Ламання гілки

by Олеся Богдан

Ця лірична повість — про жінку, яка навідується до місць свого дитинства і юності, аби торкнутися того, що болить досі. Серед річкової води і вербового листя вона намагається пізнати себе. Її зустріч із першим коханим нагадує спробу відновити зв’язок, вербове листя, що вони тримають в руках, мимоволі проростає між ними. Та чи витримає крихка гілка там, де замість розмови — відстань, а замість слів — вода?

96 pages, Paperback

Published January 1, 2026

Reviews

[Книжкові історії · Rating 4 out of 5]

Історія про дорослішання дівчинки. Лірична повість-колаж. Починається з того, що жінка повертається до річки свого дитинства, до верби, до першого кохання, до ран, які не загоюються. Сюжету як такого немає. Це потік свідомості і снів.

Олеся Богдан говорила в інтерв'ю про те, що чим далі її героїня занурюється у пам'ять, тим більше текст розривається зсередини — думки плутаються, сни переплітаються з дійсністю.

Авторка також додає, що «пам'ять хитка не тому, що ми пам'ятаємо неправду, а тому, що ця правда завжди різна». Тому героїня й сумнівається. Тому спогади вислизають. Тому так важко знайти те саме місце на березі річки зі спогаду дитинства — бо все навколо змінилося. Або змінилася вона.

В цій історії «слова» стають окремими героями, мають феноменальну силу, наприклад вони оживлюють річку. Героїня грає в словесні ігри на межі шаманізму. Аби пішов дощ — треба загадати слово на літеру Д і сказати його вголос. І дощ іде. Ословити те, що болить — вже частина зцілення. Але герої мають напружені стосунки зі словом, і часто буквально не здатні поговорити.

Читати книжку варто з однією установкою: я в голові авторки. Якщо щось впізнаю, якщо мені тут комфортно — книжка моя. Це читання для тих, хто не боїться тексту-потоку свідомості. Для кого рання весна — це стан, а не пора року.

Мені відгукнулося, але ставлю 4 зірки, бо у другій половині книги, попри всю метафоричність та сенси, я втратила ту єдину маленьку ниточку, яка тримала історію і допомогла б мені зрозуміти кінцівку.

[Dmytro Zozulia · Rating 5 out of 5]

Ця книжка - лірична рефлексійна проза, винахідлива й метафорична гра в слова. Читати її - це як заходити в прохолодну прозору воду спекотного літнього дня: приємно, але б'ють дрижаки. Для мене "Ламання гілки" стало гарною втечею від нинішньої реальності. Те, що треба в наші буремні часи.

[Nasta · Rating 4 out of 5]

коротке й чарівно написане.

найбільше сподобалися най-найменші форми від авторки наприкінці. вони достатньо абстрактні, щоб на них накласти будь-які власні асоціації та посмакувати. з основним текстом не вийшло в мене такого — переживання героїні все-таки мало відгукувалися. але я цього й очікувала)

[Інна Каланча · Rating 5 out of 5]

З великим задоволенням прочитала книгу «Ламання гілки». Вона щира й дуже зворушлива. Кожна сторінка змушує замислитися над життям, почуттями та вибором, який ми робимо щодня.
Дякую автору за таку сильну і майстерно написану історію. Ваша праця надихає, торкається серця й надовго залишається в пам’яті. Бажаю вам натхнення, нових творчих звершень і ще багато таких чудових книг! 📚✨

[Олександра · Rating 5 out of 5]

Ламання гілки — не для безтурботного читання чи поспіху.

Ламання гілки — це про почуття, які були... які є.

Тепле весняне сонце, що торкається лиця, прохолодний вітерець, що ковзає по руках, мов води тієї ріки, і голос, який добирає інтонацію до кожного рядка, голос, який грає в слова. Лише так могла налаштуватися на одну хвилю із книгою, злитися з нею.

Шукайте свій спосіб справді пізнати її. 

[Anastasiia · Rating 4 out of 5]

"Самітна, нестерпна, розпатлана я"

[Ольга · Rating 4 out of 5]

Спостерігати за чиїмось потоком свідомості досить цікаво. Текст наче проростає в свого читача. Оригінально!

[Kate K · Rating 4 out of 5]

Мортальні імпресії занурення у власне «я», межі якого розпадаються від самого акту споглядання за епізодами правдивих чи вигаданих спогадів.

[Mariana Mykolaivna · Rating 4 out of 5]

Щемка історія яка ідеально підійде для літнього читання на березі річки.