What do you think?
Rate this book
Гірашки
Спекотне літо 2000-го, маленьке село у Волинській області. Рік, коли розігрувати у дворі сцени із «Баффі — переможниці вампірів» чи «Всіх жінок — відьом» уже соромно, але тихцем дивитися по телевізору «Злюк бобрів» ще подобається. Рік, коли більше не можна брати на канікули Барбі, а журнал «Кул Гьорл» заміняє «Космополітен» з його настановами для справжніх жінок.
«Городські» дівчата, двоюрідні сестри Олена й Соля, приїжджають на кілька тижнів до села й швидко вливаються в компанію однолітків — ворожать на картах, ховаються вечорами в халабуді, викликають пікову даму й намагаються вкрасти фрукти у злого сусіда. Але звичайний похід на річку обертається трагедією — тоне одна з місцевих, із якими сестри потоваришували цього літа. Що насправді сталося між підлітками? Чия це провина? Кожен і кожна переживають власну маленьку трагедію, і всім доведеться швидко подорослішати у світі, де інші дорослими лише прикидаються.
«Городські» дівчата, двоюрідні сестри Олена й Соля, приїжджають на кілька тижнів до села й швидко вливаються в компанію однолітків — ворожать на картах, ховаються вечорами в халабуді, викликають пікову даму й намагаються вкрасти фрукти у злого сусіда. Але звичайний похід на річку обертається трагедією — тоне одна з місцевих, із якими сестри потоваришували цього літа. Що насправді сталося між підлітками? Чия це провина? Кожен і кожна переживають власну маленьку трагедію, і всім доведеться швидко подорослішати у світі, де інші дорослими лише прикидаються.
504 pages, Hardcover
Published April 17, 2026
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 7 of 7 reviews
May 28, 2026
7/10
Ця книжка вже декілька днів тримає мене в стані гірко-солодкої ностальгії.
✨ Я, звичайно, розуміла, що речі, які траплялись зі мною в дитинстві — це не унікальний людський досвід, але коли я читала «Гірашки» і бачила, як герої на сторінках робили точно те ж саме, що робила я, коли була малою, мені хотілось ляскати палітуркою і кричати: «Звідки ви це знаєте? Тоді ж ще навіть інтернету не було. Як ми всі, не змовляючись, робили одне і те ж?».
🍉 Авторка в таких деталях описала це підліткове літо 2000-го, що я іноді забувала, що все це насправді відбувається не зі мною.
Халабуди, виклики пікової дами, крадені фрукти, страшилки перед вогнищем, Костиль з «Баффі» і «Сила трьох звільнить нас», поради про стосунки з Cosmo і «Попитка номер пять» (як людина, яка в дворовому складі віа гри була руденькою, я не плачу — просто мій прайм в очі попав 😕).
Атмосфера в цій книжці — просто мільйон з десяти.
✨ В той же час сама історія дуже непроста — навіть не тому, що вона починається з похорону шістнадцятирічної дівчинки, а тому, що розповідає і про інший бік дитинства: про жорстокість, сором, провину, брехню та мовчання, і про дорослішання, яке відбувається занадто рано.
✨ Підлітки тут дуже добре прописані в дрібницях — як вони говорять, як брешуть, як жартують, як поводяться в компанії і намагаються «бути своїми».
Вони — не ідеальні «янголятка», які веселяться і добре проводять час. Вони заздрять, вдаються до маніпуляцій, зляться, намагаються сподобатись, сваряться, а потім миряться, вчаться бути сексуальними та розуміти соціальні ролі, але ще толком не вміють справлятись ні з чим з цього.
✨ І буду чесною — я чекала тут детективну лінію, яка б мене захопила, але отримала не зовсім те, чого чекала. Смерть в сюжеті не перетворюється на загадку, яку треба розгадати. Тобто питання «хто винен?» важливе, але ще важливіше тут те, як трагедія руйнує динаміку між дітьми. Нам дали історію з акцентом не на розслідуванні, а на особистих переживаннях кожного з героїв.
Що мені не дуже сподобалось?
✨ темп і обсяг
Якщо ви чекаєте динамічного сюжету та/або драматичних поворотів, то це не ваш варіант. Тут більше уваги приділяється саме атмосфері, взаємодіям героїв та побутовим деталям, тому темп може здатись надто тягучим.
І особисто для мене 504 сторінки — це забагато. Якось ввечері я закінчила читати на 304-тій сторінці і зловила себе на думці, що можна було б і завершувати.
Але загалом мені сподобалось. Це дуже атмосферна, трохи болюча і подекуди енциклопедична книжка про дружбу, провину та дорослішання. Моя подруга, яка читала зі мною, навіть сказала, що «Гірашки» легко могла б вписатись в шкільну програму з української літератури, і я з цим абсолютно згодна🙂
Ця книжка вже декілька днів тримає мене в стані гірко-солодкої ностальгії.
✨ Я, звичайно, розуміла, що речі, які траплялись зі мною в дитинстві — це не унікальний людський досвід, але коли я читала «Гірашки» і бачила, як герої на сторінках робили точно те ж саме, що робила я, коли була малою, мені хотілось ляскати палітуркою і кричати: «Звідки ви це знаєте? Тоді ж ще навіть інтернету не було. Як ми всі, не змовляючись, робили одне і те ж?».
🍉 Авторка в таких деталях описала це підліткове літо 2000-го, що я іноді забувала, що все це насправді відбувається не зі мною.
Халабуди, виклики пікової дами, крадені фрукти, страшилки перед вогнищем, Костиль з «Баффі» і «Сила трьох звільнить нас», поради про стосунки з Cosmo і «Попитка номер пять» (як людина, яка в дворовому складі віа гри була руденькою, я не плачу — просто мій прайм в очі попав 😕).
Атмосфера в цій книжці — просто мільйон з десяти.
✨ В той же час сама історія дуже непроста — навіть не тому, що вона починається з похорону шістнадцятирічної дівчинки, а тому, що розповідає і про інший бік дитинства: про жорстокість, сором, провину, брехню та мовчання, і про дорослішання, яке відбувається занадто рано.
✨ Підлітки тут дуже добре прописані в дрібницях — як вони говорять, як брешуть, як жартують, як поводяться в компанії і намагаються «бути своїми».
Вони — не ідеальні «янголятка», які веселяться і добре проводять час. Вони заздрять, вдаються до маніпуляцій, зляться, намагаються сподобатись, сваряться, а потім миряться, вчаться бути сексуальними та розуміти соціальні ролі, але ще толком не вміють справлятись ні з чим з цього.
✨ І буду чесною — я чекала тут детективну лінію, яка б мене захопила, але отримала не зовсім те, чого чекала. Смерть в сюжеті не перетворюється на загадку, яку треба розгадати. Тобто питання «хто винен?» важливе, але ще важливіше тут те, як трагедія руйнує динаміку між дітьми. Нам дали історію з акцентом не на розслідуванні, а на особистих переживаннях кожного з героїв.
Що мені не дуже сподобалось?
✨ темп і обсяг
Якщо ви чекаєте динамічного сюжету та/або драматичних поворотів, то це не ваш варіант. Тут більше уваги приділяється саме атмосфері, взаємодіям героїв та побутовим деталям, тому темп може здатись надто тягучим.
І особисто для мене 504 сторінки — це забагато. Якось ввечері я закінчила читати на 304-тій сторінці і зловила себе на думці, що можна було б і завершувати.
Але загалом мені сподобалось. Це дуже атмосферна, трохи болюча і подекуди енциклопедична книжка про дружбу, провину та дорослішання. Моя подруга, яка читала зі мною, навіть сказала, що «Гірашки» легко могла б вписатись в шкільну програму з української літератури, і я з цим абсолютно згодна🙂
July 5, 2026
Книга сентиментальності 🥹
Знаєте ось те почуття коли читаєш і в деяких ситуаціях бачиш себе, так ось ця книга саме така.
Ця книга про двох сестер які на 3 тижні їдуть в село до бабусі, де все змінюється, і вони проживають нові емоції.
Це той роман де в ночі ви крадете фрукти у сусідів, ходите на прогулянку в день і тікайте в ночі заради пригод, викликаєте пікову даму, ходите на річку, знаходите друзів, вперше закохується і конфліктуєте.
Але сюжет книги не лише складається з приємних моментів, тут є трагічна подія, яка закручує події та зображує низку проблем.
Теми які підіймаються в книзі це й еміграція, раннє дорослішання, проблеми стосунків батьків і дітей, замовчування важливих соціальних проблем.
Але до того, що тут було не все так солодко, я більше раділа, ностальгували й була дуже сентиментальна до всього що відбувається.
Кожен герой розкрився і я полюбила і зрозуміла кожного.
Знаєте ось те почуття коли читаєш і в деяких ситуаціях бачиш себе, так ось ця книга саме така.
Ця книга про двох сестер які на 3 тижні їдуть в село до бабусі, де все змінюється, і вони проживають нові емоції.
Це той роман де в ночі ви крадете фрукти у сусідів, ходите на прогулянку в день і тікайте в ночі заради пригод, викликаєте пікову даму, ходите на річку, знаходите друзів, вперше закохується і конфліктуєте.
Але сюжет книги не лише складається з приємних моментів, тут є трагічна подія, яка закручує події та зображує низку проблем.
Теми які підіймаються в книзі це й еміграція, раннє дорослішання, проблеми стосунків батьків і дітей, замовчування важливих соціальних проблем.
Але до того, що тут було не все так солодко, я більше раділа, ностальгували й була дуже сентиментальна до всього що відбувається.
Кожен герой розкрився і я полюбила і зрозуміла кожного.
Read
June 14, 2026Для тих, хто ностальгує за весіллями в шалашах
Уявіть класичний молодіжний трилер у стилі "Я знаю, що ви зробили минулого літа", де йдеться про жахливу таємницю, яка об'єднала групу підлітків, - і помістіть це все в зігріту сонцем і просяклу запахами свіжого сіна й бабусиних пирогів атмосферу поліського села початку 2000-х. Так ви отримаєте приблизне уявлення про роман "Гірашки" Вікторії Климчук-Длугач. Але щоб провідчувати його повністю, доведеться таки прочитати.
Тут є компанія підлітків, городських і місцевих, сільська відьма і сільських хуліган, матері-зозулі і блудні сини, перші поцілунки і перші драми, квіти з гофрованого паперу і вінок із ромашок, правдиві криваві страшилки і викликання Пікової Дами, сапання нивки і грабання сіна перед грозою, трагедії минулого і плітки, що призводять до нових трагедій, зустрічі в халабулі й купання під вербами, весілля і похорони.
Саме з похорону, до речі, все й починається.
Померла 16-річна Богдана була "дивною дівчиною", якій, втім, здавалося ніхто не бажав зла. Таке собі світле Боже дитя. Але всі підлітки, які були з нею того дня, коли вона втопилася, — рідний брат Макс, "городські" двоюрідні сестри Соля та Оленка, а також ті, які нібито й не були — брати Влад і Валера й Богданина однокласниця Христина, яка має в селі кепську репутацію, - чомусь почуваються винними в цьому нещасному випадку. То що сталося того дня на річці? Ми перестрибнемо на початок історії, в той день, коли Оленка й Солька приїхали в Підлісне, і вся ця драма закрутилася.
"Гірашки" - чудовий літній роман, в якому є і саспенс, і ностальгія. Не знаю, чого більше - мабуть, другого, але мені цей ефект машини часу дуже сподобався. Окремо тішить, що цю книжку з героями-старшокласниками не позиціонують як підліткову, бо натомість вона ідеальна для тих, хто був підлітками у 2000х. І смішна й драматична, і щемлива, вона водночас і романтизує сільське життя, і чесно озвучує його непривабливі сторони. Така життєва й солодко-гірка, ніби шматочок твого дитинства. прокручений на старому проєкторі. Ідеально смакуватиме в теплу пору, на веранді, на ганку чи й просто на балконі, з чаєм зі звіробою та м'яти і великим шматком пирога з вишнями й маком.
Уявіть класичний молодіжний трилер у стилі "Я знаю, що ви зробили минулого літа", де йдеться про жахливу таємницю, яка об'єднала групу підлітків, - і помістіть це все в зігріту сонцем і просяклу запахами свіжого сіна й бабусиних пирогів атмосферу поліського села початку 2000-х. Так ви отримаєте приблизне уявлення про роман "Гірашки" Вікторії Климчук-Длугач. Але щоб провідчувати його повністю, доведеться таки прочитати.
Тут є компанія підлітків, городських і місцевих, сільська відьма і сільських хуліган, матері-зозулі і блудні сини, перші поцілунки і перші драми, квіти з гофрованого паперу і вінок із ромашок, правдиві криваві страшилки і викликання Пікової Дами, сапання нивки і грабання сіна перед грозою, трагедії минулого і плітки, що призводять до нових трагедій, зустрічі в халабулі й купання під вербами, весілля і похорони.
Саме з похорону, до речі, все й починається.
Померла 16-річна Богдана була "дивною дівчиною", якій, втім, здавалося ніхто не бажав зла. Таке собі світле Боже дитя. Але всі підлітки, які були з нею того дня, коли вона втопилася, — рідний брат Макс, "городські" двоюрідні сестри Соля та Оленка, а також ті, які нібито й не були — брати Влад і Валера й Богданина однокласниця Христина, яка має в селі кепську репутацію, - чомусь почуваються винними в цьому нещасному випадку. То що сталося того дня на річці? Ми перестрибнемо на початок історії, в той день, коли Оленка й Солька приїхали в Підлісне, і вся ця драма закрутилася.
"Гірашки" - чудовий літній роман, в якому є і саспенс, і ностальгія. Не знаю, чого більше - мабуть, другого, але мені цей ефект машини часу дуже сподобався. Окремо тішить, що цю книжку з героями-старшокласниками не позиціонують як підліткову, бо натомість вона ідеальна для тих, хто був підлітками у 2000х. І смішна й драматична, і щемлива, вона водночас і романтизує сільське життя, і чесно озвучує його непривабливі сторони. Така життєва й солодко-гірка, ніби шматочок твого дитинства. прокручений на старому проєкторі. Ідеально смакуватиме в теплу пору, на веранді, на ганку чи й просто на балконі, з чаєм зі звіробою та м'яти і великим шматком пирога з вишнями й маком.
June 25, 2026
Якби за романом «Гірашки» зняли фільм, він неодмінно був би у теплих, насичених тонах, із довгими плавними кадрами, де камера довго затримувалася б на кожній сцені, дозволяючи вдивлятися в обличчя героїв, їхні жести й емоції. Попри велику кількість сцен, сюжет розгортався б повільно, дозволяючи глядачеві прожити кожен момент.
Саме такою є й книжка. Її атмосфера сонячна й затишна, хоча час від часу її прорізають моторошні епізоди, пов'язані зі смертю, похованням, постаттю священника-збоченця, матерями-зозулями та національними травмами. Щоправда, лінію, пов'язану з колгоспами, Другою світовою війною та УПА, мені хотілося б побачити розкритою глибше.
Літо 2000-х років — без інтернету й телефонів. Діти тікають уночі з дому, щоб розповідати страшилки біля вогнища, удень купаються в річці, викликають Пікову Даму, пліткують у халабуді, насолоджуються бабусиною їжею, ходять на пікніки, допомагають старшим по господарству й просто проживають дитинство. Ця атмосфера передана настільки переконливо й романтично, що від книжки важко відірватися.
Місяць літніх канікул, які міські діти (Максим і дві двоюрідні сестри, Олена й Соля) мали провести у своїх бабусь, обертається знайомством із місцевими: сестрою Максима Богданою, хворою на епілепсію, юною відьмою Христиною, сільським халамидником Валерою та його братом Владом. Разом вони дружать, сваряться, миряться, брешуть, довіряють і допомагають одне одному, закохуються, переживають перші поцілунки і драми, пліткують. Водночас вони дорослішають, і цей процес пришвидшує недбалість дорослих: батьки залишають дітей на бабусь заради роботи, нового чоловіка або просто не знаходять сил прийняти хворобу власної дитини. Усе це ранить підлітків, породжує образи, бунт і зрештою призводить до незворотних наслідків, зокрема до смерті шістнадцятирічної Богдани.
Саме персонажі стали для мене найбільшою перевагою роману. Кожен із сімох головних героїв має власний характер, голос і окрему життєву історію. Я вірила їм: їхнім словам, емоціям і вчинкам. Я злилася й обурювалася разом із ними, часом мені було ніяково й соромно через їхні вчинки, а інколи я плакала. Вони не виглядають ідеальними, тому здаються справжніми. Зазначу також, що другорядні персонажі, яких у романі справді багато, не залишилися декоративним тлом. Вони так само добре виписані й допомагають відчути різноманіття життя поліського села.
Не менш переконливо виписане й саме поліське село. Тут є робота на городі, традиції й обряди весілля та похорону, добре описані хата, подвір'я й різноманіття їжі, багато діалектизмів, які роблять діалоги жвавими й природними. Авторка романтизує сільське життя, але водночас чесно показує його темні сторони: байдужість, насильство, родинні травми та плітки, які народжують нові трагедії.
Втім, не все мене переконало. Найменше я повірила образу матері Дарини й Макса. На початку роману вона здається відкритою й ніжною, жартує, намагається розговорити Макса дорогою до села, але згодом стає різко похмурою, запальною й майже перестає з ним спілкуватися. До кінця роману від її легкості й радості, які були на початку, майже нічого не залишається. Для мене цей перехід виявився недостатньо вмотивованим, навіть попри можливу зміну її настрою через доньку з епілепсією.
Ще мене трохи підбішували авторські висновки у відступах після окремих діалогів. На щастя, їх було небагато.
Останнім розчаруванням стало те, що я очікувала містичної або хоча б детективної лінії навколо смерті шістнадцятирічної дівчини та її хвороби. Мені здавалося, що саме вона могла б додати сюжету додаткової інтриги й трохи урізноманітнити його повільний темп.
Попри це, історія одночасно солодка й щемлива. Їй вдалося змусити мене щиро переживати за героїв і настільки занурити в їхні історії, що часом я навіть забувала, що читаю. Здавалося, ніби проживаю все разом із ними. Ставлю 7,5/10.
Саме такою є й книжка. Її атмосфера сонячна й затишна, хоча час від часу її прорізають моторошні епізоди, пов'язані зі смертю, похованням, постаттю священника-збоченця, матерями-зозулями та національними травмами. Щоправда, лінію, пов'язану з колгоспами, Другою світовою війною та УПА, мені хотілося б побачити розкритою глибше.
Літо 2000-х років — без інтернету й телефонів. Діти тікають уночі з дому, щоб розповідати страшилки біля вогнища, удень купаються в річці, викликають Пікову Даму, пліткують у халабуді, насолоджуються бабусиною їжею, ходять на пікніки, допомагають старшим по господарству й просто проживають дитинство. Ця атмосфера передана настільки переконливо й романтично, що від книжки важко відірватися.
Місяць літніх канікул, які міські діти (Максим і дві двоюрідні сестри, Олена й Соля) мали провести у своїх бабусь, обертається знайомством із місцевими: сестрою Максима Богданою, хворою на епілепсію, юною відьмою Христиною, сільським халамидником Валерою та його братом Владом. Разом вони дружать, сваряться, миряться, брешуть, довіряють і допомагають одне одному, закохуються, переживають перші поцілунки і драми, пліткують. Водночас вони дорослішають, і цей процес пришвидшує недбалість дорослих: батьки залишають дітей на бабусь заради роботи, нового чоловіка або просто не знаходять сил прийняти хворобу власної дитини. Усе це ранить підлітків, породжує образи, бунт і зрештою призводить до незворотних наслідків, зокрема до смерті шістнадцятирічної Богдани.
Саме персонажі стали для мене найбільшою перевагою роману. Кожен із сімох головних героїв має власний характер, голос і окрему життєву історію. Я вірила їм: їхнім словам, емоціям і вчинкам. Я злилася й обурювалася разом із ними, часом мені було ніяково й соромно через їхні вчинки, а інколи я плакала. Вони не виглядають ідеальними, тому здаються справжніми. Зазначу також, що другорядні персонажі, яких у романі справді багато, не залишилися декоративним тлом. Вони так само добре виписані й допомагають відчути різноманіття життя поліського села.
Не менш переконливо виписане й саме поліське село. Тут є робота на городі, традиції й обряди весілля та похорону, добре описані хата, подвір'я й різноманіття їжі, багато діалектизмів, які роблять діалоги жвавими й природними. Авторка романтизує сільське життя, але водночас чесно показує його темні сторони: байдужість, насильство, родинні травми та плітки, які народжують нові трагедії.
Втім, не все мене переконало. Найменше я повірила образу матері Дарини й Макса. На початку роману вона здається відкритою й ніжною, жартує, намагається розговорити Макса дорогою до села, але згодом стає різко похмурою, запальною й майже перестає з ним спілкуватися. До кінця роману від її легкості й радості, які були на початку, майже нічого не залишається. Для мене цей перехід виявився недостатньо вмотивованим, навіть попри можливу зміну її настрою через доньку з епілепсією.
Ще мене трохи підбішували авторські висновки у відступах після окремих діалогів. На щастя, їх було небагато.
Останнім розчаруванням стало те, що я очікувала містичної або хоча б детективної лінії навколо смерті шістнадцятирічної дівчини та її хвороби. Мені здавалося, що саме вона могла б додати сюжету додаткової інтриги й трохи урізноманітнити його повільний темп.
Попри це, історія одночасно солодка й щемлива. Їй вдалося змусити мене щиро переживати за героїв і настільки занурити в їхні історії, що часом я навіть забувала, що читаю. Здавалося, ніби проживаю все разом із ними. Ставлю 7,5/10.
This entire review has been hidden because of spoilers.
July 15, 2026
Одне літо.
Одна трагедія.
І дитинство, яке вже ніколи не повернеться.
Є книги, які читаєш заради сюжету. Є ті, що захоплюють атмосферою. А є такі, що повертають у власне дитинство, змушують згадати давно забуті відчуття й залишають після себе тихий смуток. Саме такою для мене стала «Гірашки» Климчук-Длугач. Це роман про літо, яке назавжди змінило життя кількох підлітків.
Події розгортаються у волинському селі влітку 2000 року. Двоюрідні сестри Олена та Соля приїжджають на канікули до родичів і швидко стають частиною місцевої компанії. Ворожіння, халабуди, вечірні посиденьки, перші симпатії та закоханості, дитячі страхи, телевізійні серіали й безтурботні пригоди створюють відчуття справжнього літа початку двотисячних. Я читала і просто бачила себе, наскільки все атмосферно написано.
Але ця ідилія руйнується після трагічного випадку на річці. Саме ця подія стає точкою неповернення для кожного героя.
Окремо варто відзначити атмосферу книги. Сільський побут, природа, спекотне літо та безліч деталей епохи створюють надзвичайно живий світ. Якщо ваше дитинство припало на початок 2000-х, ця історія майже напевно викличе сильну ностальгію. Але навіть якщо ні, то роман однаково захоплює своєю щирістю та емоційністю.
Найбільше мені сподобалося спостерігати за персонажами, за їхньою поведінкою та їхніми вчинками в тій чи іншій ситуації.
Авторка не ділить їх на хороших і поганих. Кожен із підлітків має власні страхи, комплекси, образи та мрії. Вони помиляються, ревнують, приховують правду, намагаються зрозуміти себе й інших. Саме тому герої здаються живими, їхнім переживанням віриш беззастережно, тим паче коли в них бачиш себе.
Особливо вражає те, як авторка показує дорослішання. Воно не приходить поступово, іноді достатньо одного дня, однієї трагедії, щоб дитинство закінчилося назавжди.
Після тієї фатальної події кожен герой змушений зіткнутися з почуттям провини, страхом, болем втрати та усвідомленням того, що життя вже ніколи не буде таким, як раніше.
Хочу сказати, що стиль авторки дуже кінематографічний. Події розгортаються повільно, але напруга зростає з кожним розділом. Історія розповідається з різних точок зору, завдяки чому читач поступово складає загальну картину того, що сталося. Це додає роману психологічної глибини та змушує постійно переосмислювати власне ставлення до героїв.
Якщо вже ж коротко, то «Гірашки» — це не детектив про одну трагедію, бо ж спочатку може здатися так. Це роман про дружбу, втрату, відповідальність, перші дорослі рішення та той момент, коли дитинство закінчується раніше, ніж хотілося б. Це історія, яка довго не відпускає.
Моя оцінка:
⭐⭐⭐⭐⭐
Це емоційна, глибока й атмосферна книга, яка поєднує ностальгію за дитинством із історією дорослішання. Вона точно сподобається тим, хто любить психологічну прозу, багатогранних персонажів і романи, що залишають слід у серці.
Одна трагедія.
І дитинство, яке вже ніколи не повернеться.
Є книги, які читаєш заради сюжету. Є ті, що захоплюють атмосферою. А є такі, що повертають у власне дитинство, змушують згадати давно забуті відчуття й залишають після себе тихий смуток. Саме такою для мене стала «Гірашки» Климчук-Длугач. Це роман про літо, яке назавжди змінило життя кількох підлітків.
Події розгортаються у волинському селі влітку 2000 року. Двоюрідні сестри Олена та Соля приїжджають на канікули до родичів і швидко стають частиною місцевої компанії. Ворожіння, халабуди, вечірні посиденьки, перші симпатії та закоханості, дитячі страхи, телевізійні серіали й безтурботні пригоди створюють відчуття справжнього літа початку двотисячних. Я читала і просто бачила себе, наскільки все атмосферно написано.
Але ця ідилія руйнується після трагічного випадку на річці. Саме ця подія стає точкою неповернення для кожного героя.
Окремо варто відзначити атмосферу книги. Сільський побут, природа, спекотне літо та безліч деталей епохи створюють надзвичайно живий світ. Якщо ваше дитинство припало на початок 2000-х, ця історія майже напевно викличе сильну ностальгію. Але навіть якщо ні, то роман однаково захоплює своєю щирістю та емоційністю.
Найбільше мені сподобалося спостерігати за персонажами, за їхньою поведінкою та їхніми вчинками в тій чи іншій ситуації.
Авторка не ділить їх на хороших і поганих. Кожен із підлітків має власні страхи, комплекси, образи та мрії. Вони помиляються, ревнують, приховують правду, намагаються зрозуміти себе й інших. Саме тому герої здаються живими, їхнім переживанням віриш беззастережно, тим паче коли в них бачиш себе.
Особливо вражає те, як авторка показує дорослішання. Воно не приходить поступово, іноді достатньо одного дня, однієї трагедії, щоб дитинство закінчилося назавжди.
Після тієї фатальної події кожен герой змушений зіткнутися з почуттям провини, страхом, болем втрати та усвідомленням того, що життя вже ніколи не буде таким, як раніше.
Хочу сказати, що стиль авторки дуже кінематографічний. Події розгортаються повільно, але напруга зростає з кожним розділом. Історія розповідається з різних точок зору, завдяки чому читач поступово складає загальну картину того, що сталося. Це додає роману психологічної глибини та змушує постійно переосмислювати власне ставлення до героїв.
Якщо вже ж коротко, то «Гірашки» — це не детектив про одну трагедію, бо ж спочатку може здатися так. Це роман про дружбу, втрату, відповідальність, перші дорослі рішення та той момент, коли дитинство закінчується раніше, ніж хотілося б. Це історія, яка довго не відпускає.
Моя оцінка:
⭐⭐⭐⭐⭐
Це емоційна, глибока й атмосферна книга, яка поєднує ностальгію за дитинством із історією дорослішання. Вона точно сподобається тим, хто любить психологічну прозу, багатогранних персонажів і романи, що залишають слід у серці.
May 23, 2026
Ця книжка для мене стала неймовірним теплом і холодним страхом одночасно.
Теплом - бо з нею будь-який міленіал зануриться у ностальгію, згадуючи дитинство та підліткові роки. Двоюрідні сестри Олена і Соля приїжджають до своєї бабусі Єви в село. На них чекають абсолютно захопливі 3 тижні з усіма атрибутами сільського відпочинку: пікніки, походи на річку, смачна бабусина їжа, книжки, секретні розмови, збирання ягід, випас корів. Та це літо відрізняється від попередніх, адже їм вже 12 і 13 років: дитячі розваги стають не такими цікавими, журнал Cool Girl замінив глянцевий Cosmopolitan з усіма тими дивними настановами по моді та стосунках з хлопцями, з собою замість Барбі вже везуться тіні Рубі Роуз, а товариства одна одної більше недостатньо - хочеться більшої компанії.
Так доля зводить 7 дітей з абсолютно різним бекграундом, дівчата знайомляться з братами - працьовитим Владом і проблемним Валерою, чия неблагополучна мати закинула їх жити в село, а сама розважається в місті; любителькою містики й відьомства Христею, на яку наклала відбиток побачена в дитинстві трагедія, та міським мажором Максом, який на літо приїхав до своєї ментально хворої старшої сестри Богдани, такої незручної для багатих батьків, що вони скинули догляд за нею на бабусю в селі.
Ця зустріч стає фатальною для всіх: послідовність подій та геть зовсім дорослих проблем накочується на дітей хвилями, проклавши шлях від класно проведеного разом часу до жахливої трагедії.
Чому ж мені було страшно під час читання? Бо всім героям цієї книжки (а їм 12-15 років), доводиться передчасно подорослішати саме через нехлюйство чи байдужість старших. Дітям доводиться розгрібати проблеми, які мали би допомогти вирішити турботливі дорослі поруч.
Окремо хочу виділити декілька моментів, які мені особливо сподобались:
- тут дуже тонко показано психологізм підліткового віку, зі складною механікою побудови стосунків, на яку накладаються особисті проблеми та мрії.
- широка проблематика. Окрім зболених дітей ми маємо ще й національні травми (колгоспи, друга світова, УПА)
- енциклопедичність. Тут неймовірно описується традиційна обрядовість Полісся (в сюжеті є і похорони, і весілля), а ще - маємо велику кількість діалектизмів (і це винесено навіть у назву). Мовно авторка мене неймовірно порадувала.
Читати було боляче, але книжку правда раджу. Вона змушує задуматися про багато важливих питань.
Теплом - бо з нею будь-який міленіал зануриться у ностальгію, згадуючи дитинство та підліткові роки. Двоюрідні сестри Олена і Соля приїжджають до своєї бабусі Єви в село. На них чекають абсолютно захопливі 3 тижні з усіма атрибутами сільського відпочинку: пікніки, походи на річку, смачна бабусина їжа, книжки, секретні розмови, збирання ягід, випас корів. Та це літо відрізняється від попередніх, адже їм вже 12 і 13 років: дитячі розваги стають не такими цікавими, журнал Cool Girl замінив глянцевий Cosmopolitan з усіма тими дивними настановами по моді та стосунках з хлопцями, з собою замість Барбі вже везуться тіні Рубі Роуз, а товариства одна одної більше недостатньо - хочеться більшої компанії.
Так доля зводить 7 дітей з абсолютно різним бекграундом, дівчата знайомляться з братами - працьовитим Владом і проблемним Валерою, чия неблагополучна мати закинула їх жити в село, а сама розважається в місті; любителькою містики й відьомства Христею, на яку наклала відбиток побачена в дитинстві трагедія, та міським мажором Максом, який на літо приїхав до своєї ментально хворої старшої сестри Богдани, такої незручної для багатих батьків, що вони скинули догляд за нею на бабусю в селі.
Ця зустріч стає фатальною для всіх: послідовність подій та геть зовсім дорослих проблем накочується на дітей хвилями, проклавши шлях від класно проведеного разом часу до жахливої трагедії.
Чому ж мені було страшно під час читання? Бо всім героям цієї книжки (а їм 12-15 років), доводиться передчасно подорослішати саме через нехлюйство чи байдужість старших. Дітям доводиться розгрібати проблеми, які мали би допомогти вирішити турботливі дорослі поруч.
Окремо хочу виділити декілька моментів, які мені особливо сподобались:
- тут дуже тонко показано психологізм підліткового віку, зі складною механікою побудови стосунків, на яку накладаються особисті проблеми та мрії.
- широка проблематика. Окрім зболених дітей ми маємо ще й національні травми (колгоспи, друга світова, УПА)
- енциклопедичність. Тут неймовірно описується традиційна обрядовість Полісся (в сюжеті є і похорони, і весілля), а ще - маємо велику кількість діалектизмів (і це винесено навіть у назву). Мовно авторка мене неймовірно порадувала.
Читати було боляче, але книжку правда раджу. Вона змушує задуматися про багато важливих питань.
May 22, 2026
Читається на одному подиху. Книга захопила з перших сторінок, рекомендую.
Displaying 1 - 7 of 7 reviews