Унікальне мистецьке явище у світовому кінематографі - українське поетичне кіно - в науковому дослідженні Йоанни Левицької розглядається в контексті суспільно-політичного клімату1960-х-1970-х років в Україні. В осмисленні естетичної цінності і стилістичної своєрідності фільмів авторка спирається на теоретичні праці польських науковців і йде слідами української ідентичності від фундаментальних основ. У книжці переконливо і майстерно доведено концептуальну єдність творів українського поетичного кіно з глибокими традиціями українського народного мистецтва і світоглядних цінностей. Монографія адресована студентам вищих навчальних закладів, шанувальникам мистецтва кіно.
Коротка книга, яка опирається на та підсумовує дослідження українського поетичного кіно, виконані іншими авторками та авторами.
І тим не менше це важлива і цінна праця. Наскільки я розумію, це перша і остання книга Йоанни Левицької, причому українське видання є оригіналом: польської версії цієї книги ніколи не було видано.
Йоанна Левицька пише короткий, але детальний і цілісний вступ до теми. ❗ Ключове питання її книги: як українське поетичне кіно зберігало, захищало і передавало наступним поколінням українську ідентичність.
Через це книга складається з трьох частин. 1️⃣ В першій авторка пояснює, а якому становищі була українськість в СРСР на початок 1960-х — і до кінця 1970-х. Огляд, який опирається в основному на книгу Ярослава Грицака "Нарис історії України". 2️⃣ В другій частині Йоанна Левицька пояснює, як виглядав процес створення (і контролю!) кіно в СРСР того часу. Тут ключовими є праці Лариси Брюховецької. 3️⃣ В третій частині авторка показує, як українськість втілювалася в поетичному кіно: якими були теми та сюжети, як воно працювало з минулим. І тут знову головною авторкою є Лариса Брюховецька.
На перший погляд, нічого оригінального. Але книга дуже чітко структурує та систематизує інформацію, подає контекст і пояснює зв'язок фільмів та ідентичності.
Книга найкраще спрацює, якщо ви вже бачили фільми українського поетичного кіно, хоча б найвідоміші — "Тіні забутих предків", "Білий птах з чорною ознакою", "Пропала грамота", "Вавилон ХХ". Але ця ж книга заохотить їх подивитися. Для мене були відкриттям фільми "Всупереч всьому" та "Криниця для спраглих", які я тепер обов'язково подивлюся.