What do you think?
Rate this book
Зубри
«Зубри» — сучасний український містичний трилер про амбіції, потаємні страхи і слова, що можуть стати вбивчою зброєю.
П’ятеро авторів-початківців приїздять у віддалений карпатський котедж на письменницький інтенсив. У кожного з них своя причина бути тут: хтось утратив віру в себе, хтось хоче довести, що здатен на більше, а хтось мріє опинитися в полі зору успішного автора й куратора інтенсиву Валерія Вовчака та отримати власний «золотий квиток». Та все змінюється, коли вони знаходять анонімний рукопис — текст, який на диво точно відтворює їхні слабкості та приховані мотиви. І натякає: хтось із них може не повернутися додому. Спершу це здається випадковістю, жартом чи завданням. Але атмосфера стає дедалі напруженішою, коли з’являються нові розділи загадкового рукопису. А коли смерть, описана на сторінках, раптом стає реальністю, письменники починають підозрювати одне одного... Подія, задумана для творчості, перетворюється на психологічний лабіринт, а кожна реакція — на елемент чужого сценарію.
Кому можна довіряти в компанії тих, хто звик приховувати правду за вигадкою? Чи вдасться хоч комусь з героїв вибратися з пастки вже написаного сюжету?
П’ятеро авторів-початківців приїздять у віддалений карпатський котедж на письменницький інтенсив. У кожного з них своя причина бути тут: хтось утратив віру в себе, хтось хоче довести, що здатен на більше, а хтось мріє опинитися в полі зору успішного автора й куратора інтенсиву Валерія Вовчака та отримати власний «золотий квиток». Та все змінюється, коли вони знаходять анонімний рукопис — текст, який на диво точно відтворює їхні слабкості та приховані мотиви. І натякає: хтось із них може не повернутися додому. Спершу це здається випадковістю, жартом чи завданням. Але атмосфера стає дедалі напруженішою, коли з’являються нові розділи загадкового рукопису. А коли смерть, описана на сторінках, раптом стає реальністю, письменники починають підозрювати одне одного... Подія, задумана для творчості, перетворюється на психологічний лабіринт, а кожна реакція — на елемент чужого сценарію.
Кому можна довіряти в компанії тих, хто звик приховувати правду за вигадкою? Чи вдасться хоч комусь з героїв вибратися з пастки вже написаного сюжету?
- GenresThriller
312 pages, Hardcover
Published January 1, 2026
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 40 reviews
March 21, 2026
Я дочитала і дуже, дуже ржу
🌸 Ні, смішного суто у книзі немає нічого, натомість почуття гумору авторки по відношенню до своїх читачів просто зашкалює.
📖 Отже, п'ятеро письменників різного ступеню надрукованості, відомості та майстерності під наглядом Куратора попхалися на літературний воркшоп-інтенсив у віддалену від цивілізації карпатську колибу — значиться, активно вчитися тому, як стати генієм. Ну або хоча б вдало податися до видавництва із рукописом.
📖 Звісно, що колиба красіва, природа ще крутіше, але гроза — куди ж без неї! — вибиває вишку із світлом та зв'язком, стежки розмиває, у лісах навколо виють зубри (не питайте), а письменники знаходять листки з рукописом, в якому описані чисто вони і провіщують ці листки смерть одного з них!
☠️ І було б це все дурним жартом, якби одного з них дійсно не вбили...
🐈⬛ А от якщо ви зараз подумали, що це чергова фантазія на тему "And Then There Were None", то вас розвели 💀 Ефективно опрацювали шахраї, як я кажу вдома, коли в хаті знову з'являються нові книги.
✅ Коротше, це дійсно #Дафа_радить почитати, бо ну не можу ж я одна оце тепер сидіти обшахраєна
☕️ Мені сподобалося, не без нюансів — є кілька надто штучних сцен і основна претензія: відсутні ознаки часу. Ну, знаєте, така сферична Україна в вакуумі: якщо це благословенні часи до війни, то трішки не вірю в настільки розвинутий літературний ринок. А якщо вже під час війни, то тим більше не вірю, що жодного її сліду ніде немає, відсутнє як явище.
Але все одно достойна уваги книга.
🌸 Ні, смішного суто у книзі немає нічого, натомість почуття гумору авторки по відношенню до своїх читачів просто зашкалює.
📖 Отже, п'ятеро письменників різного ступеню надрукованості, відомості та майстерності під наглядом Куратора попхалися на літературний воркшоп-інтенсив у віддалену від цивілізації карпатську колибу — значиться, активно вчитися тому, як стати генієм. Ну або хоча б вдало податися до видавництва із рукописом.
📖 Звісно, що колиба красіва, природа ще крутіше, але гроза — куди ж без неї! — вибиває вишку із світлом та зв'язком, стежки розмиває, у лісах навколо виють зубри (не питайте), а письменники знаходять листки з рукописом, в якому описані чисто вони і провіщують ці листки смерть одного з них!
☠️ І було б це все дурним жартом, якби одного з них дійсно не вбили...
🐈⬛ А от якщо ви зараз подумали, що це чергова фантазія на тему "And Then There Were None", то вас розвели 💀 Ефективно опрацювали шахраї, як я кажу вдома, коли в хаті знову з'являються нові книги.
✅ Коротше, це дійсно #Дафа_радить почитати, бо ну не можу ж я одна оце тепер сидіти обшахраєна
☕️ Мені сподобалося, не без нюансів — є кілька надто штучних сцен і основна претензія: відсутні ознаки часу. Ну, знаєте, така сферична Україна в вакуумі: якщо це благословенні часи до війни, то трішки не вірю в настільки розвинутий літературний ринок. А якщо вже під час війни, то тим більше не вірю, що жодного її сліду ніде немає, відсутнє як явище.
Але все одно достойна уваги книга.
May 5, 2026
Книжка маркована як трилер, але я назвала б це містичною письменницькою драмою з присмаком пародії. А ще, звісно, вона передає вітання «І не лишилось жодного» та багатьом іншим подібним історіям, де в Богом забутій глушині збирається потусити група малознайомих людей, а тоді починається щось моторошне. Тут такий собі Валерій Вовчак, автор кількох бестселерів та провідник літературних курсів, влаштовує інтенсив для кількох обраних учнів, обираючи найбільше, на його смак, талановитих, справжніх «зубрів». Але, приїхавши до котеджу у мальовничих Карпатах, учасники інтенсиву знаходять дивний рукопис, у якому йдеться начебто про них — хіба імена змінені. І якщо вірити тому рукопису, дехто невдовзі помре...
Написано дуже хитро. З одного боку, авторка використовує всі штампи, які тільки можна пригадати в подібній оповіді. Наприклад, найбільш неприємний персонаж обов’язково помре. Щонайменше одна з жінок виявиться зовсім не такою, якою її уявляє читач. Негода змусить товариство затриматися і позбавить зв’язку. З іншого боку, книжка нагадує стендап із тих, коли людина з вельми серйозним виразом обличчя щось розповідає, а всі сміються. От тільки я не знаю, чи ті читачі, які самі не пишуть, побачать ті авторські підморгування, які бачила я.
Особисто для мене все найбільш цінне в цій книзі було саме в буднях письменників. У тому, як вони бачать світ, в особливостях їхніх історій, навіть у тих сентенціях, які їхній гуру видає, наче великі відкриття, або спонукає видавати їх; власне, для початківців багато з цих банальностей справді стають відкриттями. Наприклад: «Автор відповідає за логіку, персонажі відповідають за вибір». Або:
«— Зрештою, виходить, ми просто опановуємо шаблон...
— Ми ламаємо його авторським стилем».
Для когось це — патосні нісенітниці, для когось — реальність, для когось — відкриття, що його ще належить обміркувати. Мені здається, що авторка з такого радше підсміюється. Не хочу дуже спойлерити, але обґрунтую свою думку кількома штрихами:
— це інтенсив для початківців, який має допомогти їм навчитися писати. Водночас один із учасників уже написав чимало книжок, просто «не для себе» — він, як то кажуть, «літнегр». Що він тут шукає, адже він не початківець? Авторка начебто дає відповідь, але справжня його мотивація геть інакша. І дивно, що такий розумний гуру того не побачив;
— інша учасниця, навпаки, стала обмежено відомою лише завдяки потужній рекламі, пише вона кепсько. Але обрана поміж «найталановитіших»;
— зрештою, в самого Вовчака просто безліч помилок, властивих саме новачкам.
Раптом що, це вочевидь не авторські помилки, а авторський задум. Це, з одного боку, додає дечого книзі, з іншого — надто все спрощує. Вибачте, не можу пояснити зрозуміліше, бо спойлер.
А от як воно читатиметься людьми, які самі не пишуть, для яких істотна частина книжки сприйметься як «говорять по-письменницькому про щось незрозуміле» — мені невідомо. Буде цікаво з’ясувати на книжковому клубі по цій книзі, що ми його матимемо цього місяця.
Мені було цікаво читати завдяки яскравим, добре прописаним персонажам. Вони з перших сторінок не плуталися, бо авторка їх дуже якісно подала. Але водночас мені не вистачило того, що мало б бути в трилері: емоцій, нагнітання напруги. Книга була якась напрочуд холодна, твереза і розсудлива і загалом справила на мене враження — парадоксально — написаної за правилами літературних курсів, такої собі роботи відмінниці, де в потрібний момент натискаються потрібні кнопки. Історія зіграна, мов по нотах, але особисто мені вбачається відмінниця, яка старанно ці ноти бере.
Перші та останні 100 сторінок читалися швидко і захоплено, посередині історія, як на мене, провисає. Оскільки я читаю уважно, деталі доволі швидко дали мені зрозуміти, що там відбувається, тож, знов-таки, гарячкуватого очікування, що ж там буде у фіналі, в мене не було. Менше з тим, читати було про що, я з цікавістю слідкувала вже за тими деталями, які вказували на винуватця, за помилками, які випливали то тут, то там, за персонажами, які розкривалися то ж одного боку, то з іншого. Тож навіть за відсутности інтриги книжка зацікавлює.
Трохи на галай-балай попрацювали редактор і коректор, у книзі про письменництво це аж кидалося у вічі. А от ілюстраторка просто неймовірна: що обкладинка, що зріз, що форзац неймовірно відповідають історії, я вже після прочитання роздивлялася і милувалася. Окрема вдячність за це, що золотава і срібляста фарба не залишається на пальцях.
Написано дуже хитро. З одного боку, авторка використовує всі штампи, які тільки можна пригадати в подібній оповіді. Наприклад, найбільш неприємний персонаж обов’язково помре. Щонайменше одна з жінок виявиться зовсім не такою, якою її уявляє читач. Негода змусить товариство затриматися і позбавить зв’язку. З іншого боку, книжка нагадує стендап із тих, коли людина з вельми серйозним виразом обличчя щось розповідає, а всі сміються. От тільки я не знаю, чи ті читачі, які самі не пишуть, побачать ті авторські підморгування, які бачила я.
Особисто для мене все найбільш цінне в цій книзі було саме в буднях письменників. У тому, як вони бачать світ, в особливостях їхніх історій, навіть у тих сентенціях, які їхній гуру видає, наче великі відкриття, або спонукає видавати їх; власне, для початківців багато з цих банальностей справді стають відкриттями. Наприклад: «Автор відповідає за логіку, персонажі відповідають за вибір». Або:
«— Зрештою, виходить, ми просто опановуємо шаблон...
— Ми ламаємо його авторським стилем».
Для когось це — патосні нісенітниці, для когось — реальність, для когось — відкриття, що його ще належить обміркувати. Мені здається, що авторка з такого радше підсміюється. Не хочу дуже спойлерити, але обґрунтую свою думку кількома штрихами:
— це інтенсив для початківців, який має допомогти їм навчитися писати. Водночас один із учасників уже написав чимало книжок, просто «не для себе» — він, як то кажуть, «літнегр». Що він тут шукає, адже він не початківець? Авторка начебто дає відповідь, але справжня його мотивація геть інакша. І дивно, що такий розумний гуру того не побачив;
— інша учасниця, навпаки, стала обмежено відомою лише завдяки потужній рекламі, пише вона кепсько. Але обрана поміж «найталановитіших»;
— зрештою, в самого Вовчака просто безліч помилок, властивих саме новачкам.
Раптом що, це вочевидь не авторські помилки, а авторський задум. Це, з одного боку, додає дечого книзі, з іншого — надто все спрощує. Вибачте, не можу пояснити зрозуміліше, бо спойлер.
А от як воно читатиметься людьми, які самі не пишуть, для яких істотна частина книжки сприйметься як «говорять по-письменницькому про щось незрозуміле» — мені невідомо. Буде цікаво з’ясувати на книжковому клубі по цій книзі, що ми його матимемо цього місяця.
Мені було цікаво читати завдяки яскравим, добре прописаним персонажам. Вони з перших сторінок не плуталися, бо авторка їх дуже якісно подала. Але водночас мені не вистачило того, що мало б бути в трилері: емоцій, нагнітання напруги. Книга була якась напрочуд холодна, твереза і розсудлива і загалом справила на мене враження — парадоксально — написаної за правилами літературних курсів, такої собі роботи відмінниці, де в потрібний момент натискаються потрібні кнопки. Історія зіграна, мов по нотах, але особисто мені вбачається відмінниця, яка старанно ці ноти бере.
Перші та останні 100 сторінок читалися швидко і захоплено, посередині історія, як на мене, провисає. Оскільки я читаю уважно, деталі доволі швидко дали мені зрозуміти, що там відбувається, тож, знов-таки, гарячкуватого очікування, що ж там буде у фіналі, в мене не було. Менше з тим, читати було про що, я з цікавістю слідкувала вже за тими деталями, які вказували на винуватця, за помилками, які випливали то тут, то там, за персонажами, які розкривалися то ж одного боку, то з іншого. Тож навіть за відсутности інтриги книжка зацікавлює.
Трохи на галай-балай попрацювали редактор і коректор, у книзі про письменництво це аж кидалося у вічі. А от ілюстраторка просто неймовірна: що обкладинка, що зріз, що форзац неймовірно відповідають історії, я вже після прочитання роздивлялася і милувалася. Окрема вдячність за це, що золотава і срібляста фарба не залишається на пальцях.
May 22, 2026
Ехехе я продовжую насолоджуватися неймовірно фантастичними дебютами наших авторів! Знаєте, ну попри всі ці срачі в книжкових колах хочеться читати наших, підтримувати наших і звісно просувати!
Зубри мене заінтригували, хоча до цього я казала собі "Шо? Ще один трилер в Карпатах, та ну годі" ... Але ми обрали її на книжковий клуб і я сіла читати )
Попри повільний початок він цікавий, письменники їдуть на творчий інтенсив в будиночок десь далеко від цивілізації, здавалося - що може піти не так 😁
Так от, попри те що вам може здатися, на початку читання книги - вам з великою вірогідністю буде здаватися, а в кінці ви отримаєте всі пояснення.
Не скажу що книга весела, але те, як авторка стібе канони та жанрові кліше - це просто насолода ) Я з першої сторінки зрозуміла що це буде дуже неординарне чтиво. І мені все сподобалося
Від мене однозначно 9/10 і порада читати.
Зубри мене заінтригували, хоча до цього я казала собі "Шо? Ще один трилер в Карпатах, та ну годі" ... Але ми обрали її на книжковий клуб і я сіла читати )
Попри повільний початок він цікавий, письменники їдуть на творчий інтенсив в будиночок десь далеко від цивілізації, здавалося - що може піти не так 😁
Так от, попри те що вам може здатися, на початку читання книги - вам з великою вірогідністю буде здаватися, а в кінці ви отримаєте всі пояснення.
Не скажу що книга весела, але те, як авторка стібе канони та жанрові кліше - це просто насолода ) Я з першої сторінки зрозуміла що це буде дуже неординарне чтиво. І мені все сподобалося
Від мене однозначно 9/10 і порада читати.
June 16, 2026
4,5*
Хоч є до чого, але я не хочу докопуватись, бо це було дуже добре.
Я зацінила обрану тему письменництва.🤗
Герої були колоритні, всі такі різні, цікаві 👌
Динаміка теж присутня.
Так, особливої інтриги не сталося з приводу того, хто ж вбивця, але то таке.
Мова та темп оповіді гарні.
Зубри мені на порядок краще за Дім з вежею.
Продовжу читати авторку.
Зичу їй подальшого розвитаку та успіхів! ❤️❤️❤️
До речі, я так і не допетрила, чому Зубри😅😅😅
Хоч є до чого, але я не хочу докопуватись, бо це було дуже добре.
Я зацінила обрану тему письменництва.🤗
Герої були колоритні, всі такі різні, цікаві 👌
Динаміка теж присутня.
Так, особливої інтриги не сталося з приводу того, хто ж вбивця, але то таке.
Мова та темп оповіді гарні.
Зубри мені на порядок краще за Дім з вежею.
Продовжу читати авторку.
Зичу їй подальшого розвитаку та успіхів! ❤️❤️❤️
До речі, я так і не допетрила, чому Зубри😅😅😅
April 16, 2026
Катерина Зінов’єва «Зубри»
Трилер, роман про творчість (2026)
«Смерть — найкращий літературний агент»
П’ятеро. Котедж у Карпатах. Інтенсив, який мав стати точкою росту — а стає точкою неповернення. Вони приїжджають сюди писати тексти, але натомість опиняються всередині вже написаної історії. І найгірше — впізнають себе в ній. Не такими, якими хочуть бути, а такими, якими їх хтось побачив: слабкими, заздрісними, зламаними.
Анонімний рукопис тут не просто сюжетний прийом — це дзеркало, яке не спотворює, а навпаки, загострює. Виводить на поверхню те, що зазвичай ретельно редагується: мотиви, образи, бажання бути кращим за інших. І поступово стає зрозуміло: це не історія про те, хто вб’є. Це історія про те, хто напише. І чи можна переписати себе, коли текст уже існує.
Катерина Зінов’єва вибудовує «Зубри» як психологічний лабіринт, де кожен поворот — це новий рівень недовіри. До інших, але передусім — до себе. Герої тут не просто підозрюють одне одного — вони розпадаються під тиском власних страхів. Бо коли твої думки хтось уже зафіксував на папері, ти втрачаєш головне: ілюзію контролю.
Тут дуже точно вловлено природу творчості як небезпеки. Писати — означає викривати/відкриватися. Але що, коли викривають тебе? Що, коли твоя історія більше не належить тобі? І де проходить межа між автором і персонажем, якщо кожен у цій кімнаті звик ховатися за вигадкою?
Карпатський простір працює як пастка: ізольованість, тиша, природа, що не заспокоює, а лише підсилює відчуття відрізаності. Тут немає куди втекти — тільки глибше всередину. І текст, який продовжує писатися, навіть коли ніхто не тримає ручки.
Це роман про амбіції, які легко перетворюються на зброю. Про заздрість, що маскується під натхнення. Про людей, які хочуть бути почутими — але не готові почути правду про себе. І про страх, який народжується не з темряви. А з тексту.
Це книга, після якої починаєш підозріло дивитися на власні думки. Наче хтось уже записує їх. Наче ти вже не автор, а персонаж книги написаної замість тебе...
Трилер, роман про творчість (2026)
«Смерть — найкращий літературний агент»
П’ятеро. Котедж у Карпатах. Інтенсив, який мав стати точкою росту — а стає точкою неповернення. Вони приїжджають сюди писати тексти, але натомість опиняються всередині вже написаної історії. І найгірше — впізнають себе в ній. Не такими, якими хочуть бути, а такими, якими їх хтось побачив: слабкими, заздрісними, зламаними.
Анонімний рукопис тут не просто сюжетний прийом — це дзеркало, яке не спотворює, а навпаки, загострює. Виводить на поверхню те, що зазвичай ретельно редагується: мотиви, образи, бажання бути кращим за інших. І поступово стає зрозуміло: це не історія про те, хто вб’є. Це історія про те, хто напише. І чи можна переписати себе, коли текст уже існує.
Катерина Зінов’єва вибудовує «Зубри» як психологічний лабіринт, де кожен поворот — це новий рівень недовіри. До інших, але передусім — до себе. Герої тут не просто підозрюють одне одного — вони розпадаються під тиском власних страхів. Бо коли твої думки хтось уже зафіксував на папері, ти втрачаєш головне: ілюзію контролю.
Тут дуже точно вловлено природу творчості як небезпеки. Писати — означає викривати/відкриватися. Але що, коли викривають тебе? Що, коли твоя історія більше не належить тобі? І де проходить межа між автором і персонажем, якщо кожен у цій кімнаті звик ховатися за вигадкою?
Карпатський простір працює як пастка: ізольованість, тиша, природа, що не заспокоює, а лише підсилює відчуття відрізаності. Тут немає куди втекти — тільки глибше всередину. І текст, який продовжує писатися, навіть коли ніхто не тримає ручки.
Це роман про амбіції, які легко перетворюються на зброю. Про заздрість, що маскується під натхнення. Про людей, які хочуть бути почутими — але не готові почути правду про себе. І про страх, який народжується не з темряви. А з тексту.
Це книга, після якої починаєш підозріло дивитися на власні думки. Наче хтось уже записує їх. Наче ти вже не автор, а персонаж книги написаної замість тебе...
June 7, 2026
Це не звичайний трилер із шаблонним сетингом “щось трапилось в невеличкому готелі в глушині”, хоча саме так воно тут і починається. Проте протягом роману з’являються певні натяки на те, що щось тут не так, а під кінець книжки цих натяків більше, і в останньому розділі - Авторському слові - ми бачимо, що це вже не просто трилер, а дещо більше. Він наприкінці перетворюється в щось подібне до “Подорожі доктора Леонардо”, і тепер от виникає думка перечитати "Зубрів", виходячи з цього нового амплуа.
Отже, по сюжету до віддаленого котеджу в Карпатах прибуває невеличка група учасників письменницького інтенсиву, які мають працювати над навичками роботи з текстом із своїм куратором. Через деякий час з’являється таємничий рукопис, який начебто показує те, що відбувається, і головне - може відбуватись! - з ними в найближчому майбутньому. Власне, так і стає - певні трагічні події, які мають статися, відбуваються майже так, як і описані в рукописі.
Сюжетна частина має певні нестиковки, провали, ляпи, але все то має своє пояснення, яке відкриється на останніх сторінках (крім хіба що однієї невідповідності, яку я опишу насамкінець).
Персонажі теж схожі на реальних, різнопланові, переважно переконливі, але, на мій погляд, навряд чи група людей, які були до того знайомі на онлайн-курсах, починають кпинити та зневажливо й навіть агресивно ставитись один до одного при живому знайомстві буквально з перших хвилин. А саме тут так і було, і для мене це виглядало не зовсім правдоподібно та й непритаманно такій ситуації.
Варто зазначити, що оформлення та обкладинка книги - напевно найкращі, які мені траплялись останнім часом, це просто витвір мистецтва якийсь, видайте премію всім, хто над цим працював!
Тепер про цю невідповідність. Це не спойлер, це скоріше стосується можливості виходу там, де начебто виходу за сюжетом не повинно бути, тобто з котеджу - бо інакше це ж не буде герметичний трилер!)
Отже, мова йде про дорогу. В тексті вказано, що дорога машиною недоступна тому, що лісники перекопали дорогу, і туди треба йти пішки 15 км по іншій стежині. Уявімо, що ця колишня дорога могла спускатися від котеджу з іншого боку, і мати будь-яку довільну довжину, хоч 7 км, хоч 27 (і 27 - цілком може бути, адже на круту гору дорога зазвичай прокладається зигзагом, тому що в лоб майже неможливо піднятися машиною). Так от, перекопати дорогу довжиною навіть в декілька кілометрів немає жодного сенсу, зазвичай перекопують дорогу перед поворотом з основної, там ставлять шлагбаум і на декілька десятків метрів можна перекопати, а решта дороги залишається в тому самому вигляді, як і була. Вона може поволі заростати, на ній можуть бути повалені дерева чи гілля, вона може втрачати той вигляд і функціональність, але ж вона раніше була достатньо розкатана, і колії мають бути чітко видимими - бо по ній часто їздили вантажівки, щоби завести на вершину важкі будматеріали, важкі елітні меблі тощо, то це багато ходок навантажених машин мало бути. Наразі, як зазначено в тексті, по дорозі може проїхати лише “моцик”, але тим не менш, то все ж дорога, а не стежина, яка стала непридатною після рясного дощу.
Таким чином, наші учасники семінару цілком ймовірно могли бачити цю дорогу від самого котеджу і цілком спокійно могли спуститись по ній до перекопаного місця, пройти по ньому, обійти шлагбаум, і вуаля - тепер до села дістатись було би зовсім просто. Але ж їм чомусь залишилась лише та стежина, яка геть розмокла, та й врешті-решт загубилась в лісі.
Якщо цей момент взяти до уваги, то звісно, довелось би придумати щось інше, щоби змусити гостей залишитись в котеджі.
Але фінальний акорд роману все таки виявився несподіваним та дещо вражаючим, і спонукав роздумувати про те, як все було, забувши про все інше. Власне, заради фіналу і варто почитати цю книгу, яка вдало замаскувалась під трилер.
Отже, по сюжету до віддаленого котеджу в Карпатах прибуває невеличка група учасників письменницького інтенсиву, які мають працювати над навичками роботи з текстом із своїм куратором. Через деякий час з’являється таємничий рукопис, який начебто показує те, що відбувається, і головне - може відбуватись! - з ними в найближчому майбутньому. Власне, так і стає - певні трагічні події, які мають статися, відбуваються майже так, як і описані в рукописі.
Сюжетна частина має певні нестиковки, провали, ляпи, але все то має своє пояснення, яке відкриється на останніх сторінках (крім хіба що однієї невідповідності, яку я опишу насамкінець).
Персонажі теж схожі на реальних, різнопланові, переважно переконливі, але, на мій погляд, навряд чи група людей, які були до того знайомі на онлайн-курсах, починають кпинити та зневажливо й навіть агресивно ставитись один до одного при живому знайомстві буквально з перших хвилин. А саме тут так і було, і для мене це виглядало не зовсім правдоподібно та й непритаманно такій ситуації.
Варто зазначити, що оформлення та обкладинка книги - напевно найкращі, які мені траплялись останнім часом, це просто витвір мистецтва якийсь, видайте премію всім, хто над цим працював!
Тепер про цю невідповідність. Це не спойлер, це скоріше стосується можливості виходу там, де начебто виходу за сюжетом не повинно бути, тобто з котеджу - бо інакше це ж не буде герметичний трилер!)
Отже, мова йде про дорогу. В тексті вказано, що дорога машиною недоступна тому, що лісники перекопали дорогу, і туди треба йти пішки 15 км по іншій стежині. Уявімо, що ця колишня дорога могла спускатися від котеджу з іншого боку, і мати будь-яку довільну довжину, хоч 7 км, хоч 27 (і 27 - цілком може бути, адже на круту гору дорога зазвичай прокладається зигзагом, тому що в лоб майже неможливо піднятися машиною). Так от, перекопати дорогу довжиною навіть в декілька кілометрів немає жодного сенсу, зазвичай перекопують дорогу перед поворотом з основної, там ставлять шлагбаум і на декілька десятків метрів можна перекопати, а решта дороги залишається в тому самому вигляді, як і була. Вона може поволі заростати, на ній можуть бути повалені дерева чи гілля, вона може втрачати той вигляд і функціональність, але ж вона раніше була достатньо розкатана, і колії мають бути чітко видимими - бо по ній часто їздили вантажівки, щоби завести на вершину важкі будматеріали, важкі елітні меблі тощо, то це багато ходок навантажених машин мало бути. Наразі, як зазначено в тексті, по дорозі може проїхати лише “моцик”, але тим не менш, то все ж дорога, а не стежина, яка стала непридатною після рясного дощу.
Таким чином, наші учасники семінару цілком ймовірно могли бачити цю дорогу від самого котеджу і цілком спокійно могли спуститись по ній до перекопаного місця, пройти по ньому, обійти шлагбаум, і вуаля - тепер до села дістатись було би зовсім просто. Але ж їм чомусь залишилась лише та стежина, яка геть розмокла, та й врешті-решт загубилась в лісі.
Якщо цей момент взяти до уваги, то звісно, довелось би придумати щось інше, щоби змусити гостей залишитись в котеджі.
Але фінальний акорд роману все таки виявився несподіваним та дещо вражаючим, і спонукав роздумувати про те, як все було, забувши про все інше. Власне, заради фіналу і варто почитати цю книгу, яка вдало замаскувалась під трилер.
June 3, 2026
Зубри – не те, чим здаються.(с) агент Купер
На перший погляд це доволі знайомий герметичний трилер. П’ятеро письменників приїжджають в Карпати на літературний інтенсив під керівництвом відомого автора й Куратора. Віддалений будинок у горах, загадковий знайдений рукопис, персонажі якого підозріло нагадують самих учасників ретриту, і натяк на чиюсь майбутню смерть.
І якщо ви багато читали трилерів, то приблизно на перших сторінках вам здасться, що ви вже все зрозуміли. Але нюанс у тому, що ця книга теж чудово знає, що вам так здається. І починає дуже обережно водити вас за ніс.
Чим далі читаєш, тим більше виникає запитань. Одні сцени здаються занадто очевидними. Інші – навпаки, підозріло дивними. Десь не сходяться деталі, десь персонажі поводяться якось не так. У якийсь момент навіть починаєш думати, що помічаєш авторські прорахунки чи недоліки тексту. А потім поступово починаєш підозрювати, що справа не в тексті, а в тобі самому як читачеві. І в тому як сильно ми хочемо, щоб історія відповідала нашим очікуванням.
Авторка дуже вміло користується тим, як ми звикли читати жанрову літературу. Ми самі добудовуємо шаблони в голові. Самі вирішуємо, що тут важливе, а що ні. Самі потрапляємо в пастки й будуємо теорії ще до того, як автор встиг щось розповісти. А потім настає останній розділ і раптом дуже багато речей стають на свої місця. Люблю такі фінали.
Ще особисто мене підкупило те, наскільки багато тут письменницької кухні. Нашої, сучасної й дуже впізнаваної. Усі ці творчі амбіції, образи, конкуренція, комплекси, заздрість, синдром самозванця, боротьба за увагу читача. А ще купа відсилок і натяків на реальних людей із літературної бульбашки. Іноді ловив себе на тому, що замість того, щоб стежити за сюжетом, починав вгадувати, кого саме тут могли зашифрувати)
Персонажі-письменники теж вийшли дуже впізнаваними. Так звана вебкамниця із синдромом відмінниці, трофейна дружина, алкоголік, який ніяк не переросте другосортні детективи, і малолітній Байрон. Усі вони трохи карикатурні, але рівно настільки, щоб залишатися живими.
Також хотілося б відмітити, як ця книга говорить про стосунки між автором і персонажем, текстом і читачем. Про те, хто ким насправді керує. Наскільки легко ми дозволяємо історіям вести нас за собою. І наскільки сильно хочемо бути обдуреними.
Ну і, звісно, про те, що «смерть – найкращий літературний агент».
https://t.me/knepotrib/442
На перший погляд це доволі знайомий герметичний трилер. П’ятеро письменників приїжджають в Карпати на літературний інтенсив під керівництвом відомого автора й Куратора. Віддалений будинок у горах, загадковий знайдений рукопис, персонажі якого підозріло нагадують самих учасників ретриту, і натяк на чиюсь майбутню смерть.
І якщо ви багато читали трилерів, то приблизно на перших сторінках вам здасться, що ви вже все зрозуміли. Але нюанс у тому, що ця книга теж чудово знає, що вам так здається. І починає дуже обережно водити вас за ніс.
Чим далі читаєш, тим більше виникає запитань. Одні сцени здаються занадто очевидними. Інші – навпаки, підозріло дивними. Десь не сходяться деталі, десь персонажі поводяться якось не так. У якийсь момент навіть починаєш думати, що помічаєш авторські прорахунки чи недоліки тексту. А потім поступово починаєш підозрювати, що справа не в тексті, а в тобі самому як читачеві. І в тому як сильно ми хочемо, щоб історія відповідала нашим очікуванням.
Авторка дуже вміло користується тим, як ми звикли читати жанрову літературу. Ми самі добудовуємо шаблони в голові. Самі вирішуємо, що тут важливе, а що ні. Самі потрапляємо в пастки й будуємо теорії ще до того, як автор встиг щось розповісти. А потім настає останній розділ і раптом дуже багато речей стають на свої місця. Люблю такі фінали.
Ще особисто мене підкупило те, наскільки багато тут письменницької кухні. Нашої, сучасної й дуже впізнаваної. Усі ці творчі амбіції, образи, конкуренція, комплекси, заздрість, синдром самозванця, боротьба за увагу читача. А ще купа відсилок і натяків на реальних людей із літературної бульбашки. Іноді ловив себе на тому, що замість того, щоб стежити за сюжетом, починав вгадувати, кого саме тут могли зашифрувати)
Персонажі-письменники теж вийшли дуже впізнаваними. Так звана вебкамниця із синдромом відмінниці, трофейна дружина, алкоголік, який ніяк не переросте другосортні детективи, і малолітній Байрон. Усі вони трохи карикатурні, але рівно настільки, щоб залишатися живими.
Також хотілося б відмітити, як ця книга говорить про стосунки між автором і персонажем, текстом і читачем. Про те, хто ким насправді керує. Наскільки легко ми дозволяємо історіям вести нас за собою. І наскільки сильно хочемо бути обдуреними.
Ну і, звісно, про те, що «смерть – найкращий літературний агент».
https://t.me/knepotrib/442
June 23, 2026
4⭐️ #ebook
Коли письменники пишуть (з гумором) про письменників - має бути щось цікаве, і тут все по класиці. Читати про письменницьку «кухню» не скучно, є де розігнатися. Авторка однозначно з усім справилась.
Коли письменники пишуть (з гумором) про письменників - має бути щось цікаве, і тут все по класиці. Читати про письменницьку «кухню» не скучно, є де розігнатися. Авторка однозначно з усім справилась.
March 31, 2026
Не вистачило екшна. Занадто передбачувано. А початок був багатообіцяючим...
Read
April 26, 2026Здогадалася про основну інтригу занадто рано (напевно тому, що на початку року читала "Світ Софії" Гордера, де дещо схожий сюжетний твіст).
Але в цілому книга цікава і добре написана.
Але в цілому книга цікава і добре написана.
June 1, 2026
Хороший трилер з подвійним дном.
Мені так сильно зайшла карпатська естетика у замкнутому просторі, що хочеться читати ще і ще.
Цікава ідея, хоч і вгадується із середини книги, але від цього за розгортанням подій лиш цікавіше спостерігати і вишукувати приховані гачки (а їх там багато).
Прочитано мною на одному подиху. Могла б радити всім поціновувачам сюжетів в стилі «це все не те,чим здається»
Окрема подяка авторці,що так вдало і цікаво обіграла назви розділів,які співпадають як з уроками на інтенсиві, так і з тим, що відбувається у самому романі.
Мені так сильно зайшла карпатська естетика у замкнутому просторі, що хочеться читати ще і ще.
Цікава ідея, хоч і вгадується із середини книги, але від цього за розгортанням подій лиш цікавіше спостерігати і вишукувати приховані гачки (а їх там багато).
Прочитано мною на одному подиху. Могла б радити всім поціновувачам сюжетів в стилі «це все не те,чим здається»
Окрема подяка авторці,що так вдало і цікаво обіграла назви розділів,які співпадають як з уроками на інтенсиві, так і з тим, що відбувається у самому романі.
April 29, 2026
«Мотивація — це завжди основа основ: хоч у гарній історії, хоч у реальному житті, яке, власне, теж було історією, просто ще не розказаною».
У кожної людини є своя мотивація, а у героїв цієї книги - стати популярними письменниками. Тож вони вирушають на письменницький інтенсив у віддалений карпатський котедж під наставництвом успішного куратора.
Тиждень творчих завдань, які мають допомогти віднайти натхнення та вдосконалити власне письмо. Гори, ліс, можливість писати так, як хочеться, вечірні посиденьки з вином. Здавалося б, що могло піти не так?
Легка, невимушена атмосфера змінюється, коли письменники знаходять анонімний рукопис, який описує персонажів дуже схожих на них самих. Але такими, якими вони не дозволяють себе бачити іншим: вразливими, зламаними, слабкими.
І це був би дурний жарт, якби не згадка смерті одного з них. До того ж через негоду світло зникає, дороги розмиває і вони залишаються замкнені в хатині, без можливості втекти. Все, що їм залишається — вижити.
Але скажу відразу: не все так, як здається з першого погляду. Ох, і закрутила пані авторка! Я бралася за цю книгу з острахом, адже зазвичай не читаю напружені історії, але тепер переконалася, що читатиму все, що вона напише. Її твори читаються легко, навіть рівно, але фінал завжди — вибух мозку. І це чіпляє.
Хоч це не мій жанр, та книга мені дуже сподобалася. Красива мова, хороший гумор, повне занурення в історію та героїв. А вони мені неабияк полюбилися у своїй неідеальності.
Обережно: після цієї книги захочеться все кинути й вирушити в Карпати. Але не на письменницький ретрит 🙈
У кожної людини є своя мотивація, а у героїв цієї книги - стати популярними письменниками. Тож вони вирушають на письменницький інтенсив у віддалений карпатський котедж під наставництвом успішного куратора.
Тиждень творчих завдань, які мають допомогти віднайти натхнення та вдосконалити власне письмо. Гори, ліс, можливість писати так, як хочеться, вечірні посиденьки з вином. Здавалося б, що могло піти не так?
Легка, невимушена атмосфера змінюється, коли письменники знаходять анонімний рукопис, який описує персонажів дуже схожих на них самих. Але такими, якими вони не дозволяють себе бачити іншим: вразливими, зламаними, слабкими.
І це був би дурний жарт, якби не згадка смерті одного з них. До того ж через негоду світло зникає, дороги розмиває і вони залишаються замкнені в хатині, без можливості втекти. Все, що їм залишається — вижити.
Але скажу відразу: не все так, як здається з першого погляду. Ох, і закрутила пані авторка! Я бралася за цю книгу з острахом, адже зазвичай не читаю напружені історії, але тепер переконалася, що читатиму все, що вона напише. Її твори читаються легко, навіть рівно, але фінал завжди — вибух мозку. І це чіпляє.
Хоч це не мій жанр, та книга мені дуже сподобалася. Красива мова, хороший гумор, повне занурення в історію та героїв. А вони мені неабияк полюбилися у своїй неідеальності.
Обережно: після цієї книги захочеться все кинути й вирушити в Карпати. Але не на письменницький ретрит 🙈
April 24, 2026
3,5/5
Фінал витягнув, але післясмак ніби мене все одно надурили і я зря мучила 95%
Фінал витягнув, але післясмак ніби мене все одно надурили і я зря мучила 95%
May 27, 2026
Виробничі історії про письменників завжди балансують на межі з метафікшеном, так чи інакше. «Зубри» цю межу переступають, і роблять це in style.
Мені сподобалось, як авторка (хочеться написати «зі співавторами», адже персонажі тут теж активно рвуться писати цю книгу разом) грається з популярними кліше, як іронізує над реаліями сучасного літературного життя. При цьому попри всю цю навмисну клішованість, герої примудряються повернути собі агентність, і головне — змусити колег шукати умовного Макса чи Софію в самих собі (я знайшла всіх зубрів, не пишаюсь) і відчути себе не-самотніми.
Особисто я після років штампування детективних історій (привіт, Ігнате…) під час читання почуваюсь крадієм-домушником: знаю, де зазвичай ховають найцінніше (інструменти для фінального твіста), тому дивуюсь рідко — хоча обʼєктивно: тут цей фінальний твіст чудовий.
Але для мене «Зубри» увійшли в список улюбленого не через є детективну інтригу чи красиву літературну гру. Піднімаючи питання про актуальність концепції «смерті автора», книга невесело констатує: розмаїття трактувань — то вже таке, головне гарувати невпинно на ниві просування й продажів, і якщо мертвий ти при цьому навіть ефективніший, oh shi…
Damn good book
Мені сподобалось, як авторка (хочеться написати «зі співавторами», адже персонажі тут теж активно рвуться писати цю книгу разом) грається з популярними кліше, як іронізує над реаліями сучасного літературного життя. При цьому попри всю цю навмисну клішованість, герої примудряються повернути собі агентність, і головне — змусити колег шукати умовного Макса чи Софію в самих собі (я знайшла всіх зубрів, не пишаюсь) і відчути себе не-самотніми.
Особисто я після років штампування детективних історій (привіт, Ігнате…) під час читання почуваюсь крадієм-домушником: знаю, де зазвичай ховають найцінніше (інструменти для фінального твіста), тому дивуюсь рідко — хоча обʼєктивно: тут цей фінальний твіст чудовий.
Але для мене «Зубри» увійшли в список улюбленого не через є детективну інтригу чи красиву літературну гру. Піднімаючи питання про актуальність концепції «смерті автора», книга невесело констатує: розмаїття трактувань — то вже таке, головне гарувати невпинно на ниві просування й продажів, і якщо мертвий ти при цьому навіть ефективніший, oh shi…
Damn good book
June 7, 2026
Гарно авторка морочила голову читачеві. Намахала, так намахала😁
«Я був професійно опрацьований брехуном».
«Я був професійно опрацьований брехуном».
March 28, 2026
Щоб не спойлерить, то скажу, що мені сподобалося, фінал взагалі не такий, як я могла підозрювати у своїх версіях. Навіть досі думаю, чи я правильно все зрозуміла😂 Але всім, хто любить психологічні трилери з акцентом на письменництво, рекомендую. А письменникам і читачам, яким таке цікаво, прям дууууууже. Ну, й оформлення книги — це просто шедевр!
May 20, 2026
Трилер Зубри розповідає нам про пʼятьох авторів, що зібралися у віддаленому куточку Карпат (куди не веде жодна стежка, хоча стежки там є) на інтенсив під керівництвом Куратора. Але все йде не за планом, коли в руках опиняється анонімний рукопис, в якому дуже точно описані всі учасники інтенсиву і події, які ще не відбулися. Вигаданий сюжет дуже точно описує все навколо і стає моторошно: Хто це написав і що буде далі?
Першу половину книги я читала з думкою, що точно знаю що тут відбувається і куди все йде. Потім дуже сильно муляло очі деякі нестиковки в сюжеті, описі та діях. Вже були здогадки, що це все не просто так і я нетерпляче чекала на кульмінацію та розвʼязку
Чи стало мені легше після розвʼязки? Здається, що зʼявилося тільки більше питань
Роман дійсно цікавий, дуже влучно авторка розкриває теми письмеництва, сміється над банальними тропами, передбачуваними персонажами. Мені сподобалось спостерігати за цим, наче дійсно я на якийсь час опинилася в голові автора, який хоче зібрати до купи всі свої ідеї та оформити це все в пристойний трилер.
Але якісь питання все ж таки залишилися. Так напевно буває завжди, коли трилер здавалося б про щось реальне перетікає в містику про щось неможливе
Це було цікаво і захопливо. Раджу прочитати 4,5/5
Першу половину книги я читала з думкою, що точно знаю що тут відбувається і куди все йде. Потім дуже сильно муляло очі деякі нестиковки в сюжеті, описі та діях. Вже були здогадки, що це все не просто так і я нетерпляче чекала на кульмінацію та розвʼязку
Чи стало мені легше після розвʼязки? Здається, що зʼявилося тільки більше питань
Роман дійсно цікавий, дуже влучно авторка розкриває теми письмеництва, сміється над банальними тропами, передбачуваними персонажами. Мені сподобалось спостерігати за цим, наче дійсно я на якийсь час опинилася в голові автора, який хоче зібрати до купи всі свої ідеї та оформити це все в пристойний трилер.
Але якісь питання все ж таки залишилися. Так напевно буває завжди, коли трилер здавалося б про щось реальне перетікає в містику про щось неможливе
Це було цікаво і захопливо. Раджу прочитати 4,5/5
May 25, 2026
дуже класно! А ще є запрос!
Катерина, Будь ласка якщо можливо зробить перевод англійською! Зубри повинні знати й за кордоном.
Я розповів у краці ідею книги дівчині (голландка). Вона дуже заінтригована і теж хотіла б прочитати якби це було можливо у майбутньому.
Я прочитав цю книгу достатньо швидко, ти не відчуваєшь як сторінки йдуть одна за одною бо історія дуже цікава. Героі, обставини та сама задумка прилеплюють до книги. Оригінальна істория!
Я взагалом тільки нещодавно почав читати українською активно, взагалі читав англ частіше класики американскої/ європейської літератури. Але Зубри! Це доказ шо українська література може бути дуже дуже high quality! а особливо сучасні українські твори!
великий поклон, повага та подяга за цю історію. Та ще (а тім паче) й у такий важкий час для нації
я читав книгу у папері. Мушу ще додати що оформлення! O my god! У Європах такі книжки не роблять ❤️ 💛💙 Дуже красиве видання
Раджу всім і сподіваюсь шо буде англійська версія 🙏🏼
Катерина, Будь ласка якщо можливо зробить перевод англійською! Зубри повинні знати й за кордоном.
Я розповів у краці ідею книги дівчині (голландка). Вона дуже заінтригована і теж хотіла б прочитати якби це було можливо у майбутньому.
Я прочитав цю книгу достатньо швидко, ти не відчуваєшь як сторінки йдуть одна за одною бо історія дуже цікава. Героі, обставини та сама задумка прилеплюють до книги. Оригінальна істория!
Я взагалом тільки нещодавно почав читати українською активно, взагалі читав англ частіше класики американскої/ європейської літератури. Але Зубри! Це доказ шо українська література може бути дуже дуже high quality! а особливо сучасні українські твори!
великий поклон, повага та подяга за цю історію. Та ще (а тім паче) й у такий важкий час для нації
я читав книгу у папері. Мушу ще додати що оформлення! O my god! У Європах такі книжки не роблять ❤️ 💛💙 Дуже красиве видання
Раджу всім і сподіваюсь шо буде англійська версія 🙏🏼
June 25, 2026
Нарешті я зустрів сучасний постмодернізм, такий по суті простий і зрозумілий. Приємно нарешті бачити українського сучасного автора, який розуміє те, про що мені було так складно порозумітися з учасниками зустрічей авторів аматорів.
P.S. книга як товар вартувала своїх 500 грн — дуже гарна, з рельєфом на обкладинці, розписним зрізом, легким на очі шрифтом, приємна на дотик.
P.S. книга як товар вартувала своїх 500 грн — дуже гарна, з рельєфом на обкладинці, розписним зрізом, легким на очі шрифтом, приємна на дотик.
This entire review has been hidden because of spoilers.
April 20, 2026
нереальні межі реальності 👍🏻
June 1, 2026
Цікаво було поглянути на письменництво більш як на ремесло, ніж геній та натхнення. Але читати саму історію мені була нуднувато, фінальний трюк не вразив, я не люблю книг про множинність особистостей. Зубри ще якісь постійно під ногами плутались...
Але видання неймовірне красиве, саме на поличку проситься
Але видання неймовірне красиве, саме на поличку проситься
June 28, 2026
Ще десь в першій третині книги розумієш, що не все те чим здається, і в кожного є таємниці - про це нам кажуть ще на першій сторінці, але це знання тільки ще сильніше розпалює бажання читати книгу, як тільки така можливість зʼявляється) Не певна, що до кінця зрозуміла фінал, проте це не той випадок, коли недосказаність псує загальне враження.
Сподобалось, як авторка описує героїв, майстерність слова, хоч на початку на читача звалюється доволі багато персонажів, дуже скоро кожен стає обʼємним і самодостатнім.
Сподобалось, як авторка описує героїв, майстерність слова, хоч на початку на читача звалюється доволі багато персонажів, дуже скоро кожен стає обʼємним і самодостатнім.
May 17, 2026
Неочікувана для мене книга. Але зуміла приємно здивувати і залишити в роздумах.
Оформлення шалено красиве. Зміст не відстає.
Оформлення шалено красиве. Зміст не відстає.
May 21, 2026
Мабуть, треба почати з того, що це не зовсім трилер. Або зовсім не він 😊 Це майстерно зроблений метамодерновий текст, цілком здатний конкурувати з корифеями цього жанру. Дуже добре, що в Україні такі з’являються, нам такі потрібні. А те, що він не написаний, як багато метамодернових текстів, суто заради жанру, а ще й намагається розважити читача, сповнений пригод, так би мовити, не лише духу, а й тіла, робить його, на мою думку, ще ціннішим.
При цьому маю визнати, що метамодерн – це, ну, не моє. Я не надто люблю цей напрям. Тому прискіпуюсь до дрібниць. Якщо відгук здасться вам надто душним, не зважайте – книга об’єктивно гарна.
Отже, п’ятеро письменників-початківців (в когось вже виходила книга, але не злетіла; хтось працює «літературним негром», та мріє про свій роман; хтось є так званим «мережератором», тобто викладає твори виключно в Інтернеті) проходили літературні курси, і за їхніми результатами були обрані відомим майстром-письменником для так званого інтенсиву – очного навчання, яке проходитиме в карпатських горах, в самотньому маєтку. Початок вже досить кріповий 😊 Та далі події розгортатимуться ще кріповіше, бо хтось вже визначив наперед їхню долю. І навіть написав про це...
В цій книзі дуже гарна задумка, але розкривається вона вже ближче до фіналу, тож «Зубри» потребують чималого кредиту автору від читача. В фіналі стає зрозумілим, що всі нібито помилки і хибодруки (на кшталт «пєтнаццять» і «п’єтнаццять» в одному абзаці поспіль) насправді мають значення в сюжеті. Чесно визнаю: в мене настільки великого кредиту не було, тож якби не клуб, я б не дочитала (хай живуть книжкові клуби!). Не будьте, як я, дайте письменниці більший кредит довіри! 😉 Воно того варте.
Авторка дуже майстерно розкриває персонажів. В неї дуже вдало виходить зміщувати фокус уваги від одного героя до іншого просто в сусідніх абзацах, не створюючи при цьому метушні й хаосу. Характери описані дуже опукло. Звісно, в кожного є власні таємниці, які розкриються далі по тексту, але із самого початку Ігната не сплутаєш з Максом, а Софію з Ланою 😊
Ще в цьому тексті багато саме приколів з письменницької майстерності. Почасти, можливо, тому воно мені й не пішло. Забагато знайомого й трохи болючого 😊 Але цікаво, як це сприйме звичайний читач, з цією темою не дуже знайомий. І, принаймні, процес творчості показаний щиро, письменники – живі люди, а не оці, з п’єдесталів 😊
Рекомендується тим, кому припала до душі «Печера ідей» Сомоси, і взагалі тим, кому до вподоби метамодерн. Особливо досить гостросюжетний 😊
При цьому маю визнати, що метамодерн – це, ну, не моє. Я не надто люблю цей напрям. Тому прискіпуюсь до дрібниць. Якщо відгук здасться вам надто душним, не зважайте – книга об’єктивно гарна.
Отже, п’ятеро письменників-початківців (в когось вже виходила книга, але не злетіла; хтось працює «літературним негром», та мріє про свій роман; хтось є так званим «мережератором», тобто викладає твори виключно в Інтернеті) проходили літературні курси, і за їхніми результатами були обрані відомим майстром-письменником для так званого інтенсиву – очного навчання, яке проходитиме в карпатських горах, в самотньому маєтку. Початок вже досить кріповий 😊 Та далі події розгортатимуться ще кріповіше, бо хтось вже визначив наперед їхню долю. І навіть написав про це...
В цій книзі дуже гарна задумка, але розкривається вона вже ближче до фіналу, тож «Зубри» потребують чималого кредиту автору від читача. В фіналі стає зрозумілим, що всі нібито помилки і хибодруки (на кшталт «пєтнаццять» і «п’єтнаццять» в одному абзаці поспіль) насправді мають значення в сюжеті. Чесно визнаю: в мене настільки великого кредиту не було, тож якби не клуб, я б не дочитала (хай живуть книжкові клуби!). Не будьте, як я, дайте письменниці більший кредит довіри! 😉 Воно того варте.
Авторка дуже майстерно розкриває персонажів. В неї дуже вдало виходить зміщувати фокус уваги від одного героя до іншого просто в сусідніх абзацах, не створюючи при цьому метушні й хаосу. Характери описані дуже опукло. Звісно, в кожного є власні таємниці, які розкриються далі по тексту, але із самого початку Ігната не сплутаєш з Максом, а Софію з Ланою 😊
Ще в цьому тексті багато саме приколів з письменницької майстерності. Почасти, можливо, тому воно мені й не пішло. Забагато знайомого й трохи болючого 😊 Але цікаво, як це сприйме звичайний читач, з цією темою не дуже знайомий. І, принаймні, процес творчості показаний щиро, письменники – живі люди, а не оці, з п’єдесталів 😊
Рекомендується тим, кому припала до душі «Печера ідей» Сомоси, і взагалі тим, кому до вподоби метамодерн. Особливо досить гостросюжетний 😊
May 27, 2026
Як же мені сподобалася ця книга🔥 Тут було все, що я люблю в трилерах, все, що я очікувала саме від цієї книги і навіть більше. Без вагань буду купувати все, що в майбутньому напише пані Катерина.
Коли я починала читати, то написала про агатакрістівський сюжет. Забудьте! Якщо вже вдаватися до такого роду порівнянь, то зараз, після прочитання, я б сказала, що це Франк Тільє, якого вкусив Сомоса🤔
Маємо п'ятьох молодих письменників, що приїжджають у Карпати на літературний інтенсив. Тут ми знайомимось з провідником Назаром та куратором — Валерієм Вовчаком — відомим, принаймні в порівнянні з головними героями, письменником, який стикнувся з творчим блоком. Їх очікує тиждень творчих завдань, які мають допомогти зрозуміти власний стиль письма, віднайти натхнення та вдосконалити навички.
Гори, ліс, вечірні посиденьки з вином, можливість писати все, що хочеться і анонімний рукопис, герої якого дуже вже схожі на наших, а один з них в кінці помирає. Десь тут я подумала про всі прочитані книги зі схожим сетингом, згадала стандартні сюжетні ходи, прикинула можливі розв'язки і подумала "Ну це ж було вже не раз, мене таким не здивуєш". І як же я помилилася! Авторка так все закрутила, що я і уявити не могла.
Окремо хочеться похвалити атмосферу і майстерну роботу з напругою. Тут все працює на збурення уяви і кожен хруст гілки, стук дверей, порив вітру — все тут відчувається майже фізично.
Тут ви знайдете і трилер, і містику, і психологію. Тут є гумор, іронія, обігрування канонів і жанрових кліше. А ще, як на мене, для деяких письменників, а може і читачів ця книга може стати терапевтичною.
Дуже рекомендую, але після неї відвідувати всілякі літературні воркшопи не захочеться😉
Коли я починала читати, то написала про агатакрістівський сюжет. Забудьте! Якщо вже вдаватися до такого роду порівнянь, то зараз, після прочитання, я б сказала, що це Франк Тільє, якого вкусив Сомоса🤔
Маємо п'ятьох молодих письменників, що приїжджають у Карпати на літературний інтенсив. Тут ми знайомимось з провідником Назаром та куратором — Валерієм Вовчаком — відомим, принаймні в порівнянні з головними героями, письменником, який стикнувся з творчим блоком. Їх очікує тиждень творчих завдань, які мають допомогти зрозуміти власний стиль письма, віднайти натхнення та вдосконалити навички.
Гори, ліс, вечірні посиденьки з вином, можливість писати все, що хочеться і анонімний рукопис, герої якого дуже вже схожі на наших, а один з них в кінці помирає. Десь тут я подумала про всі прочитані книги зі схожим сетингом, згадала стандартні сюжетні ходи, прикинула можливі розв'язки і подумала "Ну це ж було вже не раз, мене таким не здивуєш". І як же я помилилася! Авторка так все закрутила, що я і уявити не могла.
Окремо хочеться похвалити атмосферу і майстерну роботу з напругою. Тут все працює на збурення уяви і кожен хруст гілки, стук дверей, порив вітру — все тут відчувається майже фізично.
Тут ви знайдете і трилер, і містику, і психологію. Тут є гумор, іронія, обігрування канонів і жанрових кліше. А ще, як на мене, для деяких письменників, а може і читачів ця книга може стати терапевтичною.
Дуже рекомендую, але після неї відвідувати всілякі літературні воркшопи не захочеться😉
June 15, 2026
«Зубри» — роман Катерини Зіновʼєвої, який прикидається трилером.
Я читала «Зубри» в дорозі: Україна — Молдова — Туреччина — Хорватія — Італія — Швейцарія — і залишила поза увагою всі мальовничі краєвиди, бо подумки перебувала в компанії п’яти письменників-початківців на ретриті в Карпатах, спостерігаючи, як купка невизнаних геніїв намагається вибороти свою порцію слави.
Кожен із них змагається за свою (або чужу) історію так, що каменя на камені не залишається.
Структура роману, мова й описи були настільки захопливими, що (чи не вперше) для мене не було важливо, хто в цій історії той самий зловісний герой.
У цьому я вбачаю новаторство авторки. Це не класичний лінійний трилер. «Зубри» кидають читача від надії до розчарування, поєднують іронію зі щирістю, вказують на символічність образу «зубрів», зображають суперечливість реальності, змішуючи її з демонстративною людяністю. Чи це і є той самий метамодерн?
Цікаво, моторошно й неймовірно емоційно. Роман тримає увагу і не дає можливості відволіктися — саме те, що треба для класного читва.
Я читала «Зубри» в дорозі: Україна — Молдова — Туреччина — Хорватія — Італія — Швейцарія — і залишила поза увагою всі мальовничі краєвиди, бо подумки перебувала в компанії п’яти письменників-початківців на ретриті в Карпатах, спостерігаючи, як купка невизнаних геніїв намагається вибороти свою порцію слави.
Кожен із них змагається за свою (або чужу) історію так, що каменя на камені не залишається.
Структура роману, мова й описи були настільки захопливими, що (чи не вперше) для мене не було важливо, хто в цій історії той самий зловісний герой.
У цьому я вбачаю новаторство авторки. Це не класичний лінійний трилер. «Зубри» кидають читача від надії до розчарування, поєднують іронію зі щирістю, вказують на символічність образу «зубрів», зображають суперечливість реальності, змішуючи її з демонстративною людяністю. Чи це і є той самий метамодерн?
Цікаво, моторошно й неймовірно емоційно. Роман тримає увагу і не дає можливості відволіктися — саме те, що треба для класного читва.
March 27, 2026
Спершу здається, що перед тобою черговий детектив з досить стандартною схемою- віддаленний закуток, компанія, яка завдяки силі природи ( в данному випадку- дощі, блискавки) на певний час замкнута, ну і щось йде не так, бо трапляється вбивство. І так, спочатку це нагадує відомий детектив Агати Крісті з нашим місцевим колоритом- полонини, гори, колиба.
Що можу сказати-це цікаво читати, некартоні персонажі, єдине, в чому трохи можна дорікнути авторці, що досить типові (такий собі мудрий гуру, талановитий пияк, зверхній мачо, дівчинка-наївна кульбабка, мрійник , стерво).
Читала я з інтересом, бо гарно написано, тримає в напрузі, проковтнула. Спочатку була трохи розчарована фіналом. Але авторка підготувала мені сюрприз. І от цей твіст- яскравий, несподіваний і додав барв всьому написаному.
Коротше, це гарна книга, і як просто відпочити (якщо чисто детектив), і як шарада. А ще неймовірно приємно, що в нас більшає таких авторів.
Що можу сказати-це цікаво читати, некартоні персонажі, єдине, в чому трохи можна дорікнути авторці, що досить типові (такий собі мудрий гуру, талановитий пияк, зверхній мачо, дівчинка-наївна кульбабка, мрійник , стерво).
Читала я з інтересом, бо гарно написано, тримає в напрузі, проковтнула. Спочатку була трохи розчарована фіналом. Але авторка підготувала мені сюрприз. І от цей твіст- яскравий, несподіваний і додав барв всьому написаному.
Коротше, це гарна книга, і як просто відпочити (якщо чисто детектив), і як шарада. А ще неймовірно приємно, що в нас більшає таких авторів.
April 5, 2026
Дякую. Ще одна книга й ще один прекрасний витвір.
Перше. Письменникам – читати! Вам буде просто зрозуміла атмосфера. В деяких випадках за роздумами чи висновками, можливо, впізнаєте себе. Поки читала, то в домі не один раз уже звучало: "Так ми ж з тобою обговорювали це буквально вчора!" ))) Також з книги я взяла багато корисного. Там один зміст чого вартий! Пряма інструкція.
Далі. Щодо сюжету. Цікаво, закручено, з інтригою та почуттям гумору. І головне: дочитуйте до кінця! Обов'язково!))) Я протягом всієї книги вже не один раз поривалася ставити знаки питання на полях (добре, що не зробила, бо взагалі не люблю обмальовувати книжки). І тут мені не сходиться, і ось це турбує... А потім зі мною стався останній розділ, після якого я закрила книгу та ще хвилин п'ятнадцять споглядала стелю. Таке відчуття буває, коли тебе спіткає якесь одкровення.
Висновок: всім читати. Не пожалкуєте.
Перше. Письменникам – читати! Вам буде просто зрозуміла атмосфера. В деяких випадках за роздумами чи висновками, можливо, впізнаєте себе. Поки читала, то в домі не один раз уже звучало: "Так ми ж з тобою обговорювали це буквально вчора!" ))) Також з книги я взяла багато корисного. Там один зміст чого вартий! Пряма інструкція.
Далі. Щодо сюжету. Цікаво, закручено, з інтригою та почуттям гумору. І головне: дочитуйте до кінця! Обов'язково!))) Я протягом всієї книги вже не один раз поривалася ставити знаки питання на полях (добре, що не зробила, бо взагалі не люблю обмальовувати книжки). І тут мені не сходиться, і ось це турбує... А потім зі мною стався останній розділ, після якого я закрила книгу та ще хвилин п'ятнадцять споглядала стелю. Таке відчуття буває, коли тебе спіткає якесь одкровення.
Висновок: всім читати. Не пожалкуєте.
June 6, 2026
П’ятеро письменників-початківців їдуть на творчий інтенсив у Карпати, де знаходять рукопис про самих себе. І все б нічого, якби текст не натякав, що хтось із них звідти живим не повернеться🫠.
🦬 «Зубри» — книга, яка дуже вправно використовує наші знання та очікування від трилерів та детективів проти нас самих.
Мені надзвичайно сподобалася письменницька кухня, впізнавані типажі героїв, їхня неоднозначність і моральна сірість. А ще — той момент, коли наприкінці усвідомлюєш, що авторка весь цей час була на кілька кроків попереду. Поки ти шукав розгадку на звичних жанрових стежках, вона на повній швидкості винесла тебе далеко за їхні межі.
Люблю фінали, після яких хочеться негайно знайти когось, хто вже прочитав книгу (або написати авторці у 3 ночі😁). І тут саме такий випадок.
Дуже і дуже раджу♥️.
🦬 «Зубри» — книга, яка дуже вправно використовує наші знання та очікування від трилерів та детективів проти нас самих.
Мені надзвичайно сподобалася письменницька кухня, впізнавані типажі героїв, їхня неоднозначність і моральна сірість. А ще — той момент, коли наприкінці усвідомлюєш, що авторка весь цей час була на кілька кроків попереду. Поки ти шукав розгадку на звичних жанрових стежках, вона на повній швидкості винесла тебе далеко за їхні межі.
Люблю фінали, після яких хочеться негайно знайти когось, хто вже прочитав книгу (або написати авторці у 3 ночі😁). І тут саме такий випадок.
Дуже і дуже раджу♥️.
March 28, 2026
Це було дуже!
По-перше, історія здивувала кілька разів протягом читання. Те, на що вперше натрапляєш оком і сприймаєш за штамп, потім виявляється тонкою іронією. Аж до самого фіналу. Загалом вся металітературність на високому рівні.
По-друге, інтелектуально, але не перенасичено, без зверхності до читача. Це дійсно щось свіже і неординарне.
По-третє, чудова мова. Трапляються редакторські огріхи, але дуже динамічно, смачно і затягує.
Ну і оформлення книги. Її точно не хочеться продати чи передарувати, бо вона дуже стильна.
Це має стати бестселером, бо це нестандартно й цікаво.
А ще помітно, як авторка виросла після першої книги.
Точно раджу.
По-перше, історія здивувала кілька разів протягом читання. Те, на що вперше натрапляєш оком і сприймаєш за штамп, потім виявляється тонкою іронією. Аж до самого фіналу. Загалом вся металітературність на високому рівні.
По-друге, інтелектуально, але не перенасичено, без зверхності до читача. Це дійсно щось свіже і неординарне.
По-третє, чудова мова. Трапляються редакторські огріхи, але дуже динамічно, смачно і затягує.
Ну і оформлення книги. Її точно не хочеться продати чи передарувати, бо вона дуже стильна.
Це має стати бестселером, бо це нестандартно й цікаво.
А ще помітно, як авторка виросла після першої книги.
Точно раджу.
Displaying 1 - 30 of 40 reviews