П’ятдесятирічна Люба усе життя прожила в тіні власної матері Лєни, у минулому чемпіонки з легкої атлетики. Батька вона не знала. Її мрія навчатися за кордоном не справдилася. Тож Люба ще в юності обрала перспективного чоловіка і народила доньку Христину, проте невдовзі овдовіла.
Сьогодні, коли Христина стала мамою і самостійно виховує сина, Люба по-всякому намагається видати її заміж, бо, мовляв, жінка може бути щасливою тільки у сім’ї. Бабуся Лєна ж, навпаки, впевнена, що від чоловіків лише проблеми.
Коли Христина знайомиться із Юрком, військовим, Люба категорично проти цих стосунків. Але сама на роботі зустрічає Ореста — вдівця і колишнього атовця. Любі здається, що про спільне майбутнє з ним не може бути й мови, адже як вона зізнається про це доньці й мамі? Проте що, як це справді шанс після тривалої зими зростити квіти щастя?
4.5⭐️ Це моє перше знайомство з авторкою, і воно виявилося просто неймовірним. Іноді береш книгу в руки й не очікуєш, що вона так глибоко зазирне тобі в душу. В центрі сюжету — три покоління жінок однієї родини. У кожної свій непростий шлях, свої помилки та власні особливі стосунки з чоловіками. Але попри всі випробування, вони змогли знайти те, що шукає кожен із нас: справжнє кохання та порозуміння. Я до останнього сподівалася, що зможу стримати емоції, але фінальні сторінки мене просто «добили» — не витримала, плакала разом із героїнями. Особливо зачепила цитата, де авторка дає влучну характеристику кожній жінці:
«Перша так кохала, що одного разу зненавиділа всіх чоловіків. Друга жертвувала собою, аж поки не покохала по-справжньому. Третя боялася любити, поки одного разу не погодилася спробувати».
Надзвичайно підкупає те, що події відбуваються в сьогоденні. На сторінках цієї історії можна впізнати кожного з нас, свої страхи та надії. Щиро раджу!
Три різні долі, різні характери - і в кожної з цих жінок так мало щастя. Лірична і сумна книга. Наче ось-ось зʼявляється надія, а потім знову все складно. Вже так ці люди навчились чекати труднощів, що вже коли щось добре випало, це відчувається невпевнено. Принаймі мені так читалась книга.
Прочитала «Квіти з корінням» Ольги Саліпи за два вечори, важко було відірватися, так сподобалася мені ця книга💔 Тепер розумію чому всі її так хвалили😍
Авторка розповідає про три покоління жінок, проте, якщо подивитися на них разом, то важко сказати, що вони рідні одна одній💔
Люба, якій уже 50 років все життя прожила в тіні своєї матері Лєни, яка була у минулому чемпіонкою з легкої атлетики. Батька свого вона не знала і понад усе на світі їй хотілося мати сімʼю таку, як у всіх. Тому ще в юності вона обрала для себе перспективного чоловіка, вийшла заміж, народила доньку Христину, і здається, що її мрія про справжню сімʼю здійснилася🍃
Тому і донці своїй, Христині, яка народила дитину і не захотіла виходити заміж, вона постійно говорила, що жінка може бути щасливою лише у шлюбі. І коли дівчина знайомиться з Юрою, військовим, Люба категорично проти їхніх стосунків💔
А бабуся Лєна взагалі вважає, що від чоловіків одні проблеми і без них жити набагато краще. Але її історія розбила мені серце 💔 Чомусь її мені найбільше шкода, адже можна вважати, що держава зіпсувала їй життя (Радянський союз) і в інший час все могло бути по-іншому💔
Дуже сподобалось мені, як авторка підібрала квіти у свій текст🌸 Кожна квітка щось символізує і дає надію, а квіти з корінням — це символ спогадів, адже доки є спогади, доти є життя❤️