What do you think?
Rate this book
Зубри
«Зубри» — сучасний український містичний трилер про амбіції, потаємні страхи і слова, що можуть стати вбивчою зброєю.
П’ятеро авторів-початківців приїздять у віддалений карпатський котедж на письменницький інтенсив. У кожного з них своя причина бути тут: хтось утратив віру в себе, хтось хоче довести, що здатен на більше, а хтось мріє опинитися в полі зору успішного автора й куратора інтенсиву Валерія Вовчака та отримати власний «золотий квиток». Та все змінюється, коли вони знаходять анонімний рукопис — текст, який на диво точно відтворює їхні слабкості та приховані мотиви. І натякає: хтось із них може не повернутися додому. Спершу це здається випадковістю, жартом чи завданням. Але атмосфера стає дедалі напруженішою, коли з’являються нові розділи загадкового рукопису. А коли смерть, описана на сторінках, раптом стає реальністю, письменники починають підозрювати одне одного... Подія, задумана для творчості, перетворюється на психологічний лабіринт, а кожна реакція — на елемент чужого сценарію.
Кому можна довіряти в компанії тих, хто звик приховувати правду за вигадкою? Чи вдасться хоч комусь з героїв вибратися з пастки вже написаного сюжету?
П’ятеро авторів-початківців приїздять у віддалений карпатський котедж на письменницький інтенсив. У кожного з них своя причина бути тут: хтось утратив віру в себе, хтось хоче довести, що здатен на більше, а хтось мріє опинитися в полі зору успішного автора й куратора інтенсиву Валерія Вовчака та отримати власний «золотий квиток». Та все змінюється, коли вони знаходять анонімний рукопис — текст, який на диво точно відтворює їхні слабкості та приховані мотиви. І натякає: хтось із них може не повернутися додому. Спершу це здається випадковістю, жартом чи завданням. Але атмосфера стає дедалі напруженішою, коли з’являються нові розділи загадкового рукопису. А коли смерть, описана на сторінках, раптом стає реальністю, письменники починають підозрювати одне одного... Подія, задумана для творчості, перетворюється на психологічний лабіринт, а кожна реакція — на елемент чужого сценарію.
Кому можна довіряти в компанії тих, хто звик приховувати правду за вигадкою? Чи вдасться хоч комусь з героїв вибратися з пастки вже написаного сюжету?
312 pages, Hardcover
Published January 1, 2026
7 people are currently reading
44 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 15 of 15 reviews
March 21, 2026
Я дочитала і дуже, дуже ржу
🌸 Ні, смішного суто у книзі немає нічого, натомість почуття гумору авторки по відношенню до своїх читачів просто зашкалює.
📖 Отже, п'ятеро письменників різного ступеню надрукованості, відомості та майстерності під наглядом Куратора попхалися на літературний воркшоп-інтенсив у віддалену від цивілізації карпатську колибу — значиться, активно вчитися тому, як стати генієм. Ну або хоча б вдало податися до видавництва із рукописом.
📖 Звісно, що колиба красіва, природа ще крутіше, але гроза — куди ж без неї! — вибиває вишку із світлом та зв'язком, стежки розмиває, у лісах навколо виють зубри (не питайте), а письменники знаходять листки з рукописом, в якому описані чисто вони і провіщують ці листки смерть одного з них!
☠️ І було б це все дурним жартом, якби одного з них дійсно не вбили...
🐈⬛ А от якщо ви зараз подумали, що це чергова фантазія на тему "And Then There Were None", то вас розвели 💀 Ефективно опрацювали шахраї, як я кажу вдома, коли в хаті знову з'являються нові книги.
✅ Коротше, це дійсно #Дафа_радить почитати, бо ну не можу ж я одна оце тепер сидіти обшахраєна
☕️ Мені сподобалося, не без нюансів — є кілька надто штучних сцен і основна претензія: відсутні ознаки часу. Ну, знаєте, така сферична Україна в вакуумі: якщо це благословенні часи до війни, то трішки не вірю в настільки розвинутий літературний ринок. А якщо вже під час війни, то тим більше не вірю, що жодного її сліду ніде немає, відсутнє як явище.
Але все одно достойна уваги книга.
🌸 Ні, смішного суто у книзі немає нічого, натомість почуття гумору авторки по відношенню до своїх читачів просто зашкалює.
📖 Отже, п'ятеро письменників різного ступеню надрукованості, відомості та майстерності під наглядом Куратора попхалися на літературний воркшоп-інтенсив у віддалену від цивілізації карпатську колибу — значиться, активно вчитися тому, як стати генієм. Ну або хоча б вдало податися до видавництва із рукописом.
📖 Звісно, що колиба красіва, природа ще крутіше, але гроза — куди ж без неї! — вибиває вишку із світлом та зв'язком, стежки розмиває, у лісах навколо виють зубри (не питайте), а письменники знаходять листки з рукописом, в якому описані чисто вони і провіщують ці листки смерть одного з них!
☠️ І було б це все дурним жартом, якби одного з них дійсно не вбили...
🐈⬛ А от якщо ви зараз подумали, що це чергова фантазія на тему "And Then There Were None", то вас розвели 💀 Ефективно опрацювали шахраї, як я кажу вдома, коли в хаті знову з'являються нові книги.
✅ Коротше, це дійсно #Дафа_радить почитати, бо ну не можу ж я одна оце тепер сидіти обшахраєна
☕️ Мені сподобалося, не без нюансів — є кілька надто штучних сцен і основна претензія: відсутні ознаки часу. Ну, знаєте, така сферична Україна в вакуумі: якщо це благословенні часи до війни, то трішки не вірю в настільки розвинутий літературний ринок. А якщо вже під час війни, то тим більше не вірю, що жодного її сліду ніде немає, відсутнє як явище.
Але все одно достойна уваги книга.
May 5, 2026
Книжка маркована як трилер, але я назвала б це містичною письменницькою драмою з присмаком пародії. А ще, звісно, вона передає вітання «І не лишилось жодного» та багатьом іншим подібним історіям, де в Богом забутій глушині збирається потусити група малознайомих людей, а тоді починається щось моторошне. Тут такий собі Валерій Вовчак, автор кількох бестселерів та провідник літературних курсів, влаштовує інтенсив для кількох обраних учнів, обираючи найбільше, на його смак, талановитих, справжніх «зубрів». Але, приїхавши до котеджу у мальовничих Карпатах, учасники інтенсиву знаходять дивний рукопис, у якому йдеться начебто про них — хіба імена змінені. І якщо вірити тому рукопису, дехто невдовзі помре...
Написано дуже хитро. З одного боку, авторка використовує всі штампи, які тільки можна пригадати в подібній оповіді. Наприклад, найбільш неприємний персонаж обов’язково помре. Щонайменше одна з жінок виявиться зовсім не такою, якою її уявляє читач. Негода змусить товариство затриматися і позбавить зв’язку. З іншого боку, книжка нагадує стендап із тих, коли людина з вельми серйозним виразом обличчя щось розповідає, а всі сміються. От тільки я не знаю, чи ті читачі, які самі не пишуть, побачать ті авторські підморгування, які бачила я.
Особисто для мене все найбільш цінне в цій книзі було саме в буднях письменників. У тому, як вони бачать світ, в особливостях їхніх історій, навіть у тих сентенціях, які їхній гуру видає, наче великі відкриття, або спонукає видавати їх; власне, для початківців багато з цих банальностей справді стають відкриттями. Наприклад: «Автор відповідає за логіку, персонажі відповідають за вибір». Або:
«— Зрештою, виходить, ми просто опановуємо шаблон...
— Ми ламаємо його авторським стилем».
Для когось це — патосні нісенітниці, для когось — реальність, для когось — відкриття, що його ще належить обміркувати. Мені здається, що авторка з такого радше підсміюється. Не хочу дуже спойлерити, але обґрунтую свою думку кількома штрихами:
— це інтенсив для початківців, який має допомогти їм навчитися писати. Водночас один із учасників уже написав чимало книжок, просто «не для себе» — він, як то кажуть, «літнегр». Що він тут шукає, адже він не початківець? Авторка начебто дає відповідь, але справжня його мотивація геть інакша. І дивно, що такий розумний гуру того не побачив;
— інша учасниця, навпаки, стала обмежено відомою лише завдяки потужній рекламі, пише вона кепсько. Але обрана поміж «найталановитіших»;
— зрештою, в самого Вовчака просто безліч помилок, властивих саме новачкам.
Раптом що, це вочевидь не авторські помилки, а авторський задум. Це, з одного боку, додає дечого книзі, з іншого — надто все спрощує. Вибачте, не можу пояснити зрозуміліше, бо спойлер.
А от як воно читатиметься людьми, які самі не пишуть, для яких істотна частина книжки сприйметься як «говорять по-письменницькому про щось незрозуміле» — мені невідомо. Буде цікаво з’ясувати на книжковому клубі по цій книзі, що ми його матимемо цього місяця.
Мені було цікаво читати завдяки яскравим, добре прописаним персонажам. Вони з перших сторінок не плуталися, бо авторка їх дуже якісно подала. Але водночас мені не вистачило того, що мало б бути в трилері: емоцій, нагнітання напруги. Книга була якась напрочуд холодна, твереза і розсудлива і загалом справила на мене враження — парадоксально — написаної за правилами літературних курсів, такої собі роботи відмінниці, де в потрібний момент натискаються потрібні кнопки. Історія зіграна, мов по нотах, але особисто мені вбачається відмінниця, яка старанно ці ноти бере.
Перші та останні 100 сторінок читалися швидко і захоплено, посередині історія, як на мене, провисає. Оскільки я читаю уважно, деталі доволі швидко дали мені зрозуміти, що там відбувається, тож, знов-таки, гарячкуватого очікування, що ж там буде у фіналі, в мене не було. Менше з тим, читати було про що, я з цікавістю слідкувала вже за тими деталями, які вказували на винуватця, за помилками, які випливали то тут, то там, за персонажами, які розкривалися то ж одного боку, то з іншого. Тож навіть за відсутности інтриги книжка зацікавлює.
Трохи на галай-балай попрацювали редактор і коректор, у книзі про письменництво це аж кидалося у вічі. А от ілюстраторка просто неймовірна: що обкладинка, що зріз, що форзац неймовірно відповідають історії, я вже після прочитання роздивлялася і милувалася. Окрема вдячність за це, що золотава і срібляста фарба не залишається на пальцях.
Написано дуже хитро. З одного боку, авторка використовує всі штампи, які тільки можна пригадати в подібній оповіді. Наприклад, найбільш неприємний персонаж обов’язково помре. Щонайменше одна з жінок виявиться зовсім не такою, якою її уявляє читач. Негода змусить товариство затриматися і позбавить зв’язку. З іншого боку, книжка нагадує стендап із тих, коли людина з вельми серйозним виразом обличчя щось розповідає, а всі сміються. От тільки я не знаю, чи ті читачі, які самі не пишуть, побачать ті авторські підморгування, які бачила я.
Особисто для мене все найбільш цінне в цій книзі було саме в буднях письменників. У тому, як вони бачать світ, в особливостях їхніх історій, навіть у тих сентенціях, які їхній гуру видає, наче великі відкриття, або спонукає видавати їх; власне, для початківців багато з цих банальностей справді стають відкриттями. Наприклад: «Автор відповідає за логіку, персонажі відповідають за вибір». Або:
«— Зрештою, виходить, ми просто опановуємо шаблон...
— Ми ламаємо його авторським стилем».
Для когось це — патосні нісенітниці, для когось — реальність, для когось — відкриття, що його ще належить обміркувати. Мені здається, що авторка з такого радше підсміюється. Не хочу дуже спойлерити, але обґрунтую свою думку кількома штрихами:
— це інтенсив для початківців, який має допомогти їм навчитися писати. Водночас один із учасників уже написав чимало книжок, просто «не для себе» — він, як то кажуть, «літнегр». Що він тут шукає, адже він не початківець? Авторка начебто дає відповідь, але справжня його мотивація геть інакша. І дивно, що такий розумний гуру того не побачив;
— інша учасниця, навпаки, стала обмежено відомою лише завдяки потужній рекламі, пише вона кепсько. Але обрана поміж «найталановитіших»;
— зрештою, в самого Вовчака просто безліч помилок, властивих саме новачкам.
Раптом що, це вочевидь не авторські помилки, а авторський задум. Це, з одного боку, додає дечого книзі, з іншого — надто все спрощує. Вибачте, не можу пояснити зрозуміліше, бо спойлер.
А от як воно читатиметься людьми, які самі не пишуть, для яких істотна частина книжки сприйметься як «говорять по-письменницькому про щось незрозуміле» — мені невідомо. Буде цікаво з’ясувати на книжковому клубі по цій книзі, що ми його матимемо цього місяця.
Мені було цікаво читати завдяки яскравим, добре прописаним персонажам. Вони з перших сторінок не плуталися, бо авторка їх дуже якісно подала. Але водночас мені не вистачило того, що мало б бути в трилері: емоцій, нагнітання напруги. Книга була якась напрочуд холодна, твереза і розсудлива і загалом справила на мене враження — парадоксально — написаної за правилами літературних курсів, такої собі роботи відмінниці, де в потрібний момент натискаються потрібні кнопки. Історія зіграна, мов по нотах, але особисто мені вбачається відмінниця, яка старанно ці ноти бере.
Перші та останні 100 сторінок читалися швидко і захоплено, посередині історія, як на мене, провисає. Оскільки я читаю уважно, деталі доволі швидко дали мені зрозуміти, що там відбувається, тож, знов-таки, гарячкуватого очікування, що ж там буде у фіналі, в мене не було. Менше з тим, читати було про що, я з цікавістю слідкувала вже за тими деталями, які вказували на винуватця, за помилками, які випливали то тут, то там, за персонажами, які розкривалися то ж одного боку, то з іншого. Тож навіть за відсутности інтриги книжка зацікавлює.
Трохи на галай-балай попрацювали редактор і коректор, у книзі про письменництво це аж кидалося у вічі. А от ілюстраторка просто неймовірна: що обкладинка, що зріз, що форзац неймовірно відповідають історії, я вже після прочитання роздивлялася і милувалася. Окрема вдячність за це, що золотава і срібляста фарба не залишається на пальцях.
April 16, 2026
Катерина Зінов’єва «Зубри»
Трилер, роман про творчість (2026)
«Смерть — найкращий літературний агент»
П’ятеро. Котедж у Карпатах. Інтенсив, який мав стати точкою росту — а стає точкою неповернення. Вони приїжджають сюди писати тексти, але натомість опиняються всередині вже написаної історії. І найгірше — впізнають себе в ній. Не такими, якими хочуть бути, а такими, якими їх хтось побачив: слабкими, заздрісними, зламаними.
Анонімний рукопис тут не просто сюжетний прийом — це дзеркало, яке не спотворює, а навпаки, загострює. Виводить на поверхню те, що зазвичай ретельно редагується: мотиви, образи, бажання бути кращим за інших. І поступово стає зрозуміло: це не історія про те, хто вб’є. Це історія про те, хто напише. І чи можна переписати себе, коли текст уже існує.
Катерина Зінов’єва вибудовує «Зубри» як психологічний лабіринт, де кожен поворот — це новий рівень недовіри. До інших, але передусім — до себе. Герої тут не просто підозрюють одне одного — вони розпадаються під тиском власних страхів. Бо коли твої думки хтось уже зафіксував на папері, ти втрачаєш головне: ілюзію контролю.
Тут дуже точно вловлено природу творчості як небезпеки. Писати — означає викривати/відкриватися. Але що, коли викривають тебе? Що, коли твоя історія більше не належить тобі? І де проходить межа між автором і персонажем, якщо кожен у цій кімнаті звик ховатися за вигадкою?
Карпатський простір працює як пастка: ізольованість, тиша, природа, що не заспокоює, а лише підсилює відчуття відрізаності. Тут немає куди втекти — тільки глибше всередину. І текст, який продовжує писатися, навіть коли ніхто не тримає ручки.
Це роман про амбіції, які легко перетворюються на зброю. Про заздрість, що маскується під натхнення. Про людей, які хочуть бути почутими — але не готові почути правду про себе. І про страх, який народжується не з темряви. А з тексту.
Це книга, після якої починаєш підозріло дивитися на власні думки. Наче хтось уже записує їх. Наче ти вже не автор, а персонаж книги написаної замість тебе...
Трилер, роман про творчість (2026)
«Смерть — найкращий літературний агент»
П’ятеро. Котедж у Карпатах. Інтенсив, який мав стати точкою росту — а стає точкою неповернення. Вони приїжджають сюди писати тексти, але натомість опиняються всередині вже написаної історії. І найгірше — впізнають себе в ній. Не такими, якими хочуть бути, а такими, якими їх хтось побачив: слабкими, заздрісними, зламаними.
Анонімний рукопис тут не просто сюжетний прийом — це дзеркало, яке не спотворює, а навпаки, загострює. Виводить на поверхню те, що зазвичай ретельно редагується: мотиви, образи, бажання бути кращим за інших. І поступово стає зрозуміло: це не історія про те, хто вб’є. Це історія про те, хто напише. І чи можна переписати себе, коли текст уже існує.
Катерина Зінов’єва вибудовує «Зубри» як психологічний лабіринт, де кожен поворот — це новий рівень недовіри. До інших, але передусім — до себе. Герої тут не просто підозрюють одне одного — вони розпадаються під тиском власних страхів. Бо коли твої думки хтось уже зафіксував на папері, ти втрачаєш головне: ілюзію контролю.
Тут дуже точно вловлено природу творчості як небезпеки. Писати — означає викривати/відкриватися. Але що, коли викривають тебе? Що, коли твоя історія більше не належить тобі? І де проходить межа між автором і персонажем, якщо кожен у цій кімнаті звик ховатися за вигадкою?
Карпатський простір працює як пастка: ізольованість, тиша, природа, що не заспокоює, а лише підсилює відчуття відрізаності. Тут немає куди втекти — тільки глибше всередину. І текст, який продовжує писатися, навіть коли ніхто не тримає ручки.
Це роман про амбіції, які легко перетворюються на зброю. Про заздрість, що маскується під натхнення. Про людей, які хочуть бути почутими — але не готові почути правду про себе. І про страх, який народжується не з темряви. А з тексту.
Це книга, після якої починаєш підозріло дивитися на власні думки. Наче хтось уже записує їх. Наче ти вже не автор, а персонаж книги написаної замість тебе...
Read
April 26, 2026Здогадалася про основну інтр��гу занадто рано (напевно тому, що на початку року читала "Світ Софії" Гордера, де дещо схожий сюжетний твіст).
Але в цілому книга цікава і добре написана.
Але в цілому книга цікава і добре написана.
April 29, 2026
«Мотивація — це завжди основа основ: хоч у гарній історії, хоч у реальному житті, яке, власне, теж було історією, просто ще не розказаною».
У кожної людини є своя мотивація, а у героїв цієї книги - стати популярними письменниками. Тож вони вирушають на письменницький інтенсив у віддалений карпатський котедж під наставництвом успішного куратора.
Тиждень творчих завдань, які мають допомогти віднайти натхнення та вдосконалити власне письмо. Гори, ліс, можливість писати так, як хочеться, вечірні посиденьки з вином. Здавалося б, що могло піти не так?
Легка, невимушена атмосфера змінюється, коли письменники знаходять анонімний рукопис, який описує персонажів дуже схожих на них самих. Але такими, якими вони не дозволяють себе бачити іншим: вразливими, зламаними, слабкими.
І це був би дурний жарт, якби не згадка смерті одного з них. До того ж через негоду світло зникає, дороги розмиває і вони залишаються замкнені в хатині, без можливості втекти. Все, що їм залишається — вижити.
Але скажу відразу: не все так, як здається з першого погляду. Ох, і закрутила пані авторка! Я бралася за цю книгу з острахом, адже зазвичай не читаю напружені історії, але тепер переконалася, що читатиму все, що вона напише. Її твори читаються легко, навіть рівно, але фінал завжди — вибух мозку. І це чіпляє.
Хоч це не мій жанр, та книга мені дуже сподобалася. Красива мова, хороший гумор, повне занурення в історію та героїв. А вони мені неабияк полюбилися у своїй неідеальності.
Обережно: після цієї книги захочеться все кинути й вирушити в Карпати. Але не на письменницький ретрит 🙈
У кожної людини є своя мотивація, а у героїв цієї книги - стати популярними письменниками. Тож вони вирушають на письменницький інтенсив у віддалений карпатський котедж під наставництвом успішного куратора.
Тиждень творчих завдань, які мають допомогти віднайти натхнення та вдосконалити власне письмо. Гори, ліс, можливість писати так, як хочеться, вечірні посиденьки з вином. Здавалося б, що могло піти не так?
Легка, невимушена атмосфера змінюється, коли письменники знаходять анонімний рукопис, який описує персонажів дуже схожих на них самих. Але такими, якими вони не дозволяють себе бачити іншим: вразливими, зламаними, слабкими.
І це був би дурний жарт, якби не згадка смерті одного з них. До того ж через негоду світло зникає, дороги розмиває і вони залишаються замкнені в хатині, без можливості втекти. Все, що їм залишається — вижити.
Але скажу відразу: не все так, як здається з першого погляду. Ох, і закрутила пані авторка! Я бралася за цю книгу з острахом, адже зазвичай не читаю напружені історії, але тепер переконалася, що читатиму все, що вона напише. Її твори читаються легко, навіть рівно, але фінал завжди — вибух мозку. І це чіпляє.
Хоч це не мій жанр, та книга мені дуже сподобалася. Красива мова, хороший гумор, повне занурення в історію та героїв. А вони мені неабияк полюбилися у своїй неідеальності.
Обережно: після цієї книги захочеться все кинути й вирушити в Карпати. Але не на письменницький ретрит 🙈
March 31, 2026
Не вистачило екшна. Занадто передбачувано. А початок був багатообіцяючим...
April 24, 2026
3,5/5
Фінал витягнув, але післясмак ніби мене все одно надурили і я зря мучила 95%
Фінал витягнув, але післясмак ніби мене все одно надурили і я зря мучила 95%
March 28, 2026
Щоб не спойлерить, то скажу, що мені сподобалося, фінал взагалі не такий, як я могла підозрювати у своїх версіях. Навіть досі думаю, чи я правильно все зрозуміла😂 Але всім, хто любить психологічні трилери з акцентом на письменництво, рекомендую. А письменникам і читачам, яким таке цікаво, прям дууууууже. Ну, й оформлення книги — це просто шедевр!
April 20, 2026
нереальні межі реальності 👍🏻
March 27, 2026
Спершу здається, що перед тобою черговий детектив з досить стандартною схемою- віддаленний закуток, компанія, яка завдяки силі природи ( в данному випадку- дощі, блискавки) на певний час замкнута, ну і щось йде не так, бо трапляється вбивство. І так, спочатку це нагадує відомий детектив Агати Крісті з нашим місцевим колоритом- полонини, гори, колиба.
Що можу сказати-це цікаво читати, некартоні персонажі, єдине, в чому трохи можна дорікнути авторці, що досить типові (такий собі мудрий гуру, талановитий пияк, зверхній мачо, дівчинка-наївна кульбабка, мрійник , стерво).
Читала я з інтересом, бо гарно написано, тримає в напрузі, проковтнула. Спочатку була трохи розчарована фіналом. Але авторка підготувала мені сюрприз. І от цей твіст- яскравий, несподіваний і додав барв всьому написаному.
Коротше, це гарна книга, і як просто відпочити (якщо чисто детектив), і як шарада. А ще неймовірно приємно, що в нас більшає таких авторів.
Що можу сказати-це цікаво читати, некартоні персонажі, єдине, в чому трохи можна дорікнути авторці, що досить типові (такий собі мудрий гуру, талановитий пияк, зверхній мачо, дівчинка-наївна кульбабка, мрійник , стерво).
Читала я з інтересом, бо гарно написано, тримає в напрузі, проковтнула. Спочатку була трохи розчарована фіналом. Але авторка підготувала мені сюрприз. І от цей твіст- яскравий, несподіваний і додав барв всьому написаному.
Коротше, це гарна книга, і як просто відпочити (якщо чисто детектив), і як шарада. А ще неймовірно приємно, що в нас більшає таких авторів.
April 5, 2026
Дякую. Ще одна книга й ще один прекрасний витвір.
Перше. Письменникам – читати! Вам буде просто зрозуміла атмосфера. В деяких випадках за роздумами чи висновками, можливо, впізнаєте себе. Поки читала, то в домі не один раз уже звучало: "Так ми ж з тобою обговорювали це буквально вчора!" ))) Також з книги я взяла багато корисного. Там один зміст чого вартий! Пряма інструкція.
Далі. Щодо сюжету. Цікаво, закручено, з інтригою та почуттям гумору. І головне: дочитуйте до кінця! Обов'язково!))) Я протягом всієї книги вже не один раз поривалася ставити знаки питання на полях (добре, що не зробила, бо взагалі не люблю обмальовувати книжки). І тут мені не сходиться, і ось це турбує... А потім зі мною стався останній розділ, після якого я закрила книгу та ще хвилин п'ятнадцять споглядала стелю. Таке відчуття буває, коли тебе спіткає якесь одкровення.
Висновок: всім читати. Не пожалкуєте.
Перше. Письменникам – читати! Вам буде просто зрозуміла атмосфера. В деяких випадках за роздумами чи висновками, можливо, впізнаєте себе. Поки читала, то в домі не один раз уже звучало: "Так ми ж з тобою обговорювали це буквально вчора!" ))) Також з книги я взяла багато корисного. Там один зміст чого вартий! Пряма інструкція.
Далі. Щодо сюжету. Цікаво, закручено, з інтригою та почуттям гумору. І головне: дочитуйте до кінця! Обов'язково!))) Я протягом всієї книги вже не один раз поривалася ставити знаки питання на полях (добре, що не зробила, бо взагалі не люблю обмальовувати книжки). І тут мені не сходиться, і ось це турбує... А потім зі мною стався останній розділ, після якого я закрила книгу та ще хвилин п'ятнадцять споглядала стелю. Таке відчуття буває, коли тебе спіткає якесь одкровення.
Висновок: всім читати. Не пожалкуєте.
March 28, 2026
Це було дуже!
По-перше, історія здивувала кілька разів протягом читання. Те, на що вперше натрапляєш оком і сприймаєш за штамп, потім виявляється тонкою іронією. Аж до самого фіналу. Загалом вся металітературність на високому рівні.
По-друге, інтелектуально, але не перенасичено, без зверхності до читача. Це дійсно щось свіже і неординарне.
По-третє, чудова мова. Трапляються редакторські огріхи, але дуже динамічно, смачно і затягує.
Ну і оформлення книги. Її точно не хочеться продати чи передарувати, бо вона дуже стильна.
Це має стати бестселером, бо це нестандартно й цікаво.
А ще помітно, як авторка виросла після першої книги.
Точно раджу.
По-перше, історія здивувала кілька разів протягом читання. Те, на що вперше натрапляєш оком і сприймаєш за штамп, потім виявляється тонкою іронією. Аж до самого фіналу. Загалом вся металітературність на високому рівні.
По-друге, інтелектуально, але не перенасичено, без зверхності до читача. Це дійсно щось свіже і неординарне.
По-третє, чудова мова. Трапляються редакторські огріхи, але дуже динамічно, смачно і затягує.
Ну і оформлення книги. Її точно не хочеться продати чи передарувати, бо вона дуже стильна.
Це має стати бестселером, бо це нестандартно й цікаво.
А ще помітно, як авторка виросла після першої книги.
Точно раджу.
April 18, 2026
Це 3,5⭐️ насправді
Чудова ідея, фінал вразив справді
Але до фіналу важко мені читалось
Не було гачка та динаміки щоб хотілось продовжувати
Серединку пробиралась по 5-7% в день
Також хочеться щоб десь було написано чому «Зубри», коли дізнався то розуміє чому таку назву обрали, бо так весь час думаєш ну до чого тут щури 😁
Авторку продовжу читати
Чудова ідея, фінал вразив справді
Але до фіналу важко мені читалось
Не було гачка та динаміки щоб хотілось продовжувати
Серединку пробиралась по 5-7% в день
Також хочеться щоб десь було написано чому «Зубри», коли дізнався то розуміє чому таку назву обрали, бо так весь час думаєш ну до чого тут щури 😁
Авторку продовжу читати
April 3, 2026
Навіть безспойлерний відгук уже буде спойлером.
Ця книга — найближче до «Печери ідей» ідейно, вибачте за тавтологію.
Але якщо Хосе Карлос Самоса написав абсолютно відкритий твір, який потребує і участі читача в творчому процесі, історія не лише про автора, а й про читацькі інтерпретації, то «Зубри» — це більш закрита історія про автора і його творіння у вакуумі, чи, тобто, в самотній хатині посеред Карпат.
Книга не така елегантна, як «Печера», багато де йде на читача в лоб, але я люблю такі метатексти :)
Хоча 4/5 книги для мене були чисто серіалом на 1+1, якби не гачки, що порозкидала авторка :)
Ця книга — найближче до «Печери ідей» ідейно, вибачте за тавтологію.
Але якщо Хосе Карлос Самоса написав абсолютно відкритий твір, який потребує і участі читача в творчому процесі, історія не лише про автора, а й про читацькі інтерпретації, то «Зубри» — це більш закрита історія про автора і його творіння у вакуумі, чи, тобто, в самотній хатині посеред Карпат.
Книга не така елегантна, як «Печера», багато де йде на читача в лоб, але я люблю такі метатексти :)
Хоча 4/5 книги для мене були чисто серіалом на 1+1, якби не гачки, що порозкидала авторка :)
This entire review has been hidden because of spoilers.
April 10, 2026
Щось між жанрами, але файно. Між містикою, інтелектуальним трилером та сатирою, і не нудно.
Гарно змальована письменницька кухня (навіть більше творчий процес). Лишає багато думок по собі.
Таке, що хочеться обговорити після прочитання.
Гарно змальована письменницька кухня (навіть більше творчий процес). Лишає багато думок по собі.
Таке, що хочеться обговорити після прочитання.
Displaying 1 - 15 of 15 reviews