Чи може монстр втекти від самого себе? Волтер Джекс завжди грав роль хижака, але його повернення до Нью-Йорка змінює всі правила. Ерік Бюргер, утікши від жорстоких тіней дитинства, тепер стоїть перед тим, хто колись намагався його знищити. Між ними — недомовлене прощення та невигойні шрами. Коли біль перетворюється на силу, а ненависть — на боротьбу за власне майбутнє, теперішнє стає полем битви, де лише любов чи ненависть можуть визначити переможця.
БОЖЕ, ТАК! ЯК ЖЕ Я НАСОЛОДЖУВАВСЯ СТРАЖДАННЯМИ ВОЛТЕРА!
Кхм… А тепер спокійніше. Давайте детально поговоримо про те, як Світлана втретє поспіль майстерно атакує всі мої нервові клітини 😁
Третя частина дає змогу повною мірою насолодитися заслуженими муками Волтера, який тут постає в зовсім іншому світлі. Як, до речі, і Джон. А все тому, що Ерік цього разу перевертає хід історії на максимум.
Окрім цього, ми продовжуємо отримувати відповіді на питання, які тягнуться ще з першої книги. Якщо у другій частині ми більше дізналися про Грея, то тут нарешті заглиблюємося в життя самого Еріка. І так, з'ясовуємо подробиці його зв’язку з Вільямом — тим самим, через кого Ерік опинився у власній історії.
Другорядні персонажі теж поступово виходять з тіні. Бонні, учні школи — вони більше не просто фон, а живі учасники подій, і їхні сюжетні лінії стають дедалі цікавішими.
На мою думку, ця частина поки що найпотужніша з усіх трьох. Кожна сторінка — це чиста емоційна насолода, особливо коли Ерік влаштовує погром і ставить Волтера на місце.
Персонажі змінюються, разом із ними змінюється і наше розуміння світу, в якому вони живуть. Авторка щедро розкидає підказки про те, як саме Ерік тут опинився і хто за цим стоїть. І, здається, ми ось-ось дізнаємося правду… Але ні. Ми все ще лише з божевільними здогадками. Відповіді чекатимуть у фінальній, четвертій частині.
5/5🦊 — бо навіть рука не піднімається поставити менше цій історії, яка вже майже рік безжально штурмує мою емоційну нестабільність!
Якось важко оцінювати цю книгу, по кожна частина серії якась просто дуже різна.
Перша мене мене морально роз'їбала. Підсвідомо, я очіковала чогось такого і в цьому томі, але тут все вже було не так.
З плюсів для мене - тут було мало Грея, бо після другого тому він мені якось став гіршим за Волтера. Про того ми знаєм, що то хвора на голову скотина, але арка Грея і його історія з Ноа якось разюче змінила ставлення до цього персонажа.
Так, от я очікувала шо буду ридать і мене роз'їбе як впершій частині чи частково в другій - та тут все вже було по іншому.
Книжку можна поділити на дві частини - теперішнє і великий флешбек про становлення відносин Еріка і Білла. З одного боку ось ця частина про Білла мені не дуже пішла, можливо тому, що ми вже знаємо чим все закінчиться... а з іншого.. який же шикарний смуний післясмак після останніх сторінок...
Ух, це було трохи травмуючи, але дуже смачно. Проковтнула книгу за день. Маю тепер нестримне бажання кричати, що так Волтеру і треба, але помовчу, бо тут мені його навіть шкода. Стосунки Еріка і Білла взагалі моя Римська імперія. Дуже шкода, що так усе сталося. Дякую пані Світлані. Безмежно люблю цей цикл! Пішла читати продовження. Сподіваюся, воно мене не розстрощить остаточно.