Відділ 32. Служба магбезпеки

Навпакиїв #2

by Катерина Пекур

Злочини бувають різні: адміністративні, кримінальні й… магічні! Тож у кожній країні є власна Служба магічної безпеки: М100, Айтварас, Гнядзо магічне чи Ужонд чародзейніцтва… Проте жодна із цих поважних інституцій не має стільки клопоту, скільки український Відділ 32! Гострий брак кадрів, та й ремонту на базі не було вже років з дев’яносто… А до всього новенька стажерка Галина Хоптинська, хай і чудова магрозвідниця, досі не опанувала практичну магію і постійно втрапляє в якусь халепу! На порозі 2022 рік. У лавах В32 коїться щось дивне, постає якась прихована загроза. Тож Галині та її колегам сумувати точно не доведеться!

Genres: Fantasy

496 pages, Hardcover

Published January 1, 2026

About the author

Українська письменниця в жанрах міського та історичного фентезі і соціальної фантастики; сценаристка і редакторка. Народилася в Черкасах, вже 27 років живу і працюю в Києві.
Маю вищу медичну освіту, багато років працювала за фахом у одній з державних лікарень м. Києва, є співавторкою підручника з онкології для студентів медичних вишів. Займалася журналістикою («Українське слово», «АRТ Ukraine») і писала прозу. Тривалий час майже не публікувалася через завантаженість лікарською роботою. В 2015-16-х роках змінила професію і почала працювати у кіновиробництві, як медична консультантка, сценаристка і, врешті, редакторка у телесеріалах. Маю кілька епізодичних ролей у кіно.
Захоплююся фотографією, природничими науками, історією. Пишу прозу в жанрах соціальної фантастики, історичного та міського фентезі.
Мої ранні публікації: журнал «Смолоскипи» (2000 рік); кілька оповідань (сольних і співавторських) в журналах та антологіях «РБЖ Азимут» за 2020-21 рр., а також в антологіях української фантастики від творчого об’єднання «ЛІТавиця» (2021-23 рр). Майже всі ці твори ставали переможцями чи фіналістами різних українських конкурсів.
У вересні 2022 року вийшла моя авторська збірка фантастичних оповідань «Ключ від всіх дверей».
Співавторка роману в жанрі міського фентезі "Діти вогненного часу" (разом з Мією Марченко) та фантастичного роману в оповіданнях "Корчма на перехресті світів" (спільний проєкт 11 українських авторок та авторів). Обидва романи вийшли у серпні 2024 року у видавництві "Рідберрі". В 2024 році роман "Діти вогненного часу" отримав відзнаку "Фентезі року" від літпорталу "БараБука", а в 2025 - став фіналістом українсько-єврейської премії "Зустріч".

В лютому 2025 року вийшов друком перший роман циклу в жанрі соціальної фантастики "Пісня бризів. Діти Книги" (видавництво "Жорж"). Готується до виходу друга частина цього циклу, "Пісня бризів. Невидимі люди".

Взимку 2026 вийшла нова книга, "Відділ 32: служба магбезпеки", детективне міське фентезі, яке розширює всесвіт "Дітей вогненного часу".

За роман "Пісня бризів" та участь у романі "Діти вогненного часу" в 2025 році отримала премію "Крізаліс" від Європейської спільноти любителів фантастики (премія вручається за найяскравіший дебют автора чи ілюстратора)

Reviews

[Oleksii Pedorenko · Rating 5 out of 5]

Класна історія в якій сподобались персонажі, закладені сенси, авторський стиль. Книга зайшла настільки, що хочеться бігати і радити всім!

[Regina Kryvakovska · Rating 5 out of 5]

Сюжет я переказувати не буду, це є в анотації. Книга хоч і товстенька (під 500 сторінок), але прочиталась майже на одному диханні за 2 дні.
Сама книга складається з 5 частин, перша вводна.
Сама книга хоч і написана про важкі сторінки (і сторони) історії України, читається дуже легко і залишає після себе надихаюче відчуття. Якщо хочеться потримати кришечку на свідомості, то це те, що треба.

[Sergey Torenko · Rating 5 out of 5]

Яка мінімальна кількість граней аби вважати Київ багатогранним містом?
В більшості випадків міського фентезі саіт нагадує сорочку. Тобто, є лише дві сторони такого світу - лицьова та зворотній бік світу (виворот?). Рідкісні випадки наявності "кишень" лише підсилюють аналогію із сорочкою. Проте, ці кишені надто дрібні порівняно з усім світом (як нашим, так і потойбічним).
У "Відділі 32" - не так. Герої працюють з тонким світом, але це не той світ з "Дітей вогненого часу". Та разом з цим і "Завокзалля" теж існує. Воно наче і протирічить світу "Відділу 32", але й одночасно з ним - існує. А ще в цей всесвіт вплітаються (і доволі органічно) інші світи (про що нам частенько повідомляють виноски), приміром, от "Український клуб садівників" з визначними українцяими в наші часи і в нашому антуражі. Гейманщина? Так, вона, але - наша. Замість антропоморфних персоніфікацій богів - антропоморфні (і не дуже) персоніфікації міста, країни, сил, котрі тримають нас у купці.
Тепер про сам роман. Дія цого більш протяжна, ніж "Діти Вогненого часу", темпоритм більш спокійний, та разом з цим текст - жорстокіший.
Текст взагалі доволі кінематографічний - на екран проситься. А ще можна водити екскурсії місцями роману... Щоправда, поки не всюди можна фотографувати.
Будь-якого з персонажів можуть вбити (а може й не один раз), цим роман відрізняється від "Дітей Вогненого часу", де вижили навіть вже жертвопринесені. Бюрократичний бардак і концепція "знання тільки ті, що необхідні для вирішення поточної задачі" - мають вкрай знайомий вигляд.
Щоб це ще без спойлерів? А! Чітко прописаний календарний час подій. Дуже резонансно, як для читача, виходить. Можна й собі позгадувати, що ти - персонально - робив в ці дні. Порівняти свої відчуття в ті дні боротьби.

[morus alba · Rating 5 out of 5]

Це тепер я вже розумію, що уважніше слід було читати всі частинки-оповідання книги. Але знову переживати кінець 2021 - початок 2022 було так важко, що я буквально "бігла поверхнею" перших трьох оповідань. У наступних двох оповіданнях мені то трохи муляло.
Але нічого, підозрюю, що за місяць-два, як трохи вляжуться емоції, перечитаю ще раз обидві книги без річної перерви, аби мати повнішу картинку (ще б знайти оповідання авторки, вказані у примітках... було би дуже добре).

Але загалом книга неймовірно пречудова, динамічна, бойова, загадкова, чарівлива, дотепна і просто зіркова (бо зірки в очах після прочитання), і я безмежно щаслива, що вона місцевого "виробництва"))
Все відчувалось таким близьким і рідним... а знайомі київські вулички й будівлі додавали об'єму сюжетовим подіям.

Тож, я зачарована.

Дата Підпис

[Radmila Korzh · Rating 5 out of 5]

Рішуче рекомендую.
Прочитано за три вечора, і то - тільки тому що доводилось відволікатись на справи. Без цього було б швидше, бо цікаво, і читається легко.
Є одне попередження - може місцями тригернути. Бо тут є про початок вторгнення ( мене особисто це тригерить до сліз) і вмирає кілька хороших персонажів.
Також, якщо хтось раптово, з якихось дивних причин досі не читав першу частину цієї серії "навпакиїв" - "Діти вогненного часу" - бажано прочитати, для розуміння деяких епізодів і приємного впізнавання .
А так - чудове фентезі з детективним сюжетом. Тут є все, що треба і для відпочити і на подумати. Тут Україна, Київ, українські спецслужби, а саме Служба Божа. з дуже секретним департаментом, велика війна, пригоди, розслідування, магія, інтриги, герої, зрадники, вороги, просто милі люди, коти, князівське київське сімейство, у яких і через тисячу років сімейна жабомишодраківка як у яких Кайдашів, духовенство, Архангел і найвідоміша жаба країни. ну тобто жабвертень на ім"я Валера. Реального прототипа взагалі-то звуть Петро, але не забуваймо - це земноводне в силу особливостей проживання може жити під будь-якоюлегендою та ім"ям, хоч Валера, хоч Фарід, хоч Аарон... Жаб тут стильний, балакучий ( в кого тіки набрався? ) і легко цитує Митця... Ну, ви зрозуміли, що треба жити інтересно, бути шпіоном, дресирувати любіму обізяну. Ай-я...
Краще за все всю цю катавасію характеризують слова головної героїні, беззаперечно "Господи, я щойно побачила Архангела й шукаю казна-що в компанії духа видатного історичного діяч�� й жаби голови управління розвідки. Тримайся, даху мій, міцно-преміцно"
До речі, рівноапостольний тут такий, що Михайло його не так щоб дуже в Золотоверхий пускає. Хоча, звісно, який норов ще може бути в українських рівноапостольних? Що Влодько, що бабця його...
Дуже добротна книжка . Я б сказала ще: вагома заявка на серіал (повірте, я дещо в цьому розумію). От дуже, рекомендувала б зацікавленим до неї придивитись.
А за образ жабвертеня... Ну я прям не знаю... На місці Буданова я б авторці так чи інакше виставилась би...Популярнішого про ГУР ніхто не напише 🙃
Короче, йдіть і читайте, бісові діти. Там ще натяк на секс з духом Києва є. до того ж в межах, еее, тактмеду. не знаю, як кому, але тепер точно у випадках типу, вилізаючи в темряві на вкриту кригою вулицю і в серцях вигукуючи "Так як же це місто заї...", тепер буду думати: а може то, дух Києва намагається мене розворушити. щоб я відчула себе живою, а не просто гепнулась на сраку?
Читайте!

[Таня Павліченко · Rating 5 out of 5]

Книга сподобалась: хороше міське фентезі, динамічне, моментами кумедне. Я не дуже люблю формат окремих оповідань, але тут він був органічним. Іду читати оповідання, які згадували у книзі і дуже чекаю продовження, бо потенціал для нього, як на мене, хороший

[Віра Балацька · Rating 5 out of 5]

Цей роман написаний легко. Розгорнула, тільки щоб глянути, що ж там – оп-п-п, і вже на двадцятій сторінці. І взагалі, “коли вже цей робочий день закінчиться, я хочу додому, бо там чекає цікава історія!”
📖Зовні книжка дуже красива: виштамповки на палітурці, вкраплення блискучої фарби, розфарбований зріз. Мапи на форзацах. Ілюстрації на початку кожного розділу.
А ще в ній є:
– сильна доросла героїня;
– сучасна історія: 2021, 22, 23 рік;
– трохи сивої давнини;
– історична частина Києва;
– загадки, багато героїв, небезпеки, магії... і трохи бюрократії держслужби.
А ще, як виявилося, ми з ГГ користуємося однаковим побутовим замовлянням: “Куди ніч, туди сон”.
👍Рекомендую, якщо любите міське фентезі. Але перш ніж братися за “В32”, раджу прочитати “Дітей вогненного часу” – деякі герої з тієї книжки завітають сюди, то вже будуть вам добрими знайомими.

[Дмитро Борд · Rating 5 out of 5]

Читав багато відгуків на "Відділ 32"й хочу додати від дещо себе. Мені дуже зайшло послання про те, скільки ж ми безповоротно втратили через загарбників на нашій землі - у першу чергу через росіян. Століттями наша культура та надбання цілеспрямовано придушувалися й вихолощувалися. "Народні танці в шароварах" - саме до цього зводили нашу самобутність окупанти, адже повністю стерти її обʼєктивно не мали змоги. У світі ж магії, який описаний у книзі, їм це майже вдалося - "квадратно-гніздова" наукмагія - спадок ворожих імперій, рішуче відкидає усі прояви магії народної, залишивши її вивчення окремим ентузіастам, яких усі навколо вважають небезпечними божевільними. Натомість, у ворога з цим ніяких проблем немає. Усе це авторці вдалося дуже чітко передати, зокрема й оте, межуюче з тваринним жахом відчуття "табу" зі сторони офіцерів служби (аналогічні тропи є й у "Пісні Бризів" - іншому чудовому творі Катерини Пекур). Головна героїня випадково потрапляє на службу до "Відділу 32" - секретного підрозділу СБУ, що займається магічною безпекою держави, а також розслідуванням магічних злочинів. Галина (так звати героїню) від природи допитлива й не зашорена багаторічним догматизмом наукмагії, через що регулярно викликає розратування колег. Події книги починаються незадовго перед початком повномасштабного вторгнення. Як і в усіх державних структурах, у "Відділі 32" є ворожі агенти, причому авторка настільки майстерно закручує інтригу, що читач до останнього моменту не знає, хто саме виявиться "щуром". Дуже яскраво й драматично показане магічне протистояння російському втрогненю під час битви за Київ у 2022. Коли Сили Оборони України вели боротьбу з ворожими бронетанковими колонами - не менш запекла битва точилася й на фронті магічному. Й там, й там Україні вдалоася встояти дивом. Та на цьому протистояння не зканічилося - воно й досі триває. Й, неочікувано, на сторону українських спецслужб стають деякі дуже цікаві (й дуже відомі) персонажі. Хто саме - хай це буде інтрига :)

[Марія Кондратьєва · Rating 4 out of 5]

Хороша історія, дуже легко читається текст. Приємно, що крізь магію можна згадати деякі події, а часом дуже боляче їх згадувати. Ну і надія на краще, яка пронизує всю історію. Дякую

[meowkotmarina · Rating 5 out of 5]

Ця книга абсолютно ідеально підійшла під настрій, бо інакше й бути не могло. Історії Мії Марченко пасують до читання в будь-яку пору року і будь-який час доби.
Події відбуваються в сучасному Києві, де стародавні стіни ще пам’ятають князів та запеклі битви.

З іншого боку, зараз вороги також чатують на місто та його мешканців з усіх боків. Тому Київ охороняють як звичайні люди, так і духи та різні надприродні істоти.

Одного листопадового ранку Галина Хоптинська знаходить свою сусідку в підʼїзді. Аня дуже засмучена і каже що її тато не виходить на зв’язок з учорашнього вечора. Галя впевнена, що у цієї ситуації є якесь раціональне пояснення, проте все ж намагається допомогти дівчині.

В результаті Галина відкриває в собі здібності бачити та спілкуватися зі світом мертвих.

Певним чином їй вдається допомогти сусідці, але її помічає 32 відділ Служби магбезпеки. Головну героїню переконують співпрацювати з цим відділом.

Книга складається з кількох детективних історій — розслідувань Галі та її колег.

Мені подобається як авторка поєднує цілком реальні вулиці і будівлі міста з історичним минулим та власною фантазією. Такий світ трохи лякає, але в той же час в нього хочеться потрапити.

[Світлана Макарова · Rating 5 out of 5]

Чи можна у фентезі правдиво передати наш досвід проживання воєнних часів? Запевняю вас, що можна. Яскравим прикладом тому є свіжа книга Катерини Пекур “Відділ 32. Служба магбезпеки”. Вона продовжила серію “Навпакиїв”, першим твором якої був роман “Діти вогненного часу”, написаний у співавторстві Мією Марченко та Катериною Пекур.

Отже, “Відділ 32. Служба магбезпеки”. Дія роману у п’яти повістях відбувається, як ви вже зрозуміли, у Києві. Ну, й ще трошки на Черкащині. Часовий проміжок охоплює кілька років великої війни: від листопада 2021, коли загроза з боку рф, яка почала стягувати війська до нашого кордону, суттєво збільшилась, до листопада 2023 року.

Головна героїня Галина Хоптинська з дитинства бачила незвичні речі, про які краще було мовчати. Напередодні російського вторгнення жінка береться допомогти своїй 18-річні сусідці розібратися з незрозумілою смертю її батька та ще одного родича. Галина, якій мимоволі доводиться вести власне розслідування, привертає увагу співробітників Відділу 32 й згодом долучається до їхніх лав. Але з цього моменту історія лише набирає обертів.

А тепер про враження. Мені історія дуже сподобалася: авторка вміло передає накопичення напруги та невизначеності у нашому суспільстві напередодні вторгнення, загострення всіх відчуттів і рішучість надати відпір ворогу у перші дні великої війни; показує, як люди, попри ненормальне навантаження на психіку та й всі сфери життя загалом, пристосовуються до умов воєнного часу, не припиняючи протидії російській навалі.

Дозволю маленьке попередження для дуже чутливих осіб. Катерина Пекур настільки точно відтворює й передає відчуття у перші дні повномасштабки, що мені довелося на деякий час перервати читання, оскільки організм миттєво згадав ті дні й почав відповідно реагувати. Тож дивіться, наскільки ви готові пережити це знову, якщо у вас висока чутливість.

Чим же займається служба магбезпеки у воєнний час? Та, все тим же, що і у будь-який інший: захищає країну від спроб ворога знищити нас не тільки фізично чи політично, але й магічно. Героям доведеться переглянути усталені основи магічної науки, стикнутися з тим, що від завербованих агентів не убезпечена навіть найсекретніша служба, познайомитися з представниками альтернативних течій, чиї здібності та вміння основані на стародавніх знаннях і практиках. І багато чого ще.

Крім того, цікаво буде дізнатися, як мацаки ворожої пропаганди проникали у всі галузі нашого суспільного життя, як росіяни знищували й спотворювали нашу історію. І як нам, попри все, вдалося вижити й зберегти свою ідентичність.

А ще тут є Дух Києва і Хранитель столиці – в таких образах ви їх навряд чи ще десь зустрічали. Також на сторінках книги можна зустріти Жаба Буданова (вже колишнього керівника ГУР), деяких персонажів з інших книг Катерини Пекур та різних українських авторок і авторів (про кожну з них є відповідна примітка з поясненням, щоб легше було зорієнтуватися й прочитати, якщо ви ще цих книг не читали).

Рекомендую “Відділ 32. Служба магбезпеки” всім, хто любить фентезі. І тим, хто тільки знайомиться з цим жанром. А також всім, кого цікавить відображення нашої сучасності в українській літературі.

[Maryna Riabchenko · Rating 5 out of 5]

Останнім часом я вирішила дозволяти собі читати книги, які не пов’язані з моїми дослідженнями. І почала знову читати )))) Як кажуть психологи, треба мати ресурс. І от такою ресурсною книжкою для мене стала «Відділ 32. Служба магбезпеки» Катерина Дракотик (Катерини Пекур). Мушу вам сказати, що я знову прожила кайф «залипання» на творі. Ммммм, обожнюю це відчуття, коли просто не можеш відірватися. Очі ледь відкриті, бо треба спати, а мозок тобі волає «Читай! Мені нада, шо там далі!». Примітивна іграшка на телефоні (у якій я можу просидіти пів дня) просто поблякла і видавалася неймовірною нудьгою 😁
Я любила авторів «Літавиці» за УКРАЇНСЬКЕ фентезі ще в їхніх збірках, і продовжую любити в сольних проєктах.
Катя вміло міксує міфи, легенди й реальну історію, витворюючи неймовірних персонажів. Чого вартує поєднання князя Володимира Великого і Змія з київських легенд. А ще ж є християнський архангел Михаїл (який вилюднів, коли позбувся візантійщини 😅) І княгиня Ольга, і Святослав. І всі вони, перебуваючи в одвічних сварках і контрах, завжди стають на захист СВОГО міста.
У фентезійну канву абсолютно органічно вплітається реальна українська історія. Тож сучасна служба магбезпеки СБУ ілюструє наслідки довгого колоніального стану, за якого українські маги змушені були забути свою правічну магію й послуговуються все ще колоніальними підручниками. Але це одвічне проривається й знаходить шпаринки. І теж стає на захист від багатослотінього ворога (кцпів, звісно ж).
Чесно кажучи, думала, що цей роман буде безпосереднім продовженням попереднього «Діти вогненного часу». Частково так і є. Але «Відділ 32» відкриває нову сторінку Навпакиєва, ще один його шар. І це так прекрасно 🥰
На Книжковій країні роман «Відділ 32. Служба магбезпеки» був у ТОПах продажу і, якщо я правильно зрозуміла, всім бажаючим навіть не вистачило (як власниця передзамовлення я мружилася й посміхалася). Маємо попит. Але водночас маємо власників книгарень та книжкових блогерів, які продовжують виставляти на викладки, читати і пропагувати виключно перекладні твори… Отут мені стає образливо і незроміло: напуркуа?
Сподіваюся, меншовартість таки буде поборена і нормальна промоція врешті приверне увагу до українського фентезі

[Ольга Мігель · Rating 5 out of 5]

Поки в Україні починається та вирує війна… свою невидну службу несе надсекретний підрозділ магів з СБУ, частиною якого головна героїня Галина стає напередодні повномасштабного вторгнення!
Галю з дитинства вважали дивною та водили по психіатрам, бо вона «бачила та відчувала дивні речі». Врешті дівчина навчилась просто приховувати все це від оточення та «вдавати нормальну». Аж тут восени 21 року її закрутило у вир ДУЖЕ дивних подій: люблячий батько та токсичний дядько її юної сусідки Ані несподівано помирають посеред квартири в історичному центрі Києва, яка дісталася їм у спадок від прабабці, і яку мали продавати та ділити гроші. А поліція, накосячивши під час оформлення місця злочину, щоб скоріше закрити справу — почала вішати все на саме осиротіле дівча. Нібито це вона їх і отруїла, щоб забрати таку жирну нерухомість.
Обурена такою вселенською несправедливістю щодо юної сусідки, яка їй щиро полюбилась (а ще різко лишившись без роботи), Галя починає сама лізти в цю історію, бо щось дивне і вкрай паскудне з того будинку відчуває. І їй дуже наполегливо здається, що справи тут БУКВАЛЬНО нечисті.
Хто б міг подумати, що саме це приверне до неї увагу магів з СБУ, які ідентифікують її як надпотужну чутливицю, побачать в ній надзвичайно цінний кадр, та запропонують у себе роботу без права відмовитись?
«Відділ 32. Служба магбезпеки» поділена на п’ять арок, кожна з яких — окрема справа, що відбувається зі значними перервами. Але разом вони доповнюють одна одну та підводять до спільного знаменника. Та серйозно, глибоко говорять про те, ким ми є. Про наше ядро і нашу спадщину, яку в нас намагаються століттями відібрати, але ми все одно виживаємо та зберігаємо себе.
Я вже читала твори Катерини Пекур і знаю, що вона достобіса талановита. Але ця книжка взагалі поцілила мені в серденько! Настільки зайшов її стиль, ритм та вайби. Відгукнулись розказані історії та зрезонували глибокі сенси, закладені в кожну з них.
Ну а з персонажа-перевертня — жаби Буданова, який цитує Подерв’янського — я просто волала у відро посеред ночі!
І так, з радістю прочитаю продовження, коли Катерина його напише!

[Nataliia Kondratenko · Rating 5 out of 5]

Катерина Пекур. Відділ 32. Служба магбезпеки. Харків, Видавництво «Ранок», «Readberry», 2026.
Мій улюблений жанр – міське фентезі в сучасних локаціях, поєднане з містикою здорової людини та навіть з політичною аналітикою (не жартую). Той високий рівень історико-культурних флешбеків, що вимагає згадувати цитати, першоджерела, легенди та історію. Трохи лякало, що детектив (все ж таки головна героїня потрапляє на роботу до секретної служби) «з’їсть» фентезійний світ. Каюсь, але детективи не належать до моїх фаворитів як жанрова література. На щастя, цього не сталось. І знайомий / незнайомий Київ з Химерним краєм та його дивними мешканцями розкрились з іншого боку. Як виявилось – і люди багатенько можуть, зокрема коли на їхньому боці потужні духи-захисники.
Далі – трохи спойлерів. Галина Хоптинська, чутливиця неймовірного рівня, яка все життя вважала себе «дивною» через власні здібності, запрошена стажеркою до не менш дивної структури – відділу магічної безпеки. І вже тут проблема інакшості і неприйняття навіть близькими людьми розкривається з неочікуваного ракурсу. Саме тому мені найбільше сподобалась частина «Яблучко від яблуні» – пошук себе й усвідомлення місця у всесвіті. Чарівна яблуня, що росте між світами, її яблучка-дороговкази. І все це в локаціях закинутого дитячого табору на Черкащині, де розривається межа нашої реальності.
У романі з’являються й улюблені персонажі з Навпакиєва, відомі з «Дітей вогненного часу» Катерини Пекур і Мії Марченко, а також творів Інни Ковалишеної. Куди ж без перевертнів і магічних зникнень? Філігранно виписані характери й працівників відділу «32». Але найцікавішим, як на мене, вийшов «Влодько» – від і дух міста, і давній князь, і Змій, і чоловік мрії головної героїні – хоч взагалі і не чоловік, а чиста магія.
І як не розтягувала читання – пригоди Галини Хоптинської скінчились. Утім, лишилось розуміння того, заради цього книга писалась: «Є тільки цінності, які ми маємо. Тільки розуміння того, хто ми є. У нас більше нічого нема, чуєш? Тільки наша земля і ми…».
Сподіваюсь, далі буде…

[Eliza Kirizii · Rating 5 out of 5]

Щиро кажучи, у цієї книги майже не було шансів мені не сподобатися, бо, по-перше, я вже знаю, як пише авторка, і я це люблю. По-друге, це книга про Київ і Навпакиїв, відділ магічної безпеки та Химерний край, Золоті ворота і все довкола них, жабу Буданова, пиріжкову "Ярослав(н)а", Михайловський собор, Володимирську гірку, вчасне зникнення та смачні стейки з тим, ким треба (так, це епізод мені особливо запам'ятався:)
І про складний вир емоцій, знайомий всім українцям напередодні лютого 2022 року.
Про боротьбу з одвічним ворогом, вибір шляху і вперте пізнання нового - та про відкриття свого, прадавнього й могутнього.
Про те, чому в Україні так багато магії.
І про те, що в місто можна закохатися, а воно тебе врятує.
І ще дууже сподобалися описи, не буквальні пейзажні, а відчуття та образи Києва, певних місць, країни - читаючи їх, ніби роздивляєшся масштабні живописні полотна, що щоразу міняють кольори й обриси намальованого, чуєш звуки і відчуваєш запахи... Зачаровує.

Я на неї чекала, як чекають на друга чи подругу, з якими завжди цікаво, ненудно і ніколи не самотньо; чула про неї від авторки ще у вересні - і коли нарешті отримала свій екземпляр, то взялася за нього не поспішаючи, із задоволенням, і миті в гамаку на весняній дачі були незабутніми і лише моїми :)
Дякую!

[Mia Marchenko · Rating 5 out of 5]

Дуже якісно написане фентезі! Якщо ви, як і я, завжди підозрювали, що магічний відділ СБУ мав би існувати, отримаєте задоволення. Плюс авторка в книзі зробила трохи більше, ніж просто описала, як би могло виглядати наше українське міністерство магії, а і прописала всі проблеми, що виникають в такій інституції, після років отруєння імперськими та совковими поглядами.

Жаб, звісно ж, прекрасний. А ще там є майже екзотичний для українського фентезі черкаський текст, бо дія однієї з повістин відбувається в Мошногір'ї. Хай таких текстів буде побільше!

[Reader · Rating 5 out of 5]

Книга Відділ 32 Служба Магбезпеки це Роман з пʼяти оповідань, які обʼєднані героями, подіями і Києвом.
Цікавий, динамічний, читається легко, на одному диханні і відірватися дуже важко. Чудове поєднання міського фентезі і детективу, буденного і потойбічного. Роман захоплює, чарує, дивує, нагадує про те, що неможливо забути, і про що забувати не можна.