Найкраще «найгірше», що могло статися

by Юлія Лаба, Леся Марцинкевич (Editor), Юлія Прядко (Editor)

Історія Рії і Лесика доведе, що інколи найкращі історії кохання починаються зі, здавалося б, найгіршого…

Вони надто різні, щоб бути парою: Рія — амбітна архітекторка, яка уникає серйозних стосунків, і найбільше в житті боїться втратити власну свободу, в той час як Лесик — мовчазний власник бару, втілює спокій і надійність. А от їхня дружба видається цілком логічною, міцною і безпечною. Майже ідеальною!

Майже… Допоки випадкова пристрасть не змінює все. І там, де Рія виплекала у собі впевненість, що кохання — це пастка, Лесик готовий терпляче доводити їй зворотнє: що іноді людина поряд може стати єдиною справжньою опорою.

Genres: Romance, Ukrainian Literature, Fiction, Humor, Ukraine, New Adult

356 pages, Paperback

First published April 24, 2026

About the author

Юлія Лаба — сучасна українська письменниця, маркетологиня, авторка дебютного роману «Усі персонажі вигадані. Або ні».

Першими публічними спробами письменства стали історії, які Юлія писала для особистого блогу. Активну письменницьку діяльність розпочала у перші місяці повномасштабного вторгнення, коли разом із донькою повернулася в рідне село на Хмельниччині. Вже у 2024 році взяла участь у літературному колективному печворку «Босорка», що потрапив до Книги рекордів України, після чого написала оповідання для колективної збірки «Плането, я тут!».

«Усі персонажі вигадані. Або ні» — перший роман авторки.

Reviews

[CHORNOBROVA KAROOKA · Rating 5 out of 5]

10/10

Тропи:
🍸від друзів до закоханих
🍸black cat + golden retriever
🍸він закохується перший
🍸різниця у віці (6-7 років)
🍸таємні стосунки
🍸вимушена близькість
🍸вона заприсяглась триматись подалі від стосунків
🍸спільна подорож
🍸віднайдена родина
🍸без розриву у третьому акті
🍸багато гумору
🍸зцілення душевних ран
🍸сцени 18+
🍸його та її pov

Одна з найкращих книжок в цьому році! Під час читання мені постійно хотілось пищати й дриґати ніжками, але давайте я розкладу все, що мені сподобалось, по пунктах.

✨ Рія
Архітекторка, яка виконує всю брудну роботу просто тому, що вона жінка.
Віддана подруга, яка буде і групою підтримки, і маяком у темряві, і безпечним місцем, де можна сховатись.
Старша донька, яка звикла все тягнути на собі: врегульовувати конфлікти, виховувати дітей, готувати, прати, добре вчитись, багато заробляти, бути турботливою, уважною, відповідальною, нічого не потребувати і ні на кого не розраховувати.
Сильна, смілива і зухвала жінка, яка почувається спокійно лише тоді, коли тримає все під контролем, її норма — ніколи не розкисати і тримати дистанцію, бо так безпечніше. Вона не вірить у близькість, щасливі фінали та стосунки, які не коштуватимуть свободи. І вона звикла, що єдина людина, на яку вона справді може покластись — це вона сама.
Я дуже люблю Рію. Її вогонь, її броню, її страх близькості і її рішучість.

✨ Лесик
Бармен-самітник, який звик бути проміжною станцією на маршруті до чужого хепіенду.
Чоловік, який завжди виявляється для всіх трохи «недостатньо» — недостатньо веселим, недостатньо серйозним, недостатньо багатим, недостатньо легким, недостатньо зібраним, недостатньо реалізованим. І який несподівано для самого себе знаходить родину у цілком випадкових людях, які показують йому, що він може бути важливим, що про допомогу не завжди потрібно просити, і що бути вразливим — не страшно.
Це буквально один з найкращих книжкових чоловіків для мене. Ні, він не виголошував гучних промов і не робив пафосних жестів. Він — це стабільна спокійна присутність і відчуття «з ним я в безпеці», а, погодьтесь, це значно важливіше, ніж промови і жести.

✨ любовна лінія
Це стовідсоткове попадання в моє серце — особисто для мене тут ідеально все.
Чоловік, який показує: «я не скривджу тебе, ти можеш зняти свою броню».
Жінка, яка крок за кроком вчиться дозволяти собі покладатись на когось, окрім самої себе.
Кохання, яке народжується з дружби.
Близькість, що не краде свободу, не стирає амбіцій і не змушує зректись себе заради почуттів.
Хімія, від якої все навколо потріскує.
Інтимність, чуттєвість, вразливість.
Відчуття дому.
Ой, бляха, дякую, хочеться розплакатись.
Якщо ви раптом коли-небудь, хоча б раз, були в ролі тієї людини, яка рятує всіх інших, дбає, підтримує, все вирішує і буквально з останніх сил намагається втримати світ, коли той розвалюється, але яка завжди залишається наодинці з власними проблемами, бо звикла справлятись сама… то ця історія дасть вам відчути: іноді і найсильніші воїни можуть перепочити поруч з кимось, хто дбатиме, любитиме і оберігатиме.

✨ віднайдена родина
Одна з найкращих книжок з цим тропом для мене. Про друзів, яких знаходиш в дорослому віці, коли вже звик до самотності. Про звʼязок, який перевіряється відсутністю часу, стороннім впливом та складнощами дорослого життя. Про дрібниці, на які ніхто раніше не звертав уваги, але які раптом починають мати для когось велике значення. Про мудрі поради, моменти вразливості, кумедні ситуації і сімʼю, яку обираєш сам. Я привʼязалась до цієї божевільної шістки друзів і мені дуже не хочеться з ними прощатись.

✨ атмосфера
Київ з його нічними вогнями та теплими барами. Сонячна Одеса, море і смачна їжа. Дружні посиденьки біля озера, купання голяка та поцілунки, які не трапились би, якби опиратись хімії не було так виснажливо. Ця книжка настільки тепла, що хочеться закутатись в неї.

✨ гумор
Смішні і доречні (що дуже важливо) жарти, від яких мені періодично хотілось кричати чаєчкою.

✨ відсутність драми
Ніяких вам трагедій, катастроф, дурних рішень і токсичних гойдалок. Я пірнула в цю книжку і прожила в ній тепле, насичене, сповнене любові, дружби, підтримки та веселощів життя. Повертатись до реальності не дуже приємно, але це побічна дія, якої було не уникнути.

Ця історія зцілює. Буквально.

[Ольга-Марія · Rating 5 out of 5]

Значить ось вам моя офіційна заява: я прочитаю все, що коли-небудь напише Юлія Лаба.

У мене з цією авторкою повний метч по настрою, гумору і персонажах. Я б хотіла бути частиною такої класної компанії друзів.

З цією книгою у мене вийшов мем – авторка довго писала, щоб я прочитала за день, але не шкодую ні секунди. Тепер хочу перечитати попередню книгу, щоб зіставити свої думки про Рію і Лесика.

Дякую за дозу ендорфінів! ❤️

[Yulia Pryadko · Rating 5 out of 5]

ЯКЩО ВИ ПЛАНУЄТЕ НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ ПРИДБАТИ ТІЛЬКИ ОДНУ КНИЖКУ - ХАЙ ЦЕ БУДЕ ВОНА!😭🫰🏽

Я вперше почала читати цю історію у день, коли завершила з «Кумедною історією» Емілі Генрі. І єдина думка, яка не залишала мене впродовж того дня: «Ну чому?! Чому, бляха, українські книжки, рівня У ДЕСЯТКИ РАЗІВ вищого, досі не відомі на весь світ? Чому не мають мільйонних тиражів?». Бо саме оце - той жанровий текст, який я хотіла б показати всім-всім фанам ромкомів, якби раптом отримала таку змогу.

Авторка якимсь дивом примудрилася, здавалося б, заїжджений, хоч і улюблений для більшості троп - від друзів до коханців - прописати у таких фарбах, з такими деталями, з такими сюжетними поворотами, що віриш кожному слову. Вона буквально створила у моїй голові справжніх людей, які продовжували жити у ній своє життя, навіть коли я вже попрощалася з ними у тексті.

Тут все, як у житті: так, у дорослих людей не завжди (і не всюди) все складається з першого разу; так, люди іноді сваряться - і ці причини не обовʼязково мають бути висмоктані з пальця, якщо це ромком; так, навіть якщо люди говорять одне з одним ротом - це не завжди означає, що вони здатні порозумітися і піти на компроміс одразу ж; так, буває, що люди дійсно настільки привʼязані до їхньої дружби, що перейти в інший статус їм здається кроком назад. І буває, що з френзони таки можна знайти вихід, якщо набратися терпіння🤭

Обожнюю Рію, обожнюю Лесика (ще з «Персонажів»), рада, що маю змогу ніби іншими очима побачити Ліну і зрозуміти нарешті, за що ж вона свого часу повелася на Того-Кого-Не-Можна-Називати, і продовжую любити своїх крашів Влада та Солю - і чекати тепер на їхню історію🌚🤞🏽

А поки - при всій повазі, шановні пані Генрі, Гейзелвуд, Хоанг і Ко, посуньтеся, будь ласка, тут за справу береться справжня квін🤭💅🏼

[Literary Child (Tania) · Rating 3 out of 5]

Дочитала: у мене був відгук на десять абзаців, але не хочу нікого ображати, тому норм, але не моя авторка



DNF: Короче, щось мені дууууже важко вона йде. Героїні занадто багато, вона ексцентрична, але водночас якась емоційно недоступна. Трошки шкода головного героя аж, бо він таке тихе озеро серед бурхливого океану, хоче якогось відгуку від неї, але отримує тільки дражнилки. Мені таке не подобається. Може далі краще буде, але наразі це починає дратувати, тому поки відкладу цю книжку на 20% прочитаного🤧

[Naya · Rating 5 out of 5]

Це було ДУЖЕ-ДУЖЕ добре. Серйозно, я навіть не знаю, як кількома реченнями описати ті емоції, які відчувала під час прочитання.

Настільки тепла, затишна і безпечна атмосфера, що хотілося чи то ніколи не закінчувати цю історію, чи то швидше дочитати її й мати ще п'ятнадцять таких книжок.

Аплодую стоячи авторці, бо давно не почувалася настільки закоханою в книжку.

[Sofi Yaremenko · Rating 5 out of 5]

Що його писати, коли в цій книзі - прекрасне все? Дуже рекомендую 🤌

[Що читає Кім? · Rating 5 out of 5]

Яка ж чудова ця книга. Я думала, що читала хороші ромкоми, але не усвідомлювала, наскільки вони будуть проникати глибше в душу, коли герої будуть з нашим менталітетом.

Я не розуміла, наскільки ми будуємо стосунки не так, як в інших країнах. Але тут все так реалістично. З незграбними, повільними кроками одне до одного. З щирою, глибокою закоханістю. Я хочу більше українських ромкомів.

Два дні поспіль жертвую своїм сном та всім вільним часом, щоб читати цю книжку. Вона мене так комфортить, що не хочеться від неї відходити.

Мені так близька головна героїня з її відчуттями, щодо боргу перед батьками. Або коли вона розказує свої історії, де до неї ставилися з расизмом, я просто розумію. Я придумала це в своїй голові, але я відчуваю весь час, що мене було почуто. Тому є ця книга.

Давайте ми упустимо мою любов до середньовічного бару, розсолу з помідорів та до рудих чоловіків, а тут все це.

Атмосфера теж просто потрапила в саме серце. Події в різних місцях України, такі реалістичні моменти з громадським транспортом, таке все близьке, що просто закохуєшся в книгу швидко і без питань.

Тепер я дуже хочу вперше по��хати в Одесу 💡

А як тут красиво говорять про почуття? Тут настільки важливі речі про дружбу, кохання та про те, що нас турбує всередині. Я так вдячна за цю книгу, котра щось в мені зцілює. Дякую авторці за цю любов.

Ця книжка попадання в серденько на 10/10 🖤

[Olya Zahvoyska · Rating 5 out of 5]

Таке гарне закінчення книги, аж розчулило мене. Про серфінг, про маяк - супер метафори, порівняння. Ті розділи, які відбувались в Одесі - вдались прекрасно, весь колорит ці фразочки і розмови передали. Сам текст - весь час красивий, з гумором, стиль авторки дуже сподобався. На середині стало скучно і я вже нічого вау не чекала. Але далі і сюжет, і вкладені змісти, розвиток стосунків одних і других - прекрасні

[sonne · Rating 5 out of 5]

Найкраще, що зі мною сталося за останній час. Чудовий гумор, дуже гарно передана дружба і відносини. Багато фразочок від яких я просто кричала чайкою. Сцени 18+ до біса гарячі, мені капець як ніяково було їх читати - оце відчуття коли це в наших реаліях відбувається, а ти наче там стоїш і свічку тримаєш 😅🥴🥵
Той випадок коли і скоріше хочеться дочитати, бо капець цікаво і в той же час хочеться розтягнути, щоб подовше побути в тому світі, з тими героями, які вже як рідні стали після 2х книжок

[Anastasia Polishchuk · Rating 5 out of 5]

Мені здається, що якби мої очікування від книги завищили до космічних «Найкраще «найгірше», що могло статися» Юлії Лаби з легкістю їх перевершила б.

Пазл склався до загальної історії, а я з вологими очима не знаю, як дібрати слів, наскільки чудова ця історія і як мені хочеться терміново перечитати «Усі персонажі вигадані. Або ні» з новими фактами і злитись на Дена з новими силами.

Ідея написати історію з двома POV — топова 🔝 Без лишніх драм, дорослі люди з вмінням говорити словами через рот про свої страхи та потреби, давати влучні поради та простір один для одного.

З гумором в нас тотальний метч, його багато і всі жартики органічно доповнюють текст — діє як емоційна підтримка між хвилюваннями та переживаннями.

— Та невже?
— Та вже!

Рія — амбімна, сильна і незалежна архітекторка, яка любить все тримати під контролем.
Лесик — власник бару, комфортний «просто друг», який випадково пазликом влився в їх «банду» та спʼянів від Рії без віскарика.

Їх стосунки з батьками в мене викликали особливу теплоту та зворушення, а поїздка в сонячну Одесу — легкість та повне занурення в атмосферу.

«Банда» — це дружба рівня тотальної довіри, щирості та підтримки. І хочеться сказати «таке буває тільки в фільмах», але настільки реалістично (не ідеалізовано) все прописано, що, певно, десь в якомусь барі сидить такий Лесик і хитро либиться, коли чіпляється оком за той самий столик.

Я отримала масу задоволення та щиро бажаю, щоб ця книга стала бестселером №1. Мамка українських ромкомів знову дала жару 💋

[Igor Mogilnyak · Rating 5 out of 5]

4,5⭐️

«Бо навіть тим, хто світить для інших, потрібен хтось, хто триматиме вахту у темряві».

Очікування майже справдились. Це добре і цікаво написано, хоча вагався між 4 і 5. Але врахував, що це перша прочитана книга авторки, то хай буде найвища оцінка. Першу книгу авторки ще не читав, але вона і не вливає на сюжет цієї, то ж сміло можна читати першою цю. Чекаю тепер на презентацію у Франику.

[Frankie Speaking · Rating 5 out of 5]

От тільки не треба мене засуджувати. Хто без гріха — йдіть згрішіть і не морочте голови.

Після прочитання «Найкраще “найгірше”, що могло статися» план такий:

🍸Викрасти Юлію Лабу і сховати в своєму підвалі, щоб вона писала лише для мене, ха-ха, наприклад, про Соломію і Влада.
🍸Жартую! В мене немає підвалу — лише балкон з котами.
🍸Те, що мені сподобається ця книга, можна було зрозуміти ще з першої частини, яка мені менше сподобалася, але у відгуку я вже зізнавалася в коханні до Рії і Лесика і до стилю авторки.
🍸 Тому так, «Найкраще “найгірше”, що могло статися» очолює список улюблених українських ромкомів.
🍸 Тут було стільки життєвих моментів, що я мало не ходила по хаті, озираючись, і не промовляла: «Юлю, ти тут?»
🍸Гумор у авторки просто фантастичний. Я мільйон разів хіхікала. І, звісно, ці розкішні назви розділів 🤌

Фриланс — це коли ти одночасно й найсуворіший бос, і найлінивіший працівник. І ви обоє люто ненавидите одне одного.

🍸Рія — просто неймовірна! Але засуджую її за любов до піци з ананасами.
🍸Лесик залітає в мій топ українських книжкових чоловіків.
🍸І вони такі милі разом. Хоча цей слоу бьорн мене мало не добив. Зате без зайвих драм, як я люблю.

— У сенсі?
— У тому сенсі, що якщо ми розійдемося, то, найімовірніше, ти будеш мертвий. А я геть не розумію, нащо мерцю диван і телевізор.
Я зареготав і притягнув її до себе.
— Логічно. Обожнюю твою кровожерливість.

🍸 That’s what I’m talking about, які вони, ідеальні чоловіки:

Це було так на нього схоже! Там, де в мене зазвичай вмикалася паніка, Лесик спокійно казав: «Зараз щось придумаємо», робив кілька дзвінків, комусь підморгував, когось просив — і проблема розчинялася.

🍸Ревіла багато, особливо в останній третині книги. Найбільше не зрозуміла, чому я ревіла під час їхніх гостин у матері Лесика в Одесі.
🍸Також ревіла на сторінках про маяк і про Ліну.
🍸А тут ще декілька рандомних речей, які ви зрозумієте після прочитання:

🥃 Дарт Вейдер Сцикунько
🥃 Дикі лисиці
🥃 Порваті колготки (моя тема)
🥃 Дзеркало

🍸Тут було посилання Толіка в сраку — цю цитату я сфоткала і надіслала подрузі, бо це буквально жиза для неї. Взагалі таке враження, що Юлія Лаба знає все про наших колишніх, що за діла.
🍸До речі, історія дуже феміністична. І в той самий момент я хотіла волати «Так їх, Ріє! Давай, дівчинко моя!»
🍸Коротше, це любов. Так тепло, затишно, романтично, що я зараз знову заплачу.
🍸Ціль — змусити подруг прочитати.

Він не хотів, щоб я стала кращою версією себе. Він приймав мене з усіма тарганами, і я навіть певна, що він дав їм імена. Він тримав мене, коли я розвалювалася на шматки, і не давав розсипатися остаточно. Він слухав, коли я говорила. Наше кохання потребувало часу, але не потребувало зусиль. Воно не бігло, не накривало, як цунамі. Воно тихими хвилями гладило берег. Обережно стирало сліди давніх ран, зализувало шрами. Прослизнуло в моє життя, як кіт до кімнати. Безшумно й без запрошення.
Поки я була маяком для Ліни, Лесик був моїм маяком. Не критикував, не ставив умов, просто світив.

Оцінка — 💀💀💀💀💀 найкращих «найгірших» Едгарів

Більше відгуків на книжки туть: https://t.me/frankiereading

[Anastasiia · Rating 5 out of 5]

4,5/5 ⭐️

Українські ромкоми точно не гірші за іноземні, і ця книга - чудовий тому доказ. Я отримала велике задоволення від читання. Це історія, яка не просто розважає, вона обіймає, зцілює і затягує у свій світ так, що ти не хочеш із нього повертатися.

Книга має неймовірну, магнетичну атмосферу. Авторка так смачно описує нічні вогні Києва, затишні напівтемні бари, сонячну Одесу, море та душевні посиденьки біля озера, що ти буквально відчуваєш цей літній вітер на шкірі. Але головний скарб тут - це шістка друзів, до яких прив'язуєшся з перших сторінок. Вони стають настільки рідними, що ти мрієш сама опинитися за їхнім столом у барі. Це доросла, зріла дружба, де є місце підтримці, дурним вчинкам, вразливості та затишку, який рятує від самотності.

Головні герої цієї історії мені дуже сподобалися. Рія - просто неймовірна, сильна і зухвала жінка-архітекторка, яка звикла все життя тягнути на собі. Вона контролює кожен крок, ховає емоції і розраховує виключно на себе. Лесик же просто захопив моє серце. Бармен-самітник, який звик бути лише тимчасовим для інших, тут він нарешті знаходить компанію друзів, яка все змінює. Він отримує місце, де можна бути вразливим, але й його стабільна, спокійна присутність дарує іншим відчуття безпеки.

За їхньою дружбою, хімією та розвитком стосунків від друзів до закоханих було неймовірно цікаво спостерігати. Це історія про те, як кохання не душить, а дає свободу бути собою. Це шлях Рії, яка вчиться знімати броню і дозволяє комусь дбати про себе. Хімія між героями просто іскрить, а сцени 18+ - це окрема пожежа. Що особливо мені сподобалось: тут немає штучної драми та токсичних емоційних гойдалок. Якщо герої і сваряться, то через реальні життєві страхи дорослих людей, які бояться зруйнувати багаторічну дружбу, адже вихід із френдзони іноді буває дуже довгим.

Я повторюся й у відгуці на цю книгу, що гумор авторки просто розкішний. Жарти настільки тонкі, влучні та сучасні, що від них періодично хочеться сміятися вголос. Текст написаний живою, сучасною українською мовою в наших реаліях, через що персонажі здаються абсолютно реальними людьми.

Це неймовірно тепла, зцілювальна книга. Якщо ви втомилися все вирішувати і хочете сховатися від світу в компанії найкращих друзів, то обов'язково читайте цю історію. А Юлія Лаба офіційно стає авторкою, чиї книги тепер купуватимуться без жодних вагань.

[Rita · Rating 5 out of 5]

Яка ж прекрасна ця книжка 🥹 від початку і до самого кінця, вона так добре розкриває і доповнює попередню історію.
Я так не хотіла, щоб вона закінчувалася. Це було терапевтично, турботливо, ніжно, але і одночасно пристрасно та гаряче❤️‍🔥😈
Пані Юля, я буду читати все, що ви напишете. І сприйміть це за комплімент- в цій книзі ви як авторка виросли до рівня ого-го-го! Яка соковита мова! Я гиготала майже кожну сторінку🤭
Персонажі такі живі, такі справжні, обʼємні, з ними було дуже цікаво, не хотілось відпускати цю компашку)
Друзі, кіт, родинна, робота і стосунки - все так класно розписано. А післямова просто довела мене до сліз🥺 дякую авторці за цей шедевр і пишіть ще📚🫂

[EslavaSabio · Rating 5 out of 5]

Тепер із чистою душею ОФІЦІЙНО ЗАЯВЛЯЮ, що Юлія Лаба — точно моя улюблена авторка❤️‍🔥.

Це той випадок, коли закриваєш книжку й готова одразу почати перечитувати її знову, бо це було настільки добре, що аж сльозу хочеться пустити🥹.

Я не можу особливо порівнювати «Найкраще “найгірше”, що могло статися» з попередньою книгою авторки — «Усі персонажі вигадані. Або ні» (хоча там зустрічаються одні й ті самі герої), адже обидва романи мають зовсім різний вайб. «Персонажі» — емоційно складніша історія: там можна і сплакнути, бо є і аб’юз, і смерть, і ще купа всього. «Найкраще “найгірше”, що могло статися» — навпаки дуже комфортна, затишна й спокійна історія, у якій немає місця величезним трагедіям і драмі. Обидві книжки хороші, проте такі різні (і мені це дуже подобається!).

У цьому романі є мій найулюбленіший троп — від друзів до коханців. У книжковій спільноті його досі вважають чи не найнуднішим, але для мене він найжиттєвіший і найреалістичніший. І в цій історії прописаний просто чудово. Стосунки Лесика та Рії — ніби велика пухова ковдра, під якою ховаєшся й не відчуваєш жодної небезпеки.

Юлія Лаба сипала жартами-перлами всюди, де тільки можна. І вони були настільки доречними, що краще годі й уявити.

Таймлайн «Найкраще “найгірше”, що могло статися» відбувається до подій «Персонажів», і мені дуже сподобалося, що ми більше дізналися про дружбу Ліни та Рії, а також загалом усієї банди. І саме тут бачимо, як зароджуються ті самі токсичні стосунки Ліни з Деном, чия історія вже відома з попередньої книги.

Тож від мене, звісно ж, найвищі бали летять цій книжці. І я з нетерпінням чекатиму всіх наступних книжок пані Лаби🤩.

[Nika Voronova · Rating 5 out of 5]

Якщо перша книжка була класна, магічна, приємна і смішна, то «Найкраще «найгірше», що могло статись» — ідеальна. Сміялась, плакала, раділа, переживала.
Рія — 0 засуджень 100% розуміння.
Лесик краш, тут без але. Переплюнув мені Рому, при чому не напрягаючись. Тихо, спокійно, впевнено. Бо тут чоловік не вигаданий, неймовірний, абсолютний і ідеальний. Тут реальний чоловік. З шрамами, з питаннями, з невпевненістю, з дорослою позицією, зі справжніми почуттями.
Короче, для мене це 1000/5. Однозначно треба буде якось перечитати підряд. І навіть заздрю тим, хто спочатку може прочитати «Найкраще «Найгірше», що могло статись», а потім «Усі персонажі вигадані, або ні»…

Я в любові!

[Damiana Wayne · Rating 5 out of 5]

5⭐️/5
Просто надзвичайно хороша історія, під кінець я просто всхлипнула, наскільки не хотілось розлучатись з цими персонажами. Пані Юлія просто пречудово описувала характер, діі персонажів, що все відчувалось як їхнє справжнє. Не було цього драматизму, якихось недомовленостей, бо все відчувалось як цілісне. Те що робили герої не було якось не в їхньому характері. Особливе дякую за те наскільки показали, що люди бувають різні, і не потрібно змінюватись для когось. Мами в Рії і Лесика просто таку бусі🥹і згадка про бабусю Ліни потішила. Багато всього відчуваю, але складно це висловити словами, тому просто дякую за таку теплу історію, завжди буду згадувати з вдячністю і любовʼю. Раджу!

[Vlada · Rating 5 out of 5]

«Доля не попереджає, коли збирається поділити твоє життя на «до» і «після». Нема жодних знаків, дзвіночків, феєрверків. Нема навіть якогось благенького передчуття. Нічого. Кліп — і ти вже "після"».

У долі своєрідне почуття гумору: іноді вона зводить шляхи людей, які здавалося на перший погляд зовсім не сумісні. Але на те вона і доля, щоб зводити різних людей, які стануть найважливішою опорою та підтримкою одне для одного. Як і в ситуації наших героїв.

Лесик — тихий, спокійний та самотній. Рія — душа компанії, вибух емоцій та кольору. Одна випадкова зустріч робить їх друзями. Ще з книги «Усі персонажі вигадані. Або ні» мені було надзвичайно цікаво побачити їхній шлях від дружби до кохання. І я не розчарувалася. Це було прекрасно, чуттєво та емоційно. Вони закохали мене в себе повторно.

Якщо в книзі про Ліну в мене виникали питання до сюжету, то тут мені сподобалося абсолютно все: від влучних жартів до шаленої, трішки тривожної енергії Рії. Ця історія легка й комфортна, наповнена гумором, хімією та глибокими сенсами.

Великим плюсом книги є те, що в ній немає надмірної драми, а герої вільно обговорюють важкі, навіть соромні теми. Адекватне й здорове спілкування — справжній рай для кожного.

А ще тут найкраща дружба, яка може бути. Друзі, які горою стоять один за одним. Які не бояться сказати правду в обличчя. Які підштовухують, але підтримують. Надійні. Щирі. Справжні. Бажаю кожному таку «банду».

Я полюбила цю книгу всім серцем і можу сміливо її рекомендувати. Це хороша історія про випадкові зустрічі, які зовсім невипадкові. Про довіру та підтримку. Про міцну дружбу й тихе та справжнє кохання🥰

[Anastasiia · Rating 5 out of 5]

Ця історія просто розбила мені серце 💔 Нагло оголила все те, що я заховала в найвіддаленіші куточки і про що стараюсь не згадувати от уже 4 роки...❤️‍🩹

І це не про історію кохання. Історія кохання тут чудова ❤️‍🔥 "Від друзів до закоханих" - не мій троп, він для мене завжди нудний і передбачуваний... був ❤️‍🔥 Тепер я дивлюсь на це по-іншому. Від друзів, які вміють розмовляти один з один відверто словами через рот 🤌, до закоханих - це ж найпрекрасніше, що може статися 🥹

Але розбила серце мені тут історія про дружбу... про дружбу, яка і в нас була, яка могла б і далі так само яскраво розвиватись, якби не війна...

Книга нагадала як це, що це і що без цього мені - неможливо...

Який тут гумор 🤌
Логіка сюжету 🤌
Доречність усіх сцен 🤌
Реалістичність і об'ємність персонажів 🤌

Юлія Лаба - найкраще, що сталося з українськими ромкомами за всю історію української писемності! Факт!

Моя оцінка: 100000000000/10 ❤️‍🔥
Читайте!! Без цієї книги неможливо ❤️‍🔥

[Alona · Rating 5 out of 5]

Як ж мені не хотілось, щоб ця книжка закінчувалась. Було б тут ще сторінок 100 про їхнє щасливе життя - і їх би прочитала.

Хоча спочатку, в мене були певні побоювання, бо книжки-приквели дуже рідко для мене працюють. Але тут з цим все ок. Незважаючи навіть на те, що що з першої книгою оверлап по подіям мінімальний, вона була ще й зовсім іншою по настрою. Тепер мені дуже цікаво, якою ж буде третя книжка авторки (а я дуже сподіваюсь, що вона буде, навіть якщо і не про вже знайомих героїв).

[Lesia Drahan · Rating 4 out of 5]

Це було класно, легко, без непотрібної драми і дуже по-своєму. Мені було мало розвитку відносин Лесика та Рії.
Ну чому історії завжди закінчується на самому цікавому - хочеться продовження де у всіх все добре

[Це було… · Rating 5 out of 5]

Я більше Ліна, ніж Рія; але тим не менш історія класна! Вона без глобальних трагедій, про нормальних живих людей, про кохання, дружбу і тепло, яке зцілює.
Читайте це, коли сумно, воно затишне і вайбове🙂‍↕️ Раджу

[brunette.l · Rating 4 out of 5]

Я пошкодувала, що спершу не прочитала цю книгу, а вже потім «Усі персонажі вигадані, або ні». Мені дуже свербіло від хронології подій між цими книгами, але це було мило)

[Yuliia · Rating 5 out of 5]

Чудовий український ромком, де все і всі тобі дуже знайомі. Бо це історія якщо не про тебе та твоїх друзів, то про твою подругу, сусідку чи однокурсницю. 10/10

[Анастасія Осіпова · Rating 5 out of 5]

Це одна з найімпульсивніших та найвипадковіших книг на моїй полиці, але при цьому я безмежно рада, що цей імпульс стався зі мною.

Отже, коротка передісторія, я відхопила цю книгу на Книжковій країні в першу годину як її привезли. Це просто була якась рука провидіння, тому що після, в тяжкий період переживання втрати моя рука до неї потягнулась, до найпершої з усього розмаю...

Це одна з найкращих "хімій" між персонажами. Це випадкове їх знайомство, яке змінить життя обох, але дуже по-різному. Це мій улюблений троп "віднайдена родина", який авторка втілила просто чудово (я сама відчула себе частиною цієї тусовки).

Герої не те що прив'язують до себе, вони приварюють зваркою, не менше.

Рія своєю харизмою, гострим язиком, вигадливістю та скаженою відданістю 🥹

А Лесик, ох вже той Лесик... Чоловік 🔥 І не тому, що в нього отакий 🫸 🫷, а тому що він розумний, чесний, з гумором, знає як втішити і що налити в келих — мрія!

А на тлі будуть і Київ, і ліс, і сонячна Одеса (південь, то мій особистий сорт героїну).

А ще пригоди з потягом і феміністичний спіч з сектантським ухилом (як же я гигикала на цих розділах 🤣)

Отже, якщо ви ще не побігли шукати цю книгу, я не знаю чим вас звабити 🫦

Дуже раджу, вона офігезно тепла, сповнена хімії між персонажами та збіса життєва 🤌

[morus alba · Rating 5 out of 5]

Розкішна історія розвитку романтичних стосунків, поєднана зі справжнім життям, де є сім'я, друзі, ремонти, бісяча робота, улюблена робота, найкращий кіт тощо.

Персонажі відчувались... звичайними людьми, діалоги були живими й об'ємними (окрім тих 80% "тирад", які вилітали з рота Рії і трохи меншої кількості у виконанні инших персонажів - читаючи їх, я просто лила сльози, від сміху).

І той факт, що ця чудова книга є представником української сучасної літератури, тішить мене... ну дуже сильно 😌🥰

[Iryna Boliubakh · Rating 5 out of 5]

Я хочу, щоб Юлія Лаба написала ще купу книжок, і я буду читати усі! Ох, як же мені бракувало таких живих, реалістичних і, головне, українських ромкомів. Поки читала, раз у раз сміялася з жартів і кивала головою на якісь репліки чи події, бо вони відбувалися й зі мною. Те неповторне відчуття, коли авторка настільки поцілила в яблучко з персонажами, з конфліктом, з сюжетом, що іноді мені здавалося, деякі речі напряму змальовані з мого життя. А ті, які не були, все одно зрезонували, бо це про наші рідні міста, наших людей, наші реалії.

Словом, дуже раджу, це динамічна, весела і тепла історія, яка, втім, не зациклюється лише на романтичній лінії, а торкається й серйозних речей. Мене безмежно тішить, що друга книжка вийшла не менш класною, ніж перша, і що авторка зберегла свій стиль написання без самоповторів, це дуже круто!

10/5, я буду перечитувати її не раз.

[Yanatia · Rating 5 out of 5]

Чому вона так швидко закінчилась. Я обожнюю цю книжку, давно мені так нічого не подобалось. Мені хочеться ще і ще, я тепер точно піду куплю книжку про Ліну.

В моє серденько запало все, атмосфера Києва, затишного бару і дружніх посиденьок.

Так приємно усвідомлювати наскільки вчасно герої потрапили у цей бар, і почались зміни у їхньому житті. У Лесика з'явились друзі просто в одну мить. У дівчат і Влада з'явився хороший друг і все так закрутилося. Лесик і Рія ідеально підходять одне одному, між ними така гармонія.

Мене захопила книжка. Вперше за довгий час настільки мені запала в душу історія на папері.

[Anastasiia Luminofor · Rating 5 out of 5]

Прекрасна книга!🔥
Потрапила повністю в настрій в моє серденько.

Дуже сподобалося перша книга авторки, і вважаю, що ця стоїть на тому самому рівні.

Гарно прописана Рія, всі її страхи і бажання, які є в багатьох дівчатах. Цікаво читати про таку самостійну, амбіційну дівчину, яка намагається добиватися всього сама.

Хотілося, щоб більше розкрили Лесика, що в нього є крім любові до Рії, бара і сумного дитинства? Які в нього хобі, чи є в нього ще знайомі / друзі? Будь яку додаткову інформацію.

Було багато моментів, де є сміялася ч�� просто усміхалася. Книга розслаблює, заспокоює, не виводить на сильні емоції, підходить, щоб почитати на ніч, і, можливо, трохи подумати.

[Anastasia Terendii (livie's version) · Rating 2 out of 5]

ну це було краще, ніж перша частина, але мені все ще не подобається стиль письма авторки (ну і головна героїня, хоча Рія все-таки приємніша, ніж Ліна). оці якісь гіперболізовані жарти, кринжові фрази, стереотипи, в тому числі про менструацію, well.... гумор здебільшого якийсь плоский, не віриться, що це справжні люди розмовляю, а не збірка гуморесок. а ще герої ну аж забагато істерили. сподобались сторінки, коли Лесик чи Рія роздумували про самотність, дружбу в дорослому віці і тд. це було красиво і життєво написано.