Двоє авторів із радикально різним світобаченням, чотири розділи з віршами, в яких закодовані бінарні опозиції: чоловічий і жіночий бік культури, любов та смерть. Тексти авторки і тексти автора розташовані почергово, щоб читачі рівномірно бачили тему з двох протилежних точок зору. Вірші, які не мають текстової назви, отримали назви-емодзі: давні теми та сучасні ієрогліфи створюють контраст, який додатково підштовхує до рефлексії.
Чорний і білий — звична дихотомія, а от рожевий і хакі — те, як зараз доводиться жити багатьом українцям, радіти життю і знаходити острівці безпеки посеред постійної загрози і потреби захищатися і ховатися.
В анотації до цієї книги написано, що її автори мають радикально різне світобачення. Утім, як на мене, це провокація: спільного в текстах Васека Духновського та Оленки Сахар Землі значно більше, ніж може здатися на перший погляд. Їхні вірші однаково сміливі й різкі, гострі, часто соціально ангажовані й ідеологічно незручні, я б навіть сказав, подекуди контркультурні, але при цьому наповнені особливою чуттєвістю й ніжністю. А ще - це поезія високої якості, яка, можливо, не всім припаде до смаку, але точно знайде місце на поличці сучасного українського літпроцесу. Не можу не відзначити й те, наскільки вдалою є сама концепція збірки: рішення розмістити вірші Васека й Оленки почергово, а також розподілити їх за розділами-кольорами, що винесені в назву книжки, видається мені надзвичайно оригінальним і цікавим. Думаю, "Червоний, білий, рожевий, хакі" сміливо можна радити всім, хто шукає в мистецтві чогось свіжого, гострого й небанального.
Дуже highly recommended поетична збірка на ранок, вечір, дорогу, ванну. Крутий концепт парного видання 🩷💚 який, загалом, мені здається ризикованим, але тут усе вдалося дуже синергійно і поетам, і видавцю з дизайнером.
Доволі гармонійна збірка сучасної поезії. Вірші Оленки і Васька доповнюють і відтіняють погляди одне одного, перетворюючись на цілісну історію. Поки читала, прожила багато різних емоцій. Були вірші, з яких хіхікала, і такі, від яких плакала.
Це дуже крута збірка добірної поезії, проживання війни з двох різних поглядів, які настільки переплетені, що іноді й важко розібрати, де чий. Мені поезія і Васека, і Оленки дуже відгукується десь глибоко і боляче, але її приємно читати через добру якість самих текстів. І оформлення круте!