Фальшивий глечик

Вацлав та сини #2

by Юлія Костенко

Детективи агенції «Вацлав та сини» про спокій та відпочинок можуть тільки мріяти. Літні вакації за містом перетворюються на ще одне розслідування.

Онучка Ромських неочікувано отримує від сусідки Лариси Глечик коштовний дарунок: смарагди і рубіни. Окрім того, Лариса, яка нещодавно втратила чоловіка, зізнається, що насправді не знає, кого поховала. Усе, що про себе розповідав покійний чоловік Степан, - фальш.

За розслідування береться Вацлав Адамович. Чому Глечик - приємний чолов'яга, ґречний сусід, вправний підприємець та щирий вітчим - мусив приховувати своє справжнє ім'я та біографію? І головне - від кого?..

352 pages, Hardcover

Published April 1, 2026

Reviews

[JuLiterally · Rating 5 out of 5]

Це було просто… вибух мозку. Інакше і не скажеш.

Моє обличчя в фіналі: "як так взагалі вийшло закрутити?!" Бо я реально не очікувала, що все піде саме так. З кожною частиною ніби знімається ще один шар зі Степана Глечика - і те, що відкривається під ними, місцями відверто моторошне.

Книжка дуже майстерно затягує у свою павутину. Напруга тримає від першої до останньої сторінки, і навіть у фіналі ти сидиш і чекаєш ще якогось підвиверту. Сторінки летять так швидко, ніби ти сам разом із Вацлавом Адамовичем намагаєшся докопатися до правди і зрозуміти, ким насправді є цей клятий Глечик 😅

І на фоні всього цього - Леонтій, Варя і мала Єва. Ті, хто дають трохи світла і затишку серед усього цього напруженого безумства. Вони просто прекрасні.

[think for yourself · Rating 5 out of 5]

Я дуже скептичний та холоднокровний читач, коли мова йде про детективи. Більшість авторів мене розчаровують: я занадто швидко вгадую вбивцю, бачу всі сюжетні повороти й мимоволі починаю будувати теорії замість того, щоб просто читати. Тому для мене ідеальний детектив — це той, який настільки захоплює, що мій мозок просто не встигає шукати винного.

Перша книга серії була для мене досконалою. Вона познайомила нас із героями й задала таку високу планку, що я навіть не тішила себе надією на продовження. І ось — друга частина. Моя цікавість була завищена до межі: як авторці перестрибнути саму себе?

Спойлер: їй це вдалося.

Ось чому цю книгу варто прочитати:

🩸Динаміка, яка не відпускає. Це той тип історії, де ти хочеш «бігти» за сюжетом, щоб якнайшвидше спіймати злодія. Я не могла відірватися, поки не дійшла до останньої сторінки.

🩸Улюблені та нові герої. Леонід та Варя — це все ще любов, тут нічого не змінилося. Але справжньою зіркою цієї частини стала 4-річна Єва. Це маленьке хаотичне сонечко додавало стільки гумору та життя похмурій атмосфері, що я постійно сміялася з її витівок. Вона — справжній кайф і особливість цієї книги.

🩸Нашарування загадок. Детективна лінія тут шикарна. Це не просто одна таємниця, а цілий «пиріг» із загадок, де герої шар за шаром розкривають істину.

🩸Турне Україною. Мені дуже подобається, що авторка не залишає тему України. Разом із персонажами ми подорожуємо різними містами та селищами, що додає історії особливої близькості та атмосфери.

🩸Фінал у стилі Пуаро. Окремий захват від того, як головний герой збирає всі відгадки докупи. Оця сцена, де розкривається вся правда про одного з персонажів у класичному стилі Агати Крісті — це було неймовірно атмосферно та красиво.

🩸Окремий комплімент — за мову та стиль. > Якщо б я ставила оцінку за володіння українською мовою, це було б 100 балів із 10. Сьогодні це велика рідкість — знайти автора (і неважливо, нашого чи закордонного), чий текст настільки приємно читати. Авторська майстерність тут на висоті: речення гармонійні, словосполучення влучні, а абзаци не перевантажені зайвим «шумом».

Тобі не потрібно продиратися крізь складні терміни чи розшифровувати кожне друге слово. Лексика доступна, але водночас багата. Це справді «читабельна» історія в найкращому розумінні цього слова — ти просто ковтаєш сторінку за сторінкою, насолоджуючись самим процесом читання. Для мене, як для скептика, така легкість викладу — це величезний плюс.

Тепер, коли я знаю, що це буде трилогія, я вже в передчутті третьої книги. Це той рідкісний випадок, коли серія не «здувається», а стає тільки цікавішою.

5/5

[Данило Депутат · Rating 5 out of 5]

Детективне агентство «Вацлав і його сини» вдруге запросило мене підглянути за новим розслідуванням. І хоч це була десятиденна мандрівка, і фактично володів нею не я — це було прекрасне завершення читацького літа.
Коротко кажучи, помирає чоловік, і тут дружина виявляє, що її чоловік — абсолютно не той, за кого себе видавав. І цього факту власне вам достатньо для опису сюжету, бо це ж детектив.
Що мене, власне, захопило? Тема: проживши багато років з людиною в шлюбі — ти можеш абсолютно її не знати. Бо навіть товариські люди на публіці — вдома можуть бути з відкритістю рівня цементу, бо вони шось роблять, стараються, а ти тут шось сидиш, підозрюєш, звісно, безпідставно, бо чоловік, оно бач, крутиться.
Обурливо? Так. Реалістично? Дуже.
Але позаяк це знову детектив з неабияким ефектом присутності, то мене зачепили:
— ангіна в малої після морозива;💔
— дорога на Сумщину як асоціація з Країною Мумі-Тролів💔 (книжка написана ще до повномасштабного і, я так розумію, про період до війни);
— і те, як непогано катаються приватні детективи по роботі Україною (хоч робота в них і нелегка, проте я все одно позаздрив).😭
Мова проста і красива. Цікаві рижики в контексті двозначності, й слово «пасерб» для мене нове, дякую.
Ускладнює читання лише те, що треба уважно слідкувати, ху із ху, а це досить сутужно мені — довелося щось перечитувати many times.
Розв’язка все одно мене шокувала. Читав у відгуках, що вона буде в стилі Пуаро, але й гадки не мав, що це настільки прекрасний реверанс у бік Пуаро.
Спочатку не вірилося в саму майстерність імітації, щиро пишучи, але потім згадав, що знаю особисто таких людей, що файно входять у будь-яке оточення, непогано будуючи собі кар’єру завдяки такій якості. Так само і виходять, коли їм невигідно. Чомусь мені такі люди являються з автівкою з великим багажником якраз для зберігання трупа. При тому вони можуть неочікувано цікавитися твоїми справами, палити, прихльобувати пиво з бляшанки й побажати тобі гарного вечора, аби ти пішов з усмішкою на вустах.
Тому таке мистецтво імітації, на жаль, реалістичне. А загалом — одне з найкращих прочитаних серпня!