Питання атомної війни і визвольна революція

Підривна література #8

by Степан Бандера, Stepan Bandera

Степан Бандера (1909 — 1959) — людина, навколо якої існує чимало міфів. Для радянських людей — це монстр, людиноненависник, кровожерливий «буржуазний націоналіст». Таким чи майже таким його й далі сприймають наші сусіди — росіяни, поляки. Для свідомих українців — це незламний борець за незалежність, який був ладний жертвувати собою і вимагав такої жертовності від інших. У цих міфах — зрештою, як і в будь-якому міфі — є частка правди і частка неправди. Інша річ — яке співвідношення між ними.

Справжній Бандера не зовсім такий. Звісно, він не монстр. Але й не безкомпромісний (а отже, і прямолінійний) борець. Це — талановита й думаюча особистість, яка, з огляду на обставини, стала борцем. Як відомо, його батько був священиком. І в молоді роки Бандера засвоїв гуманні християнські цінності, християнську повагу до людини, а також неприйняття несправедливості. Він, взоруючись на християнських мучеників, готував себе до тернистої дороги — знав, що його чекають важкі випробування.

64 pages, Paperback

First published January 1, 2013

About the author

Librarian Note: Ukrainian language profile for Stepan Bandera; do not combine with other language profiles

Reviews

[Dana Ishchuk · Rating 5 out of 5]

Читала у виданні «Третя світова війна», та тут такого немає. Видання дуже актуальне. Пройшло 70 років, але всі тези та роздуми є відповідні нашому нинішньому стану.

Цікаво Бандера роздумує про можливості третьої світової, про політику Америки та чому вона така, чому не сприймають українські визвольничі рухи всерйоз, якою є важливою є наша внутрішня боротьба. Та й про загальну політику Заходу, її страх перед клятою москвою, чому ніхто з Західних країн не хоче загострювати конфлікт і підтримує лише на словах, чому відбувається така толерація русні (як і надалі), чому вони готові жертвувати своїм умовним спокоєм, не розуміючи що ₚосія це небезпека для всього світу, як чумна хвороба.

Та основне - як ж розвалити ту більшовицьку росію, яка, як влучно зауважує батько, є імперіалістичною нацією. І не треба відділяти російський народ від імперіалізму, бо то є одне ціле. І якщо протибільшовики боротимуться проти владного терору, то разом з тим стануть в одну лінію з імперцями, щоб не дати змоги поневоленим росією народам здобути незалежність, бо такий є їх дух. І про те наскільки важливою є національна ідея, визвольничий рух не тільки у нас, а й у інших поневолених москвою народів, бо це єдиний шлях до розвалення імперії зсередини.

Розповідає батько і про гонку озброєнь, про те, як той совєцкій союз хотів собі все більше і більше, і далі хоче, бо така їхня натура.

Загалом, повторюсь, дуже актуальний твір. Тільки читати і порівнювати з сьогоденням.