Грибних справ підмайстра

by Катерина Корнієнко, Олена Васіна (Illustrator)

У світі, де на тіні кожної людини вишита доля, яку судилося прожити, Явдоха свою прочитати не здатна. Ніхто не здатен. Але в очікуванні того, що її життя нарешті почнеться по-справжньому, вона раз на рік їздить до столиці, де можна зустріти мандрівників звідусіль. Ану ж хтось зрозуміє, що значать символи на її тіні: чи це мова далеких земель, чи мапа, що веде кудись, а може, химерно записані ноти?

У дорозі в чумацькій валці Явдоха знайомиться з молодою магинею, яка завжди ховається від сонця, бачить страшного Абисьманського Звіра, який наводив страх на людей, але тепер його нарешті спіймали. Явдоха везе у замкненій скрині жупан лісового майстра, який випадково встигла приміряти, але вона ще не знає, що це поклало початок таким подіям, які назавжди змінять і її життя, і весь світ.

Genres: Ukrainian Literature, Young Adult, Fantasy

600 pages, Hardcover

First published June 1, 2026

About the author

Народилася і живе в Києві. Навчалася у Києво-Могилянській академії. У 2012 році отримала премію літературного конкурсу видавництва «Смолоскип». Працювала копірайтеркою, сценаристкою комп'ютерних ігор і візуальних новел, з 2021 року перекладає книжки.

Перекладачка та редакторка документальних проєктів на телебаченні.

Reviews

[Ярослава]

Я мала втіху читати цей текст раніше як тестова читачка, і я в нього дуже залюблена й хочу обтиратися ним, як найкращим і найзапашнішим кремчиком. Одне з найулюбленіших фентезі останнього часу.

Жив-був химерний світ, який інколи надривається, оголяючи жаский незатишний спід - і тоді маги латають його, щоб тримався купи (тому завжди носять при поясі голку). У цьому надірваному світі, що поволі розсотується на нитки, жив-був ліс, і жили-були лісові майстри:

Лісові майстри жили у хащі й охороняли кожен свою частину лісу. Хтось казав, що це вони охороняють ліс від світу, бо саме лісові корені міцно стримують найкрихкіші місця реальності, які не зшити жодному магу. [...] Бо в нашому лісі ховаються усі ліси, скільки їх не є у світі. Бо стільки коренів треба було, щоб втримати землю разом.

І жила-була при лісі дівчина Явдоха-Доця: усі люде як люде, у всіх на тіні вишита їхня доля, що вплітає людину у саму матерію реальності, а в неї - ні. От вона й шукає собі пригод, щоб ту долю нарешті спіймати, бо така Доця людина: як каже один її антагоніст, "Мені подобається, як мало в тобі страху. І як багато впертості" (ікона, легенда, мені це теж дуже в ній подобається). Одного дня вона рушає з чумацькою валкою до столиці, міста, де постійно бушують бурі, бо поштові вітри тільки й чекають, щоб підхопити послання короля (владаря Заланіття й обох сторін Сітомлі, Рутенії сегобічної й Роксоланії тогобічної, друга Сакгатих гір, товариша Лісу і батька Війська Заланітського»). І там чого тільки ті вітри не приносять, от і завертілося.

Вам цей текст теж, ймовірно, завдасть радості і втіхи, якщо вам подобається:

* фентезі, де світ не загальноєвропейський квазісередньовічний/квазіренесансний, а дуже конкретно побудований на українській культурі і мемах - від географії і світобудови, що виростають тут навколо Змієвих валів, до цитат з української класики в несподіваних місцях (наприклад, герої грають у гру "Пишний яр, сумне провалля"). Наш світ проблискує крізь той, як темне відображення, жаске і щемке - скажімо, один герой "такий старий, що пам'ятає кримку і бахмутку". Особисто я вважаю (хоча авторка й не підтверджує), що це дуже меланхолійна й затишна постапокаліптика, гриби й мохи, що ростуть на руїнах нашої реальності:

— То в Києві було.
— В Києві? Хіба є таке місто? — подала голос Доця.
Маг переможно подивився на неї:
— Отож. Немає більше такого міста. Воно тільки в казках і залишилося.

* сюжетики, рясно сконструйовані навколо каламбурів: наприклад, є там колинебудень ("час, на який відкладають все, що не хочеться робити. Час, коли доводиться домовлятися, вирішувати й таки ставати до роботи").

* гендерний реверс сюжетів (і в тому, хто виявляється damsel in distress, і в казковому сюжеті з відібраним одягом, який залишає героя прикутим до однієї з його агрегатних форм).

* багатий фон, де кожен принагідний епізодичний персонаж розчепірюється якимись історіями - недопроговореними, поза фокусом, але химерними (скажімо, абсолютно прохідна заувага, що лосі "не просто тварини. Ліс належить їм, а ми тут просто живемо. Тож якщо побачиш лося і будеш сама — поводься шанобливо. Вони зараз дуже нервові, в них тільки нещодавно закінчилися династійні війни" - і ці війни більше ніде не пояснені, але забавно ж).


Страшенно тішуся, що до Арсеналу цей текст нарешті вийде, і його можна буде сватати іншим людям!

[Darka · Rating 5 out of 5]

Чудова книжка, дуже вигадницька, з цікавою героїнею і не менш цікавим світом. Раджу!

[Maria · Rating 5 out of 5]

Відчуваю дуже глибоку повагу до того, тут саме таке завершальне речення. Воно мені дуже близьке.

Книжка пішла як в суху землю. Прекрасне читання, купа виборів (без виборів і з ними). Цікава система магії і історія дорослішання. Але тепер я хочу спробувати зацукровану півонію. І з підозрою дивлюся на котів

[Kateryna Eggeling · Rating 5 out of 5]

Вау, вау, вау, вау, вау. Сьогодні мною було прочитано найкращу книжку місяця? півріччя? року? Who knows?

Цей світ і його жителі стали такими рідними, що по закінченню захотіла перечитати знову от прямо зараз.
Точно зроблю це, як отримаю її в папері.

Я в якомусь дитячому захваті від світобуви, магії, історій і багато чого іншого. А імена героїв в книзі це особлива насолода. 🥰 Чого тільки вартують Перчисуп, Бурмилів чи мій улюблений Кнуревич.

Проведіть мене хтось манівцями в той ліс. Просто подивитися ще раз за Доцею і Грибами, майстрами і підмайстрами, Лавріном, Китичкою, новою Лискою і Сіромахами. Але і Соломію з Ізидорою прихватіть. Обіцяю не тікати до дерева, чесно.

Була в щирому захваті від розвитку подій і того, як на своєму шляху, Доця знаходила друзів і відповіді на питання, які ніхто не наважився поставити.

А сюжет дивував знову і знову. Доця встигла прожити кілька міні життів і зрозуміти найважливіше. Не важливо, що обрала для тебе твоя доля, ти все ще можеш робити те, що робить тебе щасливим.
Кожен плоттвіст заставав мене зненацька і я взагалі не здогадувалась якою буде розвʼязка.
Спойлер - вона була чудова.

Тисячі грибних сердець авторці за цю історію 🤎❤️🤎 🍄‍🟫 🍄 🍄‍🟫
Вона точно є однією з кращих прочитаних в цьому році.

[Yulia · Rating 5 out of 5]

Думала, що буде 4⭐️.

Це була дуже сильна, добротно написана історія. Але останнє речення виявилося настільки життєвим і влучним, що для мене це вже беззаперечні 5⭐️

Читати треба. 📚

[Hanna Norova · Rating 5 out of 5]

Мала честь прочитати цю прекрасну книгу до її виходу🫡

В черговий раз хочу зізнатися у своїй любові до Каті Корнієнко🫶🏻 Саме її авторський стиль для мене є найкращім серед сучасних українських аторів та авторок. Так затишно та тепло я почуваюся тільки з її книгами. І читання під час атак допомогло знизити тривожність😌

Зазвичай я не поділяю книги за вайбом відповідно сезону, але "Підмайстра" виявилася для мене дуже осінньою, з атмоферою осіннього лісу, яскравого та теплого🍂

Хоча це й пригодницьке фентезі, я тут знайшла ознаки постпостапокаліпсису та антиутопії, в чому навіть намагалася переконати саму Катю😁

Історія магічна й динамічна, одразу нас підхоплюють вітри і несуть казковими просторами від лісу до гір та з лиця на виворіт у чарівному світі, який дуже схожий на Україну чумацьких часів😉 Головна героїня намагається знайти свою долю, через що опиняється у вирі напружених випробувань та подій, стикаючись з головною легендою свого світу. Я так напереживалася під кінець, що після фіналу мене добряче накрило і я розплакалася як не знаю хто😭💓 Та і в середині книги були дуже щемкі моменти🥹

Дуже зарелейтилась з головною героїнею, Доцею, хоча по життю я вже давно Кнуревич😁

[Ксенія Шпак · Rating 5 out of 5]

Я читала цю історію як трутень - тобто не бета-рідеркою, а вже після них, але до публікації.
По-перше, українські автори занадто мало пишуть про чумацькі валки, а це такий вайб! Героїня тут частину історії подорожує з чумаками, а з нею їдуть всякі інтересні люде й розповідають цікаві історії.
Загалом це вигаданий фентезійний світ, який дуже круто заміксований на українській культурі й казках: окрім чумаків тут і цехові майстри, а конкретно склодуви, різдвяна традиція, що відіграє для долі головної героїні вкрай вагому роль, чарівники ховають вітри в рукаві і ще багато чого.
Окремо родзинка для мене - чарівний ліс, в якому ховаються всі ліси, він неймовірно описаний, хочу там побувати! І магічна школа теж наявна, в якийсь момент я не могла обрати, я б більше до лісових майстрів, чи до чарівників хотіла потрапити.
Словом, головна героїня побувала у багатьох цікавих місцях, жила інтересно й дресирувала любімого кота. Заодно й перейшла зі статусу маминої доці до світу дорослих, бо насамперед це історія про дорослішання й віднаходження себе. А ще всі пригоди дісталися дівчатам, хехехе.

[Євгенія Яцюк · Rating 5 out of 5]

Читала цю книжку як бета-рідерка.

Це було неймовірно прекрасно! Я не знаю, як авторка все так закрутила, я не вгадала жодного плот-твіста і від цього ловила шикшакшокі, коли в сюжеті відкривалося щось нове. Як тільки дочитала, я вже знала, що як тільки книжка вийде — я перечитаю ще раз, аби зловити всі великодки, які не помітила

Всередині історії ми маємо величезний світ, продуманий до деталей. Водночас цей світ такий милий та кумедний.

А ще ця книга дуже затишна, вона наче мене огортала як жупан лісового майстра

Мені сподобалось абсолютно все! Ставлю 10/5

(Книжку читала ще в 2025 і вона втрапила до топів за рік!)

[Vlada Sydorenko · Rating 5 out of 5]

Вам подобаються гриби? А лісове фентезі? А детектив, захований у казці?

Тоді скоріше читайте цю книжку! А я вже прочитала її в рамках бета-рідінгу.

Тут навіть не одна, а декілька великих таємниць, які розкриваються вже ближче до кінця тексту.

На що здатна людина заради тих, кого любить? Та на все і навіть трошки більше. І Доця вам це доведе. А попутно стане сама для себе тією першою людиною, на яку можна покластися.

[Alante Fox · Rating 3 out of 5]

Була б дуже хороша і затишна історія, якби трохи краще попрацювати над текстом. Занадто багато одруківок, помилок, не тих слів, або відсутніх слів. Забагато тавтології і метушні заради метушні. Загалом, непогано, враження від самої історії залишились приємні, ніби прочитала українську народну казку.