Доктор Серафікус. Поза межами болю

by В. Домонтович, Осип Турянський

В. Домонтович - псевдонім Віктора Петрова (1894-1969). Письменник-дисидент, філософ, маститий археолог і, можливо, радянський шпигун - це Віктор Петров. "Доктор Серафікус" - один з трьох його інтелектуальних любовних романів. Головний герой професор Комаха, який відкидає сексуальне начало як варварство, пережиток минулого, зазнає поразки, коли його спостигає кохання.
Ім'я Осипа Турянського (1880-1933), як і В. Домонтовича, фактично було викреслене з історії українського письменництва на довгі десятиліття. Його повість-поема "Поза межами болю" вважається одним з кращих творів, що змальовують Першу світову війну як пекло, через яке пройшли семеро приречених на смерть, в тому числі й майбутній автор повісті.

301 pages, Hardcover

First published January 1, 2013

About the author

Viktor Petrov (ukr. Віктор Петров) - Ukrainian ethnographer-archeologist and fiction writer.

For his scientific works as ethnographer-archeologist written in Ukrainian and printed under the real name Viktor Petrov (ukr. Віктор Петров) please use this author-profile: Віктор Петров)

For his fiction works as a fiction writer written in Ukrainian and printed under pseudonym V. Domontovych (ukr. В. Домонтович) please use this author-profile: В. Домонтович)

Reviews

[Dmytro Khomiak · Rating 5 out of 5]

Я не знаю хто вирішив розмістити ці два твори в одну книгу, і точно не розумію логіки цієї людини. Перша книга про Київ часів НЕПу і стосунки, друга про втечу з сербського полону і страждання, поза межами болю.

[книжкова дегустаторка · Rating 5 out of 5]

🖖«Поза межами болю» Осип Турянський

видавництво: Віхола, 10/10🤎

Відчай, жах та жага життя.

Це книга-агонія, книга-біль та книга-відчай. На межі людської свідомості та світу марення, яке б ніколи не хотілось відчути на своїй шкурі. Вона зовсім невеличка, поглинути можна і за один вечір, але чи можна осягнути той жах за раз? Напевне, ні. Я і досі здригаюсь, коли гортаю книгу в пошуках потрібної цитати. Важко зрозуміти те, що ти ніколи не переживав, але, завдяки таким історіям, можна трішки наблизитись.

«Поза межами болю» - це повість-поема, підґрунтям якій послужив досвід письменника на сербсько-австрійському фронті: як військовополонений він разом із іншими пішки переходив засніжені гори Албанії. І саме момент відірваності від світу в зимній непогоді, жахливих умовах, без тепла та їжі автор утілює в цій невеличкій розповіді. Знаєте, зараз такі книги називають «ветеранськими», і як хочеться вірити, що вони справді колись втратять свою актуальність.

Це жахливо. Кожен нарис та думка, що зображена тут, жахлива розумінням, що це було. Ще жахливіше усвідомлювати, що це продовжується: в іншій іпостасі, в іншому конфлікті, але продовжується. Стає гірше, коли певні речення проектуєш на знайомих, що прямо зараз боронять Україну.

Це історія про жагу до життя, яка з останніх сил бореться з відчаєм, загубленістю та зневірою. Історія про компроміси з людським, про рідних та біль душі. Я не проходила цей твір у школі, і напевне – це до кращого, тоді б я не оцінила твір так, як це зробила зараз, а лише б дратувалась обірваним реченням та абзацам. Але в саме в цьому експресіоністичному стилі подання і схована більша частина «болю».

Все з заплющеними очима починає Ніколич говорити, наче у сні:
- Я хочу жити…
Хто поклав мене живцем у могилу…
Я не останусь в труні…
Тут у могилі зимно…
Сумна моя душа в могилі…
Я хочу жити..

Я досі не розумію, чому моя рука потягнулась саме до неї, але це справді був той біль, який варто було відчути.

Щира рекомендація.

#дегустація

[Galia Ivanova · Rating 3 out of 5]

"Доктор Серафікус"
Доволі якісно написано, як на мене. Початок книги - хороший, але, скидається на те, що до кінця оповідь якось недописана, ніби чогось не вистачає. От якби це був роман хоча б на третину більший за обсягом, тоді б було відчуття завершеності. А так - фінал поспішний.
А взагалі 20-ті (розстріляні) - найкращий час для літератури.
"Поза межами болю"
Твір мене вразив. Емоційно написаний, відчуваєш весь відчай та жах героїв. У час, коли руйнувались імперії життя якихось-там людей взагалі не розглядалось. На жаль, і в наш час цінність людського життя така ж незрозуміла штука. Експресивний, якісний текст. Однозначно раджу до прочитання.