What do you think?
Rate this book
Бабай. Панічна атака
Відчуваєте тривогу від дивних звуків? Тремтите від споглядання примарних силуетів? У темряві діймає прискорене серцебиття? Боїтеся втратити контроль над собою та збожеволіти?
Вітаємо, з вами сталася «Панічна атака»!
Представлені у цій збірці оповідання апелюють до різноманітних досвідів людського болю та страхів, пропонують широкий спектр химерних ситуацій та бачення моторошного навколо та всередині нас, наближають до межі, за якою розум втрачає сенс.
Пропонуємо пройтися цим шляхом і вам, шановні читачі. Але пильнуйте, бо в пітьмі дуже легко загубитися та запанікувати.
Вітаємо, з вами сталася «Панічна атака»!
Представлені у цій збірці оповідання апелюють до різноманітних досвідів людського болю та страхів, пропонують широкий спектр химерних ситуацій та бачення моторошного навколо та всередині нас, наближають до межі, за якою розум втрачає сенс.
Пропонуємо пройтися цим шляхом і вам, шановні читачі. Але пильнуйте, бо в пітьмі дуже легко загубитися та запанікувати.
408 pages, Hardcover
First published January 1, 2026
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 6 of 6 reviews
May 17, 2026
Півтора роки тому читав збірку Нічний Сеанс і подумав, що все добре, але мабуть жанр не мій. Зараз чи запит співапав, чи очікування були вже готові, бо ефект від прочитаного на міцні 5 зірочок. Важко навіть виділити традиційний для збірок ТОП, бо тут кожен автор попав у щось своє.
October 8, 2026
Третя збірка "Бабая", друга прочитана в жовтні.
Тут є два абсолютно ідеальних — на мою думку, звісно — оповідання, три хороших, одне явно поза конкурсом і решта просто "ок". Але так завжди буває в збірках — щось тобі подобається до трепету, щось просто не вражає, а щось здається таким, що не дотягує навіть до позначки "варто уваги".
💕 Ідеальні — це "Дикі дівчата" Євгенії Кужавської та "Сонце" Оксани Ковальчук. Збалансовані, прекрасно написані, чудово грають на нервах та очікуваннях, тривожать, вносять неспокій, змушують хвилюватися без очевидного приводу, заколисують і... так по-різному закінчуються.
🔥 "Сонце" лишає у просторі безнадії і розуміння, що все повторюватиметься до кінця віків. "Дикі дівчата" змушують після прочитання читати ще раз аби запевнитися, чи правильно то все зрозумів, а коли розумієш, що таки правильно, волосся на потилиці ворушиться від усвідомлення, що... це тільки ж початок. І далі буде гірше.
❤️ Дуже хороші — це "Навіки щезнувши в безодні під Мессіною" Володимира Кузнєцова, "Баффі" Серафими Білої та "Домовина" Дімки Ужасного. Вони всі дуже різні і хоча особисто в мене емоційної залученості з цими текстами не вийшло, я прекрасно бачу, наскільки вони дуже, дуже добрі. Добротні прям можна сказати.
✅ Жупанський явно виступає поза конкурсом в усіх цих речах, ну бо досвід, стиль та характер.
🐈⬛ Ще здалося, що для збірки оповідання "Земля" чи то переписали, чи то розширили з моменту участі у конкурсі, але цілком, на жаль, втратився той ритм, який якісно вирізняв його свого часу на порталі. Коротше, щось із ним стало не то.
💔 Решта щось не вразили, а деякі прям навіть розчарували.
☀️ Але я страшенно рада, що ці "бабаївські" збірки — все три — існують, адже це шикарний спосіб показати читачам все різноманіття горору, по-перше, а по-друге познайомити із авторами.
Тут є два абсолютно ідеальних — на мою думку, звісно — оповідання, три хороших, одне явно поза конкурсом і решта просто "ок". Але так завжди буває в збірках — щось тобі подобається до трепету, щось просто не вражає, а щось здається таким, що не дотягує навіть до позначки "варто уваги".
💕 Ідеальні — це "Дикі дівчата" Євгенії Кужавської та "Сонце" Оксани Ковальчук. Збалансовані, прекрасно написані, чудово грають на нервах та очікуваннях, тривожать, вносять неспокій, змушують хвилюватися без очевидного приводу, заколисують і... так по-різному закінчуються.
🔥 "Сонце" лишає у просторі безнадії і розуміння, що все повторюватиметься до кінця віків. "Дикі дівчата" змушують після прочитання читати ще раз аби запевнитися, чи правильно то все зрозумів, а коли розумієш, що таки правильно, волосся на потилиці ворушиться від усвідомлення, що... це тільки ж початок. І далі буде гірше.
❤️ Дуже хороші — це "Навіки щезнувши в безодні під Мессіною" Володимира Кузнєцова, "Баффі" Серафими Білої та "Домовина" Дімки Ужасного. Вони всі дуже різні і хоча особисто в мене емоційної залученості з цими текстами не вийшло, я прекрасно бачу, наскільки вони дуже, дуже добрі. Добротні прям можна сказати.
✅ Жупанський явно виступає поза конкурсом в усіх цих речах, ну бо досвід, стиль та характер.
🐈⬛ Ще здалося, що для збірки оповідання "Земля" чи то переписали, чи то розширили з моменту участі у конкурсі, але цілком, на жаль, втратився той ритм, який якісно вирізняв його свого часу на порталі. Коротше, щось із ним стало не то.
💔 Решта щось не вразили, а деякі прям навіть розчарували.
☀️ Але я страшенно рада, що ці "бабаївські" збірки — все три — існують, адже це шикарний спосіб показати читачам все різноманіття горору, по-перше, а по-друге познайомити із авторами.
July 24, 2026
4,5/5
Я дуже радію кожній збірці "Бабай", бо це без перебільшення концентрат майже всіх найкращих наших авторів, що працюють у жанрах горору та вірду. Корочі, це просто свято якесь.
Та ще більше мене тішить, що наразі якість не те що стабільна, вона прогресує. Можна щось звісно списати на мою любов до жанру, вболівання за наших письменників та приподнятий настрій, але "Панічна атака" є навіть кращою за попередні збірки "Перший кошмар" та "Нічний сеанс", а вони обидві дійсно класні.
Тепер дещо по кожному оповіданню окремо.
"Сонце" Оксана Ковальчук
Сюреалістичний нарис, в якому напрочуд чітко та яскраво впізнається Чорнобильська трагедія. В першій збірці антологію відкривав Кузнєцов із моторошним твором про Голодомор, тепер ця традиція повернулся у "Атаці". Єдино що - хотілося б почитати про це більше та розгорнутіше.
"Баффі" Серафіма Біла
Оповідання яке могло бути справді класною камінг ейдж історією, розповіддю про дорослішання, яке відбувалося в стрьомній вязкій атмосфері злиденності та злості, але надто схематично, скоріше зав'язка для повноцінної історії, ніж вона сама.
"Домовина" Дімка Ужасний
Мабуть найяскравіший твір збірки. Історія двох сестер, одна з яких має важке ментальне захворювання, а друга - не менш важку психологічну травму і мусить дбати про першу. Тривога, невизначеність та дуже клаустрофобна атмосфера додаються.
Прокляття, як фірмовий почерк автора там теж є, можна навіть обрати, що саме ним вважати.
"Килим" Євген Товстоног
Жив собі хлопчик і була в нього подружка, Ілона. І любляча мама.
Твір, який вразив мене епізодом абсолютно моторошного безглуздя на самому початку - потім сюжет додав трохи раціо - щоб наприкінці знову створити це стрьомне відчуття скочування у безум.
"Дикі дівчата" Євгенія Кужавська
Ще один яскравий твір, який може сподобатися, може ні, але запам'ятається.
Це історія одного курортного роману, можна мабуть і так сказати.
Класний психологічний горор у всій його красі, повне занурення у гидотне шаленство. Я б навіть обійшлася без останньої, "прояснюючої", сторінки, настільки все розказане прозоро і збочено зрозуміле.
"Імпліцитне навчання" Дмитро Деревянко
Це наче оповідання, яке трохи відсторонене від інших, жах відбувається на тлі космоопери із сюжетним вкрапленням вівісекції та генетичних експериментів.
Та насправді це надзвичайно вдала деконструкція оповідання "Подвійні тіні" Кларка Ештона Сміта, просто ідеальна.
Рекомендую обидві історії.
"Земля" Юлія Поліщук
Мабуть улюблене у цій збірці. Крутезний магічний реалізм із домішком фолк-горору. Класно написане, дуже вишукано.
Це також історія двох сестер-двійнят, - що народилися разом, росли разом, та були зовсім різні за вдачею, а ще одна з них була проклята власною матір'ю. Та все що трапилося - дуже страшне та цікаве водночас із аркою про обіцянки, які можуть вбити - та людей, які мусять про те дбати.
Дуже хороше.
"Ресурсна база" Олексій Жупанський
Ніколи не втомлюся ладнати до чола пана Олексія корону головного автора сучасного вірду та магреалізму в нашій жанровій літературі.
Це оповідання є частиною його авторського всесвіту, але це абсолютно не заважає його спримайти цілком самостійною історією. Оповідь про сина дрібного бандюка, якого власний татусь [року] віддав на поталу істоті, що страшніша за будь що в житті. Перетворив на ресурсну базу.
"Дари твоїй" Ярослав Шевченко
Тут, чесне слово, хороша історія, тільки потрібно перечекати першу найменшу частину оповідання, бо вона тригерна і взагалі я через неї ледве не кинула твір, ну не люблю я жорстокості щодо тварин, це надто експлуатаційно. Так, я розумію, як це виглядає щодо власне експлуатаційного жанру, але це те чого я не виношу.
А от якщо перетерпіти "Дари любові твоїй", то далі буде просто концентрований фолк-горор із трішки навіть нетиповим для цього піджанру рівнем кривавості.
"Навіки щезнувши в безодні під Мессіною" Володимир Кузнєцов
Спочатку вирішила, що це не найкраще його оповідання. Але знаєте, воно так добре написано, і це такий непересічний зразок історичної воєнної готики, із відлунням стилю Мекена та Годжсона, його не варто пропустити. Про офіцера тунельного взводу, який одного разу почув у тунелях дещо - і з того часу все стало ще страшніше.
"Та, що приходить на плач" Наталія Волошина
Як на мене, найбільш невдалий з творів збірки. Надто банальна історія в основі та надто путано написано, щоб це було хоча б необов'язковим, але приємним читанням. Ще таке враження, що тут добряче так "провисла" редакторська робота.
Corvus in tenebris, Павло Дерев'янко
Дуже страшне і щемке оповідання, навіть не з горорної точки зору. Історія шляху ліричного героя до нинішньої Вальгалли нашої великої війни
Дуже особисте, дуже відверте, дуже чіпляє.
PS А ще у збірці класні, дуже творчі, влучні та цікаві ілюстрації.
Я дуже радію кожній збірці "Бабай", бо це без перебільшення концентрат майже всіх найкращих наших авторів, що працюють у жанрах горору та вірду. Корочі, це просто свято якесь.
Та ще більше мене тішить, що наразі якість не те що стабільна, вона прогресує. Можна щось звісно списати на мою любов до жанру, вболівання за наших письменників та приподнятий настрій, але "Панічна атака" є навіть кращою за попередні збірки "Перший кошмар" та "Нічний сеанс", а вони обидві дійсно класні.
Тепер дещо по кожному оповіданню окремо.
"Сонце" Оксана Ковальчук
Сюреалістичний нарис, в якому напрочуд чітко та яскраво впізнається Чорнобильська трагедія. В першій збірці антологію відкривав Кузнєцов із моторошним твором про Голодомор, тепер ця традиція повернулся у "Атаці". Єдино що - хотілося б почитати про це більше та розгорнутіше.
"Баффі" Серафіма Біла
Оповідання яке могло бути справді класною камінг ейдж історією, розповіддю про дорослішання, яке відбувалося в стрьомній вязкій атмосфері злиденності та злості, але надто схематично, скоріше зав'язка для повноцінної історії, ніж вона сама.
"Домовина" Дімка Ужасний
Мабуть найяскравіший твір збірки. Історія двох сестер, одна з яких має важке ментальне захворювання, а друга - не менш важку психологічну травму і мусить дбати про першу. Тривога, невизначеність та дуже клаустрофобна атмосфера додаються.
Прокляття, як фірмовий почерк автора там теж є, можна навіть обрати, що саме ним вважати.
"Килим" Євген Товстоног
Жив собі хлопчик і була в нього подружка, Ілона. І любляча мама.
Твір, який вразив мене епізодом абсолютно моторошного безглуздя на самому початку - потім сюжет додав трохи раціо - щоб наприкінці знову створити це стрьомне відчуття скочування у безум.
"Дикі дівчата" Євгенія Кужавська
Ще один яскравий твір, який може сподобатися, може ні, але запам'ятається.
Це історія одного курортного роману, можна мабуть і так сказати.
Класний психологічний горор у всій його красі, повне занурення у гидотне шаленство. Я б навіть обійшлася без останньої, "прояснюючої", сторінки, настільки все розказане прозоро і збочено зрозуміле.
"Імпліцитне навчання" Дмитро Деревянко
Це наче оповідання, яке трохи відсторонене від інших, жах відбувається на тлі космоопери із сюжетним вкрапленням вівісекції та генетичних експериментів.
Та насправді це надзвичайно вдала деконструкція оповідання "Подвійні тіні" Кларка Ештона Сміта, просто ідеальна.
Рекомендую обидві історії.
"Земля" Юлія Поліщук
Мабуть улюблене у цій збірці. Крутезний магічний реалізм із домішком фолк-горору. Класно написане, дуже вишукано.
Це також історія двох сестер-двійнят, - що народилися разом, росли разом, та були зовсім різні за вдачею, а ще одна з них була проклята власною матір'ю. Та все що трапилося - дуже страшне та цікаве водночас із аркою про обіцянки, які можуть вбити - та людей, які мусять про те дбати.
Дуже хороше.
"Ресурсна база" Олексій Жупанський
Ніколи не втомлюся ладнати до чола пана Олексія корону головного автора сучасного вірду та магреалізму в нашій жанровій літературі.
Це оповідання є частиною його авторського всесвіту, але це абсолютно не заважає його спримайти цілком самостійною історією. Оповідь про сина дрібного бандюка, якого власний татусь [року] віддав на поталу істоті, що страшніша за будь що в житті. Перетворив на ресурсну базу.
"Дари твоїй" Ярослав Шевченко
Тут, чесне слово, хороша історія, тільки потрібно перечекати першу найменшу частину оповідання, бо вона тригерна і взагалі я через неї ледве не кинула твір, ну не люблю я жорстокості щодо тварин, це надто експлуатаційно. Так, я розумію, як це виглядає щодо власне експлуатаційного жанру, але це те чого я не виношу.
А от якщо перетерпіти "Дари любові твоїй", то далі буде просто концентрований фолк-горор із трішки навіть нетиповим для цього піджанру рівнем кривавості.
"Навіки щезнувши в безодні під Мессіною" Володимир Кузнєцов
Спочатку вирішила, що це не найкраще його оповідання. Але знаєте, воно так добре написано, і це такий непересічний зразок історичної воєнної готики, із відлунням стилю Мекена та Годжсона, його не варто пропустити. Про офіцера тунельного взводу, який одного разу почув у тунелях дещо - і з того часу все стало ще страшніше.
"Та, що приходить на плач" Наталія Волошина
Як на мене, найбільш невдалий з творів збірки. Надто банальна історія в основі та надто путано написано, щоб це було хоча б необов'язковим, але приємним читанням. Ще таке враження, що тут добряче так "провисла" редакторська робота.
Corvus in tenebris, Павло Дерев'янко
Дуже страшне і щемке оповідання, навіть не з горорної точки зору. Історія шляху ліричного героя до нинішньої Вальгалли нашої великої війни
Дуже особисте, дуже відверте, дуже чіпляє.
PS А ще у збірці класні, дуже творчі, влучні та цікаві ілюстрації.
August 16, 2026
Це той випадок, коли назва збірки влучає не просто в десятку, а кудись прямо під ребра. Тут панічно не лише від того, що відбувається на сторінках, а й від усвідомлення, наскільки багато цього жаху ми вже навчилися впізнавати в реальному житті. 😶🌫️
Ця збірка дуже різна за стилем, настроєм і темами, але дуже цілісна. Тут дитинство сусідить з війною, містика - з побутовим насиллям, космогорор - з батьківськими амбіціями, а давні божества - з дуже сучасними людськими проблемами. І майже всюди за монстрами, потойбіччям та темрявою ховається найстрашніше - людина. Її страхи, жадібність, байдужість, травми, бажання контролювати інших і готовність платити чужим життям за власний комфорт.
Мені особливо сподобалося, як багато тут дитинства. Теплого, знайомого, пахучого бабусиною хатою, літньою спекою, килимом на стіні та фантазіями, які колись могли перетворити звичайний світ на цілий всесвіт. Але це дитинство поступово розчиняється в темряві, а на його місці залишається доросла реальність - війна, смерть, насилля, хвороби, втрата близьких.
Окремий кайф - атмосфера. Тут є липка спека, сирість підземель, темрява, від якої буквально хочеться озирнутися, відчуття марення, тривога та той прекрасний момент, коли ти вже розумієш: нічого хорошого далі не буде, але все одно гортаєш сторінки 😂
А фінали! Деякі залишили мене сидіти з виразом «так, а що я щойно прочитала?!» - і я це обожнюю. Не всі історії дали однозначні відповіді, зате багато з них продовжили жити в голові після останньої крапки.
І, звісно, війна. В деяких оповіданнях вона не декорація, не фон. Вона дихає між рядками, забирає людей, ламає життя та нагадує, що найстрашніший горор ми, на жаль, давно знаємо без книжок.
«Панічна атака» вийшла темною, тривожною, місцями бридкою, місцями дуже красивою та емоційною. Окремо хочеться відзначити оформлення збірки та круті ілюстрації Ірини Гуріної - вони ідеально підкреслюють атмосферу оповідань та ще глибше занурюють в їхню темряву. Всім поціновувачам темного - однозначна рекомендація.
Ця збірка дуже різна за стилем, настроєм і темами, але дуже цілісна. Тут дитинство сусідить з війною, містика - з побутовим насиллям, космогорор - з батьківськими амбіціями, а давні божества - з дуже сучасними людськими проблемами. І майже всюди за монстрами, потойбіччям та темрявою ховається найстрашніше - людина. Її страхи, жадібність, байдужість, травми, бажання контролювати інших і готовність платити чужим життям за власний комфорт.
Мені особливо сподобалося, як багато тут дитинства. Теплого, знайомого, пахучого бабусиною хатою, літньою спекою, килимом на стіні та фантазіями, які колись могли перетворити звичайний світ на цілий всесвіт. Але це дитинство поступово розчиняється в темряві, а на його місці залишається доросла реальність - війна, смерть, насилля, хвороби, втрата близьких.
Окремий кайф - атмосфера. Тут є липка спека, сирість підземель, темрява, від якої буквально хочеться озирнутися, відчуття марення, тривога та той прекрасний момент, коли ти вже розумієш: нічого хорошого далі не буде, але все одно гортаєш сторінки 😂
А фінали! Деякі залишили мене сидіти з виразом «так, а що я щойно прочитала?!» - і я це обожнюю. Не всі історії дали однозначні відповіді, зате багато з них продовжили жити в голові після останньої крапки.
І, звісно, війна. В деяких оповіданнях вона не декорація, не фон. Вона дихає між рядками, забирає людей, ламає життя та нагадує, що найстрашніший горор ми, на жаль, давно знаємо без книжок.
«Панічна атака» вийшла темною, тривожною, місцями бридкою, місцями дуже красивою та емоційною. Окремо хочеться відзначити оформлення збірки та круті ілюстрації Ірини Гуріної - вони ідеально підкреслюють атмосферу оповідань та ще глибше занурюють в їхню темряву. Всім поціновувачам темного - однозначна рекомендація.
July 9, 2026
Після кожного оповідання хочеться піти подихати, бо тяжко
August 7, 2026
Неймовірна збірка
Displaying 1 - 6 of 6 reviews