Древняя Русь. Прекрасная юная княжна Светорада, дочь богатого смоленского князя, признана всеми самой завидной невестой. Она красива и коварна, избалована вниманием женихов, которым любит кружить головы. Почему же князь Олег Киевский просватал ее для своего воспитанника Игоря? Ведь он сам привез ему из Пскова другую невесту – Ольгу. Сможет ли настойчивая и хитроумная Ольга разлучить суженого со Светорадой? Интриги, похищения, предательство и страсти сплетаются в сияющие золотом оковы любви, которые дарят блаженство влюбленным…
Дуже неочікувана книга! Навмання вибрала її в бібліотеці та думала що це легке чтиво типу української альфа-книги, але там цікаві морально-сірі персонажі, зокрема жіночі, та драма як у Грі Престолів.
Чотири зірки бо середина трохи затягнута, а також немає балансу між легкими, майже підлітковими сценами та дуже серйозним дорослим трагізмом; тон змінюється з бульварного роману на історичну драму та назад від розділу до розділу. А так дуже цікаво та неочікувано, буду читати цю серію далі.
Історичний роман Сімони Вілар «Светорада Золота» ідеальний вибір для тих, хто полюбляє читати романи з продовженням. Події відбуваються у IX ст. у Київській Русі, за правління князя Ігоря. Смоленська княжна Светорада справжня золотоволоска, про чию красу складають легенди. Красуню –смоленьку князівну віщий Олег обирає для Ігоря, аби підкорити Смоленськ та зміцнити владу молодого князя, а те, що відчувають молоді люди одне до одного – кохання чи раше ненависть, чи зможуть вони змиритись зі своєю долею, те покаже тільки час, а поки ж... Норовлива княжна Светорада звикла підкорювати серця чоловіків. Була вродливою, знала собі ціну, дорогі пишні шати лише підкреслювали її стрункий дівочий стан. Вона звикла, що їй завжди підкорялися і обожнювали, не один багатий славний володар просив її руки у батька Егіля Золото... Доля молодої княжни не буде легкою, безхмарною, наче безкрає небо над просторами рідного Смоленська. Віщунка напророчила дівчині далеку дорогу, сповнені небезпек мандри, та зрештою тернистий шлях до щастя, а поруч з нею залишатиметься її вірний ринда (так в давнину називали особистого охоронця особи княжого роду), Стемід –лучник... Для мене особливістю цієї книги стало те, що в процесі читання, читач, ніби, перебуває «всередині» сюжету, завжди у самому центрі всіх подій, «ходить» вулицями древнього Києва чи Смоленська, бачить наче на власні очі багато оздоблений маєток князя, відчуває чари купальської ночі, коли молоді юнаки та дівчата стрибають через ритуальне вогнище закликаючи слов`янських богів подарувати плодючість Матері Землі, а людям – добрий урожай, достаток, довголіття та сімейне благополуччя. В долях кожного з персонажів роману йдуть поруч відданість і зрада, благородство і підлість,любов та ненависть. Думаю, що головний посил першої книги цієї трилогії у тому, що «Якщо хочеш щастя, борись за нього. Життя-це битва. Але не всяка битва вдається з самого початку. Зрештою перемагає той, хто не здається.» [c. 305]. Книга вчить не опускати рук, не втрачати промінчик надії на краще навіть у найсурутніших життєвих обставинах та ситуаціях. Ну а чим закінчаться перепетії на життєвому шляху, читачі дізнаються з наступних книг, адже кожна наступна сторінка дарує насолоду вдумливо проведеного дозвілля, у якому можна почути шелест листя могутнього дуба та плескіт хвиль могутнього Дніпра. Насамкінець додам, що книга припаде до смаку поціновувачам слов`янської міфології, давніх обрядів, традицій... аж до моторошного жертвоприношення Перунові –Громовержцю. Звісно, було б краще, якби книгу можна було б прочитати рідною українською мовою.
Продовжую знайомство із творчістю харківської письменниці Симони Вілар. ⠀ "Світорада Золота" - перша книга історичного циклу, присвячена пригодам юної княжни Світоради. Вона була нареченою Ігоря київського, потіснивши неабикого, а названу доньку Олега Віщого - Ольгу. Але молодість, наївність та довірливість зробили дівчину полонянкою вікінга Гуннара. Попри біль зради та розчарування, вона знайшла у собі сили жити далі і самостійно обрала шлях, далекий від князювання. ⠀ Історичне тло роману - бездоганне, воно переносить читача у Х століття і робить його співучасником грандіозних дійств і важливих подій. Пригодницька частина - цікава і динамічна, завдяки їй від книги неможливо відірватись. А от любовні лінії відверто слабкі, читаючи їх абсолютно не віриш у почуття персонажів. ⠀ Моїм улюбленим героєм у романі став князь Олег Віщий. Він зображений сильним, впевненим у собі чоловіком, який знає, чого хоче, і завжди досягає мети. Напротивагу йому Ігор з Ольгою надто інфантильні і, м'яко кажучи, нерозумні. Сподіваюсь, у наступних частинах вони подорослішають. Що стосується головних героїв - Світоради і Стеміда - вони досить молоді і не серйозні, я не змогла повірити у їхнє кохання, але мені цікаво, які ще пригоди приготувала авторка для цієї пари. Тож далі буде...