Rommel's Greatest Victory

by Samuel W. Mitcham Jr.

Erwin Rommel was already known to Allied servicemen as the Desert Fox before he launched his drive for Tobruk in the spring of 1942. His reputation was reinforced by this audacious campaign, which was truly the jewel in the crown of Axis operations in North Africa. Samuel Mitcham shows how Rommel employed the scant resources at his disposal, how he fused German units with Italian and how he deployed all the tactical skill and cunning at his disposal - and shattered the best the Allies had to offer in just a few weeks of fighting. Tobruk was the most significant port on the Libyan coast east of Tripoli, and thought to be the key that would unlock the way to Alexandria and the Suez Canal. Rommel's seizure of the port, thoroughly analysed in this major new study, for a time seriously threatened the Allied position in the entire Mediterranean region and proved that Rommel was a general of outstanding calibre.

Genres: History, Military History, Nonfiction, World War II, Military Fiction

244 pages, Paperback

First published March 25, 1998

Reviews

[Данило Судин · Rating 4 out of 5]

В центрі книги Мітчема - битва за Ґазальську лінію та штурм Тобрука Роммелем в травні-червні 1942 р. Втім, автор коротко переказує події кампанії в Північній Африці 1940-1942 рр.

Текст написано легко, хоча це воєнна історія, а тому тут багато номерів військових частин, прізвищ генералів тощо. Але текст науково-популярний, тому продиратися крізь всі ці імена та номери не потрібно. За потреби можна їх пропускати, за бажанням - пильно вишуковувати інформацію про тих чи інших персонажів.

Основний висновок книги: Роммель був не таким вже геніальним, просто британці наробили помилок.
1. Британці далі воювали за принципами Першої світової війни:
1.1. Чітке розмежування родів військ і використання їх "за призначенням". Наприклад, протитанкові гармати мають бути зброєю оборони, бо вони пробивають броню танків. А от в наступі це завдання мають виконувати танки. Роммель діяв інакше: інструмент треба застосовувати до всіх ситуацій, де він пасує. Треба в наступальній операції знищити ворожі танки, а свої не мають відповідних гармат? Тоді артилерія буде наступальною зброєю.
Так само в британців артилерія, танки та піхота жили цілком окремо - і їхні командири не могли між собою домовитися. Розуміння того, що вони мають між собою співпрацювати - і дуже оперативно - британці не виробили.
1.2. Глибокі лінії оборони. Британці на Ґазальській лінії відтворили окопи Першої світової війни. Тільки замість окопів були мінні поля, але загалом лінія оборони була дуже глибокою. І далі очікували позиційної війни: атаки, контратаки, прогризання ворожих ліній оборони тощо. Роммель не дав себе втягнути в позиційну війну - і нав'язав маневренну. Можливо, тому що британці виграли в Першій світовій, а тому трималися її методів. А от німці програли, а тому шукали способів, як би то придумати нові методи воєнних дій.
2. Британці мали бардак в командуванні.
2.1. Командування було завжди колегіальним. Командир армії радиться з підлеглими генералами щодо подальшої стратегії. Вони з нею можуть навіть не погоджуватися. І діяти на свій розсуд.
2.2. Командування не здатне припильнувати ситуацію. При обороні Тобрука виявилося, що ніхто не знає, який стан мінних полів (частину з них демонтували, щоб перенести міни на Ґазальську лінію). А тому було переконане, що все гаразд з обороною.
2.3. Не було єдиної стратегічної лінії. Черчіль наказує обороняти Тобрук, головнокомандуючий в регіоні вважає, що його потрібно евакуювати, але командиру військ в Тобруку дає наказ, то відступати, то вирішувати самому, чи оборонятися. Командир вирішує оборонятися, але в нього водночас забирають всю артилерію, а також виводять частину військ.
3. Не розуміння стратегії сучасної війни
3.1. Британці повністю ігнорували принцип концентрації сил. Їхні танки та артилерія не формували ударних кулаків, а тому не могли завдавати рівнозначних за силою ударів по німцях.
3.2. В британців не існувало стратегічних резервів: прорив фронту завжди означав катастрофу, бо не було чим відбивати атаки противника і закривати прорив.

Ясно, що за таких умов Роммель здобув ефектну перемогу, хоча кілька разів був на межі повного розгрому. Роммель погано оцінив ситуацію (розвідка не спрацювала) і думав, що Ґазальська лінія не тягнеться так далеко на південь. Через це його маневр виявився під загрозою: лінії постачання не вдалося налагодити в перший день атаки. Також Роммель не знав, що британці натицяли за лінією оборонних пунктів. Попри те, що вони були слабкими, вони пригальмували наступ Роммеля - і він змушений був відступати до Ґазальської лінії. Там він завів війська в "мішок" ("Котел", як його називали всі учасники цієї битви) між британських мінних полів. Якби британці організували масовану атаку, війська Роммеля не мали б куди відступати - і були б повністю розгромлені. Але британці не змогли (див. вище). Фактично, Роммель швидше ніж британці адаптовувався до нової ситуації, а також дуже швидко перебудовував свої плани. Одна з причин: він розумів загальні слабкі та сильні риси стратегічної ситуації, а тому його тактика підпорядковувалась єдиному стратегічному планові, просто він змінював тактичні деталі. Британці ж не вміли так: на продумування контратаки Роммеля в "Котлі" вони витратили 4 дні, але операція провалилася через недоліки британської армії. А от Роммель за пів дня придумав новий план наступу - і розбив таки британців.

Тому книга цікава. І показує особливості воєнного мистецтва британців та німців в умовах пустелі

['Aussie Rick' · Rating 4 out of 5]

I found this book easy and enjoyable to read. The author offers a well presented and researched account of Rommel's capture of Tobruk in 1942. It shows Rommel at his best although he was hepled at times by the Allies lack of understanding of all-arms combat. It shows Rommel was also extremely lucky on occassion but he was a commander who led from the front and took advantage of these lucky breaks.

The only faults I could find with this book were the maps and some incorrect captions to some of the photos. I felt that the maps could have provided more detail. I hate reading about a location in the narrative but not being able to find it on the relevant map. The author provided numerous maps throughout the narrative but they could have been on a higher standard. I noticed two incorrect captions to the photos, one showing a Panzer MkIV with a 75cm main gun but labled as a Panzer MkIII and another photo listed as a British Valentine tank but which is a Cruiser MkII or MkIII.

Regardless of these minor faults this is still a very good book covering this battle (and only one of few that does!) and was a delight to read. I would recommend it to anyone who enjoys military history.

[Martin Samuels · Rating 3 out of 5]

Samuel Mitcham can be relied upon for accounts that move at pace, giving a clear and gripping narrative of events, based on good awareness of the key sources. This volume does not disappoint. Having set the scene, through a brief summary of the war in the desert prior to May 1942, the book's chapters focus on the progressive collapse of Eighth Army, as Rommel repeatedly wrongfooted the British commanders, culminating in his seizure of the vital strategic port of Tobruk. Although the book is focused on the narrative, rather than analysis, Mitcham constantly brings out the contrast between the command style of the Germans (up front by the action, taking rapid and bold decisions, working as a combined arms team) and that of the British (endless indecisive conferences, commanders chained to their headquarters, independent action by each of the arms and by each formation). It becomes clear why the larger and better equipped and supplied British forces crumbled in the face of Rommel's dynamism. The only real complaint is that the book ends with the fall of Tobruk, even though the campaign continued for another month and ultimately ended in the failure of Rommel's over-ambitious goals.

[Evan · Rating 2 out of 5]

A straightforward, clear exposition of Rommel's tactical moves from 1940-1942. Competently written, but not scintillating in the slightest. This stands as a good "for the record" account; Mitcham notes the positions of every division, etc., at every given moment, but this minutae really cuts the narrative flow. Perhaps better as a reference book.

[Mark Levandoski · Rating 2 out of 5]

Describes unit positions and movement during battle,supported by a good quantity of maps.A small amount of tactical detail given.