Якою мовою говорить Одеса? Греки та скіфи, турки і кримські татари, німці та євреї, французи й італійці, а головне — українці. Століттями між степом і морем мешкали дуже різні люди, кожен з яких говорив своєю мовою. «Традиційна» ж російськомовність міста на північному березі Чорного моря — це такий собі імперський міф, який плекали роками, переписуючи історичні джерела та стираючи імена.
Нова книжка мовознавиці Орисі Демської розказує мовну історію Одеси та її мешканців. Авторка допомагає нам зазирнути в каварню грека Симона Аспоріді — саме серце міста, де за філіжанкою кави збиралися містяни, і почути відгомін багатьох мов, що творять долю міста.
«Ціна людського життя була вкрай низькою. Ціна мови — вкрай високою.»
Я не змогла не придбати цю невелику книгу, де пані Демська, мовознавиця та філологиня, обережно замальовує яскраво-строкату Одесу, яка скринею скарбів лежить на березі Чорного моря, там де зустрічаються хвилі і шовковистий степ. Одесу, яка живе-дихає, пульсує-звучить різноголоссям мов і має довгий шлях становлення. Шлях, яким їдуть люди, починаючи не з 1794 р., а ще з тих самих часів, коли на березі моря зʼявилась Усатівська культура 3400—2700 pp. до н.е. (за іншими даними 3500-3000 рр. до н.е.).
❗️Довідка: датою заснування міста вважається або зазвичай рік першої письмової згадки у джерелах (літописах, грамотах) або рік заснування фортеці/поселення. До прикладу: Париж - місто засноване в середині III століття до н. е., як кельтське поселення Лютеція.
🦣Чвари та суперечки навколо історії мого рідного міста та його походження такі бурхливі та запеклі, що пошук правди стає подібним до експертизи криміналістів із залученням всіх наявних засобів: суд.мед експертизи, ДНК досліджень, археології, дослідження мов та писемних і культурних зразків. На жаль багато чого втрачено: те, що можна було потягнути — вкрали, а решту спотворили або знищили. Залишають люди і мова, якою вони говорять. Мова — це ДНК нації, міста або соціуму: так само гнучко-мінлива і водночас вона зберігає в собі інформацію та памʼять про розвиток народу.
Ця оповідь саме про це: людей, мову якою вони говорять і, яку змінюючи, передають далі, звʼязавши минулі і наступні поколіннюя.
Книжка скорше потрібна. Доволі цікава. Рефрен про зустріч моря і степу трошки підзамахав, але то питання вподобань. Викладення девʼятнадцятого сторіччя дещо кульгало, бо чорноморські козаки чомусь повністю упущені, а 20 сторіччя якось скомкано типу «ну ви і самі все знаєте».
В мене було трошки враження шо я читаю огляд оглядів. Але оскільки тиражованих книжок на цю тему обмаль - най буде.
Для мене ця книга свого роду дослідницька наукова робота. Аж 131 зноска на літературу, листи, тощо - дуже багато цитат, як на такий маленький об'єм. Очікувала щось трохи більш цікаве, бо перша лінгвістична половина була відверто прісна. Хотілось життя, смаку моря, а не сухої розповіді, яку в результаті дала мені друга частина з історичними постаттями та їхнім впливом на Одесу та її українськість
Одеса, як портове місто завжди була багатомовна, тут намагались ввести свої правила греки, німці, французи та й наші довбані сусіди. Вони ж роками насаджували міф про ісконно руській город, хоча задовго до них тут і українські козаки селилися, і татарська фортеця Хаджибей стояла
Раджу книгу тим, хто шукає коротке наукове дослідження з купою посилань на джерела, а не художню чи атмосферну історію про місто, і хоче дізнатись, яких змін та утисків зазнавала українська мова в Одесі