Полювання на дива, або Записки іронічного натураліста. Частина 1

by Олег Марцун

«Полювання на дива, або Записки іронічного натураліста» - це авторська мандрівка у світ дикої природи України, створена фотографом і натуралістом, який багато років спостерігає, досліджує й документує життя тварин, рослин та грибів у їхньому природному середовищі.
У книгу увійшли 100 оповідань, присвячених найбільш цікавим, химерним і малопомітним мешканцям наших лісів, степів, водойм і узлісь. Кожен текст супроводжений авторською кольоровою світлиною, що візуально підсилює оповідь і дає змогу побачити героя зблизька.
Видання поєднує наукову достовірність із живим, доступним стилем викладу, що робить книгу цікавою як для дорослого читача, так і для дітей. Автор ненав'язливо розповідає про біологію видів, їхню поведінку, роль у природних екосистемах, а також про власні польові спостереження, які стали основою для більшості історій.
Це книга для тих, хто прагне краще зрозуміти природу України, відчути її різноманіття й побачити приховане поруч із нами. Видання стане доброю знахідкою для поціновувачів природничої літератури, фотографії та всіх, хто хоче дізнатися більше про дикий світ, що живе буквально за кілька кроків від людських стежок.

208 pages, Hardcover

Published January 1, 2025

Reviews

[Iryna · Rating 2 out of 5]

Це дуже гарний фотоальбом але неймовірно кепська добірка історій.

Ось уривок анотації:

Автор ненав'язливо розповідає про біологію видів, їхню поведінку, роль у природних екосистемах, а також про власні польові спостереження, які стали основою для більшості історій.

І це немає нічого спільного з тим що написано в книзі, бо це не добірка оповідань людини дотичної до природи, а натужна коллекція завдань, виконаних п'тикласниками на тему "Оповідання про живу природу".
Автор ніде не описує свій власний досвід, якісь цікаві історії зустрічей з тими чи іншими птахами, трваринами або рослинками. Всі тексти це вода розбавлена водою і максимально дивними мовними зворотами. До прикладу:

Каченята народжуються вже 3 планами на життя: вилупились i марш у воду, без колисань, без пелюшок, без ліфта. А самичка лиш кидає їм короткий інструктаж: «Слідкуйте за хвостом. Мій хвіст ваш компас. Решта інстинкт».

Про луня очеретяного

Політ - то окрема драма. Лунь пильнує очеретів зверху, як суддя, що вирішує долі качиних родин. За мить він може впасти, мов спис, і вистрелити з повітря в ту жертву, що не тремтить. B його меню пташки, невеликі гризуни, жаби, комахи. Це хижак з дипломом акуратності. І враз ширяє знову. Бо в повітрі він мовчазний, а в небі вічний. Його політ - це полотно з пригодою, що кожен раз міняється.

Про чижа

Завбільшки як кулька з хвостом. Зовнішність свято для очей: зелено-жовте оперення з темними рисками, чорна «шапочка» на лобі, а в самців ще й блискуча жовта брова, як підморгування з верхівки вільхи. Якщо птахи - це вулична мода, то чиж - яскравий худі серед сірого пальта. Живе у лісі. Але не як мудрий відлюдник, а як непосидющий ведучий ранкового шоу. Постійно в ефірі, постійно в русі. Стрибає, пурхає, крутиться, мов міксер із дзьобиком. Якщо чиж мовчить щось не те з атмосферою. Або він просто жує насінинку, а не коментує її. Його улюблене заняття погойдування на гілці. Саме так: не сидіти, а погойдуватись, як школяр весною на останнім уроці. Іноді вниз головою. Для нього гравітація рекомендація, не закон, а виклик.

Про ондатру:

Цей звір - як дитячий спогад: трохи дивний, трохи вологий, і з тих, який мимоволі пахне канавою і рибальською байкою. Ондатра (Ondatra zibethicus) — не миша, не нутрія і точно не бобер, хоча кожен другий дачник думає саме так. Але це - окрема ліга. Невеличкий водяний гризун із хутром, яке у маршрутці No7 перетворювалось на головний убір.

І так в кожній статті, це просто який рандомний набір слів.
Додам сюди ще й криву верстку і сумнівне редагування. Читати це фізично боляче, бо це буквально графоманія заради графоманії.
Моя думка - краще б це було календарем, а над письменницькими навичками автору треба серйозно попрацювати.