Чи можна отримати смертний вирок за один дрібний прорахунок? Лука впевнений: щоб палке бажання стати чаклуном привело тебе не в магічну академію, а у вогку в’язницю, треба бути справжнім королем невдах. Усе пішло шкереберть іще п’ять років тому, коли, проваливши вступ до академії, хлопець опинився на службі в загадковому зачарованому маєтку. Замість підкорення заклять — битва з бур’янами та миття вікон. Замість пошани — товариство принцеси Юліанни. Її характер нестерпний, дотепи — гостріші за лезо, а таємниче прокляття іноді перетворює її на чудовисько. Проте ворожість поступово тане, перетворюючись на закоханість. І на що тільки не підеш, щоб урятувати принцесу від монстра, який живе в ній…
Історія про дуже відповідального й сурйозного хлопчика і злюку-принцесу. В принцеси є свої причини бути злюкою, у Луки теж є свої причини бути відповідальною людиною, в чиє життя принцеса вносить хаос. А ще тут є поруйнований драконами замок, звісно, але цей мотив доволі переінакшений на новий лад. Це трошки роман-дорослішання, де хлопчик гребе соціальними сходинками (і це йому дається з чималими труднощами, маю сказать), але це сходинки здорової людини, а не Степана Радченка, іф ю ноу вот ай мін:D
Простенька історія. Ніби намагалася мати вайб мультфільмів Ґілбі... та все ж вона надто проста. Мені забракло цікавої моральної чи соціальної теми, яку б зачіпала ця історія.
З того, що дуже не сподобалось — мова. Надто сучасна, не відповідає соціальному статусу та віку персонажів. Взагалі, не помітно, щоб різні персонажі говорили по-різному. Принцеса наче й говорить інакше, але її відмінність надто підкреслена. Також кальки з російської і дивне вживання слів типу "дерев'яні панелі на стінах та підлозі". Панелі для підлоги — це сучасні модулі для швидкої збірки, на відміну від панелей на стінах, які справді існували з часів, в яких люблять розміщувати фентезі-сеттінги.
Щодо головного героя — кажуть, що men written by women — це добре і чудово, але мені він здався приторним і надто неправдоподібним. Навіть у модних зараз затишних історіях потрібні хоч якісь тіні.
І теж — головний секрет розгадується одразу, як розумієш, що це типу секрет. Не знаю, як до цього ставитися. Наче ж не детектив читаю, але в дитячій книжці про кротика, який шукав, хто наклав купу, було більше несподіванок.
Дійсно затишне фентезі, яке починається зі слів головного героя, що його скоро стратять, а потім повертають нас на 5 років назад до моменту “як це все почалося”. Приємна історія без гострих конфліктів та різких поворотів. Ми поступово знайомимося з героями, занурюючись в їхні буденність та проблеми. Приємно було побачити бодай десь історію з героєм у якого мало того, що повна і здорова родина, то ще й багатодітна. Цікаво зіграв розворот тропу красуні-чудовисько. Майже ретелінг, лише героям значно менше і Лука ходить в будинок принцеси добровільно :D Також ловила вайб Німони з її перетвореннями та моральним компасом. Дійсно, нащо слідувати правилам, якщо вони дурні! В якийсь момент зловила себе на думці “тут нічого не відбувається”, проте майже одразу уточнила, що саме екшену чи емоційних гірок. Сама книга навпаки на посидіти ввечері розслабитися. Посміятися, заварити й собі чайку. Може навіть надихне навести порядок в домі… але не сьогодні ;)
«Апельсинове зілля» стало для мене паперовим аналогом затишної гри, в яку тікаєш від реальності: копати город, подавати пиво в таверні чи видобувати корисні копалини, відбиваючись від монстрів, you name it.
Цю камерну історію про принцесу-драконку та юнака з небагатої родини, що заваливши вступний іспит у чаклунську школу, підробляє прибиранням в лісовому маєтку, цілком можна уявити в піксельному сетингу. Кілька колоритних локацій, щемка лінія дорослішання емоційного, коли дорослішання фактичне вже відбулось (а в житті хіба не так?)
Та сама книга, яка справляється не тільки з роллю ескапістського десерту до вечірнього чаювання, а й змушує подумати на теми глибші, від теорії нарцисичних розширень і переосмислення тропу про красуню й чудовисько до викликів пізнього капіталізму.
Утім, про це не буду. Це солодке зілля позаяк буде для кожного своїм.
Така тепла, комфортна і чарівна історія. Майже казка☺️ Дуже сподобалось, що розповідь йде від третьої особи, але присутні вставки від Луки. Обожнюю цей прийом в книжках! Герой дорослішає, досягає всього самостійно, своєю працею та наполегливостю. Дуже сподобалась родина Луки. А ось королеву хотілося б якось чи то наказати, чи то виправдати. Трохи не завершеність цієї арки. Але загалом, я просто продовжую закохуватись в українських авторів фентезі ❤️❤️❤️
Здається у мене з’явилася ще одна улюблена українська авторка фентезі. І це Наталя Кош. У вас колись було таке, що читаєш книгу, а атмосфера і герої настільки близькі, ніби ти сама це написала? От із «Апельсиновим зіллям» у мене було саме так. Ця історія просто не могла мені не сподобатися. Бо тут є те, що я люблю - Затишне фентезі - Європейський сетинг - Головний герой мого типажу (обожнюю цілеспрямованих і працьовитих хлопців, а Лука ще й на диво шляхетний) - Улюблені тропи: «Магічна Академія» і «від ворогів до друзів» Словом, якщо вам це все подобається, то однозначно раджу читати. Хоч книга і позиціонується, як янг едалт, дорослим поціновувачам фентезі, які люблять затишні атмосферні історії вона теж зайде.
Дуже затишне юнацьке фентезі про середньовічну магію. Атмосферно, легко читається і підіймає настрій. Це вже друга книги авторки і мені дуже подобається її стиль. Щиро рекомендую як середньовічну, магічну пригоду🤗
Гарна тепла, комфортна книга. Іноді хочеться легкої невимушеної історії, особливо коли втомився від довгих циклів, інтриг та епічних подій в інших книжкових всесвітах.
Приємно написано, наразі для мене ця книга одна з найкращих серед інших українських сучасних авторів саме по стилістиці. Буду з нетерпінням чекати наступні книги авторки 🧡