Великдень, 2022 рік. Ольга повертається з Києва до рідного селища на Рівненщині, де у домі із візерунками-оберегами її чекає мама, яка досі оплакує чоловіка, сестра, що намагається почати нове життя, і бабця, чия пам’ять повільно розчиняється між минулим і теперішнім. Саме від бабці Оля дізнається про кулінарну книжку прабабці — сімейну реліквію, яку всі вважають втраченою. Чи вдасться дівчині знайти цю книжку і відтворити прабабцин рецепт ясминого пирога? І чи готова вона стати матріархом сім’ї, адже чия книга — тоє і господарство?
Доки Оля шукає книжку, життя селища поволютку відкриває невидимі виміри, де сюжети народних казок переплітаються із плітками, сни — зі спогадами, а померлі близькі приглядають чи належно ви випрали одяг.
Вікторія Фещук — письменниця, журналістка. Авторка статей та кураторка спецпроєктів медіа про книги «Читомо». Лавреатка конкурсів «Гайвороння» (І місце, 2015), «Смолоскип» (IV місце, 2021, III місце, 2022). Вірші та проза Вікторії публікувалися в численних антологіях, серед яких «Прописи» (2021 р.), «Нові вірші війни» (Видавництво Віват, 2023 р.), «Повернення» (Видавництво Віхола, 2025 р.). Дебютна книга віршів «182 дні» у перекладі німецькою вийшла друком у 2023-му, у м. Кассель, Німеччина (Jenior Verlag). За цю роботу перекладачка Ганна Гнедкова увійшла до довгого списку премії Drahoman Prize 2025. Друга книга – поетична збірка “Тимчасові адреси проживання” – вийшла друком у 2024-му у видавництві “Сумна вівця” (Тернопіль) і увійшла до списку «Найкращі українські книжки 2024 року за версією PEN».
Я брала цю книжку, тому що знала, що тут має бути Рівненщина. Зараз особливо трепетно читати про рідний край, тож такі історії не можу оминати.
Мабуть, в мене все ж були інші очікування від неї, хотілось чогось більш атмосферного, локалізованого, домашнього. Якщо останнє я відчула хоч якось, то перші два пункти пройшли повз мене повністю.
Хоч ми й опиняємось у селі, однак навколо реалії сучасности - повномасштабна війна, втрати, біль, тривога й переживання. Втім на тлі цього відбувається й сімейна історія, де бачиш зв'язок родини - не ідеальний, але справжній, знайомий багатьом. Особливо мене вразили сімейні рецепти, це якось щемко і дуже затишно❤️🩹.
Так, мені хотілось більшого, більшого копання у минулому, дізнатись про родину героїв, їхні якісь потайні історії. Попри це все одно рекомендую читати "Ясминовий пиріг", аби відчути зв'язок з домом.
Ще великий плюс за те, як пише авторка, справді гарно та мелодично. Чекаю наступних книжок.