Жінка в традиційній українській культурі

by Оксана Кісь

Монографія - перше в Україні комплексне історико-етнологічне дослідження становища жінок у середовищі українського селянства, здійснене на засадах ґендерного підходу. Праця ознайомлює із основними етапами становлення феміністської парадигми в соціальній та культурній антропології, а також розкриває ґенезу та сучасні тенденції розвитку жіночих студій в українському народознавстві. Висвітлено правовий, соціально-демографічний та світоглядний контексти життя української селянки, прроаналізовано джерела і зміст традиційного стереотипу фемінності. У фокусі дослідження - функції та повноваження, права і обов'язки жінки на різних етапах життєвого циклу (дівчинка, дівчина, жінка, баба). Особливу увагу зосереджено на процесові ґендерної соціалізації дівчат. Розкрито особливості нормативних (дівчина, дружина, мати, господиня) і девіантних (вдова, самотня матір, відьма) жіночих соціальних ролей у сім'ї та сільській громаді. Показано засадничу неможливість однозначної оцінки ґендерних відносин та становища українських жінок у минулому, розкрито суперечливі та складні аспекти жіночого повсякдення, які досі перебували поза увагою дослідників. Праця написана на основі різноманітних джерел (етнографічних і фольклорних матеріалів, історичних документів, законодавчих актів, статистично-демографічних відомостей тощо), дає змогу скласти доволі цілісне уявлення про буденне життя української селянки у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

Genres: History, Feminism, Nonfiction

272 pages, Paperback

First published January 1, 2008

Reviews

[Lada Moskalets · Rating 5 out of 5]

Класика, що має бути у всіх на поличках - про традиційну культуру і те, що "за минулим плакати не варт". Моя мама, побачивши назву сказала: "Напевно страшна книжка" - і таки не помилилася.
Продершись через довгий теоретичний вступ, читачі і читачки слідкують за життям жінки -від дитячого віку аж до старості. Загалом жіноче життя було підпорядковане двом необхідностям - догляд за домом і одруження, тому змалечку вся соціалізація велася в той бік. Якщо хлопчики ще мали надію отримати освіту, то дівчинка з дитинства була підмогою родині - мала на своїх плечах ряд обов'язків, від прясти-ткати до догляду за молодшими.
Піком життя було дівоцтво, але всякі вишиванки-вечорниці, які видаються нам такими зворушливими, на цих сторінках виглядають похмуро. Це боротьба за майбутнє, яке може бути успішним лише у шлюбі. І у боротьбі крок вліво-вправо може означати дуже погані наслідки.
Наприклад - дівчата мусили ходити на вечорниці, бо інакше партнера знайти було тяжко і тих, хто сидів вдома, прилюдно принижували. На вечорницях розповсюджені були всякі еротичні ігри різного ступеня, але відмовлятися брати в них участь теж не було варто, бо таку дівчину принижували. Якщо ж вона завагітніла з необережності, то всі ми, хто читали канон літератури знаємо результат - публічний осуд і клопоти. Якщо ж дівчина вийшла заміж, то це наче був хепі-енд, але насправді її чекала довга адаптація у родині чоловіка і тяжка праця та безкінечні вагітності,
Але останній розділ присвячений трьом постатям на маргінесі - покритці, вдові та відьмі - і дозволяє зрозуміти, як жили ті, хто не хотів ходити по вузькій доріжці суспільних норм.

[Ksenia (vaenn) · Rating 5 out of 5]

Гарна монографія о дві умовні частини. Перша - загально-теоретична. Просунуті у фем-теорії читачки можуть гортати сторінки з прискоренням, середнячкам (як я) незайве подивитися, як люди по поличках "загальні речі" розкладають, а новачки дізнаються дещо нове, ну й з термінологією познайомляться.

А далі йде етнографічно-історична частина, і вона вже читається як захопливий трилер з інверсією. Ну, це коли ти вже точно знаєш, що ніц хорошого з героїнею не трапиться, але треба ж дізнатися, як вона дійде до такого життя. Далі буде:

- про іграшковий регламент та сповивальні традиції;
- про хист до прядіння/вишивання та абсолютно саспенсовий підрозділ про вечорниці як інструмент збоч гендерної соціалізації;
- про права і обов'язки у шлюбі (включно із "правом" на домашнє насилля);
- про господарку та специфіку економічних можливостей/обмежень;
- про те, коли материнство ставало щасливим (спойлер: приблизно тоді, коли й суспільно-корисним);
- про те, чи можна видихнути нарешті у старості (правильна відповідь: якщо дуже пощастить);
- про долі Інших - покриток, вдовиць та відьом (і те, ким бути найкозирніше, вважатимемо, що я не підказую, ок?).

Від власне етнографічного матеріалу та елементів oral history волосся дибки стає, але, як не дивно, кінець в цього трилеру не дуже геппі, але якийсь... світлий. Дочитуєш і думаєш: ну, якщо з таким люди жили і нічого - то і ми якось проживемо.

[Maria Velykanova · Rating 5 out of 5]

Ця книжка вже стала культовою в українських феміністок, і то за діло. Станом на сьогодні це бібліографічна рідкість, мені пощастило її мати. Передусім важливо наголосити: це не нонфікшен для широкої авдиторії, це доволі фундаментальне наукове дослідження, написане відповідною мовою, з розділами, присвяченими особливостям методології, базовим поняттям, історії і сутності гендерних студій як таких.
Хто її читач? Це людина, готова зануритися в дослідження «жіночого питання» саме на науковому рівні. Щоб отримати певну базову інформацію, варто спочатку звернутися до цієї книжки. Вона дасть підґрунтя для подальшого освоєння теми.
Пані Оксана, слушно зауважуючи, що в розглядуваний період 90% українців жили по селах, розглядає саме реалії сільського життя. Погляд на роль і місце жінки в суспільстві, особливості різних її соціальних ролей, жіночі практики, характерні для тих чи інших соціальних ролей. Авторка спирається на реальні свідчення і, на жаль, досі змушена опонувати тим дослідникам, які колись давно створили романтизований образ села як безтурботної пасторалі. Адже ці уявлення подекуди живі й сьогодні.
У цій книжці можна знайти обґрунтовані відповіді на питання:
— чи був колись на теренах України матріархат?
— чи була українська жінка рівною в правах із українським чоловіком?
— які саме види робіт вважалися суто жіночими, яким був їхній загальний обсяг, у якому віці жінка зазвичай їх виконувала?
— чи справді вечорниці були веселим дозвіллям, у якому всі брали участь добровільно?
— наскільки часто закоханість мала наслідком засилання сватів?
— «діточок, як на небі зірочок» чи «худоби з приплодом, діточок з підмором»?
— покритка — хто вона, як її «покривали», які наслідки мало отримання такого статусу?
— чому вдову не звали кумою і чи мала вона силу викликати дощ?
Звісно, це лише мала частина того, про що розповідає пані Оксана в книзі. Можу сказати, що дізналася певні нові для себе факти. Я була вкрай далека від сприйняття сільського життя як райського, однак виявилося, що деякі речі там були набагато страшніші, ніж я могла навіть припустити.