What do you think?
Rate this book
Анна Стен. Невідома історія першої української зірки Голлівуду
Народжена в Києві, мала козацьке коріння, пережила голодні 20-ті в українській столиці, пройшла шлях від офіціантки до кінозірки Радянського Союзу, а згодом — Європи та США. Знялася в 27 фільмах і склала конкуренцію всесвітньо відомим зіркам кіно — Марлен Дітріх і Ґреті Ґарбо.
Ця книга якнайповніше розповідає про епоху і життя Анни Стен, розкриваючи досі невідомі факти її біографії. Авторка — Наталія Васюра — провела обʼємне дослідження про історію походження акторки, таємниці її особистого життя й особливості здобуття успіху в кіноіндустрії. Читачі дізнаються, що було приховано від очей публіки за яскравими обкладинками й гламурними фотографіями, чому їй довелося боротися з піар-машиною американської кіноіндустрії та як вдалося зберегти свою українську ідентичність.
Історія Анни Стен — нетипова історія успіху. Вона не стала класичним втіленням американської мрії, проте змогла відстояти власну незалежність і залишитися вірною своїм життєвим принципам. Її біографія допоможе зрозуміти, в яких умовах виживала українська ідентичність та історична памʼять, а також під новим кутом подивитися на внесок українців у розвиток світового мистецтва.
Ця книга якнайповніше розповідає про епоху і життя Анни Стен, розкриваючи досі невідомі факти її біографії. Авторка — Наталія Васюра — провела обʼємне дослідження про історію походження акторки, таємниці її особистого життя й особливості здобуття успіху в кіноіндустрії. Читачі дізнаються, що було приховано від очей публіки за яскравими обкладинками й гламурними фотографіями, чому їй довелося боротися з піар-машиною американської кіноіндустрії та як вдалося зберегти свою українську ідентичність.
Історія Анни Стен — нетипова історія успіху. Вона не стала класичним втіленням американської мрії, проте змогла відстояти власну незалежність і залишитися вірною своїм життєвим принципам. Її біографія допоможе зрозуміти, в яких умовах виживала українська ідентичність та історична памʼять, а також під новим кутом подивитися на внесок українців у розвиток світового мистецтва.
280 pages, Hardcover
Published May 1, 2026
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 2 of 2 reviews
May 26, 2026
Книжка, яку хотілося прочитати якнайшвидше, бо вона пропонує захопливу пригоду. Щось подібне я переживала, коли читала "Східно-західну вулицю" Філіпа Сендса і "Вона була з Маріуполя" Наташі Водін. Складання пазликів історії! Проте, якщо автори інших книжок проводять розслідування, то Наталія Васюра робить радше доповідь, вона добре виконала домашнє завдання і тепер нам все послідовно й поетапно розповідає.
Авторка проводить таке собі дослідження про голлівудську акторку, яка народилась і почала свій шлях у Києві, вважала себе українкою, проте маркувалась піарниками і журналістами як росіянка. Й от настав час це виправити й розібратися. У цій книжці немає гіпотетичних діалогів чи художніх відступів-припущень, лише факти. Цитати з різних видань про Анну Стен, слова самої акторки, а ще — численні контексти Києва-Москви-Берліна-Голлівуда 1920-40-х та перелік 200 використаних джерел наприкінці.
Ця книжка щось розповідає про життя голлівудської зірки, але багато про що мовчить, бо авторці важливо триматися реальності, розповідати про те, що було насправді, а не займатися містифікаціями.
Анну Стен порівнювали з Марлен Дітріх, на неї взорувалася Мерилін Монро, під її дахом жили Чарлі Чаплін та Уна ОʼНілл на початку стосунків. У 1930-х вона була знаною і впізнаваною, а у 1964-му зіграє останню роль. Що вона робила наступні 30 років? Вірогідно, гралася з песиками, вела господарство, писала картини, насолоджувалась мистецтвом, словом, жила своє життя. Цікаво те, що Анна системно повторювала, чим для неї є акторство: не славою, не життям на показ, а працею.
«Я постійно думаю про персонажів, над якими працюю, неначе вони мої діти. Я хвилююся за них. Я планую. Я намагаюсь дисциплінувати їх і показати найкраще в них. Я лежу без сну вночі й продовжую розмірковувати, що б я могла зробити в «Нані» тут або з іншою героїнею ось тут. Це те саме почуття: я народила всіх цих персонажів-дітей. Я повинна мати мудрість, силу і терпіння, щоб виростити їх».
Це книжка пропонує панораму доби, тому тут безліч назв, імен, місць, контекстів. Оскільки Анна часто перетиналася з режисерами, сценаристами, творцями й творчинями, які були вихідцями з тієї чи іншої частини України, то я постійно думала: 1) нашого цвіту — по всьому світу, 2) український слід в історії світового кінематографу — окрема розмова, 3) страшенно цікаво було б зазирнути туди глибше за лаштунки процесу, проте для такого потрібні листи чи щоденники, спогади чи інші приватні записи, які би допомогли відтворити деталі, а коли їх немає, то... то їх немає й історії не вистачає насиченості. Ця книжка ніби щось розповідає, але водночас не підпускає читачів надто близько, вона ніби про долю, але насправді радше каркас і схему, начерк долі. Це ніби опис застиглої фотокартки, а не рухомі кадри кінофільму.
Кейсів біографічних книжок на нашому книжковому ринку катма, тому цей особливо цікавий — авторка не пропонує добре знану постать, авторка не звертається до перепрочитування доль класиків й класикинь, вона пірнає туди, куди ми самі, можливо, й не подивилися б, вона повертає в український контекст імʼя, яке могло би бути російським, але воно все ж наше. Я не упевнена, що мені аж на стільки була цікавою сама Анна Стейн, мені радше цікаво те, як свою роботу зробила Наталя Васюра, що вона розповідала, як вʼязала плетиво слів, бо за 260 сторінками цієї книжки — дуже багато роботи.
Авторка проводить таке собі дослідження про голлівудську акторку, яка народилась і почала свій шлях у Києві, вважала себе українкою, проте маркувалась піарниками і журналістами як росіянка. Й от настав час це виправити й розібратися. У цій книжці немає гіпотетичних діалогів чи художніх відступів-припущень, лише факти. Цитати з різних видань про Анну Стен, слова самої акторки, а ще — численні контексти Києва-Москви-Берліна-Голлівуда 1920-40-х та перелік 200 використаних джерел наприкінці.
Ця книжка щось розповідає про життя голлівудської зірки, але багато про що мовчить, бо авторці важливо триматися реальності, розповідати про те, що було насправді, а не займатися містифікаціями.
Анну Стен порівнювали з Марлен Дітріх, на неї взорувалася Мерилін Монро, під її дахом жили Чарлі Чаплін та Уна ОʼНілл на початку стосунків. У 1930-х вона була знаною і впізнаваною, а у 1964-му зіграє останню роль. Що вона робила наступні 30 років? Вірогідно, гралася з песиками, вела господарство, писала картини, насолоджувалась мистецтвом, словом, жила своє життя. Цікаво те, що Анна системно повторювала, чим для неї є акторство: не славою, не життям на показ, а працею.
«Я постійно думаю про персонажів, над якими працюю, неначе вони мої діти. Я хвилююся за них. Я планую. Я намагаюсь дисциплінувати їх і показати найкраще в них. Я лежу без сну вночі й продовжую розмірковувати, що б я могла зробити в «Нані» тут або з іншою героїнею ось тут. Це те саме почуття: я народила всіх цих персонажів-дітей. Я повинна мати мудрість, силу і терпіння, щоб виростити їх».
Це книжка пропонує панораму доби, тому тут безліч назв, імен, місць, контекстів. Оскільки Анна часто перетиналася з режисерами, сценаристами, творцями й творчинями, які були вихідцями з тієї чи іншої частини України, то я постійно думала: 1) нашого цвіту — по всьому світу, 2) український слід в історії світового кінематографу — окрема розмова, 3) страшенно цікаво було б зазирнути туди глибше за лаштунки процесу, проте для такого потрібні листи чи щоденники, спогади чи інші приватні записи, які би допомогли відтворити деталі, а коли їх немає, то... то їх немає й історії не вистачає насиченості. Ця книжка ніби щось розповідає, але водночас не підпускає читачів надто близько, вона ніби про долю, але насправді радше каркас і схему, начерк долі. Це ніби опис застиглої фотокартки, а не рухомі кадри кінофільму.
Кейсів біографічних книжок на нашому книжковому ринку катма, тому цей особливо цікавий — авторка не пропонує добре знану постать, авторка не звертається до перепрочитування доль класиків й класикинь, вона пірнає туди, куди ми самі, можливо, й не подивилися б, вона повертає в український контекст імʼя, яке могло би бути російським, але воно все ж наше. Я не упевнена, що мені аж на стільки була цікавою сама Анна Стейн, мені радше цікаво те, як свою роботу зробила Наталя Васюра, що вона розповідала, як вʼязала плетиво слів, бо за 260 сторінками цієї книжки — дуже багато роботи.
May 1, 2026
Навряд чи ви часто чули ім’я Анна Стен. Тоді як в 1930-х її згадували в одному переліку з відомими і дотепер Марлен Дітріх і Ґретою Ґарбо. І хоч серед 27 фільмів, у яких знялася Стен, найзнаменитішим лишається «Дівчина з коробкою» (1927) Бориса Барнета, знятий ще в СРСР, дві третини її кіноробіт — це Європа й Америка. Чому ж ми так мало про неї говоримо і майже не знаємо? Про це, зокрема, йдеться у біографічній книзі Наталії Васюри.
Анна Стен, якій судилося стати першою українською зіркою Голлівуду, народилася у 1904 році в Києві і тоді її звали Ганна Петрівна Фісакова. Власне, через те, що тоді це була Російська імперії, Анну доволі довгий час представляли як російську акторку. Так свідомо робив, зокрема, піар-відділ американської кіностудії, створюючи їй відповідне амплуа. Крім того, її ще називали радянською, німецькою й американською акторкою. Власне, росіянок вона частіше і грала в кіно, і Наталія Васюра пояснює це так: «На той час, після активної міграції мешканців колишньої Російської імперії до Європи, російська тематика все ще була культурним трендом. Ще одним поясненням такої ситуації є те, що Україна на той момент була окупована російською радянською владою, не мала субʼєктності у світі, що відображалось у багатьох сферах життя, зокрема й у кінематографі. Наприклад, щорічник кінокомпанії УФА «Filmlexikon», який містив інформацію про всіх працівників студії, у розділі про володіння мовами не мав навіть абзацу, присвяченого українській, адже така навичка не була затребувана. Тому Анна Стен, згідно з цим довідником, володіє російською та є росіянкою. Саме звідси бере початок великий міф про Анну Стен як про виключно російську акторку, яка прославилась у Голлівуді».
а більше тут: https://tyzhden.ua/nashi-v-hollivudi-...
Анна Стен, якій судилося стати першою українською зіркою Голлівуду, народилася у 1904 році в Києві і тоді її звали Ганна Петрівна Фісакова. Власне, через те, що тоді це була Російська імперії, Анну доволі довгий час представляли як російську акторку. Так свідомо робив, зокрема, піар-відділ американської кіностудії, створюючи їй відповідне амплуа. Крім того, її ще називали радянською, німецькою й американською акторкою. Власне, росіянок вона частіше і грала в кіно, і Наталія Васюра пояснює це так: «На той час, після активної міграції мешканців колишньої Російської імперії до Європи, російська тематика все ще була культурним трендом. Ще одним поясненням такої ситуації є те, що Україна на той момент була окупована російською радянською владою, не мала субʼєктності у світі, що відображалось у багатьох сферах життя, зокрема й у кінематографі. Наприклад, щорічник кінокомпанії УФА «Filmlexikon», який містив інформацію про всіх працівників студії, у розділі про володіння мовами не мав навіть абзацу, присвяченого українській, адже така навичка не була затребувана. Тому Анна Стен, згідно з цим довідником, володіє російською та є росіянкою. Саме звідси бере початок великий міф про Анну Стен як про виключно російську акторку, яка прославилась у Голлівуді».
а більше тут: https://tyzhden.ua/nashi-v-hollivudi-...
Displaying 1 - 2 of 2 reviews