Даіре: мистецтво обману

by Юлія Ферн

На острові Даіре, де Королівське Коло потопає у розкоші, а жителі застіння б'ються за недоїдки, біднячка Міра опиняється у пастці шантажу. Вона погоджується на немислиме: прикинутися багатійкою і звабити кронпринца, аби врятувати брата.
Однак на кожному кроці дівчину підстерігає відлюдькуватий молодший принц Кіран, який ховає власні болючі секрети.

У темряві бібліотеки між Мірою та Кіраном розпочинається гра. Заборонені погляди. Доторки, яких не мало б бути. Почуття, які можуть зруйнувати не лише її життя - а й цілу країну.

288 pages, Hardcover

Published March 1, 2026

Reviews

[Anastasia Terendii (livie's version) · Rating 5 out of 5]

книжка загалом дуже схожа на "Безсилу", а ще на "Відбір" і "Мороз" (випробування дівчат для принца), "Тіні між нами" (завдання звабити принца і загальна жорстокість) та навіть "Голодні ігри" (поділ на певні округи). і при цьому вона все ще змогла мене здивувати в кількох моментах. історія, від якої я взагалі нічого не очікувала, але при цьому проковтнула за вечір і отримала величезне задоволення.

українське фентезі з чудовим стилем написання (у мене було відчуття, ніби я іноземну історію читаю, але в хорошому сенсі цього слова, просто якісно написано) і таким ж гарним гумором (постійно хіхікала від фраз Кірана, от чесно). а ще Кіран!!! ну неймовірний мужик, почитала б про нього ще (і про гг зі служницею та подругами теж! вони прекрасні). бачила, що це перша частина серії, але це закінчена історія, тому наступні, напевно, будуть про інших персонажів (подруг?)

[Maria Velykanova · Rating 4 out of 5]

Зараз багато кажуть про те, що англомовне фентезі клішоване, натомість наші пишуть щось особливе. І водночас читачам, звиклим до «стандартних» перекладних творів, складно сприймати наше саме через цю інакшість. Юлія Ферн спробувала створити максимально наближену до «стандартних» історію, але вийшло дуже по-українському: не так прісно, не так затерто, зате так само легенько.
Якщо максимально стисло охарактеризувати цю книжку, то чимось штибу її гасла могло б стати: «...але є нюанс». А тепер — докладніше.
Спочатку нам показують головну героїню в гостросоціальному аспекті: вона разом із маленьким братиком поневіряється, оскільки за жорстокими порядками її країни сироти, що не мають джерел доходу, прирівнюються до злочинців і виганяються «за стіну». Що це означає, ми дізнаємося трохи згодом, а поки що нам показують страшні сцени того, як саме їм доводиться виживати. І зокрема — наскільки головній героїні важче через те, що вона змушена піклуватися про дитину.
Аж раптом її ловлять, десь тягнуть і незабаром пояснюють, що вона схожа лицем і зачіскою на певну дівчину, роль якої має відіграти. А щоб краще старалася, викрадачі потримають у себе її брата. Якщо Міра поводитиметься добре, з ним усе буде гаразд і навіть вони зможуть регулярно бачитися.
Виявляється, король шукає жінку для свого спадкоємця. І Міра мусить прибути разом із іншими шляхтянками на... назвімо це відверто: змагання наречених і виграти його. Звісно, її підготують, навчать поводитися як слід, забезпечать належний вигляд. Але вона мусить стати кронпринцесою, якщо хоче зберегти життя свого брата.
Що ж тут такого нестандартного, за що мені полюбилася ця книжка? По пунктах:
— тут нормально пояснено, чому взагалі у Міри були бодай якісь шанси. Одна з причин (не єдина!!!) — те, що тут невеликий острів і претенденток банально не так багато;
— тут сміливо порушено принцип «не змішуйте тропи», яким морочать голову англомовним авторам. Окрім ярмарку наречених, маємо тут змагання (наречені проходять випробування, а не просто намагаються сподобатися), троп «молодший брат, на позір телепень і шибайголова, а насправді людина зі стражденним минулим і страшними таємницями», троп «прокляття, яке треба зняти любов’ю» і ще, власне, політику і питання соціальної нерівности;
— романтична лінія є, вона важлива, але вона не заступає все інше. Розробляючи її, авторка не забуває, що відбувається в неї в сюжеті. Логічні діри є, але не надто великі і переважно ситуативні, тобто на рівні епізоду, а не «куди дівся шматок сюжету?»;
— люди там нормальні. Ну от просто нормальні. Так, Міра вдягає красиві сукні, які докладно описуються, але це не обожнювання красивих суконь як таких (це так нууууудно!!!), а спосіб показати, як старанно замовники цього свята вкладаються в Міру і в цю затію загалом;
— дуже багато проблем вирішуються завдяки жіночій дружбі. Раніше вони не вирішувалися, бо учасники не могли знайти того, кому можна довіритися. Але сталася жіноча дружба — і крига скресла;
— як правило, шляхтянки в книжках про палацові інтриги та/або палацове кохання описуються такими порцеляновими ляльками, які постійно в корсетах і манірно спілкуються ні про що 24/7. Юлія Ферн показує нормальних дівчат, які, сховавшись від чужих очей, роздягаються до нижніх сорочок і валяються на подушках, сміючись і дригаючи ногами. Просто інколи вони змушені поводитися як належить, але це не їхній природний стан;
— жорстокі люди — справді жорстокі, а не «ніким не зрозумілий хлопчик із золотим серцем, який мучить кошенят, бо життя надто бентежне».
З недоліків:
— дуже кепська робота редакторів, як завжди у цьому видавництві;
— є ознаки авторки-початківиці, такі як зайві сцени, незрозуміла логіка того чи іншого персонажа в контексті одного конкретного вчинку, «загублені» деталі. Але все це — на дрібному рівні, не якесь засадниче для сюжету.
Далі серію обов’язково читатиму, цікаво, як розвиватиметься і авторка, і її історія.

[Nataliia Fushchich · Rating 5 out of 5]

Я закохалась у цю книгу, в ній є все, що я люблю: продуманий магічний світ, атмосфера замків і королівських інтриг і, звісно, неймовірна любовна лінія.
Історія занурює в життя знаті, блискуче й безтурботне на перший погляд, із сукнями, іграми та розкішшю. Але за стінами замку чарівність швидко зникає: цей світ має свої темні таємниці, жорстокі правила і ціну, яку платять ті, кого ніколи не запросять до бенкетного столу.
Саме тут народжується кохання, яке не спалахує миттєво. Це не про ненависть чи гру в почуття, а про зближення всупереч обставинам, через тихі розмови, мовчазну підтримку, жарти, турботу й готовність захищати, навіть якщо ти не хочеш це показувати.
І, що не менш важливо, цю книгу варто прочитати заради неймовірного чоловіка в ній, ми всі знаємо, що шукаємо в таких історіях. Тож якщо вам потрібно поповнити власний топ книжкових чоловіків, ви знаєте, з якої книги почати.

[Westie Ukr · Rating 5 out of 5]

Дуже цікава книга, важко відірватися від неї. Сюжет захоплює з перших сторінок. Сподобалися характери головних героїв-Міри та Кірана, а також як розвивалися їх відносини, особливо сцени у бібліотеці. Дуже рекомендую цю книгу до прочитання.

[Book pleasure · Rating 4 out of 5]

Мораль історії наступна:

Сприймайте, як фентезі-версію реаліті-шоу
Не очікуйте рівня Джойса
Читайте вечорами з какао і печивом.

Особисто я чекаю на другу книгу, бо цікаво ж, що там, адже в першій арка цілком закрита

[Sigma · Rating 3 out of 5]

Стиль легкий, приємний. Швидко читається. Та сама історія для мене виявилася поверхневою і передбачуваною. Не вистачило хімії. Як для дебюту непогано. Підійде для підлітків 13-15 років.