What do you think?
Rate this book
На вулиці Солоній
На вулиці Солоній не існує злих людей. Є дивакуваті, гучні, мовчазні, скандальні або зовсім беззахисні. Їхні родинні історії переплітаються з вуличними легендами, де річка, поле і двір стають частиною кумедного та трохи загадкового світу.
І саме тут, у затишному передмісті біля річки Самари, кучерява і спостережлива семирічна Сявка та її невгамовний друг Тюба вирушають у свої нескінченні літні пригоди. Вони ховаються від дорослих у старій ванні, відкривають пепсі-магазин, рятують уявних привидів, лякають себе страшними історіями, створюють лицарські ордени й разом з тим переживають свої перші моральні потрясіння. А ще зʼясовують, чому дорослі такі дивні, і намагаються зазирнути туди, де закінчується останній день літа.
Важливе застереження! Після прочитання «На вулиці Солоній» можливі побічні ефекти: неконтрольований сміх, бажання видертися на паркан, а також гостра потреба зателефонувати комусь із дитинства й сказати: «Пам’ятаєш?..»
І саме тут, у затишному передмісті біля річки Самари, кучерява і спостережлива семирічна Сявка та її невгамовний друг Тюба вирушають у свої нескінченні літні пригоди. Вони ховаються від дорослих у старій ванні, відкривають пепсі-магазин, рятують уявних привидів, лякають себе страшними історіями, створюють лицарські ордени й разом з тим переживають свої перші моральні потрясіння. А ще зʼясовують, чому дорослі такі дивні, і намагаються зазирнути туди, де закінчується останній день літа.
Важливе застереження! Після прочитання «На вулиці Солоній» можливі побічні ефекти: неконтрольований сміх, бажання видертися на паркан, а також гостра потреба зателефонувати комусь із дитинства й сказати: «Пам’ятаєш?..»
- GenresFiction
288 pages, Paperback
Published April 1, 2026
About the author
Ія Морела
1 book2 followersІя Морела — українська письменниця, яка від палкої читачки, через дипломовану бібліотекарку, стала авторкою дебютного роману «На вулиці Солоній». Народилася на Дніпропетровщині, вищу освіту отримала на Харківщині, оселилася на лівобережжі Києва.
Свою першу «нездійсненну» мрію про журналістику втілила разом зі студією «1+1», де працювала понад десять років. Другу мрію — писати книги — реалізувала у співпраці з видавництвом «Лабораторія».
Із досягнень — одна незавершена дисертація і один завершений роман. З дійсно важливого — досвід викладання української мови дітям, які попри вимушену еміграцію, у чужій країні відстояли право вчити рідну мову. А з найщемкішого — жодні мальовничі краєвиди, побачені за кордоном, не затьмарили почуття любові до українського степу.
Свою першу «нездійсненну» мрію про журналістику втілила разом зі студією «1+1», де працювала понад десять років. Другу мрію — писати книги — реалізувала у співпраці з видавництвом «Лабораторія».
Із досягнень — одна незавершена дисертація і один завершений роман. З дійсно важливого — досвід викладання української мови дітям, які попри вимушену еміграцію, у чужій країні відстояли право вчити рідну мову. А з найщемкішого — жодні мальовничі краєвиди, побачені за кордоном, не затьмарили почуття любові до українського степу.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 11 of 11 reviews
July 7, 2026
5/5 ⭐
«Ми були господарями цього літа, вимірюючи щастя не годинами, а кількістю збитих колін та знайдених у піску скарбів»
Я навіть не знаю, як цій книзі можна поставити менше. Це було настільки тепло, щемко і по-доброму трушно, що просто без варіантів.
Коли я брав «На вулиці Солоній», то майже нічого про неї не знав. І нічого особливого не очікував. І, як це часто буває, саме таке знайомство виявилося найкращим. Думав, що це буде просто історія про якусь вулицю, її мешканців і життя навколо них (ЩО ТАК І БУЛО). А виявилося, що це також історія про дітей-розбишак, літо, пригоди і той короткий момент дитинства, коли це останнє безтурботне літо перед школою.
Мені ця книга дуже нагадала по вайбу «Тореадорів з Васюківки» та інші. Але не в сенсі копіювання, а саме по відчуттю. Коли дитинство це окремий світ, де кожен день може стати пригодою, а звичайний двір, річка чи город здаються центром всесвіту. Але водночас «На вулиці Солоній» має щось дуже своє, домашнє, впізнаване, колоритне і неймовірно рідне.
Читав і постійно ловив себе на думці, що мені все це дуже знайоме. Оце літо в селі або маленькому містечку, коли батьки працюють, а ти у бабусі й дідуся. Коли всі всіх знають, коли можна цілий день десь носитися, щось вигадувати, щось ламати, десь ховатися, витаптувати городи, лазати по парканах, збивати коліна і при цьому бути абсолютно щасливим,з відчутятм що весь світ починається і закінчується саме на твоїй вулиці.
Окреме задоволення для мене була впізнаваність місця. Спочатку я ловив себе на думці, що назви й описи локації звучать підозріло знайомо. Спочатку я думав, що мені просто здається. Але річка Самара, назви, говірка, атмосфера Дніпропетровщини, це неможливо сплутати ні з чим. І від цього книга стала для мене ще ближчою. Було таке відчуття, ніби я читаю не просто вигадану історію, а щось дуже рідне, майже зі свого дитинства.
Сявка і Тюба це окрема любов. Вони такі живі, смішні, вперті, невгамовні і дуже справжні. Я місцями реально сміявся вголос, бо ситуації настільки комічні, а дитяча логіка настільки точна у своїй абсурдності, що інакше просто неможливо.
«Пощастило вчительці бо була б вона бідна, якби вас двох в один клас оформили»
І при цьому книга не тільки смішна. Вона дуже ніжна. У ній багато тепла, родини, дружби, сусідів, літа і того відчуття, яке з віком десь губиться. Відчуття, що світ великий, але твоя вулиця все одно найголовніше місце на землі. Вона нагадує, що колись ми вже були щасливі, просто могли про це забути.
«На вулиці Солоній» однозначно буде в топі моїх улюблених книжок. Це саме та історія, яку хочеться брати до рук, коли поганий настрій, коли треба відпочити, відволіктися або просто згадати, як це бути дитиною і мати попереду ціле безкінечне літо.
Дуже-дуже хороша книга. Тепер хочеться ще чогось такого ж теплого, смішного і рідного.
«Ми були господарями цього літа, вимірюючи щастя не годинами, а кількістю збитих колін та знайдених у піску скарбів»
Я навіть не знаю, як цій книзі можна поставити менше. Це було настільки тепло, щемко і по-доброму трушно, що просто без варіантів.
Коли я брав «На вулиці Солоній», то майже нічого про неї не знав. І нічого особливого не очікував. І, як це часто буває, саме таке знайомство виявилося найкращим. Думав, що це буде просто історія про якусь вулицю, її мешканців і життя навколо них (ЩО ТАК І БУЛО). А виявилося, що це також історія про дітей-розбишак, літо, пригоди і той короткий момент дитинства, коли це останнє безтурботне літо перед школою.
Мені ця книга дуже нагадала по вайбу «Тореадорів з Васюківки» та інші. Але не в сенсі копіювання, а саме по відчуттю. Коли дитинство це окремий світ, де кожен день може стати пригодою, а звичайний двір, річка чи город здаються центром всесвіту. Але водночас «На вулиці Солоній» має щось дуже своє, домашнє, впізнаване, колоритне і неймовірно рідне.
Читав і постійно ловив себе на думці, що мені все це дуже знайоме. Оце літо в селі або маленькому містечку, коли батьки працюють, а ти у бабусі й дідуся. Коли всі всіх знають, коли можна цілий день десь носитися, щось вигадувати, щось ламати, десь ховатися, витаптувати городи, лазати по парканах, збивати коліна і при цьому бути абсолютно щасливим,з відчутятм що весь світ починається і закінчується саме на твоїй вулиці.
Окреме задоволення для мене була впізнаваність місця. Спочатку я ловив себе на думці, що назви й описи локації звучать підозріло знайомо. Спочатку я думав, що мені просто здається. Але річка Самара, назви, говірка, атмосфера Дніпропетровщини, це неможливо сплутати ні з чим. І від цього книга стала для мене ще ближчою. Було таке відчуття, ніби я читаю не просто вигадану історію, а щось дуже рідне, майже зі свого дитинства.
Сявка і Тюба це окрема любов. Вони такі живі, смішні, вперті, невгамовні і дуже справжні. Я місцями реально сміявся вголос, бо ситуації настільки комічні, а дитяча логіка настільки точна у своїй абсурдності, що інакше просто неможливо.
«Пощастило вчительці бо була б вона бідна, якби вас двох в один клас оформили»
І при цьому книга не тільки смішна. Вона дуже ніжна. У ній багато тепла, родини, дружби, сусідів, літа і того відчуття, яке з віком десь губиться. Відчуття, що світ великий, але твоя вулиця все одно найголовніше місце на землі. Вона нагадує, що колись ми вже були щасливі, просто могли про це забути.
«На вулиці Солоній» однозначно буде в топі моїх улюблених книжок. Це саме та історія, яку хочеться брати до рук, коли поганий настрій, коли треба відпочити, відволіктися або просто згадати, як це бути дитиною і мати попереду ціле безкінечне літо.
Дуже-дуже хороша книга. Тепер хочеться ще чогось такого ж теплого, смішного і рідного.
May 30, 2026
Дуже добре і по-домашньому тепло. Як в ті часи, коли літо безкінечне і дитинство, здається, буде тривати вічно.
April 22, 2026
Я стільки сміялася, поки читала цю новинку від видавництва «Лабораторія». Книга «На вулиці Солоній» малювала в моїй голові образ мене маленької й того безтурботного дитинства, коли ми з друзями щодня збиралися на вулиці, цілими днями десь пропадали й цікаво проводили час. Цю книгу можна описати як теплу й затишну. Вона немов накриває свого читача ковдрою, обіймає й каже, що попереду на нас чекає ще дуже багато щасливих моментів🤍
Наприклад, на сторінках ви знайдете згадку про один із улюблених десертів дітей 90-х, а саме – чорний мокрий хліб із цукром. От навіть зараз пишу цей відгук, а в голові образ мене семирічної й цього солодкого хліба. Яка то була смакота!
Також приємно було побачити згадку гри, яку ми називали "резинки". Знаєте, про що йдеться? Бо я навіть зараз могла б повторити декілька хитромудрих рухів, які гарантували перемогу😅
Ія Морела по-справжньому змогла передати відчуття щастя й затишку завдяки цим коротким історіям про пригоди дітей на вулиці Солоній. Я таке дуже люблю й вдячна за це авторці.
• Колись ми вже були щасливі, просто забули.
• Тюба був для батьків «кара Господня», я – для своїх найбільша радість. Як виявилося, і перше, і друге було для нас жахливим тягарем, який ми топили у теплій і часто каламутній воді вуличної чавунної ванни, закриваючись від світу дорослих листям патлатого бузинового куща.
• Вулиця Солона була тим міфічним світом, у якому і старі, і малі почувалися безпечно – вірили в його непохитність, справедливість, безкрайність. І попереду в нас було одне нескінченне, наповнене пригодами літо. Здавалося, що ми завжди були й завжди будемо на цій вулиці разом із дідом Гнатом, бабою Веклою, собакою Сірком і вічно голодним Тюбою. Та життя змінювалося і разом з ним мусили змінюватися й ми. Одні діти виростали, інші народжувалися, старше покоління зникало, куди і як – ми до кінця так і не розуміли.
🎧 All the Trees of the Field Will Clap Their Hands – Sufjan Stevens
Видавництво: Лабораторія
Більше відгуків на книги за тегом #ВіраЧитає ❤️
Наприклад, на сторінках ви знайдете згадку про один із улюблених десертів дітей 90-х, а саме – чорний мокрий хліб із цукром. От навіть зараз пишу цей відгук, а в голові образ мене семирічної й цього солодкого хліба. Яка то була смакота!
Також приємно було побачити згадку гри, яку ми називали "резинки". Знаєте, про що йдеться? Бо я навіть зараз могла б повторити декілька хитромудрих рухів, які гарантували перемогу😅
Ія Морела по-справжньому змогла передати відчуття щастя й затишку завдяки цим коротким історіям про пригоди дітей на вулиці Солоній. Я таке дуже люблю й вдячна за це авторці.
• Колись ми вже були щасливі, просто забули.
• Тюба був для батьків «кара Господня», я – для своїх найбільша радість. Як виявилося, і перше, і друге було для нас жахливим тягарем, який ми топили у теплій і часто каламутній воді вуличної чавунної ванни, закриваючись від світу дорослих листям патлатого бузинового куща.
• Вулиця Солона була тим міфічним світом, у якому і старі, і малі почувалися безпечно – вірили в його непохитність, справедливість, безкрайність. І попереду в нас було одне нескінченне, наповнене пригодами літо. Здавалося, що ми завжди були й завжди будемо на цій вулиці разом із дідом Гнатом, бабою Веклою, собакою Сірком і вічно голодним Тюбою. Та життя змінювалося і разом з ним мусили змінюватися й ми. Одні діти виростали, інші народжувалися, старше покоління зникало, куди і як – ми до кінця так і не розуміли.
🎧 All the Trees of the Field Will Clap Their Hands – Sufjan Stevens
Видавництво: Лабораторія
Більше відгуків на книги за тегом #ВіраЧитає ❤️
July 5, 2026
Я не мала села в дитинстві і дитинства в селі. Тому вдячна авторці за таке яскраве занурення і чудову атмосферу.
Десь зустрічала її цитату про бажання, щоб ця книжка стала сімейним читанням, і ця думка мені подобається. Дітей не маю, тож поки доведеться давати мамі ☺️
Десь зустрічала її цитату про бажання, щоб ця книжка стала сімейним читанням, і ця думка мені подобається. Дітей не маю, тож поки доведеться давати мамі ☺️
July 10, 2026
Книга, яка нагадала про дитинство.
Хоч тут і описуються давніші роки, але вони дуже нагадували моє дитинство. Читаючи згадуєш літні вечори, бабу з дідом, купу шкоди, яку дітьми робили, всі ті важливі справи і ігри, згадується дім.
І читаючи всі ті пригоди так тепло на душі стає.
Кожен розділ розповідає якусь конкретну подію з літніх пригод двох дітлахів, часто вони не повʼязані між собою, є багато смішних, деякі спокійні. Книга нагадала Тореадорів з Васюківки, тільки написана для дорослих.
Хоч тут і описуються давніші роки, але вони дуже нагадували моє дитинство. Читаючи згадуєш літні вечори, бабу з дідом, купу шкоди, яку дітьми робили, всі ті важливі справи і ігри, згадується дім.
І читаючи всі ті пригоди так тепло на душі стає.
Кожен розділ розповідає якусь конкретну подію з літніх пригод двох дітлахів, часто вони не повʼязані між собою, є багато смішних, деякі спокійні. Книга нагадала Тореадорів з Васюківки, тільки написана для дорослих.
April 24, 2026
Чи хотіли б ви на декілька днів повернутися в дитинство? Особливо якщо ви з покоління міленіалів? Так от, історія занурює нас в приблизно 80–90-ті роки, коли ми ще плоскогубцями перемикали телевізор, взагалі не мали телефонів, коли з’являлися перші пляшки Coca-Cola та інші імпортні й, як нам здавалося, «неземні» ласощі.
Це неймовірно тепла, затишна і добра книга! Про родину, про дружбу, про відданість. Вона змушує іноді посумувати за тими безтурботними часами дитинства, а іноді — веселить пригодами так, що важко стримати сміх. Разом із Сявкою та Тюбою ви полюватимете на привидів, зануритеся в річку Самару, ночуватимете в курені, розповідаючи страшні історії, вкрадете дефіцитний цукор та побуваєте лицарями (ну і пригадаєте, як це — пасти гусей). Ой, тут стільки всього, що все просто не перелічити, адже кожен розділ — це окрема історія з пригодами!
Окремо відзначу мешканців вулиці Солоної. Окрім двох головних героїв, тут неймовірна кількість харизматичних персонажів. У кожного своя особиста історія, і в кожному з них я «впізнавала» сусідів, які жили чи живуть поруч і яких можна зустріти на будь-якій вулиці.
Також додам, що мені сподобалося як це написано. Дуже живо, яскраво, колоритно і водночас простою мовою, через що книга читається неймовірно швидко. І пригадала, що мені дуже сподобалися перші слова в книзі: "колись ви вже були щасливі, просто забули". Ну це в саме серденько!
Висновок: взагалі я вже трошки відчуваю себе самопроголошеним амбасадором сучукрліту у видавництва! Поки що все, що я читаю з їхніх кейсів цього напряму, заходить мені ідеально. Ця чудова історія не стала винятком і залишила в моєму серці дуже багато позитивних емоцій. А взагалі, написала відгук і думаю, що із задоволенням прочитала б про пригоди цих двох у школі. Впевнена, там їм нудно не було б!
Це неймовірно тепла, затишна і добра книга! Про родину, про дружбу, про відданість. Вона змушує іноді посумувати за тими безтурботними часами дитинства, а іноді — веселить пригодами так, що важко стримати сміх. Разом із Сявкою та Тюбою ви полюватимете на привидів, зануритеся в річку Самару, ночуватимете в курені, розповідаючи страшні історії, вкрадете дефіцитний цукор та побуваєте лицарями (ну і пригадаєте, як це — пасти гусей). Ой, тут стільки всього, що все просто не перелічити, адже кожен розділ — це окрема історія з пригодами!
Окремо відзначу мешканців вулиці Солоної. Окрім двох головних героїв, тут неймовірна кількість харизматичних персонажів. У кожного своя особиста історія, і в кожному з них я «впізнавала» сусідів, які жили чи живуть поруч і яких можна зустріти на будь-якій вулиці.
Також додам, що мені сподобалося як це написано. Дуже живо, яскраво, колоритно і водночас простою мовою, через що книга читається неймовірно швидко. І пригадала, що мені дуже сподобалися перші слова в книзі: "колись ви вже були щасливі, просто забули". Ну це в саме серденько!
Висновок: взагалі я вже трошки відчуваю себе самопроголошеним амбасадором сучукрліту у видавництва! Поки що все, що я читаю з їхніх кейсів цього напряму, заходить мені ідеально. Ця чудова історія не стала винятком і залишила в моєму серці дуже багато позитивних емоцій. А взагалі, написала відгук і думаю, що із задоволенням прочитала б про пригоди цих двох у школі. Впевнена, там їм нудно не було б!
May 7, 2026
Неймовірно тепла, щира та світла книга, якої хочеться ще й ще.
Сявка та Тюба — найкращі друзі, мешканці вулиці Солоної, проводять своє останнє літо перед школою в постійних турботах. Спіймати привида, підстерегти дивакуватого Драсті, наїстися цукру під ліжком, заснувати власний лицарський орден — їхні дні сповнені пригод, власних драм та малих радощів.
Вся книга побудована довкола бувальщин друзів та їхніх сусідів з вулиці Солоної. І важливо відзначити майстерність авторки — достатньо кількох речень, до того ж, з дитячої точки зору, аби не лише познайомити нас з персонажами, а й змусити їм співпереживати.
Тут є лише один антагоніст — це час. Той самий, який всіх нас погнав з отого дитинства, в якому нас будила бабуся й кликала на кухню на вареники й молоко. Той час, який виселив нас з рідних вулиць і закинув до незнайомців.
Певно, у кожного була своя вулиця Солона, провулок Мінський чи двори на вулиці Островського. І це робить цю книгу напрочуд рідною, навіть не підбиратиму іншого слова.
Неймовірне читання і чудові враження. І крапелька світлого суму на памʼять про власне дитинство.
Сявка та Тюба — найкращі друзі, мешканці вулиці Солоної, проводять своє останнє літо перед школою в постійних турботах. Спіймати привида, підстерегти дивакуватого Драсті, наїстися цукру під ліжком, заснувати власний лицарський орден — їхні дні сповнені пригод, власних драм та малих радощів.
Вся книга побудована довкола бувальщин друзів та їхніх сусідів з вулиці Солоної. І важливо відзначити майстерність авторки — достатньо кількох речень, до того ж, з дитячої точки зору, аби не лише познайомити нас з персонажами, а й змусити їм співпереживати.
Тут є лише один антагоніст — це час. Той самий, який всіх нас погнав з отого дитинства, в якому нас будила бабуся й кликала на кухню на вареники й молоко. Той час, який виселив нас з рідних вулиць і закинув до незнайомців.
Певно, у кожного була своя вулиця Солона, провулок Мінський чи двори на вулиці Островського. І це робить цю книгу напрочуд рідною, навіть не підбиратиму іншого слова.
Неймовірне читання і чудові враження. І крапелька світлого суму на памʼять про власне дитинство.
April 29, 2026
4,5⭐️
Дуже легка у прочитанні.
Книжка наче точно про моє дитинство у селі. Смішно, просто, сумно і ностальгічно.
Тут є історія кохання й дружби, великі й малі проблеми, люди мудрі та не дуже. Десятки історій в одній, бо так відчувається дитинство. Все відбувається в моменті. І кожен день летить так швидко, що не встигаєш наїстися тих качанів кукурудзи й вареників з вишнями, як уже не тільки вересень почався, а й закінчилося дитинство.
Дуже легка у прочитанні.
Книжка наче точно про моє дитинство у селі. Смішно, просто, сумно і ностальгічно.
Тут є історія кохання й дружби, великі й малі проблеми, люди мудрі та не дуже. Десятки історій в одній, бо так відчувається дитинство. Все відбувається в моменті. І кожен день летить так швидко, що не встигаєш наїстися тих качанів кукурудзи й вареників з вишнями, як уже не тільки вересень почався, а й закінчилося дитинство.
July 9, 2026
Повернутись в дитинство, нажаль , неможливо, але знайшовся туроператор який пропонує туди проїздний - книга «На вулиці Солоній». Не буду спойлерити , скажу лиш, що щиро сміявся і, не менш, щиро плакав (сміявся більше). Тож купіть собі проїздний і гайда…
July 5, 2026
збірка теплих замальовок з присмаком змоченого водою і посипаного цукром хліба. філ-ґуд фікшн, який точно зворушить міленіалів. я ж дещо молодша, тому читала книжечку з відчуттям фантомної ностальґії, бо зі "спогадів" маю хіба мамині розповіді про ті часи.
дніпровщина is mentioned 💘
дніпровщина is mentioned 💘
July 18, 2026
Купила книгу через обкладинку - дуже красиве оформлення як на мене.
Потім зацікавила тематика сільського життя, яку я дуже люблю.
Книга досить непогана, але не залишає слід в серці, герої не запам*ятовуються і якось події проходять повз. Хороше читання на літо і все.
Потім зацікавила тематика сільського життя, яку я дуже люблю.
Книга досить непогана, але не залишає слід в серці, герої не запам*ятовуються і якось події проходять повз. Хороше читання на літо і все.
Displaying 1 - 11 of 11 reviews