983 року компанія «Citroën» замовляє Мœбіусу історію для реклами свого автомобіля. В ній два безстатевих протагоністи, Стел та Атан, після кораблетрощі потрапляють на пустельну планету і змушені перетнути її на старому «ситроені». На своєму шляху вони перетинаються з табором міжзоряних біженців, що оточує таємничу піраміду, і переміщуються у невідомий світ, який описано як «Едемський сад десь в іншій галактиці».
Відкрита кінцівка цієї оповіді надихнула Мœбіуса на незалежне продовження. Він розробив сюжети для трьох-чотирьох томів історій, які відбуваються у єдиному авторському всесвіті, а один з них перетинається з іншими значущими роботами Мœбіуса, наприклад «Герметичним Гаражем». Натхненний філософією Жана-Поля Аппеля-Ґюрі, швайцарського нутриціолога Ґая-Клода Буржера і власним пересувним способом життя (цикл малювався у Токіо, Лос-Анджелесі і Франції), Мœбіус досліджує питання снів, харчування та здоров’я, біології та сексуальності, людського бажання жити у структурованому суспільстві та архетипного добра і зла. Всі ці філософські елементи вбудовані в на позір легкі історії.
Мœбіус починає цикл, стримуючи себе стилістикою Ligne Claire — «чистих ліній» із мінімумом деталей, але пізніше повертається до свого фірмового впізнаваного стилю. Хоча Мœбіус здобув за свою творчість масу міжнародних нагород, цей цикл отримав одну особливу — 1991 Spanish Haxtur Award of the Salón Internacional del Cómic del Principado de Asturias. Також оповідання «The Still Planet», яке склало половину збірки Concrete Celebrates Earth Day 1990 (52 pages, Dark Horse Comics, квітень 1990), отримало премію Айзнера 1991 за найкращий синґл. Прикметно, що ще одного Айзнера здобуло повне американське видання «Світу Едени» 1997 року за найкраще перекладне видання.
Jean Henri Gaston Giraud (pen-name: Mœbius) was a French artist, cartoonist, and writer, who worked in the Franco-Belgian bandes dessinées tradition. Also published as Jean Giraud.
Другий том «Світу Едени» - це одночасно і насолода для очей і цвях у мізки…
До видання увійшли 4 та 5 альбоми «Стель» і «Сра», а також чотири додаткові історії: «Побачити Неаполь», «Побачити Неаполь і померти», «Знову планета» і «Ремонтники».
Четвертий том «Стель» - найобʼємніший з усіх - 74 сторінки. Ми продовжуємо стежити за Стелєм, який шукає Атану. Ця подорож веде його через пустелю до ще одного міста, населеного безликими "носачами". Цього разу зморщений злий ватажок Патерна прийняв нову форму і з’являється спочатку у вигляді динозавра з головою папуги, потім ящірки, а потім у вигляді рудого мільйонера з 80-х. Він мешкає у пентхаусі, оточений багатством, привілеями та красивими жінками. Такий "кульбіт" дуже сильно контрастує з початком історії та попередніми альбомами. Значна частина сюжету залишається відкритою для інтерпретації. Стель отримуює настанови у снах, переживає кошмари, і до кінця ти вже навіть не розумієш, що є реальністю.
Мебіус малював весь цикл "Едени" протягом майже 20 років, іноді з доволі довгими паузами (1983, 1988, 1990, 1994, 2001). З-за цього історія в заключному пʼятому томі «Сра» кардинально міняє настрій і напрямок. У цьому дивному, красивому, і остаточно заплутаному розділі автор розповідає історію, побудовану навколо сновидінь. До останнього не зрозуміло, чи це реальність, чи ми перебуваємо у сні Стеля. Художній стиль Мебіуса знову зазнає змін, він більш вільний, іноді насичений деталями, а десь майже абстрактний, і навіть текстові бабли вперше стають кольоровими. Кінцівка не зовсім задовільна, але фінали чудових і довгих історій майже ніколи не бувають такими (наприклад манґа «Акіра» теж має набагато слабший за основну історію кінець). Ця остання частина ставить під сумнів багато з того, що було раніше, жертвує занадто великим шматком історії заради несподіваного ефекту та швидкого завершення циклу. Щоправда, автор залишає нам останню загадку, яка робить фінал відкритим. І навіть якщо ви залишитеся незадоволеними таким поворотом, на вас чекають додаткові чотири історії, які настільки гарні, що я перечитую/передивляюсь їх щодня впродовж майже двох тижнів, з моменту отримання альбому.
У підсумку — це гарна подорож до одного зі світів Жана Жиро "Мебіуса", яка зайде не всім.