What do you think?
Rate this book
Пісні світанку. Нова українська фантастика
Степові легенди, магічні прикордоння, альтернативні київські землі й далекі світи відкривають багатоголосся нової української фантастики. У збірці «Пісні світанку» автори відновленої української незалежності — військові й цивільні з різних частин України — розказують історії про боротьбу світла й темряви, силу любові та крихкість майбутнього, складність вибору і промені надії, що так відгукуються у сьогоденні. Та в кожному тексті жевріє світло, яке нагадує, що після найтемніших ночей настає світанок.
272 pages, Hardcover
First published May 1, 2026
About the author
Ірина Грабовська
14 books668 followersІрина Грабовська - українська письменниця і блогерка. Писала сценарії для комп'ютерних ігор. Веде блоги, присвячені письменництву, у Facebook, Instagram і Telegram.
Авторка стімпанк-дилогії "Леобург", що складається з двох книг - "Остання обитель бунтарства" і "Остання війна імперій". У 2018 році Ірина стала співавторкою військового документального бестселеру - хроніки "У вогняному кільці. Оборона Луганського аеропорту" (під псевдонімом Анастасія Воронова). У 2020 році "Остання обитель бунтарства" увійшла до довгого списку "Книги року ВВС-2020".
У 2022 році у видавництві "Віват" вийшов друком роман Ірини "Зірки й кістки", перша частина фентезійної трилогії "Замок із кришталю".
Улюблені жанри - історична проза, янґ-едалт і нью-едалт фентезі, стімпанк, психологічна проза.
Авторка стімпанк-дилогії "Леобург", що складається з двох книг - "Остання обитель бунтарства" і "Остання війна імперій". У 2018 році Ірина стала співавторкою військового документального бестселеру - хроніки "У вогняному кільці. Оборона Луганського аеропорту" (під псевдонімом Анастасія Воронова). У 2020 році "Остання обитель бунтарства" увійшла до довгого списку "Книги року ВВС-2020".
У 2022 році у видавництві "Віват" вийшов друком роман Ірини "Зірки й кістки", перша частина фентезійної трилогії "Замок із кришталю".
Улюблені жанри - історична проза, янґ-едалт і нью-едалт фентезі, стімпанк, психологічна проза.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 38 reviews
June 27, 2026
загалом, це дуже гарна фентезі-фантастично антологія, і кілька історій я б навіть прочитала окремими книжками. нижче склала свій рейтинг і короткі враження по кожній історії:
4.75 зірочки: Захисник живих (Грабовська) - дуже приємно знову повернутись у всесвіт Замку із кришталю, але і окремо від трилогії сама історія ну неймовірно щемка, кілька разів ледь не плакала, і фінал зміг навіть частково здивувати
4.5: Кант надії (Тараторіна) - ну просто дуже складна морально історія, взагалі жахливі відчуття читати про окупацію, а тут у нас ще й якісь почвари, від яких відчуваєш лише нудоту. хотіла б повноцінну книжку в цьому сетингу
4.25: Усі коралі на захист богині (Матолінець) кілька разів розплакалась, бо згадувала під час прочитання, як моя прабабуся Стефа розказувала схожі історії про другу світову. і написано це ну так гарно, так атмосферно, що ніби проживаєш сама все це разом з Стефцею і Нією.
4: Зорезнавці (Achell) - філософський боді горор, де в мене оцінка росла з кожною наступною сторінкою. цікава ідея, яку чудово розкрито навіть в такій короткій формі, і написано знову ж таки дуже гарно.
4: Кістяні голки (Нагорнюк) - ще одна дуже складна морально історія, бо гарно і реалістично описано самопошкодження і все, що з цим пов’язано, але мені не вистачило тут саме магії, ще й її не надто розкрито, зважаючи на тему всієї збірки.
3.25: Кордон (Піскозуб) - ідея цікава, весь час ще й були відчуття виїзду за кордон під час війни. але написано це якось ну так слабко і просто, занадто багато подій на коротку історію, ніби читаєш стислий переказ повноцінної книжки.
3: Голодна коса (Новік) - непоганий такий окультний детектив, але, можливо, через те, що я отруїлась, коли настала черга читати цю історію, я розтягнула її на три дні, по суті, і якось вона пройшла повз мене (отака об’єктивна оцінка, звичайно, так!!)
3: Пір’я (Самойленко) - ну таке собі, знову-таки цікава ідея, і написано місцями теж гарно, але у інших історіях, незважаючи на коротку форму, була набагато краща світобудову. тут ж постійно щось відбувається, але загальної картини не відчуваєш, і тому відчуття якоїсь недопрацьованости.
2.75: Змієвиця (Довгопол) - написано атмосферно, відчуваєш аж оце село, такі собі вайби Вія місцями, але оці всі змії..... бррррр! і під кінець стало нудно, хоча це ж коротка історія.
2: Донька Марени (Дерев’янко) - перші дві частини Аркану мені сподобались, у третій було трохи забагато всього, а тут стиль написання ще якось більше нагадував Відьмака, але такого ну дуже confusing, і історію загалом я взагалі не відчула.
2: 1919 Легіон (Кузнєцов) - якщо ви любите екшн, саме описи боїв і тд, то історія якраз для вас. а мені таке, на жаль, заходить через раз, тому просто не моє.
4.75 зірочки: Захисник живих (Грабовська) - дуже приємно знову повернутись у всесвіт Замку із кришталю, але і окремо від трилогії сама історія ну неймовірно щемка, кілька разів ледь не плакала, і фінал зміг навіть частково здивувати
4.5: Кант надії (Тараторіна) - ну просто дуже складна морально історія, взагалі жахливі відчуття читати про окупацію, а тут у нас ще й якісь почвари, від яких відчуваєш лише нудоту. хотіла б повноцінну книжку в цьому сетингу
4.25: Усі коралі на захист богині (Матолінець) кілька разів розплакалась, бо згадувала під час прочитання, як моя прабабуся Стефа розказувала схожі історії про другу світову. і написано це ну так гарно, так атмосферно, що ніби проживаєш сама все це разом з Стефцею і Нією.
4: Зорезнавці (Achell) - філософський боді горор, де в мене оцінка росла з кожною наступною сторінкою. цікава ідея, яку чудово розкрито навіть в такій короткій формі, і написано знову ж таки дуже гарно.
4: Кістяні голки (Нагорнюк) - ще одна дуже складна морально історія, бо гарно і реалістично описано самопошкодження і все, що з цим пов’язано, але мені не вистачило тут саме магії, ще й її не надто розкрито, зважаючи на тему всієї збірки.
3.25: Кордон (Піскозуб) - ідея цікава, весь час ще й були відчуття виїзду за кордон під час війни. але написано це якось ну так слабко і просто, занадто багато подій на коротку історію, ніби читаєш стислий переказ повноцінної книжки.
3: Голодна коса (Новік) - непоганий такий окультний детектив, але, можливо, через те, що я отруїлась, коли настала черга читати цю історію, я розтягнула її на три дні, по суті, і якось вона пройшла повз мене (отака об’єктивна оцінка, звичайно, так!!)
3: Пір’я (Самойленко) - ну таке собі, знову-таки цікава ідея, і написано місцями теж гарно, але у інших історіях, незважаючи на коротку форму, була набагато краща світобудову. тут ж постійно щось відбувається, але загальної картини не відчуваєш, і тому відчуття якоїсь недопрацьованости.
2.75: Змієвиця (Довгопол) - написано атмосферно, відчуваєш аж оце село, такі собі вайби Вія місцями, але оці всі змії..... бррррр! і під кінець стало нудно, хоча це ж коротка історія.
2: Донька Марени (Дерев’янко) - перші дві частини Аркану мені сподобались, у третій було трохи забагато всього, а тут стиль написання ще якось більше нагадував Відьмака, але такого ну дуже confusing, і історію загалом я взагалі не відчула.
2: 1919 Легіон (Кузнєцов) - якщо ви любите екшн, саме описи боїв і тд, то історія якраз для вас. а мені таке, на жаль, заходить через раз, тому просто не моє.
June 4, 2026
Збірка точно сподобалась, не зовсім 5, але близько. Всі оповідання різні, але проглядалась схожа тематика, така близька, на жаль. З багатьма авторами знайома вже не один раз, люблю всією душею кожну і кожного, лише Achell читала вперше. Особливо відгук по оповіданням дати важко, бо то спойлери, тож залишу думки і чим запам'яталось. Якісь оповідання сподобались менше, якісь більше, ті, що потрапили до особистого тому зазначенно.
Дарія Піскозуб "Кордон". Сподобалось найменше, мені не вистачило відчуття часу, обсягу, щоб звикнути і проникнутись персонажами перш ніж отримала подію. Але як і в інших оповіданнях, абсолютно згодна з посилом.
Павло Дерев'янко "Донька Марени". Загалом, те що відносно і очікувала, що за назвою, що за автором. Одне з улюблених, стиль написання, темп оповіді (хоч і незвичний) прямо в серденько.
A. Achell "Зорезнавці". Ось це, певно, я зрозуміла найменше. Це не завадило мені насолодитись, бо попри знижені очікування мені сподобалось.
Юлія Нагорнюк "Кістяні голки". Без звичних фразочок і жартів, але також близьке мені особисто. І, авжеж, відьми в наявності. Також в улюблених.
Ірина Грабовська "Захисник живих". Певно, найбільш болісне для мене, бо розумію цю любов до загиблого брата. Топ, ще й відчувала вайби ліч кінга (але навряд авторка грала в варкрафт)
Андрій Новік "Голодна коса". Трохи невимовного жаху, що нагадав твори Лавкрафта з усіма цими сектами і богами, таке я люблю
Наталія Довгопол "Змієвиця". Абсолютно задоволена мовою, самим оповіданням, персонажами, смакувала кожне слово.
Катерина Самойленко "Пір'я". Авторка казала, що це про Зовнішній світ, але я трохи недозрозуміла. То таке. Для мене відкрилась зовсім інша Самойленко в цьому оповіданні, бо читаючи лише трилогію я не знала що очікувати і звикла до іншого, коли більшості авторів я читала книги і оповідання. Спробувала розгадати посил імен, не знаю чи успішно, але точно заспойлерила собі все (мої проблеми, претензій 0). Абсолютний топ
Наталія Матолінець "Усі коралі на захист богині". Читаючи, згадувала які у самої авторки є прикраси і чомусь уявляла її як головну героїню. Мені трохи нагадало інше їх оповідання, бо там теж була відьма, хоча якщо дивитись сюжет, то вони різні.
Володимир Кузнєцов "1919. Легіон". Спочатку згадала Поза межами болю, через весь цей холод і безнадію, потім просто розчинилась в тексті. Також, одне з улюблених.
Світлана Тараторіна "Кант надії". Довелось проти мовчки посидіти після того, як дочитала. Відчувала всю цю огиду (не до твору, оповідання прекрасне), силу і жагу життя.
Дарія Піскозуб "Кордон". Сподобалось найменше, мені не вистачило відчуття часу, обсягу, щоб звикнути і проникнутись персонажами перш ніж отримала подію. Але як і в інших оповіданнях, абсолютно згодна з посилом.
Павло Дерев'янко "Донька Марени". Загалом, те що відносно і очікувала, що за назвою, що за автором. Одне з улюблених, стиль написання, темп оповіді (хоч і незвичний) прямо в серденько.
A. Achell "Зорезнавці". Ось це, певно, я зрозуміла найменше. Це не завадило мені насолодитись, бо попри знижені очікування мені сподобалось.
Юлія Нагорнюк "Кістяні голки". Без звичних фразочок і жартів, але також близьке мені особисто. І, авжеж, відьми в наявності. Також в улюблених.
Ірина Грабовська "Захисник живих". Певно, найбільш болісне для мене, бо розумію цю любов до загиблого брата. Топ, ще й відчувала вайби ліч кінга (але навряд авторка грала в варкрафт)
Андрій Новік "Голодна коса". Трохи невимовного жаху, що нагадав твори Лавкрафта з усіма цими сектами і богами, таке я люблю
Наталія Довгопол "Змієвиця". Абсолютно задоволена мовою, самим оповіданням, персонажами, смакувала кожне слово.
Катерина Самойленко "Пір'я". Авторка казала, що це про Зовнішній світ, але я трохи недозрозуміла. То таке. Для мене відкрилась зовсім інша Самойленко в цьому оповіданні, бо читаючи лише трилогію я не знала що очікувати і звикла до іншого, коли більшості авторів я читала книги і оповідання. Спробувала розгадати посил імен, не знаю чи успішно, але точно заспойлерила собі все (мої проблеми, претензій 0). Абсолютний топ
Наталія Матолінець "Усі коралі на захист богині". Читаючи, згадувала які у самої авторки є прикраси і чомусь уявляла її як головну героїню. Мені трохи нагадало інше їх оповідання, бо там теж була відьма, хоча якщо дивитись сюжет, то вони різні.
Володимир Кузнєцов "1919. Легіон". Спочатку згадала Поза межами болю, через весь цей холод і безнадію, потім просто розчинилась в тексті. Також, одне з улюблених.
Світлана Тараторіна "Кант надії". Довелось проти мовчки посидіти після того, як дочитала. Відчувала всю цю огиду (не до твору, оповідання прекрасне), силу і жагу життя.
August 17, 2026
«Пісні світанку» - збірка фантастичних оповідань про війну, яка майже ніде не називається прямо, проте відчувається у кожній історії. Тут є окупація, біженці, втомлені союзники, знищення пам’яті, байдужість людей, які перебувають у безпеці, та постійний вибір між спротивом і пристосуванням. Водночас книжка не залишає після себе відчуття суцільної безнадії. Навпаки, вона говорить про дуже темні речі так, що наприкінці все одно залишається світло.
Мені сподобалося, що автори не намагаються просто перенести сучасну війну у фентезійні декорації. Кожне оповідання осмислює окрему частину нашого досвіду: втрату близьких, розрив між людьми з війни та людьми без війни, зросійщення, історичну пам’ять, помсту, провину, пасивність суспільства. Завдяки фантастиці ці теми можна побачити трохи збоку, хоча впізнаються вони дуже легко.
«Донька Марени» Павла Дерев’янка для мене звучала як історія про складні українсько-польські відносини, історичні образи та помсту. Пізніше я прочитала пояснення автора: оповідання було написане восени 2023 року, коли почала особливо відчуватися втома партнерів від нашої війни. Сенат США блокував допомогу, в Європі говорили про поступки росії. Тому союзник у цьому тексті не обов’язково означає саме Польщу. Це збірний образ тих, хто обіцяв бути поруч, а в критичний момент вирішив, що чужою країною можна пожертвувати заради власного спокою.
Через історичний антураж моя перша асоціація все одно нікуди не зникає. Важливо й те, що це історія саме про месницю. Її ненависть спрямована не тільки на очевидного ворога, а й на того, хто називав себе союзником, проте зрадив. Оповідання не пропонує простої відповіді, чи може помста відновити справедливість. Воно добре передає сам стан людини, яка вже не може розділити світ на друзів і ворогів, бо надто часто бачила, як легко перші відвертаються.
«Голодна коса» Андрія Новіка стала для мене історією про те, як люди, що зазнали зла, самі можуть перетворитися на зло. Пережите страждання не робить людину автоматично доброю чи моральною. Іноді воно лише дає їй виправдання для наступної жорстокості.
Ще важливіша тут Мая. Вона показує, що проста людина теж може щось робити, навіть коли живе всередині хворої системи й не має великої влади. Саме тому оповідання так легко співвідноситься з російським суспільством. росіяни часто виправдовують свою бездіяльність тим, що від них нібито нічого не залежить. Мая не може самотужки змінити весь світ, та все одно робить моральний вибір. Її присутність руйнує зручну тезу про повне безсилля звичайної людини.
«Пір’я» Катерини Самойленко для мене дуже про зросійщення. Система сама визначає, якою має бути «правильна» людина, а все інакше оголошує потворним і небезпечним. Мати Віти навіть намагається зрізати з доньки пір’я, бо переконана, що так зробить із неї людину. Водночас авторка говорить і про те, як війна змінює військових та цивільних, а суспільство замість того, щоб зрозуміти й прийняти цих людей, часто починає їх боятися, приховувати та демонізувати.
У «Кордоні» Дарії Піскозуб дуже точно показано прірву між світом, де триває війна, і світом, який може дозволити собі її не бачити. Люди з безпечної країни нібито хочуть допомагати й розуміти, проте часто сприймають чужий досвід тільки тоді, коли можуть отримати з нього користь. Це оповідання про біженців, втому від співчуття та неможливість повністю пояснити людині без досвіду війни, як вона змінює сприйняття життя і смерті.
«Захисник живих» Ірини Грабовської говорить про війну з перспективи тих, кого зазвичай не помічають у героїчних переказах. Не правителів і легендарних воїнів, а людей на полі бою та тих, хто залишився жити після втрати близьких. Для мене це одне з найчесніших оповідань збірки про пам’ять, горювання і ставлення до загиблих не як до абстрактних символів, а як до конкретних людей.
«Кістяні голки» Юлії Нагорнюк теж працюють із темою непоміченого болю. Тут допомога може не врятувати, а створити нову проблему, особливо коли ніхто не намагається зрозуміти, чого насправді потребує людина. Водночас історія не лишається цілком безпросвітною. Навіть у ній є можливість бути побаченою і не залишитися зі своїм болем наодинці.
«Зорезнавці» A. Achell трохи віддаляються від безпосередніх воєнних паралелей, проте продовжують загальну тему вибору. Скільки себе можна віддати заради знання, влади чи належності до чогось більшого? Що залишиться від людини, якщо для досягнення мети вона має відмовитися від тіла, минулого і власного «я»? У контексті всієї збірки це також читається як історія про ціну, яку людина платить за виживання.
«Змієвиця» Наталії Довгопол звертається до української міфології та показує минуле не як застиглу декорацію. Старі вірування, страхи й насильство продовжують впливати на людей, навіть коли ті не до кінця розуміють їхнє походження. Тут особливо добре відчувається, як сучасна українська фантастика повертає собі власну міфологічну мову.
«Усі коралі на захист богині» Наталії Матолінець - про пам’ять, яка передається між поколіннями, та культурну спадщину, яку війни й окупації постійно намагаються обірвати. Прикраси тут стають чимось більшим за красиві речі. Вони зберігають зв’язок із жінками, які жили раніше, та нагадують, що навіть після втрати дому чи родини людина не починається з нуля.
«1919. Легіон» Володимира Кузнєцова повертає до історичного циклу, з якого росія щоразу намагається себе викреслити. Війна змінює назви, форму та зброю, проте імперська сутність ворога залишається впізнаваною. Через фантастичний жах оповідання передає відчуття сили, яка приходить не просто захопити територію, а знищити саму можливість нормального життя.
«Кант надії» Світлани Тараторіної дуже правильно завершує збірку, бо говорить про мистецтво і культуру як форму опору. Під час окупації вони можуть здаватися чимось другорядним на тлі фізичного виживання, проте саме музика, спів і здатність творити допомагають людям не втратити себе. Культура тут не прикрашає життя після перемоги - вона сама стає зброєю проти темряви, зберігає пам’ять і тримає людей разом. Надія виникає не з упевненості, що добро обов’язково переможе, а з того, що навіть у захопленому місті люди продовжують творити й чинити опір. Поки звучить їхній кант, ворог не зміг забрати в них усе.
Не всі оповідання сподобалися мені однаково, та загалом збірка дуже зайшла. Вона виявилася значно ціліснішою, ніж я очікувала від одинадцяти різних авторів. Тексти відрізняються жанрами, стилем і масштабом, проте майже всі говорять про одне: що стається з людьми, коли зло стає частиною їхньої повсякденності.
Особливо цінним для мене стало те, що книжка про війну виявилася обнадійливою. Вона не заперечує жорстокості й не намагається штучно втішати. Просто в кожній історії залишається людина, яка пам’ятає, не погоджується, захищає, шукає або хоча б не дозволяє остаточно переконати себе, що нічого не залежить від її вибору. Мабуть, саме це і є світанок із назви.
June 25, 2026
Дуже добре видно, як війна проникає в літературу.
📖 «Пісні світанку», міжавторська збірка оповідань.
⭐️ 5/5
Одинадцять оповідань. Сім з яких — про війну, яка прямо чи опосередковано відображається у кожному з нас.
Про сусідів, які живуть у сталевій бульбашці ілюзій і думають, що війна не прийде до їхнього дому. Смішні й наївні.
Про ненависть, яка переповнює аж за край. І не тільки до ворога.
Про втрату рідної людини та прийняття цієї втрати. Заради спокою і спочинку.
Про зміни, видимі й невидимі. Ті, що війна карбує на людях.
Про памʼять і культуру. Їх насильно відбирали і знищували, тож змушені по намистиці збирати знову.
Про боротьбу до останнього. Як би важко і безнадійно не було.
Про омріяне майбутнє. За яке сплачують занадто велику ціну.
«Війна» в українській літературі — неминуча, логічна й потрібна.
Коротка памʼять — найбільша біда українця. Тож хочеться вірити, що ці страшні нагадування нарешті залишать війну тільки на сторінках і у минулому, а не стануть черговим пророцтвом для наступних поколінь.
Мій ТОП-3 оповідань, які найбільше сподобалися та відгукнулися:
1. «Кордон», Дарія Піскозуб.
2. «Захисник живих», Ірина Грабовська.
3. «Усі коралі на захист богині», Наталія Матолінець.
Загалом, мені сподобались усі оповідання у збірці, окрім одного. Але це мій бзік: я не люблю і не читаю історії про школярів чи підлітків. Свідомо їх уникаю, бо просто не відчуваю емоційного конекту.
Вкотре переконалася, що подібні збірки оповідань — це скарб!
Часом ввечері хочеться почитати, але нема сил починати нову історію, розбиратися хто кому кум-брат-сват, терпіти стосторінкову тривогу персонажки (дякую, своєї вистачає) чи шукати плюси і мінуси космополітизму. Такі книжки я відкладаю на трохи «свіжішу» голову.
Тож 20-30 сторінок короткої прози у такі дні — золото! Ще й з новими авторами й авторками познайомитися можна. Давайте ще)
Далі — відгук на кожне оповідання:
«Кордон», Дарія Піскозуб
Оповідання про кожного (майже) українця, який перетинає кордон у західному напрямку. Дуже тригерне! Я відчувала в житті такі емоції, як головна героїня. Правда, я більш агресивна, якби була на місці Ліну, це закінчилося б депортацією. Тому сиджу вдома, на моєму комфортному боці кордону, серед своїх, між нашими колективними травмами. Дуже-дуже сподобалося! Для мене, найкраще оповідання у цій збірці.
«Донька Марени», Павло Деревʼянко
Як багато вмістилося на 14 сторінках!
Милосердя та ненависть, зневіра та сила, страх, помстра, боротьба. Ніби й фантастика, але водночас дуже реальна. Це все якесь знайоме. Було неприємно, але цікаво.
«Зорезнавці», A. Achell
Магічно красиве оповідання про те, як важливо слухати себе!
Робити те, до чого лежить душа.
Не вагатися, не зупинятися, не шкодувати.
Бо це шлях до своєї зірки.
«Кісняні голки», Юлія Нагорнюк
Не люблю історії про підлітків. Будь-які.
Мені вони не відгукуються. Саме тому це оповідання мені сподобалось менше, ніж інші.
Тут є важлива соціальна тема. Я впевнена, що вона аж ніяк не вигадана, і явище селфхарму доволі поширене серед дітей.
Але я не відчуваю емоційної привʼязки до оповідання. Воно не викликало в мене нічого.
«Захисник живих», Ірина Грабовська
Дуже щемке.
Про любов до того, кого вже нема.
Про привʼязаність, яка тільки й тримає на цім світі. Про вибір, який треба зробити.
Про прийняття реальності, якою б болючою вона не була.
Витягує спогади і емоції, які важко повернути туди, де вони були.
Дуже сподобалося!
«Голодна коса», Андрій Новік
Цікаве детективне оповідання, наповнене містикою і почварами.
Похмурий Лемберг, таємні товариства, воскреслі чоловіки і їхні нещасні вдови.
Мені подобалося перебувати у цій історії, хотілося нарешті дізнатися кінцівку. А та — дуже неочікуваний сюжетний поворот!
«Змієвиця», Наталія Довгопол
Читала оповідання з думкою, що десь я це вже бачила: історія про відьму у селі, яку всі обходять десятою дорогою. Я навіть була впевнена, як це закінчиться.
Але ні — було неочікувано, мені
сподобалося!
Подобається манера оповіді авторки:
така мова дуже добре передавала атмосферу.
«Пірʼя», Катерина Самойленко
Спершу не зрозуміла цього оповідання, і воно мені не сподобалося. Але сіло в голові, і я чогось над ним думала.
І дійшло. І сподобалося!
Воно дуже про нас. Правда, персонажі мають зміни дуже видимі, а ми — не завжди. Десь там болить, а де — не знаєш. Здається, що всюди, бо аж розпирає.
«Усі коралі на захист богині», Наталія Матолінець
Яке красиве оповідання про пошук та пізнання свого.
Своєї історії та родини.
Свого культурного спадку, який розкрадали роками.
Своїх скарбів, які доводиться збирати наново.
Ідея з Нією та Стефцьою неймовірна!
Дуже сподобалося!
«1919. Легіон», Володимир Кузнєцов
Херсонщина. Зима. Січові стрільці.
Скандинавська міфологія.
Бій на панцерпоїзді з гарматами.
Вершниця на триногому коні.
Мої улюблені потвори пана Кузнецова!
На початку засмутилася, що персонажі
"нормальні", а потім почалось: велетні, коні-кістяки, гельруни. Ну кайф! Дуже сподобалося!
«Кант надії», Світлана Тараторіна
Прекрасне і моторошне.
Приречене і водночас обнадійливе.
Мені подобається, що саме це оповідання останнє в збірці. Бо воно про майбутнє, у якому “нема справедливості, є лише надія”.
📖 «Пісні світанку», міжавторська збірка оповідань.
⭐️ 5/5
Одинадцять оповідань. Сім з яких — про війну, яка прямо чи опосередковано відображається у кожному з нас.
Про сусідів, які живуть у сталевій бульбашці ілюзій і думають, що війна не прийде до їхнього дому. Смішні й наївні.
Про ненависть, яка переповнює аж за край. І не тільки до ворога.
Про втрату рідної людини та прийняття цієї втрати. Заради спокою і спочинку.
Про зміни, видимі й невидимі. Ті, що війна карбує на людях.
Про памʼять і культуру. Їх насильно відбирали і знищували, тож змушені по намистиці збирати знову.
Про боротьбу до останнього. Як би важко і безнадійно не було.
Про омріяне майбутнє. За яке сплачують занадто велику ціну.
«Війна» в українській літературі — неминуча, логічна й потрібна.
Коротка памʼять — найбільша біда українця. Тож хочеться вірити, що ці страшні нагадування нарешті залишать війну тільки на сторінках і у минулому, а не стануть черговим пророцтвом для наступних поколінь.
Мій ТОП-3 оповідань, які найбільше сподобалися та відгукнулися:
1. «Кордон», Дарія Піскозуб.
2. «Захисник живих», Ірина Грабовська.
3. «Усі коралі на захист богині», Наталія Матолінець.
Загалом, мені сподобались усі оповідання у збірці, окрім одного. Але це мій бзік: я не люблю і не читаю історії про школярів чи підлітків. Свідомо їх уникаю, бо просто не відчуваю емоційного конекту.
Вкотре переконалася, що подібні збірки оповідань — це скарб!
Часом ввечері хочеться почитати, але нема сил починати нову історію, розбиратися хто кому кум-брат-сват, терпіти стосторінкову тривогу персонажки (дякую, своєї вистачає) чи шукати плюси і мінуси космополітизму. Такі книжки я відкладаю на трохи «свіжішу» голову.
Тож 20-30 сторінок короткої прози у такі дні — золото! Ще й з новими авторами й авторками познайомитися можна. Давайте ще)
Далі — відгук на кожне оповідання:
«Кордон», Дарія Піскозуб
Оповідання про кожного (майже) українця, який перетинає кордон у західному напрямку. Дуже тригерне! Я відчувала в житті такі емоції, як головна героїня. Правда, я більш агресивна, якби була на місці Ліну, це закінчилося б депортацією. Тому сиджу вдома, на моєму комфортному боці кордону, серед своїх, між нашими колективними травмами. Дуже-дуже сподобалося! Для мене, найкраще оповідання у цій збірці.
«Донька Марени», Павло Деревʼянко
Як багато вмістилося на 14 сторінках!
Милосердя та ненависть, зневіра та сила, страх, помстра, боротьба. Ніби й фантастика, але водночас дуже реальна. Це все якесь знайоме. Було неприємно, але цікаво.
«Зорезнавці», A. Achell
Магічно красиве оповідання про те, як важливо слухати себе!
Робити те, до чого лежить душа.
Не вагатися, не зупинятися, не шкодувати.
Бо це шлях до своєї зірки.
«Кісняні голки», Юлія Нагорнюк
Не люблю історії про підлітків. Будь-які.
Мені вони не відгукуються. Саме тому це оповідання мені сподобалось менше, ніж інші.
Тут є важлива соціальна тема. Я впевнена, що вона аж ніяк не вигадана, і явище селфхарму доволі поширене серед дітей.
Але я не відчуваю емоційної привʼязки до оповідання. Воно не викликало в мене нічого.
«Захисник живих», Ірина Грабовська
Дуже щемке.
Про любов до того, кого вже нема.
Про привʼязаність, яка тільки й тримає на цім світі. Про вибір, який треба зробити.
Про прийняття реальності, якою б болючою вона не була.
Витягує спогади і емоції, які важко повернути туди, де вони були.
Дуже сподобалося!
«Голодна коса», Андрій Новік
Цікаве детективне оповідання, наповнене містикою і почварами.
Похмурий Лемберг, таємні товариства, воскреслі чоловіки і їхні нещасні вдови.
Мені подобалося перебувати у цій історії, хотілося нарешті дізнатися кінцівку. А та — дуже неочікуваний сюжетний поворот!
«Змієвиця», Наталія Довгопол
Читала оповідання з думкою, що десь я це вже бачила: історія про відьму у селі, яку всі обходять десятою дорогою. Я навіть була впевнена, як це закінчиться.
Але ні — було неочікувано, мені
сподобалося!
Подобається манера оповіді авторки:
така мова дуже добре передавала атмосферу.
«Пірʼя», Катерина Самойленко
Спершу не зрозуміла цього оповідання, і воно мені не сподобалося. Але сіло в голові, і я чогось над ним думала.
І дійшло. І сподобалося!
Воно дуже про нас. Правда, персонажі мають зміни дуже видимі, а ми — не завжди. Десь там болить, а де — не знаєш. Здається, що всюди, бо аж розпирає.
«Усі коралі на захист богині», Наталія Матолінець
Яке красиве оповідання про пошук та пізнання свого.
Своєї історії та родини.
Свого культурного спадку, який розкрадали роками.
Своїх скарбів, які доводиться збирати наново.
Ідея з Нією та Стефцьою неймовірна!
Дуже сподобалося!
«1919. Легіон», Володимир Кузнєцов
Херсонщина. Зима. Січові стрільці.
Скандинавська міфологія.
Бій на панцерпоїзді з гарматами.
Вершниця на триногому коні.
Мої улюблені потвори пана Кузнецова!
На початку засмутилася, що персонажі
"нормальні", а потім почалось: велетні, коні-кістяки, гельруни. Ну кайф! Дуже сподобалося!
«Кант надії», Світлана Тараторіна
Прекрасне і моторошне.
Приречене і водночас обнадійливе.
Мені подобається, що саме це оповідання останнє в збірці. Бо воно про майбутнє, у якому “нема справедливості, є лише надія”.
June 22, 2026
Фантастично, моторошно, загадково. Незважаючи на те, що це збірка, немає абсолютно жодного оповідання, яке б розчарувало. Звісно, є сильніші, є слабші, але це одна з кращих книжок такого типу, на мою думку
June 22, 2026
«Пісні світанку. Нова українська фантастика» Д. Піскозуб, П. Дерев'янко, A. Achell, Ю. Нагорнюк, І. Грабовська, А. Новік, Н. Довгопол, К. Самойленко, Н. Матолінець, С. Тараторіна, В. Кузнєцов
Одинадцять фантастичних (буквально і сенсуально), різношарових та вартісних оповідань. Виглядає як одна з найцікавіших українських жанрових антологій цього року. Не факт, що вам сподобаються всі оповідання (адже це дуже рідко трапляється зі збірками), але є хороші шанси знайти авторів, чиї романи захочеться читати далі.
Ділюсь трохи своїми враженнями:
Дарія Піскозуб «Кордон» — алюзія на наше сьогодення, проживання війни, ставлення до смерті і посил на європейців, які дуже “стурбовані”, але “не лізьте до нас зі своєю печалькою”. Історія про те, що навіть, якщо ми намагаємось жити життям таким, як у них
Їх усіх тримав кордон. От тільки не та висока стіна, що лежала між містечком Ліну та Іншосвіттям, а інший - той, який вони звели всередині, аби не дозволити собі відчути те, що сочилось з історії Реновії і Ліну.
Павло Дерев'янко «Донька Марени» — стиль написання захоплюючий, тут є ніжність і гнів, сумніви й незламність, тінь страху, поклик помсти та воля до боротьби. Проте відчувалось, наче читаю уривок вирваний з контексту, мені було мало, пане Дерев’янко!
Поле орали ногами, поливали кровʼю, засівали тілами.
A. Achell «Зорезнавці» — як на мене, сильно відрізняється від решти історій інших авторів, щось космічне, магічне і навіть мотивуюче. Надихає не боятися заглянути у невідоме, щоб пізнати себе. Це було вражаюче!
Юлія Нагорнюк «Кістяні голки» — тут піднята важлива тема селфгарму серед підлітків та довіри до батьків і старших. Відчувається, наче теплі обійми, коли вони якраз тобі так потрібні. Хотілось би, щоб цю історію читали батьки.
Ірина Грабовська «Захисник живих» — дуже болісна історія, яку, на жаль, довелось прожити чи не кожному з нас. Безжально роз’ятрює внутрішні рани й нагадує, що прийняття реальності — інколи найболючіший, але необхідний крок.
Андрій Новік «Голодна коса» — тут у нас якийсь містичний детектив з жаскими монстрами, богами, смертями, таємними сектами. Цікаво, але під особливий настрій.
Наталія Довгопол «Змієвиця» — одне з улюблених в цій збірці! Етно-фентезі, де дуже добре вплетена українська міфологія – атмосфера поліських лісів, чари, відлюдниця-чаклунка, легенди про Царя-Полоза та Зміїне весілля.
Катерина Самойленко "Пір'я» — основна тема цієї історії – метаморфози героїв як зміни, які відбуваються з нами усіма внаслідок війни та їх прийняття.
Наталія Матолінець «Усі коралі на захист богині» — відьми, українські прикраси, оповідь-діалог між минулим і сьогоденням, пам'ять про коріння, силу роду та відновлення культури — намистинка до намистинки. Обережно, після прочитання захочеться одягти на себе всі коралі, гердани та силянки, що у вас є (або ж купити нові!).
Володимир Кузнєцов «1919. Легіон» — зловила трохи фантастичні вайби Турянського “Поза межами болю” (тільки в скандинавському сеттингу, але замість скандинавів у нас січові стрільці). Було моторошно, мороз пробіг по спині навіть у таку спеку.
Світлана Тараторіна «Кант надії» — історія чарівна у своїй моторошності. На перший погляд, безпросвітня, але з іскрою надії всередині. Дуже вау і однозначно вдалий вибір для завершення збірки. Я чомусь не очікувала хеппі енду, та все ж Надія перемогла.
⭐️
Наскрізно проглядується спільна тема антології — життя після темряви, надія, вибір, смерть, війна, минуле та майбутнє. Але це не збірка воєнних оповідань у прямому сенсі; радше фантастика, що виросла з українського досвіду останніх років.
Якщо дивитися з точки зору читача, який не дуже знайомий з фантастикою, то для мене найбільший плюс — саме формат антології. Часто українську фантастику радять окремими авторами, а тут можна за один вечір зрозуміти, хто тобі ближче. Ця збірка може більше сподобатися читачам, які шукають український голос у фантастиці, ніж тим, хто чекає на класичне епічне фентезі 😉
Одинадцять фантастичних (буквально і сенсуально), різношарових та вартісних оповідань. Виглядає як одна з найцікавіших українських жанрових антологій цього року. Не факт, що вам сподобаються всі оповідання (адже це дуже рідко трапляється зі збірками), але є хороші шанси знайти авторів, чиї романи захочеться читати далі.
Ділюсь трохи своїми враженнями:
Дарія Піскозуб «Кордон» — алюзія на наше сьогодення, проживання війни, ставлення до смерті і посил на європейців, які дуже “стурбовані”, але “не лізьте до нас зі своєю печалькою”. Історія про те, що навіть, якщо ми намагаємось жити життям таким, як у них
Їх усіх тримав кордон. От тільки не та висока стіна, що лежала між містечком Ліну та Іншосвіттям, а інший - той, який вони звели всередині, аби не дозволити собі відчути те, що сочилось з історії Реновії і Ліну.
Павло Дерев'янко «Донька Марени» — стиль написання захоплюючий, тут є ніжність і гнів, сумніви й незламність, тінь страху, поклик помсти та воля до боротьби. Проте відчувалось, наче читаю уривок вирваний з контексту, мені було мало, пане Дерев’янко!
Поле орали ногами, поливали кровʼю, засівали тілами.
A. Achell «Зорезнавці» — як на мене, сильно відрізняється від решти історій інших авторів, щось космічне, магічне і навіть мотивуюче. Надихає не боятися заглянути у невідоме, щоб пізнати себе. Це було вражаюче!
Юлія Нагорнюк «Кістяні голки» — тут піднята важлива тема селфгарму серед підлітків та довіри до батьків і старших. Відчувається, наче теплі обійми, коли вони якраз тобі так потрібні. Хотілось би, щоб цю історію читали батьки.
Ірина Грабовська «Захисник живих» — дуже болісна історія, яку, на жаль, довелось прожити чи не кожному з нас. Безжально роз’ятрює внутрішні рани й нагадує, що прийняття реальності — інколи найболючіший, але необхідний крок.
Андрій Новік «Голодна коса» — тут у нас якийсь містичний детектив з жаскими монстрами, богами, смертями, таємними сектами. Цікаво, але під особливий настрій.
Наталія Довгопол «Змієвиця» — одне з улюблених в цій збірці! Етно-фентезі, де дуже добре вплетена українська міфологія – атмосфера поліських лісів, чари, відлюдниця-чаклунка, легенди про Царя-Полоза та Зміїне весілля.
Катерина Самойленко "Пір'я» — основна тема цієї історії – метаморфози героїв як зміни, які відбуваються з нами усіма внаслідок війни та їх прийняття.
Наталія Матолінець «Усі коралі на захист богині» — відьми, українські прикраси, оповідь-діалог між минулим і сьогоденням, пам'ять про коріння, силу роду та відновлення культури — намистинка до намистинки. Обережно, після прочитання захочеться одягти на себе всі коралі, гердани та силянки, що у вас є (або ж купити нові!).
Володимир Кузнєцов «1919. Легіон» — зловила трохи фантастичні вайби Турянського “Поза межами болю” (тільки в скандинавському сеттингу, але замість скандинавів у нас січові стрільці). Було моторошно, мороз пробіг по спині навіть у таку спеку.
Світлана Тараторіна «Кант надії» — історія чарівна у своїй моторошності. На перший погляд, безпросвітня, але з іскрою надії всередині. Дуже вау і однозначно вдалий вибір для завершення збірки. Я чомусь не очікувала хеппі енду, та все ж Надія перемогла.
⭐️
Наскрізно проглядується спільна тема антології — життя після темряви, надія, вибір, смерть, війна, минуле та майбутнє. Але це не збірка воєнних оповідань у прямому сенсі; радше фантастика, що виросла з українського досвіду останніх років.
Якщо дивитися з точки зору читача, який не дуже знайомий з фантастикою, то для мене найбільший плюс — саме формат антології. Часто українську фантастику радять окремими авторами, а тут можна за один вечір зрозуміти, хто тобі ближче. Ця збірка може більше сподобатися читачам, які шукають український голос у фантастиці, ніж тим, хто чекає на класичне епічне фентезі 😉
August 10, 2026
вкотре переконуюсь, що іноді книжці дуже потрібен правильний таймінг.
а зі збюркою оповідань, це завжди окрема лотерея. бо ти ніколи не знаєш, що випаде наступним і вони майже завжди нерівні.
але з цією склалось особливо вдало, бо прочитала її одразу після книжкового фестивалю. два дні ходила на зустрічі з авторами, слухала презентації, де вони розповідають про свої тексти, звідки беруться ідеї, що вони хотіли сказати і навіщо взагалі вони це пишуть. а потім повернулася додому, відкрила книгу — і продовжила цю вечірку.
на цій хвилі воно працювало особливо добре.
можливо, якби я взяла Пісні світанку через пів року в абсолютно іншому настрої, частина оповідань пройшла б повз мене. а тут я була дуже налаштована на короткі фантастичні історії, на нових авторів і на те, щоб просто наздогнати те, що обговорювалось.
оповідання різні, але загалом читаються доволі легко, хоча теми в них зовсім не легкі. війна так чи інакше проходить через більшість оповідань — іноді прямо, іноді десь на задньому плані, але майже завжди відчувається. десь це просто цікава історія, яка чіпляє, десь сильніше працює атмосфера, десь є над чим зупинитись подумати.
тож цього разу літературна лотерея виявилася вдалою і більшість оповідань справді сподобалися, кілька я б навіть із задоволенням перечитала
а зі збюркою оповідань, це завжди окрема лотерея. бо ти ніколи не знаєш, що випаде наступним і вони майже завжди нерівні.
але з цією склалось особливо вдало, бо прочитала її одразу після книжкового фестивалю. два дні ходила на зустрічі з авторами, слухала презентації, де вони розповідають про свої тексти, звідки беруться ідеї, що вони хотіли сказати і навіщо взагалі вони це пишуть. а потім повернулася додому, відкрила книгу — і продовжила цю вечірку.
на цій хвилі воно працювало особливо добре.
можливо, якби я взяла Пісні світанку через пів року в абсолютно іншому настрої, частина оповідань пройшла б повз мене. а тут я була дуже налаштована на короткі фантастичні історії, на нових авторів і на те, щоб просто наздогнати те, що обговорювалось.
оповідання різні, але загалом читаються доволі легко, хоча теми в них зовсім не легкі. війна так чи інакше проходить через більшість оповідань — іноді прямо, іноді десь на задньому плані, але майже завжди відчувається. десь це просто цікава історія, яка чіпляє, десь сильніше працює атмосфера, десь є над чим зупинитись подумати.
тож цього разу літературна лотерея виявилася вдалою і більшість оповідань справді сподобалися, кілька я б навіть із задоволенням перечитала
June 7, 2026
3⭐️ #ebook
Не завжди збірки є вдалими, хоч і багато «вмілих» авторів доклалися до цієї книги.
Атмосферною і жанровою на 100% не відмічу. З кращих оповідань це Самойленко (неочікувано) та Довгопол. А ще сподобалась коротка проза Піскозуб, бо з її «машиною» так і не «сконектився» буду перечитувати ще раз, а Гемма відповідно чекає на перечитування «Машини». Всі решту не вразили, а десь місцями дратували своєю нелогічністю і доцільністю.
Не завжди збірки є вдалими, хоч і багато «вмілих» авторів доклалися до цієї книги.
Атмосферною і жанровою на 100% не відмічу. З кращих оповідань це Самойленко (неочікувано) та Довгопол. А ще сподобалась коротка проза Піскозуб, бо з її «машиною» так і не «сконектився» буду перечитувати ще раз, а Гемма відповідно чекає на перечитування «Машини». Всі решту не вразили, а десь місцями дратували своєю нелогічністю і доцільністю.
September 12, 2026
Одинадцять фантастично фентезійних оповідань на різний смак. Найбільше сподобались оповідання Деревʼянка, Кузнєцова та Achell.
А загалом всі про зміни, силу волі, наснагу йти вперед і не здаватися.
А загалом всі про зміни, силу волі, наснагу йти вперед і не здаватися.
June 19, 2026
⭐️ 3.5 / 5
Думала ставити 4/5, але пройшлася по оповіданнях, орієнтовно оцінила кожне від 0 до 5, і вийшло біля 3 😔 Сумно, але доволі типово для формату збірки.
По оповіданнях так і вийшло: або вони не відгукувались від самого початку, або одразу чіпляли й тримали до кінця, або залишали враження «ну норм».
Хоча, насправді, усі оповідання досить актуальні, перегукуються із нами самими і сьогоденням і відображають те, що нам болить. Збірку я на половину прочитала за декілька походів до укриття. І знаєте, прочитавши ці оповідання, хочеться жити далі, і чи не це головне? Бо «після найтемніших ночей настає світанок».
Отож, для мене:
5/5 — A.Achell, Павло Деревʼянко, Катерина Самойленко;
4/5 — Андрій Новік, Ірина Грабовська, Світлана Тараторіна;
3/5 — Юлія Нагорнюк, Наталія Матолінець;
пройшли повністю повз — всі інші.
Ті, що на 5/5, поглинули сюжетом, шаленою образністю та емоційним забарвленням, цитатами, епічністю, метаморфозами, психологізмом.
На 4/5, трошки не вистачило того «вах», що на 5/5 😅
Загалом, зрозуміла, що формату оповідань мені часто було замало, щоби вʼїхати в розуміння світу, або ж на голову звалювалася купа персонажів, яких було важко запамʼятати серед динамічних подій за короткий період, і це відштовхувало.
Беру на олівчик Ірину Грабовську, A.Achell і Катерину Самойленко, щоби якось познайомитись із великими творами. Також поглядаю у сторону Лазаруса 👀
Думала ставити 4/5, але пройшлася по оповіданнях, орієнтовно оцінила кожне від 0 до 5, і вийшло біля 3 😔 Сумно, але доволі типово для формату збірки.
По оповіданнях так і вийшло: або вони не відгукувались від самого початку, або одразу чіпляли й тримали до кінця, або залишали враження «ну норм».
Хоча, насправді, усі оповідання досить актуальні, перегукуються із нами самими і сьогоденням і відображають те, що нам болить. Збірку я на половину прочитала за декілька походів до укриття. І знаєте, прочитавши ці оповідання, хочеться жити далі, і чи не це головне? Бо «після найтемніших ночей настає світанок».
Отож, для мене:
5/5 — A.Achell, Павло Деревʼянко, Катерина Самойленко;
4/5 — Андрій Новік, Ірина Грабовська, Світлана Тараторіна;
3/5 — Юлія Нагорнюк, Наталія Матолінець;
пройшли повністю повз — всі інші.
Ті, що на 5/5, поглинули сюжетом, шаленою образністю та емоційним забарвленням, цитатами, епічністю, метаморфозами, психологізмом.
На 4/5, трошки не вистачило того «вах», що на 5/5 😅
Загалом, зрозуміла, що формату оповідань мені часто було замало, щоби вʼїхати в розуміння світу, або ж на голову звалювалася купа персонажів, яких було важко запамʼятати серед динамічних подій за короткий період, і це відштовхувало.
Беру на олівчик Ірину Грабовську, A.Achell і Катерину Самойленко, щоби якось познайомитись із великими творами. Також поглядаю у сторону Лазаруса 👀
July 15, 2026
Вау, ця збірка крута. По-перше, я познайомилась з багатьма авторами і авторками, що пишуть українське фентезі і фантастику, а по-друге, я так прокайфувала від цього формату короткої прози, що аж захотілось читати більше оповідань.
Загалом мені найбільше сподобались:
1. Захисник живих Грабовської - щемка історія про прийняття неминучого, дуже мені нагадувала атмосферою легенду про воскрешальний камінь з казок Барда Бідла, написана дуже емоційно і чуттєво, проживала той біль разом з героями
2. Зорезнавці A.Achell - оце було вау, ідея, опис, це як в Матриці обирати піґулку - або пізнати Всесвіт, але стати нерухомим і неживим об’єктом досліджень, або стати тим черствим і бездушним дослідником, який нічого не знає в цьому світі. Трішки боді-горору, трішки філософії, трішки космосу і виходить вогень
3. Донька Марени Дерев’янка - це було дуже живо і дуже на зриві, наче натягнута струна, яка от-от трісне. Тут і темп оповіді, і мова, і оце відчуття реальності, ніби все це насправді просто не дозволяло відірватись від історії аж поки не дочитаєш. Най вістря знайде ворога.
Інші історії теж були дуже цікавими, і ця книга точно варта бути у ваших руках.
Загалом мені найбільше сподобались:
1. Захисник живих Грабовської - щемка історія про прийняття неминучого, дуже мені нагадувала атмосферою легенду про воскрешальний камінь з казок Барда Бідла, написана дуже емоційно і чуттєво, проживала той біль разом з героями
2. Зорезнавці A.Achell - оце було вау, ідея, опис, це як в Матриці обирати піґулку - або пізнати Всесвіт, але стати нерухомим і неживим об’єктом досліджень, або стати тим черствим і бездушним дослідником, який нічого не знає в цьому світі. Трішки боді-горору, трішки філософії, трішки космосу і виходить вогень
3. Донька Марени Дерев’янка - це було дуже живо і дуже на зриві, наче натягнута струна, яка от-от трісне. Тут і темп оповіді, і мова, і оце відчуття реальності, ніби все це насправді просто не дозволяло відірватись від історії аж поки не дочитаєш. Най вістря знайде ворога.
Інші історії теж були дуже цікавими, і ця книга точно варта бути у ваших руках.
July 24, 2026
Гарна збірка. Про всіх авторів та авторок я чула, декого вже читала раніше, але з більшістю познайомилася в цій збірці. Оповідання абсолютно різні, хоч багато які присвячені темі війни. Нижче мої суб’єктивні оцінки до кожного оповідання та короткі враження до деяких:
🌟Дарія Піскозуб. Кордон - 3/5
Для мене занадто прямолінійно і в лоб.
🌟Павло Дерев’янко. Донька Марени - 4/5
🌟A. Achell. Зорезнавці ‐ 4/5
🌟Юлія Нагорнюк. Кістяні голки - 4,5/5
Читалося легко й захопливо, сподобалося.
🌟Ірина Грабовська. Захисник живих - 4,5/5
🌟Андрій Новік. Голодна коса - 3/5
Початок був цікавий, але кінець взагалі не сподобався.
🌟Наталія Довгопол. Змієвиця - 5/5
Легко читалося, гарна мова, стиль авторки дуже зайшов.
🌟Катерина Самойленко. Пір'я - 1/5
Персонажі абсолютно не зачепили, сюжет – ніби подивилася малобюджетний екшен.
🌟Наталія Матолінець. Усі коралі на захист богині - 5/5
Одне з найкращих оповідань для мене в збірці. І сюжет, і герої, і стиль авторки, і підняті теми – все відгукнулося.
🌟Володимир Кузнєцов. 1919. Легіон - 4/5
🌟Світлана Тараторіна. Кант надії - 5/5
Неочікувано сподобалося, бо раніше творчість цієї авторки не відгукувалась.
Раджу поціновувачам жанру та всім, хто шукає для себе щось нове в сучукрліт. Я не є фанаткою фентезі, але мені загалом сподобалося.
🌟Дарія Піскозуб. Кордон - 3/5
Для мене занадто прямолінійно і в лоб.
🌟Павло Дерев’янко. Донька Марени - 4/5
🌟A. Achell. Зорезнавці ‐ 4/5
🌟Юлія Нагорнюк. Кістяні голки - 4,5/5
Читалося легко й захопливо, сподобалося.
🌟Ірина Грабовська. Захисник живих - 4,5/5
🌟Андрій Новік. Голодна коса - 3/5
Початок був цікавий, але кінець взагалі не сподобався.
🌟Наталія Довгопол. Змієвиця - 5/5
Легко читалося, гарна мова, стиль авторки дуже зайшов.
🌟Катерина Самойленко. Пір'я - 1/5
Персонажі абсолютно не зачепили, сюжет – ніби подивилася малобюджетний екшен.
🌟Наталія Матолінець. Усі коралі на захист богині - 5/5
Одне з найкращих оповідань для мене в збірці. І сюжет, і герої, і стиль авторки, і підняті теми – все відгукнулося.
🌟Володимир Кузнєцов. 1919. Легіон - 4/5
🌟Світлана Тараторіна. Кант надії - 5/5
Неочікувано сподобалося, бо раніше творчість цієї авторки не відгукувалась.
Раджу поціновувачам жанру та всім, хто шукає для себе щось нове в сучукрліт. Я не є фанаткою фентезі, але мені загалом сподобалося.
June 14, 2026
Як на мій смак збірка досить сильна. В ній представлені різні оповідання. Десь будуть такі, що зайдуть, а десь такі, що не викличуть захоплення — це нормально. Найбільше зайшли «Захисник живих», «Зорезнавці» та «Змієвиця». Інші теж хороші, просто 100% попадання у мій смак було в цих оповідань, в інших трошки менше.
Мені подобається, що оповідання доволі різні, без шкідливих наративів. Було приємно читати по оповіданню на день, щоб краще розсмакувати 🤌
«Кордон» Дарії Піскозуб сподобалося, хоча певний час не могла вдуплитися куди і що відбувається. Трохи прямо сказано, але все ж дуже добре. Стало сумно. Як на мене це оповідання про проживання горя, про ставлення людей поза контекстом до війни та про те, що незалежно як ми бажаємо вдавати ніби інші нас зрозуміють, як сильно ми би не старалися посміхатися та жити щасливе життя, але війна буде і ми ніде не станемо своїми поза своїм домом.
«Донька Марени» Павла Деревʼянка цікаво перетікає одне в інше, але мені чогось бракнуло. Але написано гарно, це факт.
«Зорезнавці» A.Achell мені сподобалися, я не очікувала побачити там таку історію. Порівняно з попередніми оповіданнями це менше стосується війни, але ох! Як мені сподобалася ідея і фінал. Це вау. Це того варте було.
«Кістяні голки» Юлії Нагорнюк занадто життєво 🫠 хочеться, щоб більше батьки його прочитали і вчасно звертали увагу на своїх дітей.
«Захисник живих» Ірини Грабовської виявилося найсумнішим оповіданням для мене. Це було боляче читати 😭
«Голодна коса» Андрія Новіка мені не зайшла, бо я не люблю детективів і тропу досвідчений напарник і молода напарниця. Сетинг безумовно цікавий, але от зі сюжетом мені не задалося. Інтригуючий фінал звісно, але не моя чашка чаю (оповідання це не робить поганим, просто не моє).
«Змієвиця» Наталії Довгопол хороше оповідання. От мені зайшло, як саме авторка використала матеріали з мітології. За це окремий лайк. Єдине я не до кінця розумію рішення героїні наприкінці, але ладно.
«Пірʼя» Катерини Самойленко на початку нагадувало «Доктора стоуна» (падали птахи з неба), потім це почало трошки скидатися на манхву «Trapped at Home With the Male Leads», але не зовсім. Скоріше певними елементами, але це не зле.
Відчуття від оповідання у мене змішане. Я наче і зрозуміла про що оповідання, наче і кінцівка цілком логічна, але щось... щось не те. Складно навіть пояснити що з ним не те, бо це на рівні відчуттів. Так, мені було сумно. Так, я можу уявити, що так буде, але певно бракувало емоцій. Може справді у цьому річ.
«Усі коралі на захист богині» Наталії Матолінець виглядало цікаво. Це було добре написано, мені подобалося бачити дві часові лінії, водночас з тим, як магічно вони перепліталися. Органічно, нічого не скажеш. Але чогось бракнуло мені тут, щоправда не знаю чого саме.
«1919. Легіон» Володимира Кузнєцова сподобалося як написано, але фінал я не зрозуміла, хоч минуло вже кілька днів. За відчуттями воно таке холодне, сумне, атмосфера була доволі моторошна. Ось цей момент мені сподобався, але кажу — кінець мені незрозумілий.
«Кант надії» Світлани Тараторіної мені не сподобалося... Сама ідея непогана звісно, але мені зовсім не подобається як відбувся розвиток оповідання, хоча розумію чому воно було останнім. Теж не моя чашка чаю.
Мені подобається, що оповідання доволі різні, без шкідливих наративів. Було приємно читати по оповіданню на день, щоб краще розсмакувати 🤌
«Кордон» Дарії Піскозуб сподобалося, хоча певний час не могла вдуплитися куди і що відбувається. Трохи прямо сказано, але все ж дуже добре. Стало сумно. Як на мене це оповідання про проживання горя, про ставлення людей поза контекстом до війни та про те, що незалежно як ми бажаємо вдавати ніби інші нас зрозуміють, як сильно ми би не старалися посміхатися та жити щасливе життя, але війна буде і ми ніде не станемо своїми поза своїм домом.
«Донька Марени» Павла Деревʼянка цікаво перетікає одне в інше, але мені чогось бракнуло. Але написано гарно, це факт.
«Зорезнавці» A.Achell мені сподобалися, я не очікувала побачити там таку історію. Порівняно з попередніми оповіданнями це менше стосується війни, але ох! Як мені сподобалася ідея і фінал. Це вау. Це того варте було.
«Кістяні голки» Юлії Нагорнюк занадто життєво 🫠 хочеться, щоб більше батьки його прочитали і вчасно звертали увагу на своїх дітей.
«Захисник живих» Ірини Грабовської виявилося найсумнішим оповіданням для мене. Це було боляче читати 😭
«Голодна коса» Андрія Новіка мені не зайшла, бо я не люблю детективів і тропу досвідчений напарник і молода напарниця. Сетинг безумовно цікавий, але от зі сюжетом мені не задалося. Інтригуючий фінал звісно, але не моя чашка чаю (оповідання це не робить поганим, просто не моє).
«Змієвиця» Наталії Довгопол хороше оповідання. От мені зайшло, як саме авторка використала матеріали з мітології. За це окремий лайк. Єдине я не до кінця розумію рішення героїні наприкінці, але ладно.
«Пірʼя» Катерини Самойленко на початку нагадувало «Доктора стоуна» (падали птахи з неба), потім це почало трошки скидатися на манхву «Trapped at Home With the Male Leads», але не зовсім. Скоріше певними елементами, але це не зле.
Відчуття від оповідання у мене змішане. Я наче і зрозуміла про що оповідання, наче і кінцівка цілком логічна, але щось... щось не те. Складно навіть пояснити що з ним не те, бо це на рівні відчуттів. Так, мені було сумно. Так, я можу уявити, що так буде, але певно бракувало емоцій. Може справді у цьому річ.
«Усі коралі на захист богині» Наталії Матолінець виглядало цікаво. Це було добре написано, мені подобалося бачити дві часові лінії, водночас з тим, як магічно вони перепліталися. Органічно, нічого не скажеш. Але чогось бракнуло мені тут, щоправда не знаю чого саме.
«1919. Легіон» Володимира Кузнєцова сподобалося як написано, але фінал я не зрозуміла, хоч минуло вже кілька днів. За відчуттями воно таке холодне, сумне, атмосфера була доволі моторошна. Ось цей момент мені сподобався, але кажу — кінець мені незрозумілий.
«Кант надії» Світлани Тараторіної мені не сподобалося... Сама ідея непогана звісно, але мені зовсім не подобається як відбувся розвиток оповідання, хоча розумію чому воно було останнім. Теж не моя чашка чаю.
August 16, 2026
Отримала колосальне задоволення. Закінчила за вечір, просто не могла відірватись. Не всі історії мені сподобались(Наталя Довгопол, thank you for nothing, як завжди). Деякі я б бажала, щоб вони були довші чи більш змістовні, бо ідея була і дуже крута, але кінець ні про що. Але інші вартую всього. Дуже рекомендую, обовʼязково куплю всі книжки авторів!
September 2, 2026
3.5 У мене були завищені очікування до збірки, напевне, хоча кілька оповідань справді дуже сподобались
Особистий рейтинг:
«Захисник живих» 5/5
«Усі коралі на захист богині» 5/5 ❤️❤️❤️
«Змієвиця» 4.5/5
«Донька Марени» 4/5
«Зорезнавці» 3.5/5
«Пірʼя» 3/5
«1919. Легіон» 3/5
«Кістяні голки» 2.5/5
«Кордон» 2.5/5
«Кант Надії» 2.5/5
«Голодна коса» 1.5/5
Особистий рейтинг:
«Захисник живих» 5/5
«Усі коралі на захист богині» 5/5 ❤️❤️❤️
«Змієвиця» 4.5/5
«Донька Марени» 4/5
«Зорезнавці» 3.5/5
«Пірʼя» 3/5
«1919. Легіон» 3/5
«Кістяні голки» 2.5/5
«Кордон» 2.5/5
«Кант Надії» 2.5/5
«Голодна коса» 1.5/5
July 27, 2026
Схоже, я остаточно зрозуміла, що збірки коротких оповідань — це просто не мій жанр. Тому моя оцінка, мабуть, більше про формат, ніж про самі історії.
Мені не вистачає часу, щоб як слід зануритися у світ, зрозуміти його правила й відчути персонажів. А ще багато оповідань обриваються саме в той момент, коли мені стає по-справжньому цікаво. Знаю, що для когось така відкритість фіналу — перевага, але мене вона швидше дратує.
При цьому були історії, які мені дуже сподобалися. Найбільше запам’яталися «Донька Морени» та «Змієголовиця». Загалом не шкодую, що прочитала цю збірку, але вона ще раз підтвердила: короткі оповідання — формат, який мені не дуже підходить.
Мені не вистачає часу, щоб як слід зануритися у світ, зрозуміти його правила й відчути персонажів. А ще багато оповідань обриваються саме в той момент, коли мені стає по-справжньому цікаво. Знаю, що для когось така відкритість фіналу — перевага, але мене вона швидше дратує.
При цьому були історії, які мені дуже сподобалися. Найбільше запам’яталися «Донька Морени» та «Змієголовиця». Загалом не шкодую, що прочитала цю збірку, але вона ще раз підтвердила: короткі оповідання — формат, який мені не дуже підходить.
June 26, 2026
Щиро не розумію, чому ця книга досі є в книгарнях, її повинні були розкупити і битись за останні примірники на олх! Це абсолютно прекрасна збірка фантастичних оповідань.
Вперше мене так вразила збірка короткої прози від різних авторів. В цій книзі прекрасно все: і автори, і тема, якою обʼєднані тексти, і редакторська робота, і обкладинка.
Я завжди із певним скепсисом ставлюся до збірок за авторством багатьох письменників, бо, як правило, ці тексти занадто дисонують, що за тематикою, що за стилем. В «Піснях світанку» ж структура вибудована так, що кожна нова історія ніби продовжує, доповнює попередні. Так, всі ці розповіді мають свій особливий світ, сюжет, свою центральну тему і, якщо ви вже знайомі з роботами авторів, то беззаперечно впізнаєте авторський стиль. Із цієї синергії різноголосся вийшла захоплююча книга, яка не відпускала до останньої сторінки і точно увійде в топ прочитаного цьогоріч.
Окреме дякую, пані Ірині, що дозволила хоча б на трішки повернутись в улюблену історію.
Одним словом, біжіть купуйте, «Пісні світанку» вам точно треба!
Вперше мене так вразила збірка короткої прози від різних авторів. В цій книзі прекрасно все: і автори, і тема, якою обʼєднані тексти, і редакторська робота, і обкладинка.
Я завжди із певним скепсисом ставлюся до збірок за авторством багатьох письменників, бо, як правило, ці тексти занадто дисонують, що за тематикою, що за стилем. В «Піснях світанку» ж структура вибудована так, що кожна нова історія ніби продовжує, доповнює попередні. Так, всі ці розповіді мають свій особливий світ, сюжет, свою центральну тему і, якщо ви вже знайомі з роботами авторів, то беззаперечно впізнаєте авторський стиль. Із цієї синергії різноголосся вийшла захоплююча книга, яка не відпускала до останньої сторінки і точно увійде в топ прочитаного цьогоріч.
Окреме дякую, пані Ірині, що дозволила хоча б на трішки повернутись в улюблену історію.
Одним словом, біжіть купуйте, «Пісні світанку» вам точно треба!
July 6, 2026
Я дуже не досвідчена читачка фентезі, це істотно підважує мій відгук, утім точно знаю, що почала з найкращого - творів, які розширили мої вподобання й закохали, - "Відьмак" і "Літопис сірого ордену".
Тож і відгук буде суто на рівні "вірю - не вірю", "зачепило - не зачепило". І так, уникнути порівняння відчуттів, емоційної і мисленнєвої роботи під час читання оповідань і романів не вийшло.
Більшість оповідань - ні.
Доволі прозорий чіткий задум і мотиви персонажів, картонні образи з максимально передбачуваними вчинками, і, якщо чесно, фентезійність у них я сприйняла як декорацію: "Кордон", "Зорезнавці", "Кістяні голки", "Пір'я". Світ або не створений, або недобудований. Актуальні теми, які, поза сумнівом, треба порушувати в текстах різних жанрів, за моїм відчуттям, були штучно притягнуті. Як у домашній роботі відмінника (але не майстра) на задану тему.
За всієї чутливості теми, живого, емоційного опису залишило такі ж враження й оповідання "Захисник живих", просто тему важко так легко скинути докупи з іншими... Було відчуття, що автор свідомо тисне на свіжі рани.
Відзначу естетичність описів прикрас і тактильного та емоційного контакту з ними в оповіданні "Усі коралі на захист богині". Сюжет спочатку зацікавив, але "Буде тобі, враже..." - уже штамп, надто затертий у перші роки великої війни в соцмережах, що доволі здешевило кульмінацію.
Найважче дався "1919. Легіон". Відчуваю, що чогось не зрозуміла, але якщо йдеться про вибір боротися до останнього в колі ворогів, які насуваються зусібіч. Коли тих, на кого можна покладатися, дедалі менше й зрештою це лише вівчарка, а фентезійні образи - метафора до реальних загроз у визвольних змаганнях початку століття, то ... дякую. Хоча, напевно, щось я все ж таки втратила. Чекатиму відгуків.
"Голодна коса" найбільш незрозуміла, як мені здалося, занадто закручене. Знову ж, імовірно, причина в мені. Не відгукнулося взагалі нічим.
Варто сказати, що не могла позбутися відчуття очевидної вторинності текстів - "Поза межами болю", "Перетворення"....
І нарешті мій топ.
1. "Донька Марени" - це dark-dark-dark фентезі. Було дуже моторошно, деякі деталі так прописані, що картини стоять і зараз перед очима, хоча її прочитала першою, а емоційно історія протримала, поки читала решту оповідань, ставши своєрідним мірилом для них. Але мій страх і решта емоцій вторинні.
Цей задум мав бути романом.
Я ненавиджу цю війну ще більше, думаючи про час і можливості, які вона краде в справді талановитих людей. Павло Дерев'янко такий. Ця історія має відчутне "до" і "після", я прочитала зигзаг, але бачу пунктирно окреслений цілий світ, цілу історію. Логічну, розлогу, у яку переносишся, де страшно перебувати, але хочеться вірити, що доньки Марени щось із цим зроблять.
Бажаю авторові можливості творити, утілювати вповні задуми.
І коли настане той прекрасний час, якщо він матиме охоту, ми неодмінно отримаємо, наприклад "Скрижалі Марени")
2. "Кант Надії". Це мудро, естетично, глибоко. Сильний сюжет, виразні, красиві характери, які оформлюються в ході подій. Переконливо перемагає надія.
3. "Змієвиця". Мені цінний характер головної героїні й опис її вибору, об'єктивне ставлення до тих, заради кого йде на жертву, усвідомлення їхньої недосконалості, упередженості. Найбільш виразний фінал з-поміж усіх історій (за винятком "Доньки Марени "). Свобода героїні. Я просто з нею вдихнула в передчутті нового життя в нових умовах, серед інших людей. Теж, мабуть ,сюжет вартий розвитку
Тож і відгук буде суто на рівні "вірю - не вірю", "зачепило - не зачепило". І так, уникнути порівняння відчуттів, емоційної і мисленнєвої роботи під час читання оповідань і романів не вийшло.
Більшість оповідань - ні.
Доволі прозорий чіткий задум і мотиви персонажів, картонні образи з максимально передбачуваними вчинками, і, якщо чесно, фентезійність у них я сприйняла як декорацію: "Кордон", "Зорезнавці", "Кістяні голки", "Пір'я". Світ або не створений, або недобудований. Актуальні теми, які, поза сумнівом, треба порушувати в текстах різних жанрів, за моїм відчуттям, були штучно притягнуті. Як у домашній роботі відмінника (але не майстра) на задану тему.
За всієї чутливості теми, живого, емоційного опису залишило такі ж враження й оповідання "Захисник живих", просто тему важко так легко скинути докупи з іншими... Було відчуття, що автор свідомо тисне на свіжі рани.
Відзначу естетичність описів прикрас і тактильного та емоційного контакту з ними в оповіданні "Усі коралі на захист богині". Сюжет спочатку зацікавив, але "Буде тобі, враже..." - уже штамп, надто затертий у перші роки великої війни в соцмережах, що доволі здешевило кульмінацію.
Найважче дався "1919. Легіон". Відчуваю, що чогось не зрозуміла, але якщо йдеться про вибір боротися до останнього в колі ворогів, які насуваються зусібіч. Коли тих, на кого можна покладатися, дедалі менше й зрештою це лише вівчарка, а фентезійні образи - метафора до реальних загроз у визвольних змаганнях початку століття, то ... дякую. Хоча, напевно, щось я все ж таки втратила. Чекатиму відгуків.
"Голодна коса" найбільш незрозуміла, як мені здалося, занадто закручене. Знову ж, імовірно, причина в мені. Не відгукнулося взагалі нічим.
Варто сказати, що не могла позбутися відчуття очевидної вторинності текстів - "Поза межами болю", "Перетворення"....
І нарешті мій топ.
1. "Донька Марени" - це dark-dark-dark фентезі. Було дуже моторошно, деякі деталі так прописані, що картини стоять і зараз перед очима, хоча її прочитала першою, а емоційно історія протримала, поки читала решту оповідань, ставши своєрідним мірилом для них. Але мій страх і решта емоцій вторинні.
Цей задум мав бути романом.
Я ненавиджу цю війну ще більше, думаючи про час і можливості, які вона краде в справді талановитих людей. Павло Дерев'янко такий. Ця історія має відчутне "до" і "після", я прочитала зигзаг, але бачу пунктирно окреслений цілий світ, цілу історію. Логічну, розлогу, у яку переносишся, де страшно перебувати, але хочеться вірити, що доньки Марени щось із цим зроблять.
Бажаю авторові можливості творити, утілювати вповні задуми.
І коли настане той прекрасний час, якщо він матиме охоту, ми неодмінно отримаємо, наприклад "Скрижалі Марени")
2. "Кант Надії". Це мудро, естетично, глибоко. Сильний сюжет, виразні, красиві характери, які оформлюються в ході подій. Переконливо перемагає надія.
3. "Змієвиця". Мені цінний характер головної героїні й опис її вибору, об'єктивне ставлення до тих, заради кого йде на жертву, усвідомлення їхньої недосконалості, упередженості. Найбільш виразний фінал з-поміж усіх історій (за винятком "Доньки Марени "). Свобода героїні. Я просто з нею вдихнула в передчутті нового життя в нових умовах, серед інших людей. Теж, мабуть ,сюжет вартий розвитку
July 19, 2026
Часто збірки бувають слабшими, ніж окремі романи авторів. Але тут не той випадок, бо я насолодилася кожною історією. І це такий собі пробний зразок головних постатей в сучасному українському фентезі. Щоб можна було протестити, чи хочеш ти читати саме цього автора більше. Мені найбільше відгукнулися ті, в чию довгу прозу я закохана!
September 6, 2026
Як і будь-яка інша збірка оповідань, ця досить не рівна. Є сильні творі, є відверто слабі.
Купила цю книгу після того, як про неї розповідав Павло Дерев'янко на Bestseller Fest, і саме його оповідання виявилося найбільш жорстким, другий раз не хотіла б це читати 😅
Купила цю книгу після того, як про неї розповідав Павло Дерев'янко на Bestseller Fest, і саме його оповідання виявилося найбільш жорстким, другий раз не хотіла б це читати 😅
September 3, 2026
Збірка навколофентезійних оповідать повязаних темою війни та окупації (та іноді сприйняття себе?)
July 24, 2026
Ця збірка пронизана болем війни і надією. Якісь оповідання кращі, якісь слабші, але всі несуть один посил.
July 27, 2026
Мені сподобались, хоча і не всі. Але це чудовий шанс, познайомитись із різними авторами і спробувати їх "на смак"😋
July 2, 2026
Взагалі, збірки - це не мій формат, але цю книгу я купила завдяки Катерині Самойленко. З плюсів - я відкрила для себе купу авторів, які пишуть неймовірно. Я про них чула й раніше, але тепер капець як загорілася почитати щось більше. З мінусів - доведеться витратити чимало грошей, щоб накупити цілу купу нових книжок)))
June 22, 2026
Ця збірка – класна нагода познайомитися одразу з багатьма українськими авторами, чиї роботи ще не було нагоди прочитати. Якісь новели сподобалися більше, якісь менше, але кожна мені сподобалася.
Не скажу, що кожна з них має світле закінчення, але надія в цих історіях точно живе. Круто, що така антологія існує, хочеться ще!
Не скажу, що кожна з них має світле закінчення, але надія в цих історіях точно живе. Круто, що така антологія існує, хочеться ще!
June 22, 2026
Відгук буде! Тексту багато, але спойлерів не буде!
За порядком прочитання:
Павло Деревʼянко "Донька Марени"
Мені сподобалися задум і місце подій. Відчувається біль за людство і злість на нього ж. Але дуже коротке оповідання, хотілось більше деталей і тексту.
А виділилось дуже наступну речення:
"Поле орали ногами, поливали кровʼю, засівали тілами"
Андрій Новік "Голодна коса"
Дуже тішилась поверненню до Лемберга із тетралогії "Книги змін". На цьому позитивні емоції закінчилися (в Лембергу не дуже весело, як на те пішло) а натомість вийшла цікава моторошна детективна історія. Шкода лиш, що без знайомих улюблених персонажів.
Ірина Грабовська "Захисник живих"
А тут повернення до світу і персонажів із трилогії "Замку з кришталю" 🥹.
Тут про втрату і її прийняття... На жаль, ця тема всім актуальна, обережно - може викликати сльози💔
Наталія Матолінець "Усі коралі на захист богині"
Дуже люблю стиль письма і мову пані Наталі. Дуже зрезонувала ця історія, про силу роду, памʼять і історію❤️🔥
тепер хочу і собі в коралі вивбиратись!
Дарія Піскозуб "Кордон"
Щемка і актуальна тема про кордони (внутрішні і між країнами)
особливо було б корисно прочитати іноземцям!
A. Achell "Зорезнавці"
Щось усі попередні оповідання були повʼязані з війною, що аж було неочікувано потрапити в щось інше. Але мені сподобалась ця тема про Всесвіт, вище знання і велику ціну за нього. Дуже незвичний "візуал" був в уяві.
Юлія Нагорнюк "Кістяні голки"
Моє перше знайомство з цією авторкою!
Мені здається, що багато кому може резонувати тема селфхарму, на жаль. І це оповідання дає якийсь комфорт і відчуття, що ти не один🥺
Наталія Довгопол "Змієвиця"
Мова гарна, трошки з діалектом, люблю таке. Легко читалось. Сюжет ніби зрозумілий, але яка ціль оповідання - не знаю, якщо чесно. Можливо це якось просто виділилось так на фоні інших оповідань. Буду ще обдумувати.
Катерина Самойленко "Пірʼя"
Я так бачу, що пані Катерина лайтових історій не писатиме, а все жорсткіше і жорсткіше. Тема метаморфоз і прийняття тут також актуальна нашому сьогоденню 💔
Володимир Кузнєцов "1919. Легіон"
Теж перше знайомство з цим автором.
І відразу початок з уривку з Völuspá🤌🏻 і скандинавська мітологія у поєднанні з загоном січових стрільців - дуже цікавий мікс! Мені сподобалось, як відчувалась реалістично оця пригода і виживання головного героя. Але кінцівку не повністю зрозуміла, на жаль. Буду рада, якщо хтось пояснить :)
Світлана Тараторіна "Кант надії"
Дуже гарне рішення поставити це оповідання останнім у збірці!
Майже до кінця думала, що мочварки це москалі і не могла зрозуміти, де тут фантастика. Хотілось би, щоб цей кант надії був не фантастикою, а реальним явищем. Хоча певною мірою - це теж реально і є у всіх нас🩷
Якщо загалом дивитись на цю збірку, у мене трохи вийшов дисонанс з тематикою, якщо це так можна назвати. Може тому що мені співпало декілька оповідань підряд про війну, я вже налаштувалась на цей настрій і очікувала, що ця тема проходить такою ниткою крізь кожне, а це не так. Тому інші оповідання, на фоні перших, здались мені троошкии менш цікавими.
Ця збірка — черговий доказ, як наша реальність впливає на творчість людей і як ця творчість знаходить місце у різноманітних проявах жанру фантастики, завдяки чому кожен може провідчути те, що зараз відбувається або те, що ми інколи уникаємо, бо дуже болить, тільки під різними кутами і зрозуміти, що ми не самі з цим🥹
А ще це дуже класно, коли є такі збірки, особливо, коли автори пишуть оповідення у сеттингах зі своїх інших книг. Бо хто ще не читав ті серії — має нагоду на трошки заглянути туди і для себе визначити, чи хочеться ще почитати щось про той світ і героїв. І загалом, звісно, подивитись, що є в того автора/авторки в доробку і взяти ще одну книжечку, а то й не одну😏
За порядком прочитання:
Павло Деревʼянко "Донька Марени"
Мені сподобалися задум і місце подій. Відчувається біль за людство і злість на нього ж. Але дуже коротке оповідання, хотілось більше деталей і тексту.
А виділилось дуже наступну речення:
"Поле орали ногами, поливали кровʼю, засівали тілами"
Андрій Новік "Голодна коса"
Дуже тішилась поверненню до Лемберга із тетралогії "Книги змін". На цьому позитивні емоції закінчилися (в Лембергу не дуже весело, як на те пішло) а натомість вийшла цікава моторошна детективна історія. Шкода лиш, що без знайомих улюблених персонажів.
Ірина Грабовська "Захисник живих"
А тут повернення до світу і персонажів із трилогії "Замку з кришталю" 🥹.
Тут про втрату і її прийняття... На жаль, ця тема всім актуальна, обережно - може викликати сльози💔
Наталія Матолінець "Усі коралі на захист богині"
Дуже люблю стиль письма і мову пані Наталі. Дуже зрезонувала ця історія, про силу роду, памʼять і історію❤️🔥
тепер хочу і собі в коралі вивбиратись!
Дарія Піскозуб "Кордон"
Щемка і актуальна тема про кордони (внутрішні і між країнами)
особливо було б корисно прочитати іноземцям!
A. Achell "Зорезнавці"
Щось усі попередні оповідання були повʼязані з війною, що аж було неочікувано потрапити в щось інше. Але мені сподобалась ця тема про Всесвіт, вище знання і велику ціну за нього. Дуже незвичний "візуал" був в уяві.
Юлія Нагорнюк "Кістяні голки"
Моє перше знайомство з цією авторкою!
Мені здається, що багато кому може резонувати тема селфхарму, на жаль. І це оповідання дає якийсь комфорт і відчуття, що ти не один🥺
Наталія Довгопол "Змієвиця"
Мова гарна, трошки з діалектом, люблю таке. Легко читалось. Сюжет ніби зрозумілий, але яка ціль оповідання - не знаю, якщо чесно. Можливо це якось просто виділилось так на фоні інших оповідань. Буду ще обдумувати.
Катерина Самойленко "Пірʼя"
Я так бачу, що пані Катерина лайтових історій не писатиме, а все жорсткіше і жорсткіше. Тема метаморфоз і прийняття тут також актуальна нашому сьогоденню 💔
Володимир Кузнєцов "1919. Легіон"
Теж перше знайомство з цим автором.
І відразу початок з уривку з Völuspá🤌🏻 і скандинавська мітологія у поєднанні з загоном січових стрільців - дуже цікавий мікс! Мені сподобалось, як відчувалась реалістично оця пригода і виживання головного героя. Але кінцівку не повністю зрозуміла, на жаль. Буду рада, якщо хтось пояснить :)
Світлана Тараторіна "Кант надії"
Дуже гарне рішення поставити це оповідання останнім у збірці!
Майже до кінця думала, що мочварки це москалі і не могла зрозуміти, де тут фантастика. Хотілось би, щоб цей кант надії був не фантастикою, а реальним явищем. Хоча певною мірою - це теж реально і є у всіх нас🩷
Якщо загалом дивитись на цю збірку, у мене трохи вийшов дисонанс з тематикою, якщо це так можна назвати. Може тому що мені співпало декілька оповідань підряд про війну, я вже налаштувалась на цей настрій і очікувала, що ця тема проходить такою ниткою крізь кожне, а це не так. Тому інші оповідання, на фоні перших, здались мені троошкии менш цікавими.
Ця збірка — черговий доказ, як наша реальність впливає на творчість людей і як ця творчість знаходить місце у різноманітних проявах жанру фантастики, завдяки чому кожен може провідчути те, що зараз відбувається або те, що ми інколи уникаємо, бо дуже болить, тільки під різними кутами і зрозуміти, що ми не самі з цим🥹
А ще це дуже класно, коли є такі збірки, особливо, коли автори пишуть оповідення у сеттингах зі своїх інших книг. Бо хто ще не читав ті серії — має нагоду на трошки заглянути туди і для себе визначити, чи хочеться ще почитати щось про той світ і героїв. І загалом, звісно, подивитись, що є в того автора/авторки в доробку і взяти ще одну книжечку, а то й не одну😏
August 8, 2026
Що ж. Я довго думав, чекав, перед написанням відгуку. Намагався зібратися з думками і ось, зібрався. Що сказати про цю збірку? Та багато чого. Можна почати з того, що це збірка фентезі а не фантастики і всі 11 оповідань не мають нічого з фантастикою спільного (окрім одного оповідання, де одночасно є "мутанти" та "асфальт":) ). Але не це проблема - проблема в загальній якості текстів. Деякі дійсно якісні і цікаві, але більшість - ні, від слова зовсім. До речі - це поки що єдина збірка з десятків прочитаних, де я відверто боявся читати наступне оповідання, бо воно могли виявитися ще гіршим за попереднє. Що ж - давайте з мінімальними подробицями про самі оповідання поговоримо: "Кордон" - могло би бути чудової агіткою Мін повернення якщо б воно ще існувало, а у всьому іншому - ні-про-що. "Донька Марени" - найкраще оповідання тут. Зле, жорстке і цікаве. "Зорезравці" - дуже непогане і дивне оповідання. Як мінімум тому, що там намагалися показати щось оригінальне, а не "фентезі по замовчанню". "Кістяні голки" - оповідання якого могло б і не бути. Тобто і фентезійна складова виконує роль яку в міг виконати будь хто і "остросоціальна" складова могла би бути будь-якою іншою (наркоманія наприклад). Що автор хотів сказати окрім того, що хоче гонорару - важко сказати. "Захисник живих" - непогано і актуальна алегорія. "Голодна коса" - наявність цього оповідання в збірки повністю заслуга редактора, який сказав "краще вже не буде". Я так думаю. Забуті сюжетні ходи, загальна нагромадженність не грає в плюс для цього оповідання. "Змієвиця" - чудовий стиль (стилізація під старину) і стандартний сюжет. Непогано. Дуже непогано. "Пір'я" - те саме оповідання де перетинається асфальт і мутанти. Але не здоровий глузд з оповідачем. Причому структурно він ближче до жахів (тільки зовсім не страшних). "Усі коралі на захист богині" - про спойлер оповідання. Непогане наче, але не так торкнуло як повинно було (мабуть тому, що до цього була плеяда відверто ніяких оповідань, тому і скептично до цього ставився. "1919. Легіон" - друге місце по якості і цікавості. Реалістично-химерний світ і мандри ним. На мій погляд фінал міг би бути іншим, але і цей досить пасує оповіданню. "Кант надії" - депресивно позитивне оповідання. Гарно написано і головне - воно останнє!
Резюмуючи - ця збірка запам'ятається мені надовго, але не з тих причин, які (мабуть) були у видавця.
Резюмуючи - ця збірка запам'ятається мені надовго, але не з тих причин, які (мабуть) були у видавця.
August 28, 2026
«Пісні Світанку» — це шедевр.
Як дизайнерка, я спочатку отримала неймовірну насолоду від візуального образу книги. Я гуляла з нею містом і навіть брала до спортзалу, щоб потім десь за кавою прочитати ще одне оповідання.
У книзі — 11 оповідань сучасних письменників-фантастів. Багато смертей, крові й трупів, але все — крізь призму фентезі. Усі оповідання дуже круті, але особливо мені сподобалися ці:
✨ «Кордон», Дар’я Піскозуб
Дуже глибоке оповідання з актуальним болем, майстерно переданим через фентезі. Браво.
✨ «Донька Марени», Павло Дерев’янко
Я досі під сильним враженням. Точнісінько таке саме відчуття було, коли я дивилася «Гру престолів». Вимикала, заплющувала очі, але продовжувала дивитися… Дуже сильно.
✨ «Пір’я», Катерина Самойленко
Дуже сподобався глибинний сенс. У мене було повне занурення.
✨ «Голодна Коса», Андрій Новік
О, я дуже люблю такий стиль! Поки що це моє найулюбленіше оповідання з усіх одинадцяти.
✨ «Змієвиця», Наталія Довгопол
З першої сторінки закохує мене у своє письмо. Ну шо за людина 😊 А як пише!!! Я смакувала кожне речення. Тепер хочу почитати її книжки.
✨ «Квант Надії», Світлана Тараторіна
Водночас це дуже цікаве поєднання історії та фентезі, а з іншого боку — дуже важке оповідання, але з надією.
Як дизайнерка, я спочатку отримала неймовірну насолоду від візуального образу книги. Я гуляла з нею містом і навіть брала до спортзалу, щоб потім десь за кавою прочитати ще одне оповідання.
У книзі — 11 оповідань сучасних письменників-фантастів. Багато смертей, крові й трупів, але все — крізь призму фентезі. Усі оповідання дуже круті, але особливо мені сподобалися ці:
✨ «Кордон», Дар’я Піскозуб
Дуже глибоке оповідання з актуальним болем, майстерно переданим через фентезі. Браво.
✨ «Донька Марени», Павло Дерев’янко
Я досі під сильним враженням. Точнісінько таке саме відчуття було, коли я дивилася «Гру престолів». Вимикала, заплющувала очі, але продовжувала дивитися… Дуже сильно.
✨ «Пір’я», Катерина Самойленко
Дуже сподобався глибинний сенс. У мене було повне занурення.
✨ «Голодна Коса», Андрій Новік
О, я дуже люблю такий стиль! Поки що це моє найулюбленіше оповідання з усіх одинадцяти.
✨ «Змієвиця», Наталія Довгопол
З першої сторінки закохує мене у своє письмо. Ну шо за людина 😊 А як пише!!! Я смакувала кожне речення. Тепер хочу почитати її книжки.
✨ «Квант Надії», Світлана Тараторіна
Водночас це дуже цікаве поєднання історії та фентезі, а з іншого боку — дуже важке оповідання, але з надією.
June 14, 2026
Збірка дуже гарна як на мене, більшість оповідань - яскраві, запам'ятовуються і чудово працюють на ознайомлення з творчістю авторок і авторів для тих, хто ще не наважився.
Мій топ - "Захисник живих" (в сетингу "Зірок й кісток", тим, хто читав - бонус, тим, хто не читав - буде зрозуміло все і без основного циклу) - бо глибоке, бо є сюжет і напруга, і несподіванки теж є. "Кант надії" - б'є по емоціях, "Усі коралі..." та "Змієвиця" - обидві етно і обидві без клішованих кліше, етно здорової людини. "Кістяні голки" - просто дуже тепле і душевне.
Інші рохи менше сподобались - бо десь недотягнули, десь не вистачило сюжету або глибини - "Кордон", "Донька Марени" та "1919", скоріш замальовки, хоча й об'ємні.
"Зорезнавці" і "Голодна коса" просто не моя чашка чаю.
"Пір'я"... ну в кожній збірці має бути шось, що потрапило в неї випадково. Ось це випадкове строждання емо з нульових, цей жорстокий світ, героїня-нітакуся, ніхто не розуміє, мама дура, кому ностальгії - ю а велкам
Мій топ - "Захисник живих" (в сетингу "Зірок й кісток", тим, хто читав - бонус, тим, хто не читав - буде зрозуміло все і без основного циклу) - бо глибоке, бо є сюжет і напруга, і несподіванки теж є. "Кант надії" - б'є по емоціях, "Усі коралі..." та "Змієвиця" - обидві етно і обидві без клішованих кліше, етно здорової людини. "Кістяні голки" - просто дуже тепле і душевне.
Інші рохи менше сподобались - бо десь недотягнули, десь не вистачило сюжету або глибини - "Кордон", "Донька Марени" та "1919", скоріш замальовки, хоча й об'ємні.
"Зорезнавці" і "Голодна коса" просто не моя чашка чаю.
"Пір'я"... ну в кожній збірці має бути шось, що потрапило в неї випадково. Ось це випадкове строждання емо з нульових, цей жорстокий світ, героїня-нітакуся, ніхто не розуміє, мама дура, кому ностальгії - ю а велкам
May 31, 2026
Збірка чудово підійде тим, хто хоче познайомитися зі стилем авторів, щоб вирішити хто зайде і чиї вже повноформатні книжки читати далі.
Так шоб мені сподобались можу відилити лише чотири оповідання.
"Кант Надії" Тараторіної, "Кістяні голки" Нагорнюк, "Захисник живих" Грабовської. "Доньку Марени" Дерев'янка я б хотіла книжкою в сторінок 350 - це було б офігенськи.
По інішим, в деяких мені не пішла сюжетка - просто не моє. А від деяких було відчуття, що вони якби "вирваті" з якогось більш великого тексту або просто не все влізло в такий невеликий розмір, якісь наче скомкані закінчення....
Так шоб мені сподобались можу відилити лише чотири оповідання.
"Кант Надії" Тараторіної, "Кістяні голки" Нагорнюк, "Захисник живих" Грабовської. "Доньку Марени" Дерев'янка я б хотіла книжкою в сторінок 350 - це було б офігенськи.
По інішим, в деяких мені не пішла сюжетка - просто не моє. А від деяких було відчуття, що вони якби "вирваті" з якогось більш великого тексту або просто не все влізло в такий невеликий розмір, якісь наче скомкані закінчення....
Displaying 1 - 30 of 38 reviews