What do you think?
Rate this book
Розвідка: анонімності не існує
Перед вами — практичний посібник із сучасної цивільної розвідки. Книга зрозуміло пояснює методи OSINT, HUMINT, GEOINT, FININT, SIGINT та інші складові сучасної аналітичної практики. Усі ці підходи формують єдину систему, якою має володіти аналітик XXI століття. Видання побудоване на українському досвіді війни, журналістських розслідуваннях та реальних кейсах аналітичної роботи: які інструменти були застосовані, які методи дали результат, які рішення виявилися критичними.
Історичний погляд — що змінилося у розвідці, які принципи збереглися та як минуле впливає на сучасні методи аналітики.
Розвідка розглядається як спосіб мислення — від побудови гіпотез та роботи з невизначеністю до глибокої верифікації даних. Окремі розділи пояснюють інтелектуальні моделі, які підсилюють аналітичне мислення та дозволяють точніше працювати з даними. Книга навчає працювати зі структурою інформації, бачити приховані зв’язки, моделювати поведінку людей, проводити еліситацію. Докладно розглянуто моделі мотивації та підходи до уникнення когнітивних помилок.
Це системний playbook для тих, хто працює з інформацією професійно. Він стане у пригоді журналістам-розслідувачам, військовим аналітикам, активістам і всім, хто приймає рішення на основі даних.
Книга дає ключові навички XXI століття: мислити структурно, перевіряти критично, працювати з людьми й читати мережу так само точно, як карту місцевості.
Історичний погляд — що змінилося у розвідці, які принципи збереглися та як минуле впливає на сучасні методи аналітики.
Розвідка розглядається як спосіб мислення — від побудови гіпотез та роботи з невизначеністю до глибокої верифікації даних. Окремі розділи пояснюють інтелектуальні моделі, які підсилюють аналітичне мислення та дозволяють точніше працювати з даними. Книга навчає працювати зі структурою інформації, бачити приховані зв’язки, моделювати поведінку людей, проводити еліситацію. Докладно розглянуто моделі мотивації та підходи до уникнення когнітивних помилок.
Це системний playbook для тих, хто працює з інформацією професійно. Він стане у пригоді журналістам-розслідувачам, військовим аналітикам, активістам і всім, хто приймає рішення на основі даних.
Книга дає ключові навички XXI століття: мислити структурно, перевіряти критично, працювати з людьми й читати мережу так само точно, як карту місцевості.
- GenresNonfiction
550 pages, Hardcover
Published April 1, 2026
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 5 of 5 reviews
June 19, 2026
З точки зору інформаційного наповнення - 5+. З точки зору коректури і верстки - 2. Купа помилок, неправильних назв, видно, що добрячу частину тексту писав ШІ, скріншоти і фото зовсім нечитабельні. За 1000 гривень я очікувала відповідно якісний продукт.
Однак дякую авторам за те, що досить добре виклали свої знання і досвід, за те, що поділились дуже цікавими випадками з практики) Я стала уважнішою до власної інформаційної гігієни і до того, яка інформація може стати зброєю проти мене, це було надзвичайно корисно.
4/5, рекомендую, але заплющіть очі (ха-ха) на візуал.
Однак дякую авторам за те, що досить добре виклали свої знання і досвід, за те, що поділились дуже цікавими випадками з практики) Я стала уважнішою до власної інформаційної гігієни і до того, яка інформація може стати зброєю проти мене, це було надзвичайно корисно.
4/5, рекомендую, але заплющіть очі (ха-ха) на візуал.
September 4, 2026
Хороший практичний гайд по OSINT. Настільки практичний, що після нього хочеться закрити всі соцмережі, викинути телефон і переїхати в ліс.
September 6, 2026
Ми звикли думати, що розвідка — це щось про спецслужби, агентів, перехоплення, супутники й секретні операції.
Але після «Розвідка. Анонімності не існує» Артема Старосєка, Сергія Бескрестнова та Гіла Варфоломєєва я зловив себе на іншій думці:
насправді з елементами розвідки ми стикаємося практично щодня. Просто не називаємо це розвідкою.
Перед важливою зустріччю ви гуглите людину, дивитеся LinkedIn, компанію, попередні місця роботи, спільних знайомих — це вже елементи OSINT.
Намагаєтесь через розмову, правильно поставлені запитання, поведінку та реакції зрозуміти людину — десь тут починається HUMINT.
Аналізуєте компанію через фінансові показники, структуру власності, транзакції чи рух грошей — FININT.
Дивитесь на фотографію й намагаєтесь зрозуміти, де вона зроблена, — GEOINT.
Думаєте, яку інформацію про вас можна знайти у відкритому доступі, — це вже питання власної інформаційної безпеки.
І таких прикладів у книжці сотні.
Саме тому для мене це виявилася книжка не стільки про розвідку, скільки про те, як працювати з інформацією і як взагалі дивитися на світ.
Один із найцікавіших пластів — критичне та аналітичне мислення.
Критичне мислення змушує перевіряти логіку, аргументацію, помилки та упередження. Аналітичне — розкладати проблему на складові, шукати закономірності, будувати причинно-наслідкові зв’язки, гіпотези та сценарії.
Тобто перше ставить запитання:
«Чи це справді так?»
Друге:
«Як це працює і що з цього випливає?»
І, мабуть, саме поєднання цих двох режимів мислення є однією з найкорисніших речей, які можна забрати з книжки незалежно від того, маєте ви хоч якесь відношення до розвідки чи ні.
Є в книжці дуже проста фраза:
«Мислення хаотичне. Логіка — те, що надає цьому хаосу структуру».
І чим далі читаєш, тим більше розумієш, що всі OSINT, HUMINT, FININT, SIGINT та GEOINT — це зрештою лише різні способи отримання сигналів.
Найскладніше починається потім: що з цими сигналами робить людина.
Бо наш мозок не аналізує світ із нуля. Він використовує евристики — готові ментальні шаблони. Вони дозволяють швидше обробляти інформацію, але водночас створюють упередження.
У книжці є хороша аналогія: мозок схожий на засніжений пагорб. Один раз спускаєшся на санчатах — залишається слід. Проїдеш тією самою дорогою багато разів — утворюється глибока колія, з якої дедалі складніше вибратися.
Приблизно так працюють і наші переконання.
Тому знайти інформацію — лише половина роботи.
Інша половина — не стати заручником власної інтерпретації цієї інформації.
Мені дуже сподобався ще один приклад.
Перед вами графік. Він красиво й переконливо демонструє стрімке зростання. Є роки, є лінія, є очевидний тренд.
Але немає осі Y.
Ми не знаємо, що саме вимірюється і який масштаб змін. Зростання може бути від 50 центів до 5 доларів. А може — від 50 до 500 мільйонів.
Мозок уже побачив історію, хоча даних для такого висновку недостатньо.
І це прекрасно переноситься на бізнес.
Харизматичний засновник. Молода команда. Красива презентація. «Революція». «Зміна світу». «Інвестиція в майбутнє». Графік росте вправо і вгору.
Ми дуже любимо переконливі історії.
Але переконлива історія ще не означає, що вона правдива.
Я особисто знаю компанії, які чудово вміють будувати PR навколо себе, виступати на конференціях і створювати враження великого успіху. Але коли починаєш дивитися глибше — на продукт, бізнес-модель, реальні результати, — картинка може виявитися зовсім іншою.
І, мабуть, найгірше, що може статися, — коли ми самі інвестуємо в компанію, яка створює весь цей інформаційний шум, і приймаємо його за реальні сигнали.
Бо в якийсь момент кількість згадок у медіа, нагород, виступів та красивих презентацій починає створювати ілюзію, що перед нами успішний бізнес.
Хоча насправді це все ще треба перевірити.
Саме тому недостатньо побачити красивий пітч чи медійність засновника.
Треба дивитися на факти під історією.
Навіть цифри можуть складатися в історію. І навіть цифрами можна маніпулювати.
Тому, мабуть, один із головних уроків книжки для мене:
дані ≠ інформація ≠ знання.
Між ними завжди стоїть людина, яка повинна перевірити джерело, контекст, причинно-наслідкові зв’язки, альтернативні пояснення і власні упередження.
І тут книжка цікаво виходить далеко за межі OSINT.
Наприклад, є cold reading — техніка, за допомогою якої можна створити в незнайомої людини відчуття, ніби ви дуже добре її розумієте. Спостереження за зовнішністю, мовою тіла, акцентом плюс достатньо універсальні твердження — і далі реакція самої людини допомагає уточнювати картину.
Або супутникова розвідка.
Для українців це взагалі перестало бути якоюсь абстрактною технологією. У книжці розбирається SAR — Synthetic Aperture Radar — і той самий «народний супутник» ICEYE, придбаний Фондом Сергія Притули для потреб української розвідки.
Радарні супутники можуть працювати незалежно від хмарності та освітлення.
Те, що ще недавно виглядало технологією з фільмів про спецслужби, сьогодні безпосередньо впливає на перебіг війни.
Або FININT.
Гроші теж залишають сліди. Структури власності, транзакції, криптовалюти, санкційні мережі — усе це може розповісти історію, яку людина чи організація воліла б приховати.
І тут поступово приходиш до головної думки книжки, винесеної в назву:
анонімності практично не існує.
Ми залишаємо після себе фотографії, геолокації, професійні зв’язки, транзакції, коментарі, метадані, історію компаній та десятки інших цифрових слідів.
Окремо мені сподобалося, що автори багато говорять не лише про інструменти, а й про людину, яка ними користується.
Психологічна стійкість. Здатність контролювати емоції. Критичне мислення. Аналітичність. Уміння працювати в умовах невизначеності. Готовність змінити гіпотезу, коли факти їй суперечать.
Тобто хороший аналітик — це не людина, яка дуже добре вміє гуглити.
Це передусім певний спосіб мислення.
Мабуть, саме тому я б радив цю книжку значно ширшій аудиторії, ніж люди, які професійно займаються розвідкою чи OSINT.
Підприємцям. Менеджерам. Маркетологам. Інвесторам. Журналістам. Усім, хто регулярно приймає рішення на основі неповної інформації.
Бо ми живемо у світі, де проблема вже давно не в дефіциті інформації.
Навпаки — її занадто багато.
І конкурентною перевагою стає не здатність знайти ще більше інформації, а здатність відрізнити сигнал від шуму, факт від інтерпретації, кореляцію від причинності, красиву історію від реальності.
Тому після 655 сторінок «Розвідки» в мене залишилася доволі проста думка:
розвідка — це не лише про те, щоб знати більше за інших.
Це про те, щоб краще бачити те, на що дивляться всі.
Нетипова книжка для мене, але все ж 5 з 5.
Але після «Розвідка. Анонімності не існує» Артема Старосєка, Сергія Бескрестнова та Гіла Варфоломєєва я зловив себе на іншій думці:
насправді з елементами розвідки ми стикаємося практично щодня. Просто не називаємо це розвідкою.
Перед важливою зустріччю ви гуглите людину, дивитеся LinkedIn, компанію, попередні місця роботи, спільних знайомих — це вже елементи OSINT.
Намагаєтесь через розмову, правильно поставлені запитання, поведінку та реакції зрозуміти людину — десь тут починається HUMINT.
Аналізуєте компанію через фінансові показники, структуру власності, транзакції чи рух грошей — FININT.
Дивитесь на фотографію й намагаєтесь зрозуміти, де вона зроблена, — GEOINT.
Думаєте, яку інформацію про вас можна знайти у відкритому доступі, — це вже питання власної інформаційної безпеки.
І таких прикладів у книжці сотні.
Саме тому для мене це виявилася книжка не стільки про розвідку, скільки про те, як працювати з інформацією і як взагалі дивитися на світ.
Один із найцікавіших пластів — критичне та аналітичне мислення.
Критичне мислення змушує перевіряти логіку, аргументацію, помилки та упередження. Аналітичне — розкладати проблему на складові, шукати закономірності, будувати причинно-наслідкові зв’язки, гіпотези та сценарії.
Тобто перше ставить запитання:
«Чи це справді так?»
Друге:
«Як це працює і що з цього випливає?»
І, мабуть, саме поєднання цих двох режимів мислення є однією з найкорисніших речей, які можна забрати з книжки незалежно від того, маєте ви хоч якесь відношення до розвідки чи ні.
Є в книжці дуже проста фраза:
«Мислення хаотичне. Логіка — те, що надає цьому хаосу структуру».
І чим далі читаєш, тим більше розумієш, що всі OSINT, HUMINT, FININT, SIGINT та GEOINT — це зрештою лише різні способи отримання сигналів.
Найскладніше починається потім: що з цими сигналами робить людина.
Бо наш мозок не аналізує світ із нуля. Він використовує евристики — готові ментальні шаблони. Вони дозволяють швидше обробляти інформацію, але водночас створюють упередження.
У книжці є хороша аналогія: мозок схожий на засніжений пагорб. Один раз спускаєшся на санчатах — залишається слід. Проїдеш тією самою дорогою багато разів — утворюється глибока колія, з якої дедалі складніше вибратися.
Приблизно так працюють і наші переконання.
Тому знайти інформацію — лише половина роботи.
Інша половина — не стати заручником власної інтерпретації цієї інформації.
Мені дуже сподобався ще один приклад.
Перед вами графік. Він красиво й переконливо демонструє стрімке зростання. Є роки, є лінія, є очевидний тренд.
Але немає осі Y.
Ми не знаємо, що саме вимірюється і який масштаб змін. Зростання може бути від 50 центів до 5 доларів. А може — від 50 до 500 мільйонів.
Мозок уже побачив історію, хоча даних для такого висновку недостатньо.
І це прекрасно переноситься на бізнес.
Харизматичний засновник. Молода команда. Красива презентація. «Революція». «Зміна світу». «Інвестиція в майбутнє». Графік росте вправо і вгору.
Ми дуже любимо переконливі історії.
Але переконлива історія ще не означає, що вона правдива.
Я особисто знаю компанії, які чудово вміють будувати PR навколо себе, виступати на конференціях і створювати враження великого успіху. Але коли починаєш дивитися глибше — на продукт, бізнес-модель, реальні результати, — картинка може виявитися зовсім іншою.
І, мабуть, найгірше, що може статися, — коли ми самі інвестуємо в компанію, яка створює весь цей інформаційний шум, і приймаємо його за реальні сигнали.
Бо в якийсь момент кількість згадок у медіа, нагород, виступів та красивих презентацій починає створювати ілюзію, що перед нами успішний бізнес.
Хоча насправді це все ще треба перевірити.
Саме тому недостатньо побачити красивий пітч чи медійність засновника.
Треба дивитися на факти під історією.
Навіть цифри можуть складатися в історію. І навіть цифрами можна маніпулювати.
Тому, мабуть, один із головних уроків книжки для мене:
дані ≠ інформація ≠ знання.
Між ними завжди стоїть людина, яка повинна перевірити джерело, контекст, причинно-наслідкові зв’язки, альтернативні пояснення і власні упередження.
І тут книжка цікаво виходить далеко за межі OSINT.
Наприклад, є cold reading — техніка, за допомогою якої можна створити в незнайомої людини відчуття, ніби ви дуже добре її розумієте. Спостереження за зовнішністю, мовою тіла, акцентом плюс достатньо універсальні твердження — і далі реакція самої людини допомагає уточнювати картину.
Або супутникова розвідка.
Для українців це взагалі перестало бути якоюсь абстрактною технологією. У книжці розбирається SAR — Synthetic Aperture Radar — і той самий «народний супутник» ICEYE, придбаний Фондом Сергія Притули для потреб української розвідки.
Радарні супутники можуть працювати незалежно від хмарності та освітлення.
Те, що ще недавно виглядало технологією з фільмів про спецслужби, сьогодні безпосередньо впливає на перебіг війни.
Або FININT.
Гроші теж залишають сліди. Структури власності, транзакції, криптовалюти, санкційні мережі — усе це може розповісти історію, яку людина чи організація воліла б приховати.
І тут поступово приходиш до головної думки книжки, винесеної в назву:
анонімності практично не існує.
Ми залишаємо після себе фотографії, геолокації, професійні зв’язки, транзакції, коментарі, метадані, історію компаній та десятки інших цифрових слідів.
Окремо мені сподобалося, що автори багато говорять не лише про інструменти, а й про людину, яка ними користується.
Психологічна стійкість. Здатність контролювати емоції. Критичне мислення. Аналітичність. Уміння працювати в умовах невизначеності. Готовність змінити гіпотезу, коли факти їй суперечать.
Тобто хороший аналітик — це не людина, яка дуже добре вміє гуглити.
Це передусім певний спосіб мислення.
Мабуть, саме тому я б радив цю книжку значно ширшій аудиторії, ніж люди, які професійно займаються розвідкою чи OSINT.
Підприємцям. Менеджерам. Маркетологам. Інвесторам. Журналістам. Усім, хто регулярно приймає рішення на основі неповної інформації.
Бо ми живемо у світі, де проблема вже давно не в дефіциті інформації.
Навпаки — її занадто багато.
І конкурентною перевагою стає не здатність знайти ще більше інформації, а здатність відрізнити сигнал від шуму, факт від інтерпретації, кореляцію від причинності, красиву історію від реальності.
Тому після 655 сторінок «Розвідки» в мене залишилася доволі проста думка:
розвідка — це не лише про те, щоб знати більше за інших.
Це про те, щоб краще бачити те, на що дивляться всі.
Нетипова книжка для мене, але все ж 5 з 5.
May 25, 2026
Супер корисна книжка! Концентрат з OSINT: знадобиться початківцям, буде цікаво тим, хто в "темі", а також чудовий гайд для власної безпеки в мережі (і не тільки) та кращого розуміння, як можуть впливати на думку людей за допомогою психологічних операцій.
Щиро вдячна авторам за працю! Окремо дякую за наведені приклади та додаткову інформацію за QR-кодами. Книжку однозначно рекомендую!
Одну "зірочку" зняла за насиченість тексту помилками (виглядає погано вичитаним) - це трохи заважало. Більшість схем та скрінів в книзі зовсім нечитабельні (це також питання більше до верстки).
Щиро вдячна авторам за працю! Окремо дякую за наведені приклади та додаткову інформацію за QR-кодами. Книжку однозначно рекомендую!
Одну "зірочку" зняла за насиченість тексту помилками (виглядає погано вичитаним) - це трохи заважало. Більшість схем та скрінів в книзі зовсім нечитабельні (це також питання більше до верстки).
August 29, 2026
Тема цікава, авторам очевидно є що розказати, проте погане редагування та шматки ШІ ускладнюють читання й псують враження.
Displaying 1 - 5 of 5 reviews