Книжка Мирослава Шкандрія – одне з найґрунтовніших досліджень українського націоналізму 1920–1950-х років. Спираючись на архіви України, Польщі, Канади і США, мемуари й літературу доби та застосовуючи модерний науковий інструментарій, автор показує нам, як український націоналізм пройшов шлях від інтегрального руху до демократичної трансформації у частині повоєнної еміграції. Автор послідовно розглядає три виміри цього явища: політику через відносини з Польщею, нацистською Німеччиною та Радянським Союзом, ідеологію через постаті основних теоретиків та внутрішні злами, а також літературу, яка стала важливим чинником формування міту націоналістичного покоління. Проаналізувавши твори Євгена Маланюка, Олени Теліги, Леоніда Мосендза, Олега Ольжича, Юрія Липи, Уласа Самчука, Юрія Клена та Докії Гуменної, дослідник демонструє, як художнє слово сприяло національному проєктуванню, моделюючи образ нової політичної спільноти та її можливі візії. Мирослав Шкандрій не уникає навіть дуже контраверсійних тем і пропонує багатовимірний аналіз руху, який поєднав визвольний імпульс, модернізаційні прагнення, радикалізм, амбівалентність і внутрішні суперечності. У час нових воєн пам’яті, коли російська агресія вкотре намагається дискредитувати українське минуле, ця праця набуває особливої ваги. Вона дає українському читачеві інструменти для тверезого й виваженого осмислення історії, відокремлює факти від пропаганди та відкриває шлях до зрілого діалогу про націоналізм без ідеалізації та без демонізації.
Дуже дуже дуже хороша книжка. Враховуючи нинішні умови, мейнстрім і тд, Шкандрій доволі прямо описав ідеї та вірування українських націоналістів (та фашистів) у 1930-40х рр.
Фактично книжка поділена на 2 частини – спочатку описано контекст подій, політичну історію ОУН, а потім автор перейшов до літературного аналізу текстів письменників-націоналістів. Саме крізь їхню призму Шкандрій і виводить ідеологію ОУН та описує те, як сюжет їхніх художніх творів був сформований їхнім внутрішнім переконанням та світосприйняттям.
Звичайно, перша частина, як на мене, могла бути написана набагато краще та, щонайважливіше, більш критично до ОУН, однак коли мова пішла про літературу, геній літературознавця-Шкандрія відкрився сповна, що заглажує деякі прогалини у першій частині.
Та і загалом, просто цікаво читати щось про ОУН без Бандери (що, на жаль, у нас зараз малопомітно). В тексті імʼя Бандери фактично не згадується, а автор вводить купу інших імен, які були набагато більш вагомішими для ідеології ОУН, але повоєнний бандерівський міф їх собою перекрив.
This one of my absolute favourite books when it comes to Ukrainian nationalism, especially in English.
Shkandrij very well manages to take up a position on a sort of middle-ground. Away from the widespread uncritical and overly positive position taken up by many Ukrainian scholars, yet also avoids the total vilification of the Ukrainian nationalism, common among many "western"/leftist scholars.
It includes a great account of rise of Ukrainian nationalism, and events preceding and influecing this development. Central personalities such as Dontsov are reviewed with due critique and key nationalist writers are presented. Especially the last part is worth the attention, as personalities such as Yurii Lypa - interesting people absolutely underrepresented in "western" academia, are introduced.