Роль інтелектуала в Україні та світі, сенс іронії, нацистський і комуністичний тоталітарні режими в зображенні Тадеуша Боровського і Ґустава Герлінґа-Ґрудзінського, Тарас Шевченко очима Григорія Грабовича, Іван Франко очима Ярослава Грицака, Леся Українка очима Оксани Забужко, Юрій Андрухович очима Карла-Йозефа Цумбруннена, але також Майдан і пореволюційна розгубленість, примирення з Польщею і війна з Росією, Крим і Донбас – ось неповний перелік тем, більшою чи меншою мірою заторкнутих у цій збірці.
Олександр Бойченко (15 листопада 1970) - український письменник, літературний критик, перекладач, есеїст, колумніст, педагог
В 1992 році закінчив Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича за спеціальністю «Російська мова та література». У 1997–2010 роках доцент Чернівецького університету, викладач зарубіжної літератури, а також співредактор інтернет-часопису «Потяг 76», колумніст «Українського Журналу» (Прага), журналу «Країна» (Київ), газети «Молодий буковинець» та інших.
З 2010 року зосереджується на творчій роботі: художній редактор декількох книг, автор шести збірок есе та кількох сотень публікацій у наукових і періодичних виданнях, перекладів на українську з польської та російської. Член журі премії «Книжка року». Перший лауреат «Книжки року» у номінації найкращий медіакритик. 2015 року за книгу «Більше / Менше» присуджено премію імені Юрія Шевельова, за художню та наукову есеїстику.
Бойченка читати і приємно і корисно. Окрім власне читання. Він викликає тебе до дискусії іноді не стільки із ним скільки із самим собою. Зрозуміти себе, зазирнути глибше. Окрім того тексти Олександра це хороше щеплення від графоманії і солодкавого патріотизму. Щоправда можливі побічні ефекти у вигляді препарування довколишнього світу занадто вже критичним скальпелем мислення....
Постфорумна книжкова прокрастинація дедалі дужчає. Наразі маю із два десятки нових книжок, що їх хочу прочитати, а у результаті читаю Бойченківську есеїстику 2015 року, що взяв у бібліотеці, блін.
Добра річ. Трохи зверхня, та зла, але раціональна, що жерсть. У поради до прочитання вишиватникам разом із "Абеткою" Ґаусса. Бо (не дослівно) "хотілося б, аби на укрфіл йшли не з любові до України, а із любові до мови, як, наприклад, на романо-германське відділення".