Тір на Ноґ — земля молодих, світ вічного життя.
Туди потрапить Фейт Гелен не по своїй волі. Вона невинна душа, яку прирекли на бігання в потойбіччі з нескінченною кількістю дверей.
Дуже подобається ця версія пекла, яку зробила письменниця: безліч дверей і кімнат, створених кожною душею, щоб проживати власні муки. А то і чужі.
Фейт антропологиня, яка завжди була правильною дитиною, дівчиною, жінкою.
Завжди пливла за течією.
І цього разу, на острові Мен, що викликає так багато запитань, вона потрапляє у вир кельтських культів та жертвоприношень. А згодом і в сам Тір на Ноґ.
Як шанувальниця Аїда/Гадеса я звісно ж вподобала і тутешнього Ката. Ну що за чоловік.
Скільки емоцій було. І плескала руками, і тупотіла ногами, і сварилась вголос.
Ця книга прекрасна від обкладинки до найменшого персонажа. Ще один скарб на моїх полицях.
Туди потрапить Фейт Гелен не по своїй волі. Вона невинна душа, яку прирекли на бігання в потойбіччі з нескінченною кількістю дверей.
Дуже подобається ця версія пекла, яку зробила письменниця: безліч дверей і кімнат, створених кожною душею, щоб проживати власні муки. А то і чужі.
Фейт антропологиня, яка завжди була правильною дитиною, дівчиною, жінкою.
Завжди пливла за течією.
І цього разу, на острові Мен, що викликає так багато запитань, вона потрапляє у вир кельтських культів та жертвоприношень. А згодом і в сам Тір на Ноґ.
Як шанувальниця Аїда/Гадеса я звісно ж вподобала і тутешнього Ката. Ну що за чоловік.
Скільки емоцій було. І плескала руками, і тупотіла ногами, і сварилась вголос.
Ця книга прекрасна від обкладинки до найменшого персонажа. Ще один скарб на моїх полицях.
June 14, 2026
Перша частина справляла враження типового містичного трилера, і з одного боку трохи мене зацікавила, з іншого - не дуже. Та я дала книзі шанс, і в другій частині ЯК ПОЧАЛОСЬ!! Це було саме те, що потрібно! Некомфортно, фантасмагорично - ніби тривожний сон, від якого не можеш прокинутись, з подробицями фізичних страждань, понівечення, гниття і розкладання (буквально), все як я люблю🌚 А яке завершення! Чудове просто. Це дуже хороший дебют, і я бажаю авторці успіхів з наступними книгами!
Єдине, що мене спантеличує позиціонування цієї книги як фентезі - не згодна. Це, як на мене, горрор, weird fiction. Але то вже дрібниці, особливо нічого не міняє, але сказати про це хотілося)
Єдине, що мене спантеличує позиціонування цієї книги як фентезі - не згодна. Це, як на мене, горрор, weird fiction. Але то вже дрібниці, особливо нічого не міняє, але сказати про це хотілося)
May 17, 2026
Тільки побачивши оформлення книги, я зрозуміла що вона мені 100% треба! За зміст я була певна, що мені точно сподобається🙂↕️
Якщо це дебютна робота авторки… то я тепер неймовірна її фанатка🔥 це було охриніти як добре!!! Це прям моя тема - подорожі до потойбіччя, ритуали, темрява, гріхи🖤
Оформлення просто нереально гарне!!! Я в захваті!!!
August 27, 2026
Історія,що залишила свій слід у серці❤️🩹 безперечно, ця книга варта уваги і кожної пролитої сльози та усмішки опісля.
Я невимовно рада, що відкрила для себе нову українську авторку, автентичний талант та манеру письма, в яку я просто закохалась!
«Земля молодих» для мене це суміш моторошної пригоди з солодким (проте не приторним) присмаком кохання, надії та справедливості.
А ілюстрації захоплювали і лякали водночас, переплітаючись з сюжетом книги.
Дякую всім дотичним до цієї історії, це було неймовірно !
Я невимовно рада, що відкрила для себе нову українську авторку, автентичний талант та манеру письма, в яку я просто закохалась!
«Земля молодих» для мене це суміш моторошної пригоди з солодким (проте не приторним) присмаком кохання, надії та справедливості.
А ілюстрації захоплювали і лякали водночас, переплітаючись з сюжетом книги.
Дякую всім дотичним до цієї історії, це було неймовірно !
May 5, 2026
думала, що це — горрор-фентезі про потойбіччя, а виявилось — історія про любов, в усіх її проявах 🖤
і +1 книжковий чоловік в копілочку, я піщала на усіх спільних з Фейт сценах!
і +1 книжковий чоловік в копілочку, я піщала на усіх спільних з Фейт сценах!
May 13, 2026
Це найкраще, що я прочитала за останній час.
Дякую авторці за чудову історію і неймовірну атмосферу.
Це те, що мені було потрібно , хоча я і сама про це не знала. Тепер це одна з моїх найулюбленіших книг.
Дякую авторці за чудову історію і неймовірну атмосферу.
Це те, що мені було потрібно , хоча я і сама про це не знала. Тепер це одна з моїх найулюбленіших книг.
May 10, 2026
Я довго збирала слова, аби написати відгук на цю книгу, бо це завжди важко, коли стільки емоцій. Так, я довго чекала на неї. Так, очікування в мене були вище дахів київських хмарочосів. І так – я особисто знаю авторку, бо ми колеги по видавництву, і Катя дійсно as cool as it seems. Ця книга схожа на так багато усього, і при цьому лишається на 100% унікальною. Принаймні я подібного ще не бачила, тим чаче в сучукрліті.
Студентка-антропологиня Фейт Гелен має усе – світле майбутнє в науці, красивого й по вуха закоханого у неї нареченого, який розділяє її захоплення антропологією і є директором музею, скору дату весілля. Лишилося тільки закінчити практику, для чого вона і приїздить на острів Мен. Знайомиться з колегами майбутнього чоловіка, бере участь у археологічному відкритті століття. Мрії здійснюються. Проте дивні речі трапляються, люди здаються не тими, ким вони є, борвій грюкає по шибках, а питань більше ніж відповідей. Може, тому що Фейт не питає? Та правда все одно випливає, і за відповідяти їй доведеться спуститися у місце, якого не може і не має бути.
Охх що тут несеться. Книга поділена на три частини, і кожна з них для мене мала свій особливий темп і вайб.
Перша частина плавна й глевка, заколисує, затягує у готичну атмосферу тривожності та загадок. Відчуваєш себе мошкою, що потрапила до павутиння. В цілому, як і сама персонажка. Ця тяглість розбивається у мить падіння у кролячу нору, а далі...
Друга частина. Тут треба бігти, бігти й не озиратись, тому мені вона нагадувала гру на консолі. Безліч локацій та персонажів, квести, загадки та головоломки. Темп зашкалює, тільки встигай перегортати сторінки. При цьому тобі місцями гидко, місцями смішно, десь навіть крінжово, але постійно тривожно. І тут ми зустрічаємо Ката.
Третя частина фіналить книгу, дає відповіді на незакриті запитання, а також ставить трикрапку, ніби натякаючи, що історія живе собі далі.
Це дійсно мітологійно-горорне фентезі з елементами трилеру, бо загадок багато, пазлик складається поступово і в кінці читач отримує цілісну картинку, і таки – ваааааа. Окремо хочу сказати про мову твору – ну яка вона красива й метафорична! Я не люблю надмірну курчавість тексту, проте все вирішує доречність. Катя точно знала, де це треба додати для створення атмосфери, а де прикрутити, аби зберегти динаміку.
Персонажі саме такі, які треба. Фейт не мій типаж героїнь, особливо на початку, проте свою роль вона зіграла майстерно, а символізм маски зіграв. Кат... ну тут без слів. Найбільше мене зачепив Лоґан, у різних сенсах. Неймовірно прописаний персонаж, від якого в мене досі мурахи. Словом, я не вважаю, що тут немає антагоніста, а там вже вам вирішувати.
"Земля молодих" – це книга, сповнена сенсів між рядків. Про вибори і залежності, помсту і відплату, а головне – про любов. До себе, до інших, до життя. При цьому вона динамічна і насичена подіями. Так, мені б хотілося більше місця й часу для зміни Фейт і зародження та розвитку любовної лінії (я людина слоубьорну, що тут сказати), але тоді це була б інша історія.
Потужний дебют з довгим післясмаком, про який я вже багатьом покричала в особисті (навіть самий авторці), і моя щира радість, що ця книга побачила світ. А ще вона дуже красива, та це ви й так знаєте.
Студентка-антропологиня Фейт Гелен має усе – світле майбутнє в науці, красивого й по вуха закоханого у неї нареченого, який розділяє її захоплення антропологією і є директором музею, скору дату весілля. Лишилося тільки закінчити практику, для чого вона і приїздить на острів Мен. Знайомиться з колегами майбутнього чоловіка, бере участь у археологічному відкритті століття. Мрії здійснюються. Проте дивні речі трапляються, люди здаються не тими, ким вони є, борвій грюкає по шибках, а питань більше ніж відповідей. Може, тому що Фейт не питає? Та правда все одно випливає, і за відповідяти їй доведеться спуститися у місце, якого не може і не має бути.
Охх що тут несеться. Книга поділена на три частини, і кожна з них для мене мала свій особливий темп і вайб.
Перша частина плавна й глевка, заколисує, затягує у готичну атмосферу тривожності та загадок. Відчуваєш себе мошкою, що потрапила до павутиння. В цілому, як і сама персонажка. Ця тяглість розбивається у мить падіння у кролячу нору, а далі...
Друга частина. Тут треба бігти, бігти й не озиратись, тому мені вона нагадувала гру на консолі. Безліч локацій та персонажів, квести, загадки та головоломки. Темп зашкалює, тільки встигай перегортати сторінки. При цьому тобі місцями гидко, місцями смішно, десь навіть крінжово, але постійно тривожно. І тут ми зустрічаємо Ката.
Третя частина фіналить книгу, дає відповіді на незакриті запитання, а також ставить трикрапку, ніби натякаючи, що історія живе собі далі.
Це дійсно мітологійно-горорне фентезі з елементами трилеру, бо загадок багато, пазлик складається поступово і в кінці читач отримує цілісну картинку, і таки – ваааааа. Окремо хочу сказати про мову твору – ну яка вона красива й метафорична! Я не люблю надмірну курчавість тексту, проте все вирішує доречність. Катя точно знала, де це треба додати для створення атмосфери, а де прикрутити, аби зберегти динаміку.
Персонажі саме такі, які треба. Фейт не мій типаж героїнь, особливо на початку, проте свою роль вона зіграла майстерно, а символізм маски зіграв. Кат... ну тут без слів. Найбільше мене зачепив Лоґан, у різних сенсах. Неймовірно прописаний персонаж, від якого в мене досі мурахи. Словом, я не вважаю, що тут немає антагоніста, а там вже вам вирішувати.
"Земля молодих" – це книга, сповнена сенсів між рядків. Про вибори і залежності, помсту і відплату, а головне – про любов. До себе, до інших, до життя. При цьому вона динамічна і насичена подіями. Так, мені б хотілося більше місця й часу для зміни Фейт і зародження та розвитку любовної лінії (я людина слоубьорну, що тут сказати), але тоді це була б інша історія.
Потужний дебют з довгим післясмаком, про який я вже багатьом покричала в особисті (навіть самий авторці), і моя щира радість, що ця книга побачила світ. А ще вона дуже красива, та це ви й так знаєте.
June 10, 2026
Яка офігенна задумка, атмосфера, але як же складно звикнути до стилю. На частину метафоричності треба окремий скіл виробити, щоб перекладати, а частина речень склеєна ніби випадково, і всі слова разом наче мають сенс, я розумію, що саме тут намагалася сказати авторка, але не розумію, для чого саме так, бо саме та комбінація наче змушує сенс розпадатися, а не збиратися докупи у яскравий образ. При чому стосується навіть простих речень.
«Почорніле тіло павучими рухами дременуло вбік».
«Темрява з голодом поглинала світло». І от наче все зрозуміло, а водночас враження, ніби іноземець писав, настільки поєднання дивне. Я б навіть у прямому сенсі не сказала, що «хтось поглинав їжу з голодом». З апетитом? Жадібно? А якщо повернутися до переносного значення вгорі, то ще більше питань. І водночас усе ясно, але й задоволення від цих метафор немає. Спеціально взяла прості речення, але це можна екстраполювати на весь стиль загалом. І що далі читаєш, то більше накопичується втома від цього.
І наче круто, що авторка має оригінальний стиль, однак художні засоби круті тим, що стають містком до легшої картинки в голові, а тут цього часто не ставалося, і виникало питання нащо тоді взагалі так писати, якщо це не працює на текст. Працювало лише в тому плані, що стиль вирізняється і я його запамʼятала.
Сюжет досить цікавий, було цікаво дізнатися, чим же все закінчиться. Загалом я рада, що прочитала цю історію та познайомилася з авторкою, тут точно є потенціал. Сподіваюся, з часом вона знайде баланс між певним атмосферним стилем та тим, щоб він працював на історію, а не проти неї. Точно буду стежити за наступними роботами.
«Почорніле тіло павучими рухами дременуло вбік».
«Темрява з голодом поглинала світло». І от наче все зрозуміло, а водночас враження, ніби іноземець писав, настільки поєднання дивне. Я б навіть у прямому сенсі не сказала, що «хтось поглинав їжу з голодом». З апетитом? Жадібно? А якщо повернутися до переносного значення вгорі, то ще більше питань. І водночас усе ясно, але й задоволення від цих метафор немає. Спеціально взяла прості речення, але це можна екстраполювати на весь стиль загалом. І що далі читаєш, то більше накопичується втома від цього.
І наче круто, що авторка має оригінальний стиль, однак художні засоби круті тим, що стають містком до легшої картинки в голові, а тут цього часто не ставалося, і виникало питання нащо тоді взагалі так писати, якщо це не працює на текст. Працювало лише в тому плані, що стиль вирізняється і я його запамʼятала.
Сюжет досить цікавий, було цікаво дізнатися, чим же все закінчиться. Загалом я рада, що прочитала цю історію та познайомилася з авторкою, тут точно є потенціал. Сподіваюся, з часом вона знайде баланс між певним атмосферним стилем та тим, щоб він працював на історію, а не проти неї. Точно буду стежити за наступними роботами.
July 10, 2026
Це неможливо читати через нескінченні метафори низької якості та порівняння - я буквально продиралася крізь текст, щоб побачити сюжет. Все ж таки я дочитала до кінця - і ніколи б не порадила зробити цей подвиг іншим. Видно, що автор мало розуміється як працюють археологічні розкопки, музеї. Героїня пласка, інші NPC не викликають емоцій взагалі, професія Фейт тільки декорація до сюжету, кохання до Оуена незрозуміло звідки взялося, описи локацій - заслабкі, плот твісти - примітивні. Але найгірше в тексті - метафори, метафори, метафори в кожному реченні.
May 4, 2026
Як можна написати про Потойбіччя (сповнене жахів, нескінченних кімнат, кріпових дітей, постійної втечі та безвиході) так, що страх з часом переростає в зацікавленість, захоплення, сум та співчуття? Ця книга настільки неймовірна, що слів не вистачить, аби питомо описати захват🌟
1. Атмосфера. Перша частина сповнена вайбу Дарк Академії📚 (любителі Донни Тарт — вам зайде), таємниць, якими авторка "годує" нас по крихточках, та відчуття, що наближається щось епічне. Друга і третя частина доказують, що попереднє припущення не помилкове👀 Тір на Ног, яким авторка його створила, є неймовірно обʼємним, логічним, лячним і манливим. Всі локації ідеально "промальовані" словом, тож емоції проживаєш так сильно, як і головна героїня Фейт. Я готова перечитувати цю книгу знову і знову, аби перенестись до Землі Молодих і побачити всі її закутки.
2. Герої. Всі вони по-справжньому живі (навіть якщо давно мертві😅). Дуже сподобалось те, що головна героїня, (особливо в другій частині) розумніша за читача, помічає набагато більше і приймає розумні рішення🤌 Окреме задоволення приносять другорядні персонажі, про історію кожного з яких, хочеться дізнатись більше і більше. Ну і Кат😮💨😮💨😮💨😮💨
3. Сюжет. Який ж він захопливий, цікавий, не банальний та сильний. Частинки "гачків", передісторій та світоустрою впродовж історії складаються в один велетенський пазл🧩 Жодне слово, сцена чи репліка героя не були витрачені "намарно" і зіграли свою роль. Від кількох сюжетних поворотів щелепа відвисала, а в голові було тільки "Оце так???". Книга динамічна та захоплива настільки, що читаєш до пізньої ночі, не жалкуючи про втрачений сон.
4. Текст. Біжиш, біжиш за сюжетом, очікуючи що ж буде далі, але навіть у найбільш напружених сценах перечіпляєшся об такі майстерні формулювання, що перехоплює подих. Не можу перелічити скільки разів я (хоч дуже хотіла швидко читати далі) не могла не зупинитись на хвильку, аби ввібрати цю красу та поетичність слова. Мова багата, насичена та до біса красива.
5. Світобудова. Ідеальний баланс hard та soft "магічних систем". Тут і дуже зрозумілі закони за якими існує Земля Молодих і цікава передісторія його існування та створення і елемент загадки щодо "магічних" можливостей особливих персонажів. Світоустрій логічний та пропрацьований до дрібних деталей💫
6. Любов. В книзі її багато, як і в житті. Це рушійна сила, що спонукає до помсти, прощення, пошуку та звільнення. Всі життєві історії друго- та першорядних персонажів пронизані любовʼю у різних, часто і сумнівних або огидних проявах, але так само часто у щемливих, сповнених суму та каяття історіях. Ну і окрім цього.. slowburn тут до мурах.
7. Гумор. Мені захотілось його винести окремо, хоч його і не так багато в книзі. Але! Всі жарти були по-справжньому смішними. Ну і окремо дякую за певну неочікувано абсурдно-кумедну локацію в Потойбіччі👀
Я вважаю, що "Земля Молодих" - це дуже і дуже якісна література. Настільки якісна, що важко повірити, що це дебют. Я буду радити цю книгу абсолютно всім, бо вона заслуговує визнання і прочитання. Ну і мені хочеться, щоб більше людей потрапило у цей вир емоцій та захвату. Щире дякую авторці за такий досвід🙌
1. Атмосфера. Перша частина сповнена вайбу Дарк Академії📚 (любителі Донни Тарт — вам зайде), таємниць, якими авторка "годує" нас по крихточках, та відчуття, що наближається щось епічне. Друга і третя частина доказують, що попереднє припущення не помилкове👀 Тір на Ног, яким авторка його створила, є неймовірно обʼємним, логічним, лячним і манливим. Всі локації ідеально "промальовані" словом, тож емоції проживаєш так сильно, як і головна героїня Фейт. Я готова перечитувати цю книгу знову і знову, аби перенестись до Землі Молодих і побачити всі її закутки.
2. Герої. Всі вони по-справжньому живі (навіть якщо давно мертві😅). Дуже сподобалось те, що головна героїня, (особливо в другій частині) розумніша за читача, помічає набагато більше і приймає розумні рішення🤌 Окреме задоволення приносять другорядні персонажі, про історію кожного з яких, хочеться дізнатись більше і більше. Ну і Кат😮💨😮💨😮💨😮💨
3. Сюжет. Який ж він захопливий, цікавий, не банальний та сильний. Частинки "гачків", передісторій та світоустрою впродовж історії складаються в один велетенський пазл🧩 Жодне слово, сцена чи репліка героя не були витрачені "намарно" і зіграли свою роль. Від кількох сюжетних поворотів щелепа відвисала, а в голові було тільки "Оце так???". Книга динамічна та захоплива настільки, що читаєш до пізньої ночі, не жалкуючи про втрачений сон.
4. Текст. Біжиш, біжиш за сюжетом, очікуючи що ж буде далі, але навіть у найбільш напружених сценах перечіпляєшся об такі майстерні формулювання, що перехоплює подих. Не можу перелічити скільки разів я (хоч дуже хотіла швидко читати далі) не могла не зупинитись на хвильку, аби ввібрати цю красу та поетичність слова. Мова багата, насичена та до біса красива.
5. Світобудова. Ідеальний баланс hard та soft "магічних систем". Тут і дуже зрозумілі закони за якими існує Земля Молодих і цікава передісторія його існування та створення і елемент загадки щодо "магічних" можливостей особливих персонажів. Світоустрій логічний та пропрацьований до дрібних деталей💫
6. Любов. В книзі її багато, як і в житті. Це рушійна сила, що спонукає до помсти, прощення, пошуку та звільнення. Всі життєві історії друго- та першорядних персонажів пронизані любовʼю у різних, часто і сумнівних або огидних проявах, але так само часто у щемливих, сповнених суму та каяття історіях. Ну і окрім цього.. slowburn тут до мурах.
7. Гумор. Мені захотілось його винести окремо, хоч його і не так багато в книзі. Але! Всі жарти були по-справжньому смішними. Ну і окремо дякую за певну неочікувано абсурдно-кумедну локацію в Потойбіччі👀
Я вважаю, що "Земля Молодих" - це дуже і дуже якісна література. Настільки якісна, що важко повірити, що це дебют. Я буду радити цю книгу абсолютно всім, бо вона заслуговує визнання і прочитання. Ну і мені хочеться, щоб більше людей потрапило у цей вир емоцій та захвату. Щире дякую авторці за такий досвід🙌
September 3, 2026
Яка вона, «Земля молодих»?
Вона пахне сирою землею і затхлим повітрям. Від неї шкіру вкривають неприємні сироти, а волосся стає дибки. Ніби перехоплює подих і тисне у грудях. Відчуття безвиході, замкнутого простору, жаху й чогось липкого та бридкого буквально всюди.
І при цьому мені страшенно подобалося пірнати в цю неприємну, моторошну темряву.
📍 Теґи: горор, кельтська міфологія, трилер (?)
«Земля молодих» — історія про молоду антропологиню Фейт Гелен, яка вирушає на острів Мен до свого нареченого і не менш важливих розкопок, на які він обіцяє її взяти.
Та майже одразу все відчувається… неправильним.
Напруга з’являється вже в першій главі. Разом із нею — те саме погане передчуття, коли ти ще не знаєш, що саме станеться, але вже розумієш: нічим хорошим це не закінчиться.
І навіть знаючи наперед, що все обов’язково піде погано, я все одно відчувала, як напруга наростає, а сюжет дедалі сильніше затягує.
А сюжетні повороти? Я не вгадала практично жодного.
Ну типу, я могла відчути, що ось цей персонаж — людинка так собі. Але що саме він зробить і які в нього мотиви — взагалі не здогадувалася.
І навіть коли якісь мої припущення частково справджувалися, не було цього мерзенного «тю, як банально, я знала, що так буде ще на перших сторінках».
Було радше:
«НІХУЯ СОБІ, Я ЗДОГАДУВАЛАСЯ, АЛЕ НІХУЯ СОБІ!»
Окремо хочу відзначити авторський стиль.
Він справді зайде не всім. Я вже бачила кілька негативних відгуків саме через нього. Але особисто для мене це був буквально бальзам на душу.
Я люблю, коли в письменника словниковий запас більший за два слова і він уміє ним користуватися, окей? 🤌
Тут є багаті порівняння, складні речення і, о боже, поєднання першої та третьої особи одночасно.
Ге-ні-аль-не рішення.
Не сперечатимусь, іноді читалося справді трохи складно. Може, одне-два речення я перечитувала. Але особисто для мене це взагалі не мінус.
А от із персонажами було складніше.
Їх багато, і часом я губилася: хто, де, коли й чому. Особливо обідно за Еліота. Він мені подобався, а екранного часу йому конкретно так урізали 🙃
І ще трохи не вистачило Натаніеля. Хотілося буквально ще однієї сцени з ним, щоб зрозуміти, що врешті з ним трапилося. Як от було з Лоґаном.
Зате дуже потішила лінія між Фейт і Катом ❤️🩹
Та й загалом тут багато персонажів, які викликають емоції. Когось розумієш, комусь співчуваєш, когось зневажаєш, а когось із величезною радістю переїбав би лопатою. Тричі.
Тож моя оцінка:
🫀: ∞/10
🧠: 9/10
Кому сподобається:
— любителям містики та горорів;
— поціновувачам кельтських мітів;
— тим, хто кайфує від моторошних, напружених сюжетів.
Кому НЕ сподобається:
— тим, у кого сіпається око від слів «лелітки», «легіт» чи «червінь» або речень із більш як одним складом;
— тим, хто шукає легкого приємного читання для розвантаження мізків [ну або хіба що ви любите розвантажувати мізки саме таким способом, тоді хто я така, щоб вас зупиняти 😅]
Коротше, нічо не знаю, але «Земля молодих» однозначно входить у мій топ книг від українських авторів 🤝
Якщо вам цікаві містика, горор, кельтська міфологія й історії, від яких стає трохи не по собі, однозначно раджу познайомитися з цією книгою.
Вона пахне сирою землею і затхлим повітрям. Від неї шкіру вкривають неприємні сироти, а волосся стає дибки. Ніби перехоплює подих і тисне у грудях. Відчуття безвиході, замкнутого простору, жаху й чогось липкого та бридкого буквально всюди.
І при цьому мені страшенно подобалося пірнати в цю неприємну, моторошну темряву.
📍 Теґи: горор, кельтська міфологія, трилер (?)
«Земля молодих» — історія про молоду антропологиню Фейт Гелен, яка вирушає на острів Мен до свого нареченого і не менш важливих розкопок, на які він обіцяє її взяти.
Та майже одразу все відчувається… неправильним.
Напруга з’являється вже в першій главі. Разом із нею — те саме погане передчуття, коли ти ще не знаєш, що саме станеться, але вже розумієш: нічим хорошим це не закінчиться.
І навіть знаючи наперед, що все обов’язково піде погано, я все одно відчувала, як напруга наростає, а сюжет дедалі сильніше затягує.
А сюжетні повороти? Я не вгадала практично жодного.
Ну типу, я могла відчути, що ось цей персонаж — людинка так собі. Але що саме він зробить і які в нього мотиви — взагалі не здогадувалася.
І навіть коли якісь мої припущення частково справджувалися, не було цього мерзенного «тю, як банально, я знала, що так буде ще на перших сторінках».
Було радше:
«НІХУЯ СОБІ, Я ЗДОГАДУВАЛАСЯ, АЛЕ НІХУЯ СОБІ!»
Окремо хочу відзначити авторський стиль.
Він справді зайде не всім. Я вже бачила кілька негативних відгуків саме через нього. Але особисто для мене це був буквально бальзам на душу.
Я люблю, коли в письменника словниковий запас більший за два слова і він уміє ним користуватися, окей? 🤌
Тут є багаті порівняння, складні речення і, о боже, поєднання першої та третьої особи одночасно.
Ге-ні-аль-не рішення.
Не сперечатимусь, іноді читалося справді трохи складно. Може, одне-два речення я перечитувала. Але особисто для мене це взагалі не мінус.
А от із персонажами було складніше.
Їх багато, і часом я губилася: хто, де, коли й чому. Особливо обідно за Еліота. Він мені подобався, а екранного часу йому конкретно так урізали 🙃
І ще трохи не вистачило Натаніеля. Хотілося буквально ще однієї сцени з ним, щоб зрозуміти, що врешті з ним трапилося. Як от було з Лоґаном.
Зате дуже потішила лінія між Фейт і Катом ❤️🩹
Та й загалом тут багато персонажів, які викликають емоції. Когось розумієш, комусь співчуваєш, когось зневажаєш, а когось із величезною радістю переїбав би лопатою. Тричі.
Тож моя оцінка:
🫀: ∞/10
🧠: 9/10
Кому сподобається:
— любителям містики та горорів;
— поціновувачам кельтських мітів;
— тим, хто кайфує від моторошних, напружених сюжетів.
Кому НЕ сподобається:
— тим, у кого сіпається око від слів «лелітки», «легіт» чи «червінь» або речень із більш як одним складом;
— тим, хто шукає легкого приємного читання для розвантаження мізків [ну або хіба що ви любите розвантажувати мізки саме таким способом, тоді хто я така, щоб вас зупиняти 😅]
Коротше, нічо не знаю, але «Земля молодих» однозначно входить у мій топ книг від українських авторів 🤝
Якщо вам цікаві містика, горор, кельтська міфологія й історії, від яких стає трохи не по собі, однозначно раджу познайомитися з цією книгою.
Displaying 1 - 30 of 113 reviews