What do you think?
Rate this book
Франц Кафка. Дневники
- GenresNonfiction
Paperback
Published January 1, 2001
9 people are currently reading
76 people want to read
About the author
Franz Kafka
3,214 books38.4k followersPrague-born writer Franz Kafka wrote in German, and his stories, such as "
The Metamorphosis
" (1916), and posthumously published novels, including
The Trial
(1925), concern troubled individuals in a nightmarishly impersonal world.
Jewish middle-class family of this major fiction writer of the 20th century spoke German. People consider his unique body of much incomplete writing, mainly published posthumously, among the most influential in European literature.
His stories include "The Metamorphosis" (1912) and " In the Penal Colony " (1914), whereas his posthumous novels include The Trial (1925), The Castle (1926) and Amerika (1927).
Despite first language, Kafka also spoke fluent Czech. Later, Kafka acquired some knowledge of the French language and culture from Flaubert, one of his favorite authors.
Kafka first studied chemistry at the Charles-Ferdinand University of Prague but after two weeks switched to law. This study offered a range of career possibilities, which pleased his father, and required a longer course of study that gave Kafka time to take classes in German studies and art history. At the university, he joined a student club, named Lese- und Redehalle der Deutschen Studenten, which organized literary events, readings, and other activities. In the end of his first year of studies, he met Max Brod, a close friend of his throughout his life, together with the journalist Felix Weltsch, who also studied law. Kafka obtained the degree of doctor of law on 18 June 1906 and performed an obligatory year of unpaid service as law clerk for the civil and criminal courts.
Writing of Kafka attracted little attention before his death. During his lifetime, he published only a few short stories and never finished any of his novels except the very short "The Metamorphosis." Kafka wrote to Max Brod, his friend and literary executor: "Dearest Max, my last request: Everything I leave behind me ... in the way of diaries, manuscripts, letters (my own and others'), sketches, and so on, [is] to be burned unread." Brod told Kafka that he intended not to honor these wishes, but Kafka, so knowing, nevertheless consequently gave these directions specifically to Brod, who, so reasoning, overrode these wishes. Brod in fact oversaw the publication of most of work of Kafka in his possession; these works quickly began to attract attention and high critical regard.
Max Brod encountered significant difficulty in compiling notebooks of Kafka into any chronological order as Kafka started writing in the middle of notebooks, from the last towards the first, et cetera.
Kafka wrote all his published works in German except several letters in Czech to Milena Jesenská.
Jewish middle-class family of this major fiction writer of the 20th century spoke German. People consider his unique body of much incomplete writing, mainly published posthumously, among the most influential in European literature.
His stories include "The Metamorphosis" (1912) and " In the Penal Colony " (1914), whereas his posthumous novels include The Trial (1925), The Castle (1926) and Amerika (1927).
Despite first language, Kafka also spoke fluent Czech. Later, Kafka acquired some knowledge of the French language and culture from Flaubert, one of his favorite authors.
Kafka first studied chemistry at the Charles-Ferdinand University of Prague but after two weeks switched to law. This study offered a range of career possibilities, which pleased his father, and required a longer course of study that gave Kafka time to take classes in German studies and art history. At the university, he joined a student club, named Lese- und Redehalle der Deutschen Studenten, which organized literary events, readings, and other activities. In the end of his first year of studies, he met Max Brod, a close friend of his throughout his life, together with the journalist Felix Weltsch, who also studied law. Kafka obtained the degree of doctor of law on 18 June 1906 and performed an obligatory year of unpaid service as law clerk for the civil and criminal courts.
Writing of Kafka attracted little attention before his death. During his lifetime, he published only a few short stories and never finished any of his novels except the very short "The Metamorphosis." Kafka wrote to Max Brod, his friend and literary executor: "Dearest Max, my last request: Everything I leave behind me ... in the way of diaries, manuscripts, letters (my own and others'), sketches, and so on, [is] to be burned unread." Brod told Kafka that he intended not to honor these wishes, but Kafka, so knowing, nevertheless consequently gave these directions specifically to Brod, who, so reasoning, overrode these wishes. Brod in fact oversaw the publication of most of work of Kafka in his possession; these works quickly began to attract attention and high critical regard.
Max Brod encountered significant difficulty in compiling notebooks of Kafka into any chronological order as Kafka started writing in the middle of notebooks, from the last towards the first, et cetera.
Kafka wrote all his published works in German except several letters in Czech to Milena Jesenská.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 2 of 2 reviews
September 28, 2024
1913-1923. To bylo posledních deset let Kafkova života (respektive tuším, že co Kafka napsal v roce 1924 bylo zničeno, pokud tedy byl schopen ještě vůbec psát). Deset let života plného podlomeného zdraví (tuberkulóza), věčného životního tápání, nedostatku sebevědomí (problémem dneška je, že sebevědomí mají lidé příliš), krachujících vztahů (nejen s Felicií) a nemožnosti je plně navázat - s tím se taky silně identifikuju. Obecně, tyhle zápisky mi připomínají ty moje vlastní čím dál víc. Lidé, co se nedokážou včlenit do společnosti a mít všechno to, co zajímá ostatní - auto, byt, každej rok na dovolenou, každej druhej víkend na návštěvu ke tchýni atd. Tohle jde absolutně mimo mě, mimo moji mentalitu.
15. září 1917: "Máš možnost, pokud tato možnost vůbec existuje, začít znovu. Nepromarni ji. Nevyhneš se špíně, která se z tebe vyplavuje, chceš-li proniknout hloub. Ale neválej se v ní. Jestliže je rána v plicích jen symbolem, jak tvrdíš, symbolem rány, jejíž zanícení má jméno Felice, zatímco její hloubka se nazývá ospravedlňování. je-li tomu tak, pak i lékařské rady (světlo vzduch slunce klid) jsou symbolem. Chop se tohoto symbolu."
Z poslední stránky, jediné, za rok 1923, už dští blížící se konec. Zároveň je to ale deník, takže obsahuje i pasáže, které nejsou tolik čtenářsky vstřícné a zajímavé, nebo se vám vůbec nechtějí číst, protože přeci jen nemají smysl a pravý význam pro nikoho, než pro jejich autora, nám se mohou pouze přiblížit. Kafka psal většinu textů jen tak (pro sebe, jak se říká - i když věřím, že v hloubi chtěl dojít ke spojení).
15. II. 1920 (str. 232)
18. II. 1920 (str. 234)
Zaujalo mě, že Kafka se během let stavěl více a více negativně třeba k 'Proměně', kterou nejednou zmínil v negativním smyslu... já osobně ji taky považuju za ráj akademiků-honimírů, kteří si do významu příběhu zkrátka dohodí, co chtějí. Nejde o špatné dílo, ale jen protože je dostatečně přístupné a krátké ve svém obsahu, je protlačováno více než Kafkovy další, a podle mě zajímavější, práce (samotným Kafkou například nejednou zmiňovaný "Venkovský lékař", ze kterého mohl čerpat alespoň "dočasné uspokojení").
18. IX. 1917 "Roztrhat všechno."
"Všechno je fantazie - rodina, kancelář, přátelé, ulice, všechno fantazie, vzdálenější nebo bližší, žena ta nejbližší; pravda je však pouze to, že tiskneš hlavu proti zdi cely bez oken a bez dveří."
"V kanceláři pořád ještě počítají, že můj život začne jakoby teprve zítra, zatímco já jsem u konce."
15. září 1917: "Máš možnost, pokud tato možnost vůbec existuje, začít znovu. Nepromarni ji. Nevyhneš se špíně, která se z tebe vyplavuje, chceš-li proniknout hloub. Ale neválej se v ní. Jestliže je rána v plicích jen symbolem, jak tvrdíš, symbolem rány, jejíž zanícení má jméno Felice, zatímco její hloubka se nazývá ospravedlňování. je-li tomu tak, pak i lékařské rady (světlo vzduch slunce klid) jsou symbolem. Chop se tohoto symbolu."
Z poslední stránky, jediné, za rok 1923, už dští blížící se konec. Zároveň je to ale deník, takže obsahuje i pasáže, které nejsou tolik čtenářsky vstřícné a zajímavé, nebo se vám vůbec nechtějí číst, protože přeci jen nemají smysl a pravý význam pro nikoho, než pro jejich autora, nám se mohou pouze přiblížit. Kafka psal většinu textů jen tak (pro sebe, jak se říká - i když věřím, že v hloubi chtěl dojít ke spojení).
15. II. 1920 (str. 232)
18. II. 1920 (str. 234)
Zaujalo mě, že Kafka se během let stavěl více a více negativně třeba k 'Proměně', kterou nejednou zmínil v negativním smyslu... já osobně ji taky považuju za ráj akademiků-honimírů, kteří si do významu příběhu zkrátka dohodí, co chtějí. Nejde o špatné dílo, ale jen protože je dostatečně přístupné a krátké ve svém obsahu, je protlačováno více než Kafkovy další, a podle mě zajímavější, práce (samotným Kafkou například nejednou zmiňovaný "Venkovský lékař", ze kterého mohl čerpat alespoň "dočasné uspokojení").
18. IX. 1917 "Roztrhat všechno."
"Všechno je fantazie - rodina, kancelář, přátelé, ulice, všechno fantazie, vzdálenější nebo bližší, žena ta nejbližší; pravda je však pouze to, že tiskneš hlavu proti zdi cely bez oken a bez dveří."
"V kanceláři pořád ještě počítají, že můj život začne jakoby teprve zítra, zatímco já jsem u konce."
January 8, 2016
Цей одвічний сміх, по суті, дуже сумний, адже за ним забуваєш про всі серйозні речі, з якими кожному так часто доводиться стикатися.
Не знаю, чи говорить це щось хороше про Кафку як про письменника, але особисто мені щоденники Франца подобаються набагато більше, ніж усі його короткі оповідання і, навіть, більшість романів (окрім "Процесу" хіба). Пояснити такі враження нескладно - вся справа в реалізмі. Щоденники Кафки зачасту схожі із його літературними творами, але ефекту додає відчуття того, що всі описані події мали місце у житті Франца. Розпорядок дня, спілкування із батьками, сестрами, зятями, роздуми про Першу світову війну, відгуки про книжки, літературні вечори в будинку Макса Брода та інших колег Кафки - ми маємо можливість прослідкувати хронологічний порядок розвиток страждань Кафки.
Приємно чи неприємно, але мені, як мінімум було дивно дізнатися, що жодної кореляції між смертельною хворобою Кафки та зневірою у себе - не існує. Постійні жалі, нарікання на себе, на батьків, на друзів, на літературне оточення, критичний підхід до оцінки вартісності своєї праці - це стиль життя Кафки, на який не надто сильно вплинула звістка про хворі легені. Звісно, вся ця трагічність - це невід'ємна частина творчості Кафки, без якої, імовірно, він міг і залишитись відомим у вузьких кругах письменником із трійкою незавершених романів. "Магістр прокрастинації" - ось так я б назвав збірку щоденників Кафки. Ця нездатність доводити задумку до логічних завершень неабияк злила і самого автора. Звідси і бажання знищити більшість літературного спадку. Але хвала Максу Броду (суперечлива хвала з точки зору поваги до передсмертного побажання), який не послухав свого товариша Франца і таки поділився із світом тим найособистішим, що Кафка так старався приховати.
"Лікарю! Дайте мені смерть, бо інакше - ви вбивця".
Не знаю, чи говорить це щось хороше про Кафку як про письменника, але особисто мені щоденники Франца подобаються набагато більше, ніж усі його короткі оповідання і, навіть, більшість романів (окрім "Процесу" хіба). Пояснити такі враження нескладно - вся справа в реалізмі. Щоденники Кафки зачасту схожі із його літературними творами, але ефекту додає відчуття того, що всі описані події мали місце у житті Франца. Розпорядок дня, спілкування із батьками, сестрами, зятями, роздуми про Першу світову війну, відгуки про книжки, літературні вечори в будинку Макса Брода та інших колег Кафки - ми маємо можливість прослідкувати хронологічний порядок розвиток страждань Кафки.
Приємно чи неприємно, але мені, як мінімум було дивно дізнатися, що жодної кореляції між смертельною хворобою Кафки та зневірою у себе - не існує. Постійні жалі, нарікання на себе, на батьків, на друзів, на літературне оточення, критичний підхід до оцінки вартісності своєї праці - це стиль життя Кафки, на який не надто сильно вплинула звістка про хворі легені. Звісно, вся ця трагічність - це невід'ємна частина творчості Кафки, без якої, імовірно, він міг і залишитись відомим у вузьких кругах письменником із трійкою незавершених романів. "Магістр прокрастинації" - ось так я б назвав збірку щоденників Кафки. Ця нездатність доводити задумку до логічних завершень неабияк злила і самого автора. Звідси і бажання знищити більшість літературного спадку. Але хвала Максу Броду (суперечлива хвала з точки зору поваги до передсмертного побажання), який не послухав свого товариша Франца і таки поділився із світом тим найособистішим, що Кафка так старався приховати.
"Лікарю! Дайте мені смерть, бо інакше - ви вбивця".
Displaying 1 - 2 of 2 reviews