Студент Львівської політехніки Андрій Багрій — майбутній реставратор і пристрасний колекціонер старожитностей. Одного разу, працюючи на Личаківському цвинтарі, у склепі, де півстоліття тому поховали двох немовлят, Андрій знаходить старий лист... Це справжній крик про допомогу — прохання врятувати викрадену дитину. Заінтригований Андрій вирішує дізнатися, що насправді трапилося багато років тому. Він не здогадується, у який лабіринт лячних таємниць заведе його це розслідування...
Книги, що захоплює вас в кліщі інтриги з перших же сторінок та не відпускає до останньої прочитаної букви. Я серйозно, братимете її до рук — то краще майте вдосталь вільного часу. Особливо, якщо полюбляєте містичні детективи та динамічний розвиток подій.
Не могла пройти повз книгу, де обкладинка заманює Львовом. Смішно, але правда.
Автор дійсно дотримується законів жанру, і книга тримає читача у напруженні, в очікуванні розв'язки загадки - потойбіччя чи реальність. Книгу хотілося дочитати, та й зі Львовом не підвели - після нещодавньої поїздки почала впізнавати локації, про які там йдеться. :)
Менше сподобався власне стиль нарації. Це річ дуже індивідуальна, тому не впевнена, що можу пояснити, що ж саме мені здалось "не так" - можливо, справа у тому, що персонажа не вдається "відчути". Автор так захоплюється подіями головної сюжетної лінії, що сам персонаж не запам'ятовується нічим особливим, окрім колекціонування старовини - а це не риса характеру.
Ще більш сумна ситуація з іншими персонажами - якщо "Апостоли" та Гримчак ще мають більш-менш пристойну характеристику і відіграють якусь роль, Оксана - персонаж настільки побіжно описаний, що на сторінках, де про неї не згадувалось, я взагалі не пам'ятала, що у Багрія є дівчина. Якщо автору важко описувати жіночий персонаж або стосунки, навіщо взагалі про це писати?
Закінчимо на позитивній ноті. Роман до прочитання рекомендую однаково. Любителям Львова і містики читати обов'язково. :)
Ще одна книга на один раз. З тих, що читаєш до кінця аби вже дізнатися, чим же воно завершиться. І на тому все 🤷♀️
Сюжет: львівський студент-історик Андрій має к̶л̶е̶п̶т̶о̶м̶а̶н̶і̶ю̶ пристрасть знаходити старі речі і с̶и̶н̶д̶р̶о̶м̶ ̶П̶л̶ю̶ш̶к̶і̶н̶а̶ колекціонувати їх на орендованих квартирах (що вже проблематично). Одного разу в старому склепі він знаходить лист 50-річної давнини і вирішує дізнатись, що ж сталося далі з його автором.
По-перше, деякі моменти ну дуже неправдоподібні. Чули про рояль в кущах, так? 😁
По-друге, мені було забагато якихось побутових подій, які жодним чином не пов'язані з історією. Опис роботи хлопця в Макдональдзі чи його стосунки з дівчиною аж ніяк не ліпляться до сюжету і відіграють роль "води".
Перші дві третини книги мені було відверто нудно. Ну ходить цей Андрій на пари, шукає свої "раритети", переїздить на нову квартиру... 😴😴😴
Остання третина трішки ситуацію покращила. Тут вже почалась якась детективна лінія, якісь погоні, загадки, містика - це все я прочитала за один вечір, абсолютно себе не змушуючи.
"Твір не отримав жодного негативного відгуку, лише позитивні: як від літературних експертів, так і від читачів. " Хм, тоді мій буде перший негативний. Задум твору (романом назвати не можу) хороший. Сама люблю містику. Але ж твір написаний аби як, в поспіху?, місцями наївно, непродумані характери героїв, немає динаміки, попри те, що, як уже писала є сюжет, але ж не на цьому роман тримається. Нецікаво. Навіть нудно, не дочитала третину книги і бажання витрачати свій час немає. Можливо, у автора є потенціал, але ж перший млинець не завжди грудкою... І, досить уже спекулювати на тому, що роман про Львів. Так там йдеться про Львів, але або це містика, трилер, чи що там задумав автор, або це роман справді про Львів. Бо змшіали все в одну купу, а роман ні про що чи про ніщо)
Досить часто читаю відгуки перед тим як почати книгу. Цього разу прочитав відгуки тільки після того як закінчив книгу. І думаю зробив правильно бо інакше навряд чи почав читати цей дуже цікавий роман. Розповідь настільки затягуюча, що я вперше прочитав книгу за 1 день. Дуже рекомендую - тут є і елементи мітистики і детектив і непередбачуване закінчення
Інколи ми не помічаємо щось дійсно вартісне. Ця книга припадала пилом на моїй полиці з 2015 року і от нарешті настав її час. Я не міг відірватися від історії і прочитав її залпом.
Книга розповідає нам історію Андрія - студента львівської політехніки, який при дослідженні склепів на Личаківському кладовищі під час навчального проекту знаходить лист де описана трагічна історія сім'ї похованої на цьому місці. Оскільки збір різних предметів та артефактів - це хоббі головного героя він звичайно прихоплює лист з собою і не може викинути цю історію з голови, тому поступово своїми силами починає розслідувати історію з листа підозрюючи щось неладне.
Для мене, як для львів'янина, Львів в романі став другим головним персонажем. Опис атмосфери міста, назви знайомих вулиць та місць, звична атмосфера старовинного центру погрузили мене в роман з головою, адже візуалізація знайомих місць зробила мене майже учасником подій книги.
Роман атмосферний, цікавий, легкий в прочитанні. Детективна лінія сильна і непередбачувана з довгим ланцюжком загадок а містична складова додає ізюминки і атмосфери страху. Кожен персонаж живий і цікавий, прописаний детально і чітко. Наче це не персонажі книги, а мої львівські колєги. А фінал книги, ох, це розрив мозку, він настільки шокував що я навіть не міг запідозрити хто ж буде винуватцем всієї історії. Єдими мінусом для мене стала романтична лінія Андрія та Оксани. В певний момент здавалося що автор вивів її на гарний рівень, однак так само швидко все знову зіпсувалося. Однак це дуже незначний мінус і романтична лінія грає далеко не саму важливу роль в сюжеті.
Рекомендую всім до прочитання, українська література таки вміє здивувати. А львів'янам проходити повз взагалі заборонено.
Життя час від часу підкидає такі несподіванки, що ти ладен повірити навіть у те, що досі здавалося тобі сивим забобоном. Аби тільки все це скінчилося. Але подіям, що накочуються та набирають обертів, немов снігова куля, немає кінця...
Андрій перебував саме у такому стані, коли ситуація, нарешті, почала прояснюватися. Здавалося, наче небесні сили в якійсь момент змилостивилися й розгадки вистрибували одна за одною.
А все починалося буденно. Прекрасний Львів, альтруїсти-студенти, що погодилися допомогти впорядкувати старовинні покинуті могили на Личаківському цвинтарі, можливість зайнятися улюбленою справою - збирати артефакти. Але хто б тоді попередив, чим доведеться платити занадто допитливому юнаку, який вирішив розв'язати загадку п'ятдесятирічної давнини та відновити справедливість! А на додачу йому доведеться вирішувати, що робити з таємницями власної родини...
У цьому чарівному романі є все, що може зацікавити читача: красоти Львова, детективний сюжет, історичні екскурси в минуле Галицької столиці, кохання та щира дружба, самопожертва заради майбутнього, підлість і глибока печаль, що здатна штовхнути на злочин. А ще зовсім трохи містики, яка, насправді, є лише відображенням людської свідомості.
Гарна, сумна та загалом щаслива історія від українського письменника Сергія Бута 2014 року отримала відзнаку на літературному конкурсі України "Коронація слова".
Твір, який дуже важко віднести до якогось конкретного жанру. Книга, яка не надто зацікавлює анотацією. Але, скоріш за все, хтось на теренах YouTube рекомендував її, т.я. якимось чином історія під назвою "Листи з того світу" опинилася у моєму рідері.
Скажу чесно - я сподівався на ізотерику і щось потойбічно-незвичне у дусі фентезі чи фентезі-фантастики. Але отримав дещо зовсім інше, нетипове. Не хочеться розповідати про сюжет, т.я. історію краще проживати повністю самостійно (а говорити про щось без спойлерів навряд чи вийде, бо легко вбити основну інтригу). Але зазначу, що мені у цій книзі найбільше сподобалася передача атмосфери Львова, його життя, культури, особливостей жителів.
Головний герой не здавався картонним і несправжнім, що дуже ціную (ну, можливо зовнім трішечки, в деяких моментах). За його життям було цікаво спостерігати. Сподобалася більшість його знайомих і друзів. Але якось зовсім не сподобався персонаж подружки. Повний антипод до поведінки хлопців-приятелів.
Я предвзято отношусь к современной укр.лит. Причем эта предвзятость скорее из-за некомпетентности: я не так уж и много читала современных авторов. А то, что читала, мне либо не нравилось своей примитивностью, либо отталкивало чрезмерным символизмом. Но дочитав последнюю строчку в этой книге, я захлопнула её с радостным визгом. Ну могут же, могут же, если захотят! Нет, до шедевра, который будет проходиться в школе, она явно не дотягивает, но не стоит забывать, что это дебютное творение автора. Удивительное переплетение древностей, трагичных судеб, намеков на мистику, удивительных совпадений и детектива. Я до последнего была в неведение, кто же за всем этим стоит. И все это в атмосфере Львова (когда же я наконец-то там побываю..) Я получила громадное удовольствие при прочтении.
Люди вигадують нові пристрої, нові формати, програми, а вони спотворюють правду. Розумієте?
Непогано, не скажу, що супер, але непогано. Одразу про те, що НЕ сподобалося: - Оксана, боже, нащо взагалі давати романтичну лінію, якщо нема ніякого бажання хоч якось пропрацювати персонажку; - інші персонажі взагалі трохи картонні (та добряче так); - щодо стилю... не можу сказати, що я їм насолоджувалася. Але книжку досить цікаво читати, сюжет досить швидко захоплює, у персонажів та персонажок взагалі є якась зрозуміла людська мотивація. А це, на жаль, зустрічається зараз не всюди. Я б скоріш 3,5 дала, ніж 4 зірочки.
Якісний і динамічний містичний детектив. Злочинців не передбачила, хоч не дуже й намагалась, бо просто насолоджувалась читанням, від описаних містерій — сироти на шкірі (тобто все як і має бути). Але існує запитання: де подівся автор і чому більше не творить.
Вирішила прочитати, бо заманили Львівські вулиці. Сюжет тримає інтригу до останнього, адже протягом всієї історії припускала , хто ж це буде, той таємничий «привид». Цікаво, щось новеньке, хоч не зовсім моє.
Цікава історія та стала улюбленою серед книг автора. Головний герой намагається зазернути у минуле й вирішити справу, але йому не треба забувати про теперішнє. Ридала під кінець книги...
Випадковою приємною знахідкою стала для мене дебютна книга #листизтогосвіту автора #сергійбут Шукаючи що б почитати та переглядаючи варіанти електронних книг, я майже пройшла повз цю. Бо, чесно кажучи, тандем обкладинки та назви викликав не найкращі асоціації. Добре, що я помітила позначку #коронаціяслова та прочитала опис та відгуки до книги, а потім ще знайшлися схвальні #відео на #буктюб Отож не зустрічайте цю книгу за обкладинкою і вона потішить вас інтригуючою історією, гарною живою мовою, мальовничими нотатками львівських цікавинок. Як на мене, #укрсучліт дуже не вистачає таких от універсальних історій (у перекладі вона буде цікава і зрозуміла читачу у будь-якій країні), бо просто неможливо постійно читати #література у якій центральною чи суміжною є тема війни/голодомору/... Гарна книгу - чекатиму нових творів автора