La gran novela sobre Barcelona

by Sergi Pàmies, Javier Cercas (Translator)

De entrada, una aclaració La gran novela sobre Barcelona es un libro de cuentos, o sea que las apariencias engañan de nuevo. La realidad, fragmentada en quince relatos en los que la ciudad va adquiriendo una importancia cada vez mayor, sirve de combustible para alimentar una máquina narrativa que nos permite viajar por territorios en los que abunda el miedo, la soledad, la muerte y otras malas hierbas de la existencia. Sin embargo, fiel a su trayectoria literaria, Sergi Pàmies no pretende amargar la vida de nadie, sino que tiñe sus paisajes de ironía y ternura, dos elementos que, junto a una prosa potente, precisa y desprovista de trascendencia gratuita, le han convertido en uno de los escritores más interesantes de su generación. Galardonado con el Premi de la Crítica Serra d'Or, este libro supone el regreso de Pàmies a la narrativa breve y un ejemplo de fidelidad a un estilo en el que la curiosidad por descubrir qué se esconde entre las fisuras de lo cotidiano se transforma -sobre todo para el lector- en una feliz obsesión. « La gran novela sobre Barcelona presenta los relatos más radicales en la descomposición de la integridad individual, de forma similar a los dispositivos de explosión por control remoto» (Valentí Puig, El País ). «Los libros de Pàmies señalan el recorrido de una progresión cualitativa muy destacable a través de la cual ha ido madurando una concepción literaria cada vez más compleja, ambiciosa y coherente» (Sebastià Alzamora, Catalan Writing ).  «Cada una de estas historias que contadas por otro podrían parecer simples, en manos de Sergi Pàmies adquieren intensidad y misterio» (Julià Guillamon, La Vanguardia ).

Genres: Spain

128 pages, Paperback

First published January 1, 1997

About the author

Sergi Pàmies i Bertran (París, 1960) es un narrador francès en llengua catalana. Traductor de llibres i escriptor d'articles de premsa, actualment al diari La Vanguardia.
És fill de Teresa Pàmies i Gregorio López Raimundo. Ha escrit diversos contes i novel·les. Ha traduït obres de Guillaume Apollinaire, Agota Kristof, Jean-Philippe Toussaint, Frédéric Beigbeder, Amélie Nothomb i Daniel Pennac.
També ha col·laborat en premsa i participat en espais radiofònics, de vegades en col·laboració amb Quim Monzó.

Reviews

[Nil Puiggròs · Rating 4 out of 5]

4.25 ⭐️

És divertit, enganxa de mala manera, i destaca per l'originalitat dels conceptes dels relats. A més me l'he emportat a Madrid per no oblidar-me de Barcelona. Perquè Madrid pot tenir xurros, però Barcelona és Barcelona ❤️‍🩹

[David Zúñiga Artigas · Rating 4 out of 5]

El llibre que més m ha agradat d en Sergi Pàmies. Contes de temàtiques molt diverses i molt divertits que es troben lligats entre ells per pertanyer a un manuscrit perdut al seient de darrere d un taxi. Molta ironia i sentit de l humor.

[Elionor Sellés · Rating 4 out of 5]

Llegir el contes d'en Pàmies és tenir el mig somriure a la cara quan t'atures davant d'una observació que, sense fer gaire soroll, et sorprèn per la clarividència i la importància del que diu. Són petits esdeveniments quotidians, gestos, frases breus que semblen fugisseres però no ho són.

Dels seus reculls de contes no havia llegit el que ara commemora el 25è aniversari "La gran novel·la sobre Barcelona". En destaco "El llit de matrimoni" amb el "Hem de parlar". Com és d'esperar dins la narrativa d'en Pàmies, al final no és parla precisament per la mateixa raó que "s'ha de parlar". Un bucle infinit que marca moltes relacions que no cal que siguin de matrimoni. He trobat meravellós el comte "Nadal" on els protagonistes són la "noia espantada" i "l'home famós". Retrat ajustadíssim, fa 25 anys!, del que avui en diem, relació abusiva, marca indeleble del patriarcat.

Trio l'inici de "La maduresa" per fer un tast del seu geni retratant "l'home (o la dona) comú": "Fa dies que no et sento malparlar de tot i de tothom", em diu la meva dona. D'entrada, no contesto i aprofito el silenci per adonar-me que, en efecte deu fer més d'una setmana que no malparlo de res ni de ningú. Urgentment, busco alguna cosa per criticar. Com que la tele està engegada, apunto cap a l'home del temps, que, des de la pantalla, pronostica l'arribada d'un front fred" (pàg. 91). Sempre la ironia esmolada i a punt.

[Eduardo · Rating 2 out of 5]

Se trata de un libro muy cortito, con 14 historias cortas y una un poquito más larga al final.

Las historias bajo mi punto de vista son bastante extrañas e inconexas. Un libro que se lee muy fácil porque es muy cortito y porque la espera de que el siguiente cuento corto te enganche más hace que sigas leyendo.

Por desgracia en mi caso no me ha enganchado en lo más mínimo, quizás no he sabido cogerle el punto.

[Selma Garcia · Rating 3 out of 5]

Segona lectura patrocinada per ALSA Bilbo-Barcelona. Històries breus, curioses i divertides, perfectes per ajudar-me a evitar l'embogimenta de 9 hores de bus🤯

NADALA: Com que neva, camina poc a poc. Tot i que ha decidit avortar, li fa por relliscar, per si de cas.

LA SET: ... va obligar-me a triar entre ella i l'aigua. Vaig triar l'aigua.

LA LLISTA DE LA COMPRA: ... i que l'aparença pacífica d'una gran superfície amaga la perversió d'un exèrcit d'experts en hipnosi i ruïna.

FRATERNITAT: ... perquè, encara que sé que no el ressucitaré, em fa l'efecte que li torno el favor que ell va fer-me insistint.

LA MÚSICA CLÀSSICA: Com que és diumenge i s'avorreix, l'Abel decideix fer-se homosexual.

EL LLIT DE MATRIMONI: ... com passa amb tantes frases que només serveixen per farcir el silenci.

DEU PARÀGRAFS: <>, recapitula.

ROMEO I JULIETA: Quan només els separa mig pam, s'aturen. Els tremolen les cames.

LA PRÒXIMA ESTACIÓ: La perspectiva d'un futur alliberat de l'esclavitud de llevar-se a les sis li fa venir salivera.

LA MADURESA: Urgentment, busco alguna cosa per criticar.

L'HEMISFERI SUD: ... <>, al qual l'home respon: << I rígida >>.

SUITE: Sempre ha cregut que, si no s'és massa ambiciós, ser feliç no és cap meta inaccessible.

EL SISTEMA MÈTRIC DECIMAL: ... el client somreia, amb un somriure que - ha calculat - devia mesurar uns vuit centímetres.

AMIGDALITIS: Per distreure's, mira per la finestra.

LA GRAN NOVEL•LA SOBRE BARCELONA: A sota, mentrestant, l'esclat s'especialitza en diverses menes de dolor. El més còmode és la mort.

[Marc Pedrero · Rating 4 out of 5]

Pàmies dibuixa una ciutat viscuda més que descrita. I això és justament el que necessitava. Passar, per sort, les vacances sempre fora de Barcelona em porta a un dels meus plaers secrets: que al cap de pocs dies ja l’enyori. És una de les meves sensacions preferides: l’anhel de la rutina, de la ciutat.
En cadascun dels contes hi ha el reflex d’una Barcelona canviant: la dels barris, la de les migracions, la dels desenganys col·lectius i les petites fidelitats personals. I això fa vint-i-cinc anys; ara tot plegat encara seria més accentuat.
La força de Pàmies és que fa universal allò aparentment banal, i amb quatre detalls aconsegueix emocionar i fer pensar. Llegir-lo és redescobrir que la ciutat que trepitgem cada dia també pot ser literatura.

[Emma · Rating 3 out of 5]

Historias divertidas, curiosas y entretenidas.

[Èrik Esteban · Rating 3 out of 5]

lectura entretinguda, ideal per a un viatge d’avió

[Antonio · Rating 5 out of 5]

Little gems are widely spread among the vast expanse of books published. When rereading feels like reading anew, you can know you have stumbled upon one.

This is exactly the case with La gran novel•la sobre Barcelona one of the first short stories collection written by Sergi Pàmies. Many years ago, I felt a tang of disappointment as I finished reading those stories, feeling they weren't as good as his other collections were.

I was wrong. These stories perfectly encapsulates the author's style, using its irony and slight fantastical touch to provide stories both emotionally impactful and funnily irreverent. It is without doubt one of his best short stories collection, and one I would highly recommend to people who, like myself, are in love with the author's city, Barcelona.

[Caponato · Rating 2 out of 5]

Colección de relatos muy breves, tan variada como insustancial.

[Carles · Rating 2 out of 5]

Sense més.

[Beatriz · Rating 5 out of 5]

Sergi Pàmies és un dels escriptors més mediàtics del panorama literari català actual. Fill d'una escriptora molt coneguda, a qui no deu res (literàriament parlant), s'ha consagrat amb la seva prosa directa i eficaç. No és difícil veure'l participar en els debats de televisió i ràdio, oferint sempre el seu punt de vista d'una manera una mica burleta i a vegades pessimista, o com ell mateix s'autodenomina: 'gamberro'
La gran novel·la sobre Barcelona, amaga al seu títol dues mentides i una veritat: no és una novel·la, no és gran, però sí que l'acció es desenvolupa a Barcelona. Es tracta d'un recull de relats curts, en realitat 14 de curts i un de més llarg. En tots ells, l'acció es desenvolupa a Barcelona i diríem que aquest escenari esdevé una mica protagonista. Seria difícil imaginar que la localització fos qualsevol altra ciutat, i a vegades recorda a Paul Auster i la seva estimada Nova York. De la mateixa manera, escriptor i ciutat es fonen d'una manera indivisible. Tal com l'escriptor novaiorquès acostuma a fer, Pàmies juga amb l'ofici d'escriptor: un dels relats tracta de forma magistral la feina d'escriure, amb l'exemple d'una escriptora que no sap com plasmar a la seva novel·la el tema del dolor físic i finalment acaba lesionant-se ella mateixa... amb això ens vol dir Pàmies que el que escriu és autobiogràfic? Potser sí... i finalment, al relat titulat la Gran novel·la sobre Barcelona, trobem el recurs literari del relat dins del relat. A més a més, dóna sentit a tota l'obra, ja que s'enllaça amb el primer dels contes.
Els relats tracten temes quotidians, com ara l'avortament, la mort, les discussions de parella, les casualitats de la vida... d'una manera irònica, i a vegades també nostàlgica, Pàmies posa els seus personatges en situacions a vegades una mica dramàtiques, a la mateixa vegada que absurdes, però mai ens deixa indiferents. Llibre molt adequat per lectors urbanites, amb sentit de l'humor i que no es prenguin la vida massa seriosament, com el seu autor.

[Irinalelele · Rating 3 out of 5]

Eeh recomanació del Bielo, segons ell un dels seus llibres prefes, entre molts, i el preferit de tota la cole del Pàmies.

La veritat que jo no sóc molt fan del Pàmies però aquesta gran novel•la sobre Barcelona m'ha molat prou. A dins hi ha un recull de 15 contes bastant divers i entretinguts. De fet, alguns et quedes amb ganes de saber com seguiria la historieta.

Un bon recull d'escenes quotidianes i d'altres no tant quotidianes. Molt faxile de llegir i diver.

si algú el llegeix fem rànquing dels contes lelelele!!!

[MarcB · Rating 4 out of 5]

Pàmies en estat pur.

[Bianca Sandale · Rating 3 out of 5]

Kein großer Roman, aber Kurzgeschichten über sehr schräge Charaktere und sonderbare Ereignisse

[Elena Riera Salazar · Rating 3 out of 5]

Tercer recull de contes de Sergi Pàmies publicat el 1999.

[Antonio Iglesias · Rating 4 out of 5]

Mitjançant 15 relats curts, Pàmies crea una sèrie d'històries amb enginy i ironia, on trobarem parelles on mana un membre,discursions sobre l'avortament, una persona que intenta deixar l'alcohol, les dificultats per fer un conte i molt més.

[Anna · Rating 1 out of 5]

«Великий роман про Барселону» – це зовсім не роман, а реальність, розбита на фрагменти, себто п’ятнадцять замальовок про людей, їхні страхи, надії і радощі (чи прикрощі) життя. Барселони, незважаючи на назву, тут майже немає: з іспанських реалій тільки імена та неістотна згадка про гаспачо.

Автор – каталонський письменник, журналіст та перекладач, зокрема працював над перекладами Аполлінера, Амелі Нотомб та Фредеріка Бегбедера. У мережі про нього мало що можна знайти – короткі автобіографічні відомості та кілька побіжних згадок. Українською вийшли два його тексти – власне, «Великий роман про Барселону» та роман «Інстинкт». Обидва – у львівському видавництві «Кальварія» ще 2011 року.

На перший погляд «Великий роман про Барселону» видається легким чи навіть безглуздим. Плетиво дивакуватих історії: про чоловіка, що від недільної нудьги вирішив зробитися гомосексуалістом – тільки на день, чи про машиніста, який раптово зупиняє потяг, аби обійняти корову. У якийсь моменти відчуваєш, що це не просто грайливі історії, а гумор та пародія, які висміюють, хоч і м’яко, чимало суспільних явищ та людських рис.

Тут зауважуєш, що батько Памієса – колишній генеральний секретар Об’єднаної соціалістичної партії Каталонії, а мати – письменниця «лівого» спрямування. І це все поєднується у цілісну картину – оповідання каталонця не тільки «віддзеркалення життя покоління», як стверджують критики, а й рефлексія над соціальними проблемами у соціалістичному ключі.

Кожна історія не пов’язана з попередньою – це цілком автономні епізоди з різних життів, і тільки останній фрагмент об’єдную попередні у щось ціле – точки на мапі міста. За останньою історією, власне, і названа уся збірка: у бюро знахідок потрапляє рукопис роману, забутий кимось на сидінні таксі. Працівник бюро дзвонить авторові, чий номер вказаний на першій сторінці, але той байдуже зауважує, що він має свою копію і пропонує почитати текст, а згодом перетелефонувати і доповісти враження. Чоловік слідує пораді, і потроху ми розуміємо, що це той же роман, який читаємо ми – своєрідне обрамлення і загравання (чи, скоріше, діалог) із читачем у дусі кальвінівського «Якщо подорожній одної зимової ночі», хоча й не таке витончене.

Взагалі, тексту бракує цієї-таки витонченості: написаний він легко, навіть просто – короткі речення, мінімум образності та художніх засобів. Здається, уся авторська вправність була витрачена на відточення іронії, тож для поціновувачів цікавих стилістичних та художніх рішень збірка може стати не до смаку.

Найцікавішим видається останній, вже згадуваний, фрагмент: місто з віконця літака, фортечні мури та кипариси, трохи дошкульної статистики та зауваження про те, як масштаби міста впливають на практику адюльтеру. Перед очима мимоволі постає карта Барселони – як великий мурашник, де і мешкають усі герої: дівчина, що завагітніла від відомого одруженого чоловіка; юнак, що живе у світі, де пити горілку – норма, а мінералку – відхилення; Ернесто, який вибрався за покупками і помітив у залі супермаркету жінку, як дві краплі води схожу на Вірджинію Вулф; чоловік, що роздумує на могилі брата; вже згадуваний (не)гомосексуаліст-експериментатор; літній Енріке, якого постійно перебиває дружина, через що він вдається до мовчанки; письменниця, що пише про жінку, яка пришиває ґудзик і думає про тарілку супу; сучасні Ромео і Джульєтта; машиніст, що лагідно обіймає корову посеред поля; чоловік, який одного дня прокинувся і зрозумів, що змінився; відвідувач кафе, якого раптово забирають на дивну зустріч; керівник у міжнародній компанії, життя якого змінилося після прочитання статті про Елтона Джона; офіціант ресторану «Констанца» і його непересічний відвідувач; чоловік, що став свідком «будівництва навпаки». Що ж – знайомтеся!