What do you think?
Світ для фрау Еверс
Франц Еверс — ветеран Першої світової, колишній військовий лікар і безнадійний морфініст, що живе на маргінесі суспільства. Він здає в ломбард рештки свого минулого життя й потопає у химерних сновидіннях, поки за стінами щодня змінюється курс марки та вирують політичні чвари. Зустріч із таємничим вороном, хранителем пам’яті людства, відкриває йому очі: атмосфера відчаю та божевілля, яка пожирає місто, — прояв набагато зловісніших сил, здатних розірвати тонку межу самого буття. Міфи й казки оживають, час і простір перетворюються на поле бою з первісною пітьмою, проте щоб вийти на нього, Франц мусить подолати темряву в собі та знищити власних демонів.
- GenresHorror
352 pages, Hardcover
First published May 1, 2026
About the author
Ольга Мерц
1 book14 followersНародилася і живу у Києві, закохана в Німеччину. Здобула психологічну освіту, щоб не працювати за фахом. Змалку мріяла проживати чужі життя, тож довелося про них писати. Люблю подорожі на самоті, український постпанк і споглядання зірок зі стічної канави.
***
In Kyjiw geboren und aufgewachsen, in Deutschland verliebt. Ich habe Psychologie studiert, nur um nicht in diesem Beruf zu arbeiten. Da ich schon als Kind davon träumte, fremde Leben zu leben, blieb mir nichts anderes übrig, als darüber zu schreiben. Ich liebe das Alleinreisen, ukrainischen Post-Punk und das Betrachten der Sterne aus dem Rinnstein.
***
In Kyjiw geboren und aufgewachsen, in Deutschland verliebt. Ich habe Psychologie studiert, nur um nicht in diesem Beruf zu arbeiten. Da ich schon als Kind davon träumte, fremde Leben zu leben, blieb mir nichts anderes übrig, als darüber zu schreiben. Ich liebe das Alleinreisen, ukrainischen Post-Punk und das Betrachten der Sterne aus dem Rinnstein.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 14 of 14 reviews
Read
August 31, 2026«Я хочу суду».
Такий вигляд має одна з перших реплік лікаря Франца Еверса в романі Ольги Мерц і одна з ключовий фраз, точніше: фраз-ключів у «Світі для фрау Еверс». Хто воліє суду уже ясно — Еверс, чоловік титульної фрау. Цікавіше, хто судитиме. Говорить пан доктор до такого собі голосу місяця, так Франц назвав голос-у-своїй-голові. (Було б припустити, що морфініст Еверс ловить глюкі, але ми в містичному романі, тому голос той насправді існує). Суд, якого воліє Еверс, не має стосунку до земного життя, це очевидно посмертний суд: Анубіс зважить серце померлого на терезах істини, Амміт з’їсть душу грішника, Мінос вислухає свідчення і призначить місце в Аїді, Мункар і Накір перевірять стійкість віри померлого, Петро з ключами стоїть перед воротами в очікуванні напливи відвідувачів перед Страшним судом, Чітрагупта ретельно описує карму. Ми саме в такому світі і такого суду воліє Франц:
«— Суду.
— Що?
— Я хочу суду. Для спокути потрібен суд. Так буде чесно. Голос зайшовся колючим сміхом».
До речі, Франц — праведник. І навряд цей, вибачте за блюзнірство, статус має стосунок до справедливості. Самопожертва — це не про справедливість. Хоча б одна деталь: жінку з назви роману ми побачимо в просторі оповіді разів п’ять-сім, вона уже на початках назветься вдовою лікаря Еверса, передвіщаючи тим фінал історії. Але не є героїнею роману, це історія Франца. У світі грішників, який натхненно пише Мерц, Еверс — єдина безгрішна душа, яка успадкує світ. Так, в цьому світі безгрішні винесені на обкладинку. А історії розказують про грішників, котрі є одночасно ще й праведниками. Нудно не буде.
«Світ для фрау Еверс» — дебютний роман Ольги Мерц, і старт дає всі підстави для натхненого оптимізму. Зважений на вазі і знайдений ваговитим.
Тут більше:
https://tyzhden.ua/svit-dlia-frau-eve...
Такий вигляд має одна з перших реплік лікаря Франца Еверса в романі Ольги Мерц і одна з ключовий фраз, точніше: фраз-ключів у «Світі для фрау Еверс». Хто воліє суду уже ясно — Еверс, чоловік титульної фрау. Цікавіше, хто судитиме. Говорить пан доктор до такого собі голосу місяця, так Франц назвав голос-у-своїй-голові. (Було б припустити, що морфініст Еверс ловить глюкі, але ми в містичному романі, тому голос той насправді існує). Суд, якого воліє Еверс, не має стосунку до земного життя, це очевидно посмертний суд: Анубіс зважить серце померлого на терезах істини, Амміт з’їсть душу грішника, Мінос вислухає свідчення і призначить місце в Аїді, Мункар і Накір перевірять стійкість віри померлого, Петро з ключами стоїть перед воротами в очікуванні напливи відвідувачів перед Страшним судом, Чітрагупта ретельно описує карму. Ми саме в такому світі і такого суду воліє Франц:
«— Суду.
— Що?
— Я хочу суду. Для спокути потрібен суд. Так буде чесно. Голос зайшовся колючим сміхом».
До речі, Франц — праведник. І навряд цей, вибачте за блюзнірство, статус має стосунок до справедливості. Самопожертва — це не про справедливість. Хоча б одна деталь: жінку з назви роману ми побачимо в просторі оповіді разів п’ять-сім, вона уже на початках назветься вдовою лікаря Еверса, передвіщаючи тим фінал історії. Але не є героїнею роману, це історія Франца. У світі грішників, який натхненно пише Мерц, Еверс — єдина безгрішна душа, яка успадкує світ. Так, в цьому світі безгрішні винесені на обкладинку. А історії розказують про грішників, котрі є одночасно ще й праведниками. Нудно не буде.
«Світ для фрау Еверс» — дебютний роман Ольги Мерц, і старт дає всі підстави для натхненого оптимізму. Зважений на вазі і знайдений ваговитим.
Тут більше:
https://tyzhden.ua/svit-dlia-frau-eve...
August 31, 2026
Про те, що Ремарк народився в Оснабрюці, я дізналася після того, як прочитала книжку, з рецензії Ганни Улюри. І пазл склався, бо події роману «Світ для фрау Еверс» відбуваються саме тут. Хоча ні, пазл був зібраний і до того, просто ніби я побачила в ньому щось іще.
Цікаво, що роман Ольги Мерц працює і без додаткових пояснень: щось ти вгадуєш, щось ні. Але якщо умовно ви мого віку, десь приблизно ми з вами одні книжки читали в юності, то Ремарка та «втрачене покоління» ви в кущах усе одно помітите. Але місто тут не лише через те, що воно батьківщина письменника, тут є хороший історичний контекст.
Майстерність авторки в тому, що їй вдається тримати все багатоголосся в книжці так, що читач чи читачка не губиться в тому, хто до неї зараз говорить, стрімко розвивати сюжет, додавати паралельні лінії та дуже гарно то все писати. Я глибоко вражена та дуже вам раджу не дочитувати відгук, а замовляти книжку.
Про інтертекстуальність тексту багато говорить Ганна Улюра. Ця рецензія — подарунок для нас, варто читати її після книжки, як на мене, щоб доскласти враження в один малюнок. Проте знати про все необов’язково.
Той Оснабрюк, який показує пані Оля, самобутній, навіть якщо німецька культура вам не надто знайома (у мене з нею дуже складні, але цікаві стосунки). Крім неї, у тексті ще досить багато Біблії, якщо вам цікаво.
Проте підказки давала й сама авторка у соціальних мережах. Знову ж таки, до її розшифровок я прийшла після прочитання і була здивована, що думала про «Ми, діти з вокзалу Зоо» у зв’язці з Крістіаном.
Легенда про щуролова разом із «Лускунчиком і Мишачим королем» лякала мене з дитинства, тож тут я теж трохи налякалася. Я не боюся щурів та мишей, але, знаєте, коли довелося йти до смітника, де тваринки весело рилися в коробках та папері, сміливість моя кудись поділася.
Вам, певно, цікаво, про що книжка. Про війну, кінець світу і любов.
Ще трохи про Бога і про те, що супергерої бувають різні. «Інших, уже вибачте, вам не завезли».
Моє окреме дякую за історію Іди. Героїня назавжди в моєму серці.
https://t.me/okbookclub
Цікаво, що роман Ольги Мерц працює і без додаткових пояснень: щось ти вгадуєш, щось ні. Але якщо умовно ви мого віку, десь приблизно ми з вами одні книжки читали в юності, то Ремарка та «втрачене покоління» ви в кущах усе одно помітите. Але місто тут не лише через те, що воно батьківщина письменника, тут є хороший історичний контекст.
Майстерність авторки в тому, що їй вдається тримати все багатоголосся в книжці так, що читач чи читачка не губиться в тому, хто до неї зараз говорить, стрімко розвивати сюжет, додавати паралельні лінії та дуже гарно то все писати. Я глибоко вражена та дуже вам раджу не дочитувати відгук, а замовляти книжку.
Про інтертекстуальність тексту багато говорить Ганна Улюра. Ця рецензія — подарунок для нас, варто читати її після книжки, як на мене, щоб доскласти враження в один малюнок. Проте знати про все необов’язково.
Той Оснабрюк, який показує пані Оля, самобутній, навіть якщо німецька культура вам не надто знайома (у мене з нею дуже складні, але цікаві стосунки). Крім неї, у тексті ще досить багато Біблії, якщо вам цікаво.
Проте підказки давала й сама авторка у соціальних мережах. Знову ж таки, до її розшифровок я прийшла після прочитання і була здивована, що думала про «Ми, діти з вокзалу Зоо» у зв’язці з Крістіаном.
Легенда про щуролова разом із «Лускунчиком і Мишачим королем» лякала мене з дитинства, тож тут я теж трохи налякалася. Я не боюся щурів та мишей, але, знаєте, коли довелося йти до смітника, де тваринки весело рилися в коробках та папері, сміливість моя кудись поділася.
Вам, певно, цікаво, про що книжка. Про війну, кінець світу і любов.
Ще трохи про Бога і про те, що супергерої бувають різні. «Інших, уже вибачте, вам не завезли».
Моє окреме дякую за історію Іди. Героїня назавжди в моєму серці.
https://t.me/okbookclub
August 5, 2026
Хотілось би менше розуміти про що ця книжка, але поки що на жаль немає такої можливості. Дуже сумна, але неймовірно красива історія
August 26, 2026
Щиро не розумію, як оцінювати подібну книгу категорією зірочок чи балів, бо вона поза ними. Для мене тут досконало усе. І коли я кажу "усе", то маю на увазі дійсно усе – неймовірну авторську мову (бо Ольга пише як суперскілова письменниця рівня Пуліцера/Букера), тематика, символізм та образність, деталізованість, персонажі. При цьому текст так легко затікає у тебе, що ти й не помічаєш. Те, як авторка майтерно жонглює оповідачами, переходячи від одного до іншого, з першої на третю, з ненадійного на всезнаючого... Ви ще тисячу разів прочитаєте у відгуках, що не віриться, що це дебютна книга авторки, бо правда не віриться.
Це болюча, щемка, неймовірно красива й одночасно огидна історія про грішних святих і святих грішників; про наркоманів і шльондр; про біль, смерть, кохання, спокуту і життя. А також про світ, який треба рятувати. (та чи варто?)
📖 Я обожнюю магічний реалізм, і з цією книгою ніби продивилась химерно-прекрасний фільм у своїй голові. Бо я бачила усе – брудні вулиці Оснабрюка з його жителями, що втратили себе у вирі змін, щурів з їхнім королем, мури психлікарні, всепоглинну чорноту та найякравіше світло. Для мене це книга займає місце серед кращого прочитаного за, не побоюся цього, усе життя.
Та хай текст говорить сам за себе:
"Йому болів світ. Кожному з них болить світ. Саме це робить їх тими, ким вони є."
"Серед крові і лайна людина шукає чогось прекрасного. А даси їй це прекрасне – і вона знову шукатиме кров і лайно."
"Крістіан подивився на мене зі співчуттям.
– А перший раз був на війні?
– Так. на війні багато що трапляється вперше.
– Або востаннє."
"Мені було нудно, бо немає на світі більшої банальності, ніж зло. Воно банальніше за будь-який людський афоризм."
"Твоя кров отруйна, та не для тебе. Твоя плоть немічна, але дух вистояв. Від твоєї волі залишилося саме лахміття, але ти носиш його, немов святкове вбрання."
"... любов неможливо заслужити. Що ніхто не достойний любові, і саме тому її потрібно давати без обмежень."
І наостанок про самого Франца Еверса, несвятого Франциска, на плечах якого опинилось ярмо порятунку світу:
"Він був зрадником, убивцею і морфістом; він був святим – найкращим, якого могла собі дозволити ця безталанна епоха.
Інших, уж вибачте, вам не завезли."
Це було прекрасно.
Це болюча, щемка, неймовірно красива й одночасно огидна історія про грішних святих і святих грішників; про наркоманів і шльондр; про біль, смерть, кохання, спокуту і життя. А також про світ, який треба рятувати. (та чи варто?)
📖 Я обожнюю магічний реалізм, і з цією книгою ніби продивилась химерно-прекрасний фільм у своїй голові. Бо я бачила усе – брудні вулиці Оснабрюка з його жителями, що втратили себе у вирі змін, щурів з їхнім королем, мури психлікарні, всепоглинну чорноту та найякравіше світло. Для мене це книга займає місце серед кращого прочитаного за, не побоюся цього, усе життя.
Та хай текст говорить сам за себе:
"Йому болів світ. Кожному з них болить світ. Саме це робить їх тими, ким вони є."
"Серед крові і лайна людина шукає чогось прекрасного. А даси їй це прекрасне – і вона знову шукатиме кров і лайно."
"Крістіан подивився на мене зі співчуттям.
– А перший раз був на війні?
– Так. на війні багато що трапляється вперше.
– Або востаннє."
"Мені було нудно, бо немає на світі більшої банальності, ніж зло. Воно банальніше за будь-який людський афоризм."
"Твоя кров отруйна, та не для тебе. Твоя плоть немічна, але дух вистояв. Від твоєї волі залишилося саме лахміття, але ти носиш його, немов святкове вбрання."
"... любов неможливо заслужити. Що ніхто не достойний любові, і саме тому її потрібно давати без обмежень."
І наостанок про самого Франца Еверса, несвятого Франциска, на плечах якого опинилось ярмо порятунку світу:
"Він був зрадником, убивцею і морфістом; він був святим – найкращим, якого могла собі дозволити ця безталанна епоха.
Інших, уж вибачте, вам не завезли."
Це було прекрасно.
July 26, 2026
Зазвичай даю собі час, щоб переварити історію. Але мені хочеться написати відгук по свіжому. Бо буквально тільки закінчила читати. (Ну і така спокуса лишити перше ревʼю для цієї книги на платформі 💅🏼)
Це було неймовірно 🥹 Так добре, так красиво, так боляче.
З очевидних плюсів це авторська мова, читається дуже легко і дуже смачно. Персонажі!!! Я просто в захваті від них. В мого мозку є вада із запамʼятовуванням іноземних імен. Тому я зараз не згадаю кого як звали, але згадаю кожного персонажа за визначними характеристиками: праЩур, психіатОр, комуніст та митець. (Ну то з тих, кого мені важко було запам’ятати по імʼям).
Франц, Крістіан, Іда, Лія та ворон ❤️🩹 дуже яскраві і серце болить за долю кожного.
З мінусів, деколи не розуміла, що відбувається, бо оповідь перескакувала від ворона, до франца, до всезначюого наратор, до наближеного наратора. І я перші рядки намагалася переключитися.
Але в кінці все склалося до купи. І я після прочитання хвилин пʼять втикала в одну точку. Історія змушує подумати про багато.
Найбільше болить, що Франц врятував світ для своєї фрау Еверс, щоб вона жила. А світ через 10 років приведе до влади тих, хто спробує знову його знищити для мільйонів таких, як Лія.
Болить 💔
Дякую авторці за цю історію.
Це було неймовірно 🥹 Так добре, так красиво, так боляче.
З очевидних плюсів це авторська мова, читається дуже легко і дуже смачно. Персонажі!!! Я просто в захваті від них. В мого мозку є вада із запамʼятовуванням іноземних імен. Тому я зараз не згадаю кого як звали, але згадаю кожного персонажа за визначними характеристиками: праЩур, психіатОр, комуніст та митець. (Ну то з тих, кого мені важко було запам’ятати по імʼям).
Франц, Крістіан, Іда, Лія та ворон ❤️🩹 дуже яскраві і серце болить за долю кожного.
З мінусів, деколи не розуміла, що відбувається, бо оповідь перескакувала від ворона, до франца, до всезначюого наратор, до наближеного наратора. І я перші рядки намагалася переключитися.
Але в кінці все склалося до купи. І я після прочитання хвилин пʼять втикала в одну точку. Історія змушує подумати про багато.
Найбільше болить, що Франц врятував світ для своєї фрау Еверс, щоб вона жила. А світ через 10 років приведе до влади тих, хто спробує знову його знищити для мільйонів таких, як Лія.
Болить 💔
Дякую авторці за цю історію.
September 30, 2026
Це одна з тих книжок, які мені значно більше сподобалися як видання, ніж як історія. Обкладинка, ілюстрації, оформлення - усе дуже класне. Мова цікава, містичні сцени теж, атмосфера працює. Окремі уривки мені подобалися, але в щось більше вони так і не склалися. Дочитувала вже за інерцією: ну окей, чим воно закінчиться?
August 6, 2026
Для мене це одна з найкращих книг, які я читала💔 я вже чекаю осені, щоб знову відкрити «Світ для фрау Еверс». Хочу ще раз прожити її .
Чим більше я слухаю Ольгу Мерц і її історії про «фрау Еверс», тим більше розумію, яка це особлива книга.
Ольга розповідає про місця, які пов’язані з романом, про свої поїздки до Німеччини, про локації, які описані в книзі, і про різні цікаві збіги, які просто змушують ще більше зануритися в цю історію.🐦⬛🌑
Тому дуже раджу слідкувати за Ольгою (та видавництвом )Вона потроху ділиться різними деталями й історіями, які ховаються за цією книгою. І це дуже цікаво — відкривати для себе не тільки саму книгу, а й усе, що залишилося між рядків.
Чим більше я слухаю Ольгу Мерц і її історії про «фрау Еверс», тим більше розумію, яка це особлива книга.
Ольга розповідає про місця, які пов’язані з романом, про свої поїздки до Німеччини, про локації, які описані в книзі, і про різні цікаві збіги, які просто змушують ще більше зануритися в цю історію.🐦⬛🌑
Тому дуже раджу слідкувати за Ольгою (та видавництвом )Вона потроху ділиться різними деталями й історіями, які ховаються за цією книгою. І це дуже цікаво — відкривати для себе не тільки саму книгу, а й усе, що залишилося між рядків.
August 13, 2026
Не віриться, що це дебют. Дуже сподобалася книжка, тут є все: актуальна тема, історичний контекст, авторський стиль, чіткий сюжет, глибокий психологізм. Перекласти англійської і в фінал Букер-премії!
September 29, 2026
Світ для фрау Еверс.
Зайшло як в суху землю, як я й казав на початку. Дуже і дуже давно я не мав такого, аби книга "залетіла" за два дні.
І знаєте, мені є дуже багато чого сказати. От тільки я не знаю, чи здатен підібрати правильну кількість та якість слів. Якщо коротко - це дуже ВАУ!
Якщо я не помиляюсь (а я цілком можу й помилятись) - це дебютний твір авторки. В толерантній бесіді можна було б зазначити, що це не показник, нічого не вирішує, й не варто навішувати ярликів. Проте, знаєте....
Варто. Досвід - не пусте слово. Його відсутність - також. Ці крайності, або ж ця нескінченна крива, є хай й не головним та єдиним, але тим не менш - показником. Параметром, що впливає на очікування. Тим, що впливає й на оцінку, коли стає рятівною "заглушкою" для можливих дір "на тому кораблі". Отже - це важливо.
Гадаєте, я клоню до того, що цей твір потребує в цих "розуміючих" та "підтримуючих" латках? Аж ніяк!
На мій смак, розуміння (знову, це якщо я не наплутав нічого) того, що це дебют розкриває твір не просто як якісну роботу. Не труд майстерності, не результат вкладеного досвіду (хоча нічого з цього я б не заперечував в цьому творі), а перш за все - результат таланту.
Світ для фрау Еверс підхопив мене з перших строк. Не тільки майстерність слова, не тільки влучні й глибокі вирази захопили мене, разом із моєю увагою. Це зробив ще й темп.
З якоїсь причини я часто на це звертаю увагу, можливо маючи це як якийсь особистий пунктік. І навіть попри те, що не маю "свого" темпу я всеодно спираюсь на це, як на параметр. Я дивлюсь на історію як на дещо, що не просто існує, чи а як на події, що відбуваютсья попри мене, дозволяючи лише стати їх свідком. Ритм тут задано не мною.
Чи встиг я за ним? Так. Він швидкий, в такому я не був вже давно, проте ці сюжетні води дали мені змогу не випасти з мого читацького човна й піти під бурхливі хвилі подій.
Книга тримала мене до останнього. Я можу ще багато розтікатися думками по древу, проте:
Мені сподобались персонажі. Вони живі, інколи неживі, вони цікаві, я із насолодою переключався в динаміці між ними, не розриваючи сцени (чого я сам, наприклад, робити не вмію).
Мені сподобався сюжет. Я очікував, і таки дочекався. Але не того, чого очікував. І ні трохи не розчарований. Якійсь час я намагався зрозуміти, що відбувається. Знаєте, оце відчуття пошуку. Не думка "мені нічого не пояснюють, це погано", а "Я знаю те, що знає і він. Ми обидва - нічого не знаємо". Це навіть приємно.
Я не зміг вгадати кінцівку. Хоча десь ідеї, щодо певних персонажів, в голові пробігали. Але не так, і не "тому".
Наостанок додам окрему відзнаку відсилкам та підтекстам, що не були сховані "лише для глибоких читачів та вроджених геніїв", але й не пихались прямо в обличчя. Хоча, можливо, я просто не з тих геніїв, тож чогось, що там таки було - просто не зміг зрозуміти.
"Кожному своє".
Єдине, чого мені тут забракло, аби була тверда десятка - це мене самого. Я не заплакав, бо чого всередині мене не вистачило, аби те, з чого я плакати був повинен, мене таки взяло. Це не до тексту, це до моєї особистої із ним сумісності.
Можливо, я не встиг всіх полюбити так, як було варто. Зрозуміти й "відчути". Але тим не менш:
Я безумовно рекомендую цю книгу, якщо комусь та моя рекомендація всралась. Це - дуже добре!
9/10
Зайшло як в суху землю, як я й казав на початку. Дуже і дуже давно я не мав такого, аби книга "залетіла" за два дні.
І знаєте, мені є дуже багато чого сказати. От тільки я не знаю, чи здатен підібрати правильну кількість та якість слів. Якщо коротко - це дуже ВАУ!
Якщо я не помиляюсь (а я цілком можу й помилятись) - це дебютний твір авторки. В толерантній бесіді можна було б зазначити, що це не показник, нічого не вирішує, й не варто навішувати ярликів. Проте, знаєте....
Варто. Досвід - не пусте слово. Його відсутність - також. Ці крайності, або ж ця нескінченна крива, є хай й не головним та єдиним, але тим не менш - показником. Параметром, що впливає на очікування. Тим, що впливає й на оцінку, коли стає рятівною "заглушкою" для можливих дір "на тому кораблі". Отже - це важливо.
Гадаєте, я клоню до того, що цей твір потребує в цих "розуміючих" та "підтримуючих" латках? Аж ніяк!
На мій смак, розуміння (знову, це якщо я не наплутав нічого) того, що це дебют розкриває твір не просто як якісну роботу. Не труд майстерності, не результат вкладеного досвіду (хоча нічого з цього я б не заперечував в цьому творі), а перш за все - результат таланту.
Світ для фрау Еверс підхопив мене з перших строк. Не тільки майстерність слова, не тільки влучні й глибокі вирази захопили мене, разом із моєю увагою. Це зробив ще й темп.
З якоїсь причини я часто на це звертаю увагу, можливо маючи це як якийсь особистий пунктік. І навіть попри те, що не маю "свого" темпу я всеодно спираюсь на це, як на параметр. Я дивлюсь на історію як на дещо, що не просто існує, чи а як на події, що відбуваютсья попри мене, дозволяючи лише стати їх свідком. Ритм тут задано не мною.
Чи встиг я за ним? Так. Він швидкий, в такому я не був вже давно, проте ці сюжетні води дали мені змогу не випасти з мого читацького човна й піти під бурхливі хвилі подій.
Книга тримала мене до останнього. Я можу ще багато розтікатися думками по древу, проте:
Мені сподобались персонажі. Вони живі, інколи неживі, вони цікаві, я із насолодою переключався в динаміці між ними, не розриваючи сцени (чого я сам, наприклад, робити не вмію).
Мені сподобався сюжет. Я очікував, і таки дочекався. Але не того, чого очікував. І ні трохи не розчарований. Якійсь час я намагався зрозуміти, що відбувається. Знаєте, оце відчуття пошуку. Не думка "мені нічого не пояснюють, це погано", а "Я знаю те, що знає і він. Ми обидва - нічого не знаємо". Це навіть приємно.
Я не зміг вгадати кінцівку. Хоча десь ідеї, щодо певних персонажів, в голові пробігали. Але не так, і не "тому".
Наостанок додам окрему відзнаку відсилкам та підтекстам, що не були сховані "лише для глибоких читачів та вроджених геніїв", але й не пихались прямо в обличчя. Хоча, можливо, я просто не з тих геніїв, тож чогось, що там таки було - просто не зміг зрозуміти.
"Кожному своє".
Єдине, чого мені тут забракло, аби була тверда десятка - це мене самого. Я не заплакав, бо чого всередині мене не вистачило, аби те, з чого я плакати був повинен, мене таки взяло. Це не до тексту, це до моєї особистої із ним сумісності.
Можливо, я не встиг всіх полюбити так, як було варто. Зрозуміти й "відчути". Але тим не менш:
Я безумовно рекомендую цю книгу, якщо комусь та моя рекомендація всралась. Це - дуже добре!
9/10
September 21, 2026
Роман "Світ для фрау Еверс" Ольги Мерц - української письменниці-дебютантки, германофілки, містикині, віруючої в Бога (опис з власного сайту)
🐀Час: 1920-ті
🐀 Місце: Оснабрюк, Веймарська республіка (Німеччина)
🐀 Головний герой: Франц Еверс, деградуючий морфініст, колись був польовим лікарем
🐀 Обставини історичні: програш у першій світовій, криза, гіперінфляція, політичний хаос.
🐀 Обставини фентезійні: щось лихе насуває.
Всю книгу сюжет крутився навколо: зараз щось таке страшне буде; зараз буде страшне; таке розкажу, що ніколи не забудете; щось страшне - було, ну от. Буквально - щось таке, дуже погане. Саспенса, цікавості, що ж воно таке, інтриги і власне, горору - для себе взагалі не побачила.
Ще один важливий компонент книги: біблійні цитати у великій кількості, "пізнавальні" довідки про Німеччину і її історію, а також загальнокультурні відсилки, розжовані та пафосно повторені по декілька разів. Мені сподобалась власне одна, яку вже всі зацитували: "року Божого тисяча дев'ятсот двадцять проклятого", так писали в літописах (без "проклятого", звісно).
Родзинка книги психопомп - крук, тваринний провідник до потойбіччя чи власної підсвідомості, має допомагати і вказувати шлях. Мав би. Наш крук силувано іронізує і "допомагає" фразами "ти маєш це сам зрозуміти!". Зрозуміти що? Нащо? Не задавай питань, всі відповіді в тобі 🙄🙄🙄
Персонажі мені здались млявими, часто картонними, розвитку і мотивації не дуже помітила. Можуть щезнути, ну і фіг з ними, як з Ідою, наприклад. Але що мене вкурвило максимально, можливо це і є причина загальної реакції на книгу: німецькі військовики та воєнні лікарі після першої світової страждають від відношення суспільства та закидів "я тебе туди не посилав." Що? Дійсно, бідні німецькі хлопчики, вони ж просто пішли повбивати купу людей... як бідні російські хлопчики зараз, так виходить? Тут буквально є персонаж, у якого життєва драма, що війна закінчилась раніше, ніж він встиг взяти участь. З боку Німеччини.... Багато разів повторюється фраза про мертву імперію, якої наразі вже немає, от тоді ми жили, а зараз що... Це про яку імперію ми так жалкуємо?..
При цьому книга фантастично прекрасно оформлена, вона дуже красива і стильна, але сильно не моя.
🐀Час: 1920-ті
🐀 Місце: Оснабрюк, Веймарська республіка (Німеччина)
🐀 Головний герой: Франц Еверс, деградуючий морфініст, колись був польовим лікарем
🐀 Обставини історичні: програш у першій світовій, криза, гіперінфляція, політичний хаос.
🐀 Обставини фентезійні: щось лихе насуває.
Всю книгу сюжет крутився навколо: зараз щось таке страшне буде; зараз буде страшне; таке розкажу, що ніколи не забудете; щось страшне - було, ну от. Буквально - щось таке, дуже погане. Саспенса, цікавості, що ж воно таке, інтриги і власне, горору - для себе взагалі не побачила.
Ще один важливий компонент книги: біблійні цитати у великій кількості, "пізнавальні" довідки про Німеччину і її історію, а також загальнокультурні відсилки, розжовані та пафосно повторені по декілька разів. Мені сподобалась власне одна, яку вже всі зацитували: "року Божого тисяча дев'ятсот двадцять проклятого", так писали в літописах (без "проклятого", звісно).
Родзинка книги психопомп - крук, тваринний провідник до потойбіччя чи власної підсвідомості, має допомагати і вказувати шлях. Мав би. Наш крук силувано іронізує і "допомагає" фразами "ти маєш це сам зрозуміти!". Зрозуміти що? Нащо? Не задавай питань, всі відповіді в тобі 🙄🙄🙄
Персонажі мені здались млявими, часто картонними, розвитку і мотивації не дуже помітила. Можуть щезнути, ну і фіг з ними, як з Ідою, наприклад. Але що мене вкурвило максимально, можливо це і є причина загальної реакції на книгу: німецькі військовики та воєнні лікарі після першої світової страждають від відношення суспільства та закидів "я тебе туди не посилав." Що? Дійсно, бідні німецькі хлопчики, вони ж просто пішли повбивати купу людей... як бідні російські хлопчики зараз, так виходить? Тут буквально є персонаж, у якого життєва драма, що війна закінчилась раніше, ніж він встиг взяти участь. З боку Німеччини.... Багато разів повторюється фраза про мертву імперію, якої наразі вже немає, от тоді ми жили, а зараз що... Це про яку імперію ми так жалкуємо?..
При цьому книга фантастично прекрасно оформлена, вона дуже красива і стильна, але сильно не моя.
This entire review has been hidden because of spoilers.
September 24, 2026
Мабуть, один із найсильніших дебютів, які я читала. Важко повірити, що це перша книга авторки.
Неймовірно талановито написана!
Було б добре сформулювати, про що книжка.
Про любов, війну і героїв, яких вона повертає іншими. Про життя, але здебільшого про (не)життя.
Так відразу і не скажеш, бо кожен сприйматиме її по-своєму.
Тут ціла купа (не)прихованих відсилок, загадок, персонажів із унікальними історіями, цікавих думок, слів, метафор... Я не розгадала все з першого разу. Хочеться перечитати. При чому зразу після завершення і кілька разів, щоб ну точно! Але й цього буде мало.
Історія Іди просто розбиває серце. Як і Крістіана. Як і всіх інших героїв. Вони всі справжні, кожна деталь така жива, що неможливо відмежувати себе від світу, вигаданого авторкою. Я плакала вкінці якимись не виплаканими раніше сльозами...
Є книжки, які забирають частинку тебе після прочитання. Це одна з таких. Відчуття, що ти не зможеш повернути собі себе, яким був до неї.
І мене накрила печаль і туга після. Хочеться в ній побути, пожити, посмакувати...
Неймовірно талановито написана!
Було б добре сформулювати, про що книжка.
Про любов, війну і героїв, яких вона повертає іншими. Про життя, але здебільшого про (не)життя.
Так відразу і не скажеш, бо кожен сприйматиме її по-своєму.
Тут ціла купа (не)прихованих відсилок, загадок, персонажів із унікальними історіями, цікавих думок, слів, метафор... Я не розгадала все з першого разу. Хочеться перечитати. При чому зразу після завершення і кілька разів, щоб ну точно! Але й цього буде мало.
Історія Іди просто розбиває серце. Як і Крістіана. Як і всіх інших героїв. Вони всі справжні, кожна деталь така жива, що неможливо відмежувати себе від світу, вигаданого авторкою. Я плакала вкінці якимись не виплаканими раніше сльозами...
Є книжки, які забирають частинку тебе після прочитання. Це одна з таких. Відчуття, що ти не зможеш повернути собі себе, яким був до неї.
І мене накрила печаль і туга після. Хочеться в ній побути, пожити, посмакувати...
August 2, 2026
сподіваюсь ви вже в курсі що вам всім *треба* це прочитати
August 7, 2026
В мене чомусь зникло рев'ю, яке я писала минулого тижня, щось я накляцала, кажись, але можу написати ще!
Ну, по-перше, я ніяк не можу повірити, що Світ це дебют. Слово та ритм тексту дуже майстерні, ритм взагалі не кульгає, але й не біжить як навіжений. Розкриті усі персонажі, причому мазки на книжковій картині і не малі, і не величезні, себто то вам і не реалізм-академізм, і не сучасна хтонь. Скоріш за все - експрессіонізм, той самий німецький. Стоп, автор якраз написала свій роман у ту саму єпоху панування художнього стилю у Німеччині! Таке ось переплітіння у мистецтві. До речі, у книзі багато відсилок до культури Веймарської Німеччини - зокрема до кіно, а ще до одного дуже відомого жителя міста Оснабрюк. Читайте уважно. Ви його не пропустите. Біблійні та суто міфологічні відсилки чогось перегукуються у мене зі Сендменом Геймана, а ще з книгою Тіль від Кельмана. Вони взагалі побратими книжкові: Тіль та Світ. В мене стоять на одній поличці, поруч. Проза Ольги багатошарова та взагалі багата, без відлуння сьогодення та трендів нашого бурхливого часу. Ви тут не знайдете банальний дарк романс чи cozy fantasy (бо то часто дурня, а Світ - ні).
Але, попри те, що книга оминає сучасні баналії, вона таки про нас, про сьогодення, про нашу війну, наші жертви, наші втрати та страждання. Голос покоління війни - ось її роль. Метафорично, високо про низьке, саме так.
У книзі є ще дуже цікавий структурно-сюжетний пласт, захований у главах. Але я не буду про це писати. Це спойлер. Даю підсказку: дивіться у структуру частин, а також на Місяць та Сонечко біля нумерації глав. Вони - помічники.
Дуже хочу, щоб колись Ольга зустрілась з Кельманом та дала йому свою книгу в подарунок, і вони разом провели кулатий стіл з обговорюваннями. Якщо вам сподобався Світ - хутчіш читати Тіля!
Ну, по-перше, я ніяк не можу повірити, що Світ це дебют. Слово та ритм тексту дуже майстерні, ритм взагалі не кульгає, але й не біжить як навіжений. Розкриті усі персонажі, причому мазки на книжковій картині і не малі, і не величезні, себто то вам і не реалізм-академізм, і не сучасна хтонь. Скоріш за все - експрессіонізм, той самий німецький. Стоп, автор якраз написала свій роман у ту саму єпоху панування художнього стилю у Німеччині! Таке ось переплітіння у мистецтві. До речі, у книзі багато відсилок до культури Веймарської Німеччини - зокрема до кіно, а ще до одного дуже відомого жителя міста Оснабрюк. Читайте уважно. Ви його не пропустите. Біблійні та суто міфологічні відсилки чогось перегукуються у мене зі Сендменом Геймана, а ще з книгою Тіль від Кельмана. Вони взагалі побратими книжкові: Тіль та Світ. В мене стоять на одній поличці, поруч. Проза Ольги багатошарова та взагалі багата, без відлуння сьогодення та трендів нашого бурхливого часу. Ви тут не знайдете банальний дарк романс чи cozy fantasy (бо то часто дурня, а Світ - ні).
Але, попри те, що книга оминає сучасні баналії, вона таки про нас, про сьогодення, про нашу війну, наші жертви, наші втрати та страждання. Голос покоління війни - ось її роль. Метафорично, високо про низьке, саме так.
У книзі є ще дуже цікавий структурно-сюжетний пласт, захований у главах. Але я не буду про це писати. Це спойлер. Даю підсказку: дивіться у структуру частин, а також на Місяць та Сонечко біля нумерації глав. Вони - помічники.
Дуже хочу, щоб колись Ольга зустрілась з Кельманом та дала йому свою книгу в подарунок, і вони разом провели кулатий стіл з обговорюваннями. Якщо вам сподобався Світ - хутчіш читати Тіля!
August 11, 2026
«Серед крові й лайна людина шукає чогось прекрасного.А даси їй це прекрасне — і вона знову шукатиме кров і лайно».
Апокаліпсис від несвятого Франциска і (неймо)вірного крука, що першим вилетів з того самого Ковчега і бачив все. «Світ для фрау Еверс» — одна з тих книжок, про які я вже на 30 сторінці знав, що це 5 зірочок і що далі то, більше був того певен. Голосно скажу, що це наразі дебют року.
🏰 Ольга Мерц дарує нам екскурсію містечком Оснабрюк початку 1920-х років — час проклятий, непевний і брудний. Так, це саме екскурсія — місто є повноцінним героєм роману, Ольга все розкаже і покаже (в кінці книги на вас чекають фотографії всіх локацій).
🐀 Отже, Оснабрюк накрило божевілля, як і наш світ. Як і наша земля, Оснабрюк стає об’єктом інтересу зла, ціллю. Чому, звідки?
Відгук повністю тут: https://t.me/ukrainian_art_crossroads...
Апокаліпсис від несвятого Франциска і (неймо)вірного крука, що першим вилетів з того самого Ковчега і бачив все. «Світ для фрау Еверс» — одна з тих книжок, про які я вже на 30 сторінці знав, що це 5 зірочок і що далі то, більше був того певен. Голосно скажу, що це наразі дебют року.
🏰 Ольга Мерц дарує нам екскурсію містечком Оснабрюк початку 1920-х років — час проклятий, непевний і брудний. Так, це саме екскурсія — місто є повноцінним героєм роману, Ольга все розкаже і покаже (в кінці книги на вас чекають фотографії всіх локацій).
🐀 Отже, Оснабрюк накрило божевілля, як і наш світ. Як і наша земля, Оснабрюк стає об’єктом інтересу зла, ціллю. Чому, звідки?
Відгук повністю тут: https://t.me/ukrainian_art_crossroads...
Displaying 1 - 14 of 14 reviews