What do you think?
Rate this book
Бойові шрами
- GenresManga
152 pages, Paperback
Published April 1, 2026
2 people are currently reading
15 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 6 of 6 reviews
April 24, 2026
Це було боляче.
November 12, 2025
À travers trois courts récits, on plonge dans la guerre en Ukraine:
- un soldat au front
- une jeune femme qui doit fuir la ville avec sa famille
- un enfant avec sa mère dans un refuge
Aucun de ces récits n'est facile à lire. Le premier est sans doute le plus intime du mangaka qui a des amis en Ukraine: on y voit d'ailleurs la photo du véritable soldat à la fin. C'est donc pratiquement un témoignage. C'est aussi le sentiment qu'on garde des deux autres récits: le 2e cite également une personne (anonyme) et le dernier s'inspire d'une photo du photojournaliste Andriyenko Andrey. La création sert très bien au mangaka pour broder ces histoires au quotidien de cette population qui n'a jamais pensé que la guerre leur tomberait dessus...
On y parle donc de la guerre, mais très précisément de ce qui se passe en Ukraine. Car ce pays est bien mis de l'avant: on cite non seulement des villes et de ces actualités qu'on a vues passer dans les médias; mais on évoque également beaucoup la nourriture du pays (surtout dans les récits 2 et 3). Ces plats emblématiques deviennent une marque d'identité et de partage d'une culture aussi. Ils sont ce qui lit les générations et les familles.
On ressort bouleversé de ces trois récits qui présentent des personnages qui nous ressemblent tellement par leur âge, leur vie, leurs aspirations. Ça rappelle que la guerre peut arriver sans avertissement, qu'elle touche tout et n'importe qui, sans justice.
- un soldat au front
- une jeune femme qui doit fuir la ville avec sa famille
- un enfant avec sa mère dans un refuge
Aucun de ces récits n'est facile à lire. Le premier est sans doute le plus intime du mangaka qui a des amis en Ukraine: on y voit d'ailleurs la photo du véritable soldat à la fin. C'est donc pratiquement un témoignage. C'est aussi le sentiment qu'on garde des deux autres récits: le 2e cite également une personne (anonyme) et le dernier s'inspire d'une photo du photojournaliste Andriyenko Andrey. La création sert très bien au mangaka pour broder ces histoires au quotidien de cette population qui n'a jamais pensé que la guerre leur tomberait dessus...
On y parle donc de la guerre, mais très précisément de ce qui se passe en Ukraine. Car ce pays est bien mis de l'avant: on cite non seulement des villes et de ces actualités qu'on a vues passer dans les médias; mais on évoque également beaucoup la nourriture du pays (surtout dans les récits 2 et 3). Ces plats emblématiques deviennent une marque d'identité et de partage d'une culture aussi. Ils sont ce qui lit les générations et les familles.
On ressort bouleversé de ces trois récits qui présentent des personnages qui nous ressemblent tellement par leur âge, leur vie, leurs aspirations. Ça rappelle que la guerre peut arriver sans avertissement, qu'elle touche tout et n'importe qui, sans justice.
May 1, 2026
я наївно придбала цю історію, думаючи, що вона про військового "Шинобі" та його врятованого кота і ДУЖЕ ПОМИЛИЛАСЬ. так я плакала тільки над фільмами Чернова.
манґа обов'язкова до прочитання, не тільки з міркувань того, що потрібно підтримувати історії про Україну (особливо написані для глобального читача), але і тому що це просто хороше і вартісне видання.
це три оповідання про людей, яких зачепила та травмувала російсько-українська війна - і кожна наступна сторінка емоційно знищує вас все більше і більше. водночас помітно скільки турботи та уваги до деталей доклала авторка в процесі фіксації цих історій та перекладу їх у візуальну форму (рисунок справді вражаючий, місцями дуже лаконічний, де вам майстерно і без жодної хмаринки тексту розкажуть щось абсолютно трагічне). у процесі читання в мене не виникало відчуття того, що я читаю твір, написаний з метою паразитувати на нашій трагедії.
манґа обов'язкова до прочитання, не тільки з міркувань того, що потрібно підтримувати історії про Україну (особливо написані для глобального читача), але і тому що це просто хороше і вартісне видання.
це три оповідання про людей, яких зачепила та травмувала російсько-українська війна - і кожна наступна сторінка емоційно знищує вас все більше і більше. водночас помітно скільки турботи та уваги до деталей доклала авторка в процесі фіксації цих історій та перекладу їх у візуальну форму (рисунок справді вражаючий, місцями дуже лаконічний, де вам майстерно і без жодної хмаринки тексту розкажуть щось абсолютно трагічне). у процесі читання в мене не виникало відчуття того, що я читаю твір, написаний з метою паразитувати на нашій трагедії.
April 30, 2026
Книжка коротка, всього три історії, 150 сторінок, але я розтягнула її на кулька днів, бо було боляче читати. Повірте, позначка 18+ там не дарма, не читайте, якщо маєте вразливий стан. Бо що я тільки не читала в мальописах, але коли манга про твою реальність - сприймається набагато більш болюче.
Єдиний невеличкий мінус - здалося, що історії трохи уривчасті, ніби зроблені поспіхом, широкими мазками, тим не менш вони справляють глибоке враження. Мальовка вражаюча, помітно що авторка намагалась бути дуже уважною до деталей.
Ніколи не думала, що прочитаю ще й мангу про нашу війну... Рекомендувати її складно, але дякую за те, що вона є.
Єдиний невеличкий мінус - здалося, що історії трохи уривчасті, ніби зроблені поспіхом, широкими мазками, тим не менш вони справляють глибоке враження. Мальовка вражаюча, помітно що авторка намагалась бути дуже уважною до деталей.
Ніколи не думала, що прочитаю ще й мангу про нашу війну... Рекомендувати її складно, але дякую за те, що вона є.
May 1, 2026
Нестерпно боляче. Манга маленька, але історії можна перетравлювати ще довго після прочитання.
Мене більше вражає той факт, що це лише три історії... всього лиш три, а скільки ще таких і ще страшніших, жорстокіших, нестерпних і найгірше - їх ніхто не розкаже, бо люди, що стали свідками вже не з нами, бо були знищені росіянами, бо таких історій занадто багато і не всі прагнуть їх розповісти і не всі готові чи хочуть їх відкрити.
Ось так стирається ціла нація, стираються чиїсь мрії, бажання, щоденні рутини, хобі, близькі, друзі, кохані, майбутнє, життя...
Мене більше вражає той факт, що це лише три історії... всього лиш три, а скільки ще таких і ще страшніших, жорстокіших, нестерпних і найгірше - їх ніхто не розкаже, бо люди, що стали свідками вже не з нами, бо були знищені росіянами, бо таких історій занадто багато і не всі прагнуть їх розповісти і не всі готові чи хочуть їх відкрити.
Ось так стирається ціла нація, стираються чиїсь мрії, бажання, щоденні рутини, хобі, близькі, друзі, кохані, майбутнє, життя...
Read
February 14, 20263 histoires très touchantes sur ce que vivent les Ukrainiens. À lire!
Displaying 1 - 6 of 6 reviews