Чи можна отримати смертний вирок за один дрібний прорахунок? Лука впевнений: щоб палке бажання стати чаклуном привело тебе не в магічну академію, а у вогку в’язницю, треба бути справжнім королем невдах. Усе пішло шкереберть іще п’ять років тому, коли, проваливши вступ до академії, хлопець опинився на службі в загадковому зачарованому маєтку. Замість підкорення заклять — битва з бур’янами та миття вікон. Замість пошани — товариство принцеси Юліанни. Її характер нестерпний, дотепи — гостріші за лезо, а таємниче прокляття іноді перетворює її на чудовисько. Проте ворожість поступово тане, перетворюючись на закоханість. І на що тільки не підеш, щоб урятувати принцесу від монстра, який живе в ній…
Це було мило і чарівно) я відпочивала спостерігаючи за героями з такою задоволеною посмішкою))) Часом потрібні такі історії, які зігрівають душу і дозволяють вірити в добра та щирість)))
Історія про дуже відповідального й сурйозного хлопчика і злюку-принцесу. В принцеси є свої причини бути злюкою, у Луки теж є свої причини бути відповідальною людиною, в чиє життя принцеса вносить хаос. А ще тут є поруйнований драконами замок, звісно, але цей мотив доволі переінакшений на новий лад. Це трошки роман-дорослішання, де хлопчик гребе соціальними сходинками (і це йому дається з чималими труднощами, маю сказать), але це сходинки здорової людини, а не Степана Радченка, іф ю ноу вот ай мін:D
Дещо прямолінійне, але жанрово чесне й максимально надійне в плані комфортності читання/приємності післясмаку козі-фентезі в дусі Діани Вінн Джонс, але з меншим градусом іронії (хоча й не без неї), зате з ненав'язливо вплетеним коротким курсом фінансової грамотності для старших підлітків. Головний герой - така мегавідповідальна й цілеспрямована мила булочка, що аж серце крається і хочеться, щоб усе в нього вийшло.
Простенька історія. Ніби намагалася мати вайб мультфільмів Ґілбі... та все ж вона надто проста. Мені забракло цікавої моральної чи соціальної теми, яку б зачіпала ця історія.
З того, що дуже не сподобалось — мова. Надто сучасна, не відповідає соціальному статусу та віку персонажів. Взагалі, не помітно, щоб різні персонажі говорили по-різному. Принцеса наче й говорить інакше, але її відмінність надто підкреслена. Також кальки з російської і дивне вживання слів типу "дерев'яні панелі на стінах та підлозі". Панелі для підлоги — це сучасні модулі для швидкої збірки, на відміну від панелей на стінах, які справді існували з часів, в яких люблять розміщувати фентезі-сеттінги.
Щодо головного героя — кажуть, що men written by women — це добре і чудово, але мені він здався приторним і надто неправдоподібним. Навіть у модних зараз затишних історіях потрібні хоч якісь тіні.
І теж — головний секрет розгадується одразу, як розумієш, що це типу секрет. Не знаю, як до цього ставитися. Наче ж не детектив читаю, але в дитячій книжці про кротика, який шукав, хто наклав купу, було більше несподіванок.
Дійсно затишне фентезі, яке починається зі слів головного героя, що його скоро стратять, а потім повертають нас на 5 років назад до моменту “як це все почалося”. Приємна історія без гострих конфліктів та різких поворотів. Ми поступово знайомимося з героями, занурюючись в їхні буденність та проблеми. Приємно було побачити бодай десь історію з героєм у якого мало того, що повна і здорова родина, то ще й багатодітна. Цікаво зіграв розворот тропу красуні-чудовисько. Майже ретелінг, лише героям значно менше і Лука ходить в будинок принцеси добровільно :D Також ловила вайб Німони з її перетвореннями та моральним компасом. Дійсно, нащо слідувати правилам, якщо вони дурні! В якийсь момент зловила себе на думці “тут нічого не відбувається”, проте майже одразу уточнила, що саме екшену чи емоційних гірок. Сама книга навпаки на посидіти ввечері розслабитися. Посміятися, заварити й собі чайку. Може навіть надихне навести порядок в домі… але не сьогодні ;)
Ну дуууууже миле та добре підліткове фентезі. В якому діти поводять себе як діти (внізапно), а всі інші люди - відповідно до свого статусу. Я би сказала що ця книга відноситься до козі фентезі, бо тут немає карколомних подійя політичних інтриг але натомість читачу не доводиться сумувати, адже читається вона буквально на одному диханні.
Я би сказала що це книга про хлопчика який ну дуууууже хотів стати магом і про одну принцесу з ну дуууууже складним характером )
Це вже друга книга пані Наталі, яку я прочитала з величезним задоволенням і вам теж раджу. Особливо, коли хочеться прочитати щось затишне, трохи наївне але непримінно добре!
(Да, маленький спойлер певно, бо на першій сторінці не дуже обнадійливий вступ від головного героя, але ж інтрига повинна буть!)
мила, затишна, дещо повчальна історія, коли хочеться перепочити мізками і не закочувати при цьому очі від крінжі. Про дорослішання, перше кохання, стосунки з батьками, герої на диво адекватні, окремо відмічу Луку за його дивовижну наполегливість і працелюбність, а його розсудливість змушує принцесу-вередульку переосмислювати свою поведінку і вчить контролювати свої емоції, що, врешті-решт, приносить спокій в королівство.
«Апельсинове зілля» стало для мене паперовим аналогом затишної гри, в яку тікаєш від реальності: копати город, подавати пиво в таверні чи видобувати корисні копалини, відбиваючись від монстрів, you name it.
Цю камерну історію про принцесу-драконку та юнака з небагатої родини, що заваливши вступний іспит у чаклунську школу, підробляє прибиранням в лісовому маєтку, цілком можна уявити в піксельному сетингу. Кілька колоритних локацій, щемка лінія дорослішання емоційного, коли дорослішання фактичне вже відбулось (а в житті хіба не так?)
Та сама книга, яка справляється не тільки з роллю ескапістського десерту до вечірнього чаювання, а й змушує подумати на теми глибші, від теорії нарцисичних розширень і переосмислення тропу про красуню й чудовисько до викликів пізнього капіталізму.
Утім, про це не буду. Це солодке зілля позаяк буде для кожного своїм.
Книга “Апельсинове зілля” Наталя Кош Видавництво ⠀ Ця історія пахне магією, запиленими книжками, лавандою й апельсином. ⠀ “Ви, певно, думаєте, що неможливо отримати смертну кару за дрібнесеньку помилку, якої припустився до того ж через іншу людину. Треба бути страшенним невдахою, щоб стати приреченим через подібне. Що ж, знайомтесь із цим невдахою.” ⠀ Лука був звичайним тринадцятирічним сином вартового та кравчині. Він мав стати підмайстром кравця чи пекаря, але мав іншу мрію. Вже понад рік він готувався до вступу в Королівську магічну академію. Але провалився. ⠀ Тепер у нього є лише один вибір: піти прибиральником до заможного маєтку й спробувати вступити до академії наступного року або залишити свою мрію та піти навчатися на підмайстра. ⠀ Він знову обирає мрію й опиняється в дуже дивному маєтку посеред лісу. ⠀ “Шурхіт повторився, а потім заскрипіло дерево — секція сходів, — і хлопець заклався б, що ця секція на першому поверсі. Але ні кроків, ані іншого шуму він не чув. Хоч що спустилося згори, воно, очевидно, не було людиною. Ковтнувши, юнак повільно обернувся. Перед ним — сантиметрів, може, за п’ять від обличчя — застигли два ряди гострих білих ікол. Лука заволав.” ⠀ Зачарований маєток, у якому живе принцеса з дуже дивним прокляттям. Принцеса, характер якої гірший за її прокляття. І вона з першого дня не злюбила свого нового помічника. ⠀ Це книга про родину та прийняття. Про силу волі й дорослішання. Про перше кохання та віру у власні можливості. ⠀ Іноді трішки по-дитячому наївна. Іноді трішки не відповідає своєму часу. Але це насамперед казкова й магічна історія про дружбу. Сторінки, які огортають теплим відчуттям. Де віра в добро перемагає будь-яке прокляття. ⠀ #примхливачитака #апельсиновезілля #наталякош #readberry
Дуже тепла і приємна для читання історія. Сподобались взаємини Луки з рідними, особливо з батьками і те, що принцеса в цій історії не безпомічна лялька. Чудовий вибір для зимових вечорів, коли особливо хочеться затишку.
Така тепла, комфортна і чарівна історія. Майже казка☺️ Дуже сподобалось, що розповідь йде від третьої особи, але присутні вставки від Луки. Обожнюю цей прийом в книжках! Герой дорослішає, досягає всього самостійно, своєю працею та наполегливостю. Дуже сподобалась родина Луки. А ось королеву хотілося б якось чи то наказати, чи то виправдати. Трохи не завершеність цієї арки. Але загалом, я просто продовжую закохуватись в українських авторів фентезі ❤️❤️❤️
Це затишне фентезі янг-едалт для тих, кому терміново треба відпочити від буремного життя. Ні, це не сказане ввічливо: «У цій книзі нічого не відбувається, інтересу нема за що триматися, зате вона мила». Анітрохи не воно. Ця книжка зроблена дуже цікаво, тим, хто пише, є чого повчитися. Сама історія героїв доволі проста і місцями передбачувана, там справді нема надто гострих поворотів і приводів для переживань. Те що треба в наші часи. Але навколо цієї історії — багато важливих думок і спостережень, які стосуються важливих тем і будуть корисні як підліткам, так і дорослим. Чи не найважливіше тут — це розмови про сім’ю, родинні стосунки. Про те, що «вони мене люблять і в усьому підтримують» цілком може йти поруч із «вони до мене вимогливі і змушують рахуватися з реальністю». Це просто неймовірно важлива теза, а надто в наш час, коли багато книжок і фільмів розповідають про те, як людина вирішила врешті-решт пожити для себе, тож бере і живе. А гроші на неї з неба падають, а її родинні і суспільні обов’язки виконує хтось інший. А ти сидиш, дивишся на все це і думаєш: «Зрозуміло, мені так не буде, отже, мені для себе нічого зробити не вдасться». Бо так не буває. В «Апельсиновому зіллі» ж — історія про реальних людей, які мають не лише мрії, не лише любов до своїх рідних, а ще й обмеження. Їм — яка дивовижа! — треба щось їсти, десь жити, коритися певним правилам суспільства. Ці прості речі чомусь так рідко зустрічаєш у книжках. Лука — молодший син у родині. Його батько служить у королівській варті (і поступово робить там кар’єру), мати — кравчиня. Королівство, в якому вони живуть, невеличке, тож навіть якщо ти дослужишся до очільника королівської варти, в твоєму домі не з’явиться прислуга: носитимеш воду і білитимеш стелю сам. Тож у дітей змалечку купа обов’язків по дому, і це не обговорюється. Власне, Лука не нарікає, адже він розуміє, що всю цю роботу хтось має робити. Але ж його життя не обмежується обов’язками: Лука мріє стати чарівником. І навіть має план: скласти іспити та спробувати увійти до числа п’ятдесяти стипендіатів. Щоправда, він замалий для цього, у тринадцять років такі іспити мало хто спроможний скласти. Але пробувати треба зараз, бо для нього це остання можливість. Річ у тім, що люди його походження зазвичай отримують якусь ремісничу професію, а в учнівство старших за тринадцять років не беруть. Таким чином, Лука опинився перед складним вибором: якщо з’ясується, що в чарівники йому не пробитися, треба отримувати бодай якусь професію. Якщо й надалі намагатиметься бігти за мрією, може залишитися ні з чим. Що він робитиме без професії? Батьки його підтримують, але з урахуванням усього вищесказаного. Якщо твоя навіжена ідея вигорить — молодець. Якщо ні — муситимеш працювати чи йти в учнівство, бо ж ціле життя попереду. Це не спойлер, із цього починається книжка: Лука не склав. Це було очікувано, але скажіть про таке тринадцятирічному хлопцеві. Батьки йому співчувають, але наполягають: мусиш мати запасний план, мусиш щось робити, ми не можемо собі дозволити посадити тебе на піч і годувати рік, поки ти гортатимеш книжки і готуватимешся до іспиту наступного року. Направду мрія Луки настільки виходить за межі, на їхню думку, прийнятного для людини їхнього стану, що батьки не можуть сприймати її всерйоз. Мабуть, їх дратує його впертість, хоча вони й намагаються на словах його підтримувати. Але врешті-решт батько не витримує і трохи підрізає крила всій цій демократії. Повідомляє синові: «Я знайшов тобі роботу, ходім покажу», і квит. Луці навіть не кажуть яку, не питають його думки: він мусив розуміти, що, як завалить іспити, має працювати. Хай подякує, що поки він у книжках длубався, батьки знайшли щось прийнятне. Робота і справді прийнятна, цілком Луці по силі: прибирати в занедбаному маєтку, де нещодавно оселилася молодша принцеса. Лука добре вміє прибирати, тож упорається. Нічого складного в тому нема. А зароблені гроші може, якщо забажає, використати на своє улюблене навчання. У вільний від роботи час, звісно. Що буде далі, загалом зрозуміло. Але важливо, що воно все буде таке: міцно зав’язане на реальні проблеми, не висмоктані з пальця. Оце насправді і є книжка про нормальних підлітків, живих, справжніх: їм не падають на голову гроші нізвідки, їх не обслуговує рота прислуги, даючи змогу гуляти, переживати пригоди і міркувати про своє місце у Всесвіті, батьки не кажуть їм поблажливо: «Звісно, пошукай себе ще років десять, а ми тим часом забезпечуватимемо всі твої примхи». І ясна річ, Лука тут набагато приземленіший за принцесу, бо їй якраз багато чого на голову падає, вона того навіть і не помічає. Книжка читається легко, добре розважає, дарує справжній відпочинок мізкам. А ще вона красивезно оформлена (обов’язково зверніть увагу на форзаци!). У мене до неї лише одна претензія: недорозкритість історії принцеси. Ну тобто я прекрасно розумію, що книжка зроблена як у житті, а в житті ми дуже часто не дізнаємося всі обставини до кінця. Проте тут, як на мене, для самої історії питання, пов’язані з принцесою, важливі. Бо вона — вдочерена, і це саме по собі непересічно для королівської родини. Королі знічев’я дітей у родину не приймають. Крім того, в тексті прямо сказано, що тому є причини — політичні. Там вочевидь є якісь важливі обставини, і мені їх відверто забракло. Враження таке, наче в стіні дірка, не доклали цегли. Але насправді це дрібниця порівняно з чеснотами. І, безперечно, саме зараз нам усім такі книжки дуже потрібні.
Затишне підліткове фентезі з тропом «красуня і чудовисько» навпаки про дуже відповідального хлопчика Луку і вредну принцесу Юліанну (мою першу подругу дитинства звати Юліанна, ностальгія потрапила в око🥹).
Я гарно відпочила з цією книгою, вона легко читалася, і попри те, що перша половина доволі повільна і здавалася затягнутою, у другій все як закрутилося і понеслося… там вже було важко відірватися.
Мені сподобалася сімʼя Луки, його старші брат і сестра, які кепкували зі свого меншого і водночас підтримували його. Сподобалось, що, потрапивши в халепу, Лука звернувся за допомогою до батька, а не замовчував і намагався все робити сам, як ГГ у більшості підліткових історій.
Разом з тим мені здається не надто реалістичним, що найменший синочок у сімʼї виріс аж настільки відповідальним і працьовитим, але це фентезі, хай так😅
Ще часом у тексті траплялися занадто сучасні слова для обраного сетингу, що трохи різало око.
Але загалом це хороша казкова історія про дорослішання, цілеспрямованість, магію, любов, підтримку та перше кохання.
Я зрозуміла, що мені дуууже заходять такі підліткові фентезі. Вони такі вайбові, комфортні й читаються буквально за пару вечорів🤗
«Апельсинове зілля» — це саме той випадок, коли відкрила книгу «на трошки» і така: ну все, до побачення, мої справи😅
Тут є магія, прокляття, зачарований маєток, пригоди й романтична лінія, за якою було цікаво спостерігати. Особливо сподобалось, що між героями не виникає кохання на другій сторінці — усе розвивається поступово, і через це їм реально віриш👌
Плюс, книга дуже легко читається, без купи складних назв, правил магії та моментів, де треба сидіти й розбиратися, хто кому брат, сват і троюрідний маг😂
Загалом це дуже мила, атмосферна історія з нотками казки. Ідеальний варіант, коли хочеться відпочити від важких сюжетів і просто кайфанути від читання❤️
Тому якщо любите YA, магію, slow burn і книги, після яких лишається теплий вайб, думаю, вам теж може зайти👍
Якраз в останній день тижня сучукрліту дочитала "Апельсинове зілля" пані Наталі Кош. Чудова підліткова історія про магію й перше кохання, яке стало невід'ємною її частиною.
Мені дуже сподобалася історія Луки, його дорослішання й навчання, того, як він вчиться чарувати. Мені було дуже цікаво спостерігати за тим, як він потихеньку зачаровує будинок, аби поменше напружуватися від домашніх обов'язків 😅 ця історія трохи нагадала епізод із серіалу "Пригоди Мерліна", де герой теж зачаровував домашні предмети, щоб вони самі себе чистили, поки він книги з магії читатиме 😂
Також цікавою виявилася історія принцеси. Особливо сюжетний поворот з її "прокляттям". Те, як вона відчайдушно намагалася відстояти своє право на власний вибір і власне щастя, заслуговує на повагу. І нарешті вона здобула його, хоч і довелося піти заради цього на жертви. Крім того, її лінія з панною Серебринською теж виявилася цікавою й захопливою. Було цікаво за ними спостерігати.
Загалом історія мені сподобалася й отримує 5 🍊 з 5
«Апельсинове зілля» — саме та книга, яку хочеться читати ввечері з чаєм, коли не потрібні великі драми, а хочеться трохи магії, затишку й хорошої історії ✨
Мені особливо сподобався Лука — дуже земний, працьовитий і впертий у своєму бажанні стати магом. А його зустріч із принцесою, яка явно має характерець 😅, додає цій історії достатньо хаосу й гумору.
Тут є магія, дракони, зачарований маєток, дорослішання і дуже тепла атмосфера. Не історія про порятунок світу, а радше про те, як поступово знайти своє місце в ньому 💛
Якщо хочеться затишного фентезі, яке читається легко й залишає після себе приємний післясмак — здається, це саме той випадок.
Це історія про 13-річного хлопчика, який дуже хоче потрапити в академію магії. Тут є все, що треба, щоб підкорити моє серце: принцеса, магія, дракон, замок, маги і цей неповторний вайб, наче читаєш одну з манхв.
Дуже сподобалося ВСЕ, хоч це і підліткова історія. Так затишно було читати, я буквально за вечір ковтнула всю книжку. І хотіла ще! Вже чекаю наступні книги авторки, бо з попередньою у нас була така ж історія любові ❤️
Прочитала за вечір, і було таке відчуття, ніби читаєш казку. Легко, затишно. Мені дуже сподобалося спостерігати, як дорослішає Лука. Він усього досягає сам: працею й упертістю, без «обраного долею». А його родина! Всі такі різні, але така гармонійна, щаслива сім'я, і батьки підтримують його не сліпо, а мудро. Окремо подобалось стежити за його роботою в маєтку принцеси (завжди цікаво дивитися, як хтось працює 🤭). Кохання тут перше, юне і дуже миле. А принцеса, звісно, не з простих 😅 Характер у неї ще той, втім, з урахуванням її сім'ї та виховання, це абсолютно логічно.
Дуже затишне юнацьке фентезі про середньовічну магію. Атмосферно, легко читається і підіймає настрій. Це вже друга книги авторки і мені дуже подобається її стиль. Щиро рекомендую як середньовічну, магічну пригоду🤗
Це непогана історія, яку псують жахливі діалоги. Я хотіла кілька разів кинути, однак сподівалася, що ось-ось буде щось цікаве. Перша частина мені сподобалося, однак потім розчарувалася і в системі магії, і в сюжетному повороті.
Гарна тепла, комфортна книга. Іноді хочеться легкої невимушеної історії, особливо коли втомився від довгих циклів, інтриг та епічних подій в інших книжкових всесвітах.
Приємно написано, наразі для мене ця книга одна з найкращих серед інших українських сучасних авторів саме по стилістиці. Буду з нетерпінням чекати наступні книги авторки 🧡
Милі добрі казочки, саме те, що потрібно в дорослому суворому житті. Напевно «Загублений принц» все ж більше запав до душі, але читатиму в пані Наталі однозначно всі книги!
Легка мила історія для вечора затишного читання. Вона більше підліткова, ніж "Загублений принц", але так само якісна. У свої сорок шість рочків я жодної хвилини не пожалкувала, що прочитала Апельсинове зілля.
Гарна мова, чудові персонажі, які місцями підбішують. І це - прекрасно :), бо і в реальності навіть близькі люди нас можуть підбішувати, а то й навіть вибісити.
І таки, як у гарній книзі, кожен знайде свій сенс, кожен побачить і зрозуміє своє.
Дякую пані Наталі за затишні та спокійні години читання.
Затишне фентезі – це те, що допомагає час від часу провітрювати й рятувати зозуленьку на тлі оцих усіх катастроф. І, власне, «Апельсинове зілля» є саме таким затишним підлітковим фентезі. Юний Лука поставив собі дуже важке завдання – поступити в академію магії в тринадцять років. І провалив іспити. Це нормально і зрозуміло: він навчався виключно в міській бібліотеці, без вчителів, до того ж поєднує навчання із підробітком. Попереду – нелегкий вибір: або знову здавати іспити (і остаточно втратити шанс просто стати підмайстром на якійсь «нормальній» роботі), або ж забути про мрію, підкоритися обставинам. Поки ж батько знаходить Луці підробіток: прибирати в дивному занедбаному маєтку, де живе чи то чудовисько, чи то принцеса... Чому особисто мені так сподобалась ця книга? Підлітків вона вчить, що одна-дві невдачі, навіть у важливіших речах – це ще не кінець світу (так, навіть якщо не здав важливі екзамени). Батьків – що не треба пнутися зі шкіри, аби стати ідеальними батьками, але не треба й честити дитину монстром, коли вона просто хоче пожити своє дитинство більш-менш щасливо. Хороші батьки – це не ті, з якими в дитини нема жодних проблем. Це ті, яким дитина здатна довіритися, коли дзьобне смажений півень. До кого прийде зі своїми проблемами, бо знає: принаймні вислухають, а радше за все – спробують допомогти. Дуже сподобався сюжетний хід, за яким в нас є принцеса і дракон, але, як то кажуть, є нюанс 😊 Лицаря нема, хоча тут вже залежить, що вважати лицарством 😉 І так, любовна лінія там є 😊 Дуже ніжна, дуже підлітково-тендітна й незграбна – як воно часто буває в підлітків. Рекомендую всім, кому, власне, подобається затишне підліткове фентезі 😊
Наскільки вибуховим вийде магічне зілля, якщо в рецепті вказано: хлопчик-підліток - 1; дівчинка-підлітка - 1; древнє прокляття - 1; дрібка практичних чарів - на око; ікло дракона - 4; подряпані сходинки - штук 7; досвідчені чаклуни - 2; члени королівської родини - 5; замкова варта - 1.5; недомовки - крихта; тюремний щур - в темряві точно не видно; відро з водою - скільки вбере; гардина - скільки маєте.
Змішати, струсити, якщо не працює - додати краплю здорового глузду. Чи й три. Ваші стіни ще цілі?
Ніколи не вміла правильно записувати рецепти, тому, можливо, щось упустила чи додала.
Якщо ж серйозніше, це гарна книга, щоб відпочити у літній вечір від нервів та тривог. Дорослі тут пройшли психотерапію ще до того, як вийти на сцену, а підлітки - а що підлітки, вони люблять печені яблука, співочі карамельки, огризатися на старших і досліджувати світ та себе. Так, можливо, десь персонажі і діють не зовсім послідовно, десь трохи провис драконів хвіст (в рецепті були не лише ікла, точно!), десь було багато прибирання і відер з водою, але шарму в історії це не забирає. А ще - гарне оформлення, приємний шрифт, і красиві ілюстрації на форзацах.