Йов: Роман простого чоловіка / Фальшива вага: Історія одного айхмістра

by Joseph Roth, Йозеф Рот

Обидва вміщені в цій книжці пізні романи великого австрійського письменника Йозефа Рота (1894–1939) — «Йов» (1930) та «Фальшива вага» (1937) — належать до т. зв. «східного циклу», що в ньому автор звертається до мультикультурального пограниччя модерних імперій напередодні великої европейської війни — себто до патріярхальної глушини галицьких і волинських химерних штетлів, звідки походить він сам і з яких воліє витворювати свою ідеальну духову батьківщину, «Єрусалим літературних небес», конструюючи її за допомоги поетики міту з елементів кримінальної романтики та юдео-християнської містики, консервативної утопії та габсбурзької ностальгії, трагічного профетизму й експресіоністичного психологізму, політичних візій і проєктів інтимности, критичности й ідеалізації, елементарности й амбівалентности. Але засадничою властивістю та головним призначенням цієї прози, наскрізь пронизаної поетичною елегійністю та, водночас, гострим передчуттям неминучої Катастрофи, що невдовзі спопелить усі прототипи викшталтованого тут світу, є не розчулення над проминальністю і не жаль за незворотним, а відчайдушна спроба парадоксально безнадійної теодицеї, по-кликаної перетопити розпач на стерпність.

З німецької обидва романи перетлумачив знаний львівський інтелектуал, есеїст і перекладач-германіст Юрко Прохасько, і то «Йов» уперше виходить українською, а «Фальшива вага» – в новій, переглянутій і виправленій, редакції. Текст обох романів доповнюють, але не ілюструють у традиційному сенсі слова, а радше пропонують їх цілком самостійну візуальну інтерпретацію, два великі цикли чорно-білої графіки, що її створив спеціяльно для цього ви-дання один із найвідоміших художників України Матвій Вайсберґ, знаний, зокрема, завдяки багатолітнім мистецьким студіям міту про Йова та сюжету про людину за часів Виходу і Катастрофи.

Genres: Fiction

352 pages, Hardcover

First published January 1, 2010

About the author

Joseph Roth, journalist and novelist, was born and grew up in Brody, a small town near Lemberg in East Galicia, part of the easternmost reaches of what was then the Austro-Hungarian empire and is now Ukraine. Roth was born into a Jewish family. He died in Paris after living there in exile.

http://www.josephroth.de/

Reviews

[Vitalii Riznyk · Rating 5 out of 5]

Йозеф Рот народився у прикордонному містечку Броди. Тому не дивно, що у своїх романах він часто описує речі, такі притаманні для прикордоння. Дизертири, корупція, контрабанда, безліч мов і етносів, гроші, випивка, бюрократи - все тут є.
Інший цікавий аспект у романах Рота - Галичина. Така рідна автору і в той самий час - така нещасна. Незважаючи на те, що Рот майже не використовує справжніх географічних назв, всі міста і села, які є у романах - такі знайомі. Вони постійно підштовхують читача пошукати їх на карті. Читачу здається, що йдеться то про Золочів, то про Броди, то про Львів. Природу Галичину Рот описує з усіма характерними їй особливостями - болото і ліси, річки, бідні села, сильний мороз взимку і буяння зелені влітку, і над всім цим кружляють ворони з галками.
Читати про Галичину початку 20 століття - це як читати про Помпеї. На місці колишньої багатонаціональної Галичини залишилися лише дещо змазані згадки про старе життя Європейської Монархії з усіма її цісарями, крейцерами, євреями та поляками. Нагадують про ці речі лише руїни синагог, старі будинки, сільський польсько-німецький діалект та зіржавілі монети, які часто трапляються, на полях, після того, як трактор чи фірман переорить землю.
Спустошена двома світовими війнами Галичина вкотре почала відлік спочатку. Вже у складі України. Мононаціональна й мономовна, проте все та ж - з болотами, селами та воронами.

[Ksenya · Rating 5 out of 5]

1. Добре, якщо ви знаєте не тільки американського майже класика Філіпа Рота, але ще і австрійця із Галичини Йозефа Рота. Обидва є виразними фігурами у світовій літературі. А від другого ви ще й можете дізнатись більше про життя на Західній Україні між двома імперіями – Австро-Угорською та Російською.

2. Йозеф Рот народився у єврейській родині в Бродах. Тож відразу його можна зарахувати до декількох ідентичностей – єврейської – через сімейну приналежність, німецької – бо писав і говорив він лише цією мовою, а також галицької – адже він народився на цій територій, і велику (а деякі критики кажуть, що найкращу) частину своїх текстів присвятив саме Галичині.

Весь огляд у блозі: https://ksenyak.wordpress.com/2015/12...

[Nazarii Zanoz · Rating 5 out of 5]

Чудова книжка із дуже різними історіями, котрі наче й переплітаються і не переплітаються водночас, бо наче ті ж самі герої виникають і там, і там, проте їхні біографії грішать наче неточностями. Але саме такими неточностями та саме з таких неточностей і постають міти, котрі творить Рот зі своїми героями на брудершафт.
Окрема тема - се змалювання витоків нелюбови нашого народу до влади, закону і, ще більша до тих, хто їх дотримується й намагається привчити до того інших.
Прекрасний ритм романів, котрий, правда, не відаю, відтворений перекладачем чи створений ним наново, через що тексти читаються вкрай легко, а після прочитання ще деякий час міркуєш в тій самій ритміці, ніби продовжуєш вторити Ротові/Прохаськові.

[Iryna Dobrohorska · Rating 5 out of 5]

Київське метро - найкращий спонсор читання австрійських авторів - спершу Мартіна Поллака, а тепер Йозефа Рота. Ліва традиція та Галичина з її парадоксами не покидають.

[Olena · Rating 5 out of 5]

1. “Йов. Роман простого чоловіка”.

Як випливає з назви, цей роман є сучасним переказом притчі про Йова. Роман про віру, батьківщину, сім’ю, відчай, випробування та життєвий вибір.

Мендель Зинґер — побожний, богобоязливий і бідний єврей, який живе в ідилічному Цухнові та веде там зі своєю родиною скромне життя сільського вчителя. Згодом починається війна, один син йде воювати, інший втікає. Коли батьками приходить звістка, що другий син влаштувався в Америці, вони з його допомогою вирішують емігрувати туди. Проте вони залишають наймолодшого сина, в якого епілепсія, наперекір рабинові, який сказав ніколи цього не робити.

Я вважаю, що в цьому романі Рот відповів на питання про значення страждання (з точки зору релігії, бо це ж такий собі сучасний переказ про біблійного Йова), які має знести віруюча людина, але тут це є відповідь скептика.

Рот проникає в серце і розум свого головного героя, описуючи його повсякденне життя та його міцну віру, а потім його відчай і рішення повстати проти Бога, коли на героя навалюється Божий гнів і занадто багато страждань.

Наприкінці є «диво», яке я хоча і розгадала на початку, але воно все одно мене здивувало і книга тримала в напрузі до кінця. Роман читався як ліричний вірш; тобто проза колоритна і музична. Однозначно рекомендую до прочитання.

Ну і звісно, що я всюди шукаю гарні описи природи, а тут ще такий ностальгічний та меланхолійний: “Мендель пригадував зостарілий сірий сніг, що оточував дерев’яну бруківку цухнівського хідника о цій порі, кришталеві бурульки на краях стоків, раптові лагідні дощі, що виспівували в ринвах цілісіньку ніч, далекі громи, що прокочувались ген-ген за сосниною, білий іній, який ніжно вкривав кожен блакитний ранок”.


2. “Фальшива Вага. Історія одного айхмістра”.

Дія роману відбувається десь на східному кордоні Австро-Угорської імперії. Ансельм Айбеншютц залишає армію, одружується за наполяганням дружини стає скрупульозним інспектором мір і ваг – айхмістром у прикордонному містечку, де люди скептично ставляться до представників держави. Невдовзі дружина зраджує його, і Айбеншютц починає пити, закохується в красиву циганку і, як і Імперія, яку він представляє, повільно втрачає свої принципи.

У «Фальшивій вазі» Рот показує поступове перетворення головного героя, який думав, що знає себе, тому що знав свої установки, на зовсім іншу особу. А може бути, він не змінився, а просто не знав, ким він є, тому що його чітко визначені установки були стабільними до певного часу (поки не вмішалось зовнішнє середовище) і він був “фальшивим”?

“Більшість людей помирає, так і не довідавшись про себе ані крихти правди. Можливо, вони дізнаються її на тому світі. Та декотрим суджено ще за життя спізнати, ким вони є насправді. Вони пізнають це страшенно раптово і несамовито лякаються”.

У “Фальшивій вазі” підіймається інше питання, ніж в попередньому романі і як на мене це – самотність та те, як несподіване щось чи хтось може змусити душу втратити рівновагу і конкретно змінити людину. Для цього автор обирає кордон, пограниччя, місця, де людина близька до межі, де можна йти на край.

“Та й інші зміни відбувалися з ним у той час, він їх помічав, йому навіть було дуже прикро, та він уже не міг повернутися до того, ким був колись. Він хотів цього, ба можна сказати: він тужив за собою колишнім іще більше, ніж за кимось іншим”.

В цьому романі я не дуже співчувала героям, якщо чесно, а просто спостерігала за подіями збоку з запитанням “куди, чорт забирай, воно все котиться?”. Мені здається, в результаті Айбеншютц через свої неправильні вибори сам став тією фальшивою важкою, які він так не любив і за які запроторював торговців у в’язницю.

[Liudmyla · Rating 5 out of 5]

Браво!!!

«Вона любила її як свій новий фах»

«А ще вона любила гроші, безпеку, корчму, прилеглу до неї крамницю, та й …всіх колишніх, але лише в спогадах про ті гарні часини, які вона з ними спізнала. Бо в неї було вдячне серце, як і в багатьох легковажних людей.»

«Більшість людей помирає, так і не довідавшись про себе ані крихти правди. Можливо, вони дізнаються її на тому світі. Та декотрим суджено ще за життя спізнати, ким вони е на-справді. Вони пізнають це страшенно раптово і несамовито лякаються.»