Любов різна, як життя, і сильна, як смерть. У цій антології зібрано твори про любов. Про шал і пристрасть, ніжність і турботу, про еротичний потяг, дружню прихильність, відповідальне партнерство, безжурну гру, хворобливу одержимість, про жертовність і про егоїзм. Про любов по-українськи вам розкажуть 22 автори й авторки у 24 текстах: від Квітки-Основ’яненка до наших 20-х — від «Марусі» до «Марії радості».
Українська любовна класика захоплює й дивує глибиною психологічного й філософічного осмислення, стильовим розмаїттям, широкою емоційною палітрою, яскравими образами персонажів і персонажок, свіжими рефлексіями, влучними афоризмами й соковитою мовою.
От ніби збірка про любов, а всі оповідання і новели - з відчутним присмаком суму, печалі, болю, а часом і огиди.
Майже у всіх оповіданнях жінки ще так-сяк нормальні (не всі, правда), а чоловіки - якісь суцільні неприємні типи, за деякими винятками, які, образно кажучи, ображають чи обманюють жінок. І лише в Нечуя-Левицького зламані стереотипи - обманутими залишилися чоловіки, а не жінки).
Збірка чудова. Найбільше сподобалися Валер'ян Підмогильний (ну це зовсім не дивно для мене, обожнюю його), Іван Франко (бо несподіваний такий текст), Сидонія Гнідий (ніколи не чула про таку авторку, але ж нарешті твір, в якому мама жаліє і підтримує доньку, яка оступилася!)
Передмову, як завше, я читала опісля. І от в ній є вірш Артура Дроня, який боляче поранив моє серце. Я двічі плакала над цією книгою - раз над "Марією" С. Гнідий, а вдруге - над віршем у передмові 💔
Прочитала не все, але більшу частину 🙃 Чудова антологія, мета якої, як на мене, — розширити горизонти і підсвітити маловідомих авторів, а також представити тему любові в усій її багатоманітності.
Це неймовірна збірка! Витвір мистецтва! Прекрасна тенденція до перевидання української класики. Vivat молодці, кожне нове видання, кожна книжка з серії класика неперевершені. Саме завдяки цим дизайнам рука знову потягнулась до цих книжок. Це той випадок коли від прочитання отримуєш не тільки інтелектуальну насолоду а ще й естетичну. Дякую, Vivat, і чекаю ще більше чудових видань! P.S. Шановне видавництво, якщо ви це читаєте, будь-ласка, зробіть ще один наклад Різдвяної класики!
Ця збірка читалася мені дуже довго. Частково через мову — деякі твори відчуваються досить складними для читання, і це помітно уповільнює процес. Частково через настрій: мабуть, для такої книги потрібен певний емоційний стан, якого в мене зараз не було. Замість того щоб захоплювати, драматизм історій часто більше дратував.
Також для мене не дуже спрацювали сюжети про дорослих чоловіків і гімназисток, а ще історії зі згадками про комунізм і більшовиків — це точно не те, що мені хочеться читати зараз, навіть попри любовну лінію.
Тому моя оцінка більше за загальний вигляд і оформлення книги, ніж за її наповнення.
Єдина історія, яка несподівано зачепила — оповідання Франка, і то, мабуть, через трохи «відьомську» атмосферу. Також було цікаво відчути стиль Підмогильного — тепер навіть захотілося прочитати щось із його інших творів.
як завжди, неперевершене видання <3 хочеться тримати в руках, роздивлятися, гортати, читати і не відкладати неймовірна редакторська і дизайнерська робота
єдине - дуже сумно, що майже всі історії без хепі енду) мої фаворити - це "Шуми весняні" і "Варвари")