Руда кішка Глорія раптово прокидається і розуміє, що її дому більше немає. Стіни розсипалися пилом, у проломах гуляє холодний вітер, а там, де колись була підлога, - бездонне провалля. Удалині виє страшний металевий пес, а внизу ходять якісь пройдисвіти та залізні звірі, що плюються вогнем…
Змучена й голодна, Глорія спостерігає, що робиться внизу, і поволі починає згадувати: інші події, інші руки, інші імена - свої минулі життя. Однак чужинці в них були ті самі: коли вона ластилась до ніг козака Тадея, і перевернула чорнильницю на столі панни Орисі, і ганяла мишей із криївки, і ще безліч разів…
Щоразу вона стояла до кінця зі своїми людьми. І цього разу, вона лишатиметься поруч - скільки буде потрібно…
Книжка про кішку, але зовсім не про кішку, чи не зовсім про кішку. Я заплуталася, але це чудова історія, в якій переплелося безліч історій, де завжди один і той же смердючий ворог. Мені здається, це хороший варіант для позакласного читання, так, тут багато важких моментів, але така вже правда життя
В цій історії багато чого мене купляє: 1) моє рідне місто, 2) кішка, 3) наявність перекладу рос. фраз українською. Але до усього це хороша книга, місцями важка (обережно, наявне знущання над тваринами), місцями сумна, місцями, навпаки, надихаюча. Я отримала задоволення від читання, дякую