Відділ 32. Служба магбезпеки

Навпакиїв #2

by Катерина Пекур

Злочини бувають різні: адміністративні, кримінальні й… магічні! Тож у кожній країні є власна Служба магічної безпеки: М100, Айтварас, Гнядзо магічне чи Ужонд чародзейніцтва… Проте жодна із цих поважних інституцій не має стільки клопоту, скільки український Відділ 32! Гострий брак кадрів, та й ремонту на базі не було вже років з дев’яносто… А до всього новенька стажерка Галина Хоптинська, хай і чудова магрозвідниця, досі не опанувала практичну магію і постійно втрапляє в якусь халепу! На порозі 2022 рік. У лавах В32 коїться щось дивне, постає якась прихована загроза. Тож Галині та її колегам сумувати точно не доведеться!

Genres: Fantasy, Urban Fantasy

496 pages, Hardcover

Published January 1, 2026

About the author

Українська письменниця в жанрах міського та історичного фентезі і соціальної фантастики; сценаристка і редакторка. Народилася в Черкасах, вже 27 років живу і працюю в Києві.
Маю вищу медичну освіту, багато років працювала за фахом у одній з державних лікарень м. Києва, є співавторкою підручника з онкології для студентів медичних вишів. Займалася журналістикою («Українське слово», «АRТ Ukraine») і писала прозу. Тривалий час майже не публікувалася через завантаженість лікарською роботою. В 2015-16-х роках змінила професію і почала працювати у кіновиробництві, як медична консультантка, сценаристка і, врешті, редакторка у телесеріалах. Маю кілька епізодичних ролей у кіно.
Захоплююся фотографією, природничими науками, історією. Пишу прозу в жанрах соціальної фантастики, історичного та міського фентезі.
Мої ранні публікації: журнал «Смолоскипи» (2000 рік); кілька оповідань (сольних і співавторських) в журналах та антологіях «РБЖ Азимут» за 2020-21 рр., а також в антологіях української фантастики від творчого об’єднання «ЛІТавиця» (2021-23 рр). Майже всі ці твори ставали переможцями чи фіналістами різних українських конкурсів.
У вересні 2022 року вийшла моя авторська збірка фантастичних оповідань «Ключ від всіх дверей».
Співавторка роману в жанрі міського фентезі "Діти вогненного часу" (разом з Мією Марченко) та фантастичного роману в оповіданнях "Корчма на перехресті світів" (спільний проєкт 11 українських авторок та авторів). Обидва романи вийшли у серпні 2024 року у видавництві "Рідберрі". В 2024 році роман "Діти вогненного часу" отримав відзнаку "Фентезі року" від літпорталу "БараБука", а в 2025 - став фіналістом українсько-єврейської премії "Зустріч".

В лютому 2025 року вийшов друком перший роман циклу в жанрі соціальної фантастики "Пісня бризів. Діти Книги" (видавництво "Жорж"). Готується до виходу друга частина цього циклу, "Пісня бризів. Невидимі люди".

Взимку 2026 вийшла нова книга, "Відділ 32: служба магбезпеки", детективне міське фентезі, яке розширює всесвіт "Дітей вогненного часу".

За роман "Пісня бризів" та участь у романі "Діти вогненного часу" в 2025 році отримала премію "Крізаліс" від Європейської спільноти любителів фантастики (премія вручається за найяскравіший дебют автора чи ілюстратора)

Reviews

[Regina Kryvakovska · Rating 5 out of 5]

Сюжет я переказувати не буду, це є в анотації. Книга хоч і товстенька (під 500 сторінок), але прочиталась майже на одному диханні за 2 дні.
Сама книга складається з 5 частин, перша вводна.
Сама книга хоч і написана про важкі сторінки (і сторони) історії України, читається дуже легко і залишає після себе надихаюче відчуття. Якщо хочеться потримати кришечку на свідомості, то це те, що треба.

[Oleksii Pedorenko · Rating 5 out of 5]

Класна історія в якій сподобались персонажі, закладені сенси, авторський стиль. Книга зайшла настільки, що хочеться бігати і радити всім!

[Sergey Torenko · Rating 5 out of 5]

Яка мінімальна кількість граней аби вважати Київ багатогранним містом?
В більшості випадків міського фентезі саіт нагадує сорочку. Тобто, є лише дві сторони такого світу - лицьова та зворотній бік світу (виворот?). Рідкісні випадки наявності "кишень" лише підсилюють аналогію із сорочкою. Проте, ці кишені надто дрібні порівняно з усім світом (як нашим, так і потойбічним).
У "Відділі 32" - не так. Герої працюють з тонким світом, але це не той світ з "Дітей вогненого часу". Та разом з цим і "Завокзалля" теж існує. Воно наче і протирічить світу "Відділу 32", але й одночасно з ним - існує. А ще в цей всесвіт вплітаються (і доволі органічно) інші світи (про що нам частенько повідомляють виноски), приміром, от "Український клуб садівників" з визначними українцяими в наші часи і в нашому антуражі. Гейманщина? Так, вона, але - наша. Замість антропоморфних персоніфікацій богів - антропоморфні (і не дуже) персоніфікації міста, країни, сил, котрі тримають нас у купці.
Тепер про сам роман. Дія цого більш протяжна, ніж "Діти Вогненого часу", темпоритм більш спокійний, та разом з цим текст - жорстокіший.
Текст взагалі доволі кінематографічний - на екран проситься. А ще можна водити екскурсії місцями роману... Щоправда, поки не всюди можна фотографувати.
Будь-якого з персонажів можуть вбити (а може й не один раз), цим роман відрізняється від "Дітей Вогненого часу", де вижили навіть вже жертвопринесені. Бюрократичний бардак і концепція "знання тільки ті, що необхідні для вирішення поточної задачі" - мають вкрай знайомий вигляд.
Щоб це ще без спойлерів? А! Чітко прописаний календарний час подій. Дуже резонансно, як для читача, виходить. Можна й собі позгадувати, що ти - персонально - робив в ці дні. Порівняти свої відчуття в ті дні боротьби.

[Юлія Бернацька · Rating 4 out of 5]

Отже, продовження серії "Навпакиїв" сподобалося мені трошечки менше за "Діти вогненного часу",але, в основному, через те що в певний момент історія перестала співпадати з моїми очікуваннями і якось не вдалося мені перебудувати їх, щоб стати на нові рейки. Це не страшно, і не є якимось недоліком книги, банальна смаківщина в основному.

"Відділ 32. Служба магбезпеки" - це книга для всіх любителів процедуралів, надприродного та міста Києва. Історія розповідає нам про Галину Хоптинську - жінку, яке все своє життя намагалася приховувати, що володіє певними магічними силами, але через спробу допомогти юній сусідці вона опиняється втягнутою в містичну історію старої київської квартири, де сталося подвійне вбивство та пізніше стає завербованою Відділом 32 - таким собі магічним аналогом СБУ. Події відбуваються напередодні та в перші два роки повномасштабного вторгнення, тому загрози, які постають перед Галею та її колегами, справді грандіозних масштабів.
Книжка складається з п'яти повістей, кожна з яких є розслідуванням окремої справи. Звісно, є і наскрізна сюжетна лінія, яка проходить крізь кожну справу і отримує свою кульмінацію та розв'язку в останній.
Перші дві історії зайшли мені на "ура", шикарне введення персонажів, знайомство в першій та напруга, невизначеність та несподівані сюжетні повороти другої. Я мало нігті не гризла поки другу дочитувала. Плюс, саме в другій повісті представлена сюжетна лінія про втрачені типи саме української магії і спроби її повернення. Із зрозумілих причин, цей сюжет дуже зрезонував.
Ще моєю особистою віддушиною стали стосунки головної героїні Галі та її сусідки Ані (якій допомагали в першій повісті). Я дуже зраділа, що Аня не зникла, як тільки її історія була закінчена і я отримала тут такий любий мені троп віднайденої родини.
Сама Галя мені також дуже сподобалася і мені було дуже приємно спостерігати за нею та всіма її пригодами. Вона дуже справжня героїня, я в неї вірила.
І загалом хочеться сказати, що в цій історії дуже багато сильних персонажок. Практично всі головні ролі тут відіграють жінки і мене це не могло не тішити. Особливо моє серце вкрала Жаннет.
Ідейно ця книжка теж приносить неймовірне задоволення. Я вже згадувала вище про історію з втраченою магією, а точніше її методами та практиками, але згадаю ще раз, бо мені дуже сподобалося, як це було подано в історії.

Тепер перейдемо, до того, що мені не зайшло. Це буквально дві речі:
1) Як би крамольно це не звучало, мені хотілося, щоб в цій історії було менше Химерного Краю. У світі "Дітей..." він мені видавався доречнішим, а у "Відділі 32" я б надавала перевагу, якби вони тільки мигцем з'являлися, як в перших трьох історіях. Я ще намагаюся розібратися, чому в мене саме такі враження виникли і чи нема в цьому якоїсь меншовартості, бо саме Химерний край є в цій історії осередком "народної" магії, а та яка використовується у Відділі, вона саме оцього радянського зразка. Ну але як би воно там не було, коли Галя засосалася з духом Києва, мені це було вже трохи занадто.
2) Оця дивна пред'явка на якісь почуття з боку Макса на останніх сторінках, воно звідки взагалі взялося? Якщо під кінець першої повісті я може й думала, що щось між ними буде за класикою жанру, але після того як Макс майже всю книжку був відсутній, то я навіть думати про це забула. А воно на тобі. Вони ніби потім посміялися з цього, але для чогось же воно було там вкинуто. Не знаю, я не те щоб проти, але давайте якось вибудуємо це спочатку. (Я читала "Пісню Бризів", я знаю, що пані Катерина це вміє).

Ну але загалом враження в мене дуже позитивні. Всім рекомендую і продовження читати буду обов'язково, коли вийде.

[morus alba · Rating 5 out of 5]

Це тепер я вже розумію, що уважніше слід було читати всі частинки-оповідання книги. Але знову переживати кінець 2021 - початок 2022 було так важко, що я буквально "бігла поверхнею" перших трьох оповідань. У наступних двох оповіданнях мені то трохи муляло.
Але нічого, підозрюю, що за місяць-два, як трохи вляжуться емоції, перечитаю ще раз обидві книги без річної перерви, аби мати повнішу картинку (ще б знайти оповідання авторки, вказані у примітках... було би дуже добре).

Але загалом книга неймовірно пречудова, динамічна, бойова, загадкова, чарівлива, дотепна і просто зіркова (бо зірки в очах після прочитання), і я безмежно щаслива, що вона місцевого "виробництва"))
Все відчувалось таким близьким і рідним... а знайомі київські вулички й будівлі додавали об'єму сюжетовим подіям.

Тож, я зачарована.

Дата Підпис

[Radmila Korzh · Rating 5 out of 5]

Рішуче рекомендую.
Прочитано за три вечора, і то - тільки тому що доводилось відволікатись на справи. Без цього було б швидше, бо цікаво, і читається легко.
Є одне попередження - може місцями тригернути. Бо тут є про початок вторгнення ( мене особисто це тригерить до сліз) і вмирає кілька хороших персонажів.
Також, якщо хтось раптово, з якихось дивних причин досі не читав першу частину цієї серії "навпакиїв" - "Діти вогненного часу" - бажано прочитати, для розуміння деяких епізодів і приємного впізнавання .
А так - чудове фентезі з детективним сюжетом. Тут є все, що треба і для відпочити і на подумати. Тут Україна, Київ, українські спецслужби, а саме Служба Божа. з дуже секретним департаментом, велика війна, пригоди, розслідування, магія, інтриги, герої, зрадники, вороги, просто милі люди, коти, князівське київське сімейство, у яких і через тисячу років сімейна жабомишодраківка як у яких Кайдашів, духовенство, Архангел і найвідоміша жаба країни. ну тобто жабвертень на ім"я Валера. Реального прототипа взагалі-то звуть Петро, але не забуваймо - це земноводне в силу особливостей проживання може жити під будь-якоюлегендою та ім"ям, хоч Валера, хоч Фарід, хоч Аарон... Жаб тут стильний, балакучий ( в кого тіки набрався? ) і легко цитує Митця... Ну, ви зрозуміли, що треба жити інтересно, бути шпіоном, дресирувати любіму обізяну. Ай-я...
Краще за все всю цю катавасію характеризують слова головної героїні, беззаперечно "Господи, я щойно побачила Архангела й шукаю казна-що в компанії духа видатного історичного діяча й жаби голови управління розвідки. Тримайся, даху мій, міцно-преміцно"
До речі, рівноапостольний тут такий, що Михайло його не так щоб дуже в Золотоверхий пускає. Хоча, звісно, який норов ще може бути в українських рівноапостольних? Що Влодько, що бабця його...
Дуже добротна книжка . Я б сказала ще: вагома заявка на серіал (повірте, я дещо в цьому розумію). От дуже, рекомендувала б зацікавленим до неї придивитись.
А за образ жабвертеня... Ну я прям не знаю... На місці Буданова я б авторці так чи інакше виставилась би...Популярнішого про ГУР ніхто не напише 🙃
Короче, йдіть і читайте, бісові діти. Там ще натяк на секс з духом Києва є. до того ж в межах, еее, тактмеду. не знаю, як кому, але тепер точно у випадках типу, вилізаючи в темряві на вкриту кригою вулицю і в серцях вигукуючи "Так як же це місто заї...", тепер буду думати: а може то, дух Києва намагається мене розворушити. щоб я відчула себе живою, а не просто гепнулась на сраку?
Читайте!

[Орест Пограничний · Rating 5 out of 5]

Читав багато відгуків на "Відділ 32"й хочу додати від дещо себе. Мені дуже зайшло послання про те, скільки ж ми безповоротно втратили через загарбників на нашій землі - у першу чергу через росіян. Століттями наша культура та надбання цілеспрямовано придушувалися й вихолощувалися. "Народні танці в шароварах" - саме до цього зводили нашу самобутність окупанти, адже повністю стерти її обʼєктивно не мали змоги. У світі ж магії, який описаний у книзі, їм це майже вдалося - "квадратно-гніздова" наукмагія - спадок ворожих імперій, рішуче відкидає усі прояви магії народної, залишивши її вивчення окремим ентузіастам, яких усі навколо вважають небезпечними божевільними. Натомість, у ворога з цим ніяких проблем немає. Усе це авторці вдалося дуже чітко передати, зокрема й оте, межуюче з тваринним жахом відчуття "табу" зі сторони офіцерів служби (аналогічні тропи є й у "Пісні Бризів" - іншому чудовому творі Катерини Пекур). Головна героїня випадково потрапляє на службу до "Відділу 32" - секретного підрозділу СБУ, що займається магічною безпекою держави, а також розслідуванням магічних злочинів. Галина (так звати героїню) від природи допитлива й не зашорена багаторічним догматизмом наукмагії, через що регулярно викликає розратування колег. Події книги починаються незадовго перед початком повномасштабного вторгнення. Як і в усіх державних структурах, у "Відділі 32" є ворожі агенти, причому авторка настільки майстерно закручує інтригу, що читач до останнього моменту не знає, хто саме виявиться "щуром". Дуже яскраво й драматично показане магічне протистояння російському втрогненю під час битви за Київ у 2022. Коли Сили Оборони України вели боротьбу з ворожими бронетанковими колонами - не менш запекла битва точилася й на фронті магічному. Й там, й там Україні вдалоася встояти дивом. Та на цьому протистояння не зканічилося - воно й досі триває. Й, неочікувано, на сторону українських спецслужб стають деякі дуже цікаві (й дуже відомі) персонажі. Хто саме - хай це буде інтрига :)

[Віра Балацька · Rating 5 out of 5]

Цей роман написаний легко. Розгорнула, тільки щоб глянути, що ж там – оп-п-п, і вже на двадцятій сторінці. І взагалі, “коли вже цей робочий день закінчиться, я хочу додому, бо там чекає цікава історія!”
📖Зовні книжка дуже красива: виштамповки на палітурці, вкраплення блискучої фарби, розфарбований зріз. Мапи на форзацах. Ілюстрації на початку кожного розділу.
А ще в ній є:
– сильна доросла героїня;
– сучасна історія: 2021, 22, 23 рік;
– трохи сивої давнини;
– історична частина Києва;
– загадки, багато героїв, небезпеки, магії... і трохи бюрократії держслужби.
А ще, як виявилося, ми з ГГ користуємося однаковим побутовим замовлянням: “Куди ніч, туди сон”.
👍Рекомендую, якщо любите міське фентезі. Але перш ніж братися за “В32”, раджу прочитати “Дітей вогненного часу” – деякі герої з тієї книжки завітають сюди, то вже будуть вам добрими знайомими.

[Таня Павліченко · Rating 5 out of 5]

Книга сподобалась: хороше міське фентезі, динамічне, моментами кумедне. Я не дуже люблю формат окремих оповідань, але тут він був органічним. Іду читати оповідання, які згадували у книзі і дуже чекаю продовження, бо потенціал для нього, як на мене, хороший

[Lana Stolnik · Rating 5 out of 5]

📚 «Відділ 32. Служба магбезпеки» — Катерини Пекур

Окей, що ж... Насправді з відгуками останнім часом мені якось туго, але про цю книгу хочеться розказати. Ми читали її разом із нашим книжковим клубом «Палата №42» (який ми ведемо спільно з Дмитром з каналу «Три кванти опівночі»), і хоча з нечитуна вона мене повністю не витягла, історія однозначно сподобалася!

Про що сюжет? Це захопливе урбан-фентезі про закритий відділ, який займається магічною безпекою, розслідуванням злочинів, де замішана магія, політичними інтригами та таємницями. Спершу мені було трохи важкувато втягнутися, але потім як засмоктало — і дочитала на одному диханні. Тут чудово відчувається атмосфера: інтриги, зради та небезпечні розслідування. Хоча мені особисто дещо бракувало глибшого занурення у навчання героїні, поступового входження в магію.

А ще я знайшла тут дещо цікаве для себе — певні релігійні символи та мотиви (можливо, звісно, то побачила лише я, але мені дуже відгукнулося). Дуже гарно й сильно в історії передана родова енергія та жіноче коло.

Не обійшлося для мене без тригерів: наприклад, я дуже не люблю, коли у книгах роблять боляче тваринам. А ще деякі епізоди миттєво флешбекнули до шкільних років і жорстокого булінгу.

Щодо воєнної тематики в сюжеті — скажу чесно, читати про це бувало неприємно. За вікном її й так забагато, кукуха вже давно відлетіла. Але водночас багатьом читачам це відгукнулося як спільний біль і спроба осмислити те, через що ми проходимо.

Загалом — це якісна та захоплива українська фантастика, яка чіпає за живе. Хто вже читав? Діліться в коментарях своїми враженнями! 👇

#книжкова_божевільня

[Yana Opalieva · Rating 5 out of 5]

Пресмачна скибочка київського магічного життя

[Марія Кондратьєва · Rating 4 out of 5]

Хороша історія, дуже легко читається текст. Приємно, що крізь магію можна згадати деякі події, а часом дуже боляче їх згадувати. Ну і надія на краще, яка пронизує всю історію. Дякую

[Olha · Rating 5 out of 5]

Це було збіса добре. Я наче з тою книгою прожила ціле життя.

Історія, пронизана питомо нашою магією і це відчувається неймовірно!

Складається книга з 5 повістей, головна героїня - Галина яких випадково потрапляє до Служби магбезпеки через свої здібності, про які звикла мовчати. Тепер їй доводиться вчитися, розслідувати справи і намагатися жити напередодні та під час повномасштабного вторгнення.

Історія поділена на 5 повістей.

4 з них відбуваються у Києві, 1 - на Черкащині. І це так цінно, що ти буквально можеш уявити або відвідати місцини з роману. Перша історія - знайомство з головною героїнею, а в інших ми поступово занурюємося в людську магію потихеньку, знайомимося з Химерним краєм та хтонічними істотами. 

Мені дуже подобається, як вимальовується всесвіт, створений творцями серії Навпакиїв, а конкретно ця книга до сирот мене доводила і до сліз (хороших, розчулених, правильних) кілька разів. Ця історія повністю моя, вона настільки резонує мені, що я б мабуть могла повірити в існування цієї магії і подібної структури. І я радію, що авторка й не робить її ідеальною - от вона така як і могла б бути - десь застарівша, десь на радянщині збудована і аж плаче за змінамм, десь забула своє коріння, десь бюрократична...

Наприкінці нам трохи підсипали ну не то шоб романтики, ну але певної зацікавленості.

По книзі розкидані згадки з інших історій - вже надрукованих і майбутніх і я тепер хочу зібрати і прочитати всі.

А ще б залюбки і про пригоди Галини б почитала 😏

[Анна Хлевная · Rating 5 out of 5]

Чудова книга, яка розширює всесвіт Навпакиєва. Мова авторки легка, і книга просто ковтається. Я була така щаслива побачити декого знайомого з "Дітей вогняного часу" і дізнатись більше про Химерний край. Сподіваюсь, що пані Катерина коли-небудь напише продовження про пригоди Відділу 32.
УВАГА. Події книги відбуваються під час повномасштабного вторгненння, з кінця 2021 до листопада 2023 року, і в ній зображенно воєнний Київ. Звісно жорстоких батальних сцен там немає, але якщо ви відчуваєте, що ще не готові таке читати, будьте обачні. Мене особисто час від часу пробивало на сльози, бо надто боляче було пригадувати початок вторгнення.
Вцілому, мені подобається, як пише пані Катерина, тому думаю продовжити знайосмтво з її творчістю.

[Lyubov Dvoretska · Rating 5 out of 5]

Мені дуже бракувало саме такого міського фентезі, з глибоко українським і Київським лором, нотками процедурального детективу і, нарешті, дорослими персонажами.
Це фентезі на диво реалістичне, якщо можна так висловитись. Чи може просто дуже хочеться вірити, що це дійсність.
Отримала велике задоволення від читання. Хочеться більше історій у всесвіті Навпакаєва.

[Anna Popova · Rating 4 out of 5]

Загалом мені сподобалась книга однозначно, але іноді було занадто «в лоба» + любовна лінія, якщо її можна назвати такою, була абсолютно зайвою. Наступну книгу куплю і прочитаю з задоволенням.

[Ганна Довбах · Rating 5 out of 5]

Неймовірно прекрасні і правдиві персонажі, і історія захоплива. Обожнюю Київ, тепер він для мене зазвучав ще магічніше!

[Natasha Sydoruk · Rating 3 out of 5]

От це наче і цікаво, і написано гарно, і задум нічого так, але при тому весь час на фоні телемарафон🤦 Занадто багато не потрібних новин, політики і всякої тої дурні, що переслідує нас щодня у реальному житті.

[meowkotmarina · Rating 5 out of 5]

Ця книга абсолютно ідеально підійшла під настрій, бо інакше й бути не могло. Історії Мії Марченко пасують до читання в будь-яку пору року і будь-який час доби.
Події відбуваються в сучасному Києві, де стародавні стіни ще пам’ятають князів та запеклі битви.

З іншого боку, зараз вороги також чатують на місто та його мешканців з усіх боків. Тому Київ охороняють як звичайні люди, так і духи та різні надприродні істоти.

Одного листопадового ранку Галина Хоптинська знаходить свою сусідку в підʼїзді. Аня дуже засмучена і каже що її тато не виходить на зв’язок з учорашнього вечора. Галя впевнена, що у цієї ситуації є якесь раціональне пояснення, проте все ж намагається допомогти дівчині.

В результаті Галина відкриває в собі здібності бачити та спілкуватися зі світом мертвих.

Певним чином їй вдається допомогти сусідці, але її помічає 32 відділ Служби магбезпеки. Головну героїню переконують співпрацювати з цим відділом.

Книга складається з кількох детективних історій — розслідувань Галі та її колег.

Мені подобається як авторка поєднує цілком реальні вулиці і будівлі міста з історичним минулим та власною фантазією. Такий світ трохи лякає, але в той же час в нього хочеться потрапити.

[Олександра · Rating 5 out of 5]

Катерина Пекур - це ім'я для мене - то знак якості, і я вже не пройду повз книжку цієї авторки.

Роман складається з п'яти повістей - окремих розслідувань. Кожна повість додає роману барв і глибини. Ми читали “Відділ 32” на інтровертському он-лайн книжковому клубі, де після кожної частини робили відгук. То я тут так і подаю.

Отже, перша частина роману. Тут ми знайомимся з героями, тому важко робити висновки по характерам, розкриттю персонажів, тощо. Так, ми одразу бачимо характер Галини, але вона - головна героїня, тому, відповідно, і видно її найкраще. У відгуках уже багато хто писав за вік Галини, і не одній людині здається, що їй в р-ні 30. Але для мене Галина старша, точно за 40. (Звісно, у кожного свій досвід, але в мої плюс-мінус тридцять я не помню за собою “та ну чому знову я! А давайте цього разу це буде хтось інший?” Бо було більше сил, енергії + виховання нас базувалося на принципі “спершу думай про суспільство (Батьківщину, патрію - для кожної вікової категорії була своя примовка), а потім про себе”.)

Про Галину хлібними крихтами ми дізнаємося, що вона зараз працює на кіноіндустрію, сценаристка, пише, в тому числі, і для детективів. Була попередня робота, ще невідомо яка, але Галина бачить, що “рогівки очей уже завітрилися”. Отже, щось пов'язане з медициною. Дуже наполеглива, кмітлива, відповідальна, іноді собі на шкоду, як от влізла у справу “дитини”-сусідки. І потім, незважаючи на загрозу для власного спокою і навіть свободи, продовжує “копати”.

Котики - то любов 🙂

Двірник. Епізодичний персонаж, який уже, як на мене, далі не вигулькне, тому тут він одразу постає перед нами живою людиною. Майстерно описаний, живий, багатогранний.

Аня. Можна сказати, що з неї все і почалося. Вона “доросла”, бо має цілих 18 років і паспорт. Насправді - дитина, яка росла у любові батька, схоже, не дуже пристосована до життя, сором'язлива, бо ж усю ніч проплакала під дверима, не постукала до жодного сусіда по під'їзду - інший варіант, що сусіди всі помінялися, і ніхто нікого, крім старожилів, уже не знає. По Ані я можу зробити висновок, що ми її далі ще побачимо, бо, як я казала на початку, Катерина - то знак якості. Навіть усі епізодичні персонажі - живі, то ось це “недопрацювання” і “Аня - слабкий персонаж” просто через те, що її розкриття, перетворення, скажімо так, з олівцевої чернетки на справжній тривимірний малюнок ще попереду.

Те саме стосується Макса і Жанет. Може, єдине, на що б я якось огризнулася з його слів - на його вказівку купити їдло в еколавці: “Будь-яка примха за ваші гроші (або “Ага, щаз!”)”, - бо в таких магазах, наскільки я знаю, ціни, наче вони там крило від літака продають, а Галина осьо залишилася без роботи. Так, її осьо ж таки “сватають” на іншу, але поки ще ЗП капне, та й яка вона буде - хтозна. Коротше, “чувак, не лізь в мою тарілку” 🙂

Сама історія про “нехороший будинок” сколихнула нашу пам`ять. У багатьох з нас є що згадати. (Родині мого діда можна сказати, що пощастило на фоні тодішньої колективізації. Їх лише виселили з села, і то вони потім повернулися, і дід збудував новий дім приблизно там, де був старий. Але млин, яким володилі пращури… спалили. І я ще дитиною не могла зрозуміти цю тупість. Навіщо палити млин (інший млин через три села)? Ти ж сам можеш на ньому робити?).

Тонка магічна лінія

Історія просувається. Просто шкірою відчувається напруга від того, що “завтра була війна”.

Галина вчиться, працює, “винюхує”. Аня активізується, починає нарешті цікавитися тим, що відбувається навкруги. Її вже більше, вона яскравіша, набирає “ваги і барв”.

Макс спершу дуже неприємний, неприємніший за першу частину, бо постійно шпиняє Галину “мені скоро нові “лички” отримувати, не дай боже все зірветься через тебе”. І це була настільки яскраво-гівняна поведінка, що я притормозила і задумалася, чи все там гаразд, чи не було вже якоїсь лажі з підвищенням?

Лисий Відьмак, маг 80-го левелу (закреслено) опупезного досвіду і сили. Полковник, начальник В32. Класна фраза, що він працював завжди. І після цього називають іншого персонажа, який працював ще з його попередником 🙂Тонко, влучно, “смачно”.

Магічна… “опозиція” в особі Олени та, скажімо так, її учнів. Дуже цікава тусовка, неординарна, неоднозначна, яскрава і навіть мила.

Розстановка сил перед другою частиною.
Нам показують, що у В32 зріє змова з установкою “здати” все московитам. Галя вчиться і працює поки “на побігеньках”. Аня активно волонтерить і бере участь в протестах (до речі, сцену про протести читала, збираючись на протест. Цікаве співпадіння). Нам показують існування магнауки, яка відкидає все, крім визнаних догматів. І це одразу відгонить таким знайомим імперським смородом. (Далі ми маємо підтвердження у словах Олени, що імперія брала з місцевої магії певні елементи, які вважала за дієві, відривала їх від коріння, каструвала, перекручувала і, або відкидала, бо в кастрованому вигляді все переставало працювати, або привласнювала собі). Олена Мазурець і товариші, як протиставлення В32: з її допомогою спершу зняти морок з протестувальників, потім - з незвичною роботою зі стихіями.

Промайнула згадка про рідні Черкаси, зігріло серце.

А далі починається страшне: скрупульозно реконструйований напад на Київ, рух мск колон. І разом з цим - магічний удар ззовні. І разом з цим - підозра на підозрі у В32 про те, хто зрадник зсередини?

Лисого запідозрила одразу. Ну от просто це або він, або перший зам. Бо в силовій майже неможливо щось провернути “знизу”, тільки “зверху”. І, по-друге, якщо ще брати до уваги магічну складову, то умовні десяток лейтенантів не подужають одного умовного підполковника або майора, чисто через брак магічних сил та досвіду. Отже, цілком логічно, що це має бути хтось згори, досить сильний, який має розлогі зв'язки по всіх усюдах, щоби ніхто нічого не запідозрив. І тоді можна скільки завгодно проводити внутрішнє розслідування, шукати зрадника, - і тим самим підлаштувати все так, як треба саме тобі.

Цікавезна лекція від Олени Мазурець (до речі, у мене не виникло думки, що вона візьметься навчати Галину, це було б надто просто, щось з цим усім було не так. І таки собака-подозрєвака виявилася права. Хоча шкода їх було неймовірно, ну, крім лисого, звісно).

І Макс уже людина, а не тупий солдафонский кар'єрист. Харчується, правда, дивно. Але, мо, у людини язва або гастрит. От і їсть салатики з йогуртом і різне всіляке корисне.

А ще Птах. І двоє, що розмовляють між собою про Вокзал і про те, що у Маарг все під контролем (муркоче).

Третя частина коротка, але дуже насичена і приємна.

Милі маленькі моменти з назвами кафе; пиріжки, які всі люблять (працівники кафе явно мають “проставитися” пані авторці пиріжками за рекламу); оявлені прояви Химерного краю. Пан Стась (мі-мі-мі). І… наказ Галині офіційно мовчати про зустріч з “колегами” з Химерного краю.

Частина для вдихнути-видихнути і поглянути на перерозподіл сил на умовній шахівниці. Побачити, що, трясця, у цієї умовної шахівниці не два виміра, але скільки?

Жанна з пиріжками прекрасна. Старовинні дзеркала… Десь ми про таке вже чули ;)

Яблучко від яблуньки.

Події розгортаються у знайомих локаціях: Мошногіря; Мошни; пагорби - “гори” (як називають їх місцеві), по яких я ходила змалечку з дідом та мамою; дорога “між горами” та Софіїн стовп. Історія маленької Галини, яка колись розгорталася у санаторії в Мошногірї, спогади сучасності та пам'ять поколінь. Дерево, яке може бачити Галина, таємниця зниклої подружки. Таємниця вбитої жінки та зниклого тіла. Нова колега з харківщини: фамільярна, нарочито-недбала, підозріла. І сусідка тьотя Саша, яка має гостре око, гострий язик і гостру… сапку. Все відбувається дуже швидко, тут і зараз. У Галини немає часу видихнути, роззирнутися, скласти до купи всі спогади і здогади, доводиться покладатися тільки на себе.

Тут хочеться виділити… все 🙂 та найбільше - пам'ять роду, тяглість поколінь, яка показана у сні Галини. Наші рідні тут і зараз з нами, навіть якщо пішли у засвіти.

Заключна частина роману - “Дзеркальні коридори” - збирає всі частинки до купи.

Галина, яка на початку всієї історії була звичайною жінкою (якщо таку єресь можна сказати про Галину) тільки з незвичним даром бачити “щось”, розвинулася до чутливиці високого рівня у відділі магбезпеки, зрозуміла, як магічити саме їй, адже звичайні “плетива”, на які здатні навіть зелені стажери, їй недоступні. І магія її - інакша (як і сама вона). Невідомі, які вигулькували то тут, то там впродовж всього роману, отримали свої імена, характери. І з одним у Галини якось закрути…

Інтриги, зрада, бюрократія, - все, як насправді. Химерний край, який ми бачили тільки мигцем, вривається в історію в лиці Влодимира (а потім і Валєрчика, та інших дуже примітних персонажів), підхоплює і зачаровує Галину, пояснює нюанси співіснування людей та Існуючих, магії та впливу на реальність.

Чи повірила я в любовну історія між Влодькою і Галиною? А хіба тут була любовна історія? Зустрілися чоловік і жінка. І чоловік точно знає, що подобається цій жінці. І пропонує все це: зовнішність, інформацію… і навіть стейк ідеальної для Галини прожарки. А потім, після виснажливої битви з магом, коли, незважаючи на втому і поранення, адреналін усе ще кипить, він цілує і пропонує секс. Тим більше, який зцілить від усієї завданої шкоди, як фізичної, так і магічної. Так а чом би й ні? Ну звабив же за всіма канонами!

І в кінці Макс з обіцянкою хотдога з заправки і взаємною підколкою про картопельку фрі. І це видається більше справжнім і доволі милим.

Мені дуже сподобалося, але хочеться ще! І якомога більше 🙂 (прямо, як ліків від жадоби).

[Quantum Midnight · Rating 5 out of 5]

Галина Хоптинська живе своє життя перебиваючись різними заробітками, аж поки не зустрічає свою знайому, молоду дівчину Аню, батько якої пішов на зустріч з братом щодо розподілу квартири, яка дісталася їм як спадок, і не повернувся. Так починається перший розділ книги. І от саме з першого візиту в цю стару, ще дореволюційну квартиру, я зрозумів, що не заспокоюся поки не прочитаю всю книгу. Письменниця створила неймовірну атмосферу, настільки, що я буквально відчував себе поруч з Анею та Галиною, коли вони стояли навпроти старого, неприємного будинку, а коли Галина йшла по довгому темному коридору квартири мені, як і їй, здавалося, що за мною стежить хтось чужий та ворожий. 

В кожній главі письменниця створює шикарну атмосферу, яка інколи захоплює більше, ніж сюжет, детективна інтрига або персонажі. Спочатку мені здавалося, що вся книга буде написана в такому ж стилі як і перший розділ - щось на кшталт детективного процедуралу з аматоркою-детективкою, яка розслідує паранормальні справи. Але ні. Насправді Галина - чутливиця високого рангу, вона буквально бачить та відчуває будь-які прояви магії, і завдяки цьому та справі з квартирою на неї звернули увагу в СБУ, а саме в секретному Відділі 32, де працюють маги, що захищають нашу країну. З цього моменту події набувають масштабу: початок війни, відбиття першої атаки російських магів, зради, поразки та перемоги, а потім буде чудовий розділ про Яблуню та чарівні яблука, який повертає нас, українців, до нашого коріння і витоків нашої сили, а завершиться все феєричным фіналом, де на кону буде стояти вже цілий світ, навіть два.

Галина Хоптинська шикарний персонаж, вона здається мені десь 30-річною непосидючою дівчиною з шилом в одному місці, тому насправді їй десь 20. В неї загострене відчуття справедливості і вона з чесних людей, які зазвичай не можуть пройти повз чужу біду і саме тому в житті вона можна сказати невдаха. Під тиском подій поступово викристалізовується її характер - вона сильна, вольова, смілива і не боїться плисти проти течії, навіть якщо її ніхто не підтримує. Вміє працювати в команді, але в окремих обставинах може вчинити по своєму. І при цьому вона не супергероїня, бо в неї вистачає сумнівів, є свої слабкості та вразливості. Інші персонажі, про яких я не буду згадувати, щоб не спойлерити, прописані теж досить непогано, особливо один привабливий дух міста та жабовертень Валера. І серед всіх персонажів зустрічаються не тільки люди, але й дуже дуже дивні та оригінальні істоти, в тому числі й з Химерного краю, про який розповідається в “Дітях вогняного часу”. Хоча в цій книзі достатньо пояснень та історії, щоб зрозуміти, що це за Химерний край та як він повʼязаний з нашим світом.

Також особисто мені сподобалась система магії в книзі. Вона чітка, продумана, логічна і завдяки цьому ти розумієш всі її можливості та недоліки. Дуже гарно, що письменниця не вдалася до банальних фаєрболів та телекінезу, а прописала унікальну систему магії, яка оперує різними енергіями і стихіями та впливає на вірогідності. Це фактично наукова магія, створена свого часу Імперіями, і саме тому сучасні маги у Відділі 32 ігнорують всі інші види магії, вважаючи їх неефективними або взагалі вигаданими. Насправді це не зовсім так. Але люди не хочуть бачити навіть очевидне, всі, крім Галини Хоптинської, яка готова звернутися до будь-кого і повірити у що завгодно, аби врятувати країну від руснявих чаклунів.

А от російські чаклуни можуть дозволити собі повністю ігнорувати будь які закони та параграфи чи упередження, саме тому вони часто на крок попереду, бо звертаються до сил, в які у Відділі 32 не вірять, а дехто просто має накази ніколи до цих сил не лізти. Я б сказав, що в книзі добре показано, що під час війни більшість звичайних обмежень, законів та упереджень працюють проти того, хто за них тримається. В цьому випадку - проти відділу 32 та України. І Галина гарний приклад того, які люди потрібні під час війни - сміливі та неупереджені, здатні поглянути на ситуацію геть під іншим кутом.

В книзі багато міфології та відсилок до нашої історії і нашого коріння, які дають нам сили для спротиву. Й що особливо сподобалось, що сюжетно та історично проводяться деякі паралелі з поведінкою та діями деяких магічних істот, про яких я не можу без спойлерів казати, та поведінкою і діями людей, українців. “Корені нас тримають” - часто пише Катерина Пекур біля автографу на своїх книгах, і це дійсно так. Наші корені в історії, міфах, легендах, культурі які і формують нас. І якщо там за незримою стіною є хтось, може бог, чи втілення України, або янгол з мечем, то він на нас впливає та дає нам сили так само, як і ми впливаємо на нього. В цьому світі все повʼязано між собою.

Логіка - це фірмова фішка Катерини Пекур. Залізобетонна логіка сюжету, всіх подій, історії, дій персонажів тощо. І ця книга ще раз це підтвердила. Відсутність фаєрволів та блискавок при битвах земних магів, здавалося б, дрібниця, але навіть вона має логічне пояснення. Персонажі мають розвиток, але при цьому не зраджують собі, а їх дії логічні та вписуються в характери та історії. Немає зайвих персонажів, кожен, хто зʼявлявся, добре прописаний та запамʼятовується. Але хотілося б більше, щоб ці яскраві персонажі переходили з розділу в розділ, може не всі, інакше частину з них нам приходиться залишати разом з прочитаним розділом.

Фінальний розділ на мій погляд вийшов гарним і розставив крапки над майже всіма “і”, закривши питання, які залишилися після прочитання попередніх розділів. Наприклад - навіщо ру магам були (не скажу що) та як вони їх використали, навіщо істота з Химерного краю збирала (не скажу що) тощо. Але, хотілося б продовження, бо насправді відчувається, що історія ще не завершена і десь там попереду пригоди Галини в Химерному краї та звичайному світі.

В цілому від книги я отримав максимально позитивні враження. Не сподобалась тільки раптове, як сніг на голову посеред літа, кохання Галини і банальний хід зі слабким місцем в майже непереможного ворожого чаклуна. І хто б міг подумати, що історія, яка почалася в одній старій квартирі, де померли двоє братів, завершиться настільки серйозним протистоянням, в яке втягнуті сили, здатні одним помахом знищити світ. Яскраво, оригінально та цікаво. Ця книга абсолютно точно потрапляє в мій майбутній топ книг 2026 року.

[Світлана Макарова · Rating 5 out of 5]

Чи можна у фентезі правдиво передати наш досвід проживання воєнних часів? Запевняю вас, що можна. Яскравим прикладом тому є свіжа книга Катерини Пекур “Відділ 32. Служба магбезпеки”. Вона продовжила серію “Навпакиїв”, першим твором якої був роман “Діти вогненного часу”, написаний у співавторстві Мією Марченко та Катериною Пекур.

Отже, “Відділ 32. Служба магбезпеки”. Дія роману у п’яти повістях відбувається, як ви вже зрозуміли, у Києві. Ну, й ще трошки на Черкащині. Часовий проміжок охоплює кілька років великої війни: від листопада 2021, коли загроза з боку рф, яка почала стягувати війська до нашого кордону, суттєво збільшилась, до листопада 2023 року.

Головна героїня Галина Хоптинська з дитинства бачила незвичні речі, про які краще було мовчати. Напередодні російського вторгнення жінка береться допомогти своїй 18-річні сусідці розібратися з незрозумілою смертю її батька та ще одного родича. Галина, якій мимоволі доводиться вести власне розслідування, привертає увагу співробітників Відділу 32 й згодом долучається до їхніх лав. Але з цього моменту історія лише набирає обертів.

А тепер про враження. Мені історія дуже сподобалася: авторка вміло передає накопичення напруги та невизначеності у нашому суспільстві напередодні вторгнення, загострення всіх відчуттів і рішучість надати відпір ворогу у перші дні великої війни; показує, як люди, попри ненормальне навантаження на психіку та й всі сфери життя загалом, пристосовуються до умов воєнного часу, не припиняючи протидії російській навалі.

Дозволю маленьке попередження для дуже чутливих осіб. Катерина Пекур настільки точно відтворює й передає відчуття у перші дні повномасштабки, що мені довелося на деякий час перервати читання, оскільки організм миттєво згадав ті дні й почав відповідно реагувати. Тож дивіться, наскільки ви готові пережити це знову, якщо у вас висока чутливість.

Чим же займається служба магбезпеки у воєнний час? Та, все тим же, що і у будь-який інший: захищає країну від спроб ворога знищити нас не тільки фізично чи політично, але й магічно. Героям доведеться переглянути усталені основи магічної науки, стикнутися з тим, що від завербованих агентів не убезпечена навіть найсекретніша служба, познайомитися з представниками альтернативних течій, чиї здібності та вміння основані на стародавніх знаннях і практиках. І багато чого ще.

Крім того, цікаво буде дізнатися, як мацаки ворожої пропаганди проникали у всі галузі нашого суспільного життя, як росіяни знищували й спотворювали нашу історію. І як нам, попри все, вдалося вижити й зберегти свою ідентичність.

А ще тут є Дух Києва і Хранитель столиці – в таких образах ви їх навряд чи ще десь зустрічали. Також на сторінках книги можна зустріти Жаба Буданова (вже колишнього керівника ГУР), деяких персонажів з інших книг Катерини Пекур та різних українських авторок і авторів (про кожну з них є відповідна примітка з поясненням, щоб легше було зорієнтуватися й прочитати, якщо ви ще цих книг не читали).

Рекомендую “Відділ 32. Служба магбезпеки” всім, хто любить фентезі. І тим, хто тільки знайомиться з цим жанром. А також всім, кого цікавить відображення нашої сучасності в українській літературі.

[Maryna Riabchenko · Rating 5 out of 5]

Останнім часом я вирішила дозволяти собі читати книги, які не пов’язані з моїми дослідженнями. І почала знову читати )))) Як кажуть психологи, треба мати ресурс. І от такою ресурсною книжкою для мене стала «Відділ 32. Служба магбезпеки» Катерина Дракотик (Катерини Пекур). Мушу вам сказати, що я знову прожила кайф «залипання» на творі. Ммммм, обожнюю це відчуття, коли просто не можеш відірватися. Очі ледь відкриті, бо треба спати, а мозок тобі волає «Читай! Мені нада, шо там далі!». Примітивна іграшка на телефоні (у якій я можу просидіти пів дня) просто поблякла і видавалася неймовірною нудьгою 😁
Я любила авторів «Літавиці» за УКРАЇНСЬКЕ фентезі ще в їхніх збірках, і продовжую любити в сольних проєктах.
Катя вміло міксує міфи, легенди й реальну історію, витворюючи неймовірних персонажів. Чого вартує поєднання князя Володимира Великого і Змія з київських легенд. А ще ж є християнський архангел Михаїл (який вилюднів, коли позбувся візантійщини 😅) І княгиня Ольга, і Святослав. І всі вони, перебуваючи в одвічних сварках і контрах, завжди стають на захист СВОГО міста.
У фентезійну канву абсолютно органічно вплітається реальна українська історія. Тож сучасна служба магбезпеки СБУ ілюструє наслідки довгого колоніального стану, за якого українські маги змушені були забути свою правічну магію й послуговуються все ще колоніальними підручниками. Але це одвічне проривається й знаходить шпаринки. І теж стає на захист від багатослотінього ворога (кцпів, звісно ж).
Чесно кажучи, думала, що цей роман буде безпосереднім продовженням попереднього «Діти вогненного часу». Частково так і є. Але «Відділ 32» відкриває нову сторінку Навпакиєва, ще один його шар. І це так прекрасно 🥰
На Книжковій країні роман «Відділ 32. Служба магбезпеки» був у ТОПах продажу і, якщо я правильно зрозуміла, всім бажаючим навіть не вистачило (як власниця передзамовлення я мружилася й посміхалася). Маємо попит. Але водночас маємо власників книгарень та книжкових блогерів, які продовжують виставляти на викладки, читати і пропагувати виключно перекладні твори… Отут мені стає образливо і незроміло: напуркуа?
Сподіваюся, меншовартість таки буде поборена і нормальна промоція врешті приверне увагу до українського фентезі

[Ольга Мігель · Rating 5 out of 5]

Поки в Україні починається та вирує війна… свою невидну службу несе надсекретний підрозділ магів з СБУ, частиною якого головна героїня Галина стає напередодні повномасштабного вторгнення!
Галю з дитинства вважали дивною та водили по психіатрам, бо вона «бачила та відчувала дивні речі». Врешті дівчина навчилась просто приховувати все це від оточення та «вдавати нормальну». Аж тут восени 21 року її закрутило у вир ДУЖЕ дивних подій: люблячий батько та токсичний дядько її юної сусідки Ані несподівано помирають посеред квартири в історичному центрі Києва, яка дісталася їм у спадок від прабабці, і яку мали продавати та ділити гроші. А поліція, накосячивши під час оформлення місця злочину, щоб скоріше закрити справу — почала вішати все на саме осиротіле дівча. Нібито це вона їх і отруїла, щоб забрати таку жирну нерухомість.
Обурена такою вселенською несправедливістю щодо юної сусідки, яка їй щиро полюбилась (а ще різко лишившись без роботи), Галя починає сама лізти в цю історію, бо щось дивне і вкрай паскудне з того будинку відчуває. І їй дуже наполегливо здається, що справи тут БУКВАЛЬНО нечисті.
Хто б міг подумати, що саме це приверне до неї увагу магів з СБУ, які ідентифікують її як надпотужну чутливицю, побачать в ній надзвичайно цінний кадр, та запропонують у себе роботу без права відмовитись?
«Відділ 32. Служба магбезпеки» поділена на п’ять арок, кожна з яких — окрема справа, що відбувається зі значними перервами. Але разом вони доповнюють одна одну та підводять до спільного знаменника. Та серйозно, глибоко говорять про те, ким ми є. Про наше ядро і нашу спадщину, яку в нас намагаються століттями відібрати, але ми все одно виживаємо та зберігаємо себе.
Я вже читала твори Катерини Пекур і знаю, що вона достобіса талановита. Але ця книжка взагалі поцілила мені в серденько! Настільки зайшов її стиль, ритм та вайби. Відгукнулись розказані історії та зрезонували глибокі сенси, закладені в кожну з них.
Ну а з персонажа-перевертня — жаби Буданова, який цитує Подерв’янського — я просто волала у відро посеред ночі!
І так, з радістю прочитаю продовження, коли Катерина його напише!

[Nataliia Kondratenko · Rating 5 out of 5]

Катерина Пекур. Відділ 32. Служба магбезпеки. Харків, Видавництво «Ранок», «Readberry», 2026.
Мій улюблений жанр – міське фентезі в сучасних локаціях, поєднане з містикою здорової людини та навіть з політичною аналітикою (не жартую). Той високий рівень історико-культурних флешбеків, що вимагає згадувати цитати, першоджерела, легенди та історію. Трохи лякало, що детектив (все ж таки головна героїня потрапляє на роботу до секретної служби) «з’їсть» фентезійний світ. Каюсь, але детективи не належать до моїх фаворитів як жанрова література. На щастя, цього не сталось. І знайомий / незнайомий Київ з Химерним краєм та його дивними мешканцями розкрились з іншого боку. Як виявилось – і люди багатенько можуть, зокрема коли на їхньому боці потужні духи-захисники.
Далі – трохи спойлерів. Галина Хоптинська, чутливиця неймовірного рівня, яка все життя вважала себе «дивною» через власні здібності, запрошена стажеркою до не менш дивної структури – відділу магічної безпеки. І вже тут проблема інакшості і неприйняття навіть близькими людьми розкривається з неочікуваного ракурсу. Саме тому мені найбільше сподобалась частина «Яблучко від яблуні» – пошук себе й усвідомлення місця у всесвіті. Чарівна яблуня, що росте між світами, її яблучка-дороговкази. І все це в локаціях закинутого дитячого табору на Черкащині, де розривається межа нашої реальності.
У романі з’являються й улюблені персонажі з Навпакиєва, відомі з «Дітей вогненного часу» Катерини Пекур і Мії Марченко, а також творів Інни Ковалишеної. Куди ж без перевертнів і магічних зникнень? Філігранно виписані характери й працівників відділу «32». Але найцікавішим, як на мене, вийшов «Влодько» – від і дух міста, і давній князь, і Змій, і чоловік мрії головної героїні – хоч взагалі і не чоловік, а чиста магія.
І як не розтягувала читання – пригоди Галини Хоптинської скінчились. Утім, лишилось розуміння того, заради цього книга писалась: «Є тільки цінності, які ми маємо. Тільки розуміння того, хто ми є. У нас більше нічого нема, чуєш? Тільки наша земля і ми…».
Сподіваюсь, далі буде…

[Eliza Kirizii · Rating 5 out of 5]

Щиро кажучи, у цієї книги майже не було шансів мені не сподобатися, бо, по-перше, я вже знаю, як пише авторка, і я це люблю. По-друге, це книга про Київ і Навпакиїв, відділ магічної безпеки та Химерний край, Золоті ворота і все довкола них, жабу Буданова, пиріжкову "Ярослав(н)а", Михайловський собор, Володимирську гірку, вчасне зникнення та смачні стейки з тим, ким треба (так, це епізод мені особливо запам'ятався:)
І про складний вир емоцій, знайомий всім українцям напередодні лютого 2022 року.
Про боротьбу з одвічним ворогом, вибір шляху і вперте пізнання нового - та про відкриття свого, прадавнього й могутнього.
Про те, чому в Україні так багато магії.
І про те, що в місто можна закохатися, а воно тебе врятує.
І ще дууже сподобалися описи, не буквальні пейзажні, а відчуття та образи Києва, певних місць, країни - читаючи їх, ніби роздивляєшся масштабні живописні полотна, що щоразу міняють кольори й обриси намальованого, чуєш звуки і відчуваєш запахи... Зачаровує.

Я на неї чекала, як чекають на друга чи подругу, з якими завжди цікаво, ненудно і ніколи не самотньо; чула про неї від авторки ще у вересні - і коли нарешті отримала свій екземпляр, то взялася за нього не поспішаючи, із задоволенням, і миті в гамаку на весняній дачі були незабутніми і лише моїми :)
Дякую!

[Mia Marchenko · Rating 5 out of 5]

Дуже якісно написане фентезі! Якщо ви, як і я, завжди підозрювали, що магічний відділ СБУ мав би існувати, отримаєте задоволення. Плюс авторка в книзі зробила трохи більше, ніж просто описала, як би могло виглядати наше українське міністерство магії, а і прописала всі проблеми, що виникають в такій інституції, після років отруєння імперськими та совковими поглядами.

Жаб, звісно ж, прекрасний. А ще там є майже екзотичний для українського фентезі черкаський текст, бо дія однієї з повістин відбувається в Мошногір'ї. Хай таких текстів буде побільше!

[Kateryna Dziuba · Rating 4 out of 5]

Загалом мені сподобалось, але маю 2 зауваження:

1) Кожна історія, хо і об'єднана головними персонажами, читається як окрема книга, часто навіть в різних жанрах. Не вистачало якоїсь лінійності сюжету. Відчуття що це все одна історія.

2) Система магії не продумана і хаотична. Закони магії не відомі, інтуїтивна має гія фігачить там і де це треба сюжету. А якщо люди не можуть то духи дапаможуть.

Однак я дуже зацінила патужний хід з жабуном 🐸

[Reader · Rating 5 out of 5]

Книга Відділ 32 Служба Магбезпеки це Роман з пʼяти оповідань, які обʼєднані героями, подіями і Києвом.
Цікавий, динамічний, читається легко, на одному диханні і відірватися дуже важко. Чудове поєднання міського фентезі і детективу, буденного і потойбічного. Роман захоплює, чарує, дивує, нагадує про те, що неможливо забути, і про що забувати не можна.

[Таля Винарська · Rating 3 out of 5]

Чекатиму наступну книжку і роментезі про Галю і Влодька, бо там точно є потенціал