Ужгородські історії

by Банди Шолтес

Скільки дорослих може спати на одному дитячому ліжку? Чи варто пам’ятати колір Юліного ліфчика? Що таке нічна логіка? Які наслідки має крадіжка німецького пальта? Що сказав Славік, коли йшов за бухлом? Чим займається ужгородський антиковбой? Як перекрити пішохідний міст підручними засобами? Де можна замовити лузерське пиво? Як виправити власну біографію з мінімальними витратами? Від чого сумують таксисти? Що можна знайти в незнайомому місті за допомогою іграшкової горілки? Якщо ви не проти дізнатися чесні відповіді на ці та ще кілька сотень інших актуальних запитань, ця книжка для вас.

«Ужгородські історії» — це збірка оповідань, написаних на основі реальних подій.

368 pages, Hardcover

Published January 1, 2026

Reviews

[Nashelito · Rating 4 out of 5]

Позаяк їздити у відпустку за кордон я маю право, але не маю на це ресурсів, то минулого року я аж двічі їздив в Ужгород. Моя держава не хоче давати мені більш адекватне грошове забезпечення, тому я безсовісно користуюся тим іншим, що можу намутити. Наприклад, додатковими днями до п'ятнадцяти днів відпустки, якщо розпочинати її з такого далекого від столиці міста, як Ужгород. Як писав Джек Керуак, доки не почали бити, ти бери, що дають.

Банди Шолтеса (мені трохи дискомфортно писати це кирилицею, коли навіть на обкладинці зазначено Bandy Sholtes) я, здається, читав ще з ЖЖ, туманно пригадую якісь прикольні міські історії з його фейсбука та й у наступну відпустку, якщо доживу, знову подамся тудою ж, тому й почав читати "Ужгородські історії" одразу після виходу книги. Як казав Іван Федоров, в того, хто читає, голова не болить.

Такі вигадані, а може і справжні цитати, якими автор прикрасив кожну з своїх історій, весь час викликали у мене когнітивний, але прикольний дисонанс, бо у більшості випадків мені не вдавалося допетрати, міг щось таке сказати Сенека, Ганді або Вуді Аллен, чи не міг. Щодо останнього, то я не певен, що його автор згадував в книжці, може бути, що я сам його сюди приплів.

Зараз у нашому поплавленому культурою кенселингу світі мало хто з авторів не боїться писати так відверто, тому це в пригодах Банди мені теж сподобалося.

Я не надто можу зрозуміти все те, що пов'язане з вживанням алкоголю та химерії, до яких вдавався автор в змінених станах свідомості, бо давно відмовився від таких досвідів, але стратегію спілкування Банди з жебраками збираюся якось випробувати на практиці.

Може навіть найближчим часом і в Ужгороді, де прохачі грошей чатують буквально за кожним поворотом.

Бо як говорив Цицерон, homo homini lupus est, а зомбі зомбі зомбі.

[Ganna Uliura]

Ужгород Банди Шолтеса дедалі більше нагадує Йокнапатофу Вільяма Фолкнера. Хотіла б сказати я, а затим почати розумну розмову про «високу полицю» і «галерею характерів», але… Насправді Ужгород Банди Шолтеса дедалі більше схожий на іншу уявну гетеротопію — на Спрінґфілд Гомера Сімпсона. (І Господь хай буде мені за свідка: асоціація зі Спрінґфілдом, а відтак і цілковите переконання, що Банди імітує «Сімпсонів», у мене виникла ще задовго до того, як я дочитала до післяслова і побачила відкриту авторську на те вказівку). Отож розмова наша буде нині про ядучо-смішне, з яким легко ідентифікуватися, але ніколи в цьому собі не зізнатися. Ну бо «я не заохочуватиму інших літати», як казав Барт Сімпсон.

більше тут: https://tyzhden.ua/opovidannia-pro-uz...

[Iryna Chernyshova]

Ужгорода тут приблизно відсотків 5.

В основному про те як автор десь колись якось с кимось бухав. Формат постів в ЖЖ чи ФБ. Друзяшкам його, напевно, таке цікаво, але чому наклад 3100?

Найкраще що тут є - картина Олекси Манна на обкладинці, на жаль щиро спаплюжена чорними бльорбами ззаду. А будинок цей я люблю.