Матеріали з демонології українського народу

by Andrzej Podbereski, Віктор Васильченко (Translator)

«Ви завжди сидите в своїх кімнатах і нічого не бачите, а ми завжди в степу від сходу до заходу сонця, а часто і вночі, то завжди щось таке побачиш, часом добре, а часом зле».

Книга відкриває читачам двері у світ надзвичайного. Світ явищ, які оточували наших предків два століття тому, в реальності яких вони не сумнівались, але про які не завжди наважувались говорити вголос.

Моторошні історії, записані в середині XIX століття Анджеєм Подберезьким з прямої мови українців центрального регіону, занурюють в світ, де привиди, змори, упирі, вовкулаки, відьми, біси, характерники жили серед людей, часто шкодили, інколи допомагали, але ще не стали безпечними глобалізованими героями серіалів та комп’ютерних ігор.

328 pages, Hardcover

First published January 1, 1880

Reviews

[monkeysdontlaugh]

Замість відгуку декілька порад 👀

☝️Якщо у вас жовтуха
Достатньо проковтнути дев'ять вошей натщесерце, розділивши по три на раз в хлібній пігулці.

☝️При стійкому болю у шлунку
Пити голубиний послід, розтертий на порошок у горілці або воді, по чарці за один прийом.
Доза порошку - за бажанням.

☝️При прорізані зубів
Від конвульсії при прорізуванні зубів розімʼяти в пальцях клопа і змастити ним вуста і ясна.

І моє улюблене
☝️Виривання зубів
Мистецтво виривання зубів українцями практично доведено до високого ступеня досконалості. Таку операцію зазвичай виконує коваль у кузні. Він привʼязує зуб міцним шпагатом до ковадла, потім стає дантистом, який раптом, розбавляючи анекдотами, підсовує пацієнтові під ніс розпечене залізо з іскристим шлаком. Голова хворого відчайдушно відкидається назад, а зуб залишається на шнурку на превелику радість пацієнтів і глядачів, що зібралися навколо. Це мистецтво перейшло від запорожців.

Доволі багато оповідок тут. Якщо ви тільки починаєте цікавитись темою - можете знайти багато нового.

[Олекса Кулак · Rating 5 out of 5]

Я очікував трохи більше трешу. Ну все-таки книга про відьом, чортів, упирів, вовкулаків та іншу нечисть. А вийшло навіть цікавіше.

Бо це зовсім не та демонологія, яку ми звикли бачити у фантастичних фільмах чи сучасних «енциклопедіях» про давніх українських демонів. Тут немає якогось універсального чорта з чітким набором характеристик. В одному місці в нечисть вірили так, в іншому — інакше. Навіть в Україні уявлення відрізнялися залежно від місцевості.

І найцікавіше — наскільки буденно люди до цього ставилися. Відьма може літати, красти молоко в корови, перетворюватися на кішку — і при цьому просто жити серед людей. Ніякого голлівудського жаху. Просто: «Так, у нас тут є відьма». Більшість цієї нечисті взагалі виглядає якоюсь ламповою. Своєю.

Мене ще добряче повеселило, що деякі оповідачі абсолютно чесно дають зрозуміти: розповідали вони це, м'яко кажучи, не зовсім тверезими. Але в цьому теж є особливий кайф книги. Наскільки ці історії достовірні? Напевно, люди щось вигадали та ще й прикрасили, а потім щось забули і щось додумали. Але Подберезький записує саме живі розповіді, а не намагається створити красиву й цілісну систему української міфології.

Іноді ця книга взагалі несподівано наближається до сучасності. Я, наприклад, знайшов пояснення одній прикметі, яку досі дотримується мій старший двоюрідний брат: не виносити ввечері сміття з хати. Звісно, я в це не вірю. Але цікаво побачити, звідки могли взятися речі, які ще й досі живуть у наших родинах.

Ще цікавіше, що нечисту силу часто відганяють згадуванням християнських святих, молитвами та замовляннями. І тут у мене виникло питання: а що було до цього? Що робили з нечистю до християнізації? Якою вона тоді була? На жаль, тут ми вже впираємося в обмеженість джерел і не можемо просто намалювати красиву картину «давніх язичницьких вірувань».

Саме тому я б радив цю книгу людям, які справді цікавляться українською культурою та фольклором. Особливо тим, хто втомився від сучасних псевдоенциклопедій, де різних істот збирають в одну купу, приписують їм красиві «давні» характеристики — і видають усе це за традиційні українські вірування. Якщо хочете зрозуміти, у що насправді вірили українці, краще почитати книгу про те як вони самі про це розповідали.

Мені сподобалося. І, здається, найбільше саме тому, що ця нечисть виявилася не страшною. Вона виявилася дуже людською.

[verbava · Rating 4 out of 5]

чарівна етнографія, з якої можна дізнатися, наприклад, що кровожерні українські упирі фест не люблять вечорниць і досвіток, а сумирні польські хіба церковне начиння перекидають, але й це суто для навернення грішників. якщо вам цікаво, звідкіль така увага до упирячої національності, то саме звідтіль: подберезький — поляк, тож у цьому тексті є кумедні нотки wannabe імперськості; але кацапів зневажає, то й то гаразд. загалом страх яка мила книжка, та й історії в ній трапляються зовсім унікальні (ви чули про жабу-упирицю, що активується, якщо в неділю працювати? от і я досі ні).