Роздумуючи про земне й божественне призначення людини, більшість героїв роману роблять свій нелегкий вибір на користь добра, справедливости, чести, стають до лав лицарів світла.
Емма Андієвська (Emma Andijewska) - українська письменниця, поетеса та художниця, що працює у стилі сюрреалізму та герметизму. Створила власний світ поетичних та художніх образів у високо індивідуальній манері. Філософські, духовні та містичні теми є головними у творчості Андієвської. Авторка належить до важливих представників модернізму в українській літературі другої половини XX ст. Письменницю часто пов'язують з Нью-Йоркською групою українських літераторів на еміграції. Поетеса відома тим, що пишучи у формі класичного сонету, кардинально його реформувала своїм використанням дисонансів та далекосяжних смислових асоціацій між побутовими речами та філософськими поняттями. Більшу частину свого життя Андієвська провела поза Україною, проживаючи в Мюнхені та Нью-Йорку.
Одна з найдивовижніших книг, які мені доводилось читати. Схоже на мереживо, а не на текст. Переплетіння людських долей, речення довжиною з життя, чудернацька лексика та імена, географія, що охоплює увесь світ. Особливість стилю вимагає трохи часу, аби його зрозуміти, тому не лякайтесь і не кидайте цю книгу завчасно. Дайте їй шанс і вона вас вразить до глибини душі.
Подужав 20 сторінок. Сюжету тут 1%. Решта - потік свідомості: речення довжиною у сторінку, які мали би щось значити; десятки персонажів виринають лише на пару рядків і зникають; їхні характери передаються не через події, а просто через згадані факти. Можливо, далі буде краще, але я пам'ятаю, що зовсім не пам'ятаю "Улісса", якого точно читав, а роман Андієвської за стилем нагадує мені саме його, тому я вже зараз кидаю читати його, щоб не марнувати свій час.
Не хотів би нікого збивати, але роман для дуже великих поціновувачів: речення на кілька сторінок, мінімум діалогів і потік свідомості авторки. Я зміг прочитати лише половину, але далі вже сил не вистачило