What do you think?
Rate this book
Микола Гоголь – український письменник в імперії. Дослідження ідентичності
Книга «Микола Гоголь – український письменник в імперії. Дослідження ідентичності» відомого канадського літературознавця Олега Ільницького є зразком нового перепрочитання та переосмислення творчого доробку Миколи Гоголя в полі світоглядних і духовних координат його творчого мислення як у контексті імперської ідеології та культури, так і у ширшому контексті української культури.
Автор всебічно висвітлює джерела конфлікту інтерпретацій навколо національної ідентичності письменника, детально аналізує відчайдушні спроби російських інтелектуалів упродовж двох століть привласнити творчу спадщину Гоголя задля конструювання власних імперських наративів, а також не менш відчайдушний опір діячів української культури таким намаганням.
Для літературознавців, культурологів, політологів і усіх, хто прагне глибше усвідомити життєву і творчу драму українських письменників в умовах імперської ідеології та культури.
Автор всебічно висвітлює джерела конфлікту інтерпретацій навколо національної ідентичності письменника, детально аналізує відчайдушні спроби російських інтелектуалів упродовж двох століть привласнити творчу спадщину Гоголя задля конструювання власних імперських наративів, а також не менш відчайдушний опір діячів української культури таким намаганням.
Для літературознавців, культурологів, політологів і усіх, хто прагне глибше усвідомити життєву і творчу драму українських письменників в умовах імперської ідеології та культури.
256 pages, Hardcover
Published January 1, 2026
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
March 2, 2026
Олег Ільницький "Микола Гоголь"
Саммері:
Битва за Гоголя триває з часів життя Гоголя.
Сам Гоголь ставав росіянином кожного разу, як йому були потрібні гроші, а гроші йому були потрібні постійно, особливо на життя в Італії.
Росіянці дуже сумували, що такий геніальний письменник змальовував їх такими рохами (самка кнура) і нікчемами, а українці в нього виходили завзяті і цікаві люди.
Ільницький каже, що Гоголь як не старався прибитися до русні, нічого в нього не вийшло, принаймні у творчості. Те, що Гоголь написав "Мертві душі" ніяк його до росіян не наближає. Це те саме, що казати, що Шекспір став італійцем після написання "Ромео і Джульєтти".
Пришелепкувате почуття гумору в Гоголя - від баті, а набожність - від матері.
В Гоголя була дуже близька подруга Смирнова, з якою він активно листувався і збирався зустрітися після смерті. Ця Смирнова активно цікавилася в Гоголя, яка ж все таки в нього душа - росіянин він чи хохлік? А Гоголь нарікав їй за те, що показує чужим людям його листи і намагався відпетляти.
Гоголь знищив не лише другий том Мертвих душ, в й свій твір про козацтво, який подобався самому Гоголю: " ця вещь может бить славная".
Росіянці так хотіли собі Гоголя (бо знали, що в них літератури немає), що навіть спеціально вигадали четверту східнослов'янську національність, яка визначається не походженням, а мовою і називається "общерус".
Хороше ще було порівняння, як класифікувати ірландських і не ірландських письменників з Ірландії: Джойс - ірландський письменник, а от Голдсміт і Шерідан - вже ні.
Багато плутанини ще з усим руським, що насправді від Русь (особливо в Тарасі Бульбі), бо все це суто українське, як є.
русня завжди була руснею, народом рогоносцем, а всі інші для них то племена, то діалекти.
Мандельштам відчував, що Гоголь пишучи свої тексти перекладав їх в голові з української.
В тексті дуже-дуже багато всього про росіян (вони там неприємні імперці, такі якими вони є насправді, але їх достобіса): треба тримати в голові, що це англомовне дослідження для іноземців, які не можуть цими росіянцями ніяк надихатися.
Загалом цілком бодре дослідження. Не надто затягнуте. Для іноземців - Mustread!
Саммері:
Битва за Гоголя триває з часів життя Гоголя.
Сам Гоголь ставав росіянином кожного разу, як йому були потрібні гроші, а гроші йому були потрібні постійно, особливо на життя в Італії.
Росіянці дуже сумували, що такий геніальний письменник змальовував їх такими рохами (самка кнура) і нікчемами, а українці в нього виходили завзяті і цікаві люди.
Ільницький каже, що Гоголь як не старався прибитися до русні, нічого в нього не вийшло, принаймні у творчості. Те, що Гоголь написав "Мертві душі" ніяк його до росіян не наближає. Це те саме, що казати, що Шекспір став італійцем після написання "Ромео і Джульєтти".
Пришелепкувате почуття гумору в Гоголя - від баті, а набожність - від матері.
В Гоголя була дуже близька подруга Смирнова, з якою він активно листувався і збирався зустрітися після смерті. Ця Смирнова активно цікавилася в Гоголя, яка ж все таки в нього душа - росіянин він чи хохлік? А Гоголь нарікав їй за те, що показує чужим людям його листи і намагався відпетляти.
Гоголь знищив не лише другий том Мертвих душ, в й свій твір про козацтво, який подобався самому Гоголю: " ця вещь может бить славная".
Росіянці так хотіли собі Гоголя (бо знали, що в них літератури немає), що навіть спеціально вигадали четверту східнослов'янську національність, яка визначається не походженням, а мовою і називається "общерус".
Хороше ще було порівняння, як класифікувати ірландських і не ірландських письменників з Ірландії: Джойс - ірландський письменник, а от Голдсміт і Шерідан - вже ні.
Багато плутанини ще з усим руським, що насправді від Русь (особливо в Тарасі Бульбі), бо все це суто українське, як є.
русня завжди була руснею, народом рогоносцем, а всі інші для них то племена, то діалекти.
Мандельштам відчував, що Гоголь пишучи свої тексти перекладав їх в голові з української.
В тексті дуже-дуже багато всього про росіян (вони там неприємні імперці, такі якими вони є насправді, але їх достобіса): треба тримати в голові, що це англомовне дослідження для іноземців, які не можуть цими росіянцями ніяк надихатися.
Загалом цілком бодре дослідження. Не надто затягнуте. Для іноземців - Mustread!
Displaying 1 of 1 review