Острів Білої Сови

by Марина Гримич

Чи можуть дівчата вагітніти від привида? Всі мешканці маленького острівного канадського містечка не бачать у цьому нічого дивного. Проте новоприбула українка, не позбавлена цікавості й винахідливості, береться розслідувати цю загадку.

160 pages, Paperback

First published January 1, 2010

Reviews

[Юлія · Rating 4 out of 5]

Чесно кажучи, дуже здивована негативними відгуками на цю, як на мене, дуже симпатичну книгу. Єдине, чим для себе можу пояснити таку реакцію – розчаруванням від несправджених очікувань. Якщо ви придивляєтесь до цієї книги, шукаючи, що ще написала авторка «Клавки» - забудьте про свій досвід прочитання Гримич – книга не менш талановита, але абсолютно інша. Якщо повірили анонсованому «містичному детективу» – даремно: таємниця привида Брендана настільки недостовірна з перших рядків, що навіть розглядати її всерйоз не варто.
Про що ж тоді книга? Про життя невеликої спільноти на досить закритому (ні, не подумайте, нічого моторошного – просто провінційна, віддалена і мало кому цікава місцина) острові. Про дрібниці – смішні, милі, сентиментальні і набридливі, які вихоплює око головної героїні. Вона якраз на острові чужинка – вона українка, що переїхала в Канаду; містянка, яка призвичаюється до життя досить закритої спільноти; і навіть у самій спільноті, що головним чином складається із рибалок та їхніх сімей, вона – дружина лікаря і цим викликає шанобливе, але відсторонене ставлення (сцена із кошиком риби, яким її пригостили і яку треба почистити – просто розкішна!).
І от героїні на повному серйозі, як про щось абсолютно нормальне і само собою зрозуміле, та ще і таке, що є загальновідомим і навіть дивно це пояснювати; що не менш важливо – різні люди згадують про «Бренданових» (привидових, ага) дітей. Зрозуміле її бажання розібратися – що ж, власне, відбувається: острів схибнувся? Чи це жарт, що сильно затягнувся (містифікація довжиною в сотні років – справа досить марудна).
Варто додати, що наукова спеціалізація авторки тут добре помітна. Я б сказала – книга досить «антропологічна». Тут і талант Марини Гримич підмічати особливості колективної поведінки (симпатичні традиції і нешкідливі «закидони» мешканців містечка, що веде себе як село), і розкішна хуліганська етнографічна постановка – режисерсько-фальсифікаторський дебют головної героїні (дуже кумедна сюжетна лінія). До речі, розгадка «страшної таємниці» теж цілком наукова.
Тому загалом книгу можна рекомендувати як якісну, іронічну історію про невеликий острів і його швидше смішні, аніж страшні таємниці.

[Svitlana · Rating 5 out of 5]

Чудова книга. Легке читання на один вечір, коли треба відволіктись від тяжких думок.

[Ганна Халімон · Rating 5 out of 5]

Насолодилася черговою книгою одної з улюблених авторок. Люблю її історії за те, що, крім художньої цінності, вони мають освітній компонент.

Закрита спільнота канадійського острова. Як уникнути інцестів і виродження спільноти? Українка Софія опиняється на цьому острові з чоловіком-лікарем. Спочатку їй страшенно нудно: вона їздить з чоловіком на виклики, щодня мусить чистити ненависну рибу, яку доставляють рибалки, і мріє забратися з острова якнайшвидше. Єдина розвага – недільне відвідування церкви. І раптом інтрига – органіст виявляється привидом, нікого в містечку це не дивує, жінки народжують від нього шляхом непорочного зачаття, а місцевий священник навіть веде облік привидових дітей. Одного дня Софію приголомшує новина, що чоловік планує залишатися на острові, щоб дослідити цей феномен. І аби не здуріти від щодняоднейтесаме, вона намагається розгадати містику, проростаючи до острова, заглиблюючись у проблеми і радощі містян, стаючи невід'ємною частиною острівної спільноти.

"– Ну, як вам тут живеться? – було її перше
запитання.
– Наш острів дуже своєрідний.
– Ваш? Ви тут народились?
– О ні, Боже збав. Я здалеку. Однак доля
мене сюди занесла, і я пустив тут коріння.
– Вам тут не нудно?
– Спочатку було нудно, як і вам... А потім
стало весело, теж як і вам."

На вас чекає неочікувана розв'язка. Одним словом, читайте.

[Adelais · Rating 4 out of 5]

Софія вийшла заміж за канадського науковця, переселилася на ідилічний, але страшенно нудний канадський острів, а хочеться ж себе чимось зайняти. На допомогу приходить органіст, який а) привид і б) від нього народжують незаміжні дівчата. Далі почнеться катавасія, в яку втягнуться місцевий батюшка, індіанські племена з потенційно цікавою міфологією і власне навіть рідний чоловік! А сова сидітиме і нагнітатиме, та ще й в книжці дуже миле її зображення.
Не впевнена, чи зараз деякі сцени можна назвати політкоректними, але оці всі наукові і фольклорні борсання мені дуже зайшли.

[Nataly · Rating 2 out of 5]

Не було жодних очікувань від книжки, але після 20 сторінок зʼявилось відчуття, що читаю дешевий роман, який переклали з англійської (такий, що в мʼякий обкладинці продають за 2$).
Така проста мова і ті вкраплення про українку і Софія то розумна читається як якого дідька я тільки що прочитала?? Тільки даремно витраченний час, якщо полюбляєте гарну літературу. Якщо треба просто відволіктися і на один вечір, то книжка ідеально вам підійде.

[Alona · Rating 5 out of 5]

Мені пишеться як пише Марина Гримич. Завжди цікава, завжди різна. Я не впізнаю стиль письменниці в її книгах. Вона мене захоплює і вражає.
Софія мені сподобалась з перших сторінок. Її логічні дії і висновки були для мене дуже важливі і я була рада, що вона була не з тих людей, яка все сприймала на віру. Я також не вірила в ці балачки про Брендона:))

[Мар'ян · Rating 3 out of 5]

Стівенокінгівське в українській літературі
не про Україну, але про українку,
котра втерла носа усім тим самовпевненим канадійцям.
Цікава детективна історія з цілком раціональною кінцівкою. Розважальне чтиво вихідного дня

[Anna · Rating 1 out of 5]

Книга абсолютно ні про що. Ще й написана так, наче ти читаєш короткий переказ якогось великого твору в хрестоматії: "він пішов", "вона сказала"...

[Tamara Rumiantseva · Rating 2 out of 5]

Книга написана легко, читається дуже швидко, проте не сподобалась.
Головна героїня - українка, що вийшла заміж за іноземця і живе з ним на богом забутому острові, спільнота якого достатньо замкнена і більшість населення один одному родичі, тому інтерцестуальні шлюби не рідкість. Нащо героїня постійно згадує, що вона українка? Це не додає їй нічого і виглядає недоречним. З таким же успіхом вона могла б бути шведкою, італійкою, чи американкою - це ніяк не впливає на історію.

Недолугою є і одна з ліній твору про "людей Білої Сови" - корінного населення сусідніх островів, - для яких головна героїня придумує міфологію, бо до них, наче, мають приїхати антропологи і дати грошей, ящко їх культура виявиться цікавою. Міфологія народу здається героїні "нелогічною" і не дуже розумні, як, мабуть, вважає авторка, аборигени, просять героїню "сконструювати" їм ідентичність. Ця лінія - повна неповага до проявів іншої культури.

Щодо основної лінії твору (з привидом, від якого начебто вагітніють жірки), то зав'язка цікава, але на цьому все.

[Василь · Rating 5 out of 5]

Дуже легке чтиво. Хороший сюжет і кінцівка)

[mira · Rating 3 out of 5]

Чудова книжка для відпочинку, невеличка, легка, приємно читати. Сама загадка не така вже і складна - вирішується за лічені хвилини, але це все одно цікаво читати, адже тут не про привида, а про життя