Події в Торгоніумі перекреслили те, задля чого Касія так уперто боролася. Разом із Треєм, спадкоємцем знищеного роду, вона тікає до пустелі шукати прихистку серед свартійських біженців.
Більше не існує ані безпеки, ані простих рішень. Трей приховує таємницю, що може змінити все. Касія ж опиняється між двома вогнями: народом, за який вона готова боротися, і владою, що вимагає високої ціни. Поки Сифіз балансує на межі повстання й війни, а в тіні зріє підступна загроза, їм доведеться вирішити, ким бути — пішаками у чужій грі чи тими, хто наважиться переписати правила.
Бо інколи, щоби зламати систему, потрібно ризикнути не лише владою, а й серцем.
Письменниця, маркетологиня та контент-менеджерка. Має історико-політологічну освіту, закінчила філософський факультет КНУ ім. Т. Шевченка. Полюбляє подорожувати різноманітними куточками планети та пізнавати їх секрети.
Саме під час таких мандрів і з’явилась ідея пустельного світу фантастичної дилогії «Промені Аласі», що вийшла у видавництві «Уроборос» (2025-2026 роки). Перша книга дилогії увійшла до фіналістів премії проєкту «Своя полиця» у категорії «Вибір кураторки» та до довгого списку премії «Nadnovi» від проєкту «Зоряна Фортеця» за найкращий фантастичний дебют.
Ось і завершилася історія Касі та Трея❤️🩹 історія залишає по собі посмак надії, залишає відчуття, що десь ця історія справді живе і продовжуватиме жити — це тільки підтверджує пропрацьованність героїв та світу.
Дивувалася що в першій книзі, що в другій як авторка, Аліса, може одним реченням у потрібний момент вдарити під дих..
Не перестану обожнювати, як у структуру тексту між розділів вписуються от ті легенди. Це тааак смачно і яких додаткових сенсів воно дає історії.
Касі так легко розуміти та співпереживати. Я вірю в цей порив лікувати людей, бо маєш можливість — зрозумієте, яку 🤫 — і вірю в сумнівні методи. Ну така вона комплексна персонажка ❤️🩹
Це ж скільки я займаю місця, що мені його ніде нема?
Тварини! От бачиш назву і без зайвих уточнень розумієш, що це таке. Наприклад, гризуха/повзуха.
Політика. Хоч я і не фанатка політичних перипетій, але тут мені все було прозоро і з потрібним накалом.
Стосунки 🥹. Між друзями, між ворогами та між закоханими. Найбільше у книгах я звертаю увагу на міжособистісне персонажів. Як стосунки зачинаються, чи можна уявити їхній розвиток, і як прогресують чи навпаки — регресують. І ця дилогія дає цим насититися через діалоги та дії.
Маю величезну надію на оте місце для маневру в кінці🤫❤️🩹
краса, ідеал, кращого не існує окремі звуки радості, що змогла підписати свої примірники на книжковій країні у авторки
щиро тішуся, коли виходить чудове українське фентезі особливо коли це продумано, оригінально і з мерчем (вибачте, мені дуже подобаються закладинки)
я знову не відпускала книгу з рук поки читала, і як побачила епілог, єдиною думкою було «це що, все?» прокляття звички швидко читати - боляче залишати персонажів мені б хотілось більше вечорів з Уною, пригод із Касі та ще одного підколу від Трея
Я дочитала і це абсолютно не справедливо. Не справедливо усвідомлювати, що світ- бездоганно завершений, цілісний, продуманий, з непласкими персонажами тепер буде жити виключно в твоїй фантазії) Хочеться більше…
Коли дочитувала першу частину, боялась другої. Дуже важко в сучасному фентезі знайти дилогію(не кажучи про трилогію) в якій друга книга не буде поступатись першій. І це був дійсно внутрішній страх, навіть коли я прочитала перші 200 сторінок, думка: «господи, як же чудово написано - тільки не зіпсуй все ближче до кінця» засіла глибоко в голові.
І знаєте, що я вам скажу? Це перша серія 2026р яка тримала мою увагу впродовж кожної сторінки. Перша в якій я не плювалась від: «всі стосунки, як під копірку». Перша в якій героїня цілком в міру мерісьюшна, при цьому має і сильні і слабкі сторони, її вчинки не викликають відразу: «господи ну хто так робить в житті?», ти цілком можеш уявити когось хто поруч з тобою приймає таке саме, можливо необдумане, можливо не популярне, але цілком імовірне рішення.
Свідомо раджу поповнити «променями» свою бібліотеку. І відверто сподіваюсь, що у авторки буде час та натхнення знайомити нас з новими світами, містами, місцями, людьми і не тільки..) Дякую за чудові емоції і щиро прошу не спинятись)))
Для мене друга книга сподобалось ще більше ніж перша книга. Можливо, тому винуватий Трей і його кількість в "ефірі", але нічого не можу з собою зробити "Ти і є мій дім, Касі. Поряд з тобою я вдома."
Ця книга дуже гарно доповнює першу частину і разом становлять прекрасну єдину історію - цілісний світ, який пропрацьований до найменших деталей. Також тут достатньо політичних аспектів: вчинки персонажів логічно мотивовані, а кожна зі сторін має власні інтереси.
Дуже гарна і повільна любовна лінія. Взаємодія між головними героями і їхні словесні перепалки - то шось неймовірне. Я була дуже приємно здивована, що тут було значно більше коханнячка в порівнянні із першою книгою.
Історія достатньо динамічна - постійно з'являються нові таємниці та подробиці і від того відірватися від читання просто неможливо.
Мені дуже сподобалось, що авторка не оминула увагою жодного персонажа, який з'являється в історії. Головні герої тут розкриваються ще глибше, а другорядні персонажі отримують також свою історію. Окреме місце в моєму серденьку займає місце дружби в цій історії. Справжньої, безкорисливої дружби
Я не хотіла аби ця історія завершувалась. Кінцівка історії ну така вже гарна, що дуже хочеться продовження. І, хто зна, можливо, колись авторка потішить нас
Що я можу сказати про другу книгу… Це роз*об. Мені подобається емоційний зріст головної героїні, мені подобається Трей (боже, да в мене не було бук бойфрендів вже давно, а тут просто емоційно стабільний хлопець і я стаю його головною фанаткою). Касія - це просто «мрія для психолога» з цілою купою травм і я щиро переживала через це, щоб вона поборола свої патерни і барьєри, і нарешті могла жити, а не виживати. Якось зріднилась з нею, наче з подругою. От що значить, коли класно прописані персонажі. Це викликає цілу низку різних емоцій в читача і збільшує емпатію. А ці сюжетні повороти… Чим ближче до кінця, тим все ставало напруженіше, мій тиск піднявся, як курс долара в 2014му. І в кінці, після усіх подій, книга завершується на надії. Це був ніби світанок після самої темної ночі і непроглядної пітьми. Я дуже рада, що прочитала цю серію і з нетерпінням чекаю нових робіт авторки.
Не писала відгук на першу книгу, тож, як написано в післямові видавчині, авторка сприймає це як одну велику книгу, розділену на дві. Тому і я дам свій відгук одразу на цілісну історію.
Оскільки оцінка 4, то, певно, треба пояснити, за що я зняла один бал. Та й закінчувати хочеться на позитивній ноті. Тому почнемо з недоліків (суто для мене).
1. Міфи на початку кожного розділу. У першій книзі я прочитала всі, а в другій в останніх розділах уже пропускала ці міфи. Можливо, дарма. Але я не побачила взаємозв’язку цих міфів з основним наративом (принаймні тих, що читала), і вони просто збивали мене. Я хотіла далі читати про Касі та Трея, а не про богів. (Але, як я вже казала, це суто суб’єктивно. Знаю, що багатьом ці міфи заходять.)
2. Темпоритм обох книг. Початок дуже повільний, а в кінці події йдуть одна за одною, і ти не встигаєш повністю їх пережити. Першій книзі знадобилося 200 сторінок, щоб я втягнулася. І я не відклала її лише тому, що бачила багато позитивних відгуків. І так, відгуки виправдані. Кінець першої книги змушує одразу хотіти читати другу. Але й у другій спочатку ми довго (далі СПОЙЛЕРИ) перебуваємо в пустелі з Касією та Треєм, потім у таборі. А далі події неслися ось так: ролмак-зрадник-Трей-правитель-арешт-минулого-правителя-війна-заручини-спроба викрадення. На 400-й сторінці я розуміла, що вже фінішна пряма, і не уявляла, як усе встигне розв’язатися. Саме тому мені трохи не вистачило занурення. Особливо в моменті зі «смертю» Трея. Я в неї повірила. Уже уявляла, що буде далі з Касі, може, вона стане правителькою. Але він дуже швидко воскрес.
3. Родалінда та Кудо. У моменті, коли мама Алека каже Касі, що вона звабила спочатку Кіма, потім Трея, а тепер Алека, я була переконана, що мама сплутала її з Родаліндою. (Так, визнаю, я могла помилитися. Так, далі сцена виправдовує себе тим, що Касі боїться пліток про себе та Трея, але в мене все одно лишився такий шлейф.) Кудо, який привів поранену Касі до маєтку, казав, що це послуга… але це кудись зникло в сюжеті. (Може, я була неуважна, але після цього він навіть не з’являвся.)
Загалом по недоліках усе. Перейдемо до позитиву :)
1. Сетинг просто неймовірний. Пустелі, нейротоксини, співправи��елі. Вигадані тварини, їжа тощо. 2. Касі та Трей — неймовірна парочка. Їхня хімія відчувалася крізь папір. Пустила сльозу на моменті в кімнаті під землею, коли Касі казала, що їй ніби вирвали серце. Це було так красиво 😭 3. Теми та підтексти. Класова дискримінація, дихотомія, дружба, кохання, приналежність до групи. Усе було дуже смачно.
Загалом, красива й жива історія. Світ, у який хочеться повертатися. Герої, яким віриш. Сюжет, який захоплює.
Святі піски, як же це було прекрасно! То що там у нас по улюблених книгах? +1? Однозначно, так!✔️ Ця історія пройшлась струмом, зачепила всі рецептори, розтеклась теплом і відчуттям довершеності. Ух, поїхали.
Маємо продовження історії Касі та Трея, яких ми зустрічаємо серед отруйної пустелі. Вони шукають шляхи до втраченого дому і проживають випробування, до яких неможливо підготуватись. Пізнають себе і наважуються поглянути один на одного по-іншому. Перш за все, який же тут розкішний slow burn. Пані Аліса віртуозно прописує погляди, жести, доторки, відчуття, від яких буквально біжать мурахи.
📍 «Я ніколи не дивився на тебе зверху вниз і ніколи не буду. Бо для мене ти і є вершина»
Втім, ця історія космічно глибока. Тут і антиутопічні мотиви протистояння свартіїв та артіїв, і пошук себе через призму жорстоких дитячих травм, і складні політичні інтриги, і боротьба за ресурси і перманентний стан відповідальності за власний вибір. А ще просто ідеально прописані персонажі.
Касія постає перед нами повністю реальною, живою, не розцяцькованою обраністю, зі своїми страхами, сумнівами, дитячими травмами і образами. Вона настільки глибокий персонаж!
Трей. Ну тут no comment’s. Я точно знаю, хто буде і вашим улюбленим персонажем. В другій частині концентрація його енергетики відчутна фізично.
Цікаві, хоч і дещо передбачувані, Шимар, Нейран, Маро.
Геть непередбачувано — Ролмак💔 Що ж…
Словом, це така книга, де всього вдосталь і нічого не забагато. Стиль — довершений. Якщо почуття — то живі, справжні, якщо біль, то фізично відчутний, якщо відносини, то без ідеалізації. Ну… майже😏 Так, фінал йшов на контрастах, але, пані Алісо, я Вам за це дякую🫂
Сподіваюсь, промені осяють Вас натхненням на нові історії, а піски будуть прихильні. Так не хочеться відпускати цю історію, хай вишня цвіте і надалі🙌
СТО. ШІСТДЕСЯТ. ПʼЯТА. СТОРІНКА ...стала для мене першим моментом, від якого сироти по шкірі. Знали б ви, який скачок кортизолу я впіймала — і як мене попустило вже наступної ж сторінки👍
Другий момент шокованого споглядання в стіну чекав на 395 сторінці:
Якщо перша книга більше зосереджувалася на світобудові та проблемах Кас, то друга для мене — насамперед про щемкі стосунки, вибори та друзів. Хоча політичних інтриг тут теж хоч греблю гати)) Я очікувала чогось подібного від любовної лінії й не розчарувалась: милоти набралась, "скла" й переляку зловила, але ну смакота ж :)
Мені подобається, як пані Аліса розповідає про вибір. Як тривожниці зі стажем, мені дуже важливо бачити, що герої вагаються. Помиляються. Переживають цей досвід. Бути сильною — це і справді досвід, який потребує рішучості. Окрема дяка автоці за гайд з прочитання! Усі AM-моменти зустріла вночі, що додало плюс сто до атмосфери. Тепер цей альбом асоціюватиметься не лише з довгими нічними переїздами, а й з цією невгамовною парочкою. До речі, гадаю, Касі сподобалася б пісня The Visitor від Sienna Spiro 🎶
А міти на початку кожного розділу — це просто окремий вид мистецтва! Святі піски, спакуйте мені їх окремо, над деякими я ледве не пустила сльозу❤️
За 2026 рік це найкраще, що я прочитала на даний момент часу. Мені дуже сподобалось друга частина! Я зазвичай не люблю повільне розгортання подій, але тут не могла відірватись ❤️
Мені було замало Родалінди (вона дуже класно розбавляє усих цих грін-флаг персонажів) та замало Уни. Сюжет другої книги в основному зконцентрований на лінії Трея та Касі і іноді хотілось більше взаємодії з цими улюбленими персонажами. Ну і да, Трей то суцільний грін-флаг, в житті такого не буває 😅
Хочу відмітити, що "та сама" сцена була написана пречудово! Ніякої пошлості, вульгарності, а лише дуже спокуслива еротика. Прям естетичне задоволення отримала.
Також мене не покидає відчуття що фінал повинен був бути іншим. Наче на 444 сторінці усі були щасливі, але лишалось ще загадкових 50 сторінок, на яких і повинно було відбутись щось явно неочікуване. Але маємо хеппі енд, що не може не радувати 😉
Авторка дуже талановита і для такої великої дилогії це 100% успіх. Великий лайк 👍👍👍
This entire review has been hidden because of spoilers.
Після того як дочитала другу частину й добряче виплакалася, моє перше повідомлення Алісі було: «Ніколи не зможу збагнути, як це можна вигадати й настільки продумати!».
«Промені Аласі» — величезний здобуток для українського книговидання, адже ця історія, я переконана, стає в один ряд із культовою світовою фантастикою. Унікальний, до дрібниць продуманий світ із винятковим суспільним устроєм, глибокими й нетривіальними персонажами та персонажками, сильною головною героїнею, авторськими легендами, сконструйованими мовами, ідіомами та релігією, а також майстерно вибудуваним сюжетом і кінцівкою, що дарує натхнення та віру в якісну українську літературу.
Якщо ви ще не читали — виправляйтеся й насолоджуйтеся!
Якщо перша частина була неймовірною, то щоб оцінити цю книжку не вистачить зірочок на небі й гарних слів у словничку. Мені дуже сподобалось як розвивається історія, світ, а найголовніше персонажі. Касі й Трей - назавжди у моєму серденьку, їх вчинки, хімія, просто обожнюю, іноді такі дурники обоє, але такі хороші. Уна - просто любов, бажаю всім мати таку подругу як вона. Всі другорядні персонажі і їх розвиток захоплюють, люблю коли в історія вони мають свою історію, своє місце й голос. В мене так багато думок й так багато емоцій, тому великий відгук напишу пізніше. А поки скажу, що просто читайте, ця історія дуже варта часу витраченоі на неї часу й однозначно варта великої любові💕